Уроки № 68–69 Тема. Позакласне читання. А. Дімаров. «Друга планета». - Українська література 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 7 клас

Уроки № 68–69 Тема. Позакласне читання. А. Дімаров. «Друга планета».
 
Уроки  №   68–69 
Тема.  Позакласне  читання.  А.   Дімаров.  
«Друга  планета».
  Мета:  викликати  інтерес  учнів  до  читання  художньої  літератури,  допомогти  усві -домити  зміст  самостійно  прочитаного  твору;  розвивати  навички  визначення 
художньо-естетичної  вартості  обраного  для  читання  твору,  самостійної  роботи 
з  книгою, уміння висловлювати власну думку щодо прочитаного, складати від-гук  про  книжку;  виховувати  любов  до   читання  художньої  літератури.
 Очікувані  результати:  учні  знають  зміст  самостійно  прочитаного  твору,  вміють  цікаво  його  пе-реказувати,  аналізувати,  висловлювати  власні  міркування  про  тему  твору  та 
порушені  в   ньому  проблеми.
 Теорія  літератури:   фантастична  повість,  герої  художнього  твору,  тема,  головна  думка,  художні 
засоби,  відгук  про  літературний  твір.
  Обладнання:   портрет письменника, видання твору, ілюстрації до   нього; читацькі щоденники.
  Тип  уроків:  бесіда  з   позакласного  читання.
Хід  уроків 
  I.   а ктуалІ зац І я  опорних  знань  учнІ в 
Аналіз  контрольної  роботи.   ;
 ІІ.   МотивацІ я  навчальної  дІ яльностІ   школяр І в.  
о голошення  теМ и  й   Мети  урок І в 
Хто  з  нас  не  любить  фантастику,  не  мріє  дізнатися  про  сві-тові  таємниці,  зазирнути  в  майбутнє?  І  як  не   дивно,  чимало 
письменників -фантастів  зуміли  дійсно  передбачити  винаходи,  від-криття, про реальність яких раніше не  могло бути й  мови. Відомий 
нам письменник А.   Дімаров відправив своїх героїв на   Венеру тоді, 
коли  до   цієї  планети  не   міг  долетіти  навіть  космічний  супутник. 
Хто знає, можливо, через якісь десять-двадцять років ця фантазія 
письменника стане реальністю? Тож давайте уважніше читати фан -тастичні твори, адже це своєрідна «машина часу».
 ІІІ.  основний  зМІст  роботи 
Огляд  читацьких  щоденників.   ;
Колективна  робота.   ;
1.   в ивчення  читацьких  інтересів  школярів.
2.   о гляд  української  дитячої  фантастичної  літератури  (робить  бібліоте-кар,  учитель  або  підготовлений  учень).
Переказ  найцікавіших  епізодів  повісті  А.  Дімарова  «Друга  планета».   ;
Обмін  враженнями  щодо  прочитаного.   ;
—  Яке враження справив на  вас твір?
—  Чи схожа ця фантастична повість на   ті твори, які ви чита-єте за   власним бажанням?
Зачитування  уривка  повісті.   ;
Ми  живемо  на  двісті  сорок  другому  поверсі,  а   місяць  тому 
жили  на  двадцять  першому.  Але  мама  вважає,  що  час  од  часу  ми 
повинні дихати висотним повітрям, і  тоді прилітає гелікоптер і   під-німає  нашу  п’ятикімнатну  квартиру  під  самісінькі  хмари.  В  мене 
щоразу аж холодок пробіга поза спиною, хоч татко і  твердить, що 
не  було ще випадку, щоб гелікоптер упустив квартиру донизу. Він 
зависає навпроти вільної секції, спрацьовують надпотужні магніти, 
і  квартира наша намертво приростає до   металевої башти.
Такі башти, на  сотні тисяч квартир кожна, стоять зараз всю-ди, доволі далеко одна від одної, на  величезних лапах-опорах, що 
глибоко  забиті  в  землю.  Крім  квартир,  тут  є  і  школи,  і  театри, 
і  спортивні зали, і   сади, і  магазини,— чого тільки немає!  — а  під 
землею заховані фабрики й  заводи, щоб не  займали місця й  не  отру-ювали біосферу. Так що довкола тільки ліси, річки й  озера, та ще 
поля, де ростуть багатолітні культурні рослини, що засвоюють азот 
прямо  з   повітря.  Це  ми  вже  вивчали  у  школі  і,  крім  того,  не  раз 
бували в  музеї, де дізналися, як жили наші предки. В  музеї дуже 
цікаво, тільки я   люблю все роздивлятися сам, тож намагаюся кож-ного  разу  одстати  від  гурту.  Дивлюся  на   той  чи  інший  експонат 
з   двадцятого,  наприклад,  століття  і  думаю:  а  що,  якби  ті  далекі 
предки враз ожили та й   побачили, якою стала сучасна пшениця чи 
фруктові дерева. Що, коли  б потрапили в  сад, де груші чи яблуні 
самі обережно струшують дозрілі плоди в  підставлені кошики? Або 
побачили  сучасну  пшеницю,  яка  не  боїться  ні  бурі,  ні  зливи:  од-разу  ж лягає на  землю, а  розпогодиться   — зводиться, мовби нічого 
й  не  сталося. І   сіють її раз на  десять років. А   тітка Павлина каже, 
що  її  колеги  хочуть  сконструювати  пшеницю  столітню:  посіяли… 
і  сто років знай тільки збирай!
Або про комарів, які не  кусають ні людей, ані тварин. Як про-читаєш про колишню мошву, то  аж дивуєшся: як ті предки й  тер -піли?  Це  ж  ні  роздягнутися,  ні  скупатися,  ні  на  сонці  полежати! 
А  тепер хоч усю ніч ходи голяка.
Я раніше, коли ще не   все розумів, дивувався: чому їх просто 
не  знищили?  А   тепер  уже  знаю:  добре,  що  комарі  лишилися.  Бо 
що  б їла риба? А   птахи? Та й   ґрунти стають од них родючішими…
Або Венера…
От  якби  ожили  ті  предки   —  чи  впізнали  б  вони  сучасну  Ве-неру?
Про Венеру я  весь час думаю, бо незабаром на   неї полечу. І  ще 
тому, що татко якось сказав:
—  Напиши мені все, що ти знаєш про Венеру.
—  Навіщо?
—  Бачиш, мені треба підготувати лекцію про цю планету, ось 
ти мені й   допоможеш.
Після  цього  я  одразу  ж  погодився:  хто  ж  іще  з   моїх  друзів 
писав нотатки до  лекції! Пішов у  бібліотеку, поважним голосом по-просив підібрати усе, що написано про Венеру.
Бібліотекар подивився на  мене, мов на  трохи того… божевіль -ного:
—  Усе про Венеру?
—  Усе!
—  Юначе, але  ж це неможливо! Ви знаєте, скільки є  книжок 
про цю планету? Десятки тисяч, якщо не  сотні!
—  Що  ж тоді мені робити?   — запитав я  розгублено.
—  Ви готуєтесь до  популярної лекції?
—  До популярної.— Хоч я, вбийте мене, не  знав, якою буде 
ота таткова лекція!
—  То я  вам дам кілька книжок, у  яких ви знайдете все, що 
вам потрібно.
Чудово!
Так я   приніс додому добрий десяток книжок.
Прочитавши усе, я  заходився коло нотаток. Звільнив на  столі 
місце,  поставив  безстрічкову  друкарську  машинку,  заклав  чистий 
аркуш магнітного паперу. Сів: з   чого  ж починати?
І тільки надумався  — Джек на  порозі.
—  А що ти робиш?
—  Пишу!  —  відповів  я  сердито:  страх  не   люблю,  коли  мені 
заважають!
—  Про  що  ти  пишеш?   —  Цікавий,  наче  дитина,  Джек  усе 
мусить знати.
—  Про Венеру… Не  заважай, бо мені ніколи!
Джек замовкає. Натомість починає маніпулювати своїми но -гами:  то  виростає  під  стелю,  то  осідає  аж  до  підлоги.  Хоче  мене 
розсмішити.
Але мені зараз не  до  сміху, і   я  якомога строгіше кажу:
—  Вийди  і  не  заважай  мені  працювати!  А  то  поскаржуся 
мамі.
Джек  боїться  мами  як  вогню.  Мабуть,  тому,  що  лише  мама 
складає для нього програми. Він одразу   ж повернувся і  вийшов.
А я, наморщивши лоба, починаю тицяти по  клавішах.
Спершу  віддрукував,  якою  Венера  була  п’ятсот  років  тому, 
коли до   неї полетіли перші космічні станції, а  спеціальні апарати 
опустилися в  її атмосферу. Бо людина в   ті часи не   могла   б пробути 
там і  хвилини: згоріла б, розплющена. П’ятсот  же градусів за   Цель-сієм та сто атмосфер тиску! Метал, і  той не  витримував. До   того  ж 
в  атмосфері  майже  не   було  кисню   —  один  вуглець.  Мов  навмисне 
для того, щоб живі істоти туди й  не  потикалися.
Та  вчені  зібралися  й  стали  думати,  як  зробити  Венеру  при-датною для життя. Думали, думали, сто літ майже думали, і   врешті 
надумалися: остудити Венеру! Понизити температуру до   земної.
Спершу хотіли перевести Венеру на  іншу орбіту. Од Сонця по-далі. Збудувати на  полюсах величезні атомні двигуни та й  запусти -ти. Але потім, коли підрахували, то   зрозуміли, що нічого не   вийде. 
Бо  вивести  Венеру  на   нову  орбіту   —  означало  б  порушити  орбіти 
всіх інших планет, в  тім числі й  нашої Землі. А  потім Венера під час 
перельоту втратила  б майже всю свою атмосферу. І  деформувалася б.
Тож  учені  вирішили:  планету  не  чіпати,  а  створити  довкола 
неї сонцезахисний екран. Прикрити наче парасолькою, що відбива -ла  б майже все інфрачервоне проміння, поки планета охолоне до  по-трібної температури.
Зараз,  коли  подивитися  на  Венеру  в  телескоп,  «парасолька» 
ота відразу  ж впадає в  око. Сяє, мов розплавлене срібло.
Евристична  бесіда.   ;
—  Про який сучасний винахід способів здобуття інформації, 
котрим  нині  широко  користуються  люди,  не  здогадався  письмен -ник? (Інтернет.) 
—  Розвиток  якої  нової  галузі  в  біології,  у  виробництві  про-дуктів харчування передбачив автор? (Генної інженерії.) 
—  Який із винаходів, придуманих письменником, міг би ви-явитися шкідливим для людей при його реальному втіленні? (Три -мання квартир на   магнітних опорах.) 
—  Як ви думаєте, чи турбуються герої твору про те, щоб сво-їми винаходами не   порушити світовий баланс, гармонію природи? 
(Так.) 
 ІV.  Домаашнє  завдання 
Повторити  вивчене  за   рік,  підготуватися  до  підсумкового  уроку.
Завдання  підвищеної  складності.  Зробити  ілюстрації  до   твору  а.  д і -марова.  Скласти  усний  фантастичний  твір  про  життя  людей  у  ХХІІ   ст.
 V.   пІ дбиття  пІ дсу М к І в  урокІ в
Інтерактивна  вправа  «Мікрофон».   ;
—  Я думаю, що в  майбутньому…
Категорія: Українська література 7 клас | Додав: uthitel (30.03.2014)
Переглядів: 3857 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: