Урок № 44 Трагікомедія «Сто тисяч» — класичний взірець українського «театру корифеїв» - Українська література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 8 клас

Урок № 44 Трагікомедія «Сто тисяч» — класичний взірець українського «театру корифеїв»

Урок № 44
Трагікомедія «Сто тисяч» — класичний взірець українського «театру корифеїв»
Мета: ознайомити учнів з особливостями «театру корифеїв», змістом І–ІІІ дій твору; розвивати навички сприйняття інформації на слух, аналізу та коментування тексту драматичного твору, виразного читання, стислого переказування
Очікувані результати: учні знають зміст І–ІІІ дій п’єси «Сто тисяч», визначають у драматично-му творі типові для «театру корифеїв» риси, коментують зміст.
Теорія літератури: поглиблення знань про трагікомедію.
Обладнання: текст п’єси, фото акторів, які виконують головні ролі в п’єсі, фотографії з вистав п’єси «Сто тисяч»
Тип уроку: комбінований.
І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку
Вступне слово вчителя.
Світова література розробила декілька «вічних» тем. Серед них — згубна влада грошей над людиною. Саме про це трагікомедія українського письменника І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», перші три дії якої ми проаналізуємо сьогодні на уроці.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Бесіда.
— Дайте визначення поняття «драматичний твір».
— Що таке трагікомедія?
— А комедія?
3. Клоуз-тест.
(Відповіді супроводжуються демонстрацією фото.)
1) Перший професійний український театр — це...
2) Мені відомі імена таких акторів і режисерів «театру корифеїв», як: ...
3) Внесок родини Тобілевичей у розвиток українського театру...
4. Завдання учням.
Стисло розкажіть про І. Карпенка-Карого — засновника «театру корифеїв».
ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
1. Розповідь учителя.
План розповіді вчителя
1) Особливості «театру корифеїв».
Перша особливість театру — його синкретизм.
Стиль театру — синкретичний. Він поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру.
Довідка.
Синкретизм — поєднання або злиття несумісних і непорівнюваних образів мислення та поглядів.
Корифей — провідний актор у хорі древньогрецького театру. Корифей промовляв від імені хору, коли тому доводилося брати участь у дії п’єси. Із часом слово «корифей» набуло переносного значення провідної особи, світила в будь-якій галузі: наприклад, корифей театру.

Важливим елементом у театрі Садовського була музика. Крім справжніх опер («Запоро-жець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина»), йшли вистави змішаного жанру — музично-драматичні, у яких велику роль відігравали пісні й танці, як, наприклад «Енеїда»,— поема І. П. Котляревського, інсценована самим М. Садовським. Тому в театрі був постійний і зіграний оркестр, який набув особливого звучання, коли за пульт диригента став український композитор О. Кошиць. Свої музичні твори охоче давали М. Садовському М. Лисенко, К. Стеценко й інші відомі композитори.
Невід’ємною складовою побутово-реалістичного й романтичного театру була українська музика, вона доповнювала театральну психологічну дію, чіткіше окреслювала людські характе-ри.
Друга особливість театру — його репертуар. Сила й роль «корифеїв» полягали в тому, що вони, створюючи репертуар, формували по-справжньому народний національний театр, вистави в якому йшли українською мовою.
2) П’єса І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».
Найвищого рівня як драматург І. Карпенко-Карий досяг у жанрі комедії. Справжньою творчою стихією митця була сатирична комедія, яку він вважав справою всього життя, покли-канням письменника й громадянина.
П’єса «Сто тисяч» (1889) належить до так званої лінії «драм стяжання» — соціально-психологічних комедій. Це одна з вершин комедіографії І. Карпенка-Карого.
Перша редакція трагікомедії мала назву «Гроші». У ній ми спостерігаємо утвердження «хазяйственного мужика».
У п’єсі подвійна конфліктна лінія. Перший план драматичної дії — сюжетна лінія ста ти-сяч, що знаходить своє повне й остаточне вирішення. Вона набуває характеру своєрідної життєвої притчі про багатія, якому постійно «копиталу не хватає» і якого всі на цьому обдурюють; притчі, як злодій у злодія краде, шахрай шахрая обдурює. Ця лінія художньо вичерпує себе з розв’язкою комедії.
Друга лінія — картини становлення сільської буржуазії як нового суспільного класу на зламі епох. В основу комедії покладено суспільні процеси — розорення поміщиків — дворян (панок Смоквинов), вихід на перші ролі багатого мужика, який, переступаючи через усі мора-льні норми, жертвуючи навіть родиною, уперто прямує до мети — омріяного багатства, грошей, «копиталу» (кум Савка).
Узявши за основу відомості про шахраїв, які в Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. Карпенко-Карий змалював типовий образ «стяжателя», глибоко розкрив його характер.
Автор намагається продемонструвати в гумористичному тоні руйнівну для особистості дію грошей, моральну звироднілість, що вони спричиняють. Жадоба призводить до того, що глитай усіх оточуючих людей, навіть своїх близьких ставить на рівень скота. І врешті-решт, сам стає жертвою своєї зажерливості й ненаситності, попадається на обман, купуючи фальшиві гроші. Крім Герасима Калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів: копача Бона-вентуру та селянина Савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби й достаток.
Сила комедії «Сто тисяч» у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацький характер сільської буржуазії, її нові засоби експлуатації та збага-чення.
3) Трагікомедія «Сто тисяч» — класичний взірець українського «театру корифеїв».
Твір став справжньою візитною карткою «театру корифеїв», тому що:
— п’єса була написана й зіграна народною української мовою;
— торкалася злободенної для країни проблеми — становлення сільської буржуазії як но-вого суспільного класу;
— охоплювала синкретизм жанрів — поєднання комедійних та по-справжньому драматичних подій.
2. Робота над переказом.
(Підготовлені учні стисло переказують І–ІІІ дії п’єси. Переказ «ілюструється» виразним читанням окремих сцен або монологів чи діалогів.)
3. Аналіз змісту І–ІІІ дій твору. Евристична бесіда.
І дія
— Яка риса характеру Калитки провокує події, що стали зав’язкою п’єси?
— Яким героям твору, крім Калитки, притаманне стяжательство?
— Як Герасим ставиться до землі?
— Кому заздрить Калитка?
— Як він ставиться до нечесних шляхів придбання багатства?
— Чому погоджується купити фальшиві гроші?
— Як Калитка ставиться до своїх зобов’язань (історія з приданим доньки)?
— Що спонукає героя, коли він відмовляє своєму синові в можливості бути щасливим із коханою дівчиною?
ІІ дія
— Розкажіть про те, як Герасим ставиться до своїх найманих робітників. Знайдіть цитату, що свідчить про його жадібність.
— Схарактеризуйте відносини між Герасимом та його дружиною Параскою. Що лежить в основі їх стосунків?
— Хто цінніший для Калитки — коні чи дружина? Чому?
ІІІ дія
— За що прагне помститися Калитка Пузирю? Як він хоче це зробити? Як це пов’язано з прагненням Калитки «радісно» землю «загрібати докупи, в одні руки...»?
— Як Герасим хоче розбагатіти за рахунок поміщика Смоквинова?
— З якою радісною звісткою приїхав із міста Савка? Чому так радіють Савка й Герасим? Чи може чесна людина радіти разом із ними?
4. Творче завдання.
ІV. Систематизація й узагальнення вивченого матеріалу
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Я починаю розуміти сутність конфлікту. Це...
V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання
1. Завдання для всього класу.
1) Вивчити теоретичний матеріал
2) Прочитати ІV дію п’єси. Підготуватися до характеристики Герасима Калитки.
2. Індивідуальне завдання.
Підготувати стислий переказ змісту ІV дії п’єси.
VІ. Підсумок уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Найбільше мені запам’ятався герой...
— Мене вразила сцена...
— Я хочу дочитати п’єсу до кінця тому...

Категорія: Українська література 8 клас | Додав: uthitel (11.02.2014)
Переглядів: 3054 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: