УРОК № 13 Тема. Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Види давньогрецької лірики. Творчість Тіртея та Архілоха. - Зарубіжна література 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 13 Тема. Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Види давньогрецької лірики. Творчість Тіртея та Архілоха.

УРОК № 13
Тема. Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Види давньогрецької лірики.
Творчість Тіртея та Архілоха.
Мета: ознайомити учнів з особливостями давньогрецької лірики, її видами на прикладі аналізу
поезій Архілоха і Тіртея; розвивати навички конспектування, аналізу віршових текстів,
зв’язного мовлення, виразного читання; сприяти розширенню кругозору школярів.
Обладнання: тексти поезій Архілоха і Тіртея (у перекладах на вибір учителя).
ХІД УРОКУ
Краса — релігія мудреців.
Давньогрецька мудрість
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Перевірка домашнього завдання.
Прослуховування домашніх учнівських творів і їх аналіз (3—4 роботи).
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Робота з епіграфом.
— Як, на вашу думку, слід розуміти слова давньогрецької мудрості?
— Чому греки так обожнювали красу?
2. Слово вчителя. Виразне читання вірша «Боги Еллади».
На Землі не було, мабуть, іншої цивілізації, що вклонялася красі більше, ніж
давньогрецька. Життя стародавньої Греції надихалося красою й породжувалося нею.
Вона бриніла у синьому небі й шумі морського прибою, величних храмах і білосніж-
них мармурових скульптурах, струнких атлетичних постатях чоловіків і дивовижній
чарівності та звабливості жінок.
Незримий Дух світла направляв життя античних людей. Вони дійсно були му-
дрими, бо саме завдяки красі знайшли гармонію, що наблизила їх до розуміння сен-
су буття.
Краса була поштовхом до розквіту літератури, архітектури, злету філософської
думки. І сьогоднішніх людей XXI століття не лишає байдужими той високий
загальнолюдський зміст, гуманізм, схиляння пред духовною величчю людини,
що властиві всім шедеврам митців древньої й прекрасної Еллади. Тепер їх життя
сприймається наче дивна казка, якою керували величні боги.
(Учитель чи підготовлений учень читає вірш Ф. Шиллера «Боги Еллади»
у перекладі М. Лукаша.)
Інший світ за вашого правління
Був, Еллади світлої боги!
Ви вели блаженні покоління
На казкові щастя береги.
Люди ще були тоді, як діти,—
Радісні, безхитрісні, прості,
У вселенськім храмі Афродіти
Всі вклонялись красоті.
Де тепер, як вірить астроному,
Мертва куля крутиться в імлі,
Там колись у повозі сяйному
Геліос вклонявсь синам землі.
В горах ореади домували,
Дерева були житлом дріад,
Ріки сріблопінні шумували
З урн одрадісних наяд.
Як двірці, сміялись ваші храми,
На змаганнях сили й моготи
Колісниці вперегін з вітрами
Вам на честь гриміли до мети.
Ворухливі хороводні сплети
Обвивали гронами олтар,
І несли увінчані атлети
Вам вінки свої у дар.
Де ж ти дівся, світе мій прекрасний?
Любої природи цвіт і плід?
Тільки в пісні відблиск твій незгасний,
Тільки в казці твій чудовий слід.
З піснею, а також з трудовими процесами, магією, обрядами тісно пов’язане
виникнення лірики.
2. Літературознавчий коментар «Види давньогрецької лірики».
(Учні конспектують основні положення повідомлення.)
На думку дослідників, для Греції було характерним те, що певна історична епоха
породжувала певний вид поезії. У попередні часи, як відомо, домінував епос. Із VII—VI
ст. до н. е. становище змінюється. Не було вже таких талановитих співців, як Гомер,
та й сама дійсність ставала для людей значно цікавішою, ніж оповіді про міфологічні
події. Невеличкі поетичні твори, які з’являються на той час, отримали назву «лірика».
Це слово походить від назви музичного інструмента — ліри, під акомпанемент якої
виконувалися пісні. Проте ця назва встановилася значно пізніше, а до того ліричні
твори давні греки називали мелосом («пісня») або мелікою («лірична пісня»).
Слід зазначити, що в Греції дуже популярними були поетичні змагання.
Співочі змагання проводилися також під час спортивних ігор. На Піфійських
іграх у Дельфах (з 590 р. до н. е.), Істмійських іграх у Коринфі (з 582 р. до н. е.),
Немейських іграх в Арголіді (з 573 р. до н. е.) поряд зі змаганнями атлетів
виборювали золотий триніжник поети й музиканти. На Олімпійських іграх (з 776 р.
до н. е.) урочистими гімнами і піснями поети уславлювали олімпійських переможців.
Оскільки Греція була овіяна духом музики, то всі ліричні твори виконувалися під
акомпанемент якогось музичного інструмента — ліри, кіфари, арфи, флейти, пасту-
шої сопілки. З часом деякі ліричні твори втратили музичний супровід і по суті стали
самостійними літературними жанрами. Інші ж зберегли свою пісенну форму, і музика
була для них обов’язковою. Тому з давніх часів давньогрецька лірика почала ділитися
на декламаційну та пісенну. До першої увійшли елегійні та ямбічні жанри, а до другої
— мелічний жанр (або мелос). Поняття жанрів мало дещо інше значення, ніж нині.
У сучасному літературознавстві елегія означає жанр лірики, в якому переважають
смутні роздуми про життя чи кохання, журба, самотність, філософські роздуми. Слово
«елегія» означало «двовірш» і за своєю метрикою вона була близькою до гекзаметра.
Давньогрецька елегія була досить оптимістичною, пронизаною почуттям бадьорості,
іноді навіть патріотизму. Тематика елегійних віршів найрізноманітніша: роздуми про
суспільні події і проблеми навколишнього життя, політичні заклики, прославлення
воїнської доблесті, звернення до молоді, поради, філософські сентенції, інтимні про-
блеми. Інколи ці вірші несли в собі повчальний елемент.
Ямб теж мав дещо інше значення. В сучасній літературі ямбом називають двоскла-
дову стопу з наголосом на другому складі. У давньогрецькій літературі ямбічна ліри-
ка була одним із найпростіших ліричних жанрів. Її джерела слід шукати в народних
піснях, присвячених богині Деметрі. Жартівливо-веселі, часом хтивого характеру ям-
бічні пісні стали обов’язковою складовою свят на честь богині Деметри. Ім’ям міфіч-
ної дівчини назвали ліричні пісні, зміст яких був схожий зі змістом пісень Ямби,
а розмір найкраще відповідав темпові розмовної мови, що нею були складені вірші.
Серед представників ямбічних та елегійних жанрів можна назвати Тіртея та
Архілоха.
Наступним кроком у розвитку давньогрецької поезії була мелічна лірика або ме-
лос. Давньогрецький філософ Платон (кінець V — перша половина IV ст. до н. е.) дав
таке визначення мелосу: «Мелос складається з трьох частин: слова, гармонії, ритму».
Тобто поєднує в собі слово, музику, танок. Поет не лише писав ліричний вірш, а й
складав до нього музику і відповідний танець.
Слід зазначити, що мелічна лірика, на відміну від ямбу та елегії, розробила
значно меншу кількість тем. Мелос став засобом для виявлення суб’єктивних почуттів:
культові й обрядові відправи, застілля, кохання, вино і ті радощі, що вони їх дають,
дружба, захоплення мистецтвом і поезією. Всі ці теми переломлюються крізь призму
особистих та інтимних переживань і настроїв поета. Соціально-політичні й громадські
проблеми відступають на другий план.
Мелічна лірика поділяється на сольну (Сапфо, Анакреонт) та хорову (Піндар).
3. Повідомлення підготовлених учнів про давньогрецького поета Тіртея.
Напівлегендарний давньогрецький поет Тіртей жив у середині VII ст. до н. е. За
переказами, кульгавий від природи, він все ж таки був поетом-воїном. Ще з античних
часів дійшла до нас легенда про те, що він був учителем, афінським громадянином
і походив з дому Афідна. За порадою дельфійського оракула спартанці, що на цей
час вели війну, ніби звернулися до Афін з проханням призначити для афінського
війська полководця. Афінські громадяни, які не дуже полюбляли спартанців за їхню
схильність до монархії, вирішили з них поглузувати і виділили їм кульгавого вчителя
— поета Тіртея. А той своїми піснями підняв бойовий дух спартанців і привів їх до
перемоги. Після цього Тіртей назавжди залишився жити у Спарті.
Проте вчені ставлять під сумнів цю легенду, оскільки спартанці ніколи б не
призначили іноземця, та ще й з фізичною вадою, своїм полководцем — це заборонялося
законом. Імовірнішим видається переказ про спартанське походження Тіртея. Це
значною мірою підтверджують і його вірші, насичені ідеологією суворого воїна-
спартанця, закликами до бою, уславленням обов’язку спартанського воїна.
4. Виразне читання вчителем або підготовленим учнем вірша Тіртея «Добре вмирати
тому…»
Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати,
Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,
Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє,
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи
Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.
В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.
Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,
Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.
Віком похилих, у кого слабі вже коліна,
Ніколи не покидайте старих, з битви утікши самі.
Сором несвітський буде тоді, як раніше за юних
Воїн поляже старий, в перших упавши рядах…
… юнакові — все личить.
Поки ще днів молодих не осипається цвіт.
Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він —
Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.
(Переклад Г. Кочура)
5. Бесіда за прочитаним.
— Яка головна думка твору? (Головне для воїна — чесно загинути в бою за
батьківщину, захищаючи її до останнього подиху, ніж вкрити себе безслав’ям боягуза.)
— Як на вашу думку слід розуміти слова автора «добре вмирати тому…»? (Заги-
нути у бою краще, ніж жити, осоромивши себе.)
— Що чекає втікача з поля бою? (Лихо та злидні, безчестя, ганьба не тільки для
нього, а й для всього його роду.)
— Чого навчає автор молодих воїнів? (Зачитати текст від слів «О, юнаки…» до
слів «… зовсім не буде в бою.»)
— Який фінал вірша? (Оспівування краси й молодості. Гідним буде той юнак,
який вірно служить вітчизні.)
— Подумайте, яка роль кільцевої побудови вірша? (В останніх рядках автор по-
вторює думку, висловлену ним на початку поезії. Цей повтор допомагає висловити
пристрасний заклик бути готовим до самопожертви у боротьбі за вітчизну. У цьому
полягає виховне значення твору.)
— Які епітети використовує автор у своїй поезії? (Рідна країна, хоробрих бійців,
родючі ниви, дітки дрібні, жінка смутна, лихо та злидні тяжкі, сором несвітський.)
— Які ще художні засоби можна знайти у вірші? (У вірші є поодинокі метафори:
лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом,
духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте.)
6. Повідомлення підготовлених учнів про Архілоха.
Архілох був першим і найвидатнішим представником ямбічної лірики, хоча
писав і елегійні вірші. Він народився на кам’янистому острові Парос і був позаш-
любною дитиною аристократа Телесікла та рабині Еніко. Відомо, що все жит-
тя поета супроводжувала бідність і він змушений був стати воїном‑найманцем.
Воював у Фракії, на острові Евбея, захищав грецьку колонію на острові Фасос, засно-
вану ще його дідом, загинув у бою на острові Наксос.
Під час перебування в Греції Архілох відвідав Олімпію, де написав гімн на честь
легендарного засновника Олімпійських ігор Геракла. Цей гімн пізніше протягом ба-
гатьох століть виконувався під час ігор.
Творчість Архілоха надзвичайно багата за змістом і формою. Він створив чудову
за багатством і чистотою поетичних засобів лірику, сповнену найтонших відтінків.
Виразність Архілохової стриманої, невимушеної й витонченої мови, ліричних образів
зробила його чи не найвидатнішим поетом античності.
Відомо, що давні греки високо цінували творчість Архілоха і ставили її поруч
зі спадком Гомера. Його вважали засновником критичної поезії, відмінної від го-
мерівської. Ім’я поета було оточене загальною любов’ю. Про це свідчить пам’ятник,
поставлений на початку I ст. до н. е. на його батьківщині. На ньому були вирізьблені
найголовніші дати життя Архілоха, хоча вони й не збереглися. На честь поета
встановлено культ — свідчення того, що його шанували як міфологічного героя. Лірика
Архілоха мала великий вплив на багатьох еллінських, а пізніше й римських поетів.
7. Виразне читання поезії Архілоха «Серце, серце…»
(Вчитель або підготовлений учень читає поезію.)
Серце, серце! Біди лихі звідусіль тебе смутять —
Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.
Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча — завжди будь
Непохитне. Переможеш — не хвались відкрито цим,
Переможене — удома в самотині стримуй плач.
Радість є — радій не надто, є нещастя — не сумуй
Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.
(Передклад Г. Кочура)
8. Бесіда за змістом прочитаного.
— Яким настроєм проникнутий вірш? (Вірш дуже емоційний, у ньому відчува-
ються якісь сильні переживання.)
— Як, на думку автора, людина має поводитися в несприятливих життєвих си-
туаціях? (У складних життєвих ситуаціях людині необхідні стійкість, відвага, ви-
тривалість.)
— Який «рецепт» пропонує поет? (Поет пропонує «золоту середину», яка є най-
кращим виходом із будь-якого становища. Тобто в усьому необхідна помірність і стри-
маність, як у радості, так і в горі.)
— Як ви думаєте, чи можна даний вірш віднести до філософської лірики? (Так,
адже в ньому розглядаються серйозні проблеми буття.)
— Який, на вашу думку, прийом використовує автор у побудові свого вірша?
(Прийом протиставлення або антитези.)
9. Виразне читання вірша Архілоха «Хліб мій на списі замішений…»
Хліб мій на списі замішений; теж і вино я на списі
Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа також…
(Передклад Г. Кочура)
10. Бесіда за змістом прочитаного.
— Яка тема вірша? (Поет описує військовий побут.)
— Як ви вважаєте, що означає вираз «вино на списі»? («Ісмарське вино» назва-
но так за назвою фракійського міста Ісмар, що славилося вином. Чудове ісмарське
вино неодноразово згадується в поемі Гомера «Одіссея». Вираз «вино на списі» пе-
редає звичай грецьких воїнів і римських легіонерів носити у походах свої пожитки
прив’язаними до списів.)
— Яке значення має повтор у вірші слова «спис»? (Повтором цього слова автор
підкреслює, що для нього зброя є засобом добування хліба, схованкою для необхід-
них речей, заміною всього того, що необхідно для комфорту.)
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Підсумкова бесіда.
— Що вам відомо про виникнення слова «лірика»?
— Як називалися ліричні твори у давніх греків?
— На які види поділялися ліричні твори?
— Яке значення в давньогрецькій літературі мали слова «ямб» і «елегія» як жан-
ри лірики?
— Назвіть представників ямбічної та елегійної поезії.
— Які основні теми віршів Тіртея та Архілоха?
— Чи можете ви розказати про ідеали давніх греків, спираючись на тематику
проаналізованих віршів?
ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити напам’ять одну з проаналізованих поезій (на вибір); повторити конспект
«Види давньогрецької поезії». Підготувати повідомлення про Сапфо та Анакреонта.

Категорія: Зарубіжна література 8 клас | Додав: uthitel (25.11.2013)
Переглядів: 5860 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: