УРОК № 29 Тема. Чарівний світ східної поезії. Творчість Рудакі та Гафіза. - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 29 Тема. Чарівний світ східної поезії. Творчість Рудакі та Гафіза.

УРОК  №  29
Тема.   Чарівний  світ  східної  поезії.  Творчість  Рудакі  та  Гафіза.
Мета:  поглибити знання учнів про східну поезію; ознайомити їх із творчістю Рудакі та Гафіза; 
допомогти засвоїти поняття «бейт», «газель» як жанри східної поезії; сприяти вихован -ню  оптимістичного  світогляду  школярів,  допомогти  підліткам  у  вирішенні  морально-етичних  проблем.
Обладнання:   фонозаписи східної музики; репродукції з видами східних пам’яток архітектури (вистав-ка-експозиція);  виставка  творів  східних  поетів;  словник  літературознавчих  термінів; 
тексти  віршів  Рудакі  й   Гафіза  (у  перекладах  на  вибір  учителя).
ХІД УРОКУ
I.   АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ  УЧНІВ
Перевірка та аналіз письмових робіт учнів.
(4—5 робіт.)
II.  МОТИВАЦІЯ  НАВЧАЛЬНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ  ШКОЛЯРІВ
Вступне слово вчителя.
Література  Сходу  схожа  на  коштовний  камінь,  який  міниться-сяє  від  блиску 
сонячного  проміння.  Виплекана  душею  східних  філософів,  вона  проросла  із  самого 
серця дивовижною трояндою, красою якої милуються люди протягом багатьох століть.
III.   ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ  ТА  МЕТИ  УРОКУ
IV.   СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Основоположником усіх іраномовних літератур вважається Рудакі. Його велика 
поетична спадщина вирізняється глибиною філософської думки, гуманізмом, просто -тою і  художністю поетичних образів. Що ж відомо про цього поета?
2. Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Рудакі.
Абу-Абулло  (Абульхасан)  Рудакі  (бл.  860—941  рр.)  народився  в  селищі  Рудак 
(це  північ  сучасного  Таджикистану).  Саме  там  минули  його  дитячі  роки.  Хлопчик 
вражав  дорослих  незвичайними  музичними  та  поетичними  здібностями  і   феноме-нальною пам’яттю. Відомо, що у  вісім років Рудакі знав напам’ять увесь Коран. Його 
вірші  співали  бродячі  музиканти,  що  й   донесли  славу  про  юного  поета  аж  до  столи -ці держави — Бухари. Юнака, який саме досяг повноліття, запросили до Бухари, де 
він став придворним поетом і   завдяки своїй незвичайній обдарованості здобув титул 
«султана поетів».
Рудакі став радником шаха Насіра II, розумного й  освіченого правителя. При його 
дворі  поети  мали  великі  блага,  права  й   привілеї.  Але  після  смерті  шаха  його  життя 
змінилося.  Новий  володар,  жорстокий  та  деспотичний,  осліпив  Рудакі  й   відправив 
його жебракувати по світу.
Із великими труднощами поет дістався до свого селища, де й   помер. Навіть після 
смерті  він  був  настільки  шанованою  людиною,  що  проїжджаючи  верхи  повз  його 
могилу, люди спішувалися і  йшли поряд із конем на знак поваги до покійного.
Творчість  Рудакі  називають  «золотою  сторінкою»  літератури  Сходу.  Він  писав 
у   різних  формах,  властивих  східній  поезії  —  бейти,  газелі,  рубаї,—  намагався 
проникнути в   сутність явищ. Це було новим віянням у  літературі того часу.
3. Робота зі словником літературознавчих термінів.
Бейт  (араб.) — у  тюркомовній, перській та арабській поезіях — двовірш, в  якому 
міститься певна закінчена думка; може бути римованим і   неримованим.
Газель (араб.) — ліричний вірш, що складається не менш як із трьох, але не більш 
як із 12 бейтів, пов’язаних наскрізною римою кожного другого рядка. Основний зміст 
— любов, туга закоханого, філософські медитації.
4. Виразне читання учнями віршів Рудакі.
(Переклад В. Мисика: учитель може взяти й  інші переклади.)
Бейти
До тебе прагне вся краса земна, 
Як до провалля прагне бистрина.
***
Хто мудрих слухає, у того мир на думці.  
Війною й чварами втішаються безумці.
***
Покрила воду риза кришталева. 
Як зачаровані стоять дерева.
***
Одна думка, єдине тіло, але знанню немає дна. 
Скажи, о дивний, ти людина — чи океанська глибина?
***
Як попрямує на левиний рик,  
На кладовище прийде мандрівник.
Газелі
Хоч єсть і в тебе гострий меч, але вбивать не смій! 
Не буде в бога забуття жорстокості твоїй.
Не для насильника той меч загартував коваль, 
Як не для оцту виноград кладе у чан давій.
Колись убитого Ісус побачив на шляху —  
І з дива палець прикусив і засудив розбій.
Сказав: — Кого ж ти погубив, що у  крові лежиш?  
І від чиєї ж то руки загине лиходій?
Даремно пальця не труди, в чужий не стукай дім, 
Бо прийде час — і кулаком застукають у  твій.
***
Мені наш вік пораду дав, пораду дорогу 
(На всякий випадок життя у  нього рада є).
Він мовив: — Не завидуй тим, що у  добрі живуть,  
Бо є  немало бідняків, що заздрять на твоє.
І ще: — У гніві не давай ти волі язику,  
Бо хто розковує його, кайдани дістає.
***
Жартуй із милою, часу не гай, 
Бо світ наш — тільки сон, не забувай.
Прийдешньому радій, а що було — 
Ти викресли із пам’яті — та й край.
Зі мною люба дівчина моя,  
Місяцевидна гурія*, мій рай.
Щасливий той, хто їв і роздавав,  
Нещасний, хто згноїв свій урожай.
Як жаль, що світ наш — тільки сон і дим! 
Тож пий вино й про завтра не гадай.
*  За мусульманською міфологією, гурія — вічно юна діва.
110
***
Усі великі вік свій дожили, 
Усі покірні смерті улягли.
Сховались будівничі під землею,  
Що зводили ці вежі і вали.
Із усього добра, що назбирали,  
З собою тільки саван узяли.
Бо тільки їхнього було, що одяг 
Та те, що з’їли, та що нам дали.
***
Як стане підлий частувать, не доторкайсь їди. 
Тих прісних ласощів до уст і  крихти не клади.
Печені теж не зачіпай, бо є  отрута в  ній,  
В його воді є  гіркота — не пий його води.
Хай смага в тебе на устах, хай мучить печія, 
Ти повз його квітучий сад, не глянувши, пройди.
Замість квіток із верховіть там капле камфора,  
Ртуть виступає на плодах — такі в ньому плоди.
***
Троянда, мирт листатий, що вітер колихає,  
І яблучко блискуче, що в квітах достигає,
Як все це меркне, побачивши тебе, 
О зраднице, чий погляд царів перемагає!
Од закоханих вечір закутується у тьму,  
Коли з твого обличчя запона упадає.
Коли ж ти два тюльпани одслонюєш на мить,  
Тоді блідіє сонце і  вид свій закриває.
Я б ніжне підборіддя із яблучком зрівняв, 
Та родимки такої на яблучку немає.
***
О дівчино! Розлуки буревій 
З коріння вирвав цвіт моїх надій!
Чи став би я  навік твоїм рабом,  
Якби не став арканом локон твій?
Хто має тільки душу, той ціни 
Твого цілунку і питать не смій.
Яскравіше горить твоя краса, 
Що менше світла у душі моїй.
Рубаї
Себе в  руках весь час тримати — от справжнє благородство. 
Глухих, сліпих не ображати — от справжнє благородство.  
Не благородство — наступати на груди бідному, що впав, 
Ні, руку впалому подати — от справжнє благородство.
***
Ім’я твоє почувши, всім серцем я  радію, 
Твоїм живу я щастям, тобою молодію. 
А як почую звістку, й та звістка не від тебе,— 
Тоді втрачаю раптом і радість, і надію.
***
Ей, Рудакі, од кайданів печалі звільнись!  
Завжди веселий, вперед безтурботно дивись! 
Думаєш, тільки тобі одному так погано? 
В цілому світі не краще! Живи й не журись!
***
Малим задовольняйся, душею не криви, 
Будь вільний, нахилять не квапся голови. 
В добрі — забудь себе і  не вдавайся в тугу, 
В нужді — про себе дбай і весело живи.
***
Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум: 
Здорове тіло, добра вдача, ім’я хороше, світлий ум.  
Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма,  
Той завжди радуватись має і  проганять од себе сум.
***
Фортуна мудрому готує тільки втрати. 
Не спи, не жалуй сил, і доробляйся плати. 
Сам їж і  іншим дай! Легка душа у того, 
Хто їсть і роздає все, що зумів зібрати.
5. Евристична бесіда за прочитаним.
— Які жанри притаманні творчості Рудакі? (Бейти, газелі, рубаї.)
—  Які  провідні  теми  поезій  Рудакі?  (У  його  віршах  —  гімни  красі  природи,  ко-ханій, коханню, радощам життя, філософські роздуми про людину та її існування.)
—  Які  моральні  цінності  прославляє  автор?  (Людина  повинна  мати  добре  ім’я, 
бути благородною, порядною, стриманою, доброю до інших.)
6. Слово вчителя.
Ще  один  поет,  із  творчістю  якого  ми  ознайомимося,—  Гафіз.  Його  твори  були 
надзвичайно  популярними  серед  перськомовних  народів,  і  навіть  час  не  зміг  зашко-дити любові читачів до цих ліричних поезій.
7. Повідомлення підготовлених учнів про поета Гафіза.
Гафіз (повне ім’я — Ходжа Могаммед Шемс ед Дін Гафіз Ширазі) (бл.   1325—1389 
або 1390 рр.) народився в   іранському місті Ширазі. Його ім’я овіяне легендами, відо-мостей про життя поета дуже мало.
Перекази  свідчать,  що  він  добре  знав  Коран,  мусульманське  право.  Це  була 
визначна і  вражаюча риса, зафіксована в  його імені («Гафіз» означає «той, що збері-гає  у  пам’яті»).  Слава  прийшла  до  нього  за  життя.  Своїх  творів  поет  ніколи  не  зби-рав. Це зробили після його смерті один із шанувальників та його шкільний товариш. 
Збірник  творів  Гафіза  налічував  693  поезії  й  називався  «диван»  (збірка  творів, 
укладених  у  певному  порядку).  Цікаво,  що  в  поезіях  Гафіза  відобразилися  конкрет-ні факти його життя, але реальне поєднувалося з  містичним його тлумаченням. Біль-шість віршів Гафіза стали народними піснями.
На  Сході  існує  легенда  про  те,  що  якось  поет  пристав  до  гурту  людей,  котрі  не 
знали його в  обличчя, і  почав критикувати перед ними самого себе. Усе закінчилося 
тим, що шанувальники творчості поета побили Гафіза за цю критику.
Перші відомості про Гафіза з’явилися в  Європі через чотири століття після його 
смерті. У 1667 році побачила світ перша газель поета в  перекладі латин ською мовою. 
Українською мовою вперше його твори почав перекладати наприкінці минулого століт -тя всесвітньо відомий сходознавець, академік А.  Кримський.
8. Виразне читання учнями поезій Гафіза.
(Переклад В. Мисика.)
Весна. Пильнуй, щоб серце раділо кожній хвилині!  
Квітки й тоді розквітнуть, як будеш у  могилі.
Я радити не хочу, що пити, з  ким гуляти —  
Ти сам розумний, знайдеш зорю на небосхилі.
Так спотайна до тебе чанг* промовляв,— та тільки ж  
Талан тому дається, хто мається на силі.
Нема рядочків рівних у зошиті веснянім,— 
Як жаль, коли всі твори твоїм очам остилі!
Відсіється полова, сум світовий пощезне,  
Як день і ніч верстами зумієш довгі милі.
Хоч і страшна дорога до приязного дому, 
Та знавши, де він, легко ступатимеш по биллі.
Гафізе, як іще раз тобі всміхнеться щастя, 
Ти попадеш нарешті в тенета — руки милі!
***
О Боже, які в мене виросли крила в цей вечір,  
Коли на поріг мій кохана ступила в цей вечір!
Побачавши личко, уклін я  доземний ударив,—  
Бог свідок, мій дух до землі ти схилила в  цей вечір.
Стебло мого щастя від зустрічі вгору погналось, 
І доля мене на бенкет запросила в цей вечір.
І от я  наваживсь, і хай там що буде, те й буде, 
А я відіб’ю таки чіп у барила в цей вечір.
Ти — владарка світу, я — бідний, що платить податки, 
І це — мій податок красі твоїй, мила, в  цей вечір!
Спахнула в душі моїй буря шалена — боюся,  
Щоб зовсім Гафіза вона не спалила в цей вечір!
***
Не стало вірності і  дружби на землі, 
Немає жодного, хто б не тонув у злі.
Хто обдарований божественним талантом, 
В скупого здирщика слугує при столі.
Немає в мудрого, де голову схилити, 
Йому судилися печалі та жалі.
Зате невігласи, що виросли в  розкошах, 
Щодня купаються у золоті й  сріблі.
Рядки поетові, що душу освіжають, 
Як ранній вітерець у  юному гіллі,
Ячменю пригорщі в скупих не заслужили,  
Хоч будь їх автором безсмертний Санаї.
Мені на вухо так сказала вчора мудрість: 
«Терпи всі злигодні, великі і  малі.
І завжди пам’ятай мої слова, Гафізе:  
*  Чанг — народний музичний інструмент.
113
Як не впадеш у прах, то будеш на чолі».
***
Хай Бог тобі від лиха покров і завіса! 
Від тебе все добре у серці і в слові Гафіза.
Уста її кров з твого серця пили, тож не гайся — 
Бери поцілунки, що коштують крові, Гафізе!
Коли я випущу із рук свого кохання полу,  
То й біля гурій у  раю я  щастя не дізнаю.
Гафізе, ласкою тебе не обминає Небо —  
Живи ж без стаху у душі, без пекла і без раю!
***
Собака більшої достоєн шани, 
Ніж той, хто ближньому кує кайдани.
Не щира правда, що її людина 
З відкритим серцем визнати повинна.
З тобою кожен може їсти й  пити,  
А псу не вільно й на поріг ступити,
Хоч це найперший друг і сторож дому 
На цій землі, де все доступне злому.
***
Від музиканта вчора — нехай живе здоров —  
Почув я  голос флейти, що в мене збурив кров.
Він так мені всю душу розворушив одразу, 
Що я й дверей не бачив, якими увійшов.
Був чашник біля мене, чий вид, як сонце, сходив, 
А кучері, як вечір, його ховали знов.
Помітивши мій запал, він ще підлив у кубок, 
І радісно з  квітучим я в бесіду зайшов:
«Коли вино по вінця ти в келих наливаєш, 
Мене ти увільняєш від злигоднів оков.
Коли Гафіз хмеліє, тоді йому на варті 
І ячного зеренця Ковус і  Кай-Хосров!»
9. Бесіда за прочитаним.
— В якому жанрі написані вірші Гафіза? (Газель.)
—  Які  основні  теми  його  поезій?  (Кохання,  роздуми  про  життя,  радощі  життя, 
прагнення пізнати сенс буття.)
— Який загальний настрій поезій? (У поезіях Гафіза поєднуються різні настрої: 
він виступає то мрійником, то скептиком. Мотиви уславлення в   його творах співісну-ють із бунтарськими, з  філософськими роздумами.) 
— Яку особливість поезій Гафіза ви помітили? (У своїх віршах автор не ховається 
за умовною особистістю ліричного героя. У творах підкреслюється, що йдеться про по -чуття самого автора. Тому майже в  усіх поезіях є   звертання до самого себе («Гафізе»).)
—  Проаналізуйте  будову  газелей  і  знайдіть  особливість,  притаманну  творчості 
поета. (Це ліричні вірші. В останньому бейті газелей Гафіза міститься філософ ський 
висновок-узагальнення, виражений в   афористичній формі.)
V.  ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Підсумкова бесіда.
— Які форми східної поезії є  найпоширенішими? (Бейти, газелі, рубаї.)
— Дайте визначення цим формам.
— Які теми є  характерними для творчості Рудакі та Гафіза? (Теми кохання, ра -дощів буття, філософських роздумів про життя.)
—  Який  загальний  настрій  поезій?  (Різний,  але  переважно  оптимістичний.  Це 
свідчить про вміння авторів попри всі негаразди бачити радість життя, красу приро -ди і   людських стосунків та прославляти їх.)
2. Заключне слово вчителя.
Перегорнуто ще одну сторінку чарівного світу лірики східних поетів. Ця поезія 
нагадує  дивні  казки  Шахерезади,  які  завжди  цікаво  слухати,  бо  душа  відпочиває, 
сповнюється світлом, оптимізмом, радістю.
  Можливо,  у   цьому  й  полягає  секрет  нетлінності  творчого  набутку  східних  му -дреців.
Слід зазначити, що жанрові форми східної поезії, зокрема газелі, зустрічаються 
у   творчості Й.В. Ґете, українських поетів І. Франка, Д. Павличка та інших.
Перекладали поезію народів Сходу, крім уже названих А. Кримського та В.  Ми-сика, М.  Бажан, П. Тичина, Л. Дмитерко, Л. Первомайський.
VII.   ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Підготуватися до тематичного оцінювання.
Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (26.11.2013)
Переглядів: 6355 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: