Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 23 Тема. Сумна доля вигнанця (Публій Овідій Назон. «Метаморфози», «Сумні елегії»).

УРОК  №  23
Тема.   Сумна  доля  вигнанця  (Публій  Овідій  Назон.  «Метаморфози»,  «Сумні  елегії»).
Мета:  ознайомити  учнів  із  життям  і  творчістю  римського  поета  Овідія  на  матеріалі  уривків 
з   його  творів;  розвивати  навички  аналізу  поезій,  виразного  читання,  зв’язного  мов-лення,  образне  мислення;  формувати  стійкий  інтерес  до  літератури.
Обладнання:   портрет  поета;  тексти  його  творів  «Метаморфози»,  «Сумні  елегії».
ХІД УРОКУ
Буду в  людей на устах, і  якщо таки мож -на покластись
На прозорливість співця — возвеличений, 
житиму вічно.
Овідій. «Метаморфози»
I.   ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ,  МЕТИ  ТА  ЕПІГРАФА  УРОКУ
II.  СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Літературна  діяльність  Овідія  припадає  на  другу  половину  правління  Августа, 
коли творчі сили «золотої доби» вже почали слабнути. Молодший сучасник Верґілія 
та Горація, блискучий поет, він був улюбленцем римської «золотої молоді». Але доля 
не завжди всміхалася йому.
2. Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Овідія.
Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. — бл. 18 р. н. е.) народився в  місті Сульмон, 
що знаходиться в  150 км на північний схід від Рима. Цікаво, що найголовніші факти 
життя поета стали відомі завдяки йому самому, оскільки він виклав їх в  одній зі своїх 
«Скорботних елегій» (IV книга, 10-та елегія).
Належав  Овідій  до  старовинного  роду  вершників.  Батько,  прагнучи  дати  обом 
своїм синам гарну освіту, відвіз їх до Рима, де вони навчалися у   відомих філософів та 
риторів, зокрема у  популярного оратора Порція Латрона, багато думок якого пізніше 
зазвучать у   віршах Овідія. Старший його брат Луцій обрав політичну кар ’єру, а  Овідія 
з   дитинства приваблювала поезія. Захоплення молодшого сина викликало негативне 
ставлення батька, який вважав поезію не вартим уваги заняттям. Раптово віком у   20 
років помирає Луцій. Овідій разом зі старшим другом Емілієм Марком три роки подо -рожує, відвідує Афіни, Малу Азію, Сицилію. Після повернення, мабуть, виконуючи 
волю батька, він вступає на державну службу. Спочатку Овдій служив у  поліцейсько-му управлінні, потім виконував суддівські обов’язки, але відмовився від адміністра -тивної  служби.  Причиною  була  література,  у   світ  якої  він  з   радістю  поринув.  Овідій 
двічі невдало одружувався, і  лише третя дружина Августа, вихована тіткою, залиши-лася вірною йому до кінця життя. Цей шлюб увів Овідія у  вищі кола Рима.
Він  швидко  став  популярним  поетом,  членом  гуртка  Корвіна  Мессали,  де  по-знайомився з   Тібуллом і  Проперцієм, яких вважав своїми вчителями. Одна за одною 
з’являються книги Овідія: епічна поема «Гігантомахія», трагедія «Медея», три кни -ги еротичних «Любовних елегій», дидактична поема «Наука кохання», поема «Ліки 
від кохання», книга «Героїні».
Минав час. Із життя пішли Верґілій, Тібулл, Проперцій, Горацій… Талант Овідія 
наприкінці століття досяг свого розквіту. Він працює над «Фастами» («Римським ка -лендарем»), «Метаморфозами» («Перевтілення»). Ці поеми мали такий великий успіх, 
що їх автора стали порівнювати з  Верґілієм та Горацієм. До десяти разів йому присуд-жували перемоги на співочих змаганнях, його всюди запрошували, патриції намага-лися зав’язати з  ним дружбу, римська молодь вчила напам’ять його витончені вірші.
І  враз  трапилося  несподіване.  Одного  нещасливого  дня  8  р.  н.  е.  все  змінилося. 
Спеціальним указом Августа Овідій був висланий з  Рима в  найвіддаленіший закуток 
імперії — місто Томи (сучасна Констанца в  Румунії), де й   пройшли останні роки його 
життя. Причини несподіваного заслання залишаються невідомими. 
Поет дуже важко переживав розлуку з  дружиною, з  Римом, зі звичним життям. 
Перебування у  холодній, напівварварській глушині виявилося для нього надзвичай-но тяжким. З подивом і   жахом він розповідав про замерзлий Істр (Дунай), похмурий 
і   непривітний Понт Евксінський, про сніги, холодні зими, хутряний одяг фракійців 
(місцевих жителів).
Єдиною  відрадою  Овідія  залишалася  поетична  творчість  (від  якої  він  спочатку 
хотів відмовитися), листування з  дружиною, друзями. Багато листів поет написав Ав-густові, благаючи про помилування. Але все було даремно.
У далеких Томах Овідій написав п’ять книг «Скорботних елегій», чотири книги 
«Послань з  Понта», склав напівзагадкову поему «Ібіс», поему «Риболовля», від якої 
збереглося кілька десятків рядків.
У 18 р. н. е. Овідій помер, так і  не побачивши улюбленого Рима, коханої дружи -ни.  Він  похований  у  Томах.  Останнє  бажання  поета  було  таким:  «Хай  переправлять 
кістки мої в   урні могильній, зроби так!» Але воно не було виконане.
Творчість Овідія мала велике значення для розвитку як римської, так і   західної 
літератури  взагалі.  Його  твори  приваблюють  тонким  музичним  віршем,  пластичні -стю зображення, наочністю розповіді. Еротичні вірші поета стали вершиною любов -ної лірики.
За  доби  Середньовіччя  Овідія  шанували  поряд  з  Верґілієм,  а  його  ліричні  твори 
дали поштовх швидкому розвиткові середньовічної любовної лірики.
В  епоху  Відродження  найбільшу  популярність  мали  «Метаморфози»,  які  стали 
невичерпним джерелом сюжетів для художників і  письменників. У  XVII—XVIII   ст. 
на основі його творів було написано багато опер та балетів.
В Україні Овідій відомий дуже давно. Його твори вивчалися у Києво-Могилянській 
академії. Творчістю Овідія захоплювався Г. Сковорода. Високо цінував талант поета Т. 
Шевченко, який у роки заслання неодноразово використовував у своїх творах скорботні 
мотиви  останніх  книг  римського  митця.  Наприкінці  XIX  ст.  Овідія  перекладали  О. 
Пчілка, О. Маковей. Пізніше його твори були перекладені М. Зеровим. У 1986 р. вийшов 
повний текст «Метаморфоз» у   перекладі А. Содомори.
3. Робота з епіграфом.
— Як ви розумієте слова Овідія, що служать епіграфом уроку?
—  Подумайте,  як  поетичні  рядки  Овідія  перегукуються  з  одою  Горація 
«Пам’ятник»?
4. Коментар учителя.
Епіграфом  служать  рядки  Овідія,  які  закінчують  поему  «Метаморфози».  Ось 
повний авторський текст у  перекладі А. Содомори:
Ось і завершено труд. Ні вогонь, ні залізо, ні злобна 
Давність не владні над ним, ані гнів руйнівний Громовержця… 
Всюди, куди б на землі не прослалася Римська держава, 
Буду в людей на устах і, якщо таки можна покластись  
На прозорливість співця — возвеличений, житиму вічно.
У цих словах міститься оцінка величезного обсягу здійсненої роботи і  сподіван-ня на те, що праця буде гідно поцінована нащадками.
5. Літературознавчий коментар вчителя.
Вчено-розповідна  поема  Овідія  «Метаморфози»  («Перевтілення»)  складається 
з   15-ти книг, що містять 250 малих поем, кожна з  яких закінчується перевтіленням. 
Окремі  розповіді  в  поемі  мають  хронологічну  основу.  У  своєму  творі  автор  створив 
міфологічну картину античного світу.
Сюжет  поеми  рухається  від  створення  світу,  що  є  першим  перетворенням 
початкового  хаосу  в   космос,  до  сучасних  Овідію  часів.  У  другій  частині  твору 
з’являється думка про погіршення людського роду з   плином часу. Як і   в   міфолологіях 
багатьох  народів  світу,  розбещенність  людей  призвела  їх  до  всесвітнього  потопу.  В 
Овідія  цей  мотив  розроблений  за  грецьким  міфом  про  Девкаліона  і  Пірру.  Саме  від 
них  пішло  нове  покоління  людей.  На  їхнє  прохання  знову  населити  землю  людьми 
Юпітер наказав їм набрати каміння й кидати через голову. Каміння, яке кидав чоловік, 
«обернулося на мужів», а   те, що розкидала жінка, «набрало жіночої статі».
У  книзі  систематизовано  оповіді  про  перетворення  відомих  міфологічних  героїв: 
красеня Нарциса, який так довго милувався своїм відображенням у  воді, що перетворився 
на  квітку,  Орфея  та  Еврідіку,  Пігмаліона  тощо.  Останні  частини  поеми  присвячені 
міфологічній історії Риму, яка виводиться з   часів Троянської війни і   до появи в  Італії 
перших  поселенців.  Закінчується  твір  похвалою  на  адрес  у  Юлія  Цезаря  та  Августа, 
які обожнюються й  оголошуються покровителями Риму.
6. Творче виразне читання уривка з поеми «Метаморфози» «Чотири покоління людей».
Книга 1, вірші 89—150, переклад М. Зерова.
7. Бесіда за прочитаним.
— Як Овідій класифікує людський рід? (Він виділяє чотири покоління людей.)
—  Як  людські  покоління  пов’язані  з   назвами  металів?  («Перше  поріддя  було 
золоте»,  потім  «срібна  пора  наставала»,  «третя  доба  —  мідяна»,  «остання  порода   — 
залізна».)
— Яким було перше покоління людей? («З власної волі воно Правоту шанувало 
і   Чесність», люди жили мирно, збирали плоди, «вічна стояла весна», всього було до-волі.) 
—  З  чим  пов’язана  поява  другої  доби?  (З  приходом  Юпітера,  який  захопив  вла-ду,  скинувши  Сатурна.  Тоді  змінився  клімат,  з’явилися  пори  року,  люди  змушені 
були будувати оселі.)
Що характерно для третьої доби? (Люди стали войовничими, «суворої вдачі», 
але ще не злочинні.)
Якою була остання доба? Які людські вади з’явилися? (Найстрашнішою. «Зра-зу ж з’явилася Кривда, минулися Чесність і  Правда; Хитрість, Брехня і  Підступство 
посіли  їх  місце  спустіле;  Зрада  прийшла  і  Насильство,  жадоба  на  гроші  і  статки…», 
«вийшла на люди Війна», «никне Побожність і  Віра», «Землю, сплямовану кров’ю», 
покинула Справедливість (богиня справедливості Астрея жила поміж щасливих лю -дей,  але  людська  недосконалість  змусила  її  лишити  землю  і   вознестися  на  небо,  де 
вона стала сузір’ям Діви).)
— Якими постають люди в  поемі? (Жахливими. Вони багато чого навчилися, ба-гато вміють, але забули моральні заповіді.)
8. Проблемне запитання.
— Подумайте і дайте тлумачення класифікації людей в Овідія у  моральному плані. 
(Відомо, що золото і  срібло є   благородними металами. Тому і   люди на перших етапах 
свого  розвитку  теж  були  благородними.  Мідь  —  метал  рожево-червоного  кольору, 
який під дією вологого повітря має здатність окислюватися і  вкриватися зеленим на-льотом. Так і  в   людей поступово починають з’являтися різні вади, вони стають більш 
жорстокими. А залізо — метал твердий. Люди, розвиваючись в  економічному плані, 
поступово втрачають «золото душі», тобто все те хороше й  добре, що було в  них. Зга-даймо вислови «залізне серце», «залізна душа».)
— Яке символічне значення має подібна класифікація? (Поема Овідія «Метамор-фози» містить прихований докір людству, яке «проміняло золото на залізо», перетво -рило блаженний земний рай на пекло.)
9. Культурознавчий коментар вчителя.
Поема Овідія «Метаморфози» стала невичерпним джерелом сюжетів і   мотивів для 
письменників, художників і  музикантів. Серед них Леся Українка (поема «Ніобея»), 
П.  Пікассо  (ілюстрації  до  поеми  «Метаморфози»),  П.  Рубенс  («Пейзаж  з  Філемоном 
і   Бавкідою»), Ш. Гуно (опера «Філемон і  Бавкіда»).
Українською мовою «Метаморфози» перекладали І. Стешенко, Олена Пчілка, М. 
Зеров, А. Содомора.
10. Виразне читання уривка із «Сумних елегій» Овідія «Зима на чужині». Книга 3, елегія
10, переклад Г. Кочура.
11. Бесіда за прочитаним.
—  Який  настрій  елегії?  (Сумний,  відчувається  розпач  героя.  Адже  в  ній 
розповідається про вигнанця, котрий живе між чужинцями.)
— Як Овідій описує землю чужинців? (Перед нами постає сумна картина суворої 
зими з  холодними вітрами і  снігами.)
— Якою постає перед читачем річка Істр? (Скутою кригою, непривітною.)
— Якими зображені люди? (Чужинців автор називає варварами, дикунами. Він 
описує ворожі набіги диких племен на мирні села.)
—  Що  дивує  ліричного  героя?  (Те,  що  скрізь  лежить  необроблена  земля,  немає 
виноградників, яблуневих садів.)
— Як ви вважаєте, у  чому полягає особливість описів природи? (Автор не малює 
в   деталях картини природи, а  передає власне сприйняття окремих явищ.)
— Які легенди згадує Овідій у  поезії? (Автор згадує легенду про Леандра, котрий 
покохавши Геро, жрицю Афродіти, щоночі препливав до неї через Геллеспонт (тепер 
Дарданелли), керуючись світлом маяка. Але однієї бурхливої ночі світло маяка згас -ло, і  Леандр загинув у  хвилях. Наступного дня Геро, побачивши труп юнака біля бе-рега, сама кинулася в   море.)
— Як закінчується елегія? (Елегія закінчується розпачливим наріканням на долю, 
яку, на жаль, не можна змінити. Автор пише: «Горе моє! Не заходь жоден щасливий 
сюди. Адже так широко світ розіслався безмежно великий, Нащо ж на муки мені край 
цей відкрито сумний».)
—  Чим,  на  вашу  думку,  цікавий  цей  твір  для  сучасного  читача?  (Елегія  Овідія 
дає чудовий етнографічний матеріал про життя людей на початку нашої ери.)
12. Творче завдання.
— Визначте, які художні засоби використовує Овідій у  своєму творі. (Автор вико -ристовує багато епітетів (дальня країна, тепле повітря, хвилі плинні, море безкрає), 
порівняння (земля стає біла, мов мармур; суда, мов мармуром, стиснуті льодом; нео -броблена, мов пустка, земля), метафори (Істр хвилями плинними запобігає війні; Бо -рей, сніги заважають нам жити; небо тремтяче, і   те ніби гнобить людей; отруту страш -ну бистре залізо несе).)
13. Слово вчителя.
Слід зазначити, що на чорноморському узбережжі створено багато легенд про пе-ребування в   цих місцях Овідія. Вони існували протягом тривалого часу. Дослідники 
стверджують,  що  їх  знав  О.  Пушкін,  який  теж  був  вигнанцем  на  тих  же  берегах.  У 
віршах цього періоду він неодноразово згадує римського поета.
Цікаво,  що  фортецю,  розташовану  на  півдні  України,  названо  на  честь  поета 
Овідіополь.
III.   ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
Узагальнююча бесіда.
— Про які факти життя Овідія ви дізналися на уроці?
— У чому, на вашу думку, полягає трагізм його долі?
— Назвіть твори поета.
— Якою була тематика його поезій?
— Як вона змінилася під ударами долі?
— Які проблеми порушує поет у  творі «Метаморфози»?
— Якими настроями пронизана елегія «Зима на чужині»? З чим пов’язані ці на-строї?
ІV.   ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Підготуватися до тематичного оцінювання.

Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (25.11.2013)
Переглядів: 11770 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: