Головна » Статті » Середня школа » Українська література 7 клас (нова програма)

Урок № 19 А. Чайковський. «За сестрою». Художні особливості повісті

 

Урок № 19

А. Чайковський. «За сестрою». Художні особливості повісті

Мета:  допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості, героїко-романтичний характер повісті, майстерність автора в розкритті теми та ідеї, образів героїв; розвивати навички аналізу епічного твору, характеристики героїв, визначення ролі художніх засобів у творі

Очікувані результати: учні знають зміст вивчених розділів повісті А. Чайковського «За сестрою», характеризують образи, визначають фольклорні мотиви, художні засоби, ужиті у творі.

Теорія літератури: героїко-романтична повість, романтичний герой, сюжет, композиція, тема, образ, художні засоби.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

  • I.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Сприйняття художнього твору читачем залежить не тільки від цікавого змісту, а й від того, наскільки автор зможе яскраво, образно описати події, передати почуття й переживання героїв. Існує багато художніх засобів, що допомагають розкрити художні образи, вплинути на свідомість людини. Про письменницьку майстерність А. Чайковського ми й поговоримо сьогодні на уроці.

  • IІ.  Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

Переказ найяскравіших епізодів повісті А. Чайковського «За сестрою».

  • ІІІ.  Формування вмінь та навичок

1.   Завдання аналітичного характеру.

1)   Доведіть, що твір А. Чайковського «За сестрою» є героїко-романтичною повістю.

2)   Складіть план характеристики образу головного героя повісті «За сестрою» Павлуся.

Орієнтовна відповідь

план характеристики образу Павлуся

1.   Павлусь — хлопець із козацької родини.

2.   Дідова наука.

3.   Дружба із сестрою.

4.   Поведінка Павлуся під час нападу татар і його втеча.

5.   Дії хлопчика в скрутних ситуаціях.

6.   Риси характеру Павлуся, що виявилися під час рятування сестри.

7.   Ставлення Павлуся до козаків і до татар.

8.   Моє ставлення до героя.

3)   На основі складеного плану та опорних слів схарактеризуйте Павлуся.

Опорні слова до характеристики Павлуся

Сміливий, рішучий, відчайдушний, витривалий, відданий у дружбі, лицар за натурою, поважає батьків і рідних, кмітливий, працьовитий, уміє скористатися будь-якою нагодою для рятування себе й інших, гордий, вдячний.

4)   Доведіть, що Павлусь — романтичний герой.

(Павлусь потрапляє в складні ситуації, у небезпечні пригоди, але завдяки своїй сміливості та розуму із честю виходить зі скрути, намагається рятувати інших, поєднує в собі силу, сміливість і ніжність, щиру любов.)

2.   Робота з текстом.

Прочитайте уривок тексту й прокоментуйте роздуми Павлуся.

«“Бач, який тепер бадьорий! — подумав Павлусь.— А на аркані у Непорадного то скривився, начеб кислицю вкусив. А що, а що, смакував козацький аркан? Ах ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся”. …Та зараз йому стало соромно від тих слів. Це ж негарно. Ось той Девлет-гірей так поводився з ним, як із сином, а він йому загрожує. “Еге ж, бо мене йому треба було! А так, то звав би мене християнським псом, як і інші, уся та погань татарська. Чого вони нас зачіпають, мордують? Хіба ж ми їм заважаємо? Ні, ні, ми стрінемось ще!”»

(Життя складне, і в душі у хлопця відбувається боротьба між почуттям патріотизму та загальнолюдськими цінностями — вдячністю, добротою.)

3.   Завдання пошуково-дослідницького характеру.

1)   Визначте фольклорні мотиви й прийоми гіперболізації, використані в повісті.

(Фольклорні мотиви: опис Свиридової могили, що нагадує легенду; одяг Семена Непорадного в народному дусі; уживаються прислів’я «Не ймення тебе красить, а ти його красиш», народнопоетичні звертання «Сини мої, соколи», порівняння татар із чортами — у народному дусі; прийоми гіперболізації: «…Завелась між дітьми така любов, що одне без одного жити не могло і, здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Ганнусі не зробив», «Палажка… рубала сокирою на всі боки», опис бою з татарами, коли татар було триста, а козаків сорок.)

2)   З’ясуйте елементи композиції повісті А. Чайковського «За сестрою».

4.   Літературний диктант.

1)   Яке прізвище мала родина головного героя повісті А. Чайковського «За сестрою»? (Судаки.)

2)   Скільки років було Павлусеві? (15 років.)

3)   Хто з родини Павлуся пішов на Запоріжжя? (Брат Петро.)

4)   Як називалося умовне місце, де збиралися козаки? (Свиридова могила.)

5)   Як Петрусь відреагував, коли сотник віддав наказ наступати? (Дуже зрадів, бо нарешті він міг побачити справжній козацький бій.)

6)   Що вирішив Павлусь, коли виявилося, що серед бранців немає Ганни? (Вирушити на пошуки сестри.)

7)   Що трапилося з Павлусем після зустрічі в степу з харцизом? (Харциз продав Павлуся татарським купцям.)

8)   Як склалася доля харциза після зустрічі з козаками? (Його викрили, бо один із козаків упізнав речі Павлуся.)

9)   Перебуваючи в полоні татарських купців, чим займався Петрусь? (Почав зацікавлено розпитувати про все, учити татарську мову.)

10)  Що врятувало від розправи за втечу Павлуся? (Те, що Павлусь повідомив муллі Девлет-гірея, що знає, де перебуває Мустафа.)

11)  Яку хитрість вигадав Павлусь, щоб знайти свою сестру Ганнусю? (Сказав, що Ганна знає, де перебуває син Ібрагіма.)

12)  Що відповіли брат із сестрою на пропозицію Девлет-гірея прийняти мусульманську віру й залишитися жити разом із ним у розкоші? (Відповіли, що повернуться, бо дуже сумують за батьківщиною.)

5.   Міні-диспут.

«Чи є у повісті А. Чайковського “За сестрою” те, що перегукується з нашим часом, може бути повчальним для сучасного школяра?»

6.   Заочна мандрівка «Дорогою відважного Павлуся».

(Виступають заздалегідь підготовлені учні (див. домашнє завдання до Уроку № 18).

Маршрут: село Спасівка → український придніпровський степ → Свиридова могила → → Дике поле перед Східним Кримом → татарське селище Коджамбак → Бахчисарай.

Зупинка перша. Село Спасівка

На правому березі ріки Самари, якихось десять миль від Дніпра, розташоване українське село Спасівка. …Спасівка не відрізнялася своєю долею від інших сестриць. Так само була схожа своїм зверхнім виглядом на інші села: такі самі хати з дерева та глини, вкриті соломою або очеретом. Хати стояли рядком віконницями на південь, оточені городами та садками. Посередині села — велика площа-майдан, на якій стояла невеличка дерев’яна церква, а побіч неї — вбоге попівство.

Не було тут видно зверху ніякої заможності. Кожен клав таку хатку, щоб легше перед стужею та спекою захиститися, а більш нічого. Ніхто і не думав витрачатися на будову гарних домів із хоромами, бо ніхто не знав, що завтра станеться, чи його праця відразу не спопеліє. То були страшні часи татарських набігів на Україну.

У тих часах вибирали люди під свої оселі такі місця, які, на їхню думку, давали б найпевніший захист перед ворогом та в яких можна б знайти найвигідніші умови до життя: отож недалеко від води або над водою, а відтак близько коло лісу або очерету, де б, на випадок татарського набігу, найбезпечніше було сховатися або звідки можна було легко втекти від поганської неволі.

Спасівку забудували саме на цьому місці тому, що тут ріс цілий терновий гай, та й до Дніпра було недалеко, де росли великі ліси, звідки можна було набирати достатком дерева. Першою роботою спасівчан, що тут оселилися, було прорубати серед тернового гайка круті стежки та покопати схованки для своїх достатків на випадок татарської навали. Розподіливши відтак землю на оселі, вони обставились густим дубовим частоколом. Ця праця тривала кілька років, поки були хати готові і село зажило як слід. Спасівчани зайшли сюди з-за Дніпра також після татарського погрому, а тому що зупинились на тому місці на самого Спаса, тож і прозвали своє село Спасівкою.

У той час… Спасівка була вже старим селом. Вказували на це старі, зеленим мохом порослі стріхи, утоптані вулиці, стара церковця і чималий цвинтар…; а далі, навкруги частоколу, повиростало чимале терня. З чого спасівчани дуже раділи, бо це також спиняло доступ до села… Лише дві були на протилежних кінцях прогалини, зачинені воротами. Спасівчани жили тут, начеб у якій фортеці. Походячи з козацького роду, вони розуміли вагу небезпеки і були настільки обережними, що на кожну ніч ставили по черзі сторожів коло обох воріт. До того ще вони умовились із сусідніми селами, щоб у кожному були напоготові бочки зі смолою, які на випадок татарського набігу треба було запалити, аби тим способом повідомити інших про небезпеку.

(Демонструється карта та інші ілюстративні матеріали.)

Як бачимо, перед нами докладний опис-пейзаж села, звідки родом Павлусь. Змальований пейзаж відповідає історичним реаліям. Художніх засобів небагато, але вони місткі, допомагають читачеві яскравіше уявити обстановку (епітети — страшні часи, старе село; зменшено-пестливі слова — гайок, церковця, сестриці; порівняння — начеб у якій фортеці та ін.).

Зупинка друга. Український придніпровський степ

«Він [Павлусь] в’їхав у широкий степ. Що це за степ, про який у піснях співають? Уявіть себе малим, дуже малим чоловіком, отак на палець завбільшки. Уявіть собі, що вас, того ма­ленького чоловіка, поставили на широкій рівній оболоні, на якій зрідка стоять порослі травою старі мурашники. Оболонь вкрита травою, що вам сягає до пояса. Між травою квіти аж хапають за очі своїми кольорами. А гляньте довкола себе… Ніде краю не видно. Обрій неба, наче вижолоблена півкуля, кругом вас далеко спочиває на землі. Ніде ні лісу, ні гори, лише мурашники видно. А поїдете десять миль в який-небудь бік — те саме й те саме… Ні краю, ні берега.

Це степ, український степ зі своїми високими могилами. Це одинокі дороговкази для людей, що туди заблукають. Деякі могили й називаються своїми йменнями; а про деякі ніхто не знає — ні імені їх, ні звідкіля вони взялись».

Цей опис більш поетичний, задушевний, наближений до читача за допомогою риторичних звертань, риторичних окличних речень, порівнянь, повторів, епітетів тощо.

Зупинка третя. Свиридова могила

«Ось над одною з менших річок, які вливаються в Самару, стоїть висока могила. Її прозвали Свиридовою. Ніхто не знав, чому вона так зветься, і ніхто не наполягав на тому, щоб її назвати інакше. Але всі старші козаки знали, де стоїть Свиридова могила, і кожний до неї потрапить, хоч би й вночі. Тому-то частенько козаки умовлялись збиратися на Свиридову могилу як на місце, де можуть напевно з’їхатися. Тут і річка під боком, де можна коня напоїти, і трава тут краща для випасу, і кущі над річкою, де при нагоді і сховатися можна. …А лише на світ Божий занеслося — озвалась степова звірина. Ціле степове царство прокинулось і загомоніло на свій лад».

Від опису степової козацької могили віє сивою давниною. Легенди розповідають, що козаки, ховаючи свого бойового товариша, який поліг смертю хоробрих, насипали шапками високі кургани, більшість із них вдячні нащадки оберігають і досі.

Зупинка четверта. Дике поле перед Східним Кримом

«Хлопець за ці два дні освоївся зі степом… Їдучи так, натрапив Павлусь на балку. В балці, в найвужчім її заглибленні, росли кущі, а з-поміж них витікала вода з джерела. Тут був гарний холодок, що аж манив на себе. …Вже перед вечором доїхав до якоїсь ріки. Вода пливла між досить стрімкими берегами. Та лиш з’явився над берегом, його обсіла хмара комарів, що аж в очі лізли. …Він узяв коня за поводи, йшов понад берег і пильно розглядався. Тут помітив два, що стояли під берегом на сажень висоти, камені, що стояли рядом, лишаючи між собою невеличку прогалину. Недалечко від тих каменів було місце, де можна коня попасти. Перед тою прогалиною, що між каменями, ріс високий кущ верболозу. Павлусь аж усміхнувся, побачивши таке гарне місце».

Дикий безлюдний, безводний степ із високими травами, що квітують навесні та раннього літа. Вершника на коні ледь видно. Під кінець літа — це випалена пустеля, і кожна річечка, кожен струмочок — щаслива знахідка для подорожнього. Вижити за таких умов здатен не кожен. Козацький досвід Павлуся робить його небоязким, упевненим у своїх силах, людиною, яка осилює й такі негаразди. Подібні думки навіває нам опис Дикого поля.

Зупинка п’ята. Татарське селище Коджамбак

«Тепер починалася Татарщина. Зараз за Перекопом побачив перші татарські улуси. Які ж вони були не схожі на українські села! Чужина аж била у вічі. Павлусеві тепер стало страшно. Поки ще був степ, йому здавалося, що він дома. Тепер ні сліду по Україні. …Нарешті зупинилися у селі Коджамбаку, де була їхня оселя. Сулейман-ефенді, той старий із сивою бородою, що купив Павлуся, був дуже багатим татарським купцем. Він вів широку торгівлю між Царгородом та всіма приморськими містами й Україною. Свої головні склади мав саме в Коджамбаку. Тому його оселя мала вигляд малого містечка. Стояли тут рядком кам’яні будинки, звичайні і двоповерхові, були шопи для возів й коней, склади з крамом, а при однім боці стояв великий двоповерховий дім, де мешкав Сулейман. Той дім примикав до великого городу. Усі ті будівлі разом були оточені густим частоколом з двома ворітьми навпроти».

Опис татарського краю сповнений особистими почуттями героя, який сумує за рідним краєм, страхається невідомості та переживає за успіх того, що замислив. Уперше хлопець бачить море та гори, багато інших див, наприклад, чорношкірих людей.

Зупинка шоста. Бахчисарай

«Девлет-гірей мешкав у столиці кримського хана, в Бахчисараї. …Коли наблизився до Бахчисарая, побачив щось таке, про що досі не доводилось і чути. Здалеку від сходу ясніло щось високе з білими плямами на вершку. …Павлусь зроду гір не бачив, йому стало страшно. …Перед ними лежало місто — столиця татарського хана. Дворище Девлет-гірея лежало по тім боці міста. І випало їхати довгими вузькими вуличками. Домівки великі, оточені високим муром, вкриті червоною або зеленою черепицею. Поміж дворищами густі садки, з яких поспадало листя. По дорозі стрічали піших і кінних татар. Вони кланялися муллі і сходили з дороги».

(Демонструються географічні карти, ілюстрації, відеоматеріали, прослуховується аудіозапис східної музики.)

Опис міста дає уявлення не лише про кримську столицю, а й про природу цього краю, звичаї місцевих жителів, про те, як сприймає герой невідомі та дивні для себе речі.

  • ІV.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Підготуватися до контрольної роботи.

  • V.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Дружня порада».

Від імені літературного героя дайте своїм товаришам дружні поради, які були б важливими в їхньому житті.

(Наприклад:

— Вивчай звичаї своїх предків, запорозьких козаків, загартовуйся фізично та морально.

— Не впадай у відчай за скрутної ситуації, намагайся знайти ­вихід.

— Не лінуйся вчитися, пізнавати нове, це може знадобитися в подальшому житті.

— Будь вірним своїй родині, рідній землі. Навіть вороги цінують вірність та відданість і не довіряють зрадникам…)

Категорія: Українська література 7 клас (нова програма) | Додав: uthitel (08.11.2016)
Переглядів: 1023 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: