Урок 11 Тема. класифікація неорганічних речовин. оксиди: поняття, склад і назви, будова і фізичні власти­вості, поширеність у природі, вик - Хімія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Хімія 8 клас

Урок 11 Тема. класифікація неорганічних речовин. оксиди: поняття, склад і назви, будова і фізичні власти­вості, поширеність у природі, вик


Урок 11
Тема. класифікація неорганічних речовин.  оксиди: поняття, склад і назви, будова і фізичні власти­вості, поширеність у природі, використання.
мета: уточнити відомості про склад оксидів, розглянути бу ‑
дову і фізичні властивості оксидів; закріпити навички
складання формул оксидів та утворення назв оксидів
за сучасною українською номенклатурою; розглянути
поширення оксидів у природі, навести приклади ви ‑
користання оксидів; розвивати вміння аналізувати та
систематизувати  інформацію.  Формувати  уявлення
про негативний вплив деяких речовин на довкілля.
матеріали: зразки оксидів як роздатковий чи демонстраційний
матеріал, ілюстрації.
обладнання: Періодична система хімічних елементів  
Д. І. Менделєєва.
Базові поняття
та терміни:
складні та прості речовини, оксиди, бінарні сполуки,
валентність, фізичні властивості.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
методи  
навчання:
пояснювально ‑ілюстративні  —  бесіда, розповідь; наоч ‑
ні   —  демонстрації; практичні   —  виконання вправ; ін ‑
терактивні; репродуктивні, частково‑пошукові, творчі.
структура уроку
I.     Організаційний      етап    ................................. 2     хв.
II.     Актуалізація      опорних     знань ...........................10     хв.
III.    Вивчення      нового     матеріалу ........................... 20     хв.
1.   Склад та назви оксидів.
2.   Фізичні властивості оксидів.
3.   Поширення оксидів у природі та їх використання.
IV.     Закріплення     та     узагальнення      знань ..................... 8     хв.
V.     Домашнє     завдання ................................... 2     хв.
VI.     Підбиття     підсумків      уроку ............................. 3     хв.
54
хід уроку
I.   о рганізаційний етап
Оголошуються     результати     тематичного     оцінювання      та     проводиться    
стислий      аналіз     найпоширеніших     помилок.
II.  а ктуалізація опорних знань
Бесіда   f
Проводиться    бесіда     щодо    класифікації    речовин,    у    процесі     бесіди     форму-люються    поняття     «прості     речовини»,    «складні    речовини»,    складається     схе -ма,     пригадуються      відмінності      між      металами     і     неметалами,     неорганічними    
і     органічними     речовинами.
речовини
Складні Прості
Метали Неметали
    
Оксиди   
Основи   
Кислоти   
Солі   
Неорганичні
сполуки
Органичні
сполуки
Учитель     пояснює,     що     буде     вивчатися      в     новій      темі,     називає      тему     уроку.
Мозковий штурм   f
Учитель     пропонує     учням     пригадати,     що     їм     відомо     стосовно     кла -су     оксидів.     Висловлювання      дітей     стисло     та     схематично      занотовуються    
на     дошці      з     лівої     сторони      (наприклад,      під     знаком     «+»).
Учитель     запитує      учнів,      що     їм     невідомо     стосовно     класу      оксидів.     Ви-словлювання     дітей     стисло     занотовуються     на     дошці      з     правої     сторони      (на -приклад,    під    знаком    »–»).    Відповідно    до    записів     формулюються    цілі     уроку.    
Якщо      діти     запропонують      розглянути     хімічні     властивості      оксидів,     слід      зау -важити,     що     це     можна     буде     зробити      тільки     після      ознайомлення      зі      складом    
інших     класів     неорганічних     речовин.
III.  вивчення нового матеріалу
1.     Склад     та    назви     оксидів.
Оксиди     відносяться      до     бінарних     сполук.      Загальна     формула:     EOxy.
55
Розповідь учителя   f
В     залежності     від     валентності      хімічного      елемента,      що     утворює      оксид,    
склад      оксидів      може     бути     різноманітним.     Існують      оксиди     з     формулами:     
EO
2
,     ЕО,      EO
23,     EO
2
,     EO
25
,     EO
3
,     EO
27
,     EO
4
,     де     літерою      Е     позначено      будь-який     хімічний     елемент.     Символ     елемента     Оксигену     завжди      записується     
на     другому      місці.
Кожна     хімічна      сполука      має      мати     свою     власну     назву.     Для      того,     щоб     
хіміки     з     різних     міст     і     країн      розуміли     одне     одного,      назви      речовин      склада-ються      за      певними     правилами     (правила     хімічної     номенклатури).      Назви      ок-сидам      також     дають      за      цими     правилами.      Назви      оксидів      складаються     з     двох    
слів:     перше     —     назва      хімічного      елемента,      що     утворює      оксид,     у     називному    
відмінку,      а     друге      —     слово      «оксид».
Якщо      елемент      виявляє     постійну     валентність,     то     в     назві     оксиду     його    
валентність      не     вказується:
NaO
2
     —     натрій     оксид;
MgO     —     магній     оксид;
AlO
23     —     алюміній      оксид.
Якщо      елемент      може     виявляти      різні     валентності,     а     отже     і     утворювати     
декілька     оксидів,     то     в     назві     оксиду     після      назви      елемента     вказують     значен-ня     його     валентності      римською      цифрою      в     дужках:
CO     —     карбон(II)      оксид;
CO
2
     —     карбон(IV)     оксид;
SO
2
     —     сульфур(IV)      оксид;
SO
3
     —     сульфур(VI)      оксид.
Виходячи      з     назви      оксиду     досить     легко      скласти      його     хімічну      формулу.    
Для      цього      використовують      певний     алгоритм.      Пригадаємо     його,     склавши    
хімічні     формули     ферум(ІІІ)      оксиду,      хром(VI)     оксиду     та     хлор(VIІ)     оксиду.
1.      Записуємо     символи    
еле     ментів     і     надписуємо     
їх      валентність      (символ     
Оксигену    завжди     пишеться     
на     другому      місці,      Оксиген     
завжди      двовалентний)
FeO
III II
CrO
VI II
Cl O
VIIII
2.      Обчислюємо     найменше     
спільне     кратне    для     зна     чень    
валентностей     елементів
III     і     II      =     6 VI     і     IІ      =     6 VІІ     і     II      =     14
3.      Число     атомів     елемента    
дорівнює     відношенню      най -меншого    спільного     кратно-го      до     його     валентності
6:      III     =     2     (Fe)     
6:      II      =     3     (O)
6:      VI     =     1     (Cr)     
6:      II      =     3     (O)
14:     VII     =     2     (Сl)     
14:     II      =     7     (O)
4.     Записуємо    індекси     після     
символів     елементів Fe O
III
2
II
3
CrO
VI II
3
Cl O
VII
2
II
7
56
Назви      оксидів      неметалічних      елементів      іноді      складають     без     вказівки    
валентності,     а     тільки     вказуючи      число      атомів     Оксигену     в     молекулі     грець -кими     числівниками      (моно,     ди,     три      тощо).     Наприклад,     NO     —     нітроген    
монооксид,     CO
2
     —     карбон     диоксид,     SO
3
     —     сульфур      триоксид.      Іноді     
співвідношення      атомів     не     є     цілими     числами,     в     цьому      випадку     ще     викори-стовують     приставку     «гемі»,     що     означає      «половина».     Так,     NO2
     —     нітроген    
геміоксид      (у      даному     випадку     мається      на     увазі,      що     на     один     атом     Нітрогену     
припадає     половина     атома      Оксигену),     NO25
     —     нітроген     геміпентаоксид     
(на      один     атом     Нітрогену      припадає     «половина     від     п’яти»,      тобто      два      з     по-ловиною     атоми      Оксигену).
Завдання для закріплення   f
Учитель      пише      на     дошці      формули     оксидів,     учні     повинні      дати     їм     назви,    
а     потім      навпаки:     учитель      пише      або      вимовляє      назви      оксидів,     а     учні     скла-дають      фор мули.
2.     Фізичні    властивості     оксидів.
Робота з підручником   f
Учні     знайомляться      з     фізичними     властивостями     деяких     оксидів      за     
підручником     або      заздалегідь      заготовленими     текстами.      Під     час     читання    
учні     повинні      робити     на     полях      олівцями      позначки     (використовується     метод     
«позначок»      з     технології      «Розвитку     критичного      мислення     через      читання    
та     письмо»):
!     знав      раніше,
+     дізнався     нове,
—     не     зрозумів,      потребує     уточнення
?     викликало      подив.
У     відповідності     до     цих      позначок     після      читання     організується      обгово-рення      матеріалу.     Слід     звернути     увагу      учнів      на     відмінності      у     фізичних     вла -стивостях      оксидів      молекулярної      та     немолекулярної      будови.
Демонстрація   f
Учитель     демонструє     зразки     оксидів      чи     пропонує     учням     роздатковий    
матеріал     —     колекцію     «Оксиди».
Робота в парах   f
Учням     пропонується     стисло     занотувати     відомості     про      фізичні    
властивості      оксидів      у     зошити      в     зручному      для      них      вигляді      (запис,      схема,    
таблиця,     малюнок).     Учні     в     парах      порівнюють      свої      записи     та     пояснюють     їх     
одне     одному.
3.     Поширеність    оксидів     у    природі     та    їх     використання.
Для      цієї      частини      навчального     матеріалу      бажано      приготувати    
мультимедійну     презентацію     з     використанням      програми      Microsoft     Office     
PowerPoint     або      ілюстрації     у     вигляді      фото.     Необхідний     матеріал     можна    
знайти     в     мережі     Інтернет     за      допомогою     пошукових     систем.
57
Розповідь учителя   f
Оксиди     є     досить     поширеними     у     природі      сполуками.      В     природі      існує     
близько      трьохсот     оксидів.     Вони     зустрічаються      у     всіх      трьох      оболонках    
нашої      планети:     атмосфері,     літосфері     та     гідросфері.
У    повітрі    поряд     з    киснем    та    азотом    містяться     суттєві    кількості    оксидів.    
Гідроген     оксид      —     вода     —     завжди      присутня     у     повітрі     в     газуватому     стані,     
з’являється      завдяки      випаровуванню      води     з     різноманітних     водоймищ    
та     після      дощів.     Вода     в     повітрі     обумовлює     вологість     повітря,     і     коли     її     
кількість     велика     для      даної     температури,     газувата     вода     перетворюється     
на     рідку      і     випадає      у     вигляді      роси     або      дощу.      Карбон     диоксид      —     вуглекис-лий      газ     —     виділяється      в     атмосферу     в     результаті     дихання     тварин     і     рослин,     
вулканічної      діяльності     та     діяльності     людини,     зокрема      при      згорянні     різних    
видів      палива.      Його     частка     в     повітрі     приблизно     становить      0,04    %.     Карбон    
диоксид      рослини     використовують      для      фотосинтезу.     Вода     та     вуглекислий    
газ     —     основні      парникові      гази,     що     обумовлюють      парниковий      ефект,     завдя -ки     якому     наша     Земля     не     охолоджується     до     критично      низьких     температур.     
Ще     в     меншій     кількості     в     повітрі     містяться      нітроген     диоксид      і     сульфур      ди-оксид.     Вони     виділяються     завдяки      виверженням      вулканів     і     технологічній     
діяльності     людини.     Нітроген     диоксид      NO
2
     —     газ     бурого     кольору,     отруй -ний.     Його     ще     називають     «лисячий      хвіст»     завдяки      забарвленню.      Часто      він    
додає     кольору     диму,     що    виділяється     з    труб    на    металургійному     виробництві.    
Ці     оксиди     обумовлюють      кислотні     дощі.
Переважна     частка     нашої      гідросфери     —     це     рідка      вода,     тобто      також    
оксид.     З     інших     оксидів      в     ній     містяться      невеликі     кількості     розчинених     
оксидів,     що     є     в     повітрі.
Найбільше     число      оксидів      перебуває      в     літосфері     —     верхньому     твердо-му     шарі     Землі.     Різні     типи     землі,      порід     та     мінералів     складаються     з     різних    
оксидів.    Найбільш     поширеними    є    алюміній     оксид      AlO
23,    силіцій     оксид      Si O
2
,    
ферум     (ІІІ)      оксид      FeO
23.
Силіцій      диоксид      Si O
2
     —     безбарвні      нерозчинні     у     воді      кристали.      Його    
ще     називають     кремнеземом     завдяки      тому,      що     він     є     основною      складовою    
піску    і    багатьох    різновидів    ґрунтів.     Пісок    разом     з    багатьма    іншими     оксида-ми     є     цінним     будівельним     матеріалом.      Силіцій      диоксид      є     основою      бага    тьох    
мінералів,     зокрема,     кварцу,      гірського      кришталю,     хризоліту,     аметисту,     
сердоліку      тощо.      Кварц     і     кварцовий     пісок     є     сировиною     для      виробництва    
скла.
Алюміній      оксид      AlO
23     —     безбарвні      нерозчинні     у     воді      кристали.     
Алюміній      оксид      складає      основу     багатьох     мінералів,     зокрема      сапфіру,    
рубіну,     хризоберилу.     Колір      цих      мінералів     обумовлюють      невеликі     домішки    
інших     речовин.     Алюміній      оксид      утворює      дуже     твердий      мінерал      корунд,     
що     використовується      як     абразивний      матеріал     для      обробки      металевих,    
керамічних     та    інших    поверхонь.    Крім    того,    алюміній     оксид     разом     із     силіцій     
оксидом     є     складовою     багатьох     ґрунтів      і     порід,      зокрема      бокситу,     з     якого      до-бувають      алюміній.
Ферум     (ІІІ)      оксид      FeO
23     —     нерозчинна     у     воді      речовина     рудого     ко-льору.     Він     надає      характерний     колір      іржі,      піску     і     деяким      ґрунтам.     На     його    
основі     виготовляють      фарби:     натуральну     охру     (жовтого     кольору),      красну    
58
охру     та     сиєну      (коричневого      кольору).     Також     на     основі     цього      оксиду     ви-готовляють      різні     магнітні     матеріали      —     феромагнітні     покриття     аудіо-     
та     відеоплівок      і     пластин      жорстких     магнітних      дисків     (вінчестерів).      Ферум    
(ІІІ)      оксид      утворює      багато     мінералів,     зокрема      гематит,     лімоніт,      магнетит    
тощо,      з     яких     добувають     залізо,     а     також     використовують      як     виробний     
камінь.
З     оксидів      металів,     що     є     корисними     копалинами,     добувають     метали.     
(Учитель      демонструє     карту      України     з     позначеними     родовищами     оксидних     
руд.)
IV.  Закріплення та узагальнення знань
Завдання   f
1.     Запропонуйте,      які     типи     оксидів      можна     виділити     (діти      можуть    
класифікувати     оксиди     за      будовою,     за      агрегатним     станом,      за      складом     (ок -сиди     металічних     та     неметалічних      елементів).
2.     Складіть      формули     оксидів      за      назвами      та     підкресліть      оксиди    
неметалічних      елементів:     калій      оксид,     кальцій      оксид,     фосфор     (V)      оксид,    
ферум     (ІІІ)      оксид,     сульфур      (VІ)      оксид,     хлор     (VII)     оксид.
3.     Складіть      рівняння     реакцій      сполучення      між      простими      речовинами,    
під     час     яких     утворюються     оксиди     CO
2
,     AlO
23,     NaO
2
,     МgO,     PO
25
.
4.     У     якому     з     оксидів      Феруму     —     ферум     (ІІІ)      оксиді     чи     ферум     (ІІ)     
оксиді     —     більше     Оксигену?
V.   д омашнє завдання
Підготувати     короткі     повідомлення     на    тему    застосування    та    поширення    
оксидів      у     природі.
VІ.  Підбиття підсумків уроку
Повертаючись     до    записів,     які    робилися    під    час    мозкового     штурму,    вчи -тель     просить      учнів      визначити,     які     нові     знання     про      оксиди     отримані.      Яка     
діяльність     по     отриманню     нових      знань      виявилась     найбільш      ефективною?    
Опитування     можна    провести    у    формі     інтерактивної     технології     «Мікрофон».

Категорія: Хімія 8 клас | Додав: uthitel (05.10.2014)
Переглядів: 1196 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: