Урок № 10 Києво-Печерський патерик як пам’ятка житійної літератури. Зміст оповідання про Прохора чорноризця - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 10 Києво-Печерський патерик як пам’ятка житійної літератури. Зміст оповідання про Прохора чорноризця

 

Урок № 10

Києво-Печерський патерик як пам’ятка житійної літератури.
Зміст оповідання про Прохора чорноризця

Мета: ознайомити учнів із відомою пам’яткою житійної літератури, зі змістом оповідання про Прохора чорноризця; розвивати вміння знаходити прихований зміст твору й правильно його тлумачити

Очікувані результати: учні мають уявлення про Києво-Печерський патерик; переказують і тлумачать зміст оповідання про ченця Прохора; уміють пояснити значення давніх літописів для збереження відомостей про життя, культуру, звичаї наших пращурів.

Теорія літератури: патерик, житіє.

Обладнання: підручник, видання патерика, ілюстрації до нього

Тип уроку: комбінований.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Про користь книжної науки було відомо ще в сиву давнину. Наші предки, як ви вже знаєте, читали із задоволенням. Особливою популярністю користувалися житія — твори про життя осіб, яких церква оголосила святими. Житія нікого не залишали байдужими, бо в них були правдиво змальовані цікаві побутові деталі та образи християнських святих, оспівувались і звеличувались їхні подвиги, описувалось життя й ті чудеса, які вони творили. Житіє мало служити зразком подвижницького життя во славу церкви. Житіями захоплювались, як потім зачитувались романами: в образах головних дійових осіб убачали ідеал, зразок поведінки. Я впевнена, що сьогодні на уроці ви теж знайдете для себе приклад, гідний наслідування.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда.

— Яка подія відзначається в Україні щороку 9 листопада?

— Із чиїм іменем пов’язана ця дата?

— За що у нас шанують Нестора Літописця?

— Що ви про нього знаєте?

— Перекажіть уривки літопису «Повість минулих літ», які вам найбільше запам’яталися.

— Кого й за що засуджує автор літопису? А схвалює?

— Як ви вважаєте, чи є цей твір актуальним у наш час? Відповідь аргументуйте.

§ ІІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

1)   «Києво-Печерський патерик» як пам’ятка житійної літератури, місце його укладання, головні герої.

Значна роль у розвитку «житійної» літератури належала Києво-Печерському монастирю як релігійному центрові Давньої Русі. У його стінах, як відомо, писався літопис, що ввібрав у себе низку «житійних» казань; на їх основі у першій чверті XIII ст. виникла пам’ятка, яка згодом дістала назву «Києво-Печерський патерик».

Довідка.

Патерик (грец. paterikon, лат. vita patrum від pater — батько) — життєпис і повчання святих отців церкви, збірник оповідань про життя християнських святих отців, людей, що зробили великий внесок у розвиток церкви.

 

«Києво-Печерський патерик» — збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст. Це одна з найбільших за обсягом і найцікавіших за багатством культурно-історичного змісту пам’ятка старої київської літератури. Головною темою оповідань, що входили до такої книги, були подвиги уславлених аскетів, а характерною особливістю — деяка новелістичність. Ченець-відлюдник ставав популярним народним героєм. І все ж ці оповідання є типовими легендами, а для жанру легенди характерна настанова щодо прищеплення догматичних чи моральних істин християнства за допомогою естетичного впливу. Основою сюжету є чудо. Воно головний об’єкт розповіді, на нього спрямована увага читача. У цьому творі поєдналися дохристиянські, язичнецькі вірування з християнськими; уміщені відомості про економічні, соціальні й культурні відносини в Київській Русі; описане життя перших печерських монахів. Формування збірника завершилося в XV ст. Існує кілька його редакцій. Перше друковане видання побачило світ 1661 року за ініціативою Інокентія Гізеля.

«Києво-Печерський патерик», як цільний твір і система легендарних новел, постав на початку ХІІІ ст. Твір був укладений ченцями Києво-Печерського монастиря за доби його найбільшого розквіту, напередодні зруйнування Києва та України татарською ордою.

До патерика ввійшли твори трьох різних авторів: єпископа Симона, ченця Полікарпа та Нестора Літописця.

В основу цієї пам’ятки покладено листування єпископа Володимирського Симона (помер 1226 pоку), колишнього ченця Києво-Печерського монастиря, із ченцем того ж монастиря Полікарпом. Незадоволений скромною роллю ченця в монастирі, Полікарп, що мав неабиякий літературний хист, поскаржився своєму другові Симону на те, що його принижують. У відповідь Полікарпові Симон написав докірливого листа, додавши до нього на повчання кілька коротких оповідань із життя печерських ченців та повість про будівництво Печерської церкви. Весь цей матеріал мав викликати в Полікарпа повагу до монастиря, своїм скромним становищем у якому він був невдоволений. Очевидно, повчання Симона вплинуло на Полікарпа, і він, у свою чергу, у формі звернення до печерського ігумена Акіндіна доповнив працю Симона низкою нових оповідань із життя ченців Києво-Печерського монастиря. Згодом (коли — точно невідомо) писання Симона й Полікарпа були об’єднані. Найдавніший рукопис, що містить такий об’єднаний текст обох письменників, із доданими до нього сказаннями про перших чорноризців печер­ських, Несторовим житієм Феодосія Печерського та деякими іншими матеріалами, відносять до початку XV ст. (1406).

Джерелом писання Симона й Полікарпа були переважно житія Антонія Печерського, житіє Феодосія, написане Нестором, Печерський літопис, а також усні перекази. Дещо написано авторами, мабуть, із пам’яті. Певний вплив на ці писання справили візантійські перекладні патерики, переважно «Сінайський» та «Єрусалимський», а також твори деяких отців церкви (Єфрема Сірина, Іоанна Ліствичника та ін.).

2)   Тематика збірки.

У сюжеті послань Київського патерика бачимо яскравий прояв своєрідного «культу Печерського монастиря». У багатьох посланнях Симона монастир постає чимось найсвятішим: до нього не можуть увійти грішники, поховані у печерах нечестиві монахи поширюють неприємний запах, грішники навертаються, потрапивши в монастир. Уже в епістолярному початковому розділі патерика монастир зображено як море, що «не держить в себє гнилаго, но измещеть вонь [викидає геть]», «святое и честное и спасенное мєсто».

Тут наведено розповіді про печерських подвижників монастиря, історію побудування Печерської церкви, подано історію Києво-Печерського монастиря (реальні та легендарні сюжети), наводяться розповіді про діяльність засновників Лаври — Антонія та Феодосія, вміщено відомості про економічні, соціальні й культурні відносини в Київській Русі.

3)   Ідейне спрямування патерика.

Основне завдання, яке ставили перед собою Симон й Полікарп,— возвеличення Києво-Печерського монастиря як руського релігійного центру. Тим самим підвищувався й укріплювався авторитет руської церкви як серйозного політичного фактора у феодальному суспільстві. Ідея прославлення оплоту християнства на Русі — Печерського монастиря — свідчила про зростання самовизнання руського духовенства, яке було солідною силою та впливовою організацією в історичному житті Русі.

Києво-Печерський патерик яскраво відбивав боротьбу, яка точилася між монастирем та князями і в основі якої були суперечності на ґрунті матеріальних інтересів та сутички через втручання монастиря в міжкнязівські відносини. Києво-Печерський монастир спочатку намагався відстояти свою незалежність і до князів ставився позитивно, бо вони сприяли його зростанню. Коли було не так, то він з ними ворогував. Якщо Всеволод і його син Володимир Мономах, котрі сприяли монастирю, у патерику змальовані зі співчуттям, то зовсім інакше в ньому розповідається, наприклад, про Ізяслава Ярославича, його сина Святополка та внука Мстислава.

Отже, провідними ідеями твору є возвеличення православної віри; уславлення переваг праведного життя ченців Києво-Печерської лаври; відбиття високого рівня руської культури.

4)   Зміст оповідання про Прохора чорноризця.

Києво-Печерський патерик — видатна пам’ятка давньоруської писемності. На період його створення, ХІ–ХІІІ століття, припав розквіт житійної, чи агіографічної літератури. Така література розповідала про життя та уславлювала подвиги й страждання людей, визнаних церквою святими. Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами.

Одне з найцікавіших та літературно виписаних житій святих у патерику — це релігійне оповідання «Про Прохора чорноризця, которий, з молитвою, із трави, що називається лободою, пік хліб, і з попелу сіль (робив)». Дія оповідання відбувається за часів княжіння в Києві Святополка, який «багато насильства людям вчинив», «доми бо знатні до ноги без вини викорінивши, майно численне відняв. Задля цього попустив Господь поганим силу мати над ним, і були битви численні з половцями, а до того ж і котора була в ті часи, голод сильний і бідність велика в усій Руській землі». У ці важкі часи до ігумена Іоанна прийшов праведний чоловік, який бажав стати монахом. Ставши чорноризцем, Прохор «віддав себе в послух і воздержання безмірне, так, що й хліб у себе відібрав. Збирав лободу і, своїми руками розтираючи, хліб, собі робив». Бачачи, що Прохор живе за християнськими принципами скромності, смиренності, самопожертви та співчуття, Господь нагородив його за таке терпіння й перетворив гіркоту лободи в солодощі.

У часи голоду Прохор роздавав той хліб людям, і завжди хліб, отриманий із його рук, був благословенним. Якщо ж хтось крав хліб, то ставав він таким гірким, як полин.

Багато інших чудес творила велика віра ченця: він перетворював монастирський попіл на сіль і роздавав її людям. І чим більше роздавав, тим більше її ставало. Коли ж за наказом князя ту сіль було вкрадено, то перетворилася вона на попіл, а коли той попіл викинули, то люди знов побачили сіль. «Це почувши, князь засоромився скоєного, і пішов у монастир до ігумена Іоанна та покаявся йому». «Чорноризця ж Прохора звідтоді вельми шанував і блажив, знаючи, що той воістину рабом Божим є. Перед Богом присягся з того часу не сотворити насильства нікому». Відтоді «добре жило Богом опікуване князівство його». Диво Боже, яке творив Прохор чорноризець, навернуло князя на шлях істини, любові до ближнього.

В оповіданні праведне життя християнського аскета подається як взірець, до якого потріб­но прагнути.

Оповідання написане в релігійних канонах: у ньому вжито багато слів релігійного забарвлення (ігумен, Євангеліє, плоть), епітетів, порівнянь та релігійних символів (великий, преславний; і нагодував хлібом усіх голодних; солодкий, немовби мед). А також специфічний урочистий стиль мовлення (І так усе життя своє вдовольнявся... І прозвали його Лободником...).

Ця історія має значний дидактичний зміст, бо є зразком істинно людської співчутливості й самопожертви. Недаремно І. Франко так писав про патерик: «Історик літератури не може не піднести живості і драматизму деяких оповідань та того щирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кожне слово. З сього погляду “Патерик” і досі не перестав бути книгою гуманною і доброчинною...».

4)   Зміст оповідання про Прохора чорноризця.

2.   Робота зі словником літературознавчих термінів.

Патерик (грец. paterikon, лат. vita patrum від pater — батько) — це вид агіографічної творчості, житійний твір морально-етичного змісту, у якому поняття християнського аскетизму розкривається на прикладах досконалого, праведного життя монахів.

Житіє — це жанр стародавньої церковно-історичної та біографічної літератури, у якому описувалось життя різних християнських діячів-святих та аскетів-подвижників 3.      Ознайомлення зі змістом оповідання про Прохора чорноризця.

4.   Словникова робота.

(Проводиться за питаннями учнів.)

5.   Евристична бесіда.

— Чого вчить нас це оповідання?

— Носієм яких рис християнської моралі є Прохор?

— Які з рис характеру, притаманних головному герою оповідання, вас приваблюють? А які ні?

— Що у творі є фантастичним, легендарним?

6.   Робота в парах.

Визначте в тексті оповідання реальне, те, що можливо перевірити за допомогою історичних фактів чи літописів.

7.   Творче завдання. Робота в групах.

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

Інтерактивна вправа «Ґронування».

Визначте художні особливості оповідання про Прохора чорноризця.

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу

1)   Вивчити теоретичний матеріал

2)   Підготуватися до уроку-семінару.

Питання, заплановані для розгляду на уроці-семінарі:

1)   Характеристика Ренесансу, або Відродження, формування нового світогляду; особливості українського Ренесансу.

2)   Діяльність православних братств.

3)   Роль Острозької та Києво-Могилянської академій у розвитку української культури.

4)   Перші друковані книги в Україні (Буквар (1574), Апостол (1574), Біблія (1581)).

5)   Видатні українці епохи Ренесансу.

6)   Іван Вишенський — мислитель, богослов, полеміст.

7)   Бароко — панівний стиль у культурі та літературі ХVII–ХVIII ст.

2.   Творче завдання.

Написати твір-роздум на тему «Чи легким було життя монаха?»

§ VІ.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— М. Грушевський називає «Києво-Печерський патерик» золотою книгою українців, тому що...

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (20.08.2014)
Переглядів: 4976 | Рейтинг: 2.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: