Головна » Статті » Середня школа » Мистецтво 8 клас

Урок 4 Тема: Пам’ятки мистецтва північного Причорномор’я і Скіфії.

 

Урок 4

Тема: Пам’ятки мистецтва північного Причорномор’я і Скіфії.

Мета:

навчальна: розширити загально-естетичний та музичний кругозір учнів, ознайомити їх із стилями часу, поняттями, з життям і творчістю композиторів, художників, скульпторів; музичними творами, художніми творами;

розвиваюча: розвивати музичні здібності - метро-ритмічного, звуковисотного, ладового відчуття, вокально-хорових і творчих навичок, навичок образного, осмисленого сприйняття музики, художніх творів;

виховна: формувати емоційні, естетичні, моральні, загальнолюдські та національні якості особистості - національної гордості й патріотичних почуттів, любові до рідного краю, до природи; любові до народних пісень, до народних традицій, до живопису.

Тип уроку: комбінований, поглиблення знань.

Обладнання: Підручник для 8 класу Л.Кондратової , комп’ютер, альбом для малювання.

 

Хід уроку

1. Організація класу .

2.Мотиваційний .

Повідомлення теми і мети, головних завдань уроку.

3.Актуалізація опорних знань учнів .

- Розгляньте зразки скіфського мистецтва.

- Що вас дивує чи вражає?

4.Розкриття теми уроку.

Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених за¬гадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства.

Хто ж такі скіфи? Упродовж сто¬літь ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на око¬лиці сучасного м. Сімферополя)

В античних містах була дуже розвинена матеріальна і духовна культура. Важливе значення мало землеробство (сіяли пшеницю, горох, виноград); виноробство; рибальство; торгівля; ремесло: металообробка, гончарство, ткацтво, ювелірна справа, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки тощо.

В усіх містах були школи, театри, акрополь, овальні, прямокутні житла, які мали сходи, домашні вівтарики, двосхилі або кулеподібні покриття. Міські ансамблі оздоблювались колонами, капітеліями, статуями.

Поширеними були культи давньогрецьких богів: Зевса, Афіни, Артеміди, Аполлона, Афродіти, Діоніса. Шанували міфологічних героїв Ахілла та Геракла. В полісах знали біля 33 тис. божеств. Панівним був культ Ахілла, в Пантікапеї – Афродіти, в Херсонесі – Артеміди, в Ольвії – Аполлона.

У полісах діяли храми, присвячені Аполлону. У Пантікапеї в храмі Аполлона карбували монети з його зображенням, сам храм відігравав значну роль у політичному і культурному житті. У храмі Артеміди в Херсонесі жерці організовували богослужіння, свята і обряди.

Велика увага в містах-державах приділялась вихованню та освіті. Пріоритетною була еллінська мова і писемність. У Херсонесі розмовляли на дорійській мові, а в більшості міст переважав іонійський діалект. Жителі міст і сіл вміли писати, читати, знали грамоту, користувались кістяним паличками для писання. Діти демосу отримували початкову освіту. Крім початкових шкіл у Ольвії діяли гімназії, де вивчали риторику, філософію, геометрію, географію. Заможні громадяни отримували вищу освіту в Афінах і Олександрії.

Розвивалась література. Популярними були віршовані почесні епіграми, епітафії, ділова проза. Епіграми карбували на кам’яних стелях, або на постаментах для скульптур. В Борисфені на мармуровій плиті був написаний гімн на честь бога Ахілла. У діловій прозі перше місце займали декрети, закони, присяги, договори, накази, складені переважно за грецькою формою. Найбільше їх знайдено в Ольвії. Було поширене листування на уламках кераміки, свинцевих пластинах. Такі листи знайдено в Березані, Ольвії, Керкінітіді.

Великого значення надавали фізичному вихованню. Займались різними видами спорту, такими як: біг, метання диску, списа, м’яча, плавання, кулачні бої, кінні змагання, стрільба з лука. Переможців змагань нагороджували амфорами. В Ольвії один з лучників пустив стрілу на 521,7 метрів, що свідчить про значні досягнення жителів античних міст-держав у спорті.

Розвивалась наука: історія (Сіріск), філософія (Борисфеніт, Боспорський), медицина. Використовували різні медичні інструменти з бронзи, срібла, кістки (пінцети, гачки, зонди, голки, ложечки та ін.). Лікарі вміли лікувати рани, опіки, різні хвороби, здійснювали хірургічні операції, лікували за допомогою сну, гіпнозу і грязі [1].

Була добре розвинена архітектура. Місто мало чітко сплановану забудову. У центрі знаходилась головна площа – агора, навколо неї розташовувались адміністративні споруди, гімназії, крамниці. До агори примикали культові споруди – храми, вівтарі. Місто оточувалось оборонними стінами з баштами. Застосовували прямокутне планування міст, будинки об’єднувались в квартали, вулиці перетинались під прямим кутом. Дороги мостили каменем, вздовж яких були керамічні водогони [2]. В Пантікапеї були 1-2-поверхові будинки, на вузькі вулиці будинки виходили глухими стінами. Над містом був акрополь.

Особливе місце займали розписи у вигляді фресок. У склепі богині Деметри були зображені птахи, звірі, орнамент. Був поширений вазовий живопис: ваза у вигляді сфінкса висотою 0,215 м. У нього тіло лева, голова та груди жінки, великі крила складені за спиною. У живописі використовували білу, зелену, чорну і червонувату фарбу.

Розвивалась скульптура. Її виготовляли із вапняку, мармуру, бронзи, дерева і рідкісних металів. Часто розфарбовували, розписували брови, очі, губи, волосся, одяг. Були поширені юнаки-атлети – куроси і дівочі фігури – кори, які руками чи головою підтримували дах або карниз. Найвідоміші скульптури: мармурова голова Зевса в Ольвії, голова Геракла з Пантікапеї, статуя юнака з Херсонесу були відомі далеко за межами міст-держав.

Значну роль відігравав театр: в Ольвії, Херсонесі (3 тис. місць), Пантікапеї. Ставились комедії, трагедії, драми Еврипіда, Софокла, Антифана.

Музична освіта входила до шкільної програми. На святах проводились музичні змагання, спів супроводжував всі свята і обряди. Грали на лірі, флейті, арфі, органі, трубі [1].

Ювеліри виготовляли шедеври: золоті діадеми, золоті намиста з підвісками, срібні браслети, які не мали аналогів серед народів Східної Європи.

На початку нової ери грецькі міста почали занепадати. Це було пов’язано з набігами кочовиків. У І ст. до н. е. вони потрапили у залежність до Римської імперії, а в 4-5 ст. були захоплені племенами готів та гунів. Тільки Херсонес та Пантікапей потрапили під владу Візантії.

Центри давньогрецької цивілізації на Чорноморському узбережжі здійснили значний вплив на соціально-економічний, політичний і культурний розвиток місцевого населення. Греки принесли на чорноморські землі найрозвинутішу на той час культуру. Під її впливом тут поширилась грамотність, розвивалась освіта. Діти вміли читати, писати, рахувати, вивчали філософію, риторику, музику, читали Гомера, знали напам’ять «Іліаду». Розвивалось мистецтво, наука, архітектура, театр [2]. Відбулось залучення місцевого населення до досягнень античної цивілізації (технологій обробітку землі, ремесла, товарно-грошових відносин) і демократичних тенденцій. Таким чином, культура античних міст-держав була дуже розвиненою і своєрідною, в якій поєднувались грецькі традиції і національні особливості.

Руїни Ольвії

Період з VIII по VI ст.. до н.е. був для Греції часом встановлення рабовласницького ладу. Відчайдушна боротьба між рабовласниками і старою родоплемінною знаттю потрясала Грецію. Переможені в цій боротьбі вимушені були шукати притулку в чужих краях. В цей же час в Греції в усіх сферах виробництва широко використовувалась праця привозних рабів. Це привело до розорення дрібних виробників, землевласників і виникнення «збиткового, зайвого» населення, яке вимушене було шукати щастя за межами своєї батьківщини. Всі ці обставини, а також торгівля, складали головну причину переселення греків на узбережжя Північного Причорномор’я. Вони заснували тут багато міст, малих і великих сільських поселень. Але античні держави, які виникали на віддалених від Греції землях, ні в політичному, ні в економічному відношенні не підкорялися метрополії. Цим грецька колонізація принципово відрізнялась від колонізації епохи капіталізму. Перші вихідці з Іонії у другій половині VII ст. до н. е. заснували античне поселення на острові Березань – в той час півострові (в районі сучасного м. Очакова Миколаївської області). Основна ж маса грецьких поселень на Північному узбережжі Чорного моря засновується у VI ст. до н.е.

Одним із найбільших античних центрів в Північному Причорномор’ї являлась Ольвія. Вона була заснована в першій половині VI ст. до н.е. на правому березі Бузького лиману вихідцями з м. Мілету. В перекладі грецьке слово «Ольвія» означає «щаслива». Це – офіційна назва міста, засвідчена в декретах, написах на монетах, більшості літературних джерел. Проте в творах деяких античних авторів місто названо Борисфеном (грецька назва Дніпра).

В історії Ольвії виділяються два основних періоди, які розділило велике гетське нашестя. Тому в літературі їх часто називають догетським і післягетським. Перший з них відноситься до першої половини VI – середина I ст. до н.е., другий – I ст. н. е – середини III ст. н. е. В першому періоді місто досягло максимального за всю історію свого існування розвитку економіки і культури. Другий характеризується в цілому занепадом міста, втратою політичної незалежності, посиленням в культурі неантичних елементів, проникненням римського впливу.

На початку першого періоду Ольвія була невеликим поселенням. Розташовувалось воно, очевидно, тільки у Верхньому місті і складалось в основному з землянок і напівземлянок. На початку V ст. до н.е. в Ольвії і в сільській окрузі відбулися соціально – культурні зміни. Земляне житло перших поселенців змінюється кам’яними будинками, як і в Греції того часу . Розвивається економіка, Ольвія починає випуск великої литої монети. В цей же період Ольвія підтримує широкі торгові зв’язки з рядом грецьких міст – Мілетом, Афінами, Хіосом, Самосом, Родосом, а також з оточуючим місцевим населенням. За свідченням Геродота найближчими сусідами Ольвії були алазони, скіфи – орачі, калліпіди.

Ольвійський античний поліс складався із міста Ольвії – культурно – політичного і торгового центру – і хори. За своїм політичним впорядкуванням це була демократична рабовласницька держава. Але в такій державі на виборах приймали участь тільки повноправні громадяни. Прав громадянства були позбавлені жінки, іноземці і раби.

Законодавчими органами були народні збори – екклесії. Народні збори видавали закони, вирішували питання війни і миру. Екклесія збиралася на головній площі міста.

Головною виконавчою владою в місті була колегія п’яти виборних архонтів, військовими справами відали стратеги. Був суд, який складався з кількох відділів. Суд штрафував винних, конфісковував майно.

З кінця V початку IV ст. до н.е. проходять зміни – росте майнова нерівність, посилюються соціально – економічні і правові протиріччя, в місті з’являється, очевидно, значна кількість рабів. Особливо сильно проявилися протиріччя в кінці IV ст. до н.е., коли в 331 році до н.е. Ольвія була обложена тридцятитисячною армією на чолі з полководцем Олександра Македонського – Зопіріоном. Становище міста, яке не мало постійного війська (його військова організація основувалась на народному ополченні) , під час облоги було важким. Античний автор Макробій повідомляє, що в цих важких умовах Ольвійській державі довелось прийняти надзвичайні міри: звільнити рабів, надати права громадянства іноземцям, які проживали в Ольвії, ольвіополітам анулювали позики. За свідченнями того ж Макробія місто вистояло в цій боротьбі і Зопіріону довелось зняти облогу.

 

 

В кінці IV-III ст. до н.е. Ольвія досягає найвищого за всю свою історію розвитку. Площа міста збільшується до 50-55 га, кількість населення досягає 20-ти тисяч чол. До кінця IV ст. Ольвія починає випускати золоті монети.

З кінця III в першій половині II ст. до н.е. Ольвія вступила в період соціально – економічної і політичної кризи, посилилась майнова нерівність. В цей час великі багатства накопичуються в руках окремих громадян. Картину початку кризи в Ольвії добре змальовує один з найбільш визначних лапідарних пам’ятників – почесний декрет в честь ольвійського багача Протогена. Протоген неодноразово позичав державі великі суми грошей для заготівлі хліба в неурожайні роки, на подарунки вождям ворожих племен. Протоген не був одиноким благодійником серед ольвійських рабовласників. Позичаючи гроші Ольвійській державі такі люди ще більше збагачувались самі.

Подальший занепад в Ольвії призводить до того, що вона потрапляє під владу скіфів. Ольвія змушена признати владу скіфського царя Скілура, це видно з того, що в Ольвії в цей час випускають монети із зображенням цього царя. Цікаво, що одна надгробна плита цього часу називає Ольвію «скіфським містом».

Але скіфська влада над Ольвією тривала недовго. В середині I ст. до н.е. в Ольвії відбулась страшна катастрофа – її повністю розгромили розбійницькі племена гетів, під керівництвом свого вождя Буребісти. Вони пройшли, спустошуючи все на своєму шляху, по узбережжю Чорного моря, розгромлюючи грецькі міста. Ольвія була дуже зруйнована. Частина населення загинула, інші врятувались, тікаючи в сусідні поселення. Так трагічно закінчився перший період життя стародавньої Ольвії, який тривав більше п’яти століть.

Після гетського розгрому Ольвія близько ста років лежала в руїнах. Пізніше, як відмічає Діон Хрисостом «після розгрому борисфеніти знову заселяли місто, можливо, за бажанням скіфів, які були зацікавлені в відновленні торгівлі з греками».

Але відновлена Ольвія нічим не нагадувала того квітучого міста, яке знаходилось тут до спустошення його гетами. Місто тепер займало тільки частину своєї попередньої території, кількість населення становила майже 2 тис. чол. Пізніше відбувається деяке пожвавлення в Ольвії, відновлюється поступово торгівля, ремісничі виробництва, сільське господарство. Але Ольвія залишається другорядним центром, маючи тільки місцеве значення.

В середині II ст. н. е. Ольвію починають тіснити тавро-скіфи і вона звертається по допомогу до римського імператора. Антоній Пій посилає в Ольвію війська, яким разом з ольвіополітами вдається відтіснити тавро-скіфів. В 193-211 рр. Ольвія признає верховну владу Риму і включається до складу римської провінції Нижня Мезія. Після введення римського гарнізону в житті Ольвії спостерігається значне піднесення та стабілізація економіки.

Але римська імперія сама ослабла від постійних поразок в війнах і змушена була вивести свій гарнізон з Ольвії. Покинута римськими військами, Ольвія в середині III ст. н. е. підлягає нападу кочових племен готів і знову була сильно спустошена. Подальша доля Ольвії майже невідома. Життя іще теплилось тут деякий час і зовсім завмерло в IV ст. н.е.

Припинення життя Ольвійської держави співпало з тяжкою внутрішньою економічною кризою більшості античних міст Північного Причорномор’я. Загальною причиною цього була криза рабовласницького способу виробництва.

Йшли роки, століття. Пустир панувала над безлюдним містом. Розвалювались стіни будинків, руїни пишно заростали травою. Першими людьми, які ступили на колишню ольвійську землю, були турки (XVI-XVIII ст.) Вони по варварському знищували і грабували матеріальні і культурні цінності.

Руїни Ольвії стали місцем добування каменю для будівництва міст. В результаті чого були повністю знищені наземні спорудження Ольвії. В кінці XVIII ст., коли територія відійшла до Росії лише деякі кам’яні стіни і кургани над старими могилами нагадували про колись квітуче, а тепер поховане під землею місто.

Глиняна амфора

А́мфора (грец. αμφορευς, αμφιφορευς — посудина, глечик) — давньогрецька глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками.

Використовувалися амфори для транспортування і зберігання вина, олії, зерна. Подекуди амфори застосовувались для поховання дітей. На багатьох амфорах є малюнки, орнаменти, написи і тавра, за якими можна встановити місце їх виробництва.

Поряд із овальными панафінейськими амфорами розрізняють тонкопрофільні ноланські амфори, а також грубіші, високі та вузькі амфори, які використовували виключно як тару для транспортування рідин. Пізніше стародавні римляни використовували амфори для вимірювання рідин, об'єм таких амфор становив рівно 26,26 л.

 

Родосські амфори

 

 

Панафінейська амфора: богиня Афіна

 

 

Дипілонська амфора зі сценою протесісу

 

 

Ноланська амфора: загибель Орфея

Амфори знайдено при археологічних розкопках давньогрецьких міст в Одеській, Микололаївській областях та АР Крим. Окремі знахідки амфор були наПоліссі (Чорнобиль та ін.) і в лісостеповій смузі України. У Київській Русі виробляли місцевий тип А. — «корчаги».

Срібна амфора

Чортомлик — велика скіфська могила (висота 20 м, діаметр — 350 м) кін. 4 ст. до н. е., розташована за 22 км на північний захід від Нікополя (Дніпропетровська область) біля села Чкалове.

Об'єм насипу кургану — близько 82000 метрів кубічних. Тут відкрито поховання скіфського царя і цариці тарабів чи воїнів, скелети коней, багато золотих і срібних оздоб та зброї.

Найціннішою знахідкою є срібна ваза-амфора, на фризі якої зображено скіфів, що приборкують диких коней. Знайдені мистецькі об'єкти належать до найкращих творів давньогрецького ювелірного мистецтва; зберігаються в Ермітажі (Санкт-Петербург).

5.Творча робота.

Варіант2. Створи рельєф в анімалістичному жанрі за мотивами скіфського «звіриного стилю». Спробуй передати рух тварини. Орієнтовні теми: «Кінь», «Лосеня», «Олень», «Грифон» (пластилін, фольга, покриття «металік» (наприклад, лак для нігтів золотистого або бронзового кольору)).

6.Підсумки уроку, оцінювання .

- Що нового ви дізналися на уроці?

- Чи сподобався вам урок? Чим саме?

- Схарактеризуйте скіфський «звіриний стиль».

- Які взаємовпливи існували в мистецтві Північного Причорномор’я? Наведіть приклади взаємозбагачення культур Сходу і Заходу.

- Як ви гадаєте цілі, які були поставлені на початку уроку були виконані?

7. Додаткові завдання (3 хв)

У вільний час прочитайте поему-баладу Ліни Костенко «Скіфська Одіссея». Поясніть, як ви розумієте слова автора «історію по золоту читать».

Віртуальна екскурсія. Завітайте на сайт музею історичних коштовностей України в Києві .

 

 

Категорія: Мистецтво 8 клас | Додав: uthitel (18.09.2017)
Переглядів: 192 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: