УРОК № 42 Тема: Дж. Г. Байрон — англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Вірш «Мій дух як ніч…» - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 42 Тема: Дж. Г. Байрон — англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Вірш «Мій дух як ніч…»
УРОК № 42
Тема: Дж. Г. Байрон — англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Вірш «Мій дух як ніч…»
Мета: ознайомити учнів із творчістю англійського поета Дж. Г. Байрона, визначити провідні
мотиви і домінуючі настрої; з’ясувати поняття «байронічний герой»; розвивати творчі
здібності школярів, навички конспектування, виразного читання, логічного мислення,
аналізу поетичного тексту; сприяти вихованню любові до поетичного слова.
Обладнання: портрет Дж. Байрона; виставка його творів; текст вірша «Мій дух як ніч» (у перекла-дах на вибір учителя); репродукція картини Рембрандта «Давид грає на арфі перед
Саулом».
Я проб’ю собі дорогу до Вершин Слави,
але тільки не безчестям…
Дж. Г. Байрон
ХІД УРОКУ
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Перевірка домашнього завдання.
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Робота з епіграфом.
— Виразно прочитайте епіграф до уроку.
— Чи можна визначити якісь риси вдачі поета, виходячи з його слів? Які саме?
(Цілеспрямованість і порядність.)
2. Слово вчителя.
Творчість Дж. Г. Байрона — це ціла епоха не тільки в англійській, але
й в усій європейській літературі. Яскравою зіркою спалахнула вона на літератур-ному небосхилі, а її далеке світло запалило душі цілого покоління. Прожив Байрон
на диво коротке життя, але воно було наповнене очікуванням великого повороту,
що має змінити увесь хід тогочасного буття, пошуками свого місця у світі, бурхли-вими пориваннями. Французький письменник А. Моруа назвав життя поета «до-рогою слави й честі». Сам поет любив повторювати фразу: «Я проб’ю собі дорогу до
Вершин Слави, але тільки не безчестям…» Його життя — краща тому ілюстрація.
3. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Дж. Г. Байрона.
Джордж Ноель Гордон Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні у сім’ї
збіднілого аристократа. Батько його, Джон Байрон, був надто легковажною люди -ною, понад усе любив жінок, азартні ігри, розваги. Він розтринькав увесь спадок
дружини, Кетрін Гордон Гайт, доньки багатих землевласників, утік до Франції, де
незабаром і помер у 1791 році. Від нього залишились борги та донька від першого
шлюбу, Августа, яку виховувала бабуся.
Дитинство Байрона пройшло у Шотландії, у невеличкому містечку Ебердіні.
Сім’я жила бідно, оскільки доводилося сплачувати батькові борги, і мати часто зга-няла свій гнів на чоловіка і відчай від життєвих обставин на синові. Хлопчикові
було дуже самотньо й незатишно вдома. Окрім того, він був кульгавим і страшен-но переживав цю ваду.
Але, коли Джорджеві виповнилося десять років, становище сім’ї різко змінило -ся: після смерті двоюрідного діда, лорда Вільяма Байрона, Джордж успадкував ти -
тул лорда і родовий маєток — Ньюстлендське абатство. Майбутній поет із величез-ним захопленням блукав околицями маєтку, власником якого він тепер став, вивчав
історію свого роду. Але маєток був надто занедбаний, і мати змушена була здавати
його в оренду, а сама разом із сином жила у містечкові Саутвеллі.
У 1801 році Байрон вступив до школи закритого типу в Гарроу. Там вчилися
діти з багатих сімей, але у школі панувала тяжка моральна обстановка. Джордж не -одноразово просив матір забрати його звідти, оскільки терпіти образи і принижен-ня було дуже важко. Але мати не поспішала виконати прохання сина.
У школі юнак багато читав, полюбив літературу й історію, почав писати вірші,
але перші літературні спроби були негативно сприйняті вчителями, бо вважалося,
що заняття поезією було не гідним для нащадка аристократів. Літо він проводив
у Ньюстеді, відпочиваючи від шкільних негараздів.
Після закінчення школи у 1805 році, Байрон вступив до Кембріджського універ -ситету.
4. Рольова гра «Монолог Байрона».
(Розповідає підготовлений учень.)
«Коли я вчився у Кембріджі, то був зовсім негарним. На зріст був п’ять футів
і восьми дюймів. Це був зріст людини, що стояла у чоботях на високих підборах. Вага
моя була величезною. Уявіть собі молодий чоловік, ненормально гладкий, з широки-ми плечима, кульгавий, мав обличчя, що геть усе запливло жиром. І хіба не дивно,
що це все врешті-решт набридло мені самому і я почав убивати свій апетит всіляки -ми засобами: нічого не їв, окрім черствого хліба, займався спортом (плаванням, фех -туванням, веслуванням, боксом), приймав деякі ліки для зниження апетиту, висна -жував себе ваннами для кращої роботи шкіри. Коли я у червні 1807 року повернувся
після канікул у Кембрідж, університетські друзі не впізнали мене.
Спочатку я вдався до обмежень у режимі задля власного марнославства. Але
пізніше зберігав суворий режим задля насолод духовних. Від Соутвелла до Міссо -лонги моїм правилом було — стримувати плоть задля високого піднесення думки».
[ Примітка. Фут дорівнює 30,48 см; дюйм дорівнює 2,54 см.]
5. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Дж. Г. Байрона.
Навчаючись у Кембріджі, Байрон, як і в дитинстві, багато читав і продовжував
писати вірші, які незабаром об’єднав у чотири збірки, що були надруковані протя-гом 1806–1809 років. Вірші мали успіх і зробили Байрона популярним у модних са -лонах. Але бувати там він не любив.
У 1809–1811 роках поет здійснив тривалу подорож Європою й відвідав Пор-тугалію, Іспанію, Албанію, Туреччину, Грецію. Байрон зацікавився історією цих
країн, вивчав їхнє суспільне життя. Його єдиною метою у цій подорожі було знай -ти власне місце у цьому світі. Пізніше враження від подорожі та роздуми про люди-ну і світ відобразяться у його поемі «Паломництво Чайльд-Гарольда», перші пісні
якої були написані під час подорожі. Їх надрукували у 1812 році, і вся Європа за -хоплено зустріла їх. Поет став почесним гостем європейських літературних салонів
і світських товариств.
Повернення до Англії наприкінці літа 1811 року було сумним: Байрон дізна-вся про смерть матері, загибель свого близького друга Чарльза Скіннера. Він не
хотів нікого бачити й усамітнився у Ньюстеді. Єдиною його розрадою була літера-турна творчість.
21 квітня 1812 року Байрон вперше виступив у Палаті лордів. Він говорив про
стан ірландського народу, про переслідування католиків. Такі сміливі теми були
вороже зустрінуті членами Палати лордів. А його третя промова 1813 року про за-хист петиції одного з членів демократичного руху стала останньою. Байрон припи-нив свою парламентську діяльність.
Протягом 1813–1816 років поет створив цикл так званих «східних поем»: «Гяур»
(1813), «Абідоська наречена» (1813), «Корсар» (1814), «Облога Коринфа» (1816),
«Паризина» (1816).
У січні 1815 року Дж. Байрон одружився з Аннабелою Мілбенк, яка походи-ла з багатої аристократичної родини. Але цей шлюб виявився невдалим і через рік
розпався. Це був дуже складний період у житті Байрона: процес розлучення сма-кували газети, почалося політичне цькування, поета не приймали у світських са-лонах. Навесні 1816 року Байрон покидає Англію, як потім ви явилося, назавжди.
Поет вирушає до Швейцарії (пробув там півроку), потім мешкає в Італії
(з осені 1816 року), Греції (з весни 1823 року).
У Швейцарії Дж. Байрон познайомився ще з одним вигнанцем — англійським
поетом П. Б. Шеллі. Вони потоваришували. Разом поети вирушили до Італії, де по-повнили ряди карбонаріїв (членів таємного патріотичного товариства, які готува -ли повстання проти австрійців, що захопили після падіння Наполеона північну ча -стину Італії). Відомо, що Байрон допомагав повстанцям грошима, а у його будинку
влаштували склад зброї.
У Греції Байрон зустрів своє останнє кохання — графиню Терезу Гвічіоллі,
з якою зазнав короткого, але справжнього щастя.
Навесні 1824 року поет підхопив лихоманку у заболоченій місцевості Міссолон -ги і 19 квітня помер. Друзі хотіли поховати Байрона в Афінах, у храмі Тезея, але по-тім перевезли до Англії, щоб поховати його у Вестмінському абатстві. Проте офіційна
влада заборонили це робити. Тому прах поета поховали неподалік його родового маєт -ку — Ньюстедського абатства. На надгробній плиті у скромній церкві Хоркнелл-Тор-кард вибито напис про те, що тут поховно поета, який «поліг при героїчній спробі по -вернути Греції її стародавню свободу та славу».
Твори Дж. Байрона відомі в Україні з XIX століття. Вперше ім’я видатного
англійського поета стало відоме українському читачеві завдяки М. Костомарову,
який переклав декілька творів із циклу «Єврейські мелодії» і надрукував їх в аль -манасі «Сніп» за 1841 рік. Пізніше твори Дж. Байрона перекладали О. Навроць-кий, М. Старицький, В. Самійленко, П. Грабовський, Леся Українка, І. Франко,
П. Куліш, Д. Паламарчук, Д. Загул.
6. Робота з портретом Дж. Байрона.
— Сучасники говорили про поета: «Його очі — це розкрита брама сонця, вони
створені зі світла і для світла. У поета був дивовижний голос вражаючої краси, який
зачаровував та вабив, як найдивовижніша музика».
— Яке враження на вас справив портрет митця?
7. Літературознавчий коментар.
З того часу, коли побачила світ поема Дж. Байрона «Паломництво Чайльд-Га-рольда», у літературі з’явився термін «байронічний герой». Саме він став втіленням
духу літературної епохи початку XIX століття.
Які риси притаманні цьому героєві? Він розчарований принадами світу: його
не тішить ні багатство, ні розваги, ні слава. Його духовний стан визначає нудьга.
Він не задоволений навколишнім середовищем і не може знайти місця у ньому. Цим
пояснюються його блукання у нетрях власної душі. Він песиміст та егоїст, несе не -щастя всім, хто його любить. Він ніде не знаходить розради, але і сам страждає від
цього. Для нього характерний дух бунтарства, рефлексії (роздуми над власними дія -ми та бажаннями) і двоїстість.
Зазначимо, що «байронічний герой» не є національним типом. Його можна вва-жати інтернаціональним типом епохи.
8. Слово вчителя.
Наприкінці 1814 — на початку 1815 року Дж. Байрон у співдружності з ком -позитором І. Натаном створив поетичний цикл «Єврейські мелодії», написаний за
мотивами Біблії. Вірш «Мій дух як ніч…» — один із творів цього циклу.
Основою для написання твору стала історія зі Старого Заповіту про царя Саула
та співця Давида. Відомо, що Саул був іудейським царем і жив у XV столітті до н.
е., а Давид був пастухом, який переміг силою духа велетня Голіафа. Цар Саул по-
173
заздрив славі переможця і хотів убити його, але коли Давид заграв на арфі, злий
дух відступив від Саула і дух царя просвітлився.
9. Виразне читання поезії Дж. Байрона «Мій дух як ніч…».
(Можна запропонувати прочитати вірш мовою оригіналу та у різних перекладах.)
My soul is dack — Oh! Quickly string
The harp I yet can brook to hear;
And let thy gentle fingers fling
Its meating murmurs o’er mine ear.
If in this heart a hope be dear,
That sound shall charm it forth again:
If in these eyes there luck a tear,
‘Twill flow, and cease to burn my brain.
Мій дух як ніч. О грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
(Переклад В. Самійленка )
But bid the strain be wild and deep,
Nor let thy notes of joy be first:
I tell thee, minstrel, I must weep,
Or else this heavy heart will bust;
For it hath been by sorrow nursed,
And ached in sleepless silence long;
And now ‘ tis doom’d to know the worst,
And break at once — or yield to song.
Душа моя мрачна. Скорей, певец, скорей!
Вот арфа золотая:
Пускай персты твои, промчавшися по ней,
Пробудят в струнах звуки рая.
И если не навек надежды рок унес —
Они в груди моей проснутся,
И если есть в очах застывших капля слез —
Они растают и прольются.
Пусть будет песнь твоя дика. Как мой венец,
Мне тягостны веселья звуки!
Я говорю тебе: я слез хочу, певец.
Иль разорвется грудь от муки.
Страданьями была упитана она,
Томилась долго и безмолвно;
И грозный час настал — теперь она полна,
Как кубок смерти, яда полный.
(Переклад М. Лермонтова)
10. Бесіда за прочитаним.
— Який настрій вірша? (Вірш дуже емоційно напружений, сумний.)
— Хто є головним героєм? (Співець.)
— Що можна сказати про душевний стан ліричного героя? (Душевний стан
ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга,
зневіра, навіть відчай.)
— Чим можна пояснити напружений внутрішній стан співця? (У його душі від-бувається боротьба добра і зла.)
— Як у поезії розкриваються біблійні мотиви? (У вірші йдеться про іудейського
царя Саула. Але Байрон виходить за рамки біблійної історії: образ біблійного царя
доповнюється образом співця (поета), який виходить на перший план. За ним стоїть
сам автор і ширше — усе його покоління.)
— Яке значення має образ арфи? (Звуки арфи, її «віщий спів» може розвія-ти смуток, вселити надію. Арфа є втіленням мистецтва, що має сприяти духовно -му відродженню.)
— Чому звуки арфи виражають жалобу? (Тому, що мистецтво є вираженням тієї
світової туги, яку переживає ліричний герой вірша.)
— Як ви розумієте останні рядки вірша? (Душу ліричного героя може вряту-вати лише мистецтво. Але риторичне питання у кінці твору залишається без чіткої
відповіді: «Як не поможе спів, воно од мук тяжких порветься враз!»)
— Які художні засоби використовуються у вірші? (Епітети: «останній час»,
«віщий спів», «перший звук»; метафори: «глас арфи воркує і тішить слух», «надія
в серці спить», «розпадеться серце», «поки мозок не згорів»; порівняння: «мій дух
як ніч»; вигуки: «О, грай скоріш!»; риторичне запитання (кінець вірша).
— Який прийом автор використовує у вірші? (Прийом контрасту.)
174
11. Дослідницька робота.
— Порівняти переклади В. Самійленка і М. Лермонтова.
— Яким зображений ліричний герой в обох перекладах? (Обидва переклади є до-сконалими високохудожніми творами. Перекладачі змогли майстерно відтворити
переживання ліричного героя, трагізм його душевного стану.)
12. Робота з репродукцією картини Рембрандта «Давид грає на арфі перед Саулом».
— Що зображено на картині?
— Яким змальовано Саула?
— Що можна сказати про душевний стан співця?
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
— Що нового ви дізналися про відомого англійського поета Дж. Байрона?
— Яке ваше враження про нього як про особистість та поета?
— Чи вразило вас що-небудь у його вчинках?
— Як ви розумієте поняття «байронічний герой»?
— З яким твором Дж. Байрона пов’язано виникнення цього поняття?
— Які мотиви є основними у вірші «Мій дух як ніч…»?
— Як ви гадаєте, чому автор виходить за рамки біблійної історії? Чого він до-сягає?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виконати письмовий аналіз «Риси романтизму у вірші Дж. Байрона „Мій дух
як ніч…”». Вивчити вірш напам’ять. Перечитати міф про Прометея.
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (11.02.2014)
Переглядів: 8741 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: