Урок № 70 Презентація творчого проекту «Свято літератури». Повторення та узагальнення вивченого за рік з української літератури - Українська література 5 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 5 клас

Урок № 70 Презентація творчого проекту «Свято літератури». Повторення та узагальнення вивченого за рік з української літератури

Урок № 70

Презентація творчого проекту «Свято літератури».
Повторення та узагальнення вивченого за рік з української літератури

Мета: підсумувати й узагальнити вивчене учнями за рік з української літератури, зацікавити їх художнім читанням; розвивати образне мислення, навички творчої роботи, систематизації та узагальнення, самостійного пошуку матеріалів із теми; уміння працювати індивідуально та в групах, висловлювати власні думки та враження від прочитаного, підкріплювати їх прикладами й цитатами з текстів

Очікувані результати: учні називають українських письменників, знають зміст вивчених творів, аналізують їх, висловлюють про них свою думку; розуміють основні літературознавчі поняття, уміють наводити приклади; володіють навичками самостійної роботи з книжками, індивідуальної та колективної (групової) творчості, оформлення презентацій проектів.

Теорія літератури: образне слово, міф, фольклор, легенда, переказ, народна казка, літературна казка, мова автора і мова персонажів (дійових осіб), портрет, віршована мова, рима, строфа, ритм, загадка, прислів’я, приказка, акровірш, літопис, драматичний твір і його побудова, порівняння, гіпербола, персоніфікація, ліричний твір, метафора, епітет, оповідання.

Обладнання: портретна галерея письменників, твори яких вивчалися; книжкова виставка, ілюстрації до творів, відеопрезентації, елементи декорацій та костюмів для інсценівок, символічні призи

Тип уроку: нестандартний (презентація творчого проекту).

§ І.   Актуалізація опорних знань учнів

Слово вчителя.

Учитель підбиває підсумки роботи учнів за рік (без оцінювання), визначає переможців класу в різних номінаціях:

— кращий читач класу (за бібліотечними формулярами, читацькими щоденниками);

— кращий ілюстратор художніх творів (за учнівськими малюнками);

— кращий «скоромовник» (за проведеними змаганнями);

— кращий «лічильник» (той, хто найбільше розкаже лічилок);

— кращий знавець літератури (за результатами вікторини, бажано письмової);

— найкмітливіший учень класу (за результатами розгадування кросвордів, чайнвордів, головоломок);

— найкращий декламатор віршів (за результатами конкурсів та оцінювання протягом року).

(Можна провести нагородження й в інших номінаціях, наприклад «Кращий актор», «Краща інсценівка» тощо.)

§ ІІ.  Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Ось і закінчується наша мандрівка в безмежному й прекрасному морі художньої літератури. Сподіваюся, що книга назавжди стане вашим вірним другом та порадником. За цей рік ви познайомилися з багатьма літературними героями, навчилися розрізняти добро і зло, визначати для себе ціннісні пріоритети. Літературне свято ви готували і разом, і кожен окремо. Настав час гідно, цікаво представити свої роботи.

§ IІІ.  Основний зміст роботи

Презентація творчого проекту «Літературне свято».

1)   Виступ груп «сценаристів» та «акторів».

Використовуючи елементи костюмів та декорацій, члени групи показують інсценівки або розповідають про себе, не називаючись; проводять конкурси «Упізнай героїв (героя)», виразно читають літературні портрети — уривки творів; учні відгадують, про кого з героїв ідеться, з якого він твору, хто його автор.

Матеріали для вікторини (портрети)

«Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку — "братки”. Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки».

(Хуха-Моховинка з однойменної казки В. Короліва-Старого.)

«Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда».

(Хлопчики — рятівники лося з оповідання Є. Гуцала «Лось».)

«Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».

(Олесь з оповідання Гр. Тютюнника «Дивак».)

«Лоскотливі мав він вуса і м’якенькі, наче пух. І м’яке волосся русе розсипалося до вух. Він як прийде, залоскоче, то сміється, хто й не хоче».

(Лоскотон із казки В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон».)

«Бурхлива темнота зацарювала в його очах. Один лише нюх водив його по світу. І кашляти вже почав. І снився йому щоночі єдиний сон: срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами у землю, і снився він собі сам».

(Сіроманець з однойменної повісті М. Вінграновського.)

«Дівчинка вирушила вузенькою стежкою. І за першим же поворотом зіткнулася з дивним хлопчиною. Він був увесь перекошений і без лівого вуха, але очі його сяяли привітно й лагідно».

(Недоладько з повісті-казки Г. Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».)

2)   Виступ «художників-ілюстраторів».

Члени групи демонструють свої твори (також можна провести конкурс «Упізнай героя, сцену, твір»).

3)   Виступ майстрів відеомонтажу.

Члени групи демонструють відеогазети про своїх улюблених письменників (або щось цікаве про вивчених письменників).

4)   Виступ «літературознавців».

Члени групи пропонують вікторини «З якого твору цей пейзаж?» і «З якого твору уривок?».

Матеріали для вікторини (пейзажі)

«Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. По той бік мосту, через вигін, червоніє крізь біле плетиво запорошених дерев цегляна школа. З бовдурів дим угору тополиними стовпами. Повітря пахне торф’яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров. Ліворуч від мосту чорніють миї, виграючи на сонці блискучими хвильками,— там б’ють джерела; а праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів».

(Гр. Тютюнник. «Дивак».)

«Струмінь вітру доносив запах річкової криги, в ньому жив дух примерзлого болота, долинало шарудіння прив’ялих стеблинок, які пускалися вскач по впалому листю, і порипування гіляки».

(Є. Гуцало. «Лось».)

«Не встигла дівчинка отямитися, як опинилася на березі озера в якійсь дивній країні. В озері зовсім не було води. А рибки прогулювалися берегом, ховаючись під парасольками. На небі сяяла рівно відрізана половинка сонця».

(Г. Малик. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».)

«Вечоріло. Сіре повітря між вечором і ніччю текло собі яром до лісу, і в такому повітрі над Сашком летіла чи то сорока, чи інший хтось. Сашко поплентався до лісу по портфель. Поминув сосняк, пішов дубиною; в дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму. Ще по дорозі провів рукою по ліщині, намацав горішок, кинув на зуби: горішок сухо стрельнув під зубами; гойднувся листочок на березі, наче подумав, падати йому сьогодні чи почекати краще до завтра».

(М. Вінграновський. «Сіроманець».)

«Вона виглянула віконцем й побачила, що по лісу на глицях й на деревах лежить якась срібна пелена. Спочатку вона помислила, що то була імла, але ж коли придивилась краще, то помітила, що те не було подібне ні на імлу, ні на важкий туман, що часом котився бором. А то був перший сніг, бо вже починався підземок».

(В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка».)

«Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно, вкрита шовковистими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями. Долиною текли потічки та річки, багаті на пстругів та іншу дрібну й велику рибу».

(Народна легенда «Як виникли Карпати».)

Матеріали для вікторини (уривки з творів)

«Чи пізно, чи рано прокинувся він на другий день, цього вже в книгах не записано. Вставши од сну, позіхнувши смачно і сплюнувши тричі в той бік, де вчора йому була така немила пригода, він обережненько, лисячим звичаєм, виліз із нори. Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокійно, чисто. Заграло серце в лисячих грудях.

"Саме добра пора на полювання”,— подумав».

(І. Франко. «Фарбований Лис».)

«Одного дня в хліві трапилося нещастя. Як приходив увечері господар з великим оберемком сіна для кіз, то його зненацька покликали з хліва. Він поспішав й забув узяти із собою ту сітку, в якій звичайно приносив сіно. Отже, вночі в ту сітку й заплуталась старша коза Лиска. Чим дужче вона борсалася в ній, тим дужче заплутувалась. Вранці… побачили Лиску зовсім безпорадною».

(В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка».)

«Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину. Присяде навпочіпки й водить пальцем сюди, туди. Дивись, хата виходить, з бовдура дим валує, а на тину півень горланить, розчепіривши дзьоба ножицями. Олесь пхає закляклого пальця в рот і, гримаючи чобітком об чобіток, милується своїм творінням, аж доки хтось не гукне з двору:

— А чого ото ти, парубоче, не йдеш до школи? Ось підожди, я матері скажу!»

(Гр. Тютюнник. «Дивак».)

«Так він стояв, а навкруги, розвидняючись, світліло, виразніше малювались осоки, повітря між ними глибшало й прозорішало, і тиша з настороженої й сліпої ставала спокійною й осмисленою, в ній уже не було того страху, що донедавна.

…Сподівався побачити схід сонця, і коли під його променями забронзовіли верхівки, коли віття скупалося в його усміхові, то… неначе аж полегшав, ще більше пострункішав, і в його очах появився отой золотавий сплеск, який надавав їм виразу одвічного розуміння життя природи і її таємниць. Ще трохи постоявши, він побачив блідо-рожевий диск, який спливав на пустелі зимового чистого неба,— і гойднув розлогими рогами, так, наче вітав його».

(Є. Гуцало. «Лось».)

«Вона йому дала напитись, а сама така радісна стала, та мерщій у город трюшком і розказала усім горожанам, що їде такий чоловік, що воду їм дасть. Горожани всі вийшли за город, назустріч тому чоловікові з хлібом-сіллю і всякими подарунками. Як прийшов цей чоловік у город, найшов той кущ малини, що ріс посеред города, викопав його — потекла вода відтіль по всьому городу. Горожани нагородили його і грішми, і усяким добром, так що він тепер став багатшим від свого дядька».

(Народна казка «Про правду і кривду».)

«Даремно він намагався вибратися на поверхню: земля зімкнулася, і не можна було знайти жодної щілинки… Вдарив ногою об земну кору — вона вигнулася та не відкрилася, вдарив другою — вигнулася ще більше, але не відкрилася. Спробував головою пробити землю, плечима витиснути — марно, кулаками гатив — теж не допомогло… А найдужче бив собою там, де Гуцульщина, і там гори з’явилися найвищі. Уранці, коли прокинулись наймити і побачили, що трапилося, дуже здивувалися. Навколо — гори, а там, де був палац, нічого не лишилося, усе провалилося у прірву».

(Народна легенда «Як виникли Карпати».)

«А там сидів маленький чоловічок у величезних зелених черевичках із червоними шнурками. Він вийняв з кишені папірець і сказав: "Сьогодні ця дівчинка не довела до кінця соту справу. Рівно стільки, скільки потрібно”. Далі чудернацький гість змахнув руками і швидко-швидко забурмотів».

(Г. Малик. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».)

«От як повів… аж на той світ, під землю, та привів до зеленої хатки, очеретом обтиканої; а в тій хатці усе зелене: і стіни зелені, і лавки зелені, і жінка зелена, і діти, як рута!»

(Народна казка «Ох».)

«А дурень такий став, що його й не пізнаєш: одежа на ньому так і сяє: шапочка золота, а сам такий гарний, що й не сказати! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду, за ним старшина».

(Народна казка «Летючий корабель».)

Як не будете всі разом
Йти до спільної мети,
Ви, державу зруйнувавши,
Подастеся у світи.
Ви розгубите ту землю,
Що придбали вам батьки,
І тинятиметесь всюди,
Як вигнанці й жебраки.

(О. Олесь. «Ярослав Мудрий».)

«…Давно це було.

Відтоді сотні разів вороги хотіли завоювати наш край, але кожного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітнуть кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі та її народу».

(Народна легенда «Неопалима купина».)

«Йшла вона, йшла та по дорозі сіла відпочити, а глечик поставила коло себе на землю. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитися та й перекинув глечик. Коли перекинувсь той глечик, то з нього вилетіло сім зірок великих і восьма маленька та й поставали вони на небі».

(Міф про «Про зоряний Віз».)

5)   Літературознавчий диктант.

Запишіть у відповідні колонки приклади названих художніх засобів.

Епітет

Порівняння

Метафора

Гіпербола

 

 

 

 

 

Манісінька, як кошенятко; лагідна Хуха; тепле, ясне, веселе літо; легенький дим; по вікнах, підлозі й стелі бігали рожеві зайчики; краплини блискучого шовку; велика приємність; гар­несенька хатка; славний лицар; він узяв Золоті ворота на золоті стремена й вихором погнався між ворогів; і що махне мечем по правий бік,— то ворог, як зрубане дерево, паде; що махне мечем по лівий бік,— то ворог, як підкошена трава, стелиться; вузька та тісна одежина; сосонка стоїть, сяє — як зоря в небі; молоді пагонки, як свічечки, стремлять; я б тебе обняв, та боюсь задушити тебе від моєї великої сили; грала бандура, неначе птиця щебетала; голос той лився низом, як грім; голосний дзвін; раптом поміж куширами промайнула чорна блискавиця; білі, круглі, як воляче око; роги стриміли диким розложистим кущиком.

(Слід зазначити, що художні засоби часто поєднуються між собою — епітети з метафорами, порівняннями, гіперболами в різних варіантах.)

6)   Виступ «поетів».

«Поети» пропонують поетичний конкурс, а також власні твори на вивчені теми.

Вставте пропущені слова з довідки.

Гаї шумлять —
Я …
Хмарки біжать —
Милуюся — дивуюся,
Чого душі моїй
Так …

Довідка: сплю, біжу, малюю, слухаю, дивуюся, сперечаюся, посміхаюся, милуюся, сумно, гарно, весело, радісно.

Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький
… удавсь;
У … прибрався,
Чимсь … напхався.

Довідка: мізинчик, коханчик, любимчик, місто, тісто, гарним, смачним, корисним.

Ходімте в сад. Я покажу вам…,
Де на колінах … спить вітер,
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі …

Довідка: водоспад, сад, мед, груші, яблуні, сливи, трав, мурав, квітів, букетів.

Але в тому диво-…,
Зневажаючи …,
Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько … .

Довідка: казці, царстві, государстві, циклон, закон, поклон, Лоскотон, Харитон, Антон.

7)   Виступ «мовознавців».

«Мовознавці» проводять конкурс персонажів-«антонімів» — героїв, протилежних за якостями, рисами характеру (учасник групи називає героя; учні — того, хто йому протиставляється в цьому творі).

(Наприклад, дядько й небіж у народній казці «Про правду і кривду»; пан і Маруся, бідний і багатий брати із казки «Мудра дівчина»; дід і Хуха-Моховинка; цар Плаксій і Лоскотон з однойменної казки В. Симоненка; брати-підберезники та їхній дядько Шпичак з оповідання Є. Гуцала «Лось» та ін.)

8)   Виступ «письменників».

«Письменники» складають діалоги персонажів із різних творів (або пропонують зробити це іншим, оцінюють і подають власні варіанти).

Орієнтовні ситуації

Зустрілися брати-підберезники з оповідання Є. Гуцала «Лось» та Олесь з оповідання Гр. Тютюнника «Дивак».

Дядька Шпичака затримали біля лося працівники заповідника (за оповіданням Є. Гуцала «Лось»).

§  

Категорія: Українська література 5 клас | Додав: uthitel (01.01.2014)
Переглядів: 2380 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: