Урок № 20 М. Стельмах. Повість «Гуси-лебеді летять» - Українська література 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 7 клас

Урок № 20 М. Стельмах. Повість «Гуси-лебеді летять»

Урок № 20

М. Стельмах. Повість «Гуси-лебеді летять»

Мета: ознайомити учнів із матеріалом про життя й творчість письменника, сюжетом його автобіографічного твору; розвивати навички виразного читання, переказування тексту, виділення головних епізодів; учити здійснювати спостереження над художнім текстом

Очікувані результати: учні знають матеріал про життя й творчість М. Стельмаха, виразно читають і переказують повість «Гуси-лебеді летять», виділяють ключові епізоди твору, коментують їх.

Теорія літератури: автобіографічний твір.

Обладнання: підручник, портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Що дізнаються діти в дитинстві — не забудуть до старості.

Турецьке прислів’я

§ I.   Актуалізація опорних знань учнів

1.   Перевірка домашнього завдання.

2.   Проблемне питання.

— Чому історичні повісті А. Чайковського до цього часу із задоволенням читають і дорослі й діти?

3.   Гра «Знайди пару».

Утворіть логічні пари, поєднавши художні засоби з їх прикладами.

Молодечім (пориві)

Чорна … хмара впала на землю і суне лавою з двох боків у село

Спис, начеб гадючий язик

Широчезні, як море, червоні штани

Не витримав хлопчина

гіпербола

порівняння

епітет

інверсія

метафора

§ ІІ.  Мотивація  навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

1.   Робота з епіграфом.

Поясніть зміст епіграфа до уроку.

2.   Вступне слово вчителя.

Учені стверджують, що характер дитини закладається ще в ранньому віці. Дитинство Михайлика, героя автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять», було нелегким — із постійними нестатками та злигоднями, але поруч із ним завжди добрі, щирі люди: мати, батько, дідусь. Саме вони навчили хлопця співчутливості, милосердя, показали неповторну красу природи, підтримали мрії та шляхетні поривання. Отримавши малим безцінний досвід, хлопець виріс справжньою людиною, знайшов свій шлях у житті, розвинув талант. Про це докладніше ви й дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.

§ ІІІ.  Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

План розповіді

1)   Початок шляху М. Стельмаха. Учителювання.

2)   Перші літературні спроби. Війна.

3)   М. Стельмах — письменник-романіст. Інші творчі вподобання митця.

1.   Розповідь учителя.

План розповіді

1)   Початок шляху М. Стельмаха. Учителювання.

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці Літинського району, що на Вінниччині, у небагатій селянській сім’ї. Здобувши освіту в сільській школі, вчився у Вінницькому педагогічному технікумі та Вінницькому педагогічному інституті, який закінчив 1933 року. Вчителював у школах Вінниччини та Київщини.

2)   Перші літературні спроби. Війна.

Збирав усну народну творчість, писав вірші, оповідання. Почав друкуватися з 1936 року. У роки Другої світової війни служив на фронті солдатом-артилеристом.

3)   М. Стельмах — письменник-романіст. Інші творчі вподобання митця.

Після війни прославився як письменник-романіст. Найвідоміші романи — «Хліб і сіль» (1969), «Кров людська — не водиця» (1957) та інші, у яких у широкому епічному плані показано долю українського селянства XX століття. Любов’ю читачів користується й автобіографічна дилогія письменника «Гуси-лебеді летять» (1964), «Щедрий вечір» (1967). Роман «Чотири броди» відзначено Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка.

Крім прози та поезії, писав п’єси й сценарії для кінофільмів.

Помер Михайло Стельмах 27 вересня 1983 року.

 

2.   Робота з підручником.

Опрацювання статті про письменника, бесіда за питаннями підручника, огляд ілюстрацій.

3.   Робота зі словником літературознавчих термінів.

Автобіографічний твір — це літературний твір, у якому автор описує своє життя. Розповідь про власне життя переплітається з оповіддю про сучасників та події, свідком яких був письменник.

4.   Коментування присвяти-епіграфа до повісті «Гуси-лебеді летять».

5.   Виразне читання.

(Учні виразно читають першу умовну частину (І розділ).)

6.   Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

— Чи зацікавив вас твір, чим саме?

— Яким уже з перших сторінок постає перед нами герой повісті — Михайлик?

— З якими почуттями герой розповідає про свого дідуся Дем’яна?

— Проведіть паралелі між творами О. Довженка «Зачарована Десна» і М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять».

7.   Проблемні завдання та питання.

Порівняйте художню мову повістей А. Чайковського «За сестрою» і М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Чим, на ваш погляд, вони відрізняються?

(Мова Стельмаха більш поетична, частіше описуються не події, а почуття героїв.)

§ ІV.  Закріплення знань, умінь і навичок

Гра «Найуважніший».

— Хто останній назве заняття односельців Михайлика?

— Що вмів робити дідусь Дем’ян?

Гра «Найуважніший».

— Хто останній назве заняття односельців Михайлика?

(Хліборобство, столярство, шевство, стельмахівство, бондарство, мірошництво.)

— Що вмів робити дідусь Дем’ян?

(Січкарню, драча, вітряка, сокиру, віз і сани, дерев’яні скульптури.)

Михайло панасович Стельмах

Біографія

Народився в с. Дяківці Літинського району Вінницької області в родині селянина, ветерана Російсько-Японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска. 1933-го закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту (першим у селі здобув вищу освіту) і до 1939-го вчителював у селах Київщини; 1939-го мобілізований до сталінського війська, учасник Другої світової війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, двічі поранений. З 1944 року працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни у Воронежі (Російська Федерація) та Уфі (Республіка Башкортостан) під редакцією М. Рильського вийшли дві збірки фронтових віршів М. Стельмаха — «Провесінь», «За ясні зорі» (1942), 1943-го в Уфі надруковано книжку оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.

Після війни, на запрошення поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1953). Був депутатом Верховної Ради СРСР, заступником голови Ради Національностей.

Творчість

Як поет друкується з 1936-го. 1941 року з’явилася перша поетична збірка «Добрий ранок». У роки війни вийшли збірки «За ясні зорі», «Провесінь». Поезію Стельмаха відзначає глибокий ліризм, пісенність, емоційність, вплив фольклору, багатогранність тематики.

Проза митця — типовий зразок літератури соцреалізму, з властивим йому кожночасним пристосуванням до партійної лінії (наприклад, роман «Велика рідня», перейнятий духом прославлення Сталіна й відзначений сталінською нагородою 1951 року, Стельмах переробив відповідно до критики «культу особи» і 1957-го перевидав під назвою «Кров людська — не водиця») і так званого «прикрашення» радянської дійсності, від якого не вільні твори Стельмаха посталінської доби.

Проте спроба написати твір про повоєнну Галичину, війну ОУН-УПА на рідному Поділлі, наштовхується на опір цензури. Доктор історичних наук В. Сергійчук зазначає:

«Михайло Стельмах написав би правдиво про ОУН-УПА. Він навіть пробував зробити це свого часу, бодай і в жорстких рамках ідеологічного завдання партії. Але йому не дали можливості сказати хоч частинку правди про ОУН-УПА. В цьому може переконатися…, коли ознайомиться з доповідною начальника Головліту УРСР К. Полонника секретареві ЦК КП(б)У І. Назаренку від 2.10.1952 р.:

«Доповідаю, що Головліт УРСР не дозволив до видання й повернув видавництву "Радянський письменник” на переробку повість Михайла Стельмаха "Над Черемошем”.

Поставивши своєю метою показати процес колективізації в селах станиславської Верховини 1948–1950 років, який відбувався за умов куркульського спротиву, Мих. Стельмах не зумів надати цьому спротиву яскраво вираженого класового характеру. Замість приречених куркулів, у Стельмаха діють озброєні найновішою автоматичною зброєю буржуазні націоналісти, т. зв. бандерівці, які мають свою розгалужену організацію, свій керівний центр, свою "Українську головну військову раду”, яка навіть чеканить і нагороджує своїх головорізів, що відзначилися, орденами і медалями — на зразок медалі "За боротьбу в особливо важких умовах”.

Сам цього, можливо, не бажаючи, автор надав націоналістичному підпіллю характер великої і грізної сили, здатної тримати в страху населення і представників радянської влади на значній території, що політично нам не тільки не бажано, але й дуже шкідливо». (Центральний державний архів громадських об’єднань України — ЦДАГОУ: Ф. 1. Оп, 24. Спр. 1566. Арк. 144).

Роман «Правда і кривда» викликав першу політичну дискусію в українському середовищі після погромів 1930-х років. Зокрема, там є такі зухвалі слова: «Ми найстрашнішого ворога — фашизм — вже закопуємо у могилу, а цей ворог ще поміж нас ходить». Не дарма критик Іван Світличний відзначив, що Стельмах уперше:

«прямо і відверто, без різного звичайного в таких випадках словесного туману, пише і про сирітські драми, і про занедбаність чи й зовсім відсутність демократії в колгоспах, і про податкові утиски, і про найбільше зло нашого часу — бюрократію, і про багато інших прикрих, але, на жаль, реальних речей, про які інші говорять пошепки і з оглядками».

(Журнал «Вітчизна».— 1961.— № 12).

Ще одна заслуга Стельмаха — перша публічна розмова в глухі брежнєвські часи про факт «незрозумілого» голоду 1932–1933 років в Україні. У творі «Чотири броди» (1978) Стельмах примушує українське суспільство згадати про жертв голодомору, вказує на відвертих колаборантів (Магазник), які брали участь в організації штучного голоду на селі. Разом із романом «Правда і кривда», творчість Стельмаха 1960–1970-х років схарактеризована критиками як «політична» (Леонід Новиченко, 1988). А ще письменник був фронтовиком і сміливою людиною. Мабуть, тільки він міг написати 1973-го некролог у київській пресі пам’яті українського поета, в’язня ГУЛАГу Олеся Журбу.

Винятково багата народною лексикою, специфічним гумором, проза Стельмаха стилево споріднена з ліризованою прозою Михайла Коцюбинського, Юрія Яновського, з особливо виразно помітними впливами Олександра Довженка. Однак згадані вже негативні прикмети обумовлені терором, застосовуваним щодо підневільних українських літераторів. Проте виразний нахил до сентименталізму (теж властивого тій методі), щоправда, забезпечує Стельмаху одне з провідних місць у літературній ієрархії УРСР. Стельмаха відносять до ключових літературних постатей України ХХ ст.

Родина

Сини Михайла Стельмаха — дитячий письменник, драматург Ярослав Стельмах (1949–2001, автор п’єси «Синій автомобіль») та Дмитро Стельмах, перекладач, письменник.

Вшанування

Премії: Ленінська, Державна СРСР (обидві — 1961), Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1981).

1946–1952 і 1965–1983-го мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам’ятну дошку. Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі. На честь Михайла Стельмаха названо вулицю.

Твори

•    «Казка про правду і кривду»

•    «Поміж березами дівча іде»

•    «Рідня»

•    «Тільки хвилі, і небо блакитне»

•    «Чотири броди» (1978)

Поетичні збірки

•    Добрий ранок» (1941)

•    «За ясні зорі» (1942)

•    «Провесінь» (1942)

•    «Шляхи світання» (1948)

•    «Жито сили набирається» (1954)

•    «Поезії» (1958)

•    «Мак цвіте» (1968)

Прозові твори

•    «Березовий сік» (збірка новел, 1944)

•    «Велика рідня», роман (кн. 1 «На нашій землі», 1949; кн. 2 «Великі перелоги», 1951)

•    «Над Черемошем. Гуцульські мотиви» (повість, 1952)

•    «Живи, Україно!» (сценарій документального фільму, 1958)

•    «Хліб і сіль» (роман, 1959)

•    «Правда і кривда» (роман, 1961)

•    «Гуси-лебеді летять» (повість, 1964)

•    «На Івана Купала» (п’єса, 1966)

•    «Зачарований вітряк» (п’єса, 1967)

•    «Щедрий вечір» (повість, 1967)

•    «Кум королю» (п’єса, 1968)

•    «Дума про тебе» (роман, 1969)

•    «Твори», тт. 1–6 (1972–1973)

Книжки для дітей

•    «Жнива» (1951)

•    «Колосок до колоска» (1951)

•    «Живі огні» (1954)

•    «Весна-весняночка» (1955)

•    «У сестрички дві косички» (1955)

•    «В їжаковім вітряку», «Як журавель збирав щавель» (1957)

•    «Бурундукова сім’я» (1963)

•    «Цапків урожай» (1967)

•    «Літо-ліло» (1969)

 

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Уміти розповідати про письменника, знати зміст розділів повісті, виділяти ключові епізоди, переказувати їх, коментувати.

§ VІ.  Підсумок уроку

Проблемне питання.

— Чи може будь-хто, описавши власне життя, створити книжку?

Категорія: Українська література 7 клас | Додав: uthitel (26.11.2013)
Переглядів: 3059 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: