УРОК № 59 Тема. В. Шекспір — геніальний англійський поет і драматург доби Відродження. Сонети В. Шекспіра - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 59 Тема. В. Шекспір — геніальний англійський поет і драматург доби Відродження. Сонети В. Шекспіра
 
УРОК  №  59
Тема.  В. Шекспір — геніальний англійський поет і драматург доби Відродження. Сонети В. Шекспіра
Мета:  ознайомити учнів з біографією і віхами творчості видатного англійського драматурга 
та  поета;  поглибити  знання  школярів  про  сонет  як  жанр;  розвивати  навички  аналізу 
сонета, виразного читання, зв’язного мовлення, логічного мислення; сприяти виник-ненню зацікавленості англійською літературою.
Обладнання:  портрет В. Шекспіра; тексти сонетів В. Шекспіра (у перекладі на вибір учителя).
ХІД УРОКУ
…По имени назвать
Меня в стихах любое может слово…
В. Шекспір, сонет № 76
I.  ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ
II.  СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Вступне слово вчителя.
Життя людини… Філософи й письменники сотні років намагаються зрозуміти 
його, вловити ту дивовижну мить, коли можна сказати, що воно прекрасне, і дати, 
нарешті, відповідь: у чому ж полягає сенс людського існування, для чого воно даєть-ся людині. Одні порівнюють його з тихою спокійною річкою, що тече у Вічність. Інші 
— з бурхливим морем, що виходить з берегів, вириваючись із чітко окресленого кола. 
В житті так тісно переплітається високе й низьке, красиве й бридке, добре й зле, що 
часом неможливо провести чітку межу між цими поняттями. Зобразити буття в усій 
його багатогранності й мінливості під силу лише справжньому майстрові, яким і був 
англійський драматург Вільям Шекспір, витвори думки й серця котрого хвилюють 
людей понад чотири століття.
Вільям  Шекспір  —  представник  англійського  Відродження.  Як  відомо,  воно 
мало свої особливості й розквітло набагато пізніше, ніж в інших країнах Європи.
2. Повідомлення учнів «Особливості англійського Відродження».
(Під час розповіді учні складають тези повідомлення.)
Відродження в Англії почалося в кінці XV і продовжувалося аж до початку XVII 
століття. Це був період бурхливого розвитку буржуазних відносин: ріст мануфактур, 
поява нового класу — буржуазії, зубожіння селянства, посилення пролетаризації 
населення тощо. В той же час найбільш повно розкривався антигуманний характер 
нових відносин. Як наслідок — англійські гуманісти створили літературу не тільки 
антифеодальну, але й антибуржуазну за своїм духом.
Найбільш  яскраво  мистецтво  англійського  Відродження  знайшло  своє 
відображення на театральній сцені. Створювали новий театр талановиті драматурги 
Кристофер Марло, Томас Кід, Роберт Грін, Вільям Шекспір. Трагедія Кристофера 
Марло «Тамерлан Великий» розпочала славну епоху театру в мистецтві цього періоду.
Визначним явищем духовного життя Англії став «публічний» театр, що увібрав 
у себе весь існуючий досвід сценічного мистецтва країни.
Публічні театри мали постійний склад виконавців і драматургів, які часто були 
й акторами, а іноді — пайовиками хазяїна. Ці театри відзначалися доступністю для 
всіх верств населення й мали велике виховне значення: вони порушували найваж-ливіші суспільні проблеми. Цензура забороняла показувати сцени із сучасного жит-тя, але проблеми сучасності впліталися в п’єси на історичні теми.
Глядачі, які належали до різних соціальних класів, збиралися біля театрів, що 
знаходилися за межами міста, обмінювалися новинами, не поспішали розходитися.
 
Театр часто ставав ареною зіткнень різних політичних партій. Тому в 1642 році 
театральні вистави були заборонені. Актори, які продовжували свою діяльність, зазна-вали покарання різками. 
Саме занепад театру і знищення документів стали однією з причин недостатньої 
кількості відомостей про життя англійського драматурга і виникнення так званого 
«шекспірівського питання». З’явилися легенди, в яких було створено міфологізований 
образ драматурга. У деяких дослідників творчості митця виникли сумніви, що такий 
високий майстер міг сформуватися в тому середовищі, з якого вийшов Шекспір. Го-ворили навіть, що автором шекспірівських творів був хтось з освічених аристократів, 
які могли скористатися ім’ям Шекспіра. Але глибоке дослідження стилю його творів, 
відомих фактів та літературної спадщини свідчать про хибність таких припущень.
3. Повідомлення учнів про життя і творчість В. Шекспіра.
(Під час повідомлення учні коротко конспектують розповідь.)
Як не дивно, але про життя В. Шекспіра (1564—1616) відомо дуже мало. Наро-дився він 23 квітня 1564 року у Стретфорді-на-Ейвоні в сім’ї торговця й чинбаря. На-вчався в «граматичній школі».
У 18 років В. Шекспір одружився. А потім з невідомих причин покинув усе й пої-хав до Лондона. Там він почав працювати в трупі театру «Глобус». Говорять, що спо-чатку Шекспір був актором, потім йому доручали «оновлювати» старі п’єси, а через 
деякий час він спробував писати сам. Платня драматурга була мізерною (наприклад, 
за свого «Гамлета» письменник одержав близько 10 фунтів). Значно вигідніше було 
бути актором, оскільки в такому разі з’являвся багатий покровитель. Можливо тому, 
В. Шекспір не цурався грати на сцені й писати п’єси.
Поступово його популярність як драматурга зростає, він стає не тільки актором, 
а й режисером власних вистав. Матеріальний добробут Шекспіра покращився, митець 
купує ще один будинок у рідному Стретфорді. Разом з тим драматург починає клопо-татися про одержання дворянського герба. Це тривало протягом двадцяти років. Відо-мо, що герб Шекспірів мав форму щита, який пересікався по діагоналі списом. Угорі 
щита на вінкові стояв сокіл, що тримав у піднятій лапі спис: «Той, що вражає спи-сом», «shakespeare».
У 1613 році В. Шекспір повертається до рідного містечка. 23 квітня 1616 року 
у 52 роки він помирає.
Творчий доробок митця складає 37 п’єс, 154 сонети і 2 поеми.
Перекладачами В. Шекспіра були М. Старицький, П. Куліш, Ю. Федькович, Панас 
Мирний, І. Франко, Леся Українка, М. Кропивницький, М. Рильський, І. Кочерга, Б. 
Тен, М. Бажан, В. Мисик, І. Стешенко, Д. Паламарчук, Г. Кочур та інші.
Творчість драматурга поділяють на три періоди.
Перший датується 1590—1600 рр., дослідники називають його «оптимістичним». 
У  цей  період  автор  писав  комедії  («Багато  галасу  з нічого»,  «Комедія  поми-лок»), трагедію «Ромео і Джульєтта», а також хроніки («Генріх IV», «Річард II», 
«Генріх  VI»,  «Генріх  V»).  У  цих  п’єсах  знайшов  відображення  життєрадісний 
світогляд письменника, характерний для всіх гуманістів. Герої його творів — люди 
сміливі, добрі, життєлюбні, кмітливі й спритні.
Другий період (1601—1608 рр.) називають «драматичним». У цей час автор ство-рює переважно трагедії. Для Шекспіра то був період зрілості, у нього з’явився кри-тичний підхід до осмислення суспільно-історичних подій. Усе це вплинуло на світо-гляд митця. Маючи великий життєвий досвід, він міг побачити всі вади, що несе 
з собою буржуазне суспільство, по-іншому поглянув на людину й знайшов не тільки 
«титанізм», а й притаману їй ницість. Ось чому в його п’єсах загострюються мораль-но-філософські проблеми, з’являються соціальні мотиви. Драматург із часом конста-тує, що гуманістичний принцип «людина — мірило всіх речей», характерний для 
епохи Відродження, перетворюється на практичний девіз буржуазної епохи: «Все до-зволено». У цей час побачили світ трагедії «Отелло», «Гамлет», «Король Лір», «Мак-бет», «Антоній і Клеопатра».
Третій період був найкоротший і тривав усього три роки (1609—1612 рр.). Дослід-ники називають його «романтичним». У драмах цього періоду виражається непере-можна віра великого гуманіста в торжество всього кращого, що є в людині і в усьому 
світі. Шекспір створює в цей час «Зимову казку», «Бурю», «Перикла», «Цимбеліна».
4. Повідомлення учнів про театр «Глобус».
У 1576 році тесляр Джеймс Бербедж побудував один з найперших театрів у Лон-доні. Згодом він став керівником трупи. Назвали театр «Глобус» і через двадцять три 
роки його визнали найбільшим серед шести лондонських труп.
Театр «Глобус» становив собою шестистінну будівлю без даху, прикрашену вели-чезним глобусом, на якому були написані слова «Весь світ лицедіє».
Саме з цим театром доля звела В. Шекспіра. Кажуть, що він спочатку стеріг біля 
театру коней аристократів, потім став суфлером, актором. Оскільки театр постійно по-требував нових п’єс, Шекспір разом з акторами переробив декілька творів інших ав-торів, а вже потім спробував писати сам. 
П’єси драматурга користувались успіхом, і незабаром ім’я Шекспіра стало попу-лярним. Його творча кар’єра складалася настільки успішно, що викликала заздрощі 
в інших драматургів, які переслідували Шекспіра насмішками та їдкою критикою. 
Проте все це митець сприймав зі спокійною гідністю, як і належить великим талантам.
Сучасники згадують, що Шекспір взагалі був ворогом пихатості, індивідуалізму, 
феодального свавілля, чесним у дружбі, великодушним у коханні, мав яскраву фан-тазію, відрізнявся сміливістю думок та шляхетністю.
Усі свої тридцять сім п’єс драматург написав для театру «Глобус». Саме завдяки 
йому, а також грі талановитого трагіка Річарда Бербеджа, сина засновника театру, та 
коміка Вільяма Кемпа «Глобус» став найкращим театром Англії.
5. Слово вчителя.
У багатій творчій спадщині митця особливе місце займають сонети. Якщо драма-тичні твори писали для різноманітної публіки, то сонети лише для певних осіб з ото-чення майстра. Коріння лірики Шекспіра має давні традиції й сягає римської та се-редньовічної поезії. Серед них його улюбленцем був Овідій.
6. Запитання для учнів на повторення.
— Згадайте, що таке сонет як літературний жанр. (Сонет(іт. soneto — звучати)  — 
ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, 
власне двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів 
(терцетів). Схема: аbаb аbаb ccd ееd.)
— Де і коли з’явився сонет? (В Італії на початку XIII ст.)
— З творчістю яких поетів пов’язаний розквіт цього жанру? (З творчістю Данте 
та Ф. Петрарки.)
7. Літературознавчий коментар учителя.
(Учні складають короткий конспект.)
Англійський сонет має трохи іншу форму, яку називають шекспірівською. Ось 
схема англійського сонету: abab cdcd efef gg.
Як  і в класичному  італійському  сонеті,  кожен  твір  присвячений  одній  темі. 
Здебільшого, Шекспір іде за такою схемою розвитку думки: перші чотири рядки 
визначають тему твору, другі — містять її розвиток, треті — ведуть до розв’язки, 
а останні два рядки в афористичній лаконічній формі підбивають підсумок. Іноді це 
висновок з усього сказаного в сонеті, а іноді навпаки — різке протиставлення до всього, 
про що говорилося раніше.
Сонети  Шекспіра  можна  назвати  своєрідним  ліричним  щоденником  —  із 
закреслюванням окремих слів та пропусками в записах.
Тематика сонетів досить різноманітна. Є у нього твори, присвячені темі поезії, 
філософським роздумам, темі кохання та дружби.
Дослідники  поділяють  сонети  Шекспіра  на  дві  великі  групи.  Перша  з них 
присвячена другові, друга — «смаглявій леді». Слід зазначити, що сонетів, присвяа -чених другові, набагато більше (1—126), а «смаглявій леді» — значно менше (127—
152). Окрім того, є твори, присвячені оспівуванню радощів і краси кохання (153—154).
Образ коханої різко контрастує з образом друга. Якщо вона зовсім не ідеальна 
дама серця, то він, навпаки, втілення всіх можливих ідеальних рис. Мабуть, тому по-чуття автора досить складні й суперечливі. Для нього кохання стає болем і хворобою. 
Все це зовсім не схоже на звичайні любовні мотиви сонетів.
Сонети Шекспіра оригінальні за своєю художньою виразністю. Поет часто викори-стовує символи, метафори, яскраві порівняння, поетичні асоціації (молодість уподіб-нюється весні, старість — зимі, краса — квітам тощо). 
 
8. Робота з епіграфом.
— Виразно прочитайте епіграф.
— Як, на вашу думку, його слід тлумачити? (Автор підкреслює свою індивіду-альну манеру, що відрізняє його від інших поетів.)
9. Виразне читання учнями сонета № 21 В. Шекспіра.
Ні, я не йду тропою віршофобів,
Що оди тчуть з фальшивої краси.
Їй не шкодують неба для оздоби
Здрібнілі і охриплі голоси.
Своїх я уст брехнею не поганив,
Для порівнянь не брав так, як вони,
Скарбів земних, перлин всіх океанів,
Зірок і квітів ранньої весни.
У вірші правда — над усе для мене,
І я писав, що мила — чарівна,
Хоча від матері лице натхненне,
А не з небес отримала вона.
Мою любов хвалити не годиться,—
Вона не крам, що продають в крамницях.
(Переклад Д. Паламарчука)
10. Бесіда з учнями за прочитаним.
— Визначте тему твору. (Сонет присвячений темі поезії.)
— Яке поетичне кредо митця? (Він виступає за правдивість викладу думки.)
— В яких рядках найяскравіше виражається позиція автора? («Своїх я уст брех-нею не поганив…», «У вірші правда — над усе для мене…»)
— Якою, на думку Шекспіра, має бути справжня поезія? (Правдивою, бо тільки 
так можна висловити справжні почуття.)
— Яку роль у творі відіграють заперечення? (Вони підсилюють реалістичну по-зицію автора.)
— Як у сонеті відобразилася тема кохання? (Кохання не продається, якщо воно 
справжнє.)
— Визначте віршовий розмір сонета. (П’ятистопний ямб.)
 
11. Виразне читання сонета № 121 В. Шекспіра.
Ліпш бути злим, ніж виглядать на злого,
Впокорившись обмовам навісним.
О суд очей чужих! Як нам із ним
Погодитись нелегко, їй же Богу!
Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб
Мій серця жар? Здолав його б донести
Шпигунський набрід, що кладе на карб
Мені все те, за що я годен честі?
Я — отакий, як бач. Ганьбить мене — 
Це міряти на свій аршин пігмеям.
Та я ж високий як на них. Бігме їм
Це не з руки. А хто мене зігне?
На грішника — то всі, і навіть діти,
В смолі пекельній мусили б сидіти.
(Переклад Д. Паламарчука)
12. Бесіда за прочитаним.
— Яка тема сонета? (Можна сказати, що це сповідь ліричного героя, його розду-ми над тим, яким треба бути в житті.)
— Як прочитаний сонет перекликається з попереднім? (В обох творах ліричний 
герой виступає за правдивість, що є найголовнішою з людських чеснот.)
— Як ви розумієте зміст третього куплету? Це вияв чванливості героя? (Ні, про-сто він не уподібнюється фальші, мізерним людцям, яких так багато в суспільстві.)
— Що нового з’являється в сонеті Шекспіра в порівнянні з сонетами Данте і Пе-трарки? (Філософські роздуми.)
— Визначте жанрові ознаки сонета. (Ліричний вірш, складається з 14 рядків, п’я-тистопний ямб, схема римування: abba cdcd effe gg. Це типовий шекспірівський сонет.)
—  Які  художні  засоби  використовує  автор?  (Епітети:  «обмовам  навісним, 
фальшивий зір, шпигунський набрід, я високий; метафори: серця жар, впокорившись 
обмовам; риторичні запитання: А хто мене зігне; риторичні окличні речення: від слів 
«О суд очей чужих!» до слів «… їй же Богу!».)
III.  ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Перевірка складених тез.
(4—5 робіт.)
2. Узагальнююча бесіда.
— Які особливості англійського Відродження?
— Яку роль у житті англійського суспільства відігравав театр?
— Згадайте, хто з письменників помер в один день із Шекспіром? (Сервантес.)
— У чому полягає суть «шекспірівського питання»? У зв’язку з чим воно виникло?
— Назвіть основні періоди творчості Шекспіра.
— У чому полягає особливість шекспірівського сонета?
— Яка тематика сонетів англійського митця?
ІV.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати конспект. Вивчити напам’ять один із сонетів В. Шекспіра (на вибір).
Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (31.03.2014)
Переглядів: 6363 | Рейтинг: 2.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: