УРОК № 21 Тема: Опозиція Фауст—Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла. - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 21 Тема: Опозиція Фауст—Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла.
УРОК № 21
Тема: Опозиція Фауст—Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла.
Мета: допомогти учням зрозуміти особливості створених Ґете образів Фауста і Мефісто-феля та вирішення проблеми добра і зла у творі; поглиблювати навички аналізу літе -ратурного твору, розвивати логічне мислення, зв’язне мовлення, навички виразного читання, переказу; сприяти вихованню стійких моральних переконань школярів.
Обладнання: тексти трагедії Й. Ґете «Фауст» у перекладі М. Лукаша; репродукція літографії
Е. Делакруа «Фауст і Мефістофель. Друга сцена у кабінеті Фауста»; фонозапис аріїї
Мефістофеля з опери Ш. Гуно «Фауст».
Я — заперечення усього!
Й. В. Ґете, «Фауст» (Мефістофель)
Це загадка! Розгадку ж хто подасть?
Й. В. Ґете, «Фауст» (Фауст)
ХІД УРОКУ
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Бесіда на повторення.
— Згадайте, які біблійні образи є в трагедії? (Бог, архангели, ангели.)
— Коли у трагедії вперше з’являється Мефістофель? (У «Пролозі на небі».)
— Чому виникла суперечка між Богом і Мефістофелем? (У них були різні по-гляди на людину.)
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФІВ УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Відомо, що Мефістофель прийшов у народну легенду про Фауста, а з неї у тра -гедію Ґете з містерії, де виступав ворогом роду людського, опонентом Бога, необме -женим володарем анархічної сваволі, втіленням сили-силенної гріхів, низької плоті,
страшних тілесних і фізичних страждань, самого пекла. У середньовічній містерії
диявол був необхідною ланкою світобудови, бо життя розуміли тоді як боротьбу бо -жественного начала з диявольським, душі з тілом, раю з пеклом, світла з пітьмою,
високого і низького, істинного знання і помилкового. Ця боротьба має тривати віч-но, скільки буде існувати світ, до настання вічності. Місце зла і диявола у світі було
неначе «узаконеним», хоча кожна доба по-своєму розв’язувала питання про роль зла в існуючому світі.
Ім’я Мефістофеля складається з двох давньоєврейських слів: «Мефіз» — «руй -нівник» і «Тофель» — «обманщик».
2. Прослуховування арії Мефістофеля із опери Ш. Гуно «Фауст» («На землі увесь рід
людський…»).
3. Бесіда за прослуханим.
— Яким представлений у творі «рід людський»?
— Як ви думаєте, чи можна щось сказати про ставлення Мефістофеля до лю-дей, виходячи з цієї арії? (Так, він зневажає людей.)
4. Бесіда з учнями.
— Яким постає Мефістофель у «Пролозі на небі»? (Відверто зухвалим.)
— Як він ставиться до людей? Підтвердіть свою думку словами з тексту.
(З перших же його реплік відчувається зневажливе ставлення до людини:
«Я свідок лиш мізерності людської, смішний божок землі не зміниться ніяк,— як
споконвіку був, так і тепер дивак», «Я так люблю живих людей, як любить кіт жи-вих мишей», «коник той цибатий».)
— Що думає Мефістофель про життя людей на Землі? («На ній одне лихе тво-риться: так люди мучаться, що жаль на них дивиться,— вже проти них і запал мій
ослаб».)
— За що Мефістофель дорікає Богові? (На його думку, людям не треба було б
давати «і крихти світла з неба, тим розумом владає він, щоб жити, як тварина із
тварин».)
— Яким було завдання Мефістофеля? (Спокусити Фауста, зіштовхнути його
з бездоганної моральної позиції.)
5. Проблемне запитання.
— Подумайте, чи можна сказати, що Фауст приваблював Мефістофеля?
(У Фауста теж відчувається щось демонічне. Можливо, тому, що він безбожник.)
6. Робота з першим епіграфом.
— Як ви розумієте слова Мефістофеля: «Я — тої сили часть, що робить лиш до-бро, бажаючи лиш злого. Я — заперечення усього! Бо всяка річ, що постає, кінець
кінцем нічим стає, і жодна річ буття не гідна. А все, що ви звете гріхом, чи згубою,
чи просто злом,— ото моя стихія рідна»?
— Чому ці слова є загадкою для Фауста?
7. Коментар учителя.
Мефістофель, як правило, сприймається як дух негативізму, руйнації. Світ
у його уявленні недосконалий, і «краще, щоб його зовсім не було». Мефісто-фель — частина тієї субстанції, що «спочатку була всім», тобто він «части-на пітьми, що народила світ». Він вірить, що пітьма і «ніщо» переможуть, що
матерія тлінна, разом із нею загине і світло, і тоді світ повернеться до хаосу.
Герой нарікає, що, незважаючи на всі його зусилля, світ продовжує існувати. Та все ж з усіх духів заперечення Бог визнає лише Мефістофеля, тому що він не дає людям заспокоїтися. Тобто, Мефістофель утілює у собі дух діалектичного заперечення: він не тільки знищує щось недосконале у житті, а тим самим звільнює шлях для доско -налішого. Такий філософський підтекст образу Мефістофеля.
8. Робота з репродукцією літографії Е. Делакруа «Фауст і Мефістофель. Друга сцена
у кабінеті Фауста».
— Який момент бесіди героїв відобразив художник? (Герої підписують угоду.)
— Якими зображені герої? (Фауст як завжди допитливим, Мефістофель —
іронічним.)
— Яким зображено Мефістофеля? (Фантастичним та іронічним.)
— Подумайте, чи однаково сприймають Мефістофеля художник і письменник.
9. Бесіда з учнями.
— Які художні засоби використовує автор для зображення образу Мефістофе-ля? (Іронію, сатиру та фантастику.) Наведіть приклади.
— Що в образі Мефістофеля є реальним, а що фантастичним? (Фантастична сама
його сутність. Реалізм виявляється у поглядах на життя, складі мислення.)
10. Проблемне запитання.
— Як на вашу думку чи все у вчинках Фауста є зрозумілим Мефістофелю?
11. Коментар учителя.
Ні, не все у вчинках Фауста зрозуміло Мефістофелю. Наприклад, диявол не ро -зуміє того, що Фауст думає не лише про себе. Знання, яких він так прагне, потріб -ні йому для того, щоб допомогти людям, він хоче розширити свій кругозір до широ -
106
ти усього людства. Договір з дияволом Фауст укладає з єдиною метою — пізнати сенс
життя, а не заради власних задоволень.
12. Бесіда з учнями. Аналіз сцени «Розмова Мефістофеля із студентом».
— Яка роль цієї сцени у розумінні образу Мефістофеля? (У ній розкривається
критичний розум Мефістофеля.)
— Які розумні поради він надає студентові? Знайдіть їх у тексті. («Лиш розва -жатися не треба», «Цінуйте час — він не стоїть на місці, зумійте з нього взять якмо-га більш користі», «Навчіться лиш редукувати і вірно все класифікувати», «Там де
понять не стане, неодмінно словами слід їх підмінять. Словами спорять на всі теми,
словами творять всі системи, словам тим віри всі діймають, із слова букв не вики -дають», «Теорія завжди, мій друже, сіра, а древо жизні — золоте», «У себе тільки вір, і ти доб’єшся щастя».)
— Як ставиться Мефістофель до наук? (За його словами відчувається авторське
критичне ставлення до схоластичної науки, поширеної у ті часи.)
— Яким зображено студента? (Він приїхав з провінції, йому не дуже затишно в університеті, але він бажає осягнути премудрості різних наук. Та разом із тим уже мріє про канікули. Ученість професорів його пригнічує, він не зовсім розуміє своїх наставників. З усіх факультетів, він, як його переконав Мефістофель, вибирає най -легший, той, де можна найшвидше зробити кар’єру.)
13. Колективна робота.
— Схарактеризуйте головні риси вдачі героя. (Мефістофель постає перед чита-чем як втілення скепсису, загального заперечення, зневажливого ставлення до люди -ни (це чудово відбивається у його висловлюваннях, пісеньці про блоху, яку він співав
у погребі Авербаха). Він вважає, що у людини переважають лише ниці пристрасті,
тому її легко втягти у вир сумнівних насолод. Мефістофель переконаний, що кохан-ня немає на землі, люди прагнуть лише до плот ських утіх. Він також невисокої дум -ки про жінок, їхню цнотливість. Тобто, він усіляко намагається спокусити Фауста,
але це йому не вдається. Той виявився сильним духом, його не приваблював обива -тельський добробут.)
14. Робота з другим епіграфом.
— Як можна відповісти на другу частину епіграфа? (Загадка — Мефістофель.
А розгадку дало саме життя головного героя.)
15. Проблемні запитання
— Як ви думаєте, виграв чи програв Мефістофель?
— Чому душу Фауста забирають до раю?
16. Коментар учителя.
У фіналі другої частини твору хор ангелів співає:
Ти, що світлим сяєш ликом,
Всім одрада, благостиня,
Ти, що й грішницям великим
Стежку вказуєш спасіння,—
Глянь на душу цю зболілу,
Що єдиний раз згрішила:
Ти прости її й помилуй,
Бо не знала, що творила!
Душу Фауста ангели забирають на небо. Бог простив Фауста, тому що на почат -ку твору він сказав: «В душі, що прагне потемки добра, є правого шляху свідомість».
Фауст прощений, оскільки все життя нестримно йде до істини. А шлях цей легким
не буває. Герой виправляє помилки, переборює страждання, долає втрати, не зупи -няється на досягнутому. Головне, що він не піддався темним силам, він увесь час
прагне дії, його моральна сутність завжди залишається незмінною.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
Відомий український літературознавець Б. Шалагінов у своїй монографії «“Фа -уст” Й. В. Ґете. Містерія. Міф. Утопія» писав: «Мефістофель не може виконати жод -ного завдання таким чином, щоб воно відповідало людським потребам; суто “ма -теріалістичний” підхід постійно не спрацьовує… Його дії найчастіше обмежуються
тим, що вносять в організований, оформлений світ анархічне начало, грубу стихій -ність, чуттєвий розгул». Чи згодні ви з думкою вченого? Аргументуйте свою від -повідь.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Скласти порівняльну характеристику Фауста і Мефістофеля. Виписати «муд рі»
думки з твору. Дібрати цитатний матеріал до теми: «Кохання Фауста і Марга рити».
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (28.11.2013)
Переглядів: 4515 | Рейтинг: 2.3/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: