УРОК № 20 Тема: У пошуках сенсу буття і призначення людини. (Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації.) - Зарубіжна література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 9 клас

УРОК № 20 Тема: У пошуках сенсу буття і призначення людини. (Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації.)
УРОК № 20
Тема: У пошуках сенсу буття і призначення людини. (Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації.)
Мета: продовжити роботу над трагедією Ґете «Фауст»; поглиблювати навички аналізу твору, образу головного героя, порівняння образів-персонажів; розвивати навички логічного мислення, зв’язного мовлення, виразного та коментованого читання, пе -реказу тексту, вміння синтезувати набутті знання, працювати з додатковою науковою літературою; сприяти вихованню активної життєвої позиції.
Обладнання: тексти трагедії Ґете «Фауст» у перекладі М. Лукаша; репродукції малюнку Й. В. Ґете,
літографії Е. Делакруа, офорта Рембрандта до твору.
Служить цій справі заповідній —
Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день у день за них.
Й. В. Ґете, «Фауст»
ХІД УРОКУ
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда на повторення .
— Згадайте, сучасником яких двох великих епох у європейській культурі
був Ґете?
— Скільки років письменник працював над трагедією? Як, на вашу думку,
це вплинуло на її зміст?
— Які теми кожного з Прологів трагедії? («Присвята» — вираження влас -ного ставлення до твору; «Пролог у театрі» — маніфестація естетичних поглядів
Ґете; «Пролог на небі» — уведення до теми твору.)
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Виразне читання висловів письменників , учених про трагедію Ґете «Фауст».
(Вислови можна написати на дошці або на картках.)
1) Цей твір є не що інше, як найпотаємніша сутність нашого століття. ( Ф. Шел-лінг, німецький філософ.)
2) «Фауст» Ґете — абсолютно філософська трагедія. ( Г. Гегель, німецький фі -лософ .)
3) «Фауст» є найповнішим вираженням сучасного німецького суспільства. У ньо -му відобразився увесь філософський рух Німеччини. (В. Белінський, російсь-кий літературний критик.)
4) «Фауст» Ґете — це найвеличніший витвір поетичного духу. ( О. Пушкін,
російський письменник .)
5) Трагедія Ґете «Фауст» — найвеличніша поетична симфонія у світовій літе-ратурі. ( О. А. Анікст, учений-літературознавець, ґетезнавець .)
6) Трагедія Й. В. Ґете «Фауст» є найвищим досягненням його поетичного генія
і до цього часу найбільш загадковим і неначе невідомим твором. (Б. Шала -гінов, український учений-літературознавець. )
2. Бесіда за прослуханим та прочитаним.
— Яке враження справила трагедія Ґете на сучасників і прийдешніх пись -менників?
— Що, на їхню думку, є найголовнішим у творі? (Філософська насиченість
твору, висока поетична майстерність автора.)
3. Бесіда з учнями .
— Що відомо про доктора Фауста? (У першій же сцені герой говорить про
себе: «У філософію я вник, до краю всіх наук дійшов — уже я й лікар, і прав-ник, і, на нещастя, богослов…». Тобто, Фауст пройшов курс усіх чотирьох фа -культетів середньовічного університету.)
— Чого він досягнув у житті? («Не вірю я, що щось я знаю, не вмію я лю -дей навчати, не вмію їх на добре напучати… Грошей, добра я не нажив і слави
теж не заслужив; собака й той не став так жити!», «Як дурнем був, так і ли-шивсь. Хоч маю докторське звання і десять років навмання туди й сюди, на -крив-навскіс воджу я учнів своїх за ніс,— а серце крається в самого: не можем
знати ми нічого!»)
— Які почуття охопили Фауста? (Він гірко розчарований в усьому.)
— Як ви думаєте, що більше тривожить Фауста: те, що він не нажив гро-шей, чи безплідність наук, яким присвятив своє життя? (Звичайно, що безплід -ність наук. Матеріальне його тривожить менше.)
4. Усне словесне малювання .
— Опишіть, яким ви «бачите» кабінет доктора Фауста.
— Яким ви уявляєте собі Фауста?
5. Робота з репродукціями.
(Демонстрація офорта Рембрандта «Фауст у своєму кабінеті», літографії
Е. Делакруа «Фауст у своєму кабінеті».)
— Яким зображає кабінет Фауста художник?
— Яким зображено Фауста?
— Чи точно вітворили художники відповідні моменти поеми? Знайдіть у тек -сті підтвердження своїх слів.
6. Коментар учителя.
Кабінет зображено у чорних тонах. Це найбільш точно відповідає словам
самого Фауста: «Я ще тут, в тюрмі-норі?». Стоси книг лежать до самої стелі,
кругом знаходяться опудала тварин, скелети людей. Промінь світла намагаєть -ся пробитися крізь вікно, але і він «зачах». Фауст ніби вперше бачить, в якому
приміщенні він живе. Герою хочеться вирватися звідси. Але куди?
7. Бесіда з учнями .
— Чому Фауст вирішив звернутися до магії? (Тому що він розчарувався
у схоластичній науці. Учений прагне дійти до сутності всього.)
— Знайдіть у тексті слова, що підтверджують вашу думку. («Спізнаєш ти
шляхи світил, збагнеш природи вічний рух, і в душу вступить повінь сил».)
— Який знак він знайшов у книзі Нострадамуса? (Знак макрокосма. Це сим-вол величного всесвіту, його гармонійності.)
— Який знак, із знайдених вченим, йому виявився найближчим? Чому? (Це
знак Духа Землі. Він найближчий Фаустові, тому що уособлює силу, що є дже -релом життя усієї земної природи.)
— Підтвердіть свою відповідь словами з тексту. («Цей знак на мене має ін -ший вплив! Ти, Дух Землі, мені рідніший, я став відразу мов сильніший, мов
хміль вина мене сп’янив…», «Твій повів серце стрепенув і владно тягне… Усе
єство до тебе прагне!»)
8. Робота з репродукцією малюнка Й . В . Ґете «Фауст викликає Духа Землі ».
— Що зображено на малюнкові?
— Яким змальований Дух Землі?
— Які почуття переживає Фауст? Опишіть словами з тексту.
— Як ви думаєте, яке символічне значення цієї сцени?
9. Коментар учителя.
На малюнкові зображено момент виклику Духа Землі. Велетенський лик
Духа нагадує голову давньоримського бога Юпітера Отріколійського, бюст якого
Ґете бачив у Ватикані під час свого перебування у Римі. Вогненні промені йдуть
від голови Духа, і, коли він зі своїм грізним обличчям з’являється перед Фаус -том, вченого охоплює страх («Лице страшне!», «Жахаєш ти мене!»). Дух помі -тив стан людини і на слова Фауста, в яких відчувається, що він хоче приховати
своє збентеження («Це я, це Фауст, тобі рівний!»), Дух зневажливо відповідає:
«Близький до того, що збагнеш, а не до мене!» Замість спілкування з ученим
Дух Землі говорить про себе і в яскравих поетичних символах перед читачем ви-никає образ вічно змінюваного життя (від слів: «В життя потоках, у морі дій…»
до слів: «Богам на одіння живую красу»). Дух Землі втілює у собі не тільки ме -таморфози природи, але й притаманні їй суперечності.
Як бачимо, Фауст сповнений жаги пізнати природу, він прагне до неї і са -ме тому не тільки відчуває спорідненість із Духом Землі, але навіть вважає себе
рівним йому.
Відомо, що за ієрархією Дух Землі посідає нижче місце, ніж дух макрокос -ма. Фауст розуміє, що йому, людині, важко спілкуватися з силами всесвіту. Він
вважає, що з нижчими духами таке спілкування буде можливим. Але і цей дух
виявився сильнішим за людину.
Символічний зміст зустрічі Фауста з Д ухом Землі стане більш зрозумілим,
якщо звернутися до статті Ґете «Природа». Наведемо уривок із цієї статті:
«Природа! Ми нею оточені й охоплені — непереможно, нам не вийти з неї ні
глибше в неї поринути. Непрошено і несподівано вона захоплює нас у свій кру-говий танок і крутить, аж поки ми, знесилені, не випадаємо з її рук.
Вона творить вічно нові форми: що є, того ще не було, що було, те не по -вернеться,— все нове і, по суті, завжди старе.
Ми живемо в ній, але чужі їй. Вона вічно говорить з нами і не видає своїх
таємниць. Ми постійно впливаємо на неї, але не маємо над нею влади.
Вона вічно будує і вічно руйнує, а майстерня її неприступна…
Вона все продумала і думає неухильно, але не як людина, а як природа.
У неї власний всеохоплений смисл, якого ніхто не може підмітити.
Вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла. Вона робить їх за-лежними від землі, незграбними і важкими, щоб вони знов і знов поривалися
вгору.
…Вінцем її є любов. Тільки через любов наближуються до неї.
Вона — все. Вона сама себе нагороджує і карає, сама себе тішить і мучить.
І завжди в ній є все. Минулого й майбутнього вона не знає — сучасність є її
вічністю.
Вона добра — я славлю її у всіх її творіннях».
В усьому цьому Фаустові довелося впевнитися під час зустрічі з Духом Зем-лі, цим символом природи. Людська зарозумілість, віра у власну велич розвію -ються, коли людина стикається віч-на-віч з природою. Це сталося і з Фаустом.
Учений зрозумів, якою нікчемною є людина у порівнянні з тим величезним сві-том, що оточує її.
Таким є символічне значення цієї сцени.
10. Бесіда з учнями . Аналіз сцени «Фауст і Вагнер».
— Хто такий Вагнер? (Студент, асистент і помічник Фауста.)
— Як він ставиться до свого вчителя? (Вагнер шанує Фауста як ученого, на-магається перейняти у нього знання.)
— Подумайте, який прийом використовує Ґете у зображенні цих двох об -разів? (Прийом контрасту.)
11. Порівняльна характеристика Фауста і Вагнера.
— Схарактеризуйте образи Фауста і Вагнера.
— Визначте роль образу Вагнера у розкритті сюжету твору.
12. Коментар учителя.
Відомо, що у легенді про Фауста був персонаж з таким іменем. Але там він
був просто слугою. У Ґете Вагнер — студент, помічник Фауста, його асистент.
Мабуть, вони перебувають у близьких стосунках, якщо Вагнер може так несподі-вано, без попередження зайти вночі до кабінету вчителя. У зображенні героїв
досить багато контрастів.
Фауст уже досяг зрілості, Вагнер — молодий, він ще на самому початку нау -кового шляху. Фауст розчарувався у науці, у своїх пошуках істини. Вагнер, нав -паки, вірить у науку. Молодий учений вважає, що слід вивчити усі книги і тоді
відкриється істина. Фауст — це запал, нестримне устремління вперед, клопітка
безперервна праця, Вагнер — ентузіаст книжного знання. У порівнянні з Фаус-том він набагато обмеженіший і як учений, і як людина.
Вагнер любить бесіди зі своїм учителем, готовий його слухати завжди, він
бере з них багато корисного для себе. Учені-дослідники часто називають Вагне-ра схоластом. На нашу думку, вони з Фаустом належать до різних наукових на-прямів. Фауст — прихильник природничих наук, а Вагнер швидше філолог (він
знає давньогрецьку літературу, для нього є важливим оволодіти формальними
законами риторики).
По-різному герої ставляться до минулого. Вагнера найбільше захоплюють
минулі епохи, а Фауст вважає це пустим заняттям.
Кульмінацією їхньої суперечки є кінець бесіди. Саме тут відчувається, що
герої абсолютно різні. Вагнер упевнений, що людина доросла до того, щоб знати
відповіді на всі загадки. А Фауст сумнівається саме в цьому: «А що ж “пізнати”
означає? Хто справжнім іменем назве дитя? Так, мало хто пізнать хоч дещо зміг,
та й ті провидці, серцем необачні, несли свої думки юрбі невдячній; за те пали -ли, й розпинали їх…» Людству відомі мученики прогресу (Дж. Бруно, Г. Галілей),
і вони духовно близькі Фаустові: він сам готовий віддати життя заради пізнання
істини. Зовсім інший Вагнер. Він впевнений, що знає досить багато, гордиться
цим, навіть милується собою: «Я щирий до наук — і знаю вже багато, але хотів
би знати все». Залишившись насамоті, Фауст іронічно говорить про нього: «Ко -пається в гноїську, скарб шука, а знайде часом черв’яка, то дурень і тому радіє…»
Розуміючи обмеженість Вагнера як ученого, Фауст разом із тим вдячний йому:
адже саме прихід Вагнера перервав напад відчаю, що охопив Фауста після зуст -річі з Духом Землі.
Зазначимо, що Фауст і Вагнер по-різному ставляться і до народу («За місь-кою брамою»). Якщо відчувається, що Вагнер недолюблює народ, його забави
йому видаються грубими, то Фауст, навпаки, любить народ («Ось тут я справді
чоловік!»).
13. Проблемні запитання.
— Подумайте, чому Фауст вирішив покінчити життя самогубством?
— Як ви гадаєте, це вияв людської слабкості?
— Яке значення для розуміння сцени мають пісні у храмі?
14. Коментар учителя.
Фауст розчарований в усьому. Ні академічна наука, ні магія не привели його
до мети. Він зрозумів, що не дорівнявся до богів, але животіти, наче хробакові,
йому не до вподоби. Утративши сенс свого існування, він вирішив випити отру -ту. Учений давно порвав із релігією, тому самогубство для нього не є гріхом.
Але піднісши келих до губ, він раптом зупинився, почувши великодні хо -рові співи, що линули з церкви. Вони навіяли Фаустові спогади про дитинство,
коли він був віруючим, голоси людей, що молилися, нагадали йому, що він не
один страждає у цьому світі. Великдень — це свято перемоги над смертю, вос-кресіння усього живого, світлого. Фауст зрозумів, що люди самі повинні знай -ти спосіб, як зробити своє життя щасливим.
15. Проблемні запитання.
— Прочитайте виразно уривок «Переклад Біблії» («Кабінет Фауста»).
— Як Фауст перекладає першу фразу?
— Яке значення для розуміння образу Фауста має переклад цієї фрази?
16. Коментар учителя.
Нудьгуючи, Фауст узявся за переклад Бібілії. Відомо, що Евангеліє від
Іоанна починається словами: «На початку було Слово».
У тексті Бібілії лунає давньогрецьке слово «логос», що має багатозначне тлу -мачення. Фауст перебирає усі можливі варіанти тлумачення цього слова: «слово»,
«думка, мисль», «сила», «дія». Учений зупиняється на останньому значенні.
Звичайно, з філологічної точки зору цей вибір є сумнівним. Але слово «дія»
найбільш повно відповідає устремлінням Фауста і стає його подальшим девізом.
17. Бесіда з учнями .
— Яку угоду уклав Фауст із Мефістофелем? («Коли знайду в розкошах щас-тя,— Нехай загину я в ту мить!» І тоді Фауст змушений буде гукнути: «Спини -ся мить! Прекрасна ти!». А Мефістофель забере його душу.)
— З якою метою Фауст продає душу дияволові? (Він хоче пізнати сенс бут-тя, усю глибину людських радощів і страждань.)
— Як ви думаєте, учений іде на цей контракт свідомо чи ні? (Свідомо.)
18. Переказ тексту.
— Розкажіть, які випробовування приготував для Фауста Мефістофель.
Аналіз розділів:
1) «Авербахів склеп у Лейпцігу»;
2) «Відьмина кухня»;
3) любов Фауста і Ґретхен;
4) «Вальпуржина ніч».
19. Творче завдання .
— Подумайте, який символічний зміст мало кожне з випробувань Фауста.
20. Коментар учителя.
У розділі «Авербахів склеп у Лейпцігу» Мефістофель заводить Фауста у по-гребок, де пиячать студенти. Сцена є побутовою замальовкою, в якій показане
досить приземлена поведінка студентів та їх веселощі. Але Фауст не сприймає
ниці інстинкти («Вони мені обридли всі!» — говорить він про студентів), уче -ний розуміє, що пияцтво не вгамує спраги душі.
У розділі «Відьмина кухня» Мефістофель спокушає Фауста земними радо -щами. Він хоче повернути вченому молодість. Відьма своїми чарами допомагає
Мефістофелю. Фауст випиває еліксир і знову стає молодим. Але незважаючи на
це, сутність його залишилася незмінною.
Фауст проходить і випробовування коханням. Звівши Фауста з Маргаритою,
Мефістофель прагнув довести, що людина прагне лише плотської втіхи й не здат -на по-справжньому переживати. Але кохання Фауста і Маргарити, незважаючи
на його трагізм, виявилося сильнішим за диявольські витівки. Воно заполони -ло усю душу вченого, стало початком нового життя.
Сцена «Вальпуржина ніч» є дуже важливою у тому плані, що Мефістофель
спокушає Фауста розвагами, розпутством і забуттям. Для сатани головне пере-вірити, чи зможе він відволікти Фауста від духовних проблем й забрати у по-лон темних сил. Але Фауст витримує й це випробування, залишаючись самим
собою і не забуває Маргариту.
21. Слово вчителя.
Перша частина трагедії має трагічне закінчення. Дія цієї частини зосере -дилася навколо таких проблем, як Фауст і наука, Фауст і кохання. Але життя
набагато ширше і вміщує набагато більше. Доля Фауста ще не охоплює усього
життєвого досвіду людства. Цим питанням присвячена друга частина трагедії.
22. Літературний коментар до другої частини трагедії .
Друга частина твору сповнена символів й алегорій. У символічній формі Ґете
зображує кризу феодальної монархії, жорстокість війн, пошуки духовної краси,
праці на благо суспільства.
Глибоко переживши трагічну смерть Ґретхен, Фауст відроджується для но -вого життя і продовжує пошуки істини. Спочатку він обіймає високу державну
посаду, але згодом розчарувується у владі. Ґете переносить Фауста у світ гар -монії — до Давньої Греції. Там учений зустрічає Єлену Прекрасну. Автор зма -льовує символічний союз Фауста і Єлени, від якого народжується син Евфоріон.
У цій дитині поєдналися риси батьків: краса і неспокійний дух. Але хлопчик
занадто ідеальний для цього світу, тому він помирає. Разом із ним зникає Єле -на. Від неї, як спомин про прекрасну мить, залишається лише одяг. Символіка
цієї частини досить прозора: античний ідеал краси неможливо відродити, оскіль -ки неможливо відновити дух минулого, і людству залишилися тільки зовнішні
форми античної краси.
Герой повертається в реальний світ, в якому вирують політичні пристрасті,
війни, боротьба за життя. Фауст допомагає імператорові у війні проти його во-рога і в нагороду одержує величезну, але непридатну для життя територію (її
жителям постійно загрожують морські хвилі). Фауст розробляє план рекон -струкції місцевості, але виникає нова проблема. Филемон і Бевкіда, що живуть
на цьому березі, не хочуть покинути свій дім, а він заважає розбудові. І тоді
Мефістофель підпалює будиночок. Це призводить до смерті двох літніх людей,
що стали втіленням кохання і вірності. Так Фауст, не бажаючи того, стає при -четними до загибелі невинних людей.
Минають роки, Фауст починає хворіти, сліпне, а робота все ще триває. Про -те Фауст усвідомлює, що він нарешті дійшов до мети. Про це йдеться в його ос -танньому монолозі.
23. Виразне читання останнього монологу Фауста ( частина друга , розділ «Просторе
дворище перед палацом»).
Край гір лежить гниле багно,
Весь край струїть грозить воно;
Його ми мусим осушити
І тим наш подвиг довершити.
Мільйонам ми настачим місця тут —
Стихію зборе їх свободний труд.
Простеляться лани широкополі,
Круті горби зведе трудящий люд,
Умиє їх узорами споруд —
І заживе в цім краї, як у раї…
Нехай лютують хвиль скажені зграї,
Хай спробують де греблю ту прорвать —
Здолає гурт прорив затамувать.
Служить цій справі заповідній —
Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день у день за них.
Нехай за вік і молоде й старе
Життєві блага з бою тут бере.
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю,
Я міг би в захваті гукнути:
Спинись хвилино, гарна ти!
Чи ж може вічність поглинути
Мої діла, мої труди?
Провидячи те щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя.
24. Бесіда з учнями .
— У чому Фауст знайшов сенс буття? (Фауст знайшов сенс буття у пошу-ках, у боротьбі, у праці.)
— Чи було щось інше у його житті? (Як виявилося, герой усе своє життя
йшов до своїх перемог, долаючи труднощі, страждання, сумніви і постійну не -задоволеність собою.)
— У чому трагізм цієї ситуації? (Трагізм полягає у тому, що найвищу жит -тєву мудрість Фауст зміг осягнути лише наприкінці свого життя.)
— Який кінець трагедії? (Фауст чує стукіт лопат і думає, що то ведуться
роботи. Але він не бачить, що то лемури риють йому могилу. Після смерті Фа -уста Мефістофель намагається забрати його душу до пекла. Але на заваді стали
божественні сили, які забирають душу Фауста до раю. Там він зустрівся з ду-шею Ґретхен. Її кохання стає найвищим виправданням для Фауста.)
— Який фінал другої частини твору? (Оптимістичний, оскільки герой знай-шов для себе сенс життя.)
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Робота з епіграфом.
— У чому, на вашу думку, полягає схожість між Ґете і створеним ним об -разом Фауста? (Вони обоє були людьми активної дії, прагнули до знань.)
2. Підсумкова бесіда.
— Чим, на вашу думку, образ Фауста може привернути увагу сучасного чи-тача? (Своєю активністю, здатністю до дії.)
— Які риси людини доби Просвітництва відобразилися в образі Фауста?
(Нестримна жага навчання, самовдосконалення і розвитку, пошуки свого місця
у світі, пошуки істини, сенсу буття.)
— Якою бачить Ґете людину? Доведіть свою думку на прикладі образу Фа-уста. (Людина постає на сторінках твору суперечливою істотою. У ній борються
добро і зло, високе і нице, вона шукає сенсу життя і через помилки й випробо-вування знаходить його.)
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Напишіть твір-роздум на тему: «Чого сучасна людина можна навчитися
у Фауста?». Дібрати цитатний матеріал для порівняльної характеристики Фау-ста і Мефістофеля.
Категорія: Зарубіжна література 9 клас | Додав: uthitel (28.11.2013)
Переглядів: 9978 | Рейтинг: 2.3/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: