Урок № 17 В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка» - Українська література 5 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 5 клас

Урок № 17 В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»

Урок № 17

В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»

Мета: ознайомити учнів із казкою письменника, її ідейно-художніми особливостями; розвивати навички вдумливого і виразного читання казки, оцінювання вчинків героїв із позицій гуманізму

Очікувані результати: учні знають зміст казки, уміють її переказувати; виділяють ключові епізоди, коментують їх, уміють оцінювати героїв та їхні вчинки й робити висновки.

Теорія літератури: літературна казка, портрет.

Обладнання: підручник, портрет В. Короліва-Старого, текст казки «Хуха-Моховинка»

Тип уроку: комбінований.

  • І.   Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

1)   Заслуховування усних творів — характеристики Лиса Микити, висловлення власного ставлення до героя й такого закінчення казки.

2)   Порівняння образів лисів у казках різних народів світу.

Орієнтовна відповідь

Німецький
Рейнеке-Лис

Французький
Лис Ренар

Героїня українських народних казок
Лисичка-сестричка

Лис Микита
із казки І. Франка

Спільне

Хитрі, кмітливі, вигадливі, люблять пригоди, нерідко страждають через хвалькуватість або нахабність

Відмінне

Підступний, уміє викручуватися, запобігає перед сильнішими, ображає слабших

Корисливий, за допомогою обману влаштовував власні справи (наприклад, відібрав у Крука сир)

Трохи простувата, постійно потрапляє в халепу, і сама обманює, її обманюють

Трохи зарозумілий, пихатий, любить славу, чутливий до мистецтва

  • ІІ.  Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Кожен із нас, напевно, бував у лісі разом зі своїми рідними та друзями. Там дуже гарно, весело, приємно. А от залишитися в тому місці самому, вночі, напевно, лячно. Невідомо, хто, крім звірів, там живе… Недаремно ж у казках розповідається про лісовиків, русалок, мавок, бабу-ягу та іншу «нечисту силу». І невідомо, як «нечисті» поставляться до людини, що заблукала в їхні володіння. А от письменник В. Королів-Старий переконаний, що на злі, некрасиві вчинки здатні скоріше люди, а не лісові мешканці. Про це ви й дізнаєтеся сьогодні на уроці.

  • IІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Повідомлення учнів.

(Учні розповідають про представників «нечистої сили» за народними уявленнями.)

Царство «темних сил», за уявленням предків-язичників, оселилось у нижньому ярусі дерева життя. З появою християнства значна частина духів та поганських богів зникла з народної пам’яті, але частина залишилася й переплелась із християнськими уявленнями про темні сили.

Демонічний світ розділено на три групи: духів природи, домашніх духів та злих духів — нечистої сили.

Найбільша за чисельністю група — чорти. Ця назва походить від давньої назви волхва, який умів читати таємничі язичницькі письмена, записані чертами (рисками). Християнська релігія, борючись з давньою вірою, вклала в це слово нове значення, приписавши волхвам спілкування з нечистими. Подібна доля спіткала й слово «біс», що означає назву знахаря, лікаря-шамана, який магічними рухами виганяв злих духів із тіла людини, звідси і «біситись», «біснуватись» тощо.

Серед представників темних сил найбільше різноманітних чортів, відьом і русалок.

Відьми виступають свого роду посередниками між світом реальним і потойбічним. Цікаво, що саме слово походить від давньоруського «въдь» — знати, що вказує на давнє походження цього образу в українському фольклорі й свідчить про існування серед язичницьких волхвів особливої касти жіночої статі, які виконували певні ритуальні дії. Археологічні дані свідчать, що, ймовірно, це могло бути заклинанням дощу. До речі, у народних розповідях про відьом особливо наголошується на їхньому вмінні «красти» дощі.

Русалки та мавки, за народними повір’ями, могли бути не менш небезпечними для людини. Особливо на Русалчин Великдень — четвер Зеленого, Клечального тижня. Русалками стають утоплениці; дівчатка, які померли нехрещеними, звуться мавками. Русалки та мавки бувають водяними, польовими й лісовими, але зустріч із будь-якою з них не обіцяла нічого доброго, якщо не мати при собі полину чи любистку. Ці істоти можуть залоскотати до смерті або затягти у воду нещасливця, який не мав цього охоронного зілля під час зустрічі з ними.

На думку вчених, русалки та мавки — колишні поганські божества, які сприяли родючості нив, а тому вони вимагали уважного й шанобливого ставлення до себе.

Що стосується чоловічих представників царства темряви, то найчастіше в повір’ях та легендах трапляються імена домових, вовкулаків, чортів та бісів.

Домівники, домові, дідьки живуть у хатах і можуть шкодити домашньому господарству, якщо їх не шанувати, а можуть допомагати, якщо полюблять господарів. Дідьки волохаті й вогкі, можуть приймати подобу людини, найчастіше сажотруса. Домівник грюкає на горищі, лякає дітей і душить уночі господаря, сидячи на його грудях і не даючи перехреститись. Допомога від дідька теж неабияка: він годує і доглядає хазяйських коней, засилає сватів до дочки хазяїна, примножує його багатство.

Вовкулаки — перевертні, вони приймають подобу вовків і чинять неприємності людям. Від їхнього шлюбу з відьмами народжуються упирі. Захистом від цього племені служить осика, нею обгороджували двір, якщо вовкулаки різали худобу або толочили жито. Осиковим кілком пробивали могили упирів, що за життя могли бути відомими й шанованими людьми.

Чорти та біси різняться між собою мастю, у той же час чіткої межі між ними у народних повір’ях не існує. І чорт, і біс, як правило, людиноподібна істота з ріжками, хвостом, копитцями й рильцем, але цю подобу вони легко міняють на образи вродливих парубків, коней тощо. Чорти бувають польові, лісові, болотяні, водяні, очеретяні й ті, що живуть у пеклі.

Чорти та біси чинять чимало зла роду людському, вони завдають шкоди господарству, насилають на людей злидні та хвороби, крадуть небесні світила, але основне їхнє заняття — полювання за душами.

Чортам відомо, де сховані скарби, і вони ретельно охороняють ті місця та папороть у час її цвітіння, оскільки саме цвіт папороті дає можливість знайти заховане.

(Інтернет-ресурси)

Королів-Старий Василь Костевич

Біографія

Народився на Полтавщині в сім’ї священика. Батько його, Королів Кость Іванович, певний час був настоятелем Свято-Троїцької церкви в Диканьці (1891–1895, 1902–1912). 1908 року він обвінчав письменника Олексу Діхтяра і Варвару Корольову (написання прізвища було саме таке — на російський зразок), що була двоюрідною сестрою Василя.

Майбутній письменник навчався в Полтавській духовній школі.

У своїх спогадах про С. Петлюру В. Королів згадував, як, вступивши до Полтавської бурси, познайомився із Симоном і підтримував цю дружбу довгі роки.

Отримавши імператорський дозвіл на навчання у світському закладі, вступив до Харківського ветеринарного інституту, який закінчив 1902 року. Працював ветеринарним лікарем. Видав популярний посібник із ветеринарії — рос. «Скотолечебник».

Брав участь у революційному й українському національному русі. 1906 року за організацію селянської спілки був заарештований і ув’язнений. Після звільнення перебував під наглядом поліції. Зайнявся журналістикою, став активним дописувачем українських газет «Рада»,«Хлібороб», «Засів». 1917 року працює в київському видавництві «Час», а також стає редак­тором часопису «Книгар» — першого критико-бібліографічного періодичного видання України. За час редагування опублікував на сторінках «Книгаря» 37 статей та відгуків на нові видання.

7 березня 1917 року був обраний до складу членів Української Центральної Ради від ТУП. Того ж року обраний членом Київського губернського виконавчого комітету Ради об’єднаних громадських організацій. Один із фундаторів та голова Товариства шкільної освіти, член ради Київського товариства «Просвіта».

1919 року В. Королів-Старий відряджений із дипломатичною місією УНР до Праги, де й залишився емігрантом. Там познайомився з майбутньою дружиною (відома українська письменниця Наталена Королева) та оселився в містечку Мельнік. Багато років викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах, водночас не покидаючи літературної творчості.

Видав для дітей та юнацтва роман «Чмелик» (Прага, 1920). Роман має підзаголовок «Навколо світу» і розповідає про долю юнака з Полтавщини, який змушений покинути рідну землю, блукати світом, зазнаючи поневірянь скитальця. І хоча сяк-так владнав він своє життя в Австралії, туга за батьківщиною не полишає його. Врешті герой книги повертається в Україну. «Чмелик» В. Короліва-Старого досі ще не виданий у нашій країні.

Також привертає увагу збірка казок «Нечиста сила», побудована на фольклорному матеріалі. Збірка побудована в незвичному ключі — ніби на міжнародному конгресі, що відбувся в ніч на Івана Купала на Лисій горі під Києвом, казкові персонажі вирішили розповісти людям правду про себе, щоб якоюсь мірою розвіяти свою погану славу. І в цьому їм зголосився допомогти український журналіст.

Серед доробку В. Короліва-Старого — статті «У затінку (світлій пам’яті Марії Загірньої)», «Людина без копії — Борис Грінченко», переклади з чеської мови. Митець відомий своїми малярськими творами, зокрема серією малюнків природи та побуту Закарпаття та іконами, написаними для церков цього краю. Фундаментальною малярською працею В. Короліва-Старого слід вважати розпис монастиря отців Василіян у с. Імстичево.

1930 року письменник опублікував спогади про Симона Петлюру, з яким не тільки навчався в Полтаві, а й співпрацював у Київському губернському земстві, зокрема в питанні упорядкування могили Т.  Шевченка.

Один із найвизначніших творів В. Короліва-Старого — «Згадки про мою смерть». Автор відвіз рукопис до видавництва і, повернувшись додому, помер. У книзі В. Королів-Старий не тільки описує ті випадки зі свого життя, коли він був на волосинці від смерті, а й роздумує над долею українського народу, причинами програшу визвольних змагань 1917–1921 років.

Найбільш відомі твори

•    Роман «Чмелик» (Прага, 1920)

•    Збірка казок «Нечиста сила» (Київ, Каліш (Польща), 1923)

•    П’єса-казка «Русалка-жаба» (Львів, 1923)

•    Спогади «Згадки про мою смерть» (Прага, 1942)

2.   Виразне читання казки В. Короліва-Старого «Хуха-Моховинка».

3.   Словникова робота.

(Проводиться за питаннями учнів.)

4.   Обмін враженнями щодо прочитаного.

— Що вам найбільше запам’яталося в казці, чому?

— Чи сподобалася вам Хуха-Моховинка?

  • V.  Закріплення знань, умінь та навичок

Робота з таблицею «Реальне і фантастичне в казці В. Короліва-Старого “Хуха-Моховинка”».

Заповніть таблицю, виявивши реальне і фантастичне в казці «Хуха-Моховинка».

Орієнтовна відповідь

Реальне і фантастичне в казці
В. Короліва-Старого «Хуха-Моховинка»

Реальне

Фантастичне

У ліс приходять злі люди, які таємно зрубують дерева і шкодять природі.

Люди часто не помічають чужого горя…

Хуха-Моховинка, її рід, інші лісові мешканці.

Спілкування Хухи з козами, дітьми…

  • V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Навчитися виразно читати, переказувати казку «Хуха-Моховинка», коментувати основні епізоди, висловлювати власні думки з приводу прочитаного.

  • VІ.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Так прощати, як Хуха-Моховинка може…

Категорія: Українська література 5 клас | Додав: uthitel (26.08.2014)
Переглядів: 3427 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: