УРОКИ № 64—65 Тема. Терновий вінець принца Гамлета (Духовні пошуки головного героя в трагедії В. Шекспіра «Гамлет»). - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОКИ № 64—65 Тема. Терновий вінець принца Гамлета (Духовні пошуки головного героя в трагедії В. Шекспіра «Гамлет»).
 
УРОКИ  №  64—65
Тема.  Терновий  вінець  принца  Гамлета  (Духовні  пошуки  головного  героя  в трагедії 
В. Шекспіра «Гамлет»).
Мета:  поглиблювати знання учнів про зміст трагедії; формувати навички аналізу драматич-ного  твору,  виразного  читання,  інсценізації,  абстрактного  мислення;  довести  учням 
необхідність боротьби зі злом та пошуку свого власного шляху в житті.
Обладнання:  тексти трагедії В. Шекспіра «Гамлет» у перекладі Л. Гребінки (або інший переклад на 
вибір  учителя);  репродукції  ілюстрацій  художників  В. Фаворського,  Г. Філіповського, 
Н. Кузьмина (портрети принца Гамлета), С. Бродського «Гамлет і Офелія».
ХІД УРОКІВ
Звихнувся час…
О доле зла моя!
Чому його направить мушу я?..
В. Шекспір. «Гамлет»
I.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Літературна гра «Знайди слово».
1)  «… погубить наші душі». (Двозначність.)
2)  «Підступне … значить потаємний злочин». (Лиходійство.)
3)  «Актори — короткі … нашого часу». (Літописи.)
4)  «… — квінтесенція праху». (Людина.)
5)  «…, на світі більше тайн, ніж вашій вченості хоч би приснилось». (Гораціо.)
6)  «У мене, принце, є від вас …». (Дарунки.)
7)  «Хіба в краси може бути краще товариство, ніж …». (Чеснота.)
II.  ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКІВ
III.  СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Вступне слово вчителя.
Життя — це корабель, який на повних вітрилах мчить у безкінечність. У всякої 
людини він свій, а штурманом корабля є кожен з нас. Найголовніше вибрати правиль-ний курс. Звичайно, всяке трапляється в далекому плаванні. Але тоді, коли вітрила 
судна надимає вітер фортуни, і тоді, коли він натикатиметься на рифи,— завжди тре-ба сміливо й непохитно йти до мети, що яскравою зіркою сяятиме прямо по курсу. Не 
можна схибити, вагатися, впадати у відчай, бо загубиш сам себе. Керуйся в дорозі ро-зумом і серцем — і твій шлях буде вірним. У кінці плавання ти зрозумієш найголов-ніше — сенс буття. І синій птах щастя прилетить під дах твоєї оселі. А люди назвуть 
тебе мудрим і будуть приходити за порадами.
Людське буття, на жаль, має різні грані. Його таємниці й намагається розкрити 
у своїх п’єсах великий англійський драматург доби Відродження В. Шекспір. У Дат-ському королівстві, як уже зазначалося, панують підступність, лицемірство, ницість, 
однак там є й сила, що здатна протистояти злу. Це — принц Гамлет. Давайте спробує-мо дати відповіді на питання, що турбували принца Гамлета.
2. Літературознавчий коментар учителя.
У різні періоди розвитку людства філософська думка неодноразово зверталася до 
образу датського принца і кожного разу знаходила в ньому відгук на найважливіші 
проблеми свого часу. Але єдиної думки відносно цього образу не існувало. Одні спів-чували Гамлетові, бачили в ньому близькі риси, інші зовсім не захоплювалися ним 
як людиною, хоча й високо поціновували трагедію В. Шекспіра. 
Німецький поет Й. В. Ґете називав принца «прекрасною, чистою, благородною, 
високоморальною істотою». 
А в очах російського письменника І. Тургенєва це не просто слабкий характер, 
а ще й неприємний: «Він весь живе для самого себе, він егоїст».
3. Завдання для учнів.
— Висловіть думку про своє сприйняття образу принца Гамлета. (Учні зачиту-ють свої домашні письмові роботи.)
4. Слово вчителя.
Український поет І. Франко характеризував трагедію «Гамлет» як «найбільш осо-бисту драму Шекспіра». Але не в тому розумінні, що вона автобіографічна, а в тому, 
що людина, судячи про все сама, наближається до істини, хоча, буває, і не досягає її. 
Можливо, аналізуючи складні проблеми шекспірівської трагедії, читачі зможуть від-крити для себе непізнану грань буття, і це допоможе їм стати розсудливішими, мудрі-шими, обачнішими, чистішими.
5. Бесіда з учнями.
— Де навчався принц Гамлет? (В Англії, у Віттенберзькому університеті, одному 
з найпрогресивніших навчальних закладів епохи.)
— Які ідеали сповідував принц? (Саме в університеті він сприйняв ідеали добра, 
правди, справедливості, поваги до людини.)
— Як ви думаєте, що Гамлет більше цінував у людях: гроші й титули чи розум? 
Доведіть правильність своєї думки. (Принц цінував у людях розум і порядність. Саме 
тому його товаришем став не чийсь августійший нащадок, а бідний, однак розумний 
та чесний студент Гораціо.)
— Які риси вдачі притаманні герою? (Принц Гамлет розумний, благородний, чес-ний, правдивий. Це людина широкого як на той час світогляду. Він серйозно займав-ся науками, добре знався на мистецтві, любив театр, захоплювався фехтуванням, про-бував писати і це йому вдавалося.)
— Яка особливість характеру Гамлета кидається у вічі? (Він був здатен аналізу-вати явища життя та робити філософські узагальнення й висновки.)
— Зачитайте виписані вами філософські вислови принца.
(«Чи ж то людина, хто найбільшим благом
Вважає їжу й сон? Тварина, й годі.
Творець, який думками наділив нас,
Що бачить крізь віки, дав не на те
Нам здібність та богорівний розум,
Щоб гнив він у безділлі.»
***
«Що за майстерний витвір чоловік!
Який шляхетний розумом! Який безмежний хистом!
Як вражає й дивує доцільністю постаті й рухів!
Дією подібний до ангела! Тямою — до божества!
Окраса всесвіту! Найдовершеніше з усіх створінь!»
***
«Хоч сам я тут родивсь і призвичаївсь,
Та, як на мене, нам би більше честі
Зламать той звичай, ніж його держать.
Пиятика ославила вже нас
На всі народи заходу і сходу;
Нас мають за п’яниць, нас дражнять свиньми.»
***
«Гораціо, на світі більше тайн,
Ніж вашій вченості хоч би приснилось.»
***
«Підступне лиходійство — значить потаємний злочин.»
***
«Невже ви гадаєте, що на мені легше грати, ніж на цій дудочці? Зовіть 
мене яким хочете інструментом: ви зможете хіба що розладнати мене, 
але не заграти на мені.»
***
 
«Двозначність погубить наші душі.»
***
«Пізнати кого-небудь можна, лише пізнаючи самого себе.»
***
«Актори — короткі літописи нашого часу. Ліпше вам по смерті 
придбати лиху епітафію, ніж ганебний поголос від них за життя.»
***
«Людина — квінтесенція праху.»)
— Який висновок можна зробити про Гамлета, користуючись прочитаними вис-ловами?
6. Коментар учителя.
З наведених висловів видно, що перед нами гуманіст з матеріалістичним світоглядом. 
Це розум вченого, мислителя. Він вірить, що людина — найдовершеніше творіння приро-ди, тому її очікує в житті багато світлого та прекрасного. Але разом з тим принц визнає, що 
людина не вічна. Вона приходить у цей світ на короткий строк і повиннна творити прекрас-не, а не просто байдикувати й даремно гаяти час. Гамлет розуміє також, що світ сповнений 
таємниць, непізнаного, і людина повинна розкрити їх.
Принц Гамлет — патріот, який вболіває за свою державу. Йому боляче, коли про 
вітчизну розповсюджуються ганебні плітки й недостойні думки, він незадоволений 
новими порядками, запровадженими Клавдієм, він ворог пиятики і розгулів, що па-нують у державі. Адже все це ослаблює міць королівства.
Гамлет — людина, що має власну гідність, не плазує ні перед ким та нікому не 
підкоряється.
Принц — тонкий психолог, що прагне через самопізнання зрозуміти людство. Лю-дина з відкритою душею, в якій немає лицемірства, підлості, хитрості. Через те йому 
не однаково, що про нього скажуть сучасники й прийдешні покоління. Адже Гамлет 
розуміє всю складність життя людини, наділеної владою. Він — майбутній король, 
лице держави, тому й повинен бути взірцем в усьому.
Як різнобічну й глибоко мислячу людину датського принца хвилює велике коло 
життєвих проблем. Це проблеми добра й зла, дружби, вірності, кохання й зради, сен-су буття й смерті, честі й помсти, людської гідності й ницості, питання мистецтва, зо-крема театру. 
У словах Гамлета чується відлуння голосу самого В. Шекспіра. Цей образ — ру-пор письменника-гуманіста, якого хвилюють ті ж самі проблеми.
7. Робота з ілюстраціями художників («Галерея портретів принца Гамлета»).
— Яким бачить героя кожен з художників?
— Чи є щось спільне в усіх портретах? (Так, Гамлет скрізь сумний, заглиблений 
у себе.)
— Чи співпадає ваше бачення цього образу з тим, який представлений на портре-тах відомих художників?
8. Побудова схеми «Сенс буття принца Гамлета».
добро
вірність
кохання
дружба
честь, людська гідність
життя
мистецтво
зло
зрада
ницість
смерть
ГАМЛЕТ
 
9. Продовження бесіди з учнями.
— Хто був ідеалом для Гамлета? (Ідеалом для Гамлета був батько. Він говорить 
про нього так: «В усьому і для всіх він був людина, вже не бачу рівного йому.» В ньому 
Гамлет бачив гармонію душі, вірного чоловіка, доброго та турботливого батька, розум-ну й справедливу людину. Саме таким «справжнім королем» готується стати й Гамлет.)
— Які події порушили гармонію в душі принца? Чому саме? (Смерть батька рапто-во змінює життя принца. Гамлет поспішає в Ельсінор, щоб утішити в жалобі короле-ву-матір, яка була для нього взірцем жіночої краси, чистоти, кохання, подружньої 
вірності, але бачить, що він там нікому не потрібен. Смутку й горя немає. Королева 
через два місяці одружується з братом чоловіка — Клавдієм.)
— Про що довідався Гамлет із розмови з Привидом? Чи змінилися його думки про 
різних придворних? (Під час зустрічі з Привидом Гамлет дізнається про всі події, що 
передували трагедії: батька вбив підступний Клавдій, вливши у вухо сплячому смер-тельну отруту. Він забрав у нього трон, королеву. Привид кличе до помсти.)
— Чому Гамлет вагається помститися? Це прояв слабкодухості? (Гамлетові здаєть-ся, що світ збожеволів. Він розуміє, що повинен виконати синівський обов’язок і по-мститися за батька. Але будь-яка помста — це зло. А душа прин  ца не здатна на зло. 
Його вразлива натура страждає, і ці муки набувають космічного масштабу. Він іншими 
очима дивиться на оточуючих і приходить до розуміння, що світ далекий від доскона-лості. В ньому багато брехні й лицемірства, показного, а не справжнього благополуччя. 
Між світом ірреальним та дійсністю — безодня. В тому, що відбувається в королівсь-кій сім’ї, та й в усьому королівстві, Гамлет бачить симптоми загального занепаду.)
10. Проблемні ситуації.
— Чому Гамлет удавав із себе божевільного? Це теж маска чи необхідність?
— Чому його віршована мова межує з прозовою? З ким він говорить прозою, 
а з ким — віршами? З якою метою автор використав цей прийом?
11. Коментар учителя.
У зв’язку з питанням про божевілля Гамлета слід сказати про роль таких лю-дей у п’єсах В. Шекспіра. Саме блазневі, божевільному, дурневі дозволено говорити 
правду, зривати маски з неправедних людей (наприклад, цей прийом автор викори-стовує й у трагедії «Король Лір»). Отже, божевілля Гамлета якнайкраще робить його 
носієм істини в її найвищому розумінні, дає право говорити правду про всіх і про все.
Вражає метафоричне узагальнення В. Шекспіра — весь розвиток дії наводить чи-тача на думку, що божевілля принца — явище закономірне. Адже «звихнутому ча-сові» найбільш вдало відповідає збожеволілий принц.
Такі часи й настрої періодично повторювалися в історії людства. Розумних людей 
часто оголошували божевільними з метою усунення їх з активного життя, ізолюван-ня від інших. Це був спосіб змусити їх мовчати, а оточуючих — не сприй  мати серй-озно їхні думки й висловлювання.
На початку п’єси Гамлет говорить віршованою мовою, так само, як і всі герої. 
Але після звістки про його божевілля заговорив прозою. У віршовані діалоги героїв 
п’єси вриваються прозові монологи Гамлета, сповнені глибокого філософського змі-сту. Використовуючи такий прийом, В. Шекспір наголошує на тому, що принц зовсім 
інша людина, чужа в цьому лицемірному світі. Він єдиний, хто сприймає й розуміє 
жахливість того, що відбувається, та його наслідки. І лише в діалогах з Гораціо друзі 
говорять однаково (увесь час віршованою мовою і один раз (на цвинтарі, коли хоро-нять Офелію) лунає проза). Цим автор показує духовну єдність героїв, їх повне взає-морозуміння.
12. Продовження бесіди з учнями.
— Подумайте, чи були у Гамлета вірні друзі? (На початку п’єси відомо, що при-дворні Гільденстерн та Розенкранц були друзями Гамлета. Але потім вони зрадили 
його, ставши шпигунами Клавдія й виконуючи всі його доручення. Саме вони повез-ли в Англію послання, в якому говорилося про те, що принца треба вбити. На щастя, 
проникливий юнак зумів досить швидко розгадати їх сутність. Вірним у дружбі до 
кінця був лише Гораціо.)
— Як ви думаєте, чому Гільденстерн і Розенкранц зрадили принца? (На це пи-тання може бути багато відповідей. Не кожна людина витримує тиск зла і дуже часто скоряється перед ним. Окрім того, існує ще й звичайний страх перед сильними 
цього світу.)
13. Інсценізація «Гамлет і Гораціо».
(Дія III, сцена 2.)
Г а м л е т.  Мій друже, ти правдивіший за всіх,
Кого мені пізнати випало.
Г о р а ц і о.  Мій принце!
Г а м л е т.  То не лестощі, о ні!
Якого з тебе ждать мені пожитку,
Коли тебе годує й одяга
Єдиний статок — добрий гумор твій?
Пощо лестити злидарю? Нехай
Язик медвяний лиже чванькуватість,
Коліно гнуче гне свої суглоби,
Щоб запобігти ласки. Чуєш, друже?
Відколи вільна в виборі своєму
Й розважлива душа моя, відтоді
Ти є її обранцем. Ти страждаєш,
Проте страждань твоїх ніхто не бачить.
Приймаєш ти дари й удари долі
Із вдячністю. Блаженний той, у кого
У згоді розум і гаряче серце,
Хто дудкою покірною не стане
В устах у вередливої Фортуни.
О, хто не в рабстві пристрасті своєї?
Вкажи — й його носитиму я в серці,
Назавжди він заволодіє ним,
Так, як і ти.
14. Запитання до учнів.
— Що, на думку принца Гамлета, було головним у людині? (Для принца головне 
в людині не її багатство та знатність, а особисті заслуги, чесна й щира вдача, розум, 
добре серце.)
15. Слово вчителя.
Усі герої В. Шекспіра проходять випробування коханням. В усіх воно пристрасне 
й романтичне, високе й чисте, самовіданне й жертовне. Приходить воно й до Гамлета.
16. Запитання до учнів.
—  В  який  момент  життя  принца  до  нього  приходить  кохання?  (Це  був  дуже 
тяжкий момент у житті Гамлета. Адже через зраду матері він розчарувався в жінках.)
— Хто його обраниця? (Офелія, донька Полонія.)
— Як ви вважаєте, чи кохав Гамлет Офелію? (Так, він її щиро і палко покохав.)
— Чому він розчарувався у коханні? (Тому що скоро зрозумів, що Офелія покірне 
знаряддя в руках хитрого і підступного Полонія.)
— Як на вашу думку, чи можна Офелію вважати достойною парою принцові? 
(Навряд чи. На відміну від інших героїнь Шекспіра, вона досить слабка духовно для 
такої людини, як Гамлет. Офелія не здатна боротися за своє почуття, не може чинити 
супротив волі батька й короля. Тому її доля трагічна й заслуговує на співчуття.)
17. Робота з репродукцією С. Бродського «Гамлет і Офелія».
— Якими зображені герої?
— Яку рису вдачі найбільш вдало передав художник? (Тугу Гамлета і невинність 
Офелії.)
18. Слово вчителя.
Гамлет виявився зовсім самотнім у Данії. Давньогрецький байкар Езоп говорив: 
«Втіха для нещасних мати друзів по нещастю». Але тяжкий хрест страждань принц 
ніс сам, і його самотність лише підсилювала страждання, робила їх нестерпними.
Отже, зрозумівши правду про все, що відбувається в королівстві, Гамлет вирішує 
боротися. Та його боротьба з Клавдієм — це не тільки помста сина за вбивство батька, це боротьба зі злом взагалі, під якою б личиною воно не приховувалося: за свою 
честь, за майбутнє держави.
Дослідники зазначають, що, прийнявши таке рішення, Гамлет переживає два 
конфлікти:  зовнішній  і внутрішній.  Перший  полягає  в зіткненні  його  благород-ства з ницістю Клавдія та датського двору. Другий — у душевній боротьбі з самим
собою. Та найкраще про це сказав сам Гамлет.
19. Виразне читання або інсценізація монологу Гамлета «Чи бути, чи не бути?»
(Дія III, сцена 1.)
Гамлет. Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі
І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зітнувшись в герці з морем лиха,
Покласти край йому? Заснути, вмерти —
І все. І знати: вічний сон врятує,
Із серця вийме біль, позбавить плоті,
А заразом страждань. Чи не жаданий
Для нас такий кінець? Заснути, вмерти —
І спати. Може, й снити? Ось в чім клопіт;
Які нам сни присняться після смерті,
Коли позбудемось земних суєт?
Ось в чім вагань причина. Через це
Живуть напасті наші стільки літ.
Бо хто б терпів бичі й наругу часу,
Гніт можновладця, гордія зневаги,
Відштовхнуту любов, несправедливість,
Властей сваволю, тяганину суду,
З чесноти скромної безчесний глум,
Коли б він простим лезом міг собі
Здобути вічний спокій? Хто стогнав би
Під тягарем життя і піт свій лив,
Коли б не страх попасти після смерті
В той край незнаний, звідки ще ніхто
Не повертався? Страх цей нас безволить,
І в звичних бідах ми волієм жити,
Ніж линути до не відомих нам.
Так розум полохливими нас робить,
Яскраві барви нашої відваги
Від роздумів втрачають колір свій,
А наміри високі, ледь зродившись,
Вмирають, ще не втілившись у дію.
20. Коментар учителя.
Німецький поет Й.В. Ґете писав: «Тут дуб посажено в коштовну посудину, якій 
годиться прийняти у своє лоно лише ніжні квіти; коріння дуба розпирає посудину, 
й вона гине.»
«Дуб» — це відповідальність, яка лягла на плечі принца, «посудина» — це він 
сам. Обставини змушують його вступити у двобій зі злом. «Бути» для нього означає 
не просто жити, а чинити опір життєвим обставиним. «Не бути» — підкоритися долі 
«і біль від гострих стріл її терпіти». Гамлет зробив свій вибір. Він стане боротися, щоб 
«направити звихнутий час», хоча й розуміє, що ця боротьба буде складною.
 
21. Бесіда з учнями.
— Визначте етапи боротьби Гамлета.
— Чим він керується у своїх вчинках: розумом чи серцем?
— Як ви думаєте, хто винен у поєдинку Гамлета з Лаертом? (Поєдинок був під-готовлений Клавдієм.)
— Як загинув Гамлет?
— Хто, на ващу думку, переміг у конфлікті між принцом та королем?
22. Коментар учителя.
Гамлет не хоче бути поквапливим у своїх рішеннях, не може підганяти події, 
щоб не скоїти більшого лиха. Він розуміє, що помста — це зло. «Щоб добрим бути, 
мушу стать лихим»,— говорить він. У ньому досить довго борються гуманістичні по-гляди з необхідністю робити зло (вбивство) навіть в ім’я добра (покарати тирана). Він 
вагається, як кожна нормальна порядна людина, й картає себе за це. Але внутрішня 
боротьба Гамлета — це вияв його сили: слабкі люди завжди знаходять виправдання 
для себе, сильні — звинувачують себе.
І герой починає діяти. Першим його кроком є видовище — петля для короля 
Клавдія: вистава «Мишоловка», якою принц намагався «вполювати сумління коро-ля». Клавдій не витримав випробування: зблідлий, він іде з вистави. Це зміцнює рі-шучість Гамлета.
Далі події розвиваються дуже стрімко. Того ж вечора відбулася розмова принца 
з матір’ю і він немилосердно розкрив всі її чорні вчинки, «які нічим не вивести». Пе-ред зустріччю з королевою Гертрудою Гамлетові трапилася слушна нагода вбити Клав-дія. Але він не зробив цього, бо король молився. Так вбивати тирана він не хотів, адже 
подарував би тому прощення гріхів. А Гамлетові хотілося покарати Клавдія на землі, 
щоб не дати вбивці прощення на небесах.
Після ненавмисного вбивства Полонія Клавдій оголосив відкрите цькування Гам-лета, боротьбу з ним. Декілька разів він готує вбивство принца, який загартовуєть-ся й мужніє в боротьбі.
Усе, що трапилося під час поєдинку Гамлета з Лаертом, майстерно підготовлено-го Клавдієм, цілком викрило підступність короля в уяві всіх придворних, які впев-нилися у віроломстві тирана. Злодій покараний, але й самого принца смертельно по-ранено. Помираючи, він просить Гораціо розповісти людям правду, котра поки що 
прихована від них. Принц до кінця вірив у перемогу істини.
Незважаючи на смерть, Гамлет переміг короля морально, не змирившись зі злом 
і не відмовившись від боротьби.
23. Слово вчителя.
Перемігши морально, Гамлет, на жаль, не зміг виправдати «звихнутий час». Тра-гедія героя полягає в тому, що, розуміючи, необхідність боротьби зі злом, духовно го-товий до неї, він залишився самотнім і не знав, як здійснити своє призначення. Тому 
питання, винесене в епіграф, залишається риторичним.
Гамлет випередив епоху, його час ще просто не прийшов. Він міг би стати героєм 
тієї доби, котра відчуває потребу в мислителях, художниках, творцях, доби, що не 
бажає крові, якої було так багато в трагедії Шекспіра, часу, що базується на основах 
справедливості.
24. Запитання до учнів.
— Згадайте, що означає поняття «вічний образ»? (Вічний образ — це образ, в яко-му з надзвичайною глибиною узагальнення відображено вічні риси людської приро-ди, що визначають характерні почуття, думки, пошуки, конфлікти, які постійно по-вторюються в історії людства.) 
25. Творче завдання.
— Доведіть, що образ Гамлета можна назвати «вічним». (Образ Гамлета належить 
до «вічних» тому, що в усі часи і в різні епохи між добром і злом точилася непримирен-на боротьба. Вона й народжувала борців за ідеали справедливості, честі, гуманізму.)
IV.  ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Підсумкова бесіда.
— У чому, на вашу думку, полягає виховне значення трагедії «Гамлет»?
— Чи можна стверджувати, що твір є актуальним сьогодні?
— Подумайте, чи навчив вас чого-небудь В. Шекспір?
(Трагедія великого англійського драматурга актуальна й сьогодні і має велике 
виховне значення. П’єса викликає в читачів непримиренність до тиранії, насильства, 
лицемірства, запевняє в необхідності вибору ідеалів і боротьби за їх утвердження.)
2. Узагальнююче слово вчителя.
У своїй трагедії В. Шекспір веде читачів тернистим шляхом змужніння, який ви-пав на долю принца Гамлета. З безтурботного юнака через сумніви, хитання, слабкості, 
дисгармонію він доріс до Людини в повному розумінні цього слова й кинув виклик долі. 
Трагедія В. Шекспіра — це твір запитань, на які читач повинен сам дати від-повіді. Вона примушує його замислюватися над вічними проблемами людського іс-нування («бути чи не бути») і тим самим зростати духовно, дорослішати, мудрішати, 
шукати свою дорогу, йти нею до мети, долаючи різні перепони й тернії, щоб довести 
самому собі й оточуючим своє високе людське призначення.
V.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до письмової роботи. Повторити матеріал про принца Гамлета.
Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (31.03.2014)
Переглядів: 6027 | Рейтинг: 2.4/5
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: