Урок № 8 Речовини. Фізичні властивості речовин - Природознавство 5 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Природознавство 5 клас

Урок № 8 Речовини. Фізичні властивості речовин

Урок № 8

Речовини. Фізичні властивості речовин

Мета уроку: формувати в школярів уявлення про речовини та їхні фізичні властивості; сформува­ти знання про найпоширеніші речовини та їхні агрегатні стани; розвивати вміння порівню­вати; виховувати повагу одне до одного.

Очікувані результати: учні наводять приклади тіл та речовин, що оточують людину; роблять перелік фізичних властивостей речовин (колір, блиск, запах, агрегатний стан); описують за планом тіла та речовини.

Базові поняття та терміни: речовини, агрегатні стани речовин, фізичні властивості речовин.

Обладнання:

Тип уроку: комбінований.

  • I.   Організаційний момент
  • II.  Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1.            Робота за картками.

Відповідь до картки № 2

 

В

 

г

у

с

т

И

н

а

 

 

М

а

с

а

 

 

л

І

н

і

й

к

а

 

Р

 

 

Ю

 

 

В

 

 

ш

к

А

л

а

 

 

Н

 

 

Н

 

 

Я

 

 

Вимірювання — це метод дослідження природи.

2.            Практичне завдання.

Щоб виміряти об’єм тіла неправильної форми, необхідно налити до мірного циліндра воду. Відмітити, який об’єм (мл) води налито, потім занурити в мірний циліндр каблучку. Зафіксувати об’єм води після занурення. Від цього об’єму відняти попередній — отримана різниця і буде дорівнювати об’єму каблучки.

5.            Слово вчителя.

Усі тіла складаються з речовин. Ми живемо у світі речовин. Наприклад, цинк — речовина, а цинкове відро — фізичне тіло. Вода — речовина, а крапля води — фізичне тіло. Речовини, які використовуються для виготовлення предметів, фізичних тіл, прийнято називати матеріалами. Залізний цвях, мідна пластинка, алюмінієвий дріт — це фізичні тіла, а речовини, з яких вони зроблені,— залізо, мідь, алюміній — це матеріали. Тут назви речовин і матеріалів збігаються. Але так буває не завжди. Наприклад, дерев’яний штатив, дерев’яна лопата — це фізичні тіла, що зроблені з одного матеріалу — деревини, а основна речовина, що утворює деревину,— це клітковина, або целюлоза.

Нині відомо майже 20 000 000 різних речовин. Одні з них — природні, наприклад вода, кисень, вуглекислий газ. Інші — добуті штучно, наприклад капрон, поліетилен, синтетичний каучук.

Розглянемо на прикладі чашки з кавою. Чашка — це тіло, виготовлене зі спеченої глини, а в чашці міститься вода, у якій розчинилася кава. Якщо ми нашу каву підігріємо, то помітимо, що з’являється пара, тобто вода починає випаровуватися. Отже, ми бачимо, що речовини можуть бути рідкі, тверді та газоподібні.

У природі є тіла, які утворені як однією речовиною, так і кількома речовинами. Наприклад, парта, за якою ти сидиш, складається з таких речовин, як деревина, клей, лак, пластик. Світ речовин дуже цікавий та різноманітний. Та чого ж більше в природі: речовин чи тіл? Давайте пограємо у гру «З’ясуй і розкажи».

Отже, ми можемо зробити висновок, що тіл у природі набагато більше, бо з однієї й тієї ж речовини можуть складатися різні тіла.

2.  Практичне завдання.

На демонстраційному столі знаходиться мірний циліндр, вода, каблучка. Як виміряти об’єм каблучки?

3.  Перевірка домашнього завдання.

1)  Завдання для всього класу.

2)  Індивідуальне завдання.

4.  Фронтальна бесіда.

— Що таке тіло?

— Чим відрізняється одне тіло від іншого?

— Що спільного та чим відрізняються між собою два пенали (один — дерев’яний, інший — із пластику); два підручники (природознавство та математика)?

5.  Слово вчителя.

Тіла — це все, що нас оточує. Подивіться на малюнки й назвіть, які тіла зображено на малюнках. Що їх об’єднує? (Учитель вивішує на дошку картки із зображенням чобіт, шланга, рукавиць.)

Тіла можуть відрізнятися одне від одного за розмірами, масою, густиною, кольором тощо. Проте, незважаючи на відмінності, їх єднає те, що всі вони утворені з речовин.

— Як ви гадаєте, із чого складаються ці тіла?

6.  Запитання до класу.

— Чого в природі більше: речовин чи тіл?

  • III. Засвоєння нових знань

1.  Повідомлення теми уроку.

2.  Формулювання мети й завдань уроку разом з учнями.

3.   Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

2)  Агрегатні стани речовин.

а)  Слово вчителя.

Подивіться на малюнки. Що на них зображено?

 

Що за речовина утворює ці тіла? А чим ці речовини відрізняються одна від одної? Отже ми з вами вже знаємо, що одна речовина відрізняється від іншої своїм станом. Речовина може перебувати в різних станах — твердому, рідкому та газоподібному. Ці стани мають назву агрегатних станів речовини. Від чого залежить агрегатний стан речовини, ми з’ясуємо під час проведення досліду.

б)  Спостереження за демонстрацією досліду-переходу з одного агрегатного стану в інший.

Демонстрація досліду вчителем.

Завдання. Уважно спостерігайте за ходом досліду.

— Зробіть схему перетворень. (Допомагає вчитель.)

— Дайте відповідь на запитання: «Від чого залежить агрегатний стан речовини?»

У пробірку помістіть кубики льоду (твердий агрегатний стан). Нагрівайте пробірку з льодом над спиртівкою. (Дотримуйтесь правил безпеки.)

— Що спостерігаємо? Лід плавиться до води (рідкий агрегатний стан). Продовжуємо нагрівати. Над пробіркою з’являється пара (газоподібний агрегатний стан), кількість води в пробірці зменшується? Чому?

 

Схема перетворень

Лід (твердий агрегатний стан). Температура 0 ºС

 

Температура підвищилася

 

Вода (рідкий агрегатний стан)

 

Температура 100 ºС

 

Пара (газоподібний агрегатний стан).

Отже, ми бачимо, що від температури залежить агрегатний стан речовини. Коли речовину охолоджують або нагрівають, то речовини переходять з одного агрегатного стану в інший. Якщо нагріти воду (рідкий стан) до температури +100 °С, вона переходить у пару (газоподібний стан). Якщо охолодити воду (рідкий стан) до температури 0 °С, то вода переходить у лід (твердий стан).

І це правило поширюється на всі речовини. Навіть залізо за високих температур (+1539 °С) із твердого агрегатного стану переходить у рідкий, а якщо ще нагрівати (+3200 °С), то і в газоподібний. Науковці, вимірявши температуру на поверхні Землі, з’ясували, що вона може коливатися від –80 до +50 °С. Більшість речовин, які зустрічаються на планеті, не змінюють свій агрегатний стан під дією цих температур, а отже, ми зазвичай стикаємося із твердими породами, газоподібним киснем та азотом, які входять до складу повітря.

3)  Фізичні властивості речовин.

а)  Слово вчителя.

Як виконувати роботу

Фізичні властивості речовини — це

•     агрегатний стан речовини (якщо газ — указати легший чи важчий за повітря);

•     колір;

•     запах;

•     розчинність у воді;

•     небезпечність речовини (отруйність, легкозаймистість та ін.).

Крім цих показників, охарактеризувати фізичні властивості речовини можна, вказавши її теплопровідність та електропровідність, а також температури плавлення та кипіння (ці дані записані в спеціальних довідниках).

Теплопровідність — здатність речовини проводити тепло, або процес передавання теплоти внаслідок хаотичного теплового руху молекул та атомів.

Приклад цієї властивості речовин — нагрівання повітря в приміщеннях від руху гарячої води в тепломережі.

Найбільша теплопровідність у металів, найменша — у повітря. Чому, ми з’ясуємо на наступному уроці.

Електропровідність. Речовини поділяються на провідники електричного струму (метали) та діелектрики (гума, пластмаса).

Температури плавлення та кипіння. Це температури, за яких речовини змінюють агрегатний стан із твердого на рідкий та з рідкого на газоподібний.

б)  Робота в групах.

Проведіть інструктаж роботи з лабораторним обладнанням. Роботу груп контролюйте. Завдання для 4-ї групи можна замінити: замість оцту візьміть лимонну кислоту або розведіть оцет водою. Обов’язково вказати, що оцет — це кислота, до рота не брати і близько не нюхати.

Після того як учитель об’єднав учнів у малі групи і вони отримали завдання, кожна група за короткий час (3–5 хв) повинна виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.

Учитель нагадує правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати роботу учням більш результативно.

Правила роботи в малих групах (див. на с. 49).

 

Інформація про оцет

Оцет — один із найдавніших продуктів мікробіологічного синтезу, який по стародавності може змагатися з вином.

Перші згадки про оцет — у стародавньому Вавилоні, вони датуються 5000 р. до н. е. Стародавні вавилоняни робили оцет із фініків.

У давнину оцет використовувався не тільки як приправа, але також як дезинфікуючий (антисептичний) засіб у побуті, гігієнічних і медичних цілях.

Оцет неодноразово згадується в Біблії. Також про оцет згадують і в Сунні. Там сказано, що Пророк Мухаммед називає оцет «прекрасною приправою».

У Китаї перші письмові згадки оцту належать до періоду династії Чжоу (1122 р. до н. е.— 247 р. до н. е.), а в Японії — до правління імператора Одзин (399–404 рр. н. е.).

Той факт, що оцет зі спирту виробляють оцтовокислі бактерії, був доведений в 1864 р. Луї Пастером.

Де ж використовують оцет?

•    Як приправу до страв;

•    у виробництві соусів, майонезів, заправок тощо;

•    консервуванні;

•    приготуванні напоїв;

•    чистці, дезінфекції;

•    як лікувально-профілактичний засіб;

•    у виробництві миючих і чистячих засобів, дезодорантів, лосьйонів та ін.;

•    у фармацевтичному виробництві;

•    у народній медицині.

Що ж таке оцет?

Оцет (від давн.-грец. oξος ) — це продукт зі значним вмістом оцтової кислоти, традиційно отримується в результаті мікробіологічного синтезу за допомогою оцтовокислих бактерій з харчової спиртовмісної сировини. Безбарвна або слабко забарвлена прозора рідина з різко-кислим смаком і специфічним ароматом. Оцет буває натуральний і синтетичний.

Натуральний оцет містить оцтову та інші харчові кислоти (лимонну, виннокам’яну, яблучну і т. п.), альдегіди, ефіри, складні спирти, сукупність яких створює аромат і букет оцту.

Оцет, отриманий шляхом розведення концентрованої синтетичної оцтової кислоти, не має ароматичних властивостей, але має специфічний запах власне оцтової кислоти.

Отже, ми бачимо, що оцет, з одного боку, речовина, яка широко застосовується людиною, а з іншого — це кислота і є небезпечною речовиною. Тому при роботі з нею необхідно бути обережним:

— не нюхати, глибоко вдихаючи;

— не куштувати на смак;

— не розливати на шкільне приладдя та речі.

Ми у своїй роботі використовуємо слабкий розчин оцту. Тобто столовий оцет об’ємом 1 столова ложка концентрацією 9 % розведено у 200 мл води.

4.  Фізкультхвилинка.

5.  Робота з дефектним реченням.

— Речовина — це те, із чого складається …

  • IV. Закріплення нового матеріалу

1.  Дидактична гра «Дослідник».

На демонстраційному столі знаходяться магніт, гвіздки, скріпки, залізна кружка.

Завдання: піднесіть магніт до кожного із запропонованих тіл. Що спостерігаємо? Чому?

2.  Робота в парах.

На чистому аркуші учні малюють тіла, які утворені з тієї чи іншої речовини.

— Наведіть приклади тіл, утворених з алюмінію.

— Наведіть приклади тіл, утворених із золота.

— Наведіть приклади тіл, утворених зі срібла.

3.  Запитання до класу.

— Чого більше: тіл чи речовин?

  • V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.  Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2.  Індивідуальне завдання.

— Описати 3–4 речовини, які зустрічаються у вас на кухні, за таким планом:

а) колір;

б) здатність розчинятися у воді;

в) запах.

  • VI. Підбиття підсумків уроку

Вправа «Дзиґа».

На літері Я стоїть дзиґа, яка має стрілку. Навколо дзиґи розміщені аркуші з написами. Учні по черзі крутять дзиґу, на який напис указала стрілка дзиґи, тими словами учень починає речення, підбиваючи підсумок уроку.

 

Категорія: Природознавство 5 клас | Додав: uthitel (05.10.2014)
Переглядів: 4513 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: