Урок № 12 Давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу «Слово про похід Ігорів» - Українська література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 8 клас

Урок № 12 Давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу «Слово про похід Ігорів»

Урок № 12

Давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу «Слово про похід Ігорів»

Мета: ознайомити учнів з історичною основою, питанням авторства, перекладами та переспівами «Слова...», жанром твору; розвивати навички виразного та усвідомленого читання поеми, переказу, уміння коментувати сюжет

Очікувані результати: учні знають про історичні події, що стали основою твору, імена можливих авторів твору, перекладів та переспівів давньоруської пам’ятки; уміють визначати жанр «Слова...».

Теорія літератури: ліро-епічна поема, повторення знань про героїчний епос.

Обладнання: гравюри-ілюстрації В. Фаворського та інших художників (М. Каліти, М. Грачьова, Д. Моора), тексти перекладів та переспівів «Слова...»

Тип уроку: комбінований.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

«Слово про похід Ігорів» є пам’яткою світової літератури. Чому дослідники дали таку високу оцінку цьому твору? Протягом найближчих чотирьох уроків ми спробуємо з’ясувати це. Але перші висновки зробимо вже сьогодні. Довідаємося про те, як людство дізналося про існування цієї перлини ліро-епосу, торкнемося питань авторства, перекладів та переспівів «Слова...», поговоримо про реальні історичні події, що лягли в його основу, визначимо жанр.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

1.   Аналіз контрольної роботи.

2.   Бесіда.

— Які твори об’єднуються під визначенням «героїчний епос»?

— Наведіть приклади героїчного епосу з вітчизняної та світової літератури.

— Визначте тематику творів героїчного епосу.

— Розкажіть про збереження та розповсюдження творів героїчного епосу.

— Хто є головним героєм цих творів?

§ ІІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

План розповіді вчителя

1)   Історія відкриття пам’ятки.

Минуле української землі сумне: набіги численних ворогів, пожежі, битви, знищення культурних надбань. З усього багатства рукописної літератури збереглася тільки невелика його часточка. Саме через це відкриття «Слова...» стало справжньою сенсацією.

1791 року відомий збирач старовинних літературних пам’яток О. І. Мусін-Пушкін придбав у колишнього архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоїля рукописну збірку. Вона й містила в собі «Слово про похід Ігорів».

1800 року «Слово про похід Ігорів» було видано Мусіним-Пушкіним окремою книжкою за співпраці зі знавцями палеографії М. Малиновським і М. Бантиш-Каменським. У передмові до першого видання «Слова...» повідомлялося про збірник, який належав О. І. Мусіну-Пушкіну і в якому було знайдено пам’ятку: «Можна було пересвідчитися в реальному існуванні збірника, до якого входили хронограф, літопис і чотири повісті — "Сказання про Індію багату”, "Синагрип Цар Адорів”, "Слово про похід Ігорів” і поділена на частини "Повість про Девгенія”».

Але сам рукопис і більшість друкованих примірників «Слова...» згоріли під час московської пожежі 1812 року, тому дослідники багато років сперечалися з приводу автентичності пам’ятки.

2)   Основні гіпотези авторства.

Існує гіпотеза, що «Слово...» написане учасником чи свідком походу. Хоча хто він — на сьогодні вважається невідомим. Так, наприклад, деякі вчені схильні думати, що твір написано великим київським князем Святославом, оскільки і «золоте слово» цього героя, й ідейна позиція автора збігаються. Дехто з учених приписує авторство поеми Біловодові Просовичу, якого згадано в Київському літописі саме там, де йдеться про похід князя Ігоря. Інші вважають автором легендарного Ходина, ім’я якого є в самому тексті. Російський же дослідник Борис Рибаков переконаний, що автор пам’ятки — київський тисяцький Петро Бориславович. Іван Вагилевич та Василь Яременко наполягають, що автором міг бути старець Ян, він же — чернець Вишатич. Але найбільш переконливою слід вважати гіпотезу Леоніда Махновця та Степана Пушика, які вважають, що автор «Слова...» — брат княгині Ярославни, галицький князь Володимир Ярославич. Але все це лише припущення. Безперечно, автор — спостережлива людина, яка неодноразово брала участь у ратних походах. Серед можливих авторів дослідники «Слова...» називали й давньоруського книжника з Галича, Тимофія, співця Митусу, що вцілів після поразки дружини князя Ігоря.

Не викликає сумнівів те, що автор «Слова...» — людина високоталановита, освічена, чудово знає історію, легко орієнтується в політичних перипетіях як свого часу, так і минулого, цінує світову літературу й духовну спадщину власного народу, докладно називає всі подробиці військового побуту, обізнана з тактикою ведення бою, зброєю. Автором «Слова...» можна вважати й Ольстина Олексича, який 1177 року був наказним (січовим) гетьманом у Великого князя Київського Святослава, а 1185–1187 року — воєводою князя Ярослава Чернігівського. Про це автор «Слова...» говорить у вислові: «Рек Боян і ходина Святослава, пестворця старого часу Ярослава». Старожитнє «боян» — наказний гетьман (казанець), «ходина» — посол (дипломат), «пестворця» (від лат. «pes» — хода, шлях).

3)   Історична основа «Слова...».

В основі повісті — історична подія ХІІ століття — невдалий похід на половців сіверського князя Ігоря.

Князь Ігор ішов до ріки Дон, щоб там «копіє преломити» — «відновити кордон землі на річці Дон» та «пошукати града Тьмутаракані». Самовільний похід князя Ігоря був невдалим. Саме на прикладі цієї невдачі автор закликає князів до солідарності. Невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців стався навесні 1185 року, а вже 1187-го об’єднані дружини князів здійснили успішний похід.

4)   Переклади та переспіви «Слова...».

Від початку XIX ст. і до наших днів «Слово про похід Ігорів» близько сотні разів перекладалося та переспівувалося різними мовами. Існує понад п’ятдесят перекладів цього твору — російськомовні (В. Жуковського, A. Майкова, М. Заболоцького, Л. Тимофєєва, М. Гудзія, Д. Лихачова, М. Рилєнкова, В. Стеллецького та ін.); білоруською мовою поему переклали М. Богданович і Янка Купала; грузинською — С. Чиковані; абхазькою Д. Гуліа; вірменською — B. Вагулі.

У Японії видано п’ять різних перекладів «Слова...». Є переклади твору китайською, норвезькою, болгарською, англійською, польською, чеською, сербською, словенською, німецькою, французькою, іспанською, данською, єврейською, башкирською, казахською, карельською, татарською, узбецькою та іншими мовами.

Українські переклади та переспіви твору з’явилися в 40-х XIX ст.

Багато видатних українських митців зверталися до перекладу «Слова про похід Ігорів». І кожен геніальний переклад ставав ніби окремим твором.

Серед них такі:

Поетичні переклади та переспіви «Слова...» в дореволюційній українській літературі:

Маркіян Шашкевич. «Плач Ярославнин».

Тарас Шевченко. «Плач Ярославни»; «В Путивлі граді вранці-рано»; «З передсвіта до вечора».

Юрій Федькович. «Пісня о поході Ігоря на половців»; «Плач Ярославни».

Іван Франко. «Слово про похід Ігоря».

Панас Мирний. «Дума про військо Ігореве».

Поетичні переклади та переспіви «Слова...» в українській радянській літературі:

Максим Рильський. «Слово про Ігорів похід».

Володимир Свідзінський. «Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега».

Наталя Забіла. «Слово про Ігорів похід».

Павло Тичина. «Тоді по Руській землі…».

Інші переклади:

Віталій Скляренко. «Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святославового, внука Олегового».

Довідка.

Переклад — відтворення змісту й форми літературного твору, написаного однією мовою за допомогою засобів іншої мови.

Переспів — вірш, написаний за мотивами твору іншого автора.

 

5)   Жанр твору.

Більшість дослідників визначають «Слово...» як ліро-епічну поему.

Ліро-епічна поема — це один із різновидів поеми. У ній порушуються важливі проблеми минулого, сучасного й майбутнього (епічна складова). Дія поеми такого типу розгортається на основі важливих реальних подій. Погляд на ці події подається з позиції автора (лірична складова).

6)   Вплив «Слова...» на музику, скульптуру та живопис.

«Слово...» завжди привертало до себе увагу митців. Російський композитор О. Бородін написав оперу «Князь Ігор», український — М. Лисенко створив композицію «Плач Ярославни», Гнат Хоткевич — інсценізацію.

«Слово...» вплинуло й на майстрів живопису, графіки, скульптури: В. Касіяна, Г. Нарбута, В. Васнєцова, М. Реріха, В. Фаворського. Це свідчить про популярність цієї літературної пам’ятки.

2.   Огляд ілюстрацій.

Розгляньте й прокоментуйте гравюри-ілюстрації до «Слова...» В. Фаворського та інших художників — М. Каліти, М. Грачьова, Д. Моора.

3.   Творча робота в парах.

Напишіть «Лист до автора». (Привітання та дуже стисла розповідь про себе; 2–3 запитання, які б ви хотіли поставити авторові твору.) У зв’язку з тим, що проблема авторства «Слова...» залишається спірною, питання можна ставити тим авторам, які здаються вам більш імовірними. Запитання запропонуйте сусіду, котрий (якщо може) дасть на них відповіді. Після завершення роботи оголошується список запитань, на які не було знайдено відповідей. Учні класу разом з учителем намагаються знайти відповіді на них.

4.   Виразне читання.

Виступ читців із декламацією перекладу «Плачу Ярославни» зі «Слова...» Т. Г. Шевченка.

Плач Ярославни
(
Уривок)

В Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
— Полечу,— каже,— зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі. І на тілі,
На княжім білім, помарнілім,
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани...—
І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Не мало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав.—
Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчина,
Носив єси на байдаках
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,—
Сльозами моря не долить.—
І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
Святеє сонечко зійшло.
І каже: — Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя і дружину,
Спали мене на самоті!
Або не грій і не світи...
Загинув ладо... Я загину!

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого матеріалу

1.   Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— «Слово про похід Ігорів» є пам’яткою світової літератури, тому що...

2.   Узагальнювальна бесіда.

— Що вам відомо про історичні події, художньо відтворені в «Слові про похід Ігорів»?

— Як було виявлено рукопис пам’ятки?

— Які версії авторства «Слова...» існують у наш час?

— Хто з українських поетів перекладав чи переспівував твір або окремі його частини?

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

Вивчити теоретичний матеріал

2.   Індивідуальне завдання.

Підготувати переказ змісту твору, що складатиметься з фрагментів окремих найбільш важливих сцен «Слова...».

§ VІ.  Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Що сьогодні для вас стало відкриттям?

— Про що ви вже знали?

— Чи виникло у вас бажання прочитати твір в оригіналі?

— Що, на ваш погляд, утрачає адаптована версія?

Категорія: Українська література 8 клас | Додав: uthitel (29.11.2013)
Переглядів: 4269 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: