УРОК № 17 Тема. Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії (Софокл. «Антігона». Пісня хору «Дивних багато в світі - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 17 Тема. Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії (Софокл. «Антігона». Пісня хору «Дивних багато в світі
УРОК № 17
Тема. Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії (Софокл.
«Антігона». Пісня хору «Дивних багато в світі див» (стасим I, вірші 332—383)).
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю давньогрецького трагіка Софокла; проаналі-
зувати пісню хору з трагедії драматурга «Антігона»; розвивати навички аналізу твору,
виразного читання, зв’язного мовлення, логічного мислення; сприяти формуванню
гуманізму, моральних якостей.
Обладнання: тексти трагедії Софокла «Антігона» (у перекладі на вибір учителя).
ХІД УРОКУ
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Перевірка домашнього завдання.
Зачитування творів та їх короткий аналіз (3—4 роботи).
2. Літературна вікторина.
1) Ім’я бога, з яким було пов’язано виникнення театру. (Діоніс.)
2) Як називалися ці свята? (Діонісії.)
3) Провідна фігура давньогрецького театру. (Заспівувач.)
4) Кому належала головна партія у драматичній виставі? (Хору.)
5) Кількість акторів у давньогрецькій виставі. (Один.)
6) Місце для глядачів. (Театрон.)
7) Круглий або підковоподібний майданчик, що доходив до першого ряду місць. (Ор-
хестра.)
8) Намет для переодягання акторів. (Скене.)
9) Батько трагедії. (Есхіл.)
10) Назва трагедій Есхіла про Прометея. («Прометей-вогненосець», «Прометей заку-
тий», «Звільнений Прометей».)
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Окрім Есхіла, ще одним усесвітньовідомим давньогрецьким драматургом був Со-
фокл. Він розвинув оформлені Есхілом принципи драматичного мистецтва й започат-
кував новий його етап. Софокл жив у період найвищого піднесення Афінського
поліса
й усі особливості цього періоду значною мірою відобразилися в його творах.
2. Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Софокла.
Софокл (496—406 рр. до н. е.) народився у мальовничому афінському передмісті
Колоні, яке пізніше уславив у трагедії «Едіп у Колоні». Його батько Софілл був до-
сить заможним ремісником-зброярем, якого шанували афіняни. Він дав синові добру
на той час освіту.
Уже з дитинства Софокл виявив великі музичні здібності, які дали йому мож-
ливість писати музичний супровід до своїх трагедій. Але першою його спеціальністю
було лікарювання.
У молодості Софокл був близьким до вождів аристократів, входив до кола друзів
Перикла, з яким його зв’язувала міцна дружба. Проте сучасники свідчать, що він був
значно кращим поетом, ніж політичним діячем. Можливо, тому він і відійшов від дер-
жавної діяльності.
Першу свою перемогу як драматург Софокл здобув у 468 р. до н. е., перевірив-
ши Есхіла. Він дуже швидко завоював популярність, що зростала з року в рік, і з тих
пір ще 23 рази посідав перші місця на драматичних змаганнях і ніколи не зазнавав
поразки. Ним було написано понад 120 драматичних творів, але до нас дійшли лише
сім трагедій та фрагменти сатирівської драми «Слідопити».
Софокл дуже любив своє місто і ніколи з нього не виїздив, незважаючи на заман-
ливі пропозиції з боку інших полісів і тиранів. У кінці життя він став жерцем Аскле-
пія, бога лікарювання. Стародавні автори свідчать, що незадовго до смерті драматур-
га один із його п’яти синів Іофонт, який теж був поетом і писав трагедії з допомогою
батька, звернувся до суду, обвинувативши Софокла в недоумстві й вимагаючи встано-
вити над ним опіку. Син стверджував, що батько так був захоплений творчістю, що
занедбав усі майнові справи. Поет не виступив з довгою промовою у своє виправдан-
ня, як було заведено в ті часи. Він прочитав перший стасим хору з трагедії «Едіп у Ко-
лоні», у якому оспівував рідне місто. А потім, звернувшись до суду, коротко промо-
вив: «Якщо я Софокл, то я не безумний. А якщо я безумний, то я не Софокл». Судді
були вражені красою поетичних рядків і незвичністю
відповіді Софокла й одностай-
но відхилили позов Іофонта.
Після смерті Софокла був встановлений його культ. Як герой, він фігурував під
ім’ям Дексіона. Йому присвятили невеликий храм (героон), а в афінському театрі
Діоніса встановили статую Софокла.
Будучи людиною, що брала участь у суспільно-політичному житті й створенні
нової культури, Софокл у своїх трагедіях відображав явища, якими була сповнена
Афінська держава. Поет гостро виступав проти тиранії, порушував проблему багат-
ства і грошей, що на той час була дуже актуальною у зв’язку зі зростанням економіч-
ної могутності Афін і окремих громадян. Слід зазначити, що ставлення Софокла до
грошей було різко негативне. На його думку, гроші руйнують економічний і мораль-
ний уклад афінян, розтлівають душі людей. Драматург вірив у богів, які для нього
— уособлення вищої могутньої сили, чиї вчинки і задуми смертна людина осягнути
не може. Софокл високо цінував розум людини, хоча й наголошував на його обмеже-
ності та підвладності богам.
Серед найбільш відомих творів Софокла слід назвати трагедії «Аякс», «Електра»,
«Цар Едіп», «Антігона», «Едіп у Колоні», «Філоктет».
Софокл завершив створення грецької трагедії, а в його творчості вона досягла
своєї вершини. Продовживши справу Есхіла, він удосконалив її як жанр драматично-
го мистецтва й підсилив роль цього могутнього засобу впливу на розум і серця афін-
ських громадян.
У світову літературу Софокл увійшов як творець безсмертних образів, а його тра-
гедії до цього часу є чудовим застереженням від самовдоволення і душевного спокою,
нагадуванням про необхідність пильної уваги до себе і своїх вчинків, про моральну
відповідальність за них. Особливе захоплення викликають його героїні. Так Гегель,
глибокий знавець античності, назвав Антігону взірцем трагічної героїні.
До тем трагедій Софокла неодноразово зверталися митці різних епох. Серед них —
Вольтер, Й.В. Ґете, Ж. Расін, Ф. Шиллер, Г. Лессінґ, В. Капніст, М. Мусоргський, Д.
Бортнянський, І. Стравинський, Б. Брехт, Ж. Ануй та багато інших. Відомий україн -
ський поет І. Франко вперше переклав українською мовою трагедії «Цар Едіп», «Едіп
у Колоні», два гімни з трагедії «Антігона». Повністю трагедію «Антігона» переклав
П. Ніщинський. У наш час Софокла перекладали Б. Тен та А. Содомора.
Відомі вистави трагедій Софокла і на українській сцені. У 20-х роках
XX ст. «Цар Едіп» був поставлений Л. Курбасом і Г. Юрою в київському Молодому
театрі. В середині 60-х років Г. Юра в театрі імені І. Франка здійснив постановку
«Антігони».
3. Слово вчителя.
Трагедія «Антігона» належить до трагедій Фіванського циклу і поставлена в 442
р. до н. е. Цей твір завершує сумну розповідь про долю Лаєвого роду і вважається
однією з кращих античних драм. У ній розповідається про подальшу долю дітей царя
Едіпа: синів Етеокла і Полініка, дочок Антігони та Ісмени. Як відомо з міфів, Едіп
був царем міста Фіви, сином Лая та Іокасти. Дельфійський оракул напророкував, що
йому судилося вбити батька й одружитися з матір’ю. Пророцтво, незважаючи на всі
перестороги царя, збулося.
Після смерті Едіпа в смертельному двобої гинуть його сини, які правили Фівами.
Царем стає Креонт, який віддає наказ Етеокла як героя, захисника держави, похо-
вати з усіма почестями, а Полініка, який зрадив рідне місто і пішов на нього війною,
залишити на полі бою на поталу хижим псам і птахам. Антігона, незважаючи на за-
борону, поховала брата, адже для неї найголовнішим є виконання обов’язку. Однак її
схопила сторожа, і дівчину як порушницю закону чекає покарання. Антігону заживо
замуровують у печері-склепі, прирікаючи на мученицьку смерть. Віщун Тіресій пере-
конує Креонта скасувати страту Антігони, поховати тіло Полініка, щоб не накликати
на Фіви гніву богів. Наляканий і розгублений цар готовий відмінити наказ, але піз-
но: Антігона вчинила самогубство. Та цим не закінчилися нещастя у Фівах. Над тілом
дівчини заколює себе заручений з нею Гемон, син Креонта. Вчинила собі смерть і дру-
жина, не витримавши втрати сина. Цар залишається самотнім і спустошеним, безси-
лим перед нещастям, які сам накликав на себе. Зухвало відступивши від законів бо-
гів, він приречений на поразку. Отже, головний конфлікт твору — це протиріччя між
людськими законами і «неписаними» божественними.
Як слід розуміти зміст цього конфлікту? Головна героїня трагедії захищає боже-
ственні («неписані») закони, а боги, як відомо, ніколи не помиляються. Креонт стоїть
на сторожі державних законів, створених людиною. А людина, як смертна істота, може
помилитися. Так думав Софокл, а вслід за ним і тисячі еллінів, котрі вірили у пра-
вильність дій богів, в їхнє право керувати вчинками людей.
Трагедія створена за законами давньогрецького театру. Особливо цікавим є пер-
ший стасим «Дивних багато у світі див».
4. Виразне читання уривка з трагедії «Антігона».
(Стасим I, вірші 332—525 читає вчитель або підготовлений учень.)
5. Бесіда за прочитаним.
— Якою в стасимі постає людина? (Величним дивом природи.)
— Що здатна зробити людина? (Змагатися з вітром, володарювати на морі,
обробляти землю, ловити звірів і птахів, приручати тварин.)
— Чи кожній людині це під силу? (Ні, тільки розумній.)
— Кому не страшні хвороби, нещастя? (Тому, хто «звичаїв громадських пильнує
сповна». Тобто тому, хто шанує дану ним присягу, закони батьків і своїми вчинками
не викликає гніву богів.)
— Про яку небезпеку попереджає Софокл? (Мудрі витвори людини, «ясніші від
світлих надій», можуть перетворитися на протилежне — «біди від них більш, як
блага».)
— Що чекає того, хто порушить закони? (Неслава, нещастя, осуд дюдей.)
6. Проблемні запитання.
— Подумайте, чому стасим «Дивних багато у світі див» називають «гімном
людині». (Тому що в цих рядках лунає захоплення допитливістю і розумом людини.)
— Як у цьому уривкові виражається світоглядна позиція автора? (Автор вірить
у долю, яку мають вершити боги, і йти проти їхньої волі досить небезпечно.)
— Як ви думаєте, чи можна погодитися зі словами Софокла про те, що людина
здатна стати причиною зла? (Так, історія людства є найкращим доказом того. Адже
війни, тиранічні режими, екологічні проблеми, катастрофи, аварії — теж діяння
людей.)
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Узагальнююча бесіда.
— Подумайте, чому творчість Есхіла та Софокла вчені вважають «золотою до-
бою» давньогрецької літератури? (Тому що обидва драматурги порушували важливі
для свого часу питання.)
— Якою Софокл зобразив людину? Чому? (Досконалою, розумною, красивою.
Саме такою уявляли людину давні греки.)
— Який вплив мав Софокл на подальший розвиток світової літератури?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Дати письмову відповідь тему «Вплив давньогрецького театру на розвиток світо-
вої літератури».
Світоглядна
позиція автора
Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (25.11.2013)
Переглядів: 6938 | Рейтинг: 2.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: