Урок № 16 А. Чайковський. Повість «За сестрою», її історична основа - Українська література 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 7 клас

Урок № 16 А. Чайковський. Повість «За сестрою», її історична основа


Урок № 16

А. Чайковський. Повість «За сестрою», її історична основа

Мета: ознайомити учнів із матеріалом про життя й творчість письменника, з історичною основою його повісті «За сестрою»; розвивати навички роботи з книгою, виразного, вдумливого читання, переказування тексту, виділення головних епізодів твору

Очікувані результати: учні знають біографію А. Чайковського, визначають історичну основу його повісті «За сестрою»; уміють самостійно працювати з підручником, вдумливо читають, виділяють головні епізоди твору.

Теорія літератури: героїко-романтична повість; історична основа твору.

Обладнання: підручник, портрет письменника, ілюстративні матеріали до біографії, видання твору, ілюстрації до нього (картини про козаччину, фрагменти кінофільму)

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Сподівайся не на силу, а на розум.

Українське прислів’я

§ І.   Актуалізація опорних знань учнів

1.   Перевірка домашнього завдання.

2.   Проблемне питання.

— Чому «Заповіт» Т. Г. Шевченка перекладений багатьма мовами і є таким популярним у світі?

§ ІІ.  Мотивація  навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

1.   Робота з епіграфом.

Поясніть зміст епіграфа до уроку.

2.   Вступне слово вчителя.

У козацьких сім’ях дітей змалку готували до військової служби. Тому хлопчаки добре трималися в сідлі, знали, як можна певний час вижити в дикому степу. Все це дуже знадобилося Павликові, герою повісті А. Чайковського «За сестрою», який зміг не тільки врятувати себе, а й допомогти рідній людині. Докладніше про це ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.

§ ІІІ.  Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

План розповіді

1)   Дитинство поета.

2)   Роки навчання. Адвокатська діяльність.

3)   Історія виникнення задуму роману «Сагайдачний».

4)   Багато творчих задумів лишилися нереалізованими.

1.   Розповідь учителя.

План розповіді

1)   Дитинство поета.

Андрій Якович Чайковський народився 1857 року в місті Самбір, що на Львівщині, у сім’ї дрібного урядника. Майбутній поет рано залишився сиротою, але зумів знайти власну стежку в житті, стати освіченою та навіть видатною людиною. Бабуся відкрила маленькому Андрієві світ казок, легенд, переказів про минуле рідного краю.

2)   Роки навчання. Адвокатська діяльність.

У гімназії він зацікавився історією та культурою України, очолив таємний гурток. Тоді ж почав писати й художні твори. Після закінчення Львівського університету працював адвокатом, займався просвітницькою діяльністю.

3)   Історія виникнення задуму роману «Сагайдачний».

Як і кожен житель Самбора, Чайковський пишався тим, що був земляком славного гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного. Про цього талановитого полководця багато чув, читав, добре його собі уявляв, тому взявся за роман «Сагайдачний» і видав три його книги.

4)   Багато творчих задумів лишилися нереалізованими.

Але багато творчих задумів лишилося нереалізованими, бо 1935 року важка хвороба перервала життя письменника.

Твори А. Чайковського відомі не лише в Україні, а й у США, Канаді, Австрії.

4.   Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

Довідка.

Хто такі козаки?

Термін «козак» уперше згадується в джерелі XIII ст. (монгольській хроніці 1240 року) і походить із тюркських мов. Він означав «одинокий», «схильний до розбою, завоювання». У словнику половецької мови (1303) «козак» перекладено як «страж, конвоїр».

У XVI ст. в українському суспільстві з’явилася нова, козацька, верства. Козаками називали спочатку людей, що йшли в Дике Поле для ловів і рибальства та на боротьбу з татарами. Це були міщани з прикордонних містечок. Перші козаки кочували з місця на місце, жили в шатрах, покритих шкурами диких звірів, або копали собі землянки в захищених місцях. Лови на звіра давали їм доволі м’яса, яке можна було солити, та цінні шкури. Козаки також закладали у деяких місцях лісові пасіки, борті, й збирали мед. Поступово вони згуртували свої сили й об’єдналися в одну Січ під орудою Байди Вишневецького.

 

Андрій Якович Чайковський

Біографія

Народився 16 травня 1857 року в сім’ї дрібного службовця, шляхтича, у місті Самбір, що відносилося до королівства Галичини та Володимирії Австрійської імперії (нині Львівська область). У ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті.

Малий Андрій навчився читати польською, оскільки українського букваря не було. До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно. У подальшому в 1869–1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря». У гімназійні роки (1873–1877) був членом підпільного товариства «Студентська громада». По закінченню гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету.

1881 року став співзасновником «Кружка правників». Почав працювати за невелику зарплатню в товаристві «Просвіта». Через нестатки 1882 року перервав навчання та на один рік подався добровільно рекрутом до війська. У кінці січня того ж року був направлений до неспокійної на той час держави — Боснії і Герцеговини. Країна була окупована Австро-Угорською імперією за чотири роки до того, згідно з рішенням Берлінського трактату.

Згодом із філософського факультету Андрій Чайковський перейшов на юридичний того ж Львівського університету, який і закінчив 1884 року. За часів навчання юриспруденції очолював студентське товариство «Дружній лихвар».

Після закінчення університету почав працювати адвокатом зі спеціалізацією на карних справах у різних містах Східної Галичини. Зокрема з 1886 до 1914 року працював адвокатом у місті Бережани. Де б не опинявся Чайковський, він був у вирі громадського та політичного життя громади.

1890-го, після чотирьох років конципієнтури (діловодство), Андрій Чайковський відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. Попри усталену практику, часто вів справи в судах українською, а не польською мовою. 1892 року побачила світ його перша публікація — «Спомини зперед десяти літ», де були відтворенні події в Боснії та Герцеговині. Мешкаючи в Бережанах, організовував осередки громадських організацій. Зокрема був співорганізатором відділку «Січі», повітовим кошовим. Очолює місцеву філію «Просвіти». Разом з кумом — композитором Остапом Нижанківським — заснував хор «Боян». За ініціативи Чайковського в Бережанах утворився відділок антиалкогольного товариства «Відродження».

Чайковський заснував та очолив «Товариство українських журналістів і письменників». Співпрацює з «Руським педагогічним товариством», з «Руською бесідою», долучається до гуртку кооперативу «Народний Дім», співініціює відкриття «Руської бурси» (так називалися гуртожитки для малозабезпечених учнів). Чайковський — один із співзасновників ощадно-позичкового товариства «Надія». У будинку митця часто збиралися українофіли, зокрема брати Антін та Володимир Лотоцькі. У дебатах брали участь також сини Андрія Яковича — Микола та Богдан.

З 1899 року входить до керівного органу Української національно-демократичної партії — Ширшого народного комітету.

1914 року переніс свою адвокатську канцелярію до рідного Самбора. На початку Громадянської війни організовував набір до лав Легіону українських січових стрільців у Самбірському повіті. Після захоплення Східної Галичини російськими військами був інтернований до львівської в’язниці «Бригідки», через два тижні випущений на свободу під протекцію доктора Володимира Дудикевича.

1915 року очолив «Комітет українців» міста Львова. Після встановлення української державності 1918–1919-го Чайковський став повітовим комісаром Самбірського повіту.

У травні 1919 року оселився в захопленій румунськими військами Коломиї, яку в подальшому було передано польській владі. Літній Чайковський продовжує займатися громадською діяльністю, за що його було знову заарештовано, цього разу поляками. 1923 року виступив одним з ініціаторів створення Союзу українських адвокатів. 1925-го дружина Чайковського Наталія долучилася до появи журналу «Жіноча доля». Журнал видавався під редакцією екс-сенаторки Олени Кисілевської, з якою приятелювали Чайковські. 1926–1927-го очолював осередок «Рідної школи».

21 грудня 1928 року у Львові та 2 березня 1929 року в Коломиї відбулося урочисте відзначення сорокалітнього громадського та літературного доробку письменника.

2 червня 1935 року о 9-й годині ранку після тривалої хвороби Андрій Якович Чайковський помер.

Творчий шлях

Друкуватися почав з 1892 року. Образи життя знайшли відтворення в його спогадах «Спомини зперед десяти літ» (1892) та «Чорні рядки», виданих у збірнику оповідань «Із судової зали», «Образ гонору» (1895), «Хто винен?», «Краще смерть, ніж неволя», «Не для всіх весна зеленіє» (1920) і повістях «Олюнька», «В чужім гнізді», «Бразілійський гаразд» (1896), «Малолітній» (1919) та інші. На пробудження національної свідомості й виховання молоді мала значний вплив проза Чайковського в романтичному стилі про Козаччину: «За сестрою» (1907), «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1919), «На уходах» (1921), «Олексій Корнієнко» (1924), «До слави» (1929), «Полковник Михайло Кричевський» (1935), «Перед зривом» та ін. У цих творах Чайковський ідеалізував Запорожжя і звинувачував Москву за кривди, завдані Україні.

Творча спадщина

•    Оповідання зі збірки «З судової зали»: «Ні разу не вдарив», «Краще смерть, чим неволя», «Хто винен?», «За віхоть сіна», «Жаль ваги не має» (збірки «Оповідання» (1904 та 1920 роки))

•    «За сестрою» (1907)

•    «Віддячився» (1913)

•    «Олюнька» (1920)

•    «На уходах» (1921)

•    «Олексій Корнієнко» (1924)

•    Роман «Сагайдачний»

•    «Три казки діда Охріма» (1927)

•    «Петро Конашевич-Сагайдачний» (1927)

•    «Автократ» (1929)

•    «Четверта заповідь» (1930)

•    «Сонце заходить» (1930)

•    «За чужі гріхи» (1931)

•    «За чужі гроші» (1932)

•    «Чар-зілля» (1932)

•    «Одарка»

•    «Чорні рядки» (Мої спомини за час від 1 листопада 1918 р. до 13 травня 1919 р.)

Сім’я Чайковського

Подружжя Чайковських прожило разом півстоліття та мало трьох синів і три доньки.

•    Гладилович Наталія Юліанівна (26 серпня 1861, Береги — 17 листопада 1938, Коломия) — з 21 вересня 1884 дружина.

•    Чайковський Микола Андрійович (2 січня 1887, Бережани — 7 жовтня 1970, Львів) — син. Професор математики.

•    Туна Наталія Григорівна (1890–1987, Львів) — невістка, дружина сина Миколи. Учитель німецької мови.

•    Чайковський Богдан Андрійович (29 лютого 1888, Бережани — 26 червня 1941, Львів) — син. Адвокат, етнограф. Закатований комуністами в Бригідках.

•    Пасіка Юлія Якинтіївна (15 лютого 1891, Мала Лука — 19 березня 1950, Чита) — невістка, дружина сина Богдана.

•    Чайковська Галина Андріївна (19 вересня 1892, Бережани — 6 січня 1979, Флорида) — донька.

•    Бемко Володимир (16 вересня 1889, Козова — невідомо) — зять, чоловік доньки Галини. Старшина УСС.

•    Чайковська Олена Андріївна (4 січня 1893, Бережани — 1927, Коломия) — донька. Померла при пологах.

•    Станімір Осип (1890, Ладичин — 1971, Торонто) — зять, чоловік Олени. Сотник УПА.

•    Чайковський Андрій Андрійович (4 жовтня 1895, Бережани — 9 червня 1978, Коломия) — син. Бібліотекар, член КПЗУ.

•    Глібовицька Ярослава Теофілівна (26 листопада 1904, Тростянець — невідомо) — невістка, дружина сина Андрія. Учитель.

•    Чайковська Наталія Андріївна (6 серпня 1898, Бережани — 18 лютого 1938, Коломия) — донька.

•    Трач Іван Іванович (невідомо — 1944, Коломия) — зять, чоловік доньки Наталії. Інженер-механік. Брат Володимира Блавацького.

 

2.   Робота з підручником.

Опрацювання статті про А. Чайковського.

3.   Виразне читання.

(Учні виразно читають першу умовну частину повісті «За сестрою» (І–ІІ розділи).)

4.   Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

— Чи зацікавив вас твір, чим саме?

— У якому селі відбуваються події і про який рід ідеться?

— Як брат і сестра ставилися одне до одного? Чому саме так?

— Хто займався вихованням дітей за козацькими традиціями?

— Як родина Павлуся захищалася від татарів?

— Що трапилося з кожним із членів родини?

— Хто такий Семен Непорадний?

— Яку роль він відіграв у житті Павлуся?

— Хто лікував малого Павла?

— Із ким Павлусь несподівано зустрівся, коли до Свиридової могили приїхали козаки?

§ ІV.  Закріплення знань, умінь і навичок

Гра «Знайди пару».

Утворіть логічні пари, поєднавши імена героїв повісті з назвами, що позначають родинні зв’язки.

Андрій                                   дочка

Степан                                   молодший син

Палажка                                старший син

Петро                                     мати

Павло                                     батько

Ганна                                     дід

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Уміти розповідати про письменника, виразно читати й переказувати розділи повісті (можливо, дочитати); виділяти головне, висловлювати власні думки щодо прочитаного.

§ VІ.  Підсумок уроку

Колективна робота.

Спираючись на вивчене, трансформуйте епіграф до уроку.

(Наприклад. Сподівайся на розум, але й про силу, фізичний розвиток не забувай.)

Категорія: Українська література 7 клас | Додав: uthitel (26.11.2013)
Переглядів: 1755 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: