УРОК № 4 Тема: «Все ж бо правда! Що таке життя?» (Філософсько-моральний конфлікт драми.) - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 4 Тема: «Все ж бо правда! Що таке життя?» (Філософсько-моральний конфлікт драми.)

УРОК  №  4
Тема:   «Все ж бо правда! Що таке життя?» (Філософсько-моральний конфлікт драми.)
Мета:  допомогти учням з’ясувати філософсько-моральний конфлікт драми; поглиблювати 
навички  аналізу  драматичного  твору,  виразного  читання;  розвивати  логічне  мислення,  зв’язне  мовлення,  уміння  аргументувати  власну  думку;  сприяти  вихованню 
активної  життєвої  позиції.
Обладнання:   текст  драми  П.   Кальдерона  «Життя  —  це  сон»  у  перекладі  М.  Литвинця;  підручник 
«Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник. 9 клас» (за редакцією В.  Я. Звиняць-ковського,  Є.  В.   Волощук,  Б.   Л.  Бігуна);  репродукція  картини  Ель  Греко  «Поховання 
графа  Оргаса».
Все життя — це лиш сновиддя, 
А сновиддя — тільки сон.
П. Кальдерон
ХІД УРОКУ
I.   АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ  УЧНІВ
1. Перевірка домашнього завдання.
(3–4 учні зачитують самостійно складені плани-характеристики, які потім ко -лективно аналізуються.)
2. Літературна вікторина «Перевір себе».
1)   Яку з  наук найбільше цінував король Басиліо? (Математику.)
2)   Як король дізнався про долю свого сина? (Із гороскопу.)
3)   Як звали матір Сехисмундо? (Королева Клорілене.)
4)   Як звали матір Росаури? (Віоланте.)
5)   Яке  ім’я  обрала  собі  Росаура,  щоб  її  ніхто  не  міг  впізнати?  Що  воно  означає? 
(Астрея, донька Зевса і   Феміди, богиня справедливості.)
6)   Як звали блазня? (Кларін.)
7)   Назвіть титул Альфонсо. (Герцог Московії.)
8)   Хто увесь час перебував із Сехисмундо у  вежі? (Клотальдо.)
9)   Ким доводилися Басиліо герцог Альфонсо й  інфанта Естрелья? (Небожами, діть-ми його сестер.)
10)  Завдяки чому Сехисмундо перенесли до палацу? (Йому дали снодійне зілля.)
II.  ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ,  МЕТИ  ТА  ЕПІГРАФА  УРОКУ
III.   СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Як і  будь-яка людина XVII століття, П.  Кальдерон намагався проникнути в таєм-ниці  світу,  незважаючи  на  те,  що  він  втрачає  свою  цілісність  і  гармонійність.  Для 
вирішення цього питання драматург використав відомий у  літературі прийом сну.
Сприйняття  життя  як  сну  має  давню  філософську  генезу.  Наприклад,  давньо -грецький філософ Платон стверджував, що люди живуть лише уві сні. Давньогрець -кий поет Піндар говорив, що людина — це сон тіні. Ще один давньо грецький драма -тург Софокл висловив припущення, що всі, «хто живуть на землі, є   лише привидів 
крила легкі». Англійський поет доби Відродження В.  Шекспір писав з цього приводу: 
«Як наші сновидіння, так створені й  ми, й  життя нелегкі дні огорнені всі сном…».
Філософський вислів «життя — це сон» став предметом уваги англійського мис-лителя XVII століття Томаса Гоббса, представника французького бароко Жака Вал -ле де Барро, іспанського художника Ель Греко.
До цієї формули звертався і німецький філософ-ідеаліст XIX століття Артур Шо-пенгауер у  своєму основному творі «Світ як воля і  уявлення людини» (1819—1844). 
Він писав: «Чи не сон усе наше життя?».
2. Виразне читання притчі Платона.
(Текст  притчі  вміщений  на  с.  286  підручника  «Зарубіжна  література.  Хресто -матія-посібник. 9 клас».)
Люди все своє життя проводять у  темній печері, куди проникає лише вузький 
промінь світла. Вони прикуті ланцюгами до стіни печери. При цьому їх повернуто 
спиною до джерела світла так, що вони навіть не можуть до нього обернутися. Тіні 
на  стіні  —  ось  те  життя,  що  вони  його  вважають  справжнім.  І  коли  одному  з  них 
випадково пощастило побувати на волі, і  він, повернувшись, захоплено розповідає 
братам по нещастю, що то таке — воля, життя на волі,— то вони, звичайно ж, йому 
не вірять…
3. Бесіда за прочитаним.
—  Як ви розумієте зміст притчі Платона? (Притча сповнена символів. Темна пе-чера — це життя людини. Ланцюги — це ті умовності, які має виконувати людина. 
Світло  —  це  істина,  але  люди  далекі  від  неї.  Вони  живуть  ілюзіями,  оманою,  ста -ють  тінями  у  цьому  світі.  Людина  не  може  зрозуміти  чогось  нового,  іншого,  того, 
що називається волею.)
—  Чому люди не вірять тим, хто побував на волі? (Бо людині важко усвідоми-ти щось нове.)
4. Бесіда за репродукцією картини Ель Греко «Поховання графа Оргаса».
—  Що зображено на картині?
—  Які два плани існують на полотні?
—  Що побачив священик?
—  Чому це видіння відкрилося лише йому?
5. Мистецтвознавчий коментар.
Над  картиною  «Поховання  графа  Оргаса»  іспанський  художник  доби  бароко 
Ель Греко працював протягом 1586—1588 років. На полотні зображено поховання 
іспанського графа Оргаса. На картині змальовані реальні толеданські ідальго, яких 
навіки обесмертив великий маляр.
Художник вибрав найважливіший момент поховальної церемонії: святі Стефан 
і   Августін опускають тіло Оргаса у  домовину. На першому плані картини зображено 
священика, який підвів голову й  дивиться у  небо. Там йому відкривається ще одна 
таємниця:  тіло  померлого  постає  перед  престолом  Господа.  Отже,  на  полотні  при -сутні два плани: реальне життя й   ірреальне. Можливо, те, що відбувається на небе-сах, священикові сниться?
Взагалі,  на  картині  багато  дивного.  Чому  на  похованні  ідальго  присутні  свя-ті? 
Чому саме вони кладуть небіжчика у домовину? Чим він заслужив таку Божу милість? 
Чому священик побачив те, що відбувається на небі? Це реальність, життя, видін -ня? А   може, просто сон? А  може, життя і  є сон?..
6. Бесіда з учнями за змістом драми.
—  Які  філософські  проблеми  порушуються  у  творі?  (Проблеми  долі,  людини, 
сенсу її життя, свободи, мотиви людських вчинків.)
—  Яка моральна проблематика драми? (Протистояння добра і  зла; поняття че -сті, обов’язку; стосунки людини з   Богом.)
— Що, на вашу думку, керує вчинками людини? (Бажання, необхідність, обов’я-зок тощо.)
—  Чи  однаковими  були  вчинки  Сехисмундо  після  першого  та  другого  звіль-нень? (Звичайно, що ні.)
—  Чим вони умотивовані? (Першого разу помстою за своє ув’язнення, другого 
— усвідомленням своєї місії.)
—  Чим  ускладнюється  перебіг  усіх  подій  твору?  (Вірою  героїв  у  незмінність 
долі людини.)
7. Робота за цитатами, виписаними вдома.
—  Виразно прочитати цитати філософського змісту, дати тлумачення.
(Наприклад:
1)   Шанувати слід закон 
Справедливий, а не трон.
2)   Лють вгамуйте, щоб по стежі 
Не пройти, всьому ж є міра, 
Від людини і до звіра, 
Від палацу і  до вежі.
3)   Дати — це шляхетна справа,  
Що не міряється злотом, 
Але дар відняти потім —  
То вже річ низька й лукава.
4)   А життя таке коротке.
5)   Все щастя людське, 
Зрештою, як сон, минає.)
8. Виразне читання монологу Сехисмундо з третьої хорнади.
Сехисмундо.   Знову (що ж це там, о небо?)  
Хочете, щоб я про владу, 
Яку час відніме, марив? 
Знову хочете, щоб бачив  
Я між тіней і між марев  
Пишну велич і розкоші, 
Що вітрець розвіє ранній? 
Знову хочете, щоб стрів я 
Небезпеки та омани,  
Які родять і  вбивають  
Людську владу, злющу й хирну? 
Та цього уже не буде! 
Ще раз гляньте, я покірний 
Своїй долі; я вже знаю, 
Що життя — це сон. Ви чули? 
Гетьте, тіні! Хоч змертвілим  
Ви моїм чуттям вернули  
Плоть і голос, та нема  
Голосу у вас і плоті.  
Я не хочу віддаватись 
Ложній величі й  пишноті, 
Адже це лише привиддя, 
Що розвіється здужалим 
Першим леготом ранковим, 
Як буває із мигдалем, 
Що розквітнув на світанку 
Несподівано й  неждано, 
І при першім повіванні 
Опадуть, зів’януть рано 
Пелюстки його рожеві, 
Зблякнувши із днем тривожним.  
Я пізнав вас, я вас бачив  
І я відаю, це з  кожним  
Тим, хто спить, таке буває; 
Розчарований до краю  
Вже не здамся на оману,  
Бо життя — це сон, я знаю.
9. Бесіда за прочитаним.
—  Яким постає Сехисмундо з  цього монологу? (Хоча герой і  не заперечує своєї 
залежності  від  долі,  але  він  сповнений  бажання  її  змінити.  Тобто,  Сехисмундо  — 
активний персонаж.)
—  Що він пізнав у  житті? (Він пізнав розчарування від омани, побачив правду 
і   брехню, зіткнувся з   добром і  злом.)
—  Як ви гадаєте, чи минули ці уроки даремно? (Ні, адже вони додали прин  цеві 
рішучості, показали різні боки життя.)
—  Подумайте, чи може Сехисмундо після всього, що з  ним трапилося, жити як 
раніше? Аргументуйте свою думку. (Ні. Адже він змінився внутрішньо.)
10. Виразне читання останнього монологу Сехисмундо.
Сехисмундо.   Що дивує вас? Чи дивно, 
Коли сон був мій учитель, 
І боюсь, як не противно,  
Що прокинутися можу 
Знов у замкнутій темниці?  
А коли цього не буде, 
То воно мені насниться; 
Отже, я переконався  
В тому, що все щастя людське,  
Зрештою, як сон, минає,  
І я хочу скористаться 
Щастям тим, що час дарує; 
Я прошу вас, винуватий,  
Помилки простити наші, 
Бо шляхетно їх прощати.
11. Бесіда за прочитаним.
—  Які уроки виніс Сехисмундо з  пережитого? (Мабуть, найголовніше те, що він 
навчився цінувати кожну мить життя. Це, взагалі, є  важливим для кожного з  нас. 
А   ще він навчився прощати.)
—  Кого принц називає своїм учителем? (Сон.)
—  Який загальний настрій останнього монологу Сехисмундо? Чи змінився він, 
порівнюючи з   попередніми? (Настрій останнього монологу оптимістичний. Ці слова 
належать впевненій у   собі людині, мудрій, поміркованій. Із слів героя зникли від -чай, страх, нерішучість.)
12. Творче завдання.
—  Відомо, що питання «Що робити?» хвилювало багатьох героїв. Це стосується, 
зокрема,  головного  героя  трагедії  «Гамлет»  В.  Шекспіра.  Але  Гамлет  здобув  лише 
моральну перемогу, оскільки його час ще не настав.
Подумайте і  розкажіть, як подібне запитання вирішує принц Сехисмундо.
13. Коментар учителя.
Принц Сехисмундо — представник іншої доби. В епоху бароко стверджували, що 
всілякі негаразди слід сприймати, як тимчасові. Люди уже починали вірити у свої ду-ховні можливості, намагалися зрозуміти всю складність стосунків із Богом та прагну -ли  протиставити  духовне  життя  земним  примарностям.  Тому,  порівнюючи  з   Гамле -том,  принц  Сехисмундо  зробив  значний  крок  уперед.  Він  не  пасивний  персонаж,  а, 
навпаки, активний, оскільки бореться із темними пристрастями у  своїй душі і   таким 
чином піднімається до істини.
14. Проблемне запитання.
—  Як ви думаєте, в  чому полягає основний конфлікт драми?
15. Коментар учителя.
Основний конфлікт драми полягає у   зіткненні двох протилежних позицій. З од -ного боку, це жахливе пророцтво про долю Сехисмундо, а   з   іншого — його справж-ня доля.
30
Окрім того, у  драмі вирішується ще один конфлікт. Це конфлікт між фатумом 
і   бажанням людини впливати на долю. Останнє переважає, і  тому п’єса має щасли -вий фінал.
16. Творче завдання.
—  Назвіть конкретні приклади художніх особливостей бароко, які ви помітили 
в   драмі  П.  Кальдерона.  (Контрастність,  що  втілюється  у  протиставленні:  королівсь-кий палац—вежа, свобода—неволя, людина—звір; метафоричність:
1) кінь — гіппогрифе ярий* , безлуска риба і  безкрилий птах;
2)   Не було, щоб за гіркотним 
Не тяглось нещастя інше; 
Йдуть вони одне за одним, 
Передаючи свій спадок. 
І, як фенікс **, в круговерті 
Одне з одного виходять, 
Беручи життя від смерті, 
І їх попіл у гробниці 
Завше тліє й теплий завше.
3)   «пливе держава в   хвилях нищівних, панує люта і  кривава сила», «тьмяніє сон-це, й  вітер хилить крила», «те, в   чому помилилися знання, меч виправить» та 
ін.).
IV.   ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Робота з епіграфом.
—  Як ви розумієте зміст епіграфа уроку?
—  Спробуйте подати власне тлумачення. (Сон був головним учителем Сехисмун-до.  Він  зрозумів,  що  життя  сповнене  таїни,  яку  слід  пізнати.  Тільки  тоді  людина 
зможе збудитися від сну.)
2. Підсумкова бесіда.
—  Яке ви ставитеся до проблем, порушених у  драмі?
—  Як ви вважаєте, чи слід довіряти різним пророцтвам?
—  Чи можна вважати п’єсу П.   Кальдерона актуальною для нашого часу? (Так, 
адже прагнути перебороти саму себе важливо для людини будь-якого часу.)
V.  ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Підготуватися до тематичного оцінювання з  теми.
*  Гіппогриф — словотвір італійського поета Маттео Марії Боярдо (1441 — бл. 1494) від грецьких іменників 
hippos  (кінь)  і  grips  (гриф)  на  означення  тварини  з  тулубом  коня  і з  головою  та  крилами  міфічного  птаха. 
Даний образ, що поєднав у  собі античні уявлення про колісницю Аполлона, яку тягнули то коні, то грифи, 
дуже часто вживається в  іспанській поезії XV–XVII ст.
**  Фенікс,  за  міфологією  давніх  фінікійців,  єгиптян  та  інших  народів,—  чарівний  птах,  який,  проживши 
кілька сотень років, спалював себе і  потім відроджувався в  попелі молодим. Тут автор говорить про неминуче 
повторення  в повсякденному  житті  всіляких  нещасть  і злигоднів,  що  їх  належить  постійно  переборювати 
людям.
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (28.11.2013)
Переглядів: 5219 | Рейтинг: 2.8/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: