Урок № 18 Г. Сковорода «De libertate», «Всякому місту — звичай і права». Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божестве - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 18 Г. Сковорода «De libertate», «Всякому місту — звичай і права». Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божестве

 

Урок № 18

Г. Сковорода «De libertate», «Всякому місту — звичай і права».
Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божественних пісень»

Мета: допомогти учням усвідомити, що життєві переконання Г. Сковороди невіддільні від його творчості; розвивати навички виразного читання та аналізу ліричних творів; розширювати словниковий запас школярів

Очікувані результати: учні вміють аналізувати зміст поезій «De libertate», «Всякому місту — звичай і права», формулюючи власне розуміння й актуальність для сьогоднішнього життя положень філософії Г. Сковороди.

Теорія літератури: ліричний вірш.

Обладнання: підручник, портрет Г. Сковороди, виставка його творів, аудіозаписи віршів

Тип уроку: комбінований.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

На запитання «Хто такий Сковорода?» відповідей може бути багато — «Гуманіст», «Філософ», «Просвітитель», «Письменник», «Байкар», «Музикант», «Мандрівна академія». А на питання «Що лежить в основі його філософських поглядів?» — є тільки одна: «Він намагався пізнати, у чому полягає щастя людини». Про те, коли ж людина щаслива і які є шляхи до щастя, за поглядами самобутнього митця, ми й будемо говорити сьогодні.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

Питання та завдання.

1)   Які факти із життя видатного філософа, поета, просвітителя справили на вас найбільше враження?

2)   Розмістіть у хронологічному порядку етапи життя та творчості Г. Сковороди.

А   Викладач Харківського колегіуму.

Б   Співак царської придворної капели в Петербурзі.

В   Мандрівна академія.

Г   «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

Д   Домашній учитель сина поміщика Степана Томари.

Відповідь: Б, Д, А, В, Г.

§ ІІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

1)   Творча спадщина Г. Сковороди.

Григорій Сковорода — поет, байкар, мудрець-мандрівник. Його творча спадщина є невеликою.

Поезія

«Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного Писання», «De libertate»

Байки в прозі

«Байки харківські»

Трактати, притчі

«Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру», «Вступні двері до християнської доброчинності», «Убогий Жайворонок», «Нарцис»

Переклади і переспіви

Прозові твори Цицерона, Плутарха. Поетичні твори Горація, Овідія

 

С. Єфремов зазначав: «За життя Сковороди ні один його твір не був надрукований, та й далеко пізніше... його твори забороняла цензура... Проте Сковороді не треба було самому шукати читачів — вони його шукали...».

«Спадщина Сковороди,— справедливо зауважував літературознавець Іван Пільгук,— є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних негараздів український народ носив у собі невгасиму жагу волелюбства, яка виливалась у поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури». Особливість його творів у тому, що літературні зразки мали водночас філософський зміст, а філософські подані в художній формі.

2)   Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божественних пісень».

До збірки «Сад божественних пісень» входить тридцять віршів, написаних протягом 1757–1785 років. Повна назва збірки — «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма». До кожного твору письменник дібрав влучний епіграф із біблійних текстів, у кожній пісні осмислив ідею з Біблії. Разом зібрані, ці пісні є довершеним циклом, про який можна сказати, що то і літопис душевних переживань, і щира сповідь благородної людини, і спілкування з навколишнім світом. Читаючи збірку, дізнаємося, що Сковорода спізнав і гіркого смутку («Пісня 19-та» — «Ах ти, нудьго проклята! О докучлива печаль»), і хвилини щастя («Пісня 16-та» — «Минула нудьга любо сяє»). Ця збірка приваблює різноманітністю тематики. В укра­їнській літературі ніхто до Сковороди не зумів так поетично висловити захоплення природою, як це зробив письменник у віршах «Гей, поля, поля зелені» та «Ой, пташино жовтобока». Автор не просто описує мрійливий політ жайворонка над полями, його чарівний спів, явір, що стоїть край води, котра підмиває коріння дерева,— він прагне осмислити явища природи, філософськи поєднати їх з явищами людського життя. У пейзажній поезії Сковороди відчувається вплив народнопісенної творчості, поет вдається до фольклорних приказок та порівнянь.

У вірші «Чистим можеш буть собою» Г. Сковорода мріє про те, щоб у кожної людини в душі був «сад високих помислів, сподіванок та мрій». Поет бажає кожному суспільної та духов­ної волі, він вважає її найбільшою цінністю для людини (пісня «Про свободу»). Ліричний герой також славить бідність, тому що вважає її «святою», вільною від земної суєти та жадібності. Вона гонить геть пияцтво, зажерливість, розкоші та інші пороки людські.

Ліричний герой збірки перебуває в пошуках правди, добра, щастя. Серед поезій збірки трапляються панегірики («Іде, хоче нас лишити», «На день народження Василя Томари»), але від панегіричних віршів попередників Сковороди вони відрізняються чистотою та щирістю почуттів, простотою образів.

Збірка є своєрідним ліричним щоденником, у якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора.

Отже, мотиви лірики Григорія Сковороди такі:

1.   Істинний сенс людського життя й спасіння людства — у прийнятті Христа, слідуванні Божим заповідям, поборенні гріховності, перемозі над спокусами земного світу. («Всякому місту — звичай і права», «Весна люба, ах, прийшла», «Ой, пташино жовтобока», «Возлети на небеса, у Версальські хоч ліса»).

2.   Протиставлення природи й цивілізації. Урбаністична культура руйнує в людині людське, тому тільки невибаглива, «природовідповідна» людина пізнає щастя й свободу, гармонію із собою та навколишнім світом («Не піду в місто багате», «Гей, поля, поля зелені», «О покою наш небесний»).

3.   Уславлення «вольності» — особистої свободи людини і волі нації. («De libertate», «Голова всяка має свій смисл»).

4.   Вихваляння та уславлення найкращих людських рис характеру («Похвала бідності»).

5.   Здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею (Пісні 2, 11, 29).

3)   Поезія «De libertate» («Про свободу»).

У багатьох творах Г. Сковороди висловлено роздуми про долю поневоленого народу, у тому числі й у цій поезії. Це єдиний політичний твір митця. Вірш «De libertate» не ввійшов до збірки «Сад божественних пісень», але є примітним явищем у творчому доробку письменника. Які ж обставини змусили Сковороду замислитися над питаннями волі, свободи? За царським указом 1783 року в Україні значно посилилося кріпацтво, вільні селяни були віддані поміщикам у довічне рабство. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Так вона «віддячила» українському козацтву за героїзм, виявлений у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік до того. Тому цілком природними були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности... лишитись». У творі оспівано волю як найбільше багатство людини. Проти неї всі інші принади світу — болото.

В останніх рядках поезії автор проголошує славу Богдану Хмельницькому, який був для нього взірцем борця за волю народу.

Григорій Савич захоплювався історичним подвигом гетьмана, про якого знав із книжок та усних переказів, дум, пісень. Митець високо оцінював діяння Б. Хмельницького. Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю свого народу, незалежність рідного краю в добу жорстокої реакції, було вираженням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої політичної свідомості й громадянської мужності. Згадка про Богдана, улюбленого героя національно-визвольної війни українського народу проти польської шляхти та й заголовок вірша не залишають сумніву, про яку саме «вольность» думав Сковорода. На особистій моралі, як писав С. Єфремов, він очевидно не спинявся, а зв’язував її з громадським і національним ладом, «сопрагаючи,— як сам висловлювався,— сродную собі частную должность (обов’язок) з общею (загальною)». Такі думки не подобались московській цензурі.

Вірш емоційно наснажений, у ньому використано риторичні питальні та окличні речення, звертання.

4)   Твір «Всякому місту — звичай і права».

Найвідомішим твором збірки «Сад божественних пісень» є філософсько-сатиричний вірш «Всякому місту — звичай і права...» («Пісня 10-та»). Написаний він у селі Ковраї десь 1758–1759 року, коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

У творі Сковорода продемонстрував свій яскравий талант сатирика: він гостро викрив потворні явища тогочасної дійсності, дії панства, чиновництва, купецтва, шахраїв та злочинців. Перед читачами постає цілісна, яскрава картина соціальних відносин в Україні другої половини XVIII ст. Усе змальовано стисло, але переконливо та яскраво.

Починається вірш «Всякому місту — звичай і права...» у спокійному тоні. Автор нікому не нав’язує своєї думки, він просто подає власні філософські роздуми над питаннями мети й сенсу життя, про людські смаки та вподобання, що їх кожен розуміє по-своєму. Ідеал, на якому наголошує автор,— чесність, безкорисливість, ясність розуму, чиста совість.

Сковорода висміює панський побут із п’яними оргіями в шинках і маєтках, розпусту та сваволю «господарів життя», продажність судочинства, відірваність від життя школи, науки. Картини сучасної авторові дійсності втілено в переконливих, хоч і гранично-стислих мазках, у точних соціальних характеристиках:

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір
Інший ґендлює, візьми перевір!..

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк...

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур...

Антитеза цим яскравим картинам — високі моральні ідеали самого автора, на яких наголошується в останніх двох рядках перших трьох строф, що звучать рефреном: «В мене ж турботи тільки одні, / Щоб з ясним розумом вмерти мені». У четвертій вони дещо змінюються, і вже прямо говориться про цей ідеал:

В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Усім порокам мерзенного ладу Сковорода протиставив свій морально-етичний ідеал, ідеал людини, у якої «совість, як чистий кришталь...».

Сковорода не просто змальовує соціальні пороки кріпосницької системи, він сатирично викриває та заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний. Такий провідний мотив цієї сатири, що відображає два протилежні погляди на світ і сенс життя. У вірші кожний образ несе в собі велике смислове навантаження, за ним криється певна суспільна проблема того часу. Це виявляється і в строфічній побудові вірша, і в конструкції речень, і в сатиричних засобах зображення. Написана пісня десятискладовим розміром із цезурою після шостого складу. Елементами новаторства у творі є застосування в ньому виключно чоловічих рим, наближених до дактиля. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як антитеза, рефрен. А за допомогою метонімій поет вдало виділяє потрібні йому слова-поняття; цьому сприяють також анафоричні повтори на початку віршових рядків, що підсилюють емоційне звучання твору, сприяють його композиційній стрункості та завершеності.

Сатирична пісня «Всякому місту — звичай і права...» глибока за своїм конкретно-історичним змістом та образно-поетичною системою. Тож не випадково вона відразу була підхоплена народом, постійно перероблялася, увійшла до репертуару кобзарів і збереглася в усному побутуванні аж до нашого часу. Її популяризації сприяло й те, що в переробці І. Котлярев­ського вона ввійшла до п’єси «Наталка Полтавка».

Для пісні Сковороди характерна простота, народність стилю та мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Починається пісня словами, що нагадують старовинні народні прислів’я: «Що не город, то норов», «Що не голова, то розум». Взагалі у творі виразно проступає жива народна мова, особливо в лексиці та фразеології: «тріщить голова», «юриста», «манер», «ґрунта», «Федька-купець», «чистий кришталь» та ін.

Пісня Сковороди не була винятковим явищем в українській літературі другої половини XVIII ст. Письменник творив у загальному руслі сатиричного віршування, у якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Мотивами осуду панської сваволі, критикою зловживань і хабарництва чиновників пісня Сковороди перегукується із сатиричними віршами XVIII ст.

Твір Сковороди з його сатиричним пафосом викликав багато літературних наслідувань не тільки в Україні, але й за її межами. Деякі поети кінця XVIII — початку XIX ст. свідомо орієнтувалися на вірш «Всякому місту — звичай і права...», доповнюючи його новими строфами, у яких проводили злободенні для свого часу ідеї.

2.   Виразне читання вірша «De libertate».

3.   Евристична бесіда.

— У чому полягає національно-патріотичний пафос поезії? Яку ідею в ній втілено?

— Що Сковорода розуміє під поняттям «свобода»? Чому поет ставить свободу вище за золото?

— Чому, на думку Сковороди, свобода є найбільшою цінністю для людини?

— Як у вірші названо Богдана Хмельницького? Чому?

— Які художні засоби використано у творі для глибшого розкриття теми та ідеї?

— Назвіть особливості віршової форми цієї поезії.

4.   Творче завдання.

5.   Прослуховування аудіозапису пісні «Всякому місту — звичай і права» та виразне читання вірша.

6.   Евристична бесіда.

7.   Міні-диспут.

(Застосовується інтерактивний метод «Таблиця Алверманна».

Так

 

Проблема

 

Ні

 

Аргумент 1

 

Вірш «Всякому місту — звичай і права» випадково потрапив до збірки «Сад божественних пісень», тому що він ніяк не пов’язаний із Біблією.

 

Контраргумент 1

 

 

 

 

8.   Знайомство з іншими поезіями збірки, визначення їх теми та ідеї.

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

1.   Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

— Чому свою збірку Г. Сковорода назвав «Сад божественних пісень»? Як поезії перегукуються з його філософським ученням і життям?

2.   Індивідуальна робота.

Укладіть словничок «Морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божественних пісень».

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

1)   Вивчити теоретичний матеріал

2)   Вивчити напам’ять вірш «Всякому місту — звичай і права».

2.   Індивідуальні завдання.

Підготувати повідомлення про збірку «Байки харківські», твір «Вступні двері до християнської добронравності».

3.   Творче завдання.

Написати твір-есе «Читаючи Сковороду...»

§ VІ.  Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Який вид роботи на уроці вам сподобався найбільше?

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (20.08.2014)
Переглядів: 6187 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: