Головна » Статті » Середня школа » Мистецтво 8 клас

Урок 3 Тема: Мистецтво античності – колиска європейської цивілізації.

Урок 3

Тема: Мистецтво античності – колиска європейської цивілізації.

Мета:

навчальна: розширити загально-естетичний кругозір учнів, ознайомити їх із стилями часу, поняттями, з життям і творчістю художників, скульпторів; художніми творами;

розвиваюча: розвивати навички осмисленого сприйняття художніх творів;

виховна: формувати емоційні, естетичні, моральні, загальнолюдські та національні якості особистості - національної гордості й патріотичних почуттів, любові до рідного краю, до природи;

Тип уроку: комбінований, поглиблення знань.

Обладнання: Підручник для 8 класу Кондратова, комп’ютер, альбом для малювання.

 

Хід уроку

1. Організація класу .

Вхід учнів під музику, музичне вітання.

2.Мотиваційний .

Повідомлення теми і мети, головних завдань уроку.

3.Актуалізація опорних знань учнів .

- Пригадайте давньогрецькі про мистецтво. Які па¬м'ятки Стародавньої Греції належать до Семи чудес світу? Які з них уціліли?

4.Розкриття теми уроку.

Художня культура Греції — одна з наймогутніших у стародавньому світі. Цю античну країну, яку прославив Гомер у всесвітньо відомих шедеврах «Іліаді» та «Одіссеї», європейської цивілізації, джерелом її величі.

Мистецтво Стародавньої Греції і скульптура в її складі — відіграли важливішу роль в формуванні і розвитку європейської цивілізації і вплинули на розвиток культури і мистецтва всього людства. На Балканському півострові, Пелопонесі і численних островах архіпелагу та на вузькій приморській смузі Передньої Азії розвинулась висока грецька цивілізація, відверто не схожа на сусідні цивілізації на кшталт східних держав Персії чи Єгипту

Якщо східні деспотії на кшталт Персії силоміць поєднали в єдину державу низку народів і сконцентрували під орудою царя велетенські людські і матеріальні ресурси, грецькі племена не створили єдиної держави навіть в десятиліття власного розквіту, мешкали на неплодючих, кам'янистих землях і не мали велетенських людських і матеріальних ресурсів. Тим разючішими є їх досягнення в захисті власних земель, в їх військових перемогах, в їх досягненнях в різних галузях ремесел, мистецтв, в культурі взагалі. Грецький поліс, головна частина суспільного устрою, мав в своєму складі лише саме місто та сільські передмістя, що разом нараховували лише декілька тисяч родин . А змогли протистояти агресивним, але консервативним за устроєм, ворогам-завойовникам.

Шлях до об'єднання був, чому докази в ідеологічних зрушеннях, в ідеях грецької єдності племен, в уяві про Грецію з єдиною історичною долею, в свідомості про єдиних еллінів (якими почали усвідомлювати себе племена греків). Саме бідні мешканці грецьких полісів, вимушені десятиліттями шукати нових плодючих земель заради їх колонізації, вибороли і виробили багату культуру і згодом створили умови для якісних змін в світовому мистецтві і світовій культурі. Усвідомлення цього вже мали греки-нащадки, підкорені варварським Римом і вимушені рахуватись з отрутою рабовласництва та бездержавногополону.

Скульптура Стародавньої Греції належить до найвідоміших пам'яток зниклої цивілізації, більше, ніж архітектура і, тим паче, живопис, котрий використовував нетривкі матеріали. Хоча більшість скульптур того періоду була або знищена, або дійшла до нашого часу пошкодженою або в уламках. За припущеннями, деяка первісна і схематична скульптура розбивалась на шматки ще перед внесенням до могил. Активну роль в нищенні грецької скульптури зіграли фанатики-християни, котрі нищили пам'ятки нехристиян-язичників скрізь. Низка грецьких скульптур відома лише за уривками давньогрецької літератури чи в незграбних римських копіях. Розшуки, колекціонування і реставрація понівечених скульптур розпочались в добу італійського відродження, незважаючи на неточність, ненауковість реставрацій, що іноді міняли і її зовнішній вигляд, і тематичний зміст.

Давньогрецька скульптура як галузь наукових досліджень — все ще неповна, постійно розвивається і отримує нові матеріали і артефакти завдяки технічномупрогресу, що привнесений і в наземну, і в підводну археологію.

Низка знищених пам'яток архітектури і скульптури (тоді як монументальний живопис за рідкими винятками зник майже повністю) тим не менше не завадила створити умовну класифікацію давньогрецької історії і мистецтва та скульптури в її складі.

1. Так завана гомерівська Греція (12 — 8 ст. до н.е.), на цей період припали розвиток грецького епосу та первісних, примітивних пам'яток образотворчого мистецтва.

2. Архаїка (7 — 6 ст. до н.е.) Період формування рабовласницьких міст-держав - полісів. Століття створення і розвитку давньогрецьких ідей та національноїархітектури, скульптури, більшості художніх ремесел, розквіт поезії.

3. Класичний період, ранній і пізній ( все 5 століття і частина 4 ст. до. н.е.), період першого розквіту давньогрецького рабовласницького суспільства та зростання громадянської свідомості, активної участі в політиці полісів більшості вільних від рабства мешканців. На цей період припали розквіт філософії, поезії, театру і драми, піднесення архітектури і скульптури, повна перемога реалізму в образотворчих мистецтвах і в скульптурі. Політична криза спіткала лише полісне життя в кінці четвертого століття до н.е.

4. Еллінізм (кінець 4 — 1 ст. до н.е.) Доволі тривалий період виходу з культурної кризи і поступове поглинання грецького культурного надбання сусідніми народами і войовничим Римом.

Відгомоном найкращих громадянських і демократичних надбань звучать слова присяги, котру давав вільний грек-громадянин у вісімнадцять років, стаючи повноправним громадянином держави :

Я не ганьбитиму священної зброї і не покину товариша-вояка. Обіцяю захищати і один, і разом з іншими все всяте і заповітне. Не зменшу міці іслави Батьківщини, а прагнутиму збільшити їх. Маю підкорятися існуючому уряду і законам, законам вже існуючим або наново виробленим. Якщо хтось кинеться нищити закони або не буде підкорятися їм, буду боротися з ним і один, і разом з іншими. Буду шанувати наші святині. В цьому да будуть мені свідками Боги

Статуя Зевса Олімпійського – єдине чудо світу на Європейському материку.

 

Жоден із храмів Еллади не показався грекам достойним звання чуда. І, вибравши в якості чуда Олімпію, вони запам’ятали не храм, не святиню, а тільки статую, яка була всередині.

Ста́туя Зе́вса Олімпі́йського — за переказами, одне з Семи чудес світу — давньогрецька статуя Зевса роботи Фідія, була встановлена в центрі Храму Зевса в Олімпії на півострові Пелопоннес.

Первісно сама Олімпія являла собою територію, що належала храму перед воротами давньої Піси. Після руйнування Піси в 641 до н. е., елейці не дозволили виникнути тут новому місту і, таким чином, назавжди утримали за собою право завідування святилищем. Цій квітучій місцевості був дарований вічний мир, озброєне військо не могло перейти його меж, тому що вся Еліда стала присвяченою верховному олімпійському богу Зевсові.

За переказами, саме тут Зевс вступив у боротьбу зі своїм батьком, кровожерливим і віроломним Кроносом, який пожирав своїх дітей, оскільки оракул передбачив йому загибель від руки сина. Врятований матір'ю, змужнілий Зевс, переміг і примусив Кроноса відригнути своїх братів і сестер. На честь цієї перемоги були встановлені Олімпійські ігри, що вперше відбулися у 776 року до н. е.

З того часу минуло більше двох століть, і в 456 до н. е. в Олімпії елідський архітектор Лібон почав будувати Храм Зевса, який став головною святинею міста. 440 до н. е. над створенням центральної статуї Зевса почав працювати Фідій. Роком раніше він розробив і підготував техніку, щоб дістати достатню кількість золота і слонової кістки. Він вирізав і ліпив частини статуї, перш ніж вони могли бути зібрані в єдине ціле в самому храмі.

Велич і краса скульптури настільки вражали сучасників, що вона була визнана новим чудом світу. Як свідчить Павсаній, з першого погляду здавалося неймовірним, що храм міг вмістити цю статую. Географ Страбон писав:

«…хоч сам храм — дуже великий, скульптор критикується за те, що не врахував реальне співвідношення пропорцій статуї до храму. Він показав Зевса сидячого на троні, але з головою, яка майже упирається в стелю, щоб у нас складалося враження, що якщо Зевс встане, то головою впреться в дах храму».

Проте загалом нащадки високо цінили витвір Фідія. Знаменитий оратор і політичний діяч Риму Цицерон (1 століття до н. е.) назвав Зевса Олімпійського — втіленням краси. Римський письменник і вчений Пліній Старший (1 століття н. е.) вважав скульптуру незрівнянним шедевром. Впродовж багатьох років Храм Зевса приваблював відвідувачів і поклонників зі всього світу. У першому столітті римський імператор Калігула навіть спробував перемістити статую в Рим. Проте, його спроба зазнала невдачі.

Після того, як на 10-му році свого правління імператор Феодосій Великий у 394 році нашої ери заборонив Олімпійські ігри, храм був закритий. 406 року імператор Феодосій II наказав зруйнувати всі храми і споруди в Олімпії як свідчення язичницької традиції. Знищення вцілілих залишків храму довершили потужні землетруси 522 і 551 років.

Хоча статую дещо раніше зусиллями заможних греків було перевезено в палац у Константинополі. Там вона зберігалася, поки не була знищена пожежею 462 року. Серед копій статуї, включаючи великий прототип в Курені (Лівія), жодна не збереглася дотепер. Ранні реконструкції, наприклад, Ерлаха, тепер вважають неточними.

Статуя Зевса не збереглась донині, проте численні описи в творах древніх істориків, археологічні знахідки (невеликі копії, зображення на монетах) донесли до нас скульптурний образ давньогрецького божества.

Хрисоелефантинна статуя бога заввишки сягала 12 м 40 см. Масивний п'єдестал статуї близько 3,5 метрів висотою прикрашали позолочені фігури, що зображували олімпійських богів. На цьому п'єдесталі, який являв собою подобу Олімпу, знаходився трон, створений із золота і дорогоцінних каменів з безліччю різних прикрас із слонової кістки і чорного дерева.

Статуя Зевса є виразом світоправлячої могутності і разом батьківської ніжності, представлена сидячи на троні. Оливковий вінок прикрашав голову Громовержця, борода хвилястими пасмами обрамовувала його обличчя, з лівого плеча спадав плащ, що прикривав частину ніг. У лівій руці бог тримав скіпетр, увінчаний орлом, а на простягнутій правій руці стояла богиня Ніка із золота і слонової кістки. Фігура Зевса була виконана з дерева, і на цю основу за допомогою бронзових і залізних цвяхів, спеціальних гачків кріпилися деталі з слонової кістки і золота — така техніка і називається хрисоелефантинною. Обличчя, руки й інші оголені частини тіла виконані зі слонової кістки, волосся і борода, вінок, плащ і сандалі — із золота, очі — з коштовних каменів.

Трон виготовили, за одними джерелами, з кедра, за іншими — з чорного дерева і вкрили золотом і слоновою кісткою. Ніжки трону прикрашали фігурки танцюючої Ніки — богині Перемоги. Ручки трону підтримували сфінкси, а його спинку прикрашали Харити — богині краси, дочки Зевса і Гери.

Перед п'єдесталом, із зображенням сцени народження Афродіти, був облаштований невеликий басейн, викладений блакитним елевсинським каменем і білим мармуром. Зі слів древньогрецький письменника Павсанія (2 ст. н. е.), він служив для стоку залишків оливкової олії, якою регулярно змащували статую (масло зберігало слонову кістку від розсихання). Світло, що проникало крізь двері темного храму, відбиваючись від гладкої поверхні рідини в басейні, падало на золото одягу Зевса і освітлювало його голову. Мандрівникам, що входили в храм, здавалося, наче сяйво йде від самого лику божества.

Зевс був настільки величним, що коли Фідій завершив свою працю, він підійшов до статуї, ніби плаваючої над чорною мраморною підлогою храму, і спитав: «Ти задоволений, Зевс?». В відповідь почув удар грому, і підлога під ногами статуї тріснула. Зевс був задоволеним.

Фідій був знаменитий не тільки статуєю Зевса Олімпійського, але і статуєю Афіни в Парфеноні і рельєфами на його стінах. Разом з Периклом Фідій розробив план перебудови і прикрас Афін, що , правда , дорого обійшлось Фідію: вороги його могутнього друга і покровителя стали ворогами скульптора. Помста їх була банальною і грязною : Фідій був звинувачений в тому, що умаїв золото і слонову кістку при зведенні статуї Афіни в Парфеноні.

Проте слава Фідія була сильніша від наклепів злих людей. Жителі Еліди внесли заставу за ув’язненого і афіняни відпустили Фідія працювати в Олімпію. Декілька років Фідій залишався в Олімпії, створюючи статую Зевса.

Коли від пам’ятника не залишається і сліду, появляється соблазн приписати його існування людській фантазії. Подібна участь не минула і статую Зевса, тим більше, що від неї не залишилось копій.

Для того , щоб впевнитись, що статуя існувала і була власне такою, як описували сучасники, треба відшукати хоча би деякі свідоцтва її створення. Уже в наш час була зроблена спроба знайти майстерню Фідія. Створення такої статуї вимагало багатьох років роботи, і тому Фідію і його помічникам необхідне було солідне приміщення. Статуя Зевса – не мраморна глиба, яку можна на зиму залишити під відкритим небом.

Увагу німецьких археологів, які проводили розкопки в Олімпії , привернули залишки античної будівлі, перебудованої в візантійську християнську церкву. Обслідувавши будівлю, вони переконались в тім, що власне тут розміщувалась майстерня – камінна будівля, мало-що менша від храму. В ній знайшли знаряддя праці скульпторів і ювелірів і залишки літейного «цеху».

Проте самі цікаві знахідки зроблені по сусідству з майстернею – в ямі, куди на протязі багатьох сотен літ майстри скидали відходи і браковані деталі статуй. Там вдалося знайти відлиті форти тоги Зевса, багато пластин слонової кістки, сколи напівдорогоцінних каменів, бронзові і залізні цвяхи – в загальному, повне і безспірне підтвердження тому, що власне в цій майстерні Фідій виготовив статую Зевса, причому, таку, як розказували стародавні. І на довершення всіх доказів в груді відховів археологи знайшли і дно збанку, на якому були видряпані слова : «Належу Фідію».

 

Колос Родоський (грец. Κολοσσός της Ρόδου, лат. Colossus Rhodi) — величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса, споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані острова Родос, Греція, учнем Лісіппа, Харесом із Ліндоса. Статуя вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого існування була вона найвищою статуєю світу, висотою 70 ліктів (31,5 м).

Після швидкої смерті Александра Македонського у 323 році до н. е. відсутність єдиного спадкоємця престолу породила численні міжусобні війни між його полководцями. Урешті-решт, імперія розпалася на чотири частини, а Родос відділився та увійшов у союз із Птолемеєм Сотером, тодішнім завойовником Єгипту. Союз контролював значну частинуторгових шляхів у східному Середземномор'ї, включно із виходом до Егейського моря.

У 305 році до н.е. військо Антигона Одноокого, повелителя на чолі із його сином, Деметрієм І, «завойовником міст», узяло в облогу Родос з армією чисельністю 40 000 чоловік. Проте місто було добре укріплене, і Деметрію довелося будувати високі облогові башти, щоб дістатись до стін міста. Погані погодні умови, хитрість та запеклий опір родосців ніяк не сприяли завоюванню міста.

У 304 р. до н.е. Птолемей відправив свій флот на допомогу місту і Деметрію довелось поспішно відступити, залишивши майже все військове приладдя. Щоб відсвяткувати перемогу, родосці продали військові трофеї за 300 талантів і на виручені гроші вирішили збудувати грандіозну статую своєму заступнику, богу Сонця Геліосу.

Місце для статуї підібрали на вході у гавань до острова Родос. Геліос був не просто особливо шановним божеством на острові — він був його творцем. Вважалося, що не маючи місця йому присвяченого, сонячний бог виніс острів на своїх руках з морської глибини.

Кошти на спорудження статуї отримали за рахунок продажу різноманітних облогових знаряддів, кинутих ворогом при відступі. Серед них також чудо військової техніки — гелеополіда — величезна облогова вежа, включно з тараном,катапультами, майданчиками для розміщення штурмових загонів, перекидними містками.

Спорудження монумента доручили відомому скульптору Харесу із Ліндоса, учню прославленого Лісиппа. Раніше Лісиппспорудив 18-метрову статую Зевса у Таранто. Через 12 років перед жителями острова постала велична картина: біля входу в гавань на біломармуровому пагорбі підносилася гігантська бронзова фігура бога Сонця.

На штучному пагорбі Харес встановив три кам'яних стовпи — на двох з них кріпилися бронзові деталі, що зображали ноги і торс гіганта, на третьому — деталі плаща. «Збирання» статуї здійснювалося знизу вгору — спочатку формувалися ступні, потім ікри і т. д. По мірі закріплення деталей їх засипали землею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, пагорб був прибраний.

База була зроблена з білого мармуру, спершу були встановлені ноги статуї, а потім і вона сама. Бронзова форма божества була закріплена залізними ікам'яними конструкціями. Його голову прикрашав вінець із семи променів Сонця, які розходилися в боки. Вважалося, що лівою рукою він підтримував спадаючий плащ, а долонею правої, зігненою в лікті, прикривав очі, вдивляючись в морські далі, поки не знайшлася монета міста Анхіала. На ній статуя Геліоса була зображена у початковому вигляді. Бог тримав в лівій руці Діоніса, а у високо піднятій правій руці — виноградне ґроно, показуючи його оборонцю виноградарства. За свідченням римського вченого і письменника Плінія Старшого, який вивчав частини зруйнованої скульптури, не кожному вдавалося обхопити великий палець на руці гіганта.

Слава про Колоса Родоського рознеслася по всьому Середземномор'ю, безліч мандрівників з інших країн приїжджали помилуватися витвором мистецтва.

Порівняно з іншими Чудесами Світу Колос Родоський «прожив» недовге життя. Приблизно через 50 років після створення він був зруйнований землетрусом: від сильних поштовхів надламалися коліна статуї, вона звалилася вниз. Частини бронзового тіла бога Сонця протягом сторіч покоїлися на землі, народжуючи різні легенди. Так, в одній з них розказувалося, що судна, що прямували в гавань, пропливали поміж ніг гіганта.

У 977 році н. е. арабський намісник, який правив на острові, продав частини статуї, що збереглися. Для їх перевезення було потрібно 900 верблюдів. Статуя назавжди зникла в плавильних печах.

 

Дискобол – це одна із найбільш відомих скульптур Античності. Оригінал «Дискобола» - статуя із бронзи, яка вважається роботою скульптора Мирона, який жив в середині 5 ст. до н.е. Крім того, це перша скульптура, яка зображає людину в русі. На той час передавати такі складні рухи в скульптурі було дуже важко. Вік цієї скульптури – біля двох з половиною тисяч років.

Оригінал цієї статуї на сьогоднішній день не зберігся, тому ми можемо бачити тільки копії. Вони зроблені в період існування Римської імперії. Відомо, що оригінальна скульптура «Дискоболу» була загублена в період Середніх віків.

Статуя зображає метача диску в момент розмаху перед метанням. Фігура прославляє давньогрецьких метателів диску. Ми бачимо оголеного юнака, який нахилився вперед, метаючи диск. Його рука напружена і відведена до межі. Готовність до руху скульптор зобразив в цій фігурі: здається, що юнак ось-ось кине диск з великою силою і він полетить на далеку відстань. У юнака дуже напружені м’язи. Мирон передав всю різноманітність рухів, які робить людина. Всі ці рухи злиті в скульптурі воєдино.

Копії дискоболу є в багатьох музеях світу і добре збереглись. Ця скульптура прийнята як символ олімпійського руху сучасності. Тим самим підкреслюється зв’язок з античними часами і традиціями.

Дорифо́р (грец. Δορυφόρος — «Списоносець») — одна з найзнаменитіших статуй античності, ідеальна фігура юнака зі списом-дорі, робота скульптора Поліклета Старшого, втілення його «Канону», яка була створена близько 450-440 років до н. е. Оригінал статуї не зберігся. Існують численні копії «Дорифора»

У «Доріфора» складна поза, відмінна від статичної пози античних куросів. Він є раннім прикладом класичного контрапосту, адже його творець Поліклет першим додумався надавати фігурам таку поставу, щоб вони спиралися на нижню частину лише однієї ноги. Крім того, постать здається рухомою і жвавою, завдяки тому, що горизонтальні осі не є паралельними.

«Доріфор» — це не зображення конкретного спортсмена-переможця, а ілюстрація канонів чоловічої ідеальної краси. Іноді цю статую так і називали — «Канон Поліклета», слідом за однойменним теоретичним трактатом його творця. Поліклет виклав у ньому цифровий закон ідеальних пропорцій чоловічого тіла. Ці пропорції знаходяться одна з однією у цифровому співвідношенні. До того ж, у ньому втілюються теоретичні ідеї про перехрещений розподіл напруги в руках і ногах. Основи піфагореїзму, цієї числової магії, якої дотримувався Поліклет, теж вплинули на пропорції «Списоносця». Сама праця «Канон» здійснила великий вплив на європейську культуру, попри те, що від теоретичного твору збереглося всього два фрагмента, відомості про нього уривчасті, а математична основа досі остаточно не виведена.

 

Ніка Самофракійська - одна з найвідоміших статуй античної епохи, присвячена богині перемоги на ім'я Ніка. Створена із мармуру у родоській школі скульптури. Зберігається й донині у Луврі (Париж, Франція).

Статую спорудили жителі острова Родос на згадку про перемогу, здобуту ними над флотом сирійського царя. Вона стояла на стрімкій скелі над морем, її п'ядестал зображував ніс бойового корабля. Могутня й поважна Ніка в одязі, що розвивається від вітру, представлена в нестримному русі вперед. Крізь тонкий прозорий хітон просвічується прекрасна фігура, яка вражає глядача пластикою пружного і сильного тіла. Впевнений крок богині і гордий помах орлиних крил народжують почуття радісної та урочистої перемоги.

Статуя знайдена на грецькому острові Самотракі на території кладовища кабірів у квітні 1863 року французьким консулом і археологом-любителем Шарлем Шампуазо. Того ж року вона була відправлена до Франції. В наш час Ніка Самофракійська знаходиться на сходах Дару галереї Денон в Луврі. Код: Ma 2369. З 3 вересня 2013 року статую крилатої богині було перенесено в сусідній зал для проведення необхідних реставраційних робіт з очищення скульптури, яка була виконана з різних видів мармуру. Одночасно з реставрацією Ніки Самофракійської будуть проведені і відновлювальні роботи сходин Дару, які ведуть до статуї, сходами щорічно користувалося близько 7 мільйонів відвідувачів. Загальний бюджет відновлювальних робіт становить 4 мільйони євро, які музей сподівався зібрати в ході проведення акції «Всі меценати». Під час акції Лувр зібрав 5 мільонів євро за рахунок приватних пожертвувань в рамках кампанії «Всі меценати». В акції взяли участь близько 6700 чоловік, які зробили внески від 1 до 8500 євро. Ніка Самофракійська буде знову виставлена на огляд громадськості влітку 2014 року, в той час як відновлення сходів буде завершено в березні 2015 року.

Афродіта (Венера) Мілоська.

Переважній більшості людей Венера Мілоська відома, перш за все, як статуя без рук. І в цьому, як вважає багато хто, полягає її головна загадка. Але насправді з цією статуєю пов’язано куди більше загадок і таємниць.

1. Назва “Венери Мілоської” вводить в оману

Поширена думка, що ця статуя зображує грецьку богиню любові і краси. Але греки називали цю богиню Афродітою, а Венера – римська назва.

2. Статуя була названа в честь місця, де вона була виявлена

8 квітня 1820 року фермер на ім’я Йоргос Кентротас натрапив на статую в руїнах стародавнього міста на острові Мілос.

3. Створення статуї приписують Александросу Антиохійському

Скульптор елліністичного періоду Александрос, як вважають, вирізав з каменю цей шедевр між 130 і 100 роками до н.е. Спочатку статуя була знайдена з постаментом-плитою, на якій вона стояла. Там і було виявлено напис про творця. Згодом постамент загадково зник.

4. Можливо, статуя зображує не Венеру

Деякі вважають, що скульптура зображує не Афродіту / Венеру, а Амфітріту – морську богиню, яка була особливо шанована на Мілосі. Треті ж і зовсім припускають, що це статуя богині перемоги Вікторії. Також точаться суперечки про те, що у статуї спочатку було в руках. Висловлюються різні версії, що це міг бути спис або прядка з нитками. Існує навіть версія, що це було яблуко, а статуя – Афродіта, яка тримає в руках нагороду, вручену їй Парісом, як найгарнішій богині.

5. Скульптуру подарували королю Франції

Спочатку Кентротас знайшов цю статую разом з французьким моряком Олів’є Вутье. Змінивши кілька власників при спробі її вивезення з країни, статуя в результаті потрапила до посла Франції в Стамбулі, маркізу де Рів’єр. Саме маркіз презентував Венеру французькому королю Людовику XVIII, який, в свою чергу, передав статую Лувру, де вона знаходиться до цього дня.

6. Руки статуя втратила через французів

Кентротас знайшов фрагменти рук, коли він виявив статую в руїнах, але після того, як їх реконструювали, їх визнали дуже “грубими і незграбними”. Сучасні мистецтвознавці вважають, що це нітрохи не означає, що руки не належали Венері, швидше за все вони були пошкоджені протягом століть. Як руки, так і оригінальний постамент були загублені при перевозі статуї в Париж в 1820 році.

 

7. Оригінальний постамент прибрали цілеспрямовано

Мистецтвознавці 19-го століття вирішили, що статуя Венери є роботою грецького скульптора Праксителя (вона була дуже схожою на його статуї). Це класифікувало статую, як таку, що належить до класичної епохи (480-323 до н. е.). Твори Праксителя цінувалися набагато більше, ніж скульптури періоду еллінізму. Щоб підтримати цю версію навіть ціною дезінформації, постамент видалили, перш ніж скульптура була представлена королю.

8. Венера Мілоська – об’єкт національної гордості французів

Під час своїх завоювань Наполеон Бонапарт вивіз один з найбільш наочних прикладів грецької скульптури – статую Венери Медічі – з Італії. У 1815 році французький уряд повернув цю статую Італії. А в 1820 році Франція з задоволенням скористалася можливістю заповнити порожнє місце в головному французькому музеї. Венера Мілоська стала популярнішою Венери Медічі, яка теж була представлена в Луврі.

9. Ренуар не був вражений скульптурою

Мабуть, найвідоміший з недоброзичливців Венери Мілоської, відомий художник-імпресіоніст заявляв, що скульптура дуже далека від відображення жіночої краси.

10. Під час Другої світової війни Венеру ховали

До осені 1939 року, коли над Парижем нависла загроза війни, Венеру Мілоську поряд з деякими іншими безцінними артефактами, такими як скульптура Ніка Самофракійска і роботи Мікеланджело, були вивезені з Лувру на зберігання в різних замках в сільській місцевості Франції.

11. Венеру обікрали

Венері не вистачає не тільки рук. Вона була спочатку прикрашена ювелірними виробами, в тому числі браслетами, сережками та тіарою. Ці прикраси зникли давним давно, але в мармурі залишилися отвори для кріплення.

12. Венера втратила колір

Хоча сучасні цінителі мистецтва звикли вважати грецькі статуї білими, мармурові скульптури часто фарбували в різні кольори. Проте, сьогодні не збереглося жодних слідів оригінального забарвлення.

13. Статуя вища, ніж більшість людей

Висота Венери Мілоської – 2,02 м.

14. Скульптура може бути копією

Мистецтвознавці зазначають, що Венера Мілоська має схожість з Афродітою або Венерою Капуанською, яка є римською копією грецької оригінальної статуї. З часу створення Венери Капуанської пройшло не менше 170 років, перш ніж Александрос створив Венеру Мілоську. Деякі мистецтвознавці вважають, що обидві статуї фактично є копіями більш старого взірця.

15. Недосконалість скульптури як джерело натхнення

Відсутні руки Венери Мілоської – набагато більше, ніж джерело численних лекцій, дискусій та есе мистецтвознавців. Їх відсутність також призвела до незліченних фантазій і версій щодо того, як руки могли б бути розташовані і що в них могло б бути.

5.Творча робота.

Варіант 1. Намалюй давньогрецьку вазу, декоровану орнаментами(гра-фіїні і кольорові олівці, фломастери, гелева ручка; тонований папір).

Варіант 2. Створи ескіз рекламного плаката «Запрошуємо до Греції», використай елементи античного мистецтва: архітектури, скульптури, зображень музичних інструментів, масок (матеріалина вибір). с.25

7.Підсумки уроку, оцінювання .

- Що нового ви дізналися на уроці?Чи сподобався вам урок? Чим саме?

- Як ви гадаєте цілі, які були поставлені на початку уроку були виконані?

Що нового ви дізналися про мистецтво Стародавньої Греції та Риму

Категорія: Мистецтво 8 клас | Додав: uthitel (18.09.2017)
Переглядів: 140 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: