УРОК № 49 Тема. Дж. Боккаччо як зачинатель нової європейської прози. Збірка новел «Декамерон», її композиція, тематика - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 49 Тема. Дж. Боккаччо як зачинатель нової європейської прози. Збірка новел «Декамерон», її композиція, тематика
УРОК № 49
Тема. Дж. Боккаччо як зачинатель нової європейської прози. Збірка новел «Декамерон», її композиція, тематичне багатство.
Мета: ознайомити учнів з творчістю Дж. Боккаччо та його «Декамероном»; розкрити особ -ливості композиції збірки; домогтися засвоєння поняття «новела»; розвивати навички
виразного читання, конспектування, логічного мислення, зв’язного мовлення; сприяти
формуванню у школярів оптимістичного ставлення до життя та найкращих душевних
поривань і якостей людини: благородства, щедрості, чесності.
Обладнання: портрет письменника («Библиотека всемирной литературы», т. 29); тексти збірки
«Декамерон» у перекладі М. Лукаша; словник літературознавчих термінів.
ХІД УРОКУ
Відкриваючи «Декамерон» уперше тіль -ки-но прочитавши першу оповідку, вра-жений мов громом з ясного неба, вигу -куєш з Петраркою: «Як потрапив я сюди
і коли?» Це вже не еволюційна зміна,
а катастрофа, революція…
Франческо Де Санктіс
I. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Слово вчителя.
Відродження було справді революційної епохою, епохою відкриття світу, приро-ди, людини. Біля самих її витоків стоїть італійський письменник-гуманіст Джован -ні Боккаччо, автор безсмертного «Декамерону».
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Робота з епіграфом.
— Яке враження на сучасників справив твір Дж. Боккаччо?
— Як ви думаєте, чому автор висловлювання згадує Петрарку? (Можливо, з ме-тою підкреслити значення твору для епохи, показати його велич.)
2. Робота з портретом письменника. Слово вчителя.
Перед нами портрет Джованні Боккаччо. Це фреска Андреа дель Кастаньо у церк-ві Санта Аполлонія міста Флоренції. У ренесансній рамі (мармуровій колонаді на ся -ючому тлі золотаво-коричневої мозаїки) зображено високу постать мудреця, філо -софа в червоно-білому вбранні. В руках він тримає величезний фоліант, обтягнений
шкірою із золотим шитвом. Книжка обернена до глядачів усією площею обкладин-ки. Звичайно, ми бачимо «Декамерон» — безсмертну пам’ятку епохи Відродження.
3. Повідомлення вчителя чи підготовлених учнів про письменника.
Народився Джованні Боккаччо в сім’ї флорентійського купця. Його предки були
селянами й жили в маленькому тосканському містечку Чертальдо, де мали будинок
і клапоть землі. Та його батько став купцем. За словами самого письменника, він був
«чоловік грубий і неотесаний». У Флоренції його звали трохи зневажливо — Боккаччі-но, та батька це не ображало.
Про дитинство самого Боккаччо майже нічого не відомо. Навряд чи воно було
радісним, адже вдача у батька була нелегкою. Відомо, що десь у середині 20 - х років
батько відвіз Джованні до Неаполя і віддав у науку до великого комерсанта. Купця
з юнака явно не вийшло. Тому йому було наказано ходити до університету і вивчати
канонічне право. Але й до професії юриста юний Боккаччо не відчував схильності.
Єдине, що його захоплювало — це поезія. Гроші й становище батька відкрили йому доступ до великосвітського товариства, де читалися вірші трубадурів, а також до лі -тературно-наукового гуртка, який збирався навколо короля Роберта.
У 1330—1331 роках у неаполітанському університеті, де вчився Боккаччо, чи-тав лекцї з права близький друг Данте — останній великий поет школи «Нового со-лодкого стилю» Чіно да Пістойя. Майже в той самий час молодий живописець Джот -то розписував королівський палац. Король Роберт часто ходив до нього дивитися, як
він працює, і брав із собою Джованні. Джотто справив на юнака величезне враження
(пізніше він зобразить Джотто в «Декамероні», помістивши його серед чемпіонів до-тепності). В цей же час Боккаччо знайомиться з віршами Петрарки, з яким листував-ся король. Прочитавши сонети великого майстра, Джованні спалив усі свої юнацькі
вірші, але бажання стати хорошим поетом у ньому не згасло.
При дворі короля Роберта Джованні Боккаччо зустрів Марію д’Аквіно, яку палко
покохав і під ім’ям Ф’ямметти («вогник») прославив у багатьох своїх творах. У вступі
до «Декамерона» Боккаччо писав: «…Палав високою і шляхетною любов’ю, більше,
може, аніж воно моєму станові личило..»
Перший, неаполітанський, період творчості Джованні Боккачччо був досить ін-тенсивним. Він писав вірші про кохання, що оспівували Ф’ямметту, створив прозо -вий роман «Філоколо» та дві великі поеми — «Філострато» та «Тезеїда».
У 1340 році сталося нещастя: банкрутство дому Барді розорило батька Боккаччо,
і молодому поетові довелося повернутися до Флоренції. Відтоді він уже ніколи не ви-лазив із нестатків. Ніякого бажання продовжувати справу батька не було, юнак, як
і раніше, захоплювався поезією.
Флоренція, куди повернувся молодий поет, жила неспокійним життям: тут то-чилася жорстока класова боротьба. На політичну арену вперше виступили наймані
робітники, попередники пролетаріату. Цікаво, що всі симпатії Боккаччо були на сто -роні демократичних ідеалів. Боккаччо проникся ідеями ренесансного гуманізму, що
і відобразилося в його творах цього періоду: «Амето, або Комедія про флорентійських
німф» (1341—1344), «Любовне видіння» (1342), «Елегія мадонни Ф’ямметти» (1343—
1344), «Ф’єзоланські німфи» (1344—1346). Повне естетичне розкриття ідеали гуманіз -му знайшли своє в «Декамероні», написанному 1353 року і виданому більше, ніж че-рез століття. Цей твір відіграв велику роль у розвитку ренесансних ідей в Італії і мав
значний вплив на європейську літературу.
Після «Декамерона» творчість Боккаччо пішла на спад. Деякі дослідники пояс-нювали це релігійною кризою, пережитою Боккаччо на початку 60-х років, яка ніби -то вплинула на його позиції по-середньовічному аскетичної ідеології. Але насправді
це було не зовсім так. На спад ішло життя Боккаччо. Він швидко старів і страшенно
боявся смерті. Окрім того, Боккаччо розчарувався у флорентійській демократії, хоча
й залишився вірним ідеалам гуманізму.
У 1363 році письменник покинув Флоренцію і оселився в Чертальдо. Його запро-шували до двору багатьох італійських можновладців, але він раз і назавжди обрав
свободу. Останній період життя і творчості Боккаччо минув під знаком дружби з Пе-траркою, який був у той час визнаним вождем європейського гуманізму. Письмен-ник, мабуть, зрозумів, не тільки те, що суспільство, змальоване ним у «Декамероні»,
ще має бути створене, але й те, що його неможливо створити, спираючись на самий
лише досвід народно-бюргерської культури пізнього Середньовіччя. У 50-ті роки він
вступив на «петрарківський шлях» побудови нової культури. З-під його пера з’явля -ються твори латинською мовою «Про нещасну долю славетних людей» (1355—1360),
«Про знаменитих жінок» (1360—1363), «Походження поганських богів» (1350—1363).
Письменник, як і Петрарка, спираючись на давнину, закладає основи гуманістичної
«науки про людину», що стануть найважливішою ідейною передумовою для розвит -ку ренесансної літератури не лише у Флоренції, а і в усій Італії.
Останні роки Боккаччо були віддані творчості Данте. В жовтні 1373 року фло-рентійська комуна доручила йому прочитати лекції про «Божественну комедію». Бок -каччо читав їх у церкві Св. Стефана до січня наступного року, коли хвороба змусила
його відмовитися від публічних виступів. Коментар до «Комедії» був його останньою
працею. Боккаччо познайомив гуманістичну молодь з Данте, прилучив її до світу
дантівських ідей.
Помер Джованні Боккаччо в Чертальдо 21 грудня 1375 року. На його могилі на-писано: «Він займався благодатною поезією».

4. Слово вчителя «Історія створення збірки „Декамерон”».
«Декамерон» став найвідомішим твором доби Відродження. Письменник працю -вав над ним з 1350 по 1353 роки. Збірка мала грецьку назву, що перекладається «де -сятиденник». Складається вона зі ста оповідок, новел. Взагалі, Боккаччо вважаєть -ся «батьком європейської новели».
5. Словникова робота.
Новела (іт. novella — новина) — невеликий за обсягом прозовий твір про незви н-чайну життєву подію з несподіваним фіналом.
Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів.
До композиційних канонів новели належать: напружений сюжет, наявність чіткої
композиції, перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму персонажів,
несподівана розв’язка.
У жанрі новели, крім Дж. Боккаччо, працювали П. Меріме, О. Пушкін, І. Бунін,
Гі де Мопассан, О’Генрі, В. Стефаник.
6. Коментар учителя «Структура та ідейна спрямованість твору».
«Декамерон» став ніби своєрідним зведенням оповідної літератури, яка існувала
до нього. В основі твору лежить теорія гуманістичного реалізму.
Збірка має таку повну назву: «Зачинається книга, іменована Декамерон, прозвана
Принц Галеотто, в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро
дам і троє кавалерів».
У творі є дві передмови. Одна звернена до читача, а друга виконує функцію кон -структивної рамки, що скріплює оповідки, надає їм цілісності.
Адресат книги — прекрасна стать, оскільки сам автор переконаний, що ніко-му, крім жінок, його твір не дасть користі і ніхто не зуміє оцінити його так, як жі-ноцтво. Пояснюється це тим, що жінки від страху та сорому, притаманних їм, при -ховують свої почуття і більшу частину свого часу проводять у чотирьох стінах. Але
такими були звичаї, освячені церквою. Далі автор вказує, що він має на меті розва -жити не всіх жінок, а тільки закоханих. Саме для них він і приготував сто оповідок:
байок, притч, історій.
Зміст твору — це веселі й сумні любовні пригоди, різні бувальщини, тогочасні та
стародавні історії, які протягом десяти днів розповідалися в товаристві сімох дам та
трьох кавалерів під час останньої пошесті чуми у Флоренції.
«Декамерон» починається з опису чуми. Чума — це і реальна катастрофа (епідемія
1348 року), і символічний образ, що є рамкою твору. Це масштабний реалістичний об-раз кризового стану світу під час його переходу від Середньовіччя до епохи Відрод -ження. Він дає міру всій книзі.
Твір Дж. Боккаччо — своєрідний «роман виховання». Письменник вірив у мож-ливість морального вдосконалення людини. Ця думка є провідною у творі й стано -вить його ідею.
7. Запитання до учнів.
— Згадайте, який із вивчених вами творів починався символічним зображенням
світу?
— Назвіть автора цього твору.
— Який символічний образ використовував письменник? (Символічним зобра-женням світу починалася «Божественна комедія» Данте. Автор використав образ «по-хмурого лісу», в якому він сам заблудився.)
8. Бесіда з учнями за прочитаним («Переднє слово», «День перший»).
— Коли починаються описувані події? (У вівторок.)
— Де починається дія? (У церкві Санта Марія Новела зустрілися сім жінок-под-руг, сусідок, родичок.)
— Якого віку були героїні? (Усі вони були молоді — від 18 до 28 років. Усі гар-ні, розсудливі, благочестиві, скромні, родовиті.)
— Назвіть їхні імена. (Автор не побажав назвати їхніх справжніх імен і вига-дав для них нові, літературні: Пампінея, Ф’ямметта, Філомена, Емілія, Лауретта,
Нефіла, Еліза.)
— Що вирішили робити жінки? (Оскільки в місті була епідемія чуми, то Пампінея
запропонувала, заради врятування життя кожної з присутніх, залишити місто і поїхати до чийогось сільського маєтку. Всі підтримали її. А мудра і розважлива Філоме -на додала, що їм не обійтися без чоловічого товариства.)
— Хто став супутниками героїнь? (Саме в той момент до церкви зайшло троє мо -лодих людей: Панфіл, Філострат, Діоней. Вони були закохані в деяких із цих дам.
Пампінея розцінила цю зустріч як вияв прихильності до них Фортуни. Чоловіки зго-дилися на пропозицію.)
— Що вирішили члени товариства? (Кожного дня обирати когось за старшого
і розповідати історії.)
— Що цікавило молодих людей? (Розповіді про щастя, кохання, людську ще-дрість і великодушність. Тобто реальне життя, позбавлене впливу на нього релігій -них догм, які душили живе в людині.)
9. Коментар учителя.
Між оповідачами «Декамерона» і авторським «я» існує тісний зв’язок. Голоси
оповідачів подібні, тому що всі вони схожі на гуманіста Боккаччо, але не тотожні
йому. Це не просто весела компанія молодих флорентійців, це саме — суспільство,
нове, гуманістичне, яке протиставляється чумі.
Твір італійського письменника — не бенкет під час чуми. Проводячи час у різ-них розвагах, насолоджуючись бесідами й поезією, герої Боккаччо продовжують жити
злагодженим суспільним життям. Вони існують у гармонійній згоді з мальовничою,
радісною природою, описам якої автор надає великого значення.
Природа у Боккаччо дійсно прекрасна й ідилічна. Вона соціально характеризує
товариство, з одного боку протиставляючи його смертельній чумі, а з іншого — прилу-чаючи молодих людей до нових, гуманістичних ідеалів. У рай на небесах поет навряд
чи вірив, а про рай на землі все ж таки мріяв. Тому можна сказати, що декамеронівсь-ка «республіка поетів» — це перша гуманістична утопія європейського Відродження.
10. Робота з текстом новели «День перший. Оповідка перша». Бесіда за питаннями.
— Хто є героєм прочитаної новели? (Сер Чаппеллетто, нотар.)
— Який світ зображено у творі? (Світ флорентійських купців і банкірів.)
— Яким постає головний герой? (Він мерзотник, клятвопорушник, п’яниця,
розпусник і взагалі людина, позбавлена будь-яких моральних принципів.)
— Що трапилося з сером Чаппеллетто? (Перебуваючи у від’їзді, він захворів. Зу -пинився герой у братів Мушатта.)
— Як господарі поставилися до хворого? (Вони дуже перелякалися, тяжко зажу-рилися, бо не знали, що робити.)
— Яким було прохання хворого? (Почувши розмову господарів, Чаппеллетто про-сив покликати священика, щоб сповідатися йому.)
— Чи був Чаппеллетто чесним на сповіді? (Ні, він весь час брехав, вдаючи з себе
порядну людину.)
— Як ви думаєте, чи повірив йому священик? (Так, адже він оголосив усім, що
Чаппеллето — святий чоловік.)
— Що висміює автор у цій новелі? (Церковні догмати. Як бачимо зі змісту тво -ру, їх розвінчує саме життя. У сцені сповіді Чаппеллетто востаннє виявляє всі закла -дені в ньому можливості, захищаючи свою особистість. Саме вияв особистості був но -вим для того часу.)
— Як на вашу думку, автор вважає свого героя позитивним чи негативним?
(Звичайно, негативним.)
— Які художні прийоми використовує Боккаччо в цій новелі? (Прийом парадок-су і сатири.)
11. Коментар учителя.
У новелі виразно виявилася трагічна й притаманна всьому італійському суспіль-ству суперечність між людською індивідуалістичною «доблестю» і суспільною мораль-ністю. Як чутливий художник, Боккаччо цю суперечність відзначив, але він творив
ще на початку епохи Відродження і тому не вірив, що її можна подолати естетично.
Парадоксальність перетворення непорядного нотаріуса на «нову людину» є висмію -ванням релігійних забобонів, що існували в тогочасному суспільстві. Письменник по-казує алогізм сучасного йому суспільства, недоступність його для людського пізнання.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Узагальнююча бесіда.
— Який внесок Дж. Боккаччо в розвиток світового літературного процесу?
— Дайте визначення новели як жанру.
— У чому полягає своєрідність композиції збірки «Декамерон»?
— Яка тематика новел?
— Як перекладається назва збірки?
— Які символи використовує автор у творі?
— Яке символічне значення має товариство молодих людей, героїв твору?
— Кого висміює автор у новелі про сера Чаппеллетто?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити конспект; прочитати третю оповідку першого дня та першу оповідку дня п’ятого.
Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (10.02.2014)
Переглядів: 13776 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: