УРОК № 40 Тема. Данте — видатний мислитель і поет Італії. Поема «Божественна комедія» - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 40 Тема. Данте — видатний мислитель і поет Італії. Поема «Божественна комедія»
УРОК № 40
Тема. Данте — видатний мислитель і поет Італії. Поема «Божественна комедія» — філософсько-художній синтез середньовічної культури.
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю італійського поета та мислителя Данте; оха-рактеризувати особливість сучасної для поета епохи; розпочати роботу над аналізом
його поеми «Божественна комедія»; з’ясувати, чому цей твір є філософсько-художнім
синтезом середньовічної культури; домогтися засвоєння поняття «терцина»; розвивати
навички конспектування, зв’язного мовлення, логічного мислення; виховувати інтерес
до культурної спадщини людства.
Обладнання: портрет Данте роботи Джотто; тексти поеми «Божественна комедія» (у перекладі на
вибір учителя); словник літературознавчих термінів.
ХІД УРОКУ
Тінь Данте з профілем орлиним
Співає про Нове Життя.
О. Блок
I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЕПІГРАФА УРОКУ
II. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Вступне слово вчителя.
З давніх-давен існує одна дивовижна легенда. Якось глибокої ночі, коли навко-ло панувала тиша, у браму одного монастиря гучно постукав блідий, змучений подо-рожній. Брязкіт заліза пролунав у гарячому повітрі. Воротар запитав, хто стукає і що
йому треба. На це незнайомий відповів глухо і коротко: «Миру!»
Виявляється, що цим подорожнім був флорентійський вигнанець, найвидатні-ший поет Італії Данте Аліґ’єрі. Не тільки для себе жадав він спокою і миру, а й для
батьківщини своєї, що терзалася безконечними чварами, війнами й міжусобицями.
Сучасному читачеві, можливо, іноді важко зрозуміти деякі своєрідні судження
і погляди поета, адже жив він на межі двох епох. Недарма його називають «останнім
поетом Середньовіччя і першим поетом Нового часу». Та в літературі Данте Аліґ’єрі
залишив яскравий слід.
2. Робота з портретом поета та епіграфом.
— Яким художник зобразив поета?
— Яку примітну рису зовнішності Данте відзначив російський поет О. Блок? (Ор-линий профіль.)
3. Повідомлення підготовлених учнів про життєвий і творчий шлях Данте.
Життя Данте овіяне легендами, що виникли ще в ті далекі часи.
Народився він 1265 року в сім’ї флорентійського дворянина Аліґ’єро ді Беллін -чоне д’Аліґ’єро. Хлопчика назвали Дуранте, скорочено — Данте, що перекладається
як «той, хто дарує (дає)». Мати померла дуже рано, і Данте не пам’ятав її.
Батько дав синові ґрунтовну освіту, відправивши його до Болонського універси-тету. Його вченість, набута швидше за все самоосвітою, базується на символіці, мі -стиці, метафізиці церковної літератури. Але пізніше Данте вдалося розірвати пута се -редньовічної схоластики і взагалі часу, випередивши його.
Коли хлопцеві виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, донь-ку сусіда Беатріче Портінарі. Ця перша зустріч, що давно обернулася на поетичну ле -генду, зворушила душу Данте і створила в його уяві нетлінний образ Кохання, який
згодом увійшов у його творчість. Якщо вірити самому поетові, то він бачив Беатріче
всього кілька разів. Де кінчається правда і починається поетичний домисел, сказа -ти важко. Але зрозуміло одне: кохання до Беатріче він проніс через усе своє життя.
Про дівчину в яскраво-червоному вбранні як втілення Вічно Жіночного розповідає
Данте в першій своїй книзі «Нове життя» («Vita nuova»). Вірніше,—
життя», тому що поет пише про те, як розквітло й оновилося його життя, окрилене
любов’ю до Беатріче. Книга Данте, що її і сучасний читач сприймає з інтересом та
хвилюванням, була для свого часу явищем незвичайним. У ній лунає голос людини,
котра вміє цінувати земне щастя і земну любов. Католицькі заклики до умертвіння
плоті, до відмови від гріховної чуттєвості зіткнулися в книзі Данте із живими пори-вами молодості. Беатріче стала символом усього високого, що пробуджує благородні
почуття, але в той же час вона в поезії Данте і реальна особа, й ідея, що поєднуються
в одному образі. Як відомо, що реальна Беатріче вийшла заміж, у неї були діти, а по-мерла вона молодою,— коли їй було двадцять п’ять років.
За традицією того часу, юнак брав участь у різних виборних органах міста. Фло -ренція являла собою суворе місто з величезною кількістю церков і каплиць, із довги -ми, вузькими вулицями, з темними провулками, з широкою площею, на якій розміре -но жебонів фонтан. Чужоземні богомольці проходили через місто, прямуючи до Святої
землі. Іноді у Флоренції лунав веселий спів, вулиці та площі сповнювалися танцюю -чою молоддю. Це ремісничі цехи справляли свої свята. Але така ідилія траплялася
рідко. Частіше над містом гудів дзвін, що скликав на сполох, і флорентійці вступали
в бій з феодалами, які нападали з рицарських замків чи з сусідніх міст. А всередині
міських мурів йшла своя жорстока боротьба — політична. Точилася вона між прибіч-никами і противниками папської влади: гібеліни (дворянська партія, що виступала
за об’єднання країни під владою німецького імператора) і гвельфи (торгово-промис-лова партія, яка об’єднала прибічників Папи Римського). Після гострих суперечок
гвельфи все ж таки перемогли. Але в їх ньому таборі не було згоди і вони розділили -ся на «чорних» та «білих».
Данте, як представник старовинного роду, належав до партії гвельфів, її «біло-го» крила. Поет відстоював інтереси різних прошарків народу, виступав за об’єднан -ня Італії, вдосконалення суспільного життя. Однак після поразки «білих» у 1302 році
Данте було засуджено до страти. Його мали спалити живим, якщо він повернувся б
до міста (Данте в цей час перебував у Римі, що і врятувало поета). Відтоді йому суди -лося вічне вигнання. Біографи свідчать, що Данте в пошуках притулку побував май -же в усіх містах Італії. Він сам говорив, що за ці роки зрозумів, «який гіркий хліб
чужий, як тяжко підніматися чужими сходами».
Багато років Данте домагався реабілітації. У Флоренції за нього клопоталася дру-жина Джемма Донаті, мати чотирьох його дітей. Її пощадили тільки тому, що вона
була дочкою Донаті — вождя «чорних» гвельфів. Але їхній будинок все ж таки роз -несли, оскільки в ті часи понад усе були ідейні принципи, а на приватне життя ніх-то не зважав.
Життя далеко від рідної Флоренції, від сім’ї, без дружини, без співвітчизників
стало трагедією для Данте. Останні шість років він прожив у Равенні, де й помер 14
вересня 1321 року на 56-му році життя.
Флоренція і після смерті відмовилася прийняти прах свого сина, великого пое-та Італії. Данте похований у Равенні, місті останніх римських імператорів. Пізніше
флорентійці забажали повернути прах поета, але мешканці Равенни їм відмовили.
У творчості Данте можна виділити багато таких рис, в яких спостерігається за -родження нового гуманістичного світогляду. Так, у вже згадуваному творі «Нове жит-тя» новаторство Данте полягає в тому, що він наділив небесною красою земну жінку,
піднісши її до Мадонни, що є символом вічної любові. Тим самим поет підніс люди -ну, усе людське, земне.
Філософський твір «Бенкет» («Convivio»), що хронологічно йде за «Новим житр-тям» і не закінчений автором, містить у доповненому вигляді ті самі думки про любов
«як про духовне єднання душі з коханим предметом», як про вище земне щастя.
У трактаті «Про народну красномовність» (1304 р.) Данте уславлює красу й велич
народної італійської мови, але разом з тим він не заперечує й значення латини, яка,
на його думку, повинна залишатися мовою науки та літератури. Відомо, що Данте
вважається основоположником італійської літературної мови, що, як вважав митець,
могла стати кроком до об’єднання Італії.
Найбільш відомий його твір — поема «Божественна комедія», над якою поет почав
працювати в 1307 році, закінчивши роботу в 1321 році, незадовго до смерті.
4. Літературознавчий коментар учителя «Загальна характеристика поеми „Божественна
комедія”».

(Учні конспектують основні положення лекції вчителя.)
«Божественну комедію» не без підстав вважають енциклопедією середньовічного
світогляду. Але в цьому світогляді поруч із застарілими уявленнями були й прогресивні
риси, що відкривали змученому народові перспективи не потойбічного райського
життя, а земного, радісного та справедливого.
Про задум твору Данте так писав у листі до Кангранде делла Скала, італійського
вельможі при дворі якого він жив у вигнанні: «Врятувати людей від ганебного стану
й привести їх до щастя». Письменник мріяв про духовне спасіння всього людства, тому
й проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму. Тим самим Данте
утверджував силу внутрішніх можливостей людини, вірив в її здатність до духовного
перетворення, а разом з тим і одухотворення всього життя.
Літературознавці часто порівнюють композицію поеми з величним храмом
минулих часів, де кожна деталь строго зважена і розрахована. Три частини вміщують
увесь загробний світ, яким він поставав у свідомості середньовічної людини: «Пекло»,
«Чистилище», «Рай». Алегорична цифра «три», що втілює божественну триєдність,
є відомим задумом поета. Навколо цього числа, у деяких випадках помноженого на
три, зводиться будова поеми. В кожній її частині міститься 33 пісні, а всього їх 100,
тому що у творі є ще й вступ. Усі частини поеми мають форму терцини.
5. Словникова робота.
Терцина (іт. terzina, від terra rima — третя рима) — строфа з трьох рядків
п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми (першим і третім)
у наступній строфі, завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком
попередньої строфи. Схема: аба бвв вгв гдг і т. д.
6. Продовження літературознавчого коментаря вчителя.
Цифра «три» в поемі проявляється і в інших формах. Так, Беатріче носить три
кольори вбрання, у царя пекла Люцифера — три пащі, у кожній з них він тримає по
грішнику. В Пеклі дев’ять кіл (утроєна трійця), у Чистилищі їм відповідає дев’ять
уступів гори, у Раю — дев’ять небесних сфер. Така строгість у побудові поеми
є свідченням того, що Данте володів усіма знаннями, які могли йому дати середньовічна
духовна і світська науки. Тобто твір Данте має досить гармонійні пропорції, що
є символом прагнення поета до гармонії всього світу.
В основі сюжету твору лежить подорож героя загробним світом. Цей прийом до
Данте неодноразово використовувався в літературі. Поетові були відомі твори античних
авторів. Стародавні греки та римляни, звертаючись до потойбічного світу, змалювували
його як царство вічного мороку, де блукають печальні тіні. Гомерівський опис пекла,
царства Аїда, зовсім не привабливий, і навіть кращі люди, герої, подібні до Ахілла,
швидше б хотіли бути бідними поденниками на землі, ніж у потойбічному світі.
Хитромудрий Одіссей сходить в царство мертвих, щоб зустрітися з їх тінями. В поемі
Верґілія «Енеїда» троянець Еней розмовляє в підземному царстві зі своїм батьком
Анхізом, який провіщає синові блискучу долю. В середньовічній релігійній літературі
існував жанр «видіння», у якому розповідалося про нестерпні муки грішників у пеклі
і насолоди праведників у раю. Але в клерикальній літературі видіння — дидактичні
твори, для яких характерним було зображення втручання вищої сили в розв’язання
людиною земних проблем.
Однак у Данте «подорож душі після життя» не є розв’язанням проблем власного
існування, вона перетворюється на зображення сучасної йому Італії і всього людства.
В описах потойбічного життя викладені особисті погляди, симпатії чи антипатії
автора. У створеному ним самим фантастичному світі Данте розправлявся зі своїми
громадськими, політичними й особистими противниками. Недарма німецький поет
Генріх Гейне назвав Данте «громадським обвинувачем у царині поезії». Саме тому
поема сповнена цілком реальних проблем, які набувають філософського значення.
Твір називається комедією згідно з традицією того часу. Сам Данте говорив,
що його твір написаний «середнім» стилем («високим» стилем, як відомо, писалися
трагедії). За середньовічними поняттями це означало, що в поемі відсутня особлива
трагедійна піднесеність, а також зниження стилю до комічного бурлеску. Згідно із
сучасними стилістичними поняттями, «Божественна комедія» — це ліро-епічна поема,
в якій розповідь про зовнішні події переплітається з ліричними та філософськими
роздумами автора.

Слід зазначити, що Данте назвав свій твір «Комедією». Значно пізніше
Дж. Боккаччо, перший біограф поета, вражений силою таланту автора і величчю його
задуму, назвав твір «божественним». Саме під назвою «Божественна комедія» твір був
опублікований 1555 року у Венеції.
Данте дав своїм читачам ключ до розуміння «Комедії». Він зазначив, що поему слід
сприймати у кількох аспектах: буквальний (текст сприймається реально), алегоричний
(коли під текстом розуміються події зовнішнього світу), моральний (опис переживань
людської душі), філософський або містичний. Данте пояснював, що поема, за його задумом,
втілює історію людства, яке йде в пітьмі, помиляється, шукає шляхів і знову втрачає
їх. Сама назва «Комедія» провіщає щасливий кінець і показує, що поет сповнений віри
у світле майбутнє людства. Пройшовши через пекло тяжкої боротьби за існування, через
чистилище, люди здобудуть рай. Для середновічного поета рай замкнений у традиційні
форми неба, де живе Бог зі своїм воїнством. Але Данте боровся не за небесне щастя, а за
земне, звичайне, яким би примарним воно не здавалось у його жорстокий вік. Уперше
в літературі Данте показав реальну людину з її реальними проблемами. Він намагався
осмислити сутність людського життя не абстрактно, а на прикладах із реального життя
та історії світової культури.
7. Творчі завдання.
— Дослідіть, які жанрові ознаки поеми є у творі Данте.
— Чи згодні ви з думкою про те, що «Божественну комедію» називають
енциклопедією середньовічного світогляду? Аргументуйте свою думку.
8. Повідомлення підготовлених учнів «Переклади поеми Данте українською мовою».
В Україні твори Данте були відомі вже на початку XIX століття. Інтерес до Данте
відбито в багатьох творах Т. Шевченка: поемі «Іржавець», повісті «Варнак», листах
та «Щоденнику». Творами Данте навіяно і задум поеми Лесі Українки «Забута тінь».
Перший переклад українською мовою одного з найбільших шедеврів світової
літератури «Божественної комедії» Данте належить І. Франкові. В 1878 році він
переклав білим віршем першу пісню «Пекла». В 1892—1896 роках у львівському
журналі «Правда» В. Самійленко надрукував перші десять пісень «Пекла», які
незабаром вийшли окремим виданням. 1913 року І. Франко видав монографію «Данте
Аліґ’єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії», де подав
досить докладний переказ «Комедії» з перекладом білим віршем численних уривків
поеми. Повністю «Божественну комедію» переклав Є. Дроб’язко. Перекладами першого
розділу поеми «Пекло» займалися М. Рильський та П. Карманський.
Сонети Данте перекладав М. Вороний. У перекладі «Нового життя» взяли участь
М. Бажан, Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич та інші.
III. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
— Назвіть найвідоміші твори Данте.
— Чому поета вигнали з Флоренції?
— Яким був задум автора «Божественної комедії»?
— Яка композиція поеми? Чим це можна пояснити?
— Розкажіть про сюжет твору
— Яким розміром написана поема?
— Як можна розтлумачити назву твору? Хто так назвав поему і чому?
— Про які аспекти у сприйнятті поеми говорив Данте?
ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити конспект. Перечитати першу частину поеми «Пекло».
Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (10.02.2014)
Переглядів: 4247 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: