УРОК № 20 Тема. Публій Верґілій Марон. Поема «Енеїда» як літературна обробка римської леген-ди про троянця Енея — засновника Риму - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 20 Тема. Публій Верґілій Марон. Поема «Енеїда» як літературна обробка римської леген-ди про троянця Енея — засновника Риму

УРОК  №  20
Тема.   Публій Верґілій Марон. Поема «Енеїда» як літературна обробка римської леген-ди  про  троянця  Енея  —  засновника  Риму.  Заспів  (книга  I,  вірші  1—33).  Творче  наслідування  поеми  Гомера.
Мета:  ознайомити  учнів  із  творчістю  римського  поета  Верґілія  на  прикладі  його  поеми 
«Енеїда»; розкрити особливості композиції твору, дослідити зв’язок з   поемами Гоме-ра;  навчати  аналізувати  текст,  розвивати  навички  конспектування,  вміння  знаходити спільне  й   відмінне  в  літературних  творах  різних  авторів;  формувати  уявлення  про індивідуальність  стилю  письменника.
Обладнання:   тексти поеми Верґілія «Енеїда» (у перекладах на вибір учителя); репродукція мозаїки 
«Верґілій  в  оточенні  двох  муз».
ХІД УРОКУ
I.   ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ  ТА  МЕТИ  УРОКУ
II.  СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Естафету давньогрецької літератури прийняла література Давнього Риму. Заснова­
на в   III ст. до н. е. римська література пройшла такі самі етапи розвитку, як і   грецька, 
але значно інтенсивніше. Найбільшого розвитку римська література досягла за часів 
правління імператора Августа, який підтримував могутність своєї держави не лише 
силою, а й пропагандою власних ідей. Визначну роль у цьому зіграла література. Даний 
період увійшов в  історію під назвою «золота доба» римської поезії.
Близький  до  імператора  Гай  Цільній  Меценат  згуртував  навколо  себе  талано­
витих поетів, підтримував їх матеріально, але за це вони мали уславлювати імператора 
Августа. До цього гуртка належали такі видатні римські поети, як Вер ґілій, Горацій, 
Тібулл.
Римська література відзначається своїм розмаїттям: розвивається поезія — філо­
софська (поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей») та елегійна (твори Альбія 
Тібулла, Секста Проперція), жанр байки (Федр), створюються поеми, сатири, оди, по ­
слання, історіографічні твори (Юлій Цезарь «Записки про Галльську війну», «Записки 
про громадянську війну», Тіт Лівій «Римська історія»). Високого рівня досягає ора ­
торське мистецтво (промови Цицерона про державу, про межі добра і  зла, про дружбу).
У зв’язку з  ослабленням Римської імперії з  II ст. н. е. починається занепад рим е­
ської літератури. На зміну їй прийшла епоха Середньовіччя.
2. Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Верґілія.
Публій Верґілій Марон (70 р. 19 р. до н. е.)
Відомий  український  поет  М.  Зеров  присвятив  знаменитому  римлянину  вірш 
«Верґілій».
(Учень виразно читає поезію.)
Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий,  
З дитинства ніжного колисаний селом,  
Звеличив кий, і плуг, і мідний шолом, 
І знявся до вершин нечуваної слави.  
…Той час минув — і Рим, і  цезарів діла  
Рука історії до трун поволокла, 
Де сплять усіх часів ілюзії й корони.  
Та він живе, і дзвін гучних його поем 
Донині сниться над риданнями Дідони 
Брязчанням панцирів і сплесками трирем.
3. Робота з мозаїчним портретом «Верґілій в оточенні двох муз».
— Що зображено на мозаїці?
— Яким ви бачите Верґілія?
4. Мистецтвознавчий коментар учителя.
Відомо,  що  цю  настінну  мозаїку,  яка  донесла  до  нас  образ  видатного  поета, 
знайшли наприкінці минулого століття під час будівельних робіт в  одній з  колишніх 
римських провінцій у   місті Суса.
На ній зображено одягненого в  білу тогу чоловіка, що сидить у  кріслі. Ліворуч від 
нього  стоїть  муза  історії  Кліо.  Праворуч,  обпершись  ліктем  на  спинку  крісла,  з   тра ­
гічною  маскою  у  лівій  руці,—  муза  трагедії  Мельпомена.  Зображення  дуже  близьке 
до  того  образу  поета,  який  описав  відомий  історик  Светоній  та  його  біограф  Донат: 
«Верґілій був високий на зріст, худорлявий, смаглявий, зовні дуже схожий на селя ­
нина».
4. Продовження повідомлення підготовленого учня про життя і творчість Верґілія.
Автор  всесвітньо  відомої  героїчної  епопеї  «Енеїда»  Публій  Верґілій  Марон  на­
родився  15  жовтня  70  р.  до  н.  е.  в  селі  Андах,  неподалік  від  міста  Мантуї  (Північна 
Італія), в   родині дрібного землевласника, що колись був, за одними даними, гончарем, 
а   за  іншими  —  поденником.  У  рідному  домі  в  душу  хлопчика  глибоко  запали  любов 
до італійської природи та щира шана до мозолистих рук хліборобів. Ці почуття май ­
бутній  поет  натхненно  висловив  у  своїй  пізнішій  творчості.  Його  дитячі  та  юнацькі 
роки припали на буремну й   тривожну пору в  історії Римської держави. Затяжні гро­
мадянські війни та непримиренний антагонізм супротивних партій підірвали основи 
аристократичної республіки, підготували ґрунт для нової форми правління — війсь ­
кової диктатури Гая Юлія Цезаря і  Принципату Октавіана Августа.
Початкову освіту Верґілій здобув у  сусідній Кремоні, дійшовши повноліття, виї­
хав до Медіолану (Мілан), а  згодом до Риму, щоб продовжити навчання. Він готувався 
стати адвокатом, але кволе здоров’я, повільне мислення, сором’язливість прешкоди ­
ли його адвокатській кар’єрі. Після смерті батька Верґілій успадкував садибу, деякий 
час господарював і  займався літературною працею, котрою захоплювався з   юних літ. 
Верґілій писав ліричні вірші і   цікавився філософією, інтерес до якої в  ньому розбудив 
його вчитель — епікуреєць Сірон. Однак любов до муз премогла, і Верґілій став поетом.
Близько 45 р. до н. е. Марон повертається в  рідні Анди з  твердим бажанням при­
святити  себе  письменству.  За  свідченням  античних  біографів,  тодішній  намісник 
Транспаданської  Галлії  (нині  Ломбардія)  цезаріанець  Гай  Асіній  Полліон,  прекрас ­
ний знавець грецької та римської літератур, помітив своєрідний хист Верґілія і  спря­
мував молодого письменника на створення буколістичних віршів. Та спокійні заняття 
буколіками були перервані конфіскацією селянських земель на користь ветеранів Гая 
Юлія  Цезаря,  яким  передавалися  землі  околиць  Мантуї  та  Кремони,  отже,  і  маєток 
Верґілія. Завдяки заступництву Полліона та Октавіана, землю йому повернули. Вті ­
шений  поет  звеличив  свого  захисника  Октавіана  в  першій  еклозі  (поемі)  буколічної 
збірки. Але радість була предчасна: у  41 р. спалахнула нова братовбивча війна між Ок­
тавіаном і  Луцієм Антонієм, після якої околиці Мантуї знову перейшли до рук вете­
ранів. Поета прогнали з   маєтку. Він ледве врятувався від меча оскаженілого центуріо ­
на. Точно невідомо, чи повторне клопотання про повернення землі було успішне чи ні.
Тим часом, у  39 р. до н. е. Верґілій опублікував свій твір «Буколіки», який спра­
вив  велике  враження  на  громадськість.  Автором  книги  зацікавився  особистий  друг 
Октавіана Гай Цільній Меценат, великий шанувальник поезії і  сам літератор, однак 
ділетант.  Увійшовши  до  мистецького  гуртка  Мецената,  Верґілій  дістав  матеріальне 
забезпечення,  а   це  дало  йому  змогу  цілком  віддатися  поезії,  найдорожчому,  за  його 
словами, скарбові світу. У своїй поемі «Буколіки» він писав:
Музи дорожчі мені від усього на світі. Богині 
Що найпильніше служу вам і серцем шаную я  щирим.
(Переклад М. Зерова)
Ставши прихильником Октавіана, ідеолога нового державного ладу, Верґілій при­
святив йому наступний великий твір «Георгіки», над яким працював сім років (37—
30 рр.), живучи майже безвиїзно в  Неаполі.
Після  цієї  поеми  Марон  узявся  за  монументальну  працю  —  «Енеїду»,  якій  від­
дав десять останніх років життя. Спочатку поет склав план і   написав епопею прозою, 
а   потім став надавати віршової форми тим частинам, які йому припали до вподоби.
Щоб  оглянути  власними  очима  місця,  зображені  в  «Енеїді»,  Верґілій  вирушив 
у   подорож по Греції та Малій Азії. Проте Трою йому побачити не довелося. Тяжко за­
хворівши в  Афінах, він припинив подальшу мандрівку. Август, який на цей час при­
був до Афін, порадив хворому повернутися разом з  ним до Італії. В    дорозі стан поета 
погіршився,  а   після  висадки  у   порту  Брундізій  (східне  узбережжя  Італії)  21  вересня 
19 р. до н. е. життя Верґілія обірвалося. Прах великого митця перевезли до Неаполя 
і   там поховали при Путеоланській дорозі. На надгробній плиті викарбувано дистих:
У Мантуї я народився, умер у  калабрів. Неаполь  
Прах береже. Оспівав пасовища, села, вождів.
Верґілій залишив по собі славу не тільки визначного поета. Античні письменни­
ки зображають його як надзвичайно добру, ніжної вдачі людину. Виняткова чуйність 
і   доброзичливість приваблювали до нього багатьох дюдей, які ставали його друзями. 
Сучасники свідчили, що він був далекий від заздрощів, радів чужим успіхам і  з   від­
даністю  допомагав  іншим  письменникам.  Якнайтепліше  згадує  Верґілія  видатний 
поет Горацій, називаючи свого друга «світлою душею».
Слід  зазначити,  що  найбільшу  славу  Верґілієві  принесли  три  головні  його  тво­
ри:  «Буколіки»  («Еклоги»  —  пастуші  пісні),  «Георгіки»  («Хліборобські  вірші»)  та 
«Енеїда».
5. Повідомлення учнів про задум поеми «Енеїда».
У  вступі  до  III  книги  «Георгік»  (рядок  46)  Верґілій  обіцяв  написати  воєнно ­   ге и­
роїчну поему про подвиги Августа. Але згодом він облишив цей свій задум і  взявся за 
епопею,  яка,  зв’язуючи  міфічні  розповіді  з  новим  політичним  ладом  —Принципатом 
— прославила б увесь римський народ, його легендарних предків та історію і  водночас 
підносила  б  і   заслуги  імператора  та  всього  роду  Юліїв.  Ідеальною  для  такої  мети 
здавалася  історія  мандрів  і   воєн  троянського  героя  Енея,  який  начебто  заснував  на 
латинській землі царство, що стало основою Римської держави. Так була взята легенда 
про родовід римлян від поєднання італійців з  нащадками троянців.
6. Літературознавчий коментар «Міфологічна основа поеми „Енеїда”».
Цікаво,  що  легенда  про  мандри  Енея  не  була  плодом  римської  народної 
творчості,  а   являла  собою  книжний  пам’ятник,  до  того  ж  іноземного  походження.
Відомо,  що  грецькі  письменники  —  поет  Стесіхор  та  історики  Гелланік,  Тімей 
і   Діонісій Галікарнаський — пов’язали особу Енея з  Італією і  зробили його засновни­
ком Риму. Цей переказ ще до Верґілія знайшов визнання в  Римі.
Чимало пихатих римських родів усілякими засобами намагалися довести своє по­
ходження  від  самого  Енея.  Зокрема,  на  це  претендував  рід  Юліїв,  до  якого  належав 
славнозвісний  римський  політичний  діяч,  полководець  і   письменник  Гай  Юлій  Це ­
зар і  всиновлений ним Октавіан.
За легендами, син Енея Асканій мав ще й   друге ім’я — Іул чи Юл, а   довести, що 
Юл є  прабатьком юлійського роду, не становило жодних проблем. Якщо так, то Юлій 
Цезар і  Октавіан Август — нащадки Енея і  через те мають божественне походження, 
оскільки їх міфічний предок був сином Анхіса і   богині Венери.
Така псевдонаукова версія мала обґрунтувати особливе соціально­політичне стано ­
вище їх у  римському суспільстві та узаконити узурповану владу. Сучасники стверджу­
вали, що Гай Юлій Цезар збирався навіть відбудувати Трою й  зробити її столицею Рим ­
ської  імперії.  А  Октавіан  Август,  прикрашаючи  римський  форум  статуями  славних 
діячів стародавнього Риму, на чільному місці поставив скульптуру Енея.
Отже, обравши за сюжет легенду, Верґілій використав її для прославлення Авгу­
ста й  освячення його режиму як «золотої доби» в   історії римського народу, тобто на­
дав поемі актуального політичного забарвлення.
7. Слово вчителя «Композиція поеми Верґілія „Енеїда”».
Задумана як римська паралель до гомерівських «Іліади» та «Одіссеї» разом узя­
тих, Верґілієва поема чітко поділяється на дві частини, з   яких кожна складається із 
шести книг. Перші шість містять розповідь про блукання Енея, нагадуючи «Одіссею», 
а   друга половина (книги  VII—XII) — опис богів в  Італії, це нібито римська «Іліада».
8. Коментоване виразне читання «Заспіву» до поеми Верґілія «Енеїда».
Книга I, вірші 1—33, переклад М. Зерова.
9. Бесіда за прочитаним.
—  З  чого  починається  поема?  (З  прославлення  Енея,  засновника  майбутньої 
могутньої держави.)
— Чи є  в   поемі традиційне звертання до Музи? (Так, звичайно. У традиційному 
звертанні  до  Музи  наголошується,  що  причиною  лиха,  якого  зазнав  Еней,  був  гнів 
богині Юнони.)
— Який шлях мав пройти Еней? (Із Трої до берегів Італії.)
—  Які  боги  та  міфічні  герої  згадуються  в  зачині?  (Юнона,  Паріс,  Ганімед  (цей 
красень був викрадений Юпітером і   став його виночерпієм на Олімпі), Ахілл, пенати 
(боги ­ охоронці  домашнього  вогнища,  покровителі  цілої  держави,  а  також  окремої 
людини та її праці).)
—  Які  міфологічні  міста  названі  в  пісні?  (Альбалонга  (древнє  італійське  місто, 
засновником якого був син Енея Асканій), Карфаген, Троя.)
— Як у  поему входить мотив долі, традиційний для античної літератури? (У   кінці 
заспіву з’являється мотив долі (фатума): «Пасерби Долі, вони усіма блукали морями. 
Стільки  страждання  лягло  на  підвалини  Римського  роду!»  Так  підкреслюється,  що 
мандрівка Енея сталася з  волі богів і  змінити щось було неможливо.)
— Визначте віршовий розмір поеми. (Гекзаметр.)
III.   ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
Запитання для контролю.
— Назвіть хронологічні межі існування римської літератури.
— Чому період правління Августа називають «золотою добою» літератури?
— Назвіть найголовніші твори Верґілія.
— У чому полягає особливість композиції поеми?
— Яка міфологічна основа твору?
— У чому виявилося творче наслідування Верґілієм поем Гомера? (Побудова пое­
ми, заспів, розмір, сюжет (воєнні подвиги і  подорож героя), роль долі в  житті та вчин­
ках героїв.)
IV.   ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Вивчити  конспект.  Прочитати  уривки  з  книги  6  («Пророцтво  Анхіза  в  Аїді  про 
майбутню  славу  Риму»)  та  8  («Щит  Енея»).  Підготувати  повідомлення  «Значення 
"Енеїди” у  розвитку римської літератури» та «Поема Верґілія „Енеїда” й   Україна».

Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (25.11.2013)
Переглядів: 7422 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
1  
прикольно

Ім`я *:
Email *:
Код *: