УРОК № 32 Тема. Творчість провансальських трубадурів. - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 32 Тема. Творчість провансальських трубадурів.

УРОК  №  32
Тема.   Творчість  провансальських  трубадурів.
Мета:  на  прикладі  творів  Джауфре  Рюделя  та  Бертрана  де  Борна  ознайомити  учнів  з  особ-ливостями  рицарської  поезії,  показати  її  жанрово-тематичне  та  стильове  багатство, 
ідейно-художні особливості; розвивати навички виразного читання, аналізу поетичного 
тексту,  конспектування;  сприяти  формуванню  стійкого  інтересу  до  літератури.
Обладнання:   тексти віршів Джауфре Рюделя і  Бертрана де Борна (у перекладах на вибір учителя).
ХІД УРОКУ
I.   АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ  УЧНІВ
Перевірка домашнього завдання.
Аналіз учителем творчих робіт учнів.
II.  ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ  ТА  МЕТИ  УРОКУ
III.   СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Як  відомо,  у  мові  давно  існує  слово  «рицар».  При  згадці  про  нього  відразу  ви -никає  асоціація  з   якимось  надзвичайно  галантним  красенем,  ладним  задовольнити 
будь-яке бажання жінки, готовим захищати її від усіх ворогів світу і  навіть померти 
за неї. Хто ж вони, рицарі? Коли і  де з’явилися вперше?
2. Повідомлення підготовлених учнів. «Виникнення рицарства».
Соціальний стан рицарства утворився в  добу зрілого Середньовіччя. Інститут ри -царства був породжений особливостями структури феодального суспільства, передусім 
прийнятим в  XI ст. законом про наслідування феодальних латифундій та станів (так 
званим  майоратом).  Відповідно  до  нього  всі  землі  й   усе  майно  померлого  феодала 
переходили в спадщину лише до старшого сина, а всі інші сини повинні були самі дбати 
про себе. Менша частина з   них вибирала церковну кар’єру, більшість — поповнювала 
лави  рицарів,  які  несли  службу  в   могутніх  феодалів  та  церковних  князів,  служили 
при дворах, були основною силою у   хрестових походах.
У цьому середовищі поступово формувався комплекс моральних та етичних пра-вил, своєрідний «кодекс честі», якого присягався дотримуватися кожен, кого посвя -чували в  рицарі. Рицар мав бути доблесним, поміркованим (тобто володіти почуттям 
міри), відданим своєму сюзеренові, захищати ідеали честі, гуманності, бути оборон -цем скривджених, щедрим. Окрім того, він мав бути вишукано ввічливим, уміти по -водитись  у  товаристві,  предусім  в  оточенні  жінок,  здатним  на  ніжні  почуття.  Всі  ці 
риси об’єднувалися поняттям куртуазність (від французького courtois — чемний, ввіч т-ливий, галантний).
Із  часом  життя  у  феодальному  середовищі  змінювалося:  воно  ставало  все 
красивішим  і   пишнішим.  При  дворах  і   в   замках  входили  в   моду  вишукані  манери, 
витончений  побут.  Крім  полювання  і   військових  вправ,  почали  культивуватися 
захоплення  музикою,  літературою,  що  вимагало  особливої  витонченості,  краси, 
галантності. Помітно зростала роль жінки: вона стала предметом поклоніння, служіння. 
Виникає  культ  «Прекрасної  Дами»,  згідно  з  яким  рицар  ідеалізує,  звеличує  Даму, 
служить  їй.  На  її  честь  влаштовувалися  пишні  свята,  рицарські  турніри,  поетичні 
змагання.
З ’являються мандрівні рицарі, що шукають слушної нагоди звершити подвиг на 
честь обожнюваної жінки. Саме серед них і йшло вербування хрестоносців — «лицарів 
розбою» та пограбування мусульманських країн.
Піднесена постать ідеального рицаря була створена уявою численних рицарських 
та куртуазних, тобто придворних, поетів і   романістів, які писали свої твори при дво -рах  королів  і   найбільших  феодалів.  Насправді  ж  таких  лицарів  майже  не  існувало, 
оскільки в  реальних обставинах феодального світу ці високі ідеали часто-густо пере-ходили навіть у   свою протилежність.
3. Літературознавчий коментар вчителя «Рицарська поезія».
Рицарська,  або  куртуазна,  поезія  виникла  в   Південній  Франції,  у   королівстві  
Королівство Прованс утворилося внаслідок розпаду імперії Карла Великого. Саме 
тут склалися дуже сприятливі умови для посиленого економічного та культурного ро -звитку.  Прованс  тривалий  час  перебував  під  владою  Давнього  Риму.  На  базі  латини 
у   Провансі ще наприкінці римської доби сформувалася власна прованська мова, зви-чаї, своє коло інтересів. В економічному і   культурному відношенні Прованс був най -більш розвиненою областю держави. 
За  своїм  походженням  провансальська  лірика  є   досить  складним  явищем.  В  ос-нові її провідних жанрів лежать фольклорні елементи, перероблені відповідно до ви -мог куртуазної естетики. Значний вплив на неї мала також антична поезія, перш за 
все  Овідій,  середньовічна  латинська  лірика,  а  також  арабомовна  лірика,  що  прий-шла з  Іспанії.
У XI—XII  ст.  у  Провансі  зароджується  лірика,  творці  якої  називали  себе 
трубадурами (від  прованс.  trobar  —  знаходити,  вишукувати,  імпровізувати). 
Вони  свідомо  прагнули  досягти  професійної  майстерності  й  оригінальності  стилю. 
Змагаючись  між  собою,  поети  наполегливо  працювали  над  метрикою,  строфікою, 
римою, мелодією.
Провансальські поети складали численну й самобутню поетичну школу. Збереглося 
близько 300 біографій митців, хоча, на жаль, у  них мало достовірних даних, а  більше 
легендарного чи анекдотичного.
Провансальські  поети  займали  різне  суспільне  положення:  серед  них  були  і королі, 
і знатні  феодали,  але  у  своїй  більшості  це  звичайні  рицарі,  які  наймалися  на  службу. 
Авторитет трубадура визначався не його соціальним походженням, а мірою таланту. Хоча, 
звичайно, вихідці з народу цілковито залежали від примхи своїх покровителів.
У провансальській поезії центральною була тема кохання. Любов сприймалася як 
найвище благо, могутнє моральне почуття, здатне облагородити людину, піднести її 
над світом, розбудити в   душі прекрасні, величні поривання. Разом з  тим кохання до 
Прекрасної Дами у  провансальській поезії часто набуває форми васального служіння. 
Закоханий рицар був зобов’язаний зберігати вірність своїй обраниці, берегти в таємниці 
її ім’я, здійснювати заради неї рицарські подвиги. Сама Дама змальовувалася як вище 
створіння, сповнене краси й   досконалості, яке можна порівняти лише з   Дівою Марією. 
Незважаючи на явну ідеалізацію жінки, поети оспівували земні почуття, стверджуючи 
право  людини  на  щастя  і   тим  самим  підриваючи  аскетичний  ідеал  церкви.  Також 
у   ліриці  трубадурів  значне  місце  посідали  суспільно-політичні  проблеми,  питання 
мистецтва, світ природи.
Найулюбленішими  формами  провансальських  трубадурів  були  альба,  кансона, 
сирвента,  тенсона  і   пасторела.  Для  кожного  вірша  характерна  чітка  визначеність 
тематики,  сувора  відповідність  строфічної  побудови  й   система  рим.  Коротко 
охарактеризуємо кожну з   форм.
Альба («пісня  ранкової  зорі»)  —  змальовує  любовне  побачення  рицаря  з  дамою 
серця,  яку  він  будить  своєю  піснею  на  світанку.  Кожна  строфа  твору  закінчується 
словом «альба».
Кансона  —  ліричний  вірш-пісня,  у   якому  оспівується  чисте,  духовне  кохання, 
прославляються високі чесноти й   краса коханої та любовні переживання рицаря.
Сирвента  (від  прованс.  sirventes,  sirven  —  служити)  —  вірш-пісня  на  якусь 
політичну (зрідка лише суто ліричну) тему, найчастіше ж у   чомусь полемічну. Часто 
містить нападки на ворогів поета.
Тенсона  —  поетичне  зображення  суперечки-дискусії  на  різноманітні  теми 
(морально-етичну,  літературну  тощо),  де  кожний  з  учасників  виголошує  по  одній 
завершеній строфі.
Пасторела  —  лірична  пісня,  яка  зображує  зустріч  рицаря  з   простою  дівчиною-пастушкою.
Значне місце серед прованських трубадурів посідають Джауфре Рюдель і   Бертран 
де Борн.
4. Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Джауфре Рюделя.
Відомо,  що  Джауфре  Рюдель  (1140—1170) народився  в  Провансі,  був  знатним 
рицарем.  З  ім’ям  цього  поета  пов’язана  одна  з  поетичних  легенд  про  високу  люп-бов  до  Прекрасної  Дами.  Говорили,  що  він  покохав  графиню  Тріполітанську  
й   оспівував  її,  ніколи  особисто  не  знавши  й  чувши  про  її  красу  та  доброчесність 
від  паломників.  Бажаючи  побачити  графиню,  він  пустився  в  морську  по дорож.  
На  кораблі  трубадур  захворів  і  в   Тріполі  його  привезли  присмерті.  Повідомили  
графиню, вони прийшла до поета і   він помер у  неї на руках. Графиня цього ж дня, ту -жачи і  сумуючи за Рюделем, прийняла постриг.
На  думку  дослідників,  для  поезії  Рюделя  характерним  є   мотив  весняного  про-будження, співзвучний за настроєм з   відчуттям перших ознак зародження кохання. 
В  загостреному  сприйнятті  природи  відчувається  використання  автором  поетичного 
досвіду арабської лірики.
5. Виразне читання вчителем чи учнем канцони «Мені під час травневих днів…».
Канцона
Мені під час травневих днів 
Приємний щебіт віддалік, 
Зринає в пам’яті без слів 
Моє кохання віддалік. 
Навік я неспокійним став,  
І не ростуть квітки між трав,  
Як зимно у душі мені.
Я щастя у  душі зустрів 
В моїм коханні віддалік.  
Немає в світі кращих днів  
Ні поблизу, ні віддалік! 
Коли б я лиш надію мав, 
У царство маврів я помчав,  
Обдертий весь, в  самотині.
Немає в світі кращих снів —  
Примчать до неї віддалік, 
І чуть слова її, мов спів,  
І розмовлять не віддалік, 
А віч-на-віч, щоб не шукав  
Я більш її, щоб не страждав, 
Щоб другом був її всі дні.
Щоб я від горя не смутнів, 
Кохання тішить віддалік. 
Далеко до її країв.  
Даремно мріять віддалік. 
Хоч цілий вік я мандрував,
Але я там ще не бував.  
Безжальні думи навісні!
Господь не раз людей жалів.  
Святе кохання віддалік! 
Та поки що я весь змарнів,— 
Про неї мрію віддалік.  
О, до прочан би я пристав  
І посох би з  собою взяв,  
Щоб бачить очі неземні!
Коли б Господь мене привів 
Скоріш до неї віддалік, 
Щоб я признатись їй посмів 
І більш не мучивсь віддалік,  
Щоб кожен кущ і кожен став 
Ще кращим біля неї став, 
Щоб стали обрії ясні!
На мене жаль, на мене гнів, 
Що я кохаю віддалік.  
Я чистим принести зумів 
Своє кохання віддалік. 
Сумним я  від кохання став. 
Невже святий мене скарав, 
Щоб мучивсь я в святій борні?
Сумним я  від кохання став. 
Ганьба тому, хто покарав, 
Щоб мучивсь я в страшній борні!
(Переклад М. Терещенка)
6. Бесіда за прочитаним.
—  Що  є  смисловим  центром  кансони?  (Оспівування  переживання  рицаря,  зако-ханого в  жінку, яку він, можливо, й  не бачив.)
— Коли відбувається дія вірша? (У травневі дні, тобто навесні, коли все розквіт-ло. Розцвітає і  кохання.)
— Який настрій вірша? (Меланхолійний, сповнений неясних мрій, натяків.)
— Як поет говорить про своє кохання? (Він розкриває нюанси свого почуття, го-ворить про своє страждання віддалік, про палке бажання бачити кохану, ви словлює 
готовність полинути до неї, хоч як би важко це не було.) 
— До кого звертається поет, на кого покладає надію? (Поет звертається до Бога, 
сподівається на його допомогу.)
— Як закінчується кансона? (У кінці вірша лунає скарга і  докір тому, хто прирік 
поета на страшні душевні муки.)
— Подумайте, чи відповідає канцона рицарському кодексу честі? (Так. Тут є  ви-соке кохання до Прекрасної Дами, не названо її ім’я, страждання рицаря через його 
чисте почуття.)
7. Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Бертрана де Борна.
Бертран  де  Борн  (бл.  1140—бл.  1215  рр.) був  видатним  провансальським  
трубадуром  і   належав  до  класу  рицарів.  Заможний  феодал,  володар  замку  Аль -тафор  та  інших  земель,  він  був  людиною  авантюристичного  типу,  небезпечним  
та  підступним  дипломатом  і   відчайдушним  сміливцем,  котрий  не  соромив -ся  в  найрізкіших  тонах  висловлюватися  як  проти  своїх  супротивників,  так  і  про -ти  простого  люду.  Йому  приписують  помітну  роль  у   політичних  подіях  того  часу.  
Бертран  де  Борн  був  прийнятий  при  дворі  англійських  королів,  мав  близькі  стосун -ки з  Річардом Левине Серце та його братом, принцом Генріхом.
За легендою, він своїми войовничими віршами розпалював феодальні чвари і  міг 
посварити навіть батька з  дітьми. У «Біографії трубадурів» зазначено, що «завжди він 
бажав, щоб король Франції та король Англії воювали одне з   одним. І якщо між ними 
бував мир або укладалося перемир’я, Бертран був дуже незадоволений і  намагався свої-ми сирвентами порушити спокій, доводячи кожному, що мир позбавляє його честі».
Говорили, що Бертран де Борн був винуватцем кривавої міжусобиці, яка розігра -лася у  французьких володіннях англійської королівської сім’ї Плантагенетів. Хоча, як 
відомо з   історичних документів, реальні події складалися зовсім інакше. Син Генріха 
II Плантагенета Річард (Річард I Левине Серце) одержав від батька великі володіння 
у   Франції, а  його старший брат Генріх із заздрості підняв проти нього зброю. Бертран 
де Борн був серед тих рицарів, які стали на бік Генріха. Останні роки життя він провів 
у   монастирі.
У своїй праці «Про народне красномовство» Данте хвалить Бертрана де Борна як 
талановитого поета, співця війни, говорить про його щедрість (трактат «Бенкет»), але 
в «Божественній комедії» прирікає на дуже важку кару за гріхи серед «злопорадників», 
помістивши його у  восьмому крузі пекла: поет тримає там свою відрубану голову в руці, 
мов ліхтар.
Бертран  де  Борн  у  своїх  сирвентах  надзвичайно  яскраво  відобразив  ідеологію 
дрібного рицарства, завжди готового взятися за зброю і  вимушеного через економічні 
умови жити війною. Він писав вірші на любовні, філософські, військові теми. У   його 
творах відображено умови політичного життя в   Європі, де точилися феодальні чвари 
і   постійно велася боротьба між французами й   англонорманами.
8. Виразне читання вчителем або підготовленим учнем сирвенти Бертрана де Борна
«Люблю травневий світлий час…»
Люблю травневий світлий час 
І ніжні квіти весняні,  
Люблю, коли чарують нас 
Пташині радісні пісні,  
І тішусь я  красою 
Рясних наметів і шатрів, 
Розкиданих серед лугів,  
Де гасла ждуть до бою 
Ряди уславлених полків, 
І вершників і  скакунів.
Люблю я бачить, як погнав  
Юрбу озброєний загін, 
Як мчать отари серед трав,  
А військо лине навздогін. 
І видно над рікою,  
Як замок між гірських горбів 
Обложений з усіх боків, 
І темною габою 
Шеренги мерехтять бійців, 
Що виглядають між ровів.
До серця рицар той мені, 
Що, першим кинувшись у бій,  
Летить безстрашно на коні, 
Запалює загін весь свій 
Відвагою п’янкою. 
Ось бій шалений закипів, 
І мчить боєць серед полів,  
Рискує головою,— 
Складу тому свій кращий спів,
Хто йде вперед на ворогів! 
Тріщать шоломи і  щити 
Від палиць і  мечів дзвінких. 
Рідіють воїнів ряди,  
Не стримать коней бойових 
Уздечкою тугою. 
Хто честь свою не поганьбив, 
Той сповнений під час боїв  
Турботою одною — 
Щоб якнайбільш стинать голів. 
Хоробрих надихає гнів!
Це дороге життя мені, 
І не люблю я пить і  спать.  
Люблю гук сурем на війні 
І ржання коней пізнавать 
З атакою новою;  
Мене сп’яняє блиск мечів, 
Як вороги із-за скарбів 
Воюють між собою. 
Приємно бачить між мерців 
Шмати подертих прапорів.
Барони! Жить війною 
Нам краще, ніж на схилі днів 
Закладом селищ і ланів.
Мій Папіоль*, з тобою  
Я передам без зайвих слів,  
Щоб Так-і-ні** у бій нас вів.
(Переклад М. Терещенка)
*  Папіоль — жонглер Бертрана де Борна, який співав складені його володарем пісні.
*  Так-і-ні — цим прізвиськом Бертран де Борн висміює короля Річарда Левине Серце за подвійний характер його політики.

9. Бесіда за прочитаним.
— Яка тема вірша? (Військова.)
— Як починається поезія? (Описом ліричного настрою поета, викликаного весною.) 
— Чи змінюється настрій вірша? Чому? (Так, настрій різко змінюється від спо-глядання військових наметів, що розміщені серед лук.)
— Чому поет надає перевагу? (Військовому бою.)
—  Знайдіть  опис  рицаря,  який  подобається  авторові.  (Зачитати  уривок  від  слів 
«До серця рицар той мені…» до слів «Хто йде вперед на ворогів!». Автор описує муж -ніх, сміливих рицарів, їхню хоробрість під час бойових дій.)
—  Який  фінал  твору?  (Вірш  закінчується  уславленням  жорстокого  бою,  що 
є   закликом до війни.)
—  Як  у  сирвенті  відобразився  рицарський  побут?  (Автор  не  приховує,  що  похо -ди були засобом збагачення: «Мене сп’яняє блиск мечів, Як вороги із-за скарбів Во -юють між собою».)
— Що, на думку автора, значить війна для рицаря? («Барони! Жить війною Нам 
краще, ніж на схилі днів Закладом селищ і  ланів.»)
— Яка основна ідея сирвенти? (Уславлення війни.) 
— Подумайте, чи узгоджується ідея вірша з рицарським кодексом честі? (Ні, адже 
у   творі дуже багато жорстокості.)
10. Слово вчителя «Значення прованської поезії для розвитку світової літератури».
Прованська поезія досягла високого розвитку, але цей розквіт був недовгим. На 
початку XIII  ст.,  скориставшись  закликом  Папи  Римського  викорінити  так  звану 
«Альбігойську єресь» (релігійна течія на півдні Франції з   центром у   місті Альба, яка 
заперечувала багато догм католицької церкви), північнофранцузькі феодали напали 
на Прованс. У двадцятирічній війні Прованс зазнав поразки, майже повністю знищена 
була його чудова культура. Багато з трубадурів загинуло, інші втекли в  Італію, Іспанію, 
розповсюджуючи там своє мистецтво.
Велике значення прованської лірики полягає в тому, що вона відкрила європейскій 
поезії  складний  світ  людських  почуттів,  ввела  риму.  Досвід  трубадурів  використали 
поети пізніших часів: Данте, Петрарка, Г. Гейне, А.  Рембо, О.    Блок.
IV.   ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
— У який час і  де виникла поезія трубадурів?
— У чому полягають особливості цієї поезії?
— Розкрийте основні положення рицарського «кодексу честі».
— Що являє собою культ Прекрасної Дами?
— Назвіть найбільш популярні форми поезії прованських трубадурів.
— Яка основна тема кансони Джауфре Рюделя «Мені під час травневих днів…»?
— Які ідеали рицарства втілені в  сирвенті Бертрана де Борна?
—  У  чому  полягає  значення  поезії  трубадурів  для  подальшого  розвитку  літера-тури?
VI.  ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Вивчити конспект. Підготувати виразне читання поезії вагантів.
Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (26.11.2013)
Переглядів: 9875 | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: