УРОК № 35 Тема: Позакласне читання . У пошуках Зірки Щастя. (Новели Е. По.) - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 35 Тема: Позакласне читання . У пошуках Зірки Щастя. (Новели Е. По.)

УРОК  №  35
Тема:   Позакласне  читання .  У  пошуках  Зірки  Щастя.  (Новели  Е.  По.)
Мета:  ознайомити  учнів  із  творчістю  американського  письменника  на  прикладі  його  новел; 
проаналізувати  окремі  твори  письменника,  визначити  провідні  риси  новелістики  По;  роз -вивати  навички  аналізу  тексту,  зв’язного  мовлення,  логічне  мислення  учнів;  виховувати 
цілеспрямованість,  уміння  спостерігати  за  людьми,  аналізувати  їхні  вчинки;  розширити 
уявлення  учнів  про  життя,  спонукати  їх  замислитися  над  людськими  проблемами.
Обладнання:   портрет  Е.  По;  виставка  його  творів;  тексти  новел.
Мій раю запашний, 
О, як далеко ти!
Шарль Бодлер
ХІД УРОКУ
I.   ПІДГОТОВКА  ДО  СПРИЙНЯТТЯ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
  Слово   вчителя.
Кажуть, що романтики несуть у  життя мрії про прекрасне, які не дають 
світові загинути в  мороці протиріч і  труднощів. У   своїй уяві вони живуть у  ди-вовижній країні чудес, де панує гармонія, і   прагнуть подарувати їх звичайним 
людям. Деякі люди їх розуміють, сприймають, а  інші, навпаки, сміються й   вва -жають божевільними. Та невже політ душі — це божевілля? Мабуть, що ні.
Одним із таких, хто сприймав світ більше душею, аніж розумом, був аме -риканський поет, критик, новеліст Едгар Аллан По. Людина, що все життя шу -кала прекрасне й  з тривогою запитувала себе й   інших: «Де той край, край зо -лотий Ельдорадо?» Як ви знаєте, Ельдорадо — це не просто країна казкових 
багатств, а   й   чудесних мрій, де панують добро, щастя, справедливість. А   саме 
цього й  бракує іноді нашому життю сьогодні.
II.  ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ,  МЕТИ  ТА  ЕПІГРАФА  УРОКУ
III.   СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
  1.   Слово   вчителя.
Епіграфом уроку слугують слова відомо французького поета Шарля Бод  лера, 
який займався вивченням творчості американського письменника й   присвятив 
йому декілька статей. «Мій краю запашний, о, як далеко ти!» Саме ці слова, 
на нашу думку, виражають основні тенденції творчості Е. По — пошуки пре -красного в   житті.
  2.   Повідомлення  учнів   про   життя  і   творчість   письменника.
Едгар Аллан По народився 19 січні 1809 року в   Бостоні у   сім’ї акторів. Його 
батько, Девід По, ірландець за походженням, залишив сім’ю. Мати, англійка  
Елізабет Арнольд По, була талановитою та популярною актрисою. Але в   кінці 
1811 року вона захворіла й   померла зовсім молодою. Трьох дітей розібрали добрі 
люди. Едгара взяв до себе місцевий торговець тютюном бездітний Джон Аллан.  
Він добре піклувався про хлопчика, дав йому гарну освіту. Та з  роками палка на-тура Едгара не завжди знаходила розуміння поміркованого Джона Аллана. Нерід -ко це призводило до суперечок. До того ж батька дратувала необхідність сплачу -вати «борги честі» прийомного сина. Не сприймав він також і   захоплення Едгара 
поезією. На деякий час батько і   син посварилися й  навіть розірвали стосунки. Але 
чвари чергувалися з примиренням.
Два роки Едгар пробув в  армії, хоча військова кар’єра його не вабила. Ве-ликим було бажання писати. По спромігся надрукувати декілька невеликих по -етичних збірок, в   яких автор відходив від буденності й  поринав у  прекрасну ви -гадану реальність, в  якій йому дихалося легше.
Літературне визнання прийшло до письменника-початківця у   1834 році, коли 
було надруковане оповідання «Рукопис, знайдений у  пляшці».
Навесні 1834 року помер містер Аллан, навіть не згадавши Едгара у  запові-ті. «Оскільки я не був навчений ніякій професії й  виховувався в  очікуванні ба -гатого спадку, то це був жорстокий удар, що майже зламав мене»,— з   сумом 
сповіщав По одному з   родичів. І тепер він повністю поринув у   працю. По пише 
і   надсилає свої оповідання в  журнали, які із задоволенням їх друкують.
У грудні 1835 року По стає редактором журналу «Сетерді візітер». Того ж 
року забирає до себе тітку рідного батька місс Клемм з  донькою Віргінією. На-ступної весни Едгар з  Віргінією побралися. Кажуть, що вона була чарівною мо-лодою жінкою, відданою своєму чоловікові, втілювала в  собі кращі моральні 
й   фізичні риси улюблених героїнь По. Здавалося, що письменник став нарешті 
щасливим. Втім, це тільки на перший погляд. Робота, сім’я, напружені стосунки 
з   видавцями журналів — усе це вимагало великих душевних сил. До того ж По 
надзвичайно боляче реагував на кон’юнктурні замовлення. Він з   усієї сили нама -гався примирити справжнє літературне служіння зі смаками масової публіки.
У своїй творчості письменник виявив глибокі знання мистецтва і  більшості 
галузей сучасної йому науки. Він був обізнаний у   математиці, хімії, біології, пси-хології, фізиці, філософії, знався на теорії ігор, повітроплаванні, мореплав стві 
тощо. Цікавився По й  парапсихологією, містикою. Це знайшло відображення не 
тільки у  вчинках його складної натури, а   й   на сторінках творів. Його цікавлять 
порухи людської душі в   різних ситуаціях. Саме тому він переносить своїх ге -роїв у  виняткові зовнішні або психологічні обставини. Письменника приваблює 
метод логічних роздумів над вчинками людей. За словами російського письмен -ника Ф.   Достоєвського, «У Е. По є  одна риса, яка зовсім відрізняє його від усіх 
інших письменників і  є однією із визначальних його особливостей — це сила 
уяви». Саме уява й  переносила По в   інший світ, кращий від реального.
У той час, коли видавці одержували величезні прибутки за оповідання По, 
сам автор потерпав від матеріальної скрути. До того ж захворіла дружина. У  січ-ні 1847 року Віргінія померла, а  Едгар до кінця днів сумував за нею.
Останні роки життя письменника — це роки відчаю, душевних страждань, 
постійних переїздів. По почав пити, намагався навіть покінчити житя самогуб -ством. 3 жовтня його знайшли у   Балтіморі напівроздягненого, без ознак свідо -мості. А  через чотири дні Едгар Аллан По помер у  Балтіморському шпиталі. На 
цвинтар його проводжали лише дев’ять осіб.
Бажаного раю на цій землі По не знайшов. Та спокою не мав небіжчик і  піс-ля смерті. Один із його знайомих надрукував по смерті письменника статтю-не -кролог, в   якій було багато брудних і   образливих натяків на його життя та твор -чість. І лише через одинадцять років із виходом книги С.  Уїтмена «По та його 
критики» творчий спадок письменника був належно оцінений.
  3.   Бесіда  на  повторення .
—  Е. По відомий як майстер новел. Згадайте, що називається новелою.
—  Назвіть відомих вам письменників-новелістів. (Новела  (італ. novella, 
букв.— новина) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну 
життєву подію з  несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальова-ною дією. Новелі властиві лаконізм, сюжетна однолінійність, зведення до міні -муму кількості персонажів, яскравість і   влучність художніх засобів. Майстрами 
новели були О.   Генрі, О.   Пушкін, В.  Стефаник, Гр. Тютюнник.)
  4.   Слово   вчителя.
Новели Е. По умовно можна поділити на кілька тематичних груп: детектив -ні, психологічні, пригодницькі, гумористичні, науково-фантастичні. Літературо -знавці справедливо вважають По попередником детективного жанру.
  5.   Словникова   робота.
Детектив (англ. to detect — розкривати, знаходити) — це один із різно-видів пригодницької літератури, в  якому описуються події, пов’язані з  проце-сом розслідування і   розкриття якогось злочину.
Детектив має свою композицію:
—  зав’язка — інформація про злочин;
—  розвиток дії — процес розслідування;
—  розв’язка — простежуються дії детектива після того, як особа злочинця
встановлена;
—  реконструкція злочину.
  6.   Продовження   слова   вчителя.
Відомо, що Е. По зацікавили мемуари колишнього злочинця і  поліцейсько-го інформатора, а  потім завідувача першого у  Франції «Бюро розслідування» — 
Француа Ежена Відока. Вони справили на письменника таке глибоке враження, 
що з’явилася новела «Вбивство на вулиці Морг» (1841). Так народився перший 
класичний детектив. Основоположником цього жанру в  американській літера-турі вважається Е. А.  По.
  7.   Бесіда  за  питаннями ( новела «Золотий  жук »).
—  Назвіть головних героїв новели.
—  Що відомо про Вільяма Леграна?
—  З якою метою, на вашу думку, автор так детально описує портретні ха-рактеристики, поведінку, душевний стан героїв?
—  З чого почалися дивацтва Леграна?
—  Що у  поведінці хазяїна хвилювало слугу?
—  З якою метою герої здійснили експедицію у   гори?
—  Що знайшли шукачі?
—  Простежте ланцюжок роздумів містера Леграна.
—  Доведіть, що цей твір є  новелою.
—  До якої тематичної групи належить новела «Золотий жук»?
  8.   Коментар   учителя.
Твір Е. По «Золотий жук» має мінімальну кількість героїв. Це містер Вільям 
Легран, його вірний слуга Юпітер, оповідач. Зі слів оповідача ми дізнаємося, що 
містер Легран походив із багатого роду, але невдачі призвели його до зубожін -ня. Він полишив Новий Орлеан та оселився на Селлівановому острові. Легран 
жив відлюдником у   хижі, збирав колекцію комах і   був схильний до різких змін 
настрою. Автор дуже детально описує поведінку, портрети героїв, їхній душев -ний стан з  метою повніше розкрити характери персонажів. Одного разу Легран 
знайшов дивовижного золотого жука, схожого на людський череп. І саме від -тоді й   почалися його дивацтва. Слуга Юпітер був дуже схвильований поведінкою 
«масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в  голову й   хазяїн збоже -волів. Та й  дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і  вночі, 
шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у  гори. Те, що відбувалося 
потім, зовсім збило усіх з  пантелику: вони відправилися у  подорож.
Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Юпітер заліз на ньо-го, знайшов на одній із гілок череп і  через пусту зіницю пропустив золотого 
жука. Легран тим часом, скосивши траву, наказав копати під деревом. І яким 
же було здивування шукачів, коли вони побачили скриню з   коштовностями! Ось 
тут усе й   розкрилося. Виявляється, Легран весь цей час був зайнятий розгаду -ванням крипограми, написаної на пергаменті, знайденому на узбережжі. Ось 
ланцюжок міркувань Леграна:
Знахідка на узбережжі       Малюнок      Дослідження        
   Розшифрування      Легенда  про  Кідда      Зустріч  зі  старою          
   Нічна подорож       Піратський скарб
Тобто Легран як людина високоосвічена використав дедуктивний метод (коли 
висновок робиться шляхом роздумів над багатьма іншими фактами). Автор ра -зом із читачем захоплений силою інтелекту Леграна, його вмінням спостерігати 
й   робити висновки, аналізувати дані про навколишній світ. І разом із головим 
героєм крок за кроком читач йде до розкриття таємниці, маючи можливість ло -гічно розмірковувати.
За жанром твір По — новела, що має напружений сюжет, чітку компози -цію, невелику кількість героїв та несподівану розв’язку. Її можна розглядати 
як логічну новелу з  детективною інтригою (процес розслідування та розкриття 
таємниці, реконструкція минулого). Є у   творі й   елементи пригодницького жан -ру: пошуки скарбів та пов’язані з  цим пригоди й   таємниці. Автор використовує 
й   елементи комічного. Вони пов’язані передусім з   образом вірного негра Юпіте -ра, який піклується про свого хазяїна, як про велику й безпорадну дитину.
  9.   Слово   вчителя.
У деяких новелах Е. По досліджує психологію людей, вчинками яких ке -рує жага помсти за несправедливість та приниження. Цій темі присвячена но -вела «Жабеня» (1849).
  10.  Бесіда  з   учнями  ( новела «Жабеня»).
—  Назвіть героїв новели.
—  Якими були стосунки при дворі?
—  З якою метою блазень вигадав чудернацький маскарад?
—  Чи вдалося Жабеняті здійснити свій задум?
—  Як ви думаєте, чому Жабеня з  Тріпеттою зникли?
—  Назвіть художні особливості твору.
  11.  Коментар   учителя.
Дія новели відбувається при дворі короля. Головні герої — король, сім його 
міністрів, блазень на прізвисько Жабеня та карлиця Тріпетта. Павутина брех -ні, улесливості оплутала підлеглих короля, що разом із своїм володарем гаяли 
час в   пустих та нікчемних розвагах. Карлик та карлиця були живими іграшка -ми. Бідоласі дали прізвисько Жабеня, тому що він був калікою й   погано ходив. 
Блазні через свої фізичні вади змушені були терпіти постійну наругу. Одного 
разу король, що хотів напоїти блазня, вилив в  обличчя Тріпетти келих вина, бо 
вона насмілилася просити володаря не робити цього. Образа за приниження люд -ської гідності дівчини глибоко запала юнакові в   душу. Тому він і  вигадав чудер-нацьку розвагу — маскарад під назвою «вісім скутих орангутангів». Маскарад 
закінчився трагічно для короля та його міністрів, які переодяглися у   мавп. Кос -тюми чудовиськ найкраще відображають страшну сутність володаря та його під -леглих. Та блазень вигадав ще страшніше: «мавпи» були підняті під самісіньку 
стелю, а  від факелу, який підніс Жабеня, їхні костюми, перемазані дьогтем та 
вкриті прядивом, ураз спалахнули. Король та міністри заживо згоріли. Такою 
жорстокою була помста насильникам, бо жорстокість породжує ще більшу жор -стокість. І помста з  боку Жабеняти була справедливою. Люди з   фізичними ва -дами теж мають душу і  право на життя та милосердне ставлення. Після всього 
блазні зникли. Чому? Адже король помер і  їм тепер ніщо не загрожує. Та, мож -ливо, і  при новому володареві завжди знайдеться хтось невідомий, який захоче 
знищити месників, щоб їхній приклад не підбурював інших. Спокійніше, коли 
підлеглі покірні. Така вже людська психологія.
У новелі є  багато діалогів, що дозволяє авторові глибше розкрити характе-ри персонажів. Напружений сюжет поєднується з   тонким ліризмом, пов’язаний 
з   образами Жабеняти та Тріпетти. Люди з   фізичними вадами змальовані духов -но вищими за короля та його васалів.
  12.  Бесіда  з   учнями  ( новела «Окуляри» (1844)).
—  Що відомо про героїв новели?
—  Яка зав’язка цієї дивної історії?
—  Розкажіть про любовні страждання містера Сімпсона.
—  Якою була розв’язка?
—  У чому полягає комізм цієї ситуації?
  13.  Коментар   учителя.
У новелі декілька персонажів: містер Наполеон Бонапарт Сімпсон, його друг 
містер Толбот, місс Ежені Лаланд. Розповідь ведеться від імені містера Сімп -сона. Читач дізнається дивовижну історію його роду та про те, як він отримав 
ім’я; про кохання з  першого погляду до чарівної незнайомки, яку він побачив 
в   опері. Нею виявилася місс Лаланд. Палко закоханий двадцятидвохрічний юнак 
шукав зустрічі з  чарівною особою, писав їй любовні послання і  був найщасливі -шою людиною у  світі, коли вона подарувала йому медальйон зі своїм портре-том, на зворотньому боці якого було написано: «Ежені Лаланд, двадцяти семи 
років і  семи місяців». Сімпсон навіть запропонував коханій руку і  серце. Вона 
погодилася вийти за нього заміж і   відбулася шлюбна церемонія. І ось після цьо -го все й   розкрилося.
Річ у   тім, що містер Сімпсон погано бачив, а  носити окуляри соромився. 
Його молода дружина подарувала йому окуляри і  взяла слово, що він завжди 
буде їх носити. Одягнувши окуляри, містер Сімпсон вперше зблизька подивив -ся на свою дружину і  його охопив жах. Вона була старою! Окрім того виявило-ся, що їй було вже вісімдесят два роки і   вона була його прабабусею. Місс Ла-ланд і   його друг містер Толбот його просто розіграли.
У фіналі новели читач дізнається, що Сімпсон тепер завжди носить окуля -ри. Він став чоловіком мадам Стефани Лаланд, молодої особи, і  спадкоємцем 
старої дами, коли вона помре.
Ця новела відноситься до гумористичних творів Е. По.
IV.   ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
  1.    Підсумкова  бесіда.
—  Що нового для себе ви відкрили на уроці?
—  Як ви вважаєте, чи знайшов Е. По свою зірку щастя?
—  Чим закінчилися наші пошуки на уроці?
—  Чого навчають читача новели Е. По?
  2.   Узагальнююче  слово   вчителя.
Важко сказати, чи був щасливим Е. По. Адже у   кожної людини своє ро -зуміння щастя. Відомо одне, письменникові важко жилося в   світі, сповненому 
несправедливості. Бо інакше навіщо було йому вигадувати інший, далекий від 
буденності, романтичний світ? Його рай залишився, на жаль, тільки мрією. На -певно саме від споглядання дійсності в   його душу прокрався жах, відчай, який 
часто відображався на сторінках творів. Але згадаймо, що відчай іноді поро  джує 
рішучі сміливі вчинки. Тому не залякати читача прагнув письменник, а  засте -регти, навчити берегти рай власної душі, бути цілеспрямованим, мати сильну 
волю й   аналітичний розум, здатність до сміливих вчинків, щоб дійти до своєї 
Зірки Щастя.
  ДОДАТКОВИЙ  МАТЕРІАЛ  ДО  УРОКУ
  1.   Гра .  Перевір   себе «Сходинки   до  Зірки   Щастя  Е .  По»
1)   Місто, в  якому народився Е. А.   По. (Бостон.)
2)   Країна, про яку мріяв письменник. (Ельдорадо.)
3)   Посада, яку займав По у   журналі. (Редактор.)
4)   Ім’я дружини письменника. (Віргінія.)
5)   Літературний жанр, в  якому працював По. (Новела.)
6)   Установа, в   якій помер письменник. (Шпиталь.)
(П р и м і т к а   д л я   у ч и т е л я. Відповіді можна подати у   вигляді сходів від 
1 до 6 запитання.)
  2.   Розшифруйте   чайнворд .
1)   Перше слово в   назві новели «…і провалля» («Маятник і   провалля».)
2)   Прізвище пірата, скарби якого шукав Легран. (Кідд.)
3)   Жанр, основоположником якого в  американській літературі вважається  
Е. По. (Детектив.)
4)   Прізвище начальника «Бюро розслідування» у  Франції. (Відок.)
5)   Дівоче прізвище дружини письменника. (Клемм.)
6)   Вулиця, на якій відбулося вбивство. (Морг.)
1. 2. 3. 4. 5. 6.
  3.   Розшифруйте   криптограму.
64 94 83 44 54 43 74,
33 34 22 73 72 82 34
43 73 94 54 93 95 65
45 53.
К л ю ч. На перетині цифр ви знайдете потрібну букву та розшифруєте назву 
першого твору Е. А.  По (перша цифра з   горизонтального рядка, друга — з   вер -тикального).
1 2 3 4 5 6 7 8 9
2 А Б В Г Ґ Д Е Є
3 Ж З И І Ї Й К Л
4 М Н О П Р С Т У
5 Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
(В і д п о в і д ь: «Рукопис, знайдений у   пляшці».)
V.  ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Написати твір-роздум «Незвичайні герої Е. По». Підготувати повідомлення 
«Життєвий і  творчий шлях Г.  Гейне», «Історія створення збірки „Книга пісень”». 
Повторити особливості романтизму як літературного напряму.
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (14.01.2014)
Переглядів: 4657 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: