Урок № 19 В. Симоненко. Знайомство із життям митця. Казка «Цар Плаксій та Лоскотон» - Українська література 5 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 5 клас

Урок № 19 В. Симоненко. Знайомство із життям митця. Казка «Цар Плаксій та Лоскотон»

Урок № 19

В. Симоненко. Знайомство із життям митця. Казка «Цар Плаксій та Лоскотон»

Мета: ознайомити учнів із матеріалом про життя й творчість письменника, змістом його казки; розвивати навички виразного читання віршованих творів, визначення основних рис характеру героїв, аналізу їх поведінки

Очікувані результати: учні знають цікаві сторінки із життя письменника, виразно читають казку, звертаючи увагу на ритм і риму; визначають основні риси характеру дійових осіб, пояснюють відмінність між прозовим і віршованим твором.

Теорія літератури: літературна казка, прозова та віршована мова.

Обладнання: підручник, портрет В. Симоненка, текст казки «Цар Плаксій та Лоскотон»

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

  • І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Кажуть, що сміх додає людині здоров’я, навіть лікує. У товаристві, як правило, люблять веселих людей. Разом із тим не шанують таких, що їх називають «дурносміхами». Не люблять також і плаксунів та тих, хто постійно нудьгує й сумує без особливої причини. Про це поет В. Симоненко написав віршовану казку.

  • ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

Зачитування портретів тварин або уявної фантастичної істоти.

  • IІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1)   Дитинство письменника.

Василь Андрійович Симоненко народився 1935 року на Полтавщині.

Дитинство його минало в тяжкі воєнні та повоєнні роки. Хлопець жив без батька, мати день і ніч працювала, аби заробити на шматок хліба, Василя ж виховували дідусь і бабуся.

Багато прикростей випало на долю хлопця. Хоча до школи йому доводилось ходити за дев’ять кілометрів й одягнений він був найгірше від усіх у класі, він на це не зважав, багато читав і вчився найкраще за всіх, закінчивши школу із золотою медаллю.

Ще в шкільні роки Симоненко став активним учасником самодіяльності, а в старших класах — членом редколегії шкільної літературної газети.

2)   Молоді роки.

Так непомітно і так швидко промайнуло дитинство, і ось уже Василь — студент Київського університету, який закінчив у 1957 році. Учився старанно й завзято. Писав вірші, але нікому їх не показував, боячись, що не має достатнього таланту, хоча займався віршуванням ще із шостого класу. Відразу ж після закінчення університету Симоненко поїхав у Черкаси. Майже 7 років поет тут жив і трудився. Працював у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета» і писав вірші.

Народження сина Лесика надихнуло поета написати поетичні казки «Подорож у країну навпаки» і «Цар Плаксій та Лоскотон».

3)   Трагічність долі.

На жаль, доля талановитого поета склалася дуже трагічно, він прожив усього 28 років. Але його вірші досі живі, вони хвилюють, чарують, веселять, примушують замислитися нас, сучасних читачів.

5.   Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

Цікаво!

Перу Василя Симоненка належать ще такі казки, як «Подорож у країну Навпаки», «Казка про Дурила», низка байок, сатиричних та гумористичних віршів. Ось деякі з них, у яких поєдналися гумор і мудрість.

Мудра Сова

Стара Сова, знай, все своє веде:
Їй-богу, світ навиворіт іде —
Вночі всі сплять, а вдень спішать робити…
І не обридне ж їм навпомацки ходити!
Яке зухвальство!..

***

Сів Горобець і скаргу пише в суд:
«Від Солов’я життя мені немає —
Мої пісні, весь мій натхненний труд
Цвіріньканням, бездара, називає!»

А в кого ж…

Над Пуголовком Жаба поглумилась:
І в кого ти таке гидкеньке уродилось!..

Балакучий ліхтар

Я Сонце б засліпив,— розхвастався Ліхтар,—
Якби мене хтось підійняв до хмар.
За що йому та слава? Аж обидно:
Воно ж сія, коли надворі видно!

Симоненко Василь Андрійович

Біографічні відомості

Народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району Полтавської області. Спочатку вчився у Біївській початковій школі. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету.

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1957) і працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше — кореспондентом «Робітничої газети» в Черкаській області. Писати вірші почав ще в студентські роки, але за умов прискіпливої радянської цензури його друкували неохоче: за життя поета вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).

Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960–1970-х років. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи…»), затаврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України («Задивляюсь у твої зіниці…», «Є тисячі доріг…», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).

Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, указаний Т. Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ ст. Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і вийшла друком (разом із фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973). В УРСР по смерті Симоненка з його спадщини видано казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірку поезій «Земне тяжіння» (1964), вибране з творчості «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли в друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).

Радянська критика у перше десятиліття по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим її замовчуванням та одночасно канонізувати спадщину померлого поета як бездоганно «партійну». Але в подальшому, за виразної тенденції до замовчування творчості Симоненка загалом, розпочато ревізію її як несумісної з «партійністю» в літературі (М. Шамота). Зате високу оцінку, з особливим підкресленням громадської мужності поета, дістала поезія Симоненка у самвидавній критиці (І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк).

Загибель

1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВД на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Після цього поета було декілька разів жорстоко побито, унаслідок чого він помер від швидкоплинної хвороби нирок.

Ушанування пам’яті

У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка. Також 1965 року на громадських засадах створено музей в селі Біївці, у хаті, де народився поет.

Ім’ям поета названо вулиці в багатьох містах України.

25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену поету.

17 листопада 2010 року в місті Черкаси на вулиці Фрунзе, біля палацу одруження (істо­ричний Будинок Щербини), було відкритий пам’ятник поетові. Автор монумента — Владислав Димйон.

Твори

•    «Є в коханні і будні і свята…»

•    «Баба Онися»

•    «Вино з троянд»

•    «Вона прийшла»

•    «Грудочка землі»

•    «Дід умер»

•    «Дума про щастя»

•    «Де зараз ви, кати мого народу?»

•    «Жорна»

•    «Злодій»

•    «Задивляюсь у твої зіниці…»

•    «Казка про дурила»

•    «Кирпатий барометр»

•    «Кривда»

•    «Лебеді материнства»

•    «Любов»

•    «Монархи»

•    «Моя Мова»

•    «Русь»

•    «Салюти миру»

•    «Старість»

•    «Там, у степу, схрестилися дороги…»

•    «Ти знаєш, що ти — людина?»

•    «Україні»

•    «Цар Плаксій та Лоскотон»

•    «Чорні від страждання мої ночі…»

•    «Тоді вас люди називали псами…»

2.   Робота з підручником.

Опрацювання статті про письменника.

3.   Виразне читання казки В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон».

4.   Словникова робота.

(Проводиться за питаннями учнів.)

5.   Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

— Чим сподобався вам цей твір? Відповідь обґрунтуйте.

— Про що ця казка В. Симоненка?

— Що здалося вам смішним, а що сумним?

— Що в ній реальне, а що фантастичне?

  • ІV.  Закріплення знань, умінь та навичок

1.   Проблемне завдання.

Інколи письменники в якості художнього засобу використовують прізвища, імена героїв, географічні назви, що промовляють самі за себе, дають певну характеристику. Назвіть такі «промовляючі» імената назви, ужиті в казці В. Симоненка.

(Плаксій, Нудота, країна Сльозолий та ін.)

2.   Літературна гра «“Так” чи “Ні”».

1)   Цар Плаксій був красивим молодим чоловіком із сумними очима. (Ні.)

2)   У Плаксія було п’ять дочок. (Ні.)

3)   Нудота, Вай-Вай, Плакота — так звали синів Плаксія. (Ні.)

4)   Цар велів, щоб разом із його дітьми плакали й інші діти в країні. (Так.)

5)   Цар погрожував з’їсти кожного, хто наважиться всміхнутися. (Так.)

6)   Лоскотон приходив щовечора до голодної малечі та приносив сміх. (Так.)

7)   Охоронці ніби не помічали, що Лоскотон порушує закон про заборону сміху в державі. (Ні.)

8)   Капітан Макака захотів стати царським зятем і вистежив Лоскотона. (Так.)

9)   Усі поети в царстві з гнівом писали, який Макака бридкий. (Ні.)

10)  Батраки й робітники звільнили Лоскотона з в’язниці. (Так.)

11)  Цар Плаксій від сорому покинув країну. (Ні.)

12)  Веселий Лоскотон продовжує носити дітям щирий сміх. (Так.)

  • V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

Уміти виразно читати, переказувати, коментувати головні епізоди казки, характеризувати героїв, висловлювати про них власну думку.

2.   Завдання підвищеної складності.

Продовжити історію Лоскотона.

  • VІ.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Оптимістична налаштованість людини, на мою думку, допомагає…

Категорія: Українська література 5 клас | Додав: uthitel (26.08.2014)
Переглядів: 2282 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: