hyipazart.com
Головна » Статті » Середня школа » Мистецтво 8 клас

Урок 8 Тема: Лицарський кодекс честі. Романський стиль. Урок узагальнення та систематизації знань.

Урок 8

Тема: Лицарський кодекс честі. Романський стиль. Урок узагальнення та систематизації знань.

Мета:

навчальна: розширити загально-естетичний кругозір учнів, ознайомити їх із стилями часу, поняттями, з життям і творчістю композиторів, художників, скульпторів; музичними творами, художніми творами;

розвиваюча: розвивати музичні здібності - метро-ритмічного, звуковисотного, ладового відчуття, вокально-хорових і творчих навичок, навичок образного, осмисленого сприйняття музики, художніх творів;

виховна: формувати емоційні, естетичні, моральні, загальнолюдські та національні якості особистості - національної гордості й патріотичних почуттів, любові до рідного краю, до природи; любові до народних пісень, до народних традицій, до живопису.

Тип уроку: комбінований, поглиблення знань.

Обладнання: Підручник для 8 класу Л.Кондратової, комп’ютер, альбом для малювання.

 

Хід уроку

  1. Організація класу .

Вхід учнів під музику, вітання

2.Мотиваційний .

Повідомлення теми і мети, головних завдань уроку.

3.Актуалізація опорних знань учнів .

- Згадайте , про що ми розмовляли на попередньому уроці?

4.Розкриття теми уроку.

Характерні риси романського стилю в живописі.

У межах романського стилю розвивалися й монументальні живопис і скульптура. За художніми ознаками мистецтво цього періоду схематичне, умовне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, різкі кольорові гами.

Унікальні місцеві особливості мав фресковий живопис романської доби в Каталонії. Схематизм композицій каталонські майстри поєднують з геометричними орнаментами, витоки яких в античному мистецтві і в ретельно розроблених мозаїках Візантії. Відсутність коштовних смальт в Каталонії компенсували яскравими фарбами. На збагачення художніх образів працюють як спроби відтворити шати з коштовних тканин, так і широкі, різнокольорові смуги на тлі. Зроблені перші спроби надати індивідуальних рис і образам святих, що подані з застиглими, виряченими очима: але вони вже розрізняються зачісками, чорним чи сивим волоссям. Поряд з безбородими юнаками — сиві чоловіки з «біогрфіями». Найшанованіших святих супроводжують написи (Апостол Вартоломей, Євангеліст Матвій, Св. Петро). За вказівкою атрибутів можна розпізнати шанованих святих і без написів (Апостола Петра подають з ключами, які той отримав від Христа). Серед біблійних персонажів — і серафими з крилами замість тіл, і жертовні багатоокі тварини (віл, ягня). Біблійні сюжети на фресках доповнені притчами (діви розумні і нерозумні), які стануть сюжетами для скульптурних композицій доби готики у Франції.

Залишки каталонських фресок були знайдені в малих сакральних спорудах в Піренеях. В 1920-ті роки їх обережно зняли зі стін і перенесли в Барселону. На початку 21 століття їх експонують в окремих залах на штучно відтворених архітектурних поверхнях, що точно копіюють первісні романські форми в тодішніх інтер'єрах.

Романський вплив на архітектуру України.

Романський вплив міг прийти в Україну з Польщі, Угорщини й Чехії. Він найбільше втілений у спорудах Чернігова і Галича, у якому збереглася церква св. Пантелеймона (1194), де романські форми значно переважають візантійські. Портал із колонками, внутрішні різьблені фризи з аканту і плетінки близькі до подібних пам'яток Заходу. У будівлях Чернігова спостерігається романський вплив (Успенський собор Єлецьхого монастиря), хоча у своїй основі вони мають типові рисидавньоруської візантики. Такі романські риси мали й інші споруди України;: у Галичі (княжий собор Богородиці в Крилосі), у Володимирі-Волинському та кілька церков-ротонд у Галичині, на Волині й Закарпатті. Цього не можна сказати проіконографію. Тільки в збережених мініатюрах Трірського Псалтиря з другої половини ХІ ст. помітні деякі романські риси, що й спонукало дослідників мистецтва вважати їх творами західно-українських майстрів.

Абатство Клюні

Клюні (фр. Cluny) — колишнє бенедиктинське абатство у Верхній Бургундії, неподалік від Макона.

У вересні 909 року герцог Аквітанії Гільйом I Благочестивий заснував на базі своєї вілли Клюні бенедиктинський монастир святих Петра й Павла. Першим настоятелем став абат Бернон.

Відмінною рисою Клюні було те, що монастир було вилучено з-під влади як світських правителів, так і місцевого єпископа, та підпорядковано безпосередньо папі. Незабаром монастир, в якому дотримувався суворий бенедиктинський статут, став на чолі невеликої конгрегації з семи монастирів.

Другим настоятелем монастиря був святий Одон Клюнійський, що став однією з головних дійових осіб Клюнійської реформи. У 931 році папа Іоанн XI подарував абату Одону привілею приймати під свою юрисдикцію монастирі, що проводили у себе Клюнійську реформу, суть якої полягала у відродженні суворого й аскетичного життя в період занепаду чернецтва. Ці привілеї сприяли швидкому зростанню конгрегації з центром у Клюні, незважаючи на потужну протидію французького єпископату, що не бажав втрачати контроль над французькими монастирями. За абата Оділона (994—1049) до Клюні належала вже більша частина французьких і бургундських монастирів. За настоятелів Гуго Клюнійського (1049—1109) й Петра Вельмишановного (1122—1157) саме абатство досягло розквіту, а конгрегація перетнула межі сучасної Франції, клюнійські монастирі з’явились в Італії, Іспанії, Англії, Німеччині й Польщі, а загальна їхня кількість наближалась до 2000.

Монастир мав великий вплив та авторитет у суспільстві. Абати Клюні суттєво впливали на релігійну та світську політику. З абатства вийшло 12 кардиналів та кілька пап, в тому числі папа Григорій VII, ініціатор Григоріанської реформи, яка багато в чому базувалась на фундаменті Клюнійської реформи. З перших дев’яти настоятелів Клюні п’ятеро були долучені до святих. У Клюні суворо стежили за дисципліною, надавали великого значення аскетизму. Особлива увага приділялась благоговійному здійсненню літургії, тривалим молитвам. Оскільки в абатстві заохочувалось мовчання, у Клюні було вироблено особливу мову жестів. У XII столітті монастирська бібліотека налічувала 570 манускриптів й була однією з найбільших у Європі.

 

Клюні III (реконструкція)

Перший храм абатства (Клюні I) було зведено за абата Бернона у 927 році. Наприкінці X століття за абатів Майоля й Оділона церкву було цілком перебудовано (Клюні II). Гігантська базиліка, відома як Клюні III, була збудована у 1088—1095 роках і сильно вплинула на романський стиль в архітектурі. Довжина базиліки становила 187 м, висота — 30 метрів, що робило її найбільшою церквою Європи аж до будівництва Собору Святого Петра.

З XIII століття почався поступовий занепад абатства, спричинений фінансовими проблемами, послабленням монастирських поглядів й возвеличенням інших чернецьких орденів, в першу чергу цистерціанців, іншої реформаторської гілки бенедиктинців, і знову створених жебрацьких орденів. 1516 року король Франції домігся права призначати абатів Клюні, що призвело ще більшого занепаду монастиря. У 1562 році Клюні було цілковито розграбовано гугенотами.

Абатство Клюні було закрито після Великої французької революції у 1790 році, за три роки спалено і розграбовано селянами. У 1798 році рештки абатства були продані й кілька десятиліть використовувались як каменоломня. До наших днів збереглось лише близько 10% базиліки Клюні III, в тому числі південна дзвіниця. Будівлі, що збереглись, були реставровані у XX столітті. Нині у будівлях абатства розміщується навчальний заклад — клюнійський центр Національної вищої школи мистецтв і ремесел.

Церка Сен-Савен-сюр- Гартамп

Сен-Савен-сюр-Гартамп (фр. Saint-Savin-sur-Gartempe) — старовинне бенедиктинське абатство у Франції.

Воно відоме своїми унікальними і добре збереженими фресками ХІ-ХІІ ст. Відоме як «Романська Сикстинська капела». Фрески Сен-Савен-сюр-Ґартамп – найбільш великий і характерний ансамбль романських розписів Франції. Абатство включено в число об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Сен- Савен-сюр-Ґартамп розміщений на території сучасного департаменту В’єнна в межах міста Сен-Савен (25 км від Пуатьє), на березі ріки Ґартамп. Згідно місцевого церковного передання в Vст.на береги ріки Ґартамп прийшло двоє братів із Македонії Савен і Кіпріан, які спасались від гонінь на християн. Тут вони були замучені і вшановувались в регіоні як святі.

Коли в 11 столітті тут були знайдені останки мучеників, на їх могилі за велінням Карла Великого було засновано абатство, воно отримало ім’я святого Савена. Точка дата заснування монастиря невідома, так як документи пропали в 16 столітті в період релігійних війн. В 9 ст.була побудована і перша монастирська церква в каролінгському стилі.

В 1010 році Омод, графиня Пуату і Аквітанії зробила щедре пожертвування в користь абатства, що дозволило розпочати будівництво сучасної церкви. Храм будувався з 1040 до 1090 року під кервництвом абатів Одона і Жерве. В 13 ст.граф Тулузький Альфонс де Пуатьє, брат Людовика Святого виділив велику суму на розширення абатства і будівництво нових споруд. В 15ст.була зведена дзвіниця. Під час Столітньої війни абатство декілька раз переходило із рук в руки, але найбільший ущерб йому принесли релігійні війни у Франції в 16 ст. В 1562 і 1568 році воно було розорено гугенотами. Сприяли розоренню монастиря і самі абати Сен-Савена кінця 16-поч.17 ст. Багато із них турбувались більше за прибуток, а не за збереження споруд. В 1600 році один із настоятелів приказав розібрати частину побудов 12-13 ст. і продати каміння, із яких вони були складені.

В 1640 році по наказу Людовика 13 черговий недостойний настоятель був вигнаний, а в Сен-Савен переселився ряд монахів із монастиря Нуайє, які належали до конгрегації святого Мавра, із них же і призначались настоятелі. Це поклало кінець періоду упадку і розрушень абатства. Провели реконструкцію монастиря. Монахи конгрегації святого Мавра внесли великий внесок в збереження фресок Сен-Савена. В той же час вони замінили старовинні олтарі на сучасні. В той же період були побудовані окремі споруди на місці розрушених.

В період Великої французької революції Сен-Савен, як і багато інших монастирів країни, був закритим. Жилі приміщення монастиря стали використовувати як житлові кімнати для частих осіб. Церква абатства стала звичайною приходською.

 

В середині 19 ст.була усвідомлена значимість фресок церкви Сен-Савена, які вже до того часу стали руйнуватись. Неоцінимий вклад в їх збереження вніс Проспер Меріме (головний інспектор історичних пам’яток Франції). По його наказу в 1836 році були прийняті негайні міри по збереження пам’ятки. В 1840 році церква була закрита, зроблена акуратна реставрація фресок і прийнятий ряд робіт, направлених на попередження їх розрушення. До 1849 року роботи були закінчені, а фрески спасенні. Була також реконструйована дзвіниця храму. В 1983 році абатство було включено в число об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

 

 

Церква має в плані латинський хрест, звичайна форма для храмів романського стилю. Церква має 76 м. довжини, висота дзвіниці 77м., довжина трансепту впирається в монастирські побудови. Довжина і висота головного нефу 17 метрів. Центральний неф виділений колонами висотою 15 м31 м. південний рукав трансепту коротший північного, так як він. колони розписані в пастельних тонах.

 

Фрески, які склали славу церкви, були створені в 11-12 ст. використані кольори мало чисельні, в основному жовта охра, червона охра і зелений колір, змішані в різних пропорціях з білим та чорним (трохи присутній голубий колір. В той час він був дуже дорогим).

Живопис покриває звід головного нефу, нартекс і крипти. На зводі центрального нефу фрески розміщені в 2 яруси, по обох схилах. Розпис крипт більш акуратна. В створенні фресок взяли участь кілька майстрів місцевої живописної школи. До характерних особливостей стилю відносяться плоскості зображення, різномасштабність фігур: деколи ноги і голова персонажів повернуті в різні сторони, через що пози здаються неприродніми.

Фрески ілюструють епізоди вітхозавітньої історії – «Створення людей», цілий цикл , присвячений Всесвітньому потопу і Ною, «будівництво Вавілонської башні», «Бог говорить до Авраама» та інші.

 

 

 

«Бог взиває до Ноя»

 

 

 

 

 

 

Ноїв Ковчег

 

 

Ной виходить із Ковчега

Художнє оформлення рукописної книги досягає високого рівня розвитку у романському мистецтві. Майстри прикрашали сторінки він'єтками, візерунками, красивими заголовними літерами (ініціалами). З часом з'являється книжкова мініатюра - ілюстрації до тексту.

Найстарішими пам'ятниками книжкового мистецтва є Біблія Хардінга, Апокаліпсис із Сен-Севера (1028 - 1072 рр.).

Німецькі романські рукописи оздоблювали ілюстраціями із зображенням імператорів (Оттона III). Постаті жінок, які були розміщені поряд, символізували підвладні слов'янські землі, Німеччину, Галію, Рим. В рукописах зустрічаються пейзажі (фон) і зображення євангелістів. Дві школи книжкового мистецтва виникло у Німеччині - трірська і рейхенауська.

В Англії книжкове мистецтво досягло великих успіхів. Ранні рукописи X століття , які створили представники кентерберійської і вінчестерської шкіл, ілюстровані й щедро оздоблені. Це Біблія Кедмона і "Бенедікціонал св. Етельвольда". Багато книг з ілюстраціями у XI - XII ст. насичені зображеннями монахів, воїнів і рицарів, побутовими сценами.

Також у романському мистецтві розвивалися килимарство, карбування, мистецтво емалі, різьблення, ткацтво, литво, ювелірна справа. Емалі, які вироблялися у французькому місті Ліможі, здобули всесвітню славу.

Романським мистецтвом був підготовлений перехід до наступного етапу розвитку - готики.

 

Романський стиль у моді.

Одяг тих часів був примітивним. Основними елементами одягу були натільна сорочка типу римської камізи з вшитим рукавом, яка майже закривала все тіло. Це відповідало законам християнської етики, яка вважала тіло людини джерелом гріха. Ця сорочка без коміра, із зборками навколо шиї, залишилась в народному побуті майже до наших часів. Крім того, носили теплі плащі і хутряні безрукавки. Жінки носили плаття-робу, підпері-зану вище грудей або навскіс, щоб не підкреслювати форми свого тіла. На поясі чоловіки та жінки носили ключі, гаманці та інші речі.

 

Взуттям служили примітивні м’які, шкіряні черевики без підошов або дерев’яні туфлі, які збереглися у деяких народів і досі. На голові чоловіки носили військові шоломи, капюшони або капелюхи з хутра. Феодали носили довгі штани з поясом, заправлені в чоботи, камізу та плащ-далматик з розрізом посередині, який зав’язувався навколо шиї. Неодмінним елементом феодального костюма був великий меч на бойовому поясі.

Феодали носили зачіски на зразок Христа — довге волосся, спереду підстрижений чубок, невеликі вуса й борідка. Дівчата з народу носили дві коси, переплетені стрічками або прикрасами. Жінки вкривали голови хустками. Зачіска кріпаків була простою, волосся стриглося «під горщик».

ЛИЦАРСЬКИЙ КОДЕКС ЧЕСТІ

“Колись, у давні дні, як ще лицар сміливий сидів на коні…” – це був чудовий образ, як у сталь закутий вершник над’їжджав зеленими лісами у своїй блискучій зброї, з щитом і ратищем, маючи пір’ям, виграваючи своїм баским бойовим конем…

Лицарство – тобто лицарський орден – було засноване яких 1500 років тому в Англії королем Артуром. Їхнім патроном був св. Юрій.

Лицарський закон наказував так:

1. Будь завжди приготований, завжди при зброї, крім хіба нічного відпочинку.

2. До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім’я – своєю чесністю.

3. Обороняй убогих і немічних.

4. Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть.

5. Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги.

6. Будь готовий обороняти свою батьківщину.

7. Охотніше працюй за честь, ніж за зиск.

8. Ніколи не ламай своєї обіцянки.

9. Честь батьківщини борони своїм життям.

10. Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.

Для лицаря було кілька найважливіших речей – це віра, честь, дама серця.

 

Честь полягала у дотриманні присяги і морального кодексу. Ніхто не мав права спаплюжити честь лицаря без наслідків. Воїн мав відстояти свою честь і міг викликати суперника на поєдинок.

 

Одним із найпрекрасніших аспектів Середньовіччя був феномен "Прекрасної дами". Це був справжній культ кохання, причому кохання в основному духовного, платонічного. Любов стала служінням "прекрасній дамі", поклонінням їй. Дама серця була для лицаря неземним створінням, втіленням божества. У кодексі лицарської любові центральне місце займали ратні подвиги на честь "прекрасної дами" і її прославляння. Любов лицаря була відчуттям ідеально-піднесеним і витонченим. Лицар бився на турнірах, прикріпивши рукавички своєї пані до шолома і прибивши до щита табличку, чесноту, що звеличила її красу. І пізніше, в епоху Відродження, на честь прекрасної пані складалися вірші та виконувалися серенади. Звичаї лицарської любові були неквапливі. Після декількох місяців залицяння лицар отримував право поцілувати руку своєї дами. Точно слідуючи прийнятим в суспільстві правилам, він поступово просувався по сходинках близькості, завойовуючи серце своєї обраниці. При цьому успіх в улюбленої жінки цілком залежав від ступеня його заслуг. У становій системі середньовіччя мала значення не особа людини, а та роль, яку вона відігравала у суспільстві, її функція. Такою ж функцією була і жінка. І лише в любові вона була сама собою, тільки в любові лицар відносився до неї як до жінки, до особи. І гімни любові, написані трубадурами, були пристрасною мрією про ідеальні, людяні відносини між людьми. Обожнюючи жінку, вони представляли її як втілення кращих людських якостей – краси, доброти, грації, розуму, людинолюбства. У лицарській любові до жінки торжествував підхід з погляду найвищих ідеалів, які на той час виробило людство. Тож серед характеристик лицаря можна виділити основні: - Мужність - Вірність - Щедрість - Розсудливість - Куртуазність - Відчуття честі - Свобода.

 

5. Практичні завдання уроку .

  1. Творча робота.

Варіант 3. Групова робота. Організуйте «Театральне ательє»- створіть ескізи костюмів для головних персонажів опери «Іоланта», враховуючи особливості одягу, притаманні добі середньовічних лицарів.

6. Підсумки уроку, оцінювання .

- Що нового ви дізналися на уроці?

- Поміркуйте, який «кодекс лицарської честі» потрібен сучаснику. Обговоріть цю тему в класі, створіть такий кодекс.

- Чи сподобався вам урок? Чим саме?

- Як ви гадаєте цілі, які були поставлені на початку уроку були виконані?

Категорія: Мистецтво 8 клас | Додав: uthitel (20.10.2017)
Переглядів: 141 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: