УРОК № 22 Тема: Трагічне кохання Фауста і Маргарити. - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 22 Тема: Трагічне кохання Фауста і Маргарити.
УРОК № 22
Тема: Трагічне кохання Фауста і Маргарити.
Мета: розкрити образ Фауста у коханні до Маргарити; поглиблювати уміння аналізувати літе -ратурні образи й текст у цілому, робити висновки; розвивати навички виразного читання, логічного мислення, переказу тексту, творчі здібності; формувати світогляд школярів.
Обладнання: тексти трагедії Й. В. Ґете «Фауст» у перекладі М. Лукаша; репродукція літографії
Е. Делакруа «Перша зустріч Фауста з Маргаритою».
Скропляючись в ясній росі надій,
Кохання біль у серці защеми!
Й. В. Ґете, «Фауст»
ХІД УРОКУ
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Перевірка домашнього завдання.
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Робота з епіграфом.
— Подумайте, яким чином слова епіграфа пов’язані з долями героїв трагедії
«Фауст»? (Фауст проходить випробовування коханням.)
— Як ви думаєте, що підказують нам слова епіграфа? (Слова епіграфа налашто-вують читача на те, що кохання буде трагічним.)
2. Слово вчителя.
Німецький поет Г. Гейне так писав про кохання: «Ангели називають це небесною
утіхою, чорти — пекельною мукою, люди — коханням». Герої багатьох літератур -них творів проходять випробовування коханням і воно стає мірилом їхньої мораль-ної досконалості чи ницості. Таке випробування проходить і голов ний герой трагедії
Й. В. Ґете «Фауст». Але особливість його полягає у тому, що воно приготоване Фа-устові самим дияволом.
3. Бесіда з учнями.
— Як у трагедії з’являється Маргарита? (Ця жінка була вибрана Мефістофелем
для втілення у життя свого плану.)
— Яку мету переслідував Мефістофель? (Він сподівався, що Маргарита пробу-дить у Фауста хтиву пристрасть.)
— Згадайте, коли Фауст вперше побачив Маргариту? (Коли дівчина виходила
з собору, де щойно сповідалася.)
— Яку рису героїні підкреслює автор цією сценою? (Підкреслюється набожність
героїні як головну риса її особистості.)
— Чи можна вважати Маргариту святенницею? (Ні, вона звичайна дівчина.
Вийшовши з храму, вона поринає у мирське життя.)
— Яку відповідь дівчина дала Фаустові, що зачепив її на вулиці? (Фауст звернув-ся до дівчини зі словами: «Гарна панно! Не відмовте в честі, дозвольте вас додому про -вести». На що та йому відповіла: «Не панна я, й не гарна я, додому втраплю і сама».
Така відповідь є свідченням того, що дівчина знає своє місце у суспільстві: вона про-ста городянка і до неї не слід звертатися «панна» (нім. «freulein»).)
4. Усне словесне малювання.
— Розкажіть, якою ви уявляєте собі Маргариту.
5. Робота з репродукцією літографії Е. Делакруа «Перша зустріч Фауста з Мар га ри-тою».
— Якими зображені герої?
— Які риси характеру кожного з персонажів відобразив художник? (Фауст ди-виться на дівчину із захопленням, Маргарита здивована і разом із тим непідступна,
Мефістофель хитрий і задоволений, адже все йде за його планом.)
— Чи збігається ваше уявлення героїні з тим, якою її побачив художник?
6. Бесіда з учнями.
— Яке враження дівчина справила на Фауста? Підтвердіть словами з тексту. (Він
захоплений красою дівчини: «Їй-богу, чарівне дитя! Таких не бачив за все життя.
Цнотлива, скромна — ангел кругом, і трохи з перцем заразом. Корали уст, рум’я -нець щік — я не забуду їх повік! Очиці опустила вниз — аж серце пройняла наскрізь.
А як відрізала мені… Я в неї просто в полоні».)
— Чого Фауст вимагає від Мефістофеля? (Звести негайно ж його з цією дівчи-ною.)
— Які почуття спочатку охоплюють Фауста? (Перші поривання Фауста хтиві.
Саме на це й розраховував Мефістофель.)
— Якими були перші враження Маргарити? (Вона здивована і приємно враже-на, що такий благородний пан звернув на неї увагу: «Такий у нього пишний вид, од -разу знать вельможний рід — це мов написано на чолі, а то б не давав собі так волі».
Тобто, Маргарита відразу відчула різницю їхнього соціального становища. Фауст
стоїть занадто високо, щоб про нього можна було навіть мріяти.)
— Коли змінилося ставлення Фауста до Маргарити? (Коли він потрапив до її кімнати й побачив скромну простоту й порядок в усьому.)
— Яку роль для розуміння характеру Маргарити має її розповідь про молодшу
сестру, за якою вона доглядала? (Розкривається доброта дівчини.)
7. Переказ тексту.
— Розкажіть, який подарунок Маргарита знайшла у своїй кімнаті та якою була
її реакція. (Маргарита знайшла скриньку з коштовностями, але за порадою матері
віддала її священикові.)
8. Бесіда з учнями.
— Подумайте, чому Маргарита зізнається у своєму коханні сусідці Марті, а не
матері? (Тому що Марта не настільки сувора, як мати.)
— Як на вашу думку, коли почалося гріхопадіння Маргарити? (Коли вона по-чала таїтися від матері, обдурювати її, поки що заради подарунків, піднесених не -відомо ким.)
— Де відбулося освідчення в коханні Фауста і Маргарити? Чому автор ви брав
саме це місце? (У саду. Тому що природа допомагає розкрити силу почуттів героїв.)
— Знайдіть у тексті слова, що передають силу почуттів Фауста? («О не ля -кайсь! Нехай мій зір, хай потиск рук тобі те скаже, що словом не сказать,
віддатись повністю, й блаженства зажить, що вічним бути мусить! Вічним! Кінець
його — то був би розпач! Ні, без кінця! Без кінця!» Для Фауста, як людини нес -покійної душею, кохання до Маргарити виявилося тим почуттям, що вперше охо -пило все його єство.)
— Подумайте, з якою метою автор створює два контрастних дуета: Марта—
Мефістофель, Маргарита—Фауст? (По-перше, Мефістофель хоче показати Фаусту
як слід поводитися з жінками. А по-друге, ні Марта, ні Мефістофель не відчува -ють ніякого кохання, все, що вони роблять — спирається на чистий розрахунок.
Але завдяки цьому краще видно зовсім інший емоційний світ Фауста і Маргарити.)
9. Бесіда з учнями. Аналіз розділу «Ліс і печера».
— Цю сцену автор вводить у твір після сцени «Альтанка у саду». Подумайте,
чому після освідчення у коханні Фаустові знадобилося усамітнення у лісовій пе-чері? (Можливо, що між цими сценами, герої продовжують свої таємні зустрічі. По -чуття головного героя дуже сильні, але він не може жити тільки коханням, яким би сильним воно не було. Його почуття не можуть загасити у ньому й інших інте -ресів, не знищують високих прагнень. Фауст практично втік від Маргарити. Досвід -ченіший, старший за неї, він розумів, що їх нестримно вабило одне до одного. Але
це могло мати фатальні наслідки для Маргарити: «Я ще її життя розбив зухвало!»)
— Чому Фауст високими словами дякує Духові Землі? (Свідомість героя обій-має всю природу. І на його думку, саме Дух Землі дозволив йому наблизитися до
того, що складає справжню сутність життя.)
— Як у цій сцені виражається ставлення Фауста до природи? (Він вдяч-ний Духові Землі, за те, що той дав йому «все, усе, чого просив. …Природу див -ну дав мені в уділ, дав силу — почувать, зажить її, не подавлять споглядачем
холодним, а глибоко у надра таємничі, немов у серце друга зазирнути». Вся при -рода для Фауста є одухотвореною: він бачить в усьому живому «своїх братів»
(«у воді, в повітрі, в тихому гаю»), відчуває спорідненість із силами природи
(її бурі й громовиці йому не страшні, оскількі бурі бушують і в його власній душі),
красу й досконалість навколишнього світу.)
— Які супечерності виникають у душі Фауста? (У монолозі Фауста, яким розпо-чинається розділ, герой усвідомлює, що така досконалість йому недоступна («Ох,
для людей ніщо не досконале, вже бачу я. Ти дав мені в цім щасті, що до богів мене
все ближче зносить, супутника, що став вже необхідним».) Тобто, Фауст розуміє, що
у ньому живуть неначе дві душі: божествене у ньому обмежене та ще й зменшуєть-ся під впливом Мефістофеля.)
— Які два почуття борються у душі Фауста під час розмови з Мефістофелем?
(Прекрасний образ, що виник в уяві Фауста, зливається в його душі з образом Мар-гарити. До того ж диявол розпалює полум’я пристрасті. Фауста роздирають два по -чуття: серцем він бажає зустрічі з дівчиною, але розумом хоче уникнути її, щоб уря-тувати Маргариту від фатального вчинку.)
— Чим закінчилася ця сцена? (Умиротворенний Фауст на початку сцени під
впливом Мефістофеля змінюється. Пристрасть виявляється сильнішою, вона пере -магає розум. Фауст йде на побачення з Маргаритою, тим самим піддаючись фатуму.)
10. Рольова гра.
— Спробуйте розповісти про психологічний стан Фауста і Маргарити від імені:
а) Фауста;
б) Маргарити;
в) Марти;
г) Мефістофеля.
11. Бесіда з учнями. (Сцена «Сад Маргарити».)
— Що тривожить Маргариту у поведінці Фауста? (Те, що той байдужий до релі-гії.)
— Зачитайте відповідь Фауста. (Від слів: «Мій ангеле, не в ту ти міру віриш…»
до слів: «Що пал небесний сповива».)
— Як, на вашу думку, слід розуміти слова Фауста? (Для Фауста божеством є при -рода. Він пантеїст за своїми поглядами, тобто він обожествляє природу.)
— Подумайте, чи співпадають позиції автора та його героя щодо цього питан-ня? (Так. У цьому монолозі голос героя зливається з авторським. Читачеві розкри -вається титанічний масштаб думки Ґете, який відчуває свій духовний зв’язок з усім
всесвітом.)
— Яка роль цієї сцени у подальшому розвитку сюжету? (У цій сцені найбільш
повно розкривається інтелектуальна різниця між закоханими.)
— Яким було ставлення Маргарити до супутника Фауста? Чи правою во-
на була? (Маргарита нарікає на те, що у Фауста такий неприємний супутник: «Горе
мені тяжке, що ти попав у товариство таке», «Того, що ходиш завше з ним, нена -виджу я всім нутром своїм». Дівчина впевнена, що від спілкування з Мефістофе-лем не можна очікувати ніякого добра. Фауста здивувала така безпомилкова інтуї -ція Маргарити.)
— Яку важливу істину про героя відкрила Маргарита? (У Фауста є якесь де-монічне начало і його інтуїтивно відчуває Маргарита. Саме це і відчужує її від Фа-уста, незвичність якого вона не в змозі осягнути.)
— Що відповіла Маргарита Фаусту, коли він просив про нічне побачення? (Вона
готова заради нього піти на все. «О голубе, я так тебе люблю, що воленьку у всім
твою вволю; для тебе я такого вже зробила, що більш зробить, здається, і несила».)
— Який гріх падає на плечі Маргарити? (Вона дала матері снодійне, яке приніс
Фауст (він отримав його від Мефістофеля). Але ніхто з них не знав, що то отрута.
Мати померла.)
12. Творче завдання.
— Простежте, як крок за кроком розвивається трагічна історія кохання Фауста
і Маргарити. (Зустріч біля колодязя з подружкою Лізхен — молитва перед образом
Богородиці («Біля міського муру») — чутки про Маргариту і Фауста доходять до її
брата Валентина — поєдинок Фауста і Валентина — сцена у соборі (Маргарита і Злий
Дух, що заважає їй молитися) — Маргарита втопила своє новонароджене маля.)
13. Проблемні запитання.
— Як на вашу думку, що зламало Маргариту? (Те, що у найважчі для неї дні
вона була самотня.)
— Яким був вирок суду? (Маргариту засудили до смерті за вбивство дитини.)
— У чому трагізм ситуації Маргарити? (У тому, що високе почуття стало при-чиною всього того страшного, що трапилося з нею. Вона втратила розум.)
14. Бесіда з учнями. (Сцена «В’язниця».)
— Хто з героїв, на вашу думку, є центральною фігурою цієї сцени? Чому? (Мар-гарита, тому що вона переживає страшні душевні муки.)
— Як поводиться безумна героїня у в’язниці? (Вона співає пісню про матір,
що умертвила дитину, нарікає на те, що помирає зовсім молодою, просить дозво -лу погодувати дитину, забуваючи про те, що вона мертва, намагається молитися.)
— У який момент до Маргарити повертається свідомість? (Коли вона чує голос
Фауста, який прийшов її звільнити.)
— Чи звинувачує героїня у чому-небудь Фауста? (Ні, вона вважає винною лише
себе.)
— Яку роль мають видіння героїні, які вона бачить перед смертю? (Перед її очи-ма проходить усе її страдницьке життя.)
— Який заповіт вона дає Фаусту? (Від слів: «Ні, будь живий і цілий, мусиш упо -рать могили; готуй для кожного …» до слів: «А все ж — це ти, і добрий, як завжди».)
— З якою метою Фауст прийшов до в’язниці? (Він хоче звільнити Маргариту,
правда, за допомогою Мефістофеля.)
— Чому героїня відмовляється від утечі? (У свідомості Маргарити ще живуть
спогади про кохання, але страждання і самотність віддалили її від Фауста, і вона те-пер не зможе піти з ним. Вона не хоче врятувати життя за допомогою злих темних
сил і вибирає фізичну смерть.)
— Якими були останні слова Маргарити? (Вона промовляла ім’я коханого:
«Генріху! Генріху!» У цих словах виразилася уся сутність її життя — кохання до
Фауста.)
15. Проблемне запитання.
— У кінці твору Мефістофель впевнений, що Маргарита потрапить до пекла,
і тому він промовляє: «Вона рокована!» Але голос з неба відповів: «Врятована!» Як
можна тлумачити такий кінець.
16. Коментар учителя.
Голос із неба — це голос Бога. Так, Мефістофель — зло, але він не може стати
вищим від Бога. Диявол може спокусити людину, довести її до гріха, кинути у без-одню зла, але Бог упевнений у тому, що добре у людині завжди переможе. Адже вона
у «мороці блукає, та я вкажу … до правди вхід». І тому зав жди «в душі, що прагне потемки добра, є правого шляху свідомість». До Бога люди приходять через випро-бування і помилки.
Маргарита, безперечно, велика грішниця. Але чому ж їй подаровано прощен-ня? Вона кохала. А любов — це і є та вища сила, що простила її.
17. Бесіда з учнями.
— Згадайте, в якому творі герої, пройшовши випробовування, піднялися до лю -бові?
— Який твір світової літератури має подібне закінчення? (Данте, «Боже ственна
комедія». Данте і Беатріче зустрічається, і їм відкривається Божественна сутність
— любов. Цей твір закінчується словами: «Любов, що рушить сонце і світила».)
— У чому полягає різниця між творами Данте і Ґете? (У Данте фінал був озна -менований щасливим возз’єднанням двох люблячих душ, а перша частина «Фау-ста» закінчується загибеллю головної героїні. Кохання розбите навіки. Моральне
виправдання Маргарити не відміняє тяжкого факту загибелі безневинних людей
(матері і дитини).)
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Словникова робота.
Трагедія (грецьк. tragoidia, букв.— козлина пісня) — драматичний твір, який
ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне макси -мально втілити свій творчий потенціал, з об’єктивною неможливістю його реаліза-ції. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно актуальним
у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напругою
психологічних переживань героя. Трагедія майже завжди закінчується загибеллю
головного героя.
Поема (грецьк. poiema — твір) — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, пере -важно віршований, у якому зображені значні події та яскраві характери. На пер -шому плані — розкриття душевного життя персонажів, сюжет відіграє допоміжну
роль. Головний герой нерідко відбиває духовний світ самого автора.
2. Проблемне запитання.
— До якого жанру слід віднести твір Ґете.
3. Коментар учителя.
Й. В. Ґете назвав свій твір грецьким словом «трагедія», намагаючись підкрес -лити непримиренний конфлікт головного героя, що шукає своє місце у світі. Окрім
того, у «Фаусті» порушуються важливі проблеми буття людини й суспільства, вирі-шення яких супроводжується високою напругою психологічних переживань. Деякі
питання не можуть бути розв’язані протягом життя героя і призводять його до смерті.
Але для твору Ґете характерними є масштабність зображення, глибокий ліризм,
поєднання реальності й фантастики лірики й філософії, елементи світла і кольору.
Ці ознаки, як відомо, є характерними для поеми.
Тому є всі підстави говорити про «Фауста» як про драматичну поему або ж як
про поему у драматизованій формі.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до уроку розвитку мовлення. Прочитати «Сцени із Фауста»
О. Пушкіна. Підготувати повідомлення «Образ Фауста у музиці», «Образ Фауста
у малярстві».
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (28.11.2013)
Переглядів: 13821 | Рейтинг: 1.0/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: