Урок № 7 Характеристика тіл та їх вимірювання. Практичне заняття. Вимірювання маси та розмірів різних тіл - Природознавство 5 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Природознавство 5 клас

Урок № 7 Характеристика тіл та їх вимірювання. Практичне заняття. Вимірювання маси та розмірів різних тіл

Урок № 7

Характеристика тіл та їх вимірювання.
Практичне заняття.
Вимірювання маси та розмірів різних тіл

Мета уроку: продовжити формувати уявлення про тіла, що оточують людину; розвивати навички безпечного користування вимірювальними приладами (терези, мірний циліндр); розвивати вміння організовувати роботу; виховувати повагу одне до одного.

Очікувані результати: учні називають прилади та інструменти для вимірювання розмірів та маси тіла; уміють користуватися відповідними приладами.

Базові поняття та терміни: довжина, маса, об’єм, густина та ін.

Обладнання:

Тип уроку: застосування знань та вмінь.

  • I.   Організаційний момент
  • II.  Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1.  Фронтальна бесіда.

— Що таке тіло?

— Які ви знаєте тіла?

— Наведіть приклади тіл неживої природи.

— Чим відрізняються тіла живої та неживої природи?

— Яким методом дослідження користуються при визначенні температури повітря?

— Який метод дослідження ви використовуєте при визначенні зросту?

— Який метод дослідження використовується при визначенні маси тіла?

2.  Творче завдання.

Назвіть тіла за їхніми описами.

1)  Це тіло росте на городі.

Воно дозріває в липні.

Плоди спочатку зелені, потім жовтіють, а потім червоніють.

Із цих плодів виготовляють соки, соуси, пасту. (Помідор.)

2)  Це тіло відносять до шкільного приладдя.

Воно залишає за собою слід на папері.

Має дерев’яну оболонку та сірий грифель.

Його використовують для креслення ліній, кругів, пірамід, схем, таблиць. (Простий олівець.)

3)  Це космічне тіло.

На поверхні його дуже висока температура.

Це тіло розташоване в центрі Сонячної системи.

Це зірка, без якої неможливе життя на планеті Земля. (Сонце.)

3.  Перевірка домашнього завдання.

1)  Завдання для всього класу.

2)  Індивідуальне завдання.

4.  Слово вчителя.

Усе, що нас оточує — це тіла. Тіла мають різноманітні характеристики.

— Назвіть, чим відрізняється одне тіло від іншого?

— Які прилади використовуються для визначення довжини?

— Які прилади використовуються для визначення маси?

— Які прилади використовуються для визначення об’єму?

Сьогодні ми повинні навчитися працювати із цими приладами.

  • III. Засвоєння нових знань

1.  Повідомлення теми уроку.

2.  Формулювання разом з учнями мети та завдань уроку.

3.   Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

а)  Слово вчителя.

Майже в кожній країні світу існували (а в деяких і тепер існують) свої одиниці вимірювання довжини та маси. Так, довжину вимірюють у дюймах, футах, морських і сухопутних милях в Англії і США, а також у ступнях (футах), ліктях. Проте із часом одиниці вимірювання стандартизувалися і ставали дедалі точнішими. Дюйм — це найменша одиниця вимірювання — приблизно 25,4 мм, найбільша — морська миля (1852 м). На території України тривалий час користувалися такими одиницями вимірювання довжини: вершком (приблизно 4,5 см), аршином (близько 0,7 м), сажнем (приблизно 2,3 м), верстою (1066,8 м). Поширеними одиницями маси були фунт (409,52 г) та пуд (16,4 кг).

У зв’язку з розвитком торгівлі використання в кожній країні своїх одиниць вимірювання приводило до плутанини. Тому представники різних держав на спільному зібранні розробили єдині міжнародні еталони вимірювання. Так постала необхідність у становленні науки метрології. Для забезпечення міжнародної діяльності почали складатися системи вимірювання, які визнавалися б у глобальному масштабі.

Відтоді еталоном довжини було обрано метр, а маси — кілограм. Потреби людства та наукові дослідження дедалі підвищують вимоги до еталонів, з якими порівнюються вимірювані величини. Еталон повинен бути пов’язаний з незмінною, фундаментальною величиною, яку, крім того, неважко було б відтворити. Під час Великої французької революції еталон метра був встановлений як довжина довільно вибраного стрижня, а в наш час метр асоціюється зі шляхом, який пробігає в порожнечі світло за певний час.

Отже, є міжнародні еталони вимірювання, які дозволяють усім науковцям, дослідникам та пересічним громадянам чітко робити вимірювання. Виміряти — означає порівняти з еталоном.

Щоб виміряти розміри тіла, зокрема довжину (або висоту чи ширину), їх порівнюють з еталоном довжини — метром. За цим еталоном виготовлено лінійки, косинці, рулетки, якими ми користуємося. Основною одиницею вимірювання довжини є метр (м). Застосовують ще інші одиниці вимірювання, більші або менші за метр. Наприклад, кілометр (км), сантиметр (см), міліметр (мм); 1 км = 1000 м, 1 м = 100 см, а 1 см = 10 мм.

Кожне тіло має об’єм. Об’єм тіла прямокутної форми визначають, перемноживши значення його довжини, ширини і висоти. Вимірюють об’єм тіла в метрах кубічних (м3), або літрах (л), чи мілілітрах (мл); 1 м3 = 1000 л, 1 л = 1000 мл. Об’єм тіла можна також визначити, зануривши його у воду. Він дорівнюватиме об’єму витісненої тілом води.

Для вимірювання маси використовують прилади, що мають назву терези. Процес зважування на терезах — це порівняння маси тіла з масою еталона. Еталоном маси є кілограм. Тож одиницею вимірювання маси є кілограм (кг). Також масу вимірюють тоннами (т) та грамами (г); 1 т = 1000 кг; 1 кг = 1000 г.

Давайте проведемо дослід: на різні шальки терезів покладемо два однакові за розмірами кубики, тільки один дерев’яний, а другий — із картону.

Терези вийдуть із рівноваги. Шалька з дерев’яним кубиком опуститься, а з картонним підніметься. Це тому, що маса дерев’яного кубика більша, ніж картонного. Отже, дерев’яний кубик важчий за картонний. Те, що два однакові за розмірами кубики мають різну масу, пояснюється різною густиною деревини та картону. Щоб обчислити густину, потрібно значення маси тіла поділити на значення його об’єму. Одиниці вимірювання густини — кілограм на метр кубічний (кг/м3) або грам на сантиметр кубічний (г/см3).

Таким чином, яким би тіло не було — великим чи малим, важким чи легким,— його можна виміряти та порівняти з іншими тілами за розмірами, об’ємом, масою, густиною.

 

 

в)  Опрацювання таблиці.

(Учні фіксують таблицю в зошиті. Виділені одиниці вимірювання відносять до міжнародних еталонів вимірювання.)

 

 

Основні одиниці вимірювання

Характеристика тіла

Прилади, якими можна виміряти

Одиниці вимірювання

Маса

Терези

г, кг, т

Довжина

Лінійка, «рулетка», «сантиметр», косинці

мм, см, м, км

Об’єм

Мірний циліндр

мл, см3, м3

Густина

Ареометр

г/см3, кг/м3, г/л

 

2)  Як проводити вимірювання.

а)  Слово вчителя.

(Учитель розповідає про те, як проводити вимірювання, демонструючи мірний циліндр, лінійку.)

Вимірювальні прилади мають шкалу. Шкала — це поділки, які утворюються шляхом нанесення на прилад риски. Поділки на приладі відповідають певним одиницям вимірювання.

Перед початком вимірювання визначають ціну поділки. Ціна поділки — це число одиниць вимірюваної величини між двома найближчими рисками на вимірювальному приладі. Щоб знайти ціну поділки, необхідно вибрати на шкалі дві розташовані поряд поділки, які позначено числами. Підрахувати кількість рисок, які нанесені між цими числами. Далі від більшого числа відняти менше і поділити на кількість рисок між ними.

Приклад. На мірному циліндрі знаходимо поділки 20 та 10. Рахуємо кількість рисок між цими поділками — їх 10. Робимо розрахунки 20 – 10/10 = 1 мл. Отже, одна риска = 1 мл.

Далі вчитель наливає до мірного циліндра воду і просить учня визначити об’єм. Учень розмірковує, якщо одна риска = 1 мл, а в мірному циліндрі налито води більше ніж 10, але менше ніж 20, то, порахувавши риски, визначає, що об’єм дорівнює 14 мл.

Щоб визначити об’єм тіла, що має неправильну форму, запам’ятайте або запишіть, до якої поділки доходить вода в мірному циліндрі, потім занурте в нього досліджуване тіло і визначте, до якої поділки піднялась вода. Об’єм піднятої або витісненої води в склянці і буде дорівнювати об’єму вимірюваного тіла.

3.  Практична робота. Вимірювання маси та розмірів різних тіл. (Роздавальний матеріал.)

(Інструктивна картка — на кожній парті.)

4.  Фізкультхвилинка.

  • IV. Закріплення нового матеріалу

1.            Дидактична гра «Доміно».

Роздаючи завдання до гри «Доміно», варіанти продовження речень розріжте на однакові смужки і в такому вигляді запропонуйте учням.

Після того як учитель об’єднав учнів у малі групи й учні отримали завдання, кожна група за короткий час (3–5 хв) повинна виконати це завдання та показати результати роботи своєї групи.

Учитель нагадує правила роботи в малих групах, які допоможуть учням організувати свою роботу більш результативно.

Правила роботи в малих групах

Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем.

Головуючий (спікер):

•     зачитує завдання групи;

•     організовує порядок виконання;

•     пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

•     заохочує групу до роботи;

•     підбиває підсумки роботи;

•     за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

•     веде коротко та розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

•     як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

•     стежить за часом;

•     заохочує групу до роботи.

Доповідач:

•     чітко висловлює думку, до якої дійшла група;

•     доповідає про результати роботи групи.

 

Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім — по черзі.

Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного.

Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка, вона теж має право на існування.

  • V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.  Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2.  Індивідуальне завдання.

1)  Зробити виміри довжини та ширини телевізора, монітора комп’ютера, мікрохвильової печі. Визначити площу цих тіл.

2)  Зробити малюнки в зошиті, розмістивши зображення предметів у порядку зменшення площі.

  • VI. Підбиття підсумків уроку

Вправа «Дзиґа».

На літері Я стоїть дзиґа, яка має стрілку. Навколо дзиґи розміщені аркуші з написами. Учні по черзі крутять дзиґу, на який напис указала стрілка дзиґи, тими словами учень починає речення, підбиваючи підсумок уроку.

 

Категорія: Природознавство 5 клас | Додав: uthitel (05.10.2014)
Переглядів: 2493 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: