УРОК № 56 Тема: «Ні, я не Байрон, інший я…» (Життєвий і творчий шлях М. Лермонтова. Мотиви свободи і самотності, песимізм поезії - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 56 Тема: «Ні, я не Байрон, інший я…» (Життєвий і творчий шлях М. Лермонтова. Мотиви свободи і самотності, песимізм поезії
 
УРОК  №  56
Тема:   «Ні, я не Байрон, інший я…» (Життєвий і  творчий шлях М.  Лермонтова. Мотиви 
свободи  і  самотності,  песимізм  поезії  Лермонтова.)
Мета:  ознайомити учнів із життєвим і  творчим шляхом М.   Ю. Лермонтова, визначити про-відні мотиви його лірики, своєрідність творчого методу; розвивати навички цілісного 
аналізу поетичного тексту, вміння характеризувати образ ліричного героя, готувати 
повідомлення  на  літературну  тему,  зв’язне  мовлення,  логічне  мислення;  сприяти 
вихованню  інтересу  до  пізнання  особистості.
Обладнання:   портрети  М.  Лермонтова  (роботи  К.  Горбунова,  П.   Заблотського,  О.   Клюндера  
та ін.); автопортрет поета; виставка його творів, репродукцій малюнків; тексти віршів 
М.  Лермонтова  (у  перекладах  на  вибір  учителя  чи  мовою  оригіналу).
Постріл, що убив Пушкіна, пробудив 
душу Лермонтова.
О. Герцен, російський письменник
У Лермонтова є  надзвичайна глибина 
морального почуття, дух пошуку істини.
Л. Толстой, російський письменник
ХІД УРОКУ
I.   ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ,  МЕТИ  ТА  ЕПІГРАФІВ  УРОКУ
II.  СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Вступне слово вчителя.
Як  уже  говорилося,  у  день  похорон  О.  Пушкіна  у  Петербурзі  сміливо  пролу-нали слова: «Погиб поэт — невольник чести — пал, оклеветанный молвой…» Шеф 
жандармів  Бенкендорф  оцінив  їх  як  приклад  нахабного  і  безсоромного  вільнодум -ства.  Почалося  слідство.  18  лютого  1837  року  було  знайдено  й  заарештовано  авто-ра  — двадцятитрьохрічного корнета лейб-гвардії гусарського полку М.  Лермонтова.
Г.  Макогоненко,  дослідник  творчості  О.  Пушкіна  і  М.  Лермонтова,  писав:  «Із 
ґрунту,  зрошеного  кров’ю  Пушкіна,  раптом  виріс  спадкоємець  його  могутньої 
ліри  —  Лермонтов».  Про  Лермонтова  як  спадкоємця  Пушкіна  писали  ще  у  XIX 
столітті В.  Бєлінський і  О. Герцен (слова першого епіграфа).
Сміливий виступ молодого поета не був випадковим. Він був підготовлений бага -торічною роботою, адже Лермонтов почав писати дуже рано, у   чотирнадцять років. 
До  1837  року  він  написав  понад  300  віршів,  20  поем  і   5  драм…  і   нічого  не  було  на-друковано. Взагалі, Лермонтов був дуже талановитим: прекрасно малював, грав на 
музичних інструментах. Що ж відомо про цього поета?
2. Повідомлення учнів про життя і творчість М. Ю. Лермонтова.
Михайло  Юрійович  Лермонтов  народився  у  Москві  у  ніч  з  2  на  3  жовтня  1814 
року.  Його  батько  —  Юрій  Петрович,  армійський  капітан,  небагатий  і   незнатний 
дворянин.  Мати  —  Марія  Михайлівна,  уроджена  Арсеньєва,  належала  до  багато -го  і   знатного  роду  Столипіних.  Є.  О.   Арсеньєва,  майбутня  бабуся  поета,  не  дала 
благословіння  на  шлюб  доньки:  вона  вважала,  що  небагатий  дворянин  не  пара 
для  її  Марії.  Так  розпочалася  тривала  сімейна  драма.  Через  два  роки  вона  досяг -ла  епогею  —  Марія  Михайлівна  померла  від  туберкульозу,  а  маленького  Михай-ла  взяла  до  себе  бабуся.  Батькові  було  поставлено  ультиматум:  він  мав  відмови -тися  від  виховання  сина,  інакше  той  буде  позбавлений  спадку.  Юрій  Петрович 
залишив  сина  у   маєтку  бабусі  Тархани,  а  сам  поїхав  до  Тульської  губернії.  Сімей -
на  драма  залишила  глибокий  слід  у   душі  хлопчика.  Тільки  через  десять  років 
(у  1827  році)  він  зміг  відвідати  батька.  Потім  батько  й   син  бачилися  у   Москві,  де 
Михайло навчався.
Перші чотирнадцять років Михайло провів у  Тарханах. Його вихованням зай-малася бабуся, яка обожнювала онука, і   запрошені учителі (француз-гувернер, нім -кеня-бонна, англієць-гувернер). До вступу у   Московський благородний пансіон Ми-хайла готував О.  Зінов’єв, у  майбутньому відомий педагог.
1 вересня 1828 року юного Лермонтова зарахували до пансіону при Московсь -кому університеті. А  через два роки, у  1830, він став студентом морально-політич-ного  відділення  Московського  університету.  Одночасно  з  Лермонтовим  в  універси-теті  навчалися  такі  відомі  у  майбутньому  письменники  й   критики  як  О.  Герцен, 
М.  Огарьов, В.  Бєлінський, І.  Гончаров.
Перші  вірші  були  написані  1828  року  на  задані  вчителем  Мерзляковим  те ми. 
Лермонтов  захоплювався  поезією  Пушкіна,  вивчав  напам’ять  його  твори,  манеру 
письма, використовував деякі мотиви у   своїй творчості.
У  30-х  роках  Лермонтов  познайомився  з  творчістю  Байрона.  Образ  байроніч -ного  героя,  який  протистоїть  натовпові,  приваблював  молодого  поета  і  надовго 
став  його  улюбленим.  Романтизм  буде  панувати  у  його  творчості  до  середини  30-х  
років   —  у  ліриці,  в  поемах,  драматургії.  Але  творчість  Лермонтова  не  є  сліпим  на -слідуванням Байрона. Про це він писав у  своєму вірші «Ні, я не Байрон, інший я…»
(Виразне читання вірша підготовленим учнем у  перекладі М.  Терещенка або мо -вою оригіналу.)
З  1830  року  визначається  характер  лірики  М.  Лермонтова  —  поет  фіксує  своє 
духовне життя. У   пору юності він відчув ворожість світського товариства до люди -ни,  пережив  розчарування  мрій.  Не  принесло  очікуваного  щастя  й  перше  кохання 
(кохана гралася почуттями юнака).
Навесні 1832 року закінчився московський період життя і   творчості Лермонто -ва. Університетська наука не влаштовувала поета, зіткнення з  нелюбими професо-рами визначило рішення Лермонтова покинути університет. Разом із бабусею вони 
приїхали до Петербурга, маючи наміри продовжити навчання у  столичному універ-ситеті. Але університетське начальство відмовилося зараховувати прослухані у  Мо-скві  дисципліни.  А   вступати  знову  на  перший  курс  Лермонтов  відмовився.  За  по -радами  рідних  він  обрав  нову  сферу  діяльності  —  військову  —  і  у  листопаді  1832 
року  вступив  до  школи  гвардійських  прапорщиків  і   кавалерійських  юнкерів.  Це 
були надзвичайно тяжкі роки: муштра, військові навчання, побут юнкерів не дава -ли можливості займатися творчістю. У  1834 році Лермонтова було випущено корне-том у   лейб-гвардійський гусарський полк. Почався петербурзький період творчості. 
З-під  його  пера  виходять  поема  «Боярин  Орша»,  драми  «Маскарад»,  «Два  брати», 
романи «Вадим», «Княгиня Лігов  ська», численні вірші.
У  лютому  1837  року  життя  Лермонтова  різко  змінилося.  За  вірш  «Смерть  по -ета»  його  було  заарештовано,  почалося  слідство.  За  наказом  імператора  поета  від -правили на Кавказ у  діючу армію. Фактично це було заслання. У   березні Лермонтов 
від’їздить із Петербурга. Бабуся, використовуючи зв’язки, намагається допомогти 
онукові.  Їй  удалося  домогтися  царської  милості:  Лермонтову  вибачили  і   перевели 
його до Новгородської губернії, а  через деякий час — до Царського Села. Тепер поет 
міг часто бувати у   Петербурзі.
Ще  взимку  1837  року  перед  арештом  М.  Лермонтов  передав  до  пушкінського 
«Современника»  свій  патріотичний  вірш  «Бородіно»,  який  опублікували  у   травні 
того ж року.
Повернувшись  у  1838  році  до  столиці,  Лермонтов  знайомиться  з  В.  Жуковсь -ким, П.   Вяземським, В.  Одоевським, сімейством Карамзіних. Протягом 1838—1841 
років були написані вірші «Пророк» (останній вірш про долю поета), «Прощай, не -мита  Росія…»,  «Дума»,  «Поет»  та  ін.,  поеми  «Мцирі»,  «Демон»,  роман  «Герой  на -шого часу».
Незважаючи на зростаючу популярність, стосунки з  вищим світом у   Лермонтова 
були досить напруженими. Поет тримався гордо, незалежно — це дратувало. 16 лю -
того 1840 року на балу у   графині Лаваль сталася сутичка Лермонтова з   сином фран -цузького посла де Баранта. Відбулася дуель, поета було легко поранено у  руку. Але 
про це довідався цар, і  Лермонтова знову відправляють на Кавказ у  діючу армію.
На  початку  лютого  1841  року  поет  востаннє  прибув  до  Петербурга.  Він  твердо 
вирішив піти у  відставку й   повністю присвятити себе літературі. Але планам не су-дилося збутися. Попереду нове заслання на Кавказ. 13 червня сталася сутичка з   Мар-тиновим,  який  викликав  Лермонтова  на  дуель.  15  червня  біля  підніжжя  гори  Ма -шук  Лермонтова  було  вбито.  Декілька  годин  його  тіло  лежало  під  рясною  зливою. 
Бабуся  забрала  тіло  улюбленого  онука  з  Кавказу  і  поховала  у  своєму  маєтку.  Вона 
пережила його на декілька років.
3. Робота з другим епіграфом.
—  Виразно прочитайте слова Л.  Толстого, що стали другим епіграфом.
—  Яка основна ознака поезії Лермонтова, на думку Л.  Толстого? (Пошуки істи -ни.)
4. Лекція вчителя. «Провідні мотиви лірики М. Лермонтова та її особливості».
Для  лірики  М.  Лермонтова  характерним  є  морально-філософський  струмінь. 
Провідними  темами  його  творчості  є:  потяг  до  волі,  стосунки  героя  і  натовпу,  пое-та і   поезії, осуд бездіяльності й  моральної ницості свого покоління, тема Росії, пей-зажна лірика, філософська лірика.
Художня самобутність лірики М. Лермонтова полягає у тому, що це поезія «дум -ки», сповнена філософських роздумів про людину, суспільство, природу, буття. Для 
творів  поета  характерний  глибокий  психологізм,  схильність  до  аналізу  (навіть  са -моаналізу), прагнення осягнути місце людини у  суспільстві, сповідальний характер 
лірики, трагічний пафос поезії.
Улюбленими прийомами поетами є  контраст, антитеза (герой — юрба, життя — 
смерть, воля — неволя, духовне — нице), елементи сатири, іронії, сарказму та ін.
5. Виразне читання поезії М. Лермонтова «І нудно, і сумно…» у перекладі М. Тере-щенка.
6. Бесіда за прочитаним.
—  Яким зображено ліричного героя? (Він переживає величезне розчарування, 
самотність, конфлікт зі світом.)
—  Схарактеризуйте  душевний  стан  ліричного  героя.  (Героя  охопив  песимізм, 
навіть депресія. Він здатний до самоглиблення, аналізу дійсності.)
—  Чого прагне герой? (Він прагне пристрасного кохання, повнокровного життя.)
—  У  чому  полягає  конфлікт  героя  з  навколишньою  дійсністю?  (Герой  розуміє 
примарність і   фальшивість пристрастей, кохання та й   самого життя, що не має ду -ховного змісту, мети.)
—  У чому особливість побудови поезії? (Вірш побудований у  формі внутрішньо -го монологу героя.)
—  Які  засоби  поетичного  синтаксу  використовує  автор  для  передачі  напруже-ного стану героя? (Вірш побудований у  формі запитань і  відповідей. У   творі наявні 
такі різновиди речень: з   риторичним запитанням, окличні, неповні з   фігурою умов-чання (еліпси). Тире, багатокрапка підсилюють контрастний настрій, є  свідченням 
особистої драми, яку переживає ліричний герой.)
— Який  художній  прийом  використовує  автор?  Наведіть  приклади.  (Прийом  ан-титези: нудно — бажання, кохання — тимчасові відносини, радість — мука, життя — 
жарт. Оксюморон: вогонь їх солодких недуг.)
—  Знайдіть  байронічні  мотиви  у   вірші.  (Конфлікт  героя  зі  світом,  мотиви  суму 
і   трагізму, розчарування, потяг до високих ідеалів.)
—  У чому полягає автобіграфічність цього вірша? (Вірш написано у  1840 році. 
Це був період складних стосунків Лермонтова із вищим світом.)
7. Виразне читання поезії «На дорогу йду я в самотині…» у перекладі М. Рильського
чи мовою оригіналу.
8. Словникова робота.
Крем’яна  путь  —  шлях  мандрівника  у   пустелі;  місце  зустрічі  із  Всесвітом.
І зоря з   зорею гомонить  — символ високого ідеалу, духовного змісту, гармонії.
Проміння голубе — світло ідеалу, надає земному пейзажу космічної широти.
Я  жадаю  волі  та  спокою  —  Це  ремінісценції  із  вірша  О.   Пушкіна  «Пора,  мой 
друг  пора…».  Для  Лермонтова,  як  і   для  Пушкіна,  свобода  і   спокій  асоціюються  із 
гармонією духовного і  природного життя.
Темний  дуб  зелений —  символ  вічності,  що  втілює  думку  про  вічний  зв’язок 
людини із Всесвітом.
9. Бесіда з учнями.
—  Якою  зображена  природа?  (У  вірші  зображено  нічний  пейзаж,  тиша,  пре-красні та безкраї небеса.)
—  Який настрій ліричного героя? (Він досить сумний, його «серце з  болю завми -рає».)
—  Чим  викликаний  біль?  (Герой  прагне  до  волі  та  спокою,  але  їх  немає  у  ре-альному житті.)
—  Чи ліричний герой прагне смерті? (Ні, швидше активної дії.)
—  Про  що  мріє  ліричний  герой?  («Щоб  крізь  ніч,  крізь  день  ясний  для  мене 
про кохання ніжний спів лунав, наді мною темний дуб зелений щоб схилявся й  ли-стям розмовляв».)
—  Який  філософський  зміст  вірша?  (Ліричний  герой,  як  мандрівник  у  таїнах 
всесвіту, прагне до гармонії духовного і  природного життя, до високого ідеалу повно-ти буття.)
III.   ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
—  Назвіть сучасників М.  Лермонтова.
—  Які твори письменника ви читали?
—  Яке ваше враження від його поезії?
—  Чим ліричний герой М.  Лермонтова відрізняється від байронічного героя?
—  У чому полягають особливості лірики Лермонтова?
—  Які художні прийоми використовує поет?
—  Російський критик В.   Бєлінський у  статті про поезію М.  Лермонтова писав: 
«Пафос  поезії  Лермонтова  полягає  у  моральних  питаннях  про  долю  і  права  людсь-кої особистості». Чи згодні ви з   думкою критика? Аргументуйте свою відповідь.
IV.   ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Вивчити напам’ять вірш М.  Лермонтова (на вибір); прочитати роман «Герой на -шого часу» (глава «Бела»); підготувати повідомлення «Історія створення роману», 
«Епоха, відображена у  романі». Знайти описи природи у   главі.
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (02.04.2014)
Переглядів: 3213 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: