УРОК № 57 Тема: М. Лермонтов. «Герой нашого часу» — морально-психологічний роман. Особливості композиції та її роль у розкритті - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 57 Тема: М. Лермонтов. «Герой нашого часу» — морально-психологічний роман. Особливості композиції та її роль у розкритті
 
УРОК  №  57
Тема:   М.  Лермонтов.  «Герой  нашого  часу»  —  морально-психологічний  роман.  Особливості композиції та її роль у   розкритті ідейно-художнього задуму роману.
Мета:  ознайомити  учнів  із  суспільною  атмосферою,  що  відобразилася  у   романі  «Герой 
нашого  часу»,  історією  його  створення  та  особливостями  композиції;  засвоїти  по -няття «морально-психологічний роман»; розвивати навички аналізу епічного тексту, 
переказу,  логічного  мислення,  зв’язного  мовлення,  повідомлення  на  літературні 
теми;  сприяти  вихованню  читацької  культури,  зацікавленості  до  літератури.
Обладнання:   текст  роману  «Герой  нашого  часу»  у  перекладі  О.  Кундзича  (або  на  вибір  учителя 
чи  мовою  оригіналу);  ілюстрації  до  твору  Д.  Шмарінова,  Ф.  Константинова,  Н.  Ду -бовського,  М.   Врубеля,  І.  Рєпіна  та  ін.  (на  вибір  учителя),  малюнки  М.  Лермонтова 
із  зображенням  Кавказу.
Вот книга, которой суждено никогда 
не стариться, потому что при самом 
рождении ее она была вспрыснута 
живою водою поэзии! Эта старая книга 
всегда будет новая.
В. Бєлінський,  
російський критик XIX ст.
ХІД УРОКУ
I.   АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ  УЧНІВ
Перевірка домашнього завдання.
II.  ПІДГОТОВКА  ДО  СПРИЙНЯТТЯ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
Вступне слово вчителя.
У 1832 році М.  Лермонтов написав вірш «Я жить хочу! Хочу печали…», в  яко -му є  такі рядки:
Я жить хочу! хочу печали 
Любви и счастию назло; 
Они мой ум избаловали 
И слишком сгладили чело.  
Пора, пора насмешкам света 
Прогнать спокойствия туман; 
Что без страданий жизнь поэта? 
И что без бури океан?..
Звідки  у  молодої  людини  такий  відчай  і  разом  зрілість  думки,  точність  бачен-ня й  таке нестримне бажання бурі? Можливо, саме цей життєстверджувальний від -чай  і  привертає  до  себе  увагу  багатьох  поколінь  читачів  і   робить  поезію  Лермонто-ва актуальною й  сьогодні?
Думки  про  бажання  бурі  з’являються  і   в  іншому  вірші  «Парус»,  написаному 
у   тому ж році: «А он, мятежный, просит бури, как будто в  бурях есть покой!» Його 
сучасник,  майже  ровесник,  О.  Герцен  називав  своє  покоління  «отруєним  з  дитин -ства». Щоб зрозуміти ці вірші й   слова, слід згадати в  яку епоху довелося жити Лер-монтову і  який час він відобразив у   своєму романі «Герой нашого часу».
III.   ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ,  МЕТИ  ТА  ЕПІГРАФА  УРОКУ
IV.   СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Повідомлення учнів «Епоха, відображена у романі М. Лермонтова „Герой нашого
часу”».
Молодість М. Лермонтова припала на час, що був досить сумним для історії Росії. 
14 грудня 1825 року на Сенатській площі у   Петербурзі відбулося повстання декабри-стів, яке закінчилося поразкою. Організаторів повстання було повішено, учасників 
відправлено  на  двадцятип’ятирічне  ув’язнення  до  Сибіру.  Ровесники  Лермонтова, 
на відміну від ровесників Пушкіна, росли в  атмосфері утисків. Полководці потрібні 
були для придушення народу, судді — для звершення несправедливого суду, поети 
— для прославлення царя. Наростала атмосфера страху, підозри, безнадії. В юності 
поета не було світла і  віри. Він виріс у  духовній пустелі й  весь час намагався вирва-тися з  неї. У   вірші «Монолог» є  такі рядки:
Не зная ни любви, ни дружбы сладкой,  
Средь бурь пустых томится юность наша,  
И быстро злобы яд ее мрачит, 
И нам горька постылой жизни чаша, 
И уж ничто души не веселит.
Важко повірити, що авторові поезії виповнилося лише 15 років. Але це не був 
звичайний  юнацький  песимізм.  Лермонтов  ще  не  міг  пояснити,  але  вже  починав 
розуміти,  що  людина,  яка  не  має  можливості  діяти,  не  може  бути  щасливою.  Че -рез  десять  років  після  «Монологу»  він  напише  роман  «Герой  нашого  часу»,  в   яко -му  пояснить  психологію  свого  покоління  і  покаже  ту  безвихідь,  на  яку  приречені 
його ровесники.
2. Робота з епіграфом.
—  Виразно прочитайте слова В.  Бєлінського із його статті, присвяченій аналі -зові роману «Герой нашого часу» М.  Лермонтова.
—  Чим  ця  книга  вразила  критика?  (Критика  вразила  поетична  мова  твору.)
—  У чому, на вашу думку, полягає «живучість» цього твору? (У колі проблем, 
порушених автором.)
3. Повідомлення учнів «Історія створення роману».
Роман  «Герой  нашого  часу»  М.  Лермонтов  почав  писати  у  1838  році  під  впли-вом  кавказьких  вражень.  Спочатку  це  був  навіть  не  роман,  а  окремі  повісті, 
об’єднані  спільним  головним  героєм.  У  1839  році  журнал  «Отечественные  запи-ски»  повідомив,  що  М.   Лермонтов  готує  до  друку  «зібрання  своїх  повістей».  Кож-на з   цих повістей спиралася на певну літературну традицію. «Бела» мала риси по -дорожнього  нарису,  «Княжна  Мері»  —  світської  повісті,  «Тамань»  —  ліричної 
новели, «Фаталіст» — повісті про «таємничий випадок», що була популярною у 1830-х роках.
Зазначимо, що роману «Герой нашого часу» передував роман «Княгиня Ліговсь -ка» (1836), де вперше з’явився Печорін, гвардійський офіцер, який був закоханий 
у   княгиню Віру Ліговську. Глава «Тамань» була написана у  1837 році.
У найпершій редакції роман розпочинався повістю «Бела», за нею йшли «Мак -сим  Максимович»  і   «Княжна  Мері».  «Бела»  і   «Максим  Максимович»  мали  підза -головок «Із записок офіцера» і  склали першу частину роману, а  «Княжна Мері»   — 
другу його частину, основну, що містила сповідь героя. Протягом серпня—вересня 
1839  року  М.   Лермонтов  переписав  усі  глави  роману,  за  винятком  «Бели»,  яка  на 
той час була уже опублікованою. Саме на цій стадії роботи до роману увійшла гла -ва «Фаталіст».
У першій редакції роман мав назву «Один із героїв початку століття». Тепер він 
складався з   чотирьох частин: «Бела», «Максим Максимович», «Фаталіст», «Княжна 
Мері». Твір поділявся на дві частини: перша частина — записки офіцера-розповіда -ча,  друга  —  записки  героя.  Введення  глави  «Фаталіст»  поглибило  філософський 
струмінь твору.
До кінця 1839 року М.  Лермонтов створює остаточну редакцію роману, включа-ючи до нього главу «Тамань» і  змінивши композицію твору. Роман починався гла-
226
вою «Бела», далі йшла «Максим Максимович». Записки головного героя, Печоріна, 
тепер починалися главою «Тамань», а   закінчувалися «Фаталістом». У   цій же редак-ції з’явилася й  назва записок героя — «Журнал Печоріна». Отже, роман складаєть-ся з   п’яти глав. З’являється і  нова назва — «Герой нашого часу».
4. Літературознавчий коментар.
Прізвище  головного  героя  роману  пов’язувало  його  з  пушкінським  «Євгенієм 
Онєгіним». Прізвище Печорін походить від назви великої російської ріки Печори, 
що знаходиться недалеко від Онєги (звідси, як уже зазначалося, й  прізвище Онєгін). 
Тобто, услід за О.  Пушкіним М.  Лермонтов звертається до зображення свого сучасни-ка та аналізує його долю в   умовах своєї доби. Лермонтов ще глибше проникає у   таєм-ниці душі головного героя, посилюючи психологізм твору й   насичуючи його глибо -кими філософськими роздумами про мораль су спільства. Саме тому «Герой нашого 
часу» вважається першим морально-психологічним романом у  російській літературі.
5. Словникова робота.
Морально-психологічний роман — різновид реалістичного роману, у  якому го-ловна увага зосереджена на розв’язанні поставлених письменником моральних про -блем, що вимагає глибокого психологічного аналізу.
6. Проблемні запитання.
—  Які морально-етичні проблеми вирішує автор у  своєму романі? (Добро і   зло, 
любов і   дружба, смерть і  релігія, призначення людини і  свобода волі тощо.)
—  У  чому  полягає  психологізм  твору?  (Лермонтов  зосереджує  увагу  на  особи-стості  героя,  його  душевних  переживаннях.  Перед  читачем  постає  ніби  «оголена» 
душа Печоріна. Роман — це історія його душі.)
—  Як відомо, Лермонтов декілька разів змінював композицію. Як ви думаєте, 
з   якою  метою?  (Щоб  повніше  розкрити  головну  проблему  —  душевні  шукання  го-ловного героя.)
— Подумайте, чому автор не дотримується хронології у розташуванні глав? (Хро -нологічна  непослідовність  пояснюється  декількома  причинами.  По-перше,  у  ро-мані є   елементи різних жанрів: нотаток, щоденника, світської повісті, нарису тощо. 
По-друге, автор прагнув заінтригувати читача, здійснити «мандрівку» у  психологію 
героя, занурити читача у   глибини внутрішнього світу персонажа.)
—  Чи  можна  визначити  від  чийого  імені  ведеться  розповідь  у  романі?  (У  ро -мані  декілька  оповідачів,  у   кожній  главі  він  свій.  Так,  у  главі  «Бела»  про  перебіг 
подій  читач  дізнається  із  розповіді  Максима  Максимовича;  у   «Максимі  Максимо -вичі»  розповідь  веде  офіцер;  глави  «Тамань»,  «Княжна  Мері»,  «Фаталіст»  подані 
у   формі  журналу  та  щоденника  головного  героя.  Тобто,  оповідачем  є   сам  Печорін. 
А   форми журналу та щоденника дозволяють дати авторові не тільки аналіз душі ге -роя, а   й   глибокий самоаналіз особистості.)
7. Бесіда з учнями (глава «Бела»).
—  Де відбувається дія твору? (На Кавказі.)
—  Яким побачив Печоріна Максим Максимович? Зачитайте. («Він був такий то-ненький, біленький, на ньому мундир був такий новенький, що я відразу догадав -ся, що він на Кавказі в  нас недавно».)
—  Чи можна судити з  цього опису Печоріна про ставлення до нього старого сол -дата?  Яким  воно  було?  (З  опису  відчувається,  що  оповідач  симпатизує  Печоріну. 
Про це свідчать слова із зменшувально-ласкавими суфіксами, які вживає оповідач, 
та фраза: «Славний був хлопець».)
—  Чому  він  здавався  Максимові  Максимовичу  «чудним»?  (Він  вирізнявся 
з-поміж  інших  своєю  поведінкою:  реакцією  на  зміни  температури,  раптовою  бліді -стю, тривалим мовчанням і  неочікуваною балакучістю.)
— Яка історія з ним трапилася на Кавказі? (Для нього Азамат, син одного з місце-вих князів, викрав свою сестру Белу і привіз до Печоріна. За це той викрав йому коня 
у Казбича.)
—  Як  цей  вчинок  характеризує  Печоріна?  (Вчинок  був  досить  авантюрним.)
—  Як  Бела  поставилася  до  Печоріна?  (Спочатку  дуже  боялася,  хоча  й   покоха-ла з   першого погляду.)
—  Як Печорін завойовував прихильність Бели? (Він робив для неї численні до-рогі подарунки.)
8. Переказ тексту.
—  Розкажіть історію стосунків Печоріна і  Бели.
9. Бесіда з учнями.
—  Як  ставився  Максим  Максимович  до  історії  з  Белою?  (Він  вважав,  що  Белу 
слід повернути батькові, хоча й   дуже прив’язався до дівчини, поважав її за гордість 
та витримку.)
—  Як ви розумієте слова Максима Максимовича: «Є люди, з   якими неодмінно 
слід  погоджуватися»?  (Максим  Максимович  мав  на  увазі  Печоріна.  Той  був  силь -ною особистістю й  міг підкорити своїй волі всіх.)
—  Як ви думаєте, чим приваблювала Бела Печоріна? (Своєю гордістю й  непокір -ністю.)
10. Проблемні запитання.
—  Хто  з  героїв,  на  вашу  думку,  кохав  по-справжньому:  Бела  чи  Печорін?  Ар -гументуйте свою думку. (Бела кохала по-справжньому. А   Печорін і  сам не знав, чи 
відчував якісь почуття до дівчини.)
—  У  чому  полягає  трагедія  Печоріна?  (У  тому,  що  він  не  здатен  глибоко  пере-живати.)
11. Виразне читання уривку «Сповідь Печоріна».
12. Бесіда за прочитаним.
—  Як ви думаєте, чи розуміє Печорін причину своєї трагедії? (Він усвідомлює, 
що є  причиною нещастя інших. Але поки що не знає, у   чому ж річ.)
—  Що  переживає  Печорін?  (Нудьгу,  душевну  спустошеність,  розчарування.)
—  Про що він мріє? (Мандрувати: поїхати до Америки, в  Аравію, в   Індію.)
—  Розкажіть, яким є  фінал глави.
—  Якими постають герої твору? (Бела помирає жахливою смертю, що викликає 
співчуття до неї як у  Максима Максимовича, так і  у читача.)
—  Як  ви  думаєте,  чи  переживав  смерть  Бели  Печорін?  Доведіть  свою  думку. 
(Так. В останні хвилини життя Бели він став «блідий, як полотно». А   потім «довго 
був  нездоровий,  схуд,  бідолаха…»  Він  відчував  свій  гріх  перед  нею,  але  намагався 
всі свої почуття приховати глибоко у  душі.)
—  Чим  пояснити  його  дивний  сміх,  що  так  налякав  Максима  Максимовича? 
(Можливо, це був своєрідний нервовий зрив. Читач бачить учинок Печоріна очима 
Максима Максимовича, але не знає причин цих вчинків.)
13. Робота з текстом.
—  Якою зображена природа Кавказу? (Дикою, але прекрасною.)
—  Яка роль пейзажу у   розкритті образів? (Природа підкреслює дикі закони, за 
якими живуть люди гір.)
—  У  чому,  на  вашу  думку,  полягає  особливість  Лермонтова-пейзажиста?  
(У точності описів, їхній яскравості, колоритності.)
14. Робота з ілюстраціями М. Лермонтова.
—  Порівняйте  зображення  кавказької  природи  на  малюнках  М.  Лермонтова 
з   описом пейзажу у   романі. Чи є  щось спільне між ними? (Яскравий колорит, дика 
природа, точність у   змалюванні й   описах.)
—  Якими зображені герої глави в  роботах різних малярів?
—  Чи такими ви уявляли Белу, Максима Максимовича, Печоріна?
V.  ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
—  Назвіть, у  якій послідовності розміщені глави роману.
—  У чому полягають особливості композиції?
—  Від чийого імені ведеться оповідь у  главі «Бела»?
—  Дайте  визначення  морально-психологічного  роману  та  назвіть  його  особли-вості.
—  Яка роль належить пейзажу у   розвиткові сюжета глави?
VI.  ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Перечитати главу «Максим Максимович». Дібрати цитати для характеристики 
героя (на матеріалі глав «Бела» і  «Максим Максимович»).
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (02.04.2014)
Переглядів: 8289 | Рейтинг: 2.6/5
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: