Урок № 53 М. Рильський. «Дощ». Єдність людини і природи - Українська література 5 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 5 клас

Урок № 53 М. Рильський. «Дощ». Єдність людини і природи

Урок № 53

М. Рильський. «Дощ». Єдність людини і природи

Мета: ознайомити учнів із матеріалом про життя та творчість письменника, допомогти усвідомити ідейно-художні особливості й красу поезії; розвивати навички виразного читання ліричних творів, їхнього аналізу, висловлення власних думок та вражень

Очікувані результати: учні вміють розповідати про письменника, знають зміст його поезії, аналізують її, висловлюють власні думки щодо прочитаного, розуміють красу художнього слова.

Теорія літератури: художні образи, художні засоби.

Обладнання: підручник, портрет М. Рильського, збірки його поезій

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Дощ — таке явище природи, яке нікого не залишає байдужим. Для одних він — надокучлива перешкода прогулянкам та іграм або якійсь роботі на вулиці, для інших — благодатна, довгоочікувана небесна волога, на котру чекає кожна квіточка, травинка, деревце. Недаремно діти бігали під теплим літнім дощиком і співали:

Дощику, дощику, припусти
Та на бабині капусти…

Коли довго не було дощу й міг постраждати врожай, виходили в поле з хресним ходом і молебнями, просили в Бога життєдайної небесної води. Про дощ складено багато художніх творів, і з одним із них ми ознайомимося сьогодні на уроці.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

Виразне читання та аналіз поезій Є. Гуцала, висловлення власних думок та вражень.

§ IІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

1)   Дитинство поета.

Уявіть собі п’ятнадцятирічного дев’ятикласника, який не просто звичайний собі учень, а поет, що має власну збірку віршів! Максим Рильський, із творчістю якого ми сьогодні познайомимося, в п’ятнадцять років і видав свою першу книжку «На білих островах». Ріс він спокійним, замріяним хлопчиком, дуже любив читати книжки, слухати музику, милуватися природою. Його батько був відомим ученим-фольклористом, мати — простою селянкою, яка передала синові свою любов до народних пісень, рідної мови. І ця любов до прекрасного залишиться в Максима Рильського на все життя, знайде відгомін у його чудових поезіях. Поет настільки захоплений красою та величчю природи, що не відділяє її від себе, ніби зливається з нею:

Поле чорніє. Проходять хмари,
Гаптують небо химерною грою.
Пролісків перших блакитні отари…
Земле! Як тепло нам із тобою!

2)   Дивосвіт поезій М. Рильського.

Дивосвіт природи відкривається Рильському в усьому, у звичайнісіньких, можливо, й не дуже поетичних речах, але якої привабливості набуває в його віршованих рядках!

На білу гречку впали роси,
Веселі бджоли одгули…

* * *

Яблука доспіли, яблука червоні!

* * *

Вже червоніють помідори,
І ходить осінь по траві.

* * *

Білі цуцики гуляють на соломі,
Сонце гріє мордочки смішні…

Рильський Максим Тадейович

Біографія

Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Рильський Тадей Розеславович, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського та княжни Трубецької. Один із предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Дід був учнем базиліянської школи і під час взяття Умані гайдамаками 1768 року ледве не страчений (за переказом, він заспівав православний гімн «Пречиста Діво, мати руського краю», це справило на ватажка гайдамаків таке враження, що він відпустив хлопця, а також решту засуджених на смерть поляків та євреїв). Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна, була простою селянкою із села Романівки (нині Попільнянського району Житомирської області).

1902 року помер батько Максима, і родина переїхала з Києва до Романівки. Спершу хлопець навчався вдома, потім (з осені 1908 року) — у приватній гімназії в Києві.

Змалку познайомився з композитором М. Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Д. Ревуцьким, актором і режисером П. Саксаганським, етнографом та фольклористом О. Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах М. Лисенка та О. Русова. Після приватної гімназії Науменка Рильський у 1915–1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через бурхливі події революції та громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 до 1929 року вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

Рильський почав писати рано, перший його вірш надруковано 1907-го, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910-го. Першою вже зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918, перевидана в скороченому вигляді 1926).

У 1920 роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласики», переслідуваного офіційною критикою за декадентство й відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929) та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події та протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи у відвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самообо­рона», «Більшовик», Київ, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС 1931 року, після чого він майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі. Після ув’язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.

З 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) поет проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору й був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. Однак це не заважало радянським органам «профілактично» його «проробляти». Зокрема, початком жовтня 1947-го «Радянська Україна «друкує статтю «Про націоналістичні помилки М. Рильського», в якій Рильський обвинувачується в «буржуазному об’єктивізмі, відсутності більшовицької партійності і забутті істини, що змістом радянської ідеології і культури була більшовицька ідейність… не оволодів основами марксистсько-ленінського світогляду… не позбувся впливу буржуазно-націоналістичної ідеології».

За радянської доби Рильський написав тридцять п’ять книжок поезій, кращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов’янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком. У 1944–1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію, у 1943, 1950-му — Державну премію СРСР.

Помер Максим Тадейович Рильський 24 липня 1964 року. Поховано його в Києві, на Байковому кладовищі.

Ушанування пам’яті

1965 року на честь Максима Рильського було названо вулицю в Києві, на якій він жив і працював у 1951–1964-му роках. Поруч із цією вулицею розташовано Голосіївський парк, у 1964 році також названий на честь Максима Рильського. 2003 року біля центрального входу до парку було відкрито пам’ятник поету (автори — скульптор П. Остапенко та архітектор О. Стукалов). У будинку, де жив Максим Рильський (нинішня адреса — вул. Максима Рильського, 7), з 1968 року працює літературно-меморіальний музей поета. Перед будинком-музеєм установлено бронзовий бюст М. Рильського (скульптор — О. Ковальов). 1972 року Постановою Ради Міністрів УРСР було засновано щорічну премію ім. Максима Рильського за кращий переклад українською мовою творів світової літератури.

Твори

Збірки поезій

•    «На білих островах» (1910)

•    «Під осінніми зорями» (1918)

•    «Синя далечінь» (1922)

•    «Поеми» (1925)

•    «Крізь бурю і сніг» (1925)

•    «Тринадцята весна» (1926)

•    «Гомін і відгомін» (1929)

•    «Де сходяться дороги» (1929)

•    «Знак терезів» (1932)

•    «Київ» (1935)

•    «Літо» (1936)

•    «Україна» (1938)

•    «Збір винограду» (1940)

•    «За рідну землю» (1941)

•    «Слово про рідну матір» (1942)

•    «Світла зброя» (1942)

•    «Жага» (1943)

•    «Неопалима купина» (1944)

•    «Мандрівка в молодість» (1944)

•    «Чаша дружби» (1946)

•    «Вірність» (1947)

•    «Під зорями Кремля» (1953)

•    «На оновленій землі» (1956)

•    «Троянди й виноград» (1957)

•    «Голосіївська осінь» (1959)

•    «Зграя веселиків» (1960)

•    «В затінку жайворонка» (1961)

•    «Поезії» (І–ІІІ, 1946)

•    «Поезії» (І–ІІІ, 1949)

•    «Твори» (І–ІІІ, 1956)

•    «Твори» (I–Х, 1960–1962)

та інші.

Переклади

•    «Пан Тадеуш» А. Міцкевіча

•    «Ернані» В. Гюґо

•    «Сірано де Бержерак» Е. Ростана

•    «Орлеанська Діва» Вольтера

•    «Король Лір» В. Шекспіра

•    «Дванадцята ніч» В. Шекспіра

•    «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна

та інші.

 

2.   Робота з підручником.

Ознайомлення зі статтею про письменника.

3.   Виразне читання поезії М. Рильського «Дощ».

Дощ

Благодатний, довгожданий,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.
Відкривай гарячі груди,
Мати земле! Дощ остудить,
Оживить і запліднить,—
І пшеницею й ячменем,
Буйним повівом зеленим
Білі села звеселить.

4.   Словникова робота.

(Проводиться за питаннями учнів.)

5.   Обмін враженнями щодо прочитаного.

— Чи сподобалася вам ця поезія?

— Що вас найбільше вразило?

6.   Спостереження над текстом, евристична бесіда.

— Якими епітетами характеризується дощ? (Благодатний, довгожданий, дивним сяйвом осіянний.)

— Яка метафора вживається поетом для змалювання дощу? (Золотий вечірній гість.)

— Про що говорить висловлювання «закурені будинки зголоднілих передмість»? (Про те, що давно не було дощу.)

— Чому автор звертається до землі, як до матері? (Бо земля всіх годує, дає людині все потрібне для життя, як мати.)

— Чому села «білі»? (Бо українські хати білі.)

— Чому дощ «білі села звеселить»? (Тому що дасть надію на гарний урожай і добробут людей.)

§ ІV.  Закріплення знань, умінь та навичок

1.   «Усне словесне малювання» за поезією М. Рильського «Дощ».

У полях прив’яли, похилилися жита, пшениця та ячмінь. У передмісті й самому місті пил, курява. Квіти поопускали голівки, трава пожовкла й прилягла до землі від спраги. Дощику, дощику б! І ось нарешті щось загриміло, зашелестіло. З неба сипнули спочатку великі, а потім дрібні рясні краплі дощу! Цілу ніч ішов дощ, напоїв від душі землю. На ранок засяяло сонечко, умиті будинки засяяли посмішками вікон; усе зілля підвело голівки, розправило листочки. Спасибі тобі, золотий вечірній гостю!

2.   Завдання учням.

Прочитайте ще один вірш М. Рильського про дощ, прокоментуйте його, висловіть власну думку, порівняйте з попередньою поезією.

На порозі гість веселий —
Дощ, блакитний, весняний…
……………………………

Свіжа зелень розгойдалась,
Розгулялась, поплила.
Перші краплі засміялись
До голодного зела.
Голуби летять у сховок,
І в тіснім голубнику
Ряд округлих їх головок —
Як намисто на разку.

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Уміти розповідати про письменника, виразно читати й аналізувати вірш, висловлювати власні думки та враження з приводу прочитаного.

§ VІ.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Поезія М. Рильського, на мій погляд, відзначається…

Категорія: Українська література 5 клас | Додав: uthitel (01.01.2014)
Переглядів: 8104 | Рейтинг: 2.7/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: