УРОК № 48 Тема: Жанрово-тематичне розмаїття лірики О. Пушкіна. Аналіз віршів - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 48 Тема: Жанрово-тематичне розмаїття лірики О. Пушкіна. Аналіз віршів
УРОК № 48
Тема: Жанрово-тематичне розмаїття лірики О. Пушкіна. Аналіз віршів «Я вас любив…», «Я мить чудову пам’ятаю…», «Я пам’ятник собі поставив незотлінний…».
Мета: розширити знання учнів про лірику О. Пушкіна, показати її жанрово-тематичне роз -маїття; розвивати виразне читання, логічне мислення, зв’язне мовлення, навички
аналізу ліричного твору; сприяти морально-етичному вихованню школярів.
Обладнання: портрет О. Пушкіна, мініатюра «А. П. Керн»; тексти віршів поета (оригінали та пере-клади на вибір учителя).
ХІД УРОКУ
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Літературна вікторина.
1) Назвіть роки життя О. Пушкіна. (1799–1837.)
2) У якому місті народився поет? (У Москві.)
3) Як звали няню маленького Олександра? (Орина Родіонівна.)
4) Де навчався поет? (У Царськосельському Ліцеї.)
5) Як називали Пушкіна у ліцеї? (Француз.)
6) Хто був найкращим другом поета? (І. Пущин)
7) Де Пушкін відбував своє південне заслання? (В Одесі та Бесарабії.)
8) Який вірш він присвятив Н. Гончаровій? («Мадонна».)
9) Як називався журнал, редактором якого був Пушкін? («Современник».)
10) Хто з поетів подарував Пушкіну свій портрет і з якого приводу? (Г. Р. Державін
після виходу поеми «Руслан і Людмила».)
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Багато поетів присвятило найкращі свої твори темі кохання — вічній
у літературі й кожного разу неповторній у реальному житті. Значне місце посіла ця
тема й у творчості О. Пушкіна. Прикладом можуть стати поезії «Я вас любив…» та
«Я пам’ятаю мить чудову…». Обидва ці твори присвячені одній жінці — Анні Пе -трівні Керн.
2. Літературознавчий коментар.
Життя А. П. Керн було тяжким, сповненим мінливостей, прикростей, майже
трагічним. Вона народилася у 1800 р. у м. Орлі, де дід з материнської лінії І. П.
Вульф був губернатором. Але до шістнадцяти років вона жила з батьками у малень-кому містечку Лубни на Полтавщині. Батько, Петро Маркович Полторацький —
полтавський поміщик і надвірний радник, енергійний, начитаний — був самодуром
й авнтюристом, його вчинки часто приносили багато біди і йому самому, і його рід -ним. Мати, Катерина Іванівна, уроджена Вульф, була доброю, люблячою, але хво -робливою і слабкою характером, тому повністю залежала від чоловіка.
Юна Анна одержала гарну освіту, володіла декількома іноземними мовами, лю-била читати. Протягом усього життя її найкращою подругою була двоюрідна сестра
Анна Вульф, у маєтку батьків якої через багато років і відбудеться зу стріч Анни Керн
з О. Пушкіним. У 1817 році Анну видали заміж за 52-річного генерала Є. Р. Керна.
Батько тішився, що донька стане генеральшею. Разом із чоловіком Анна змушена
була їздити з одного міста в інше. Життя в атмосфері казарменної грубості й неуцтва з ненависним чоловіком ставало нестерпним. На початку 1820 року Анна Пе -трівна пішла від чоловіка і приїхала до Петербурга, де у Смольному інституті вихо -вувалися її доньки Катерина й Анна.
Радостей у житті було мало. Але жінка ввійшла в коло людей, про яких рані-ше могла тільки мріяти: уся сім’я Пушкіних (Надія Осипівна, Сергій Львович, Лев,
Ольга), Дельвіги, молодий поет Д. Веневітинов, композитор М. Глінка та інші. На
одному з петербурзьких вечорів А. Керн зустрілася і з О. Пушкіним. Хоча того ве-чора її увагу більше привернув байкар І. Крилов, який читав свої нові твори.
Минули роки. У 1825 році у помісті Вульфів, Тригорському, відбулася ще одна
зустріч із поетом, що поклала початок їхній дружбі. А. Керн протягом місяця гостю -вала у своєї тітки, і кожного дня вони бачилися з поетом, який у цей час жив у Ми-хайлівському, що знаходилося зовсім поруч. Він читав їй своїх «Циганів», розповідав
«казку про Чорта, що їздив на візникові на Васильєв ському острові», із захоплен-ням слухав у її виконанні баркаролу на вірші сліпого поета І. Козлова «Венеціан-ська ніч». У ніч напередодні від’їзду А. Керн із Тригорського Пушкін показував їй
свій Михайлівський парк, а у день від’їзду подарував першу главу «Євгенія Онєгі -на», у нерозрізаних листках між сторінками якого вона знайшла вчетверо складе -ний аркуш поштового паперу з віршами «Я пам’ятаю мить чудову…».
Цікаво, що через декілька років композитор М. Глінка поклав вірш О. Пушкіна
на музику і присвятив цей романс доньці А. Керн, Катерині, в яку був закоханий.
3. Виразне читання вірша О. Пушкіна «Я пам’ятаю мить чудову…».
(Можна прочитати мовою оригіналу.)
4. Бесіда за прочитаним.
— Який настрій вірша? (Романтично-піднесений.)
— Якою ліричний герой бачить жінку, яку кохає? (Вона для нього як «ми-молетное виденье», як «гений чистой красоты», йому снилися її «милые черты».)
— Яка композиція вірша? (У вірші можна виділити декілька частин. I — спо гади
про зустріч, II — роки розлуки, III — нова зустріч.)
— Що було з героєм у період розлуки? У яких рядках про це йдеться?
(«В глуши, во мраке заточенья тянулись долго дни мои без божества, без вдохнове -нья, без слез, без жизни, без любви».)
— Який вплив мала на героя нова зустріч? («Душе настало пробужденье»,
«И сердце бьется в упоенье, и для него воскресли вновь и божество, и вдохновенье,
и жизнь, и слезы, и любовь».)
— Які художні засоби використовує автор? (Епітети: «чудное мгновенье», «ми-молетное виденье», «голос нежный» тощо; метафори: «бурь порыв мятежный рассе -ял прежние мечты», «душе настало пробужденье» тощо; анафори: «как мимолетное
виденье, как гений чистой красоты», «в томленьях грусти безнадежной, в тревогах
шумной суеты», «и сердце бьется в упоенье…» (до кінця); градацію: «и божество, и вдохновенье, и жизнь, и слезы, и любовь»; вірш побудований на антитезі: життя без коханої — нова зустріч із нею.)
5. Слово вчителя.
В О. Пушкіна є ще один шедевр інтимної лірики. Це вірш «Я вас любив…». Віч-не почуття заграло у цьому творі новими барвами.
6. Виразне читання вірша О. Пушкіна «Я вас любив…» у перекладі І. Муратова.
7. Бесіда за прочитаним.
— Чим зачаровує цей вірш? (Зображенням високого романтичного почуття, що
переживав ліричний герой.)
— Яка форма вірша? (Це вірш-роздум, вірш-спомин про минуле кохання,
вірш-побажання.)
— Чим дивує читача ця поезія? (Своєю високою гуманістю і порядністю. Герой
зізнається у своєму коханні, сумує за ним, і бажає своїй коханій пережити ще раз таку любов.)

— Як ви думаєте, яку роль відіграє у поезії повтор «я вас любив»? (Повтор цієї
фрази передає силу кохання, яке не загасив час.)
8. Літературознавчий коментар.
У своїх спогадах про О. Пушкіна А. П. Керн писала, що восени 1825 року вона
знову побувала у Тригорському, але вже з чоловіком. І Пушкін, за її словами, не
знайшов спільної мови з генералом, а з нею був «як завжди, і навіть більш ніжним…»
У своїх спогадах А. Керн писала, що у восьмій главі Пушкін, розповідаючи про зу -стріч Онєгіна з Тетяною на балу, зобразив їхню зустріч.
Життя тривало, й у кожного з них було своє. А. Керн вдруге вийшла заміж,
Пушкін — одружився. Але він, дізнавшись про смерть її матері у 1835 році, знай -шов Анну в Петербурзі й усіляко намагався втішити. Це дуже вразило жінку. Окрім
того, Пушкін допомагав Анні і в її справах, пов’язаних з викупом маєтку. З іншого
боку, коли захворіла маленька донька Пушкіна і терміново знадобився лікар Аренд,
поет звернувся за допомогою саме до Керн.
1 лютого 1837 року Анна Петрівна плакала у темному кутку Конюшенної церк-ви на відспівувані О. С. Пушкіна. А потім багато років зберігала все, пов’язане з його пам’яттю,— від віршів і листів до неї до маленького ослінчика, на якому він сидів у її домі. З великою ніжністю і глибоким тактом написані А. П. Керн спогади про
поета, які дають неоціненний матеріал про його епоху.
9. Слово вчителя.
Є у творчості О. Пушкіна твір, який, на думку дослідників, є підсумковим. Це
вірш «Пам’ятник», що є вільним перекладом оди Горація «До Мельпомени».
Відомо, що до О. Пушкіна оду Горація в російській літературі перекладали
М. Ломоносов, Г. Державін, В. Капніст, О. Востоков та інші. Усі вони зберігають
мотиви давньогрецького поета, але одночасно є самостійними творами.
10. Літературознавчий коментар.
Вірш був написаний у 1836 році й за життя автора не друкувався. Як відомо,
у день смерті Пушкіна його друг В. А. Жуковський за наказом царя опечатав кабі-нет поета своєю печаткою. Лише 7 лютого 1837 року кабінет розпечатали і за офі -ційним розпорядженням усі папери поета, листи, рукописи зібрали й перевезли на
квартиру В. А. Жуковського, де й зберігали в окремій кімнаті. Протягом двох тиж-нів Л. В. Дубельт, начальник штабу корпусу жандармів, у присутності В. А. Жу-ковського власноруч розбирав папери О. Пушкіна. Це був, фактич но, посмертний
обшук поета.
Завдяки В. А. Жуковському твір уперше було опубліковано у 1840 році з дея -кими цензурними обмеженнями. І тільки 1937 року пушкінський вірш надрукува -ли в авторському варіанті.
11. Виразне читання вірша О. Пушкіна «Я пам’ятник собі поставив незотлінний…»
у перекладі М. Зерова.
Exegi monumentum
Я пам’ятник собі поставив незотлінний,
До нього вік людський не заросте тропа,
Що перед ним чоло і камінь непоклінний
Александрійського стовпа?
Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті
Душа переживе видимий мій кінець,
І славен буду я, допоки в білім світі
Лишиться хоч один співець.
Полине гомін мій скрізь по Русі великій,
І знатиме мене усяк її язик,
І гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикий
Тунгус, і степовий калмик.
І довго житиму я в пам’яті народу,
Що добрі почуття я лірою плекав,
Що в мій суворий вік я звеличав свободу
І за подоланих благав.
О музо! наслухай господнього веління:
Не прагнучи вінця, оподаль від борні.
Стрівай байдужістю і осуд, і хваління,
І блазня присуди дурні.
(Переклад М. Зерова)
(П р и м і т к а. Епіграф з латини перекладається: «Я воздвиг пам’ятник».)
12. Бесіда за прочитаним.
— Як ви розумієте слова «я пам’ятник собі поставив незотлінний»? (Пам’ят-ник незотлінний — це синонім мистецтва, покликання митця. Воно вічне й вище
за будь-які земні споруди.)
— Як поет говорить про загальнолюдський зміст своєї творчості? В яких ряд-ках про це йдеться? (Від слів: «Полине гомін мій скрізь по всій Русі великій…» до
слів: «… і степовий калмик».)
— У чому поет вбчає свої заслуги перед народом? (У тому, що «добрі почуття
плекав», «що у суворий вік… звеличав свободу» і «за подоланих благав» (тобто, за
декабристів).)
— Яку традицію античної літератури продовжує поет? (Звертання до музи.)
— Як слід розуміти останні рядки поезії? (Справжня поезія — та, що пишеть-ся за Божим промислом, Божим велінням, а не за прагненням слави. І не слід звер -тати уваги на «блазня присуди дурні», оскільки вони далекі від розуміння справж -нього мистецтва.)
13. Творче завдання.
Виконайте порівняльний аналіз перекладів вірша О. Пушкіна «Я пам’ятник
собі поставив незотлінний…» у перекладі М. Зерова і М. Рильського. (Оригінал вір-ша російською мовою та переклади мають бути роздруковані на окремих картках
і роздані учням.)
Exegi monumentum
Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,
Тропа народна там навіки пролягла,
Олександрійський стовп, в гордливості незборний,
Йому не досягне чола.
Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду,
Від праху утече нетлінний заповіт,—
І славу матиму, допоки серед люду
Лишиться хоч один піїт.
Про мене відголос пройде в Русі великій,
І нарече мене всяк сущий в ній язик,
І гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикий
Тунгус, і друг степів калмик.
І довго буду тим я дорогий народу,
Що добрість у серцях піснями викликав,
Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу
І за упалих обставав.
Виконуй божеське, о музо, повеління,
Огуди не страшись, вінця не вимагай,
Спокійна завжди будь на кривди й на хваління
І в спір із дурнем не вступай.
(Переклад М. Рильського)
14. Коментар учителя.
Кожен із перекладачів точно відтворив основну думку вірша, що є поетичним
підсумком усієї творчості митця. Перекладачі зберігають епіграф, лексику, врахо -вуючи спорідненість двох мов (воздвиг, тропа, язик, свобода, музо та ін.), деякі ре -алії дійсності (Олександрійський стовп, населення Російської імперії), художні за -соби («пам’ятник нерукотворний», «Русь велика»).
Слід звернути увагу на давньоруське дієслово «оспоривай», яке вживає О. Пуш-кін. У «Словнику» В. І. Даля є таке тлумачення: «Оспоривать — отстаивать свои
убеждения, быть иного мнения и доказывать свои убеждения». Саме такий зміст
і передають перекладачі. Зазначимо також, що слово «Свобода» у Пушкіна й Риль-ського написано з великої букви, що підкреслює, якого змісту надавав поет свободі
у його жорстокий вік.
Отже, обидва переклади є досконалими і передають основний зміст оригіналу.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
— Що нового для себе ви відкрили на уроці?
— Якою постає перед сучасним читачем інтимна лірика О. Пушкіна? (Високим
романтичним почуттям.)
— Визначте елементи романтизму у ліриці поета? (Романтичні елементи при-сутні в інтимній та пейзажній ліриці О. Пушкіна. Для цих творів характерні висо -ка піднесеність, емоційність, зміна настроїв, ідеалізація коханої.)
— Що нового вніс О. Пушкін у тему підведення творчих підсумків? (Продовжу -ючи мотиви Горація про вищість мистецтва над усілякі матеріальні творіння, про
істинність таланту, який дається Богом, Пушкін наситив свій твір реаліями життя
(Олександрійський стовп, кордони Російської імперії, суворий вік, звеличення сво -боди, благання за подоланих.)
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити напам’ять оригінал чи один із перекладів (на вибір) вірша «Пам’ят -ник». Прочитати роман «Євгеній Онєгін».
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (11.02.2014)
Переглядів: 10625 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: