УРОК № 7 ТЕМА. СТРУКТУРНІ ЧАСТИНКИ РЕЧОВИНИ. ХІМІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ. ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРІОДИЧНУ СИСТЕМУ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ Д. І. МЕНДЕЛЄЄВА. - Хімія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Хімія 7 клас

УРОК № 7 ТЕМА. СТРУКТУРНІ ЧАСТИНКИ РЕЧОВИНИ. ХІМІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ. ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРІОДИЧНУ СИСТЕМУ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ Д. І. МЕНДЕЛЄЄВА.

 


УРОК № 7
ТЕМА.   СТРУКТУРНІ ЧАСТИНКИ РЕЧОВИНИ. ХІМІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ. ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРІОДИЧНУ СИСТЕМУ
ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ Д. І. МЕНДЕЛЄЄВА.
  Мета:  поглибити знання про атоми і молекули як складні структурні частинки речовини,
дати уявлення про йон як заряджену частинку, сформувати поняття про хімічний
елемент як певний вид атомів; познайомити учнів із сучасною науковою україн-ською номенклатурою, вивчити поділ хімічних елементів; розповісти про поши-рення хімічних елементів у природі; познайомити із будовою періодичної системи
хімічних елементів Д. І. Менделєєва і сформувати початкові навички визначення
положення хімічного елемента в періодичній системі; розвивати вміння працювати
за зразком з коментуванням своїх дій; виховувати допитливість.
 Тип  уроку:   комбінований.
 Форми  роботи: розповідь вчителя; бесіда; робота за підручником; виконання усних і пись -мових вправ; робота за діаграмами.
 Обладнання:  періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва; портрети Й. Я. Берцеліуса
і Д. І. Менделєєва; моделі (або схеми) будови атомів Гідрогену і Карбону (малюнок-схема, наведені в конспекті); таблиці розповсюдження хімічних елементів у земній
корі, гідросфері Землі, атмосфері Землі, Космосі і тілі людини (наведені в конспекті
уроку). В учнів на столах картки червоного, жовтого і зеленого кольору.
Перебіг уроку
  I.   ВИЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ УЧНІВ ДО УРОКУ.
Забезпечення  сприятливої  емоційної  атмосфери  на  уроці.
Обмін  побажаннями:  «Бажаю,  щоб  будь-який  результат  не
засмутив  тебе  і  не  порушив  твого  внутрішнього  спокою».
  II.   ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.
  ; Індивідуальне опитування.
Попель  П.  П.,  Крикля  Л.  С.  Вправа  №  32,  с.  40.
(Кава).
Попель  П.  П.,  Крикля  Л.  С.  Вправа  №  33,  с.  40.
(Добавити  стільки  кристалічної  солі,  щоб  вона  вже  не  роз -чинялася  у  розчині).
Попель  П.  П.,  Крикля  Л.  С.  Вправа  №  34,  с.  40.
(Суміш  спирту  і  мідних  ошурків;  суміш  води  і  пластмаси).
Попель  П.  П.,  Крикля  Л.  С.  Вправа  №  35,  с.  40.
(а)  до  суміші  додаємо  воду,  кухонна  сіль  розчиняється,  філь -труванням  відділяємо  крейду,  розчин  випарюємо  і  отримуємо  чисту
кухонну  сіль;  б)  дистиляцією).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №.  1,  с.  39.
(Речовина,  яка  не  містить  домішок).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №.  2,  с.  39.
(Чиста  речовина  має  сталі  фізичні  властивості).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №.  3,  с.  39.
(Випарювання  і  кристалізація,  дистиляція;  фільтрування,
відстоювання,  дія  магніту).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №.4,  с.  40.
(Під  час  перегонки  нафта  розділяється  на  індивідуальні  ре -човини).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №  5,  с.  40.
(Суміш  висипати  у  стакан  з  водою,  тирса  спливе  на  поверхню,
крейда  опуститься  на  дно,  після  чого  тирсу  обережно  злити).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №.  6,  с.  40.
(Індивідуальні  речовини  —  вода  і  вуглекислий  газ).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №  7,  с.  40.
(Суміші:  грунт  і  граніт).
Буринська  Н.  М.  Вправа  №.  8,  с.  40.
(Суміш  кухонної  солі  і  річкового  піску  висипати  у  воду.  Ку -хонна  сіль  розчиниться,  пісок  осяде  на  дно.  Пісок  відфільтровують;
розчин  випарюють  і  одержують  кухонну  сіль).
2.  Як  зазвичай  називають  такі  неоднорідні  суміші:  піна,  сус -пензія,  емульсія,  аерозоль?  (Піна  —  неоднорідна  суміш,  в  якій  газ
розподілений  у  твердій  речовині  (пінопласт)  або  в  рідині  (мильна
піна); суспензія — неоднорідна суміш, в якій частинки твердої речо-вини розподілені в рідині: крейда і вода, глина і вода; емульсією на-зивають неоднорідну суміш рідин, які не розчиняються одна в  одній:
бензин  і  вода,  олія  і  вода;  аерозоль  —  неоднорідна  суміш,  що  скла -дається  з  часточок  твердої  речовини  або  крапель  рідини,  які  перебу-вають  у  завислому  стані  в  газуватому  середовищі:  дим,  пил,  туман).
3.  Запропонуйте  спосіб  розділення  суміші:  цукор  +  залізні
ошурки  +  спирт  +  вода.  (Залізні  ошурки  видаляють  магнітом;  мето-дом  дистиляції  відганяють  спочатку  спирт,  оскільки  в  нього  менша
температура  кипіння,  а  потім  воду;  залишається  цукор).
  ; Бесіда за питаннями.
1.  Дайте  визначення:
а)  чистої  речовини  (чиста  або  індивідуальна  речовина,  не  міс -тить  домішок  інших  речовин);
б)  однорідної  та  неоднорідної  суміші  (однорідними  назива -ються  суміші,  в  яких  частинки  речовин  дуже  дрібні  і  їх  не  можна
виявити  спостереженням;
неоднорідними  —  суміші,  в  яких  компоненти  можна  виявити
спостереженням).
2.  З  наведеного  переліку  вкажіть  окремо  чисті  речовини  (під -німаєте  карточку  червоного  кольору),  однорідні  (піднімаєте  карто -чку  жовтого  кольору)  та  неоднорідні  суміші  (піднімаєте  карточку
зеленого  кольру):  річкова  вода  (неоднорідна  суміш),  кисень  (чиста
речовина),  залізо  (чиста  речовина),  молоко  (неоднорідна  суміш),
золото  (чиста  речовина),  вільне  від  вологи  та  пилу  повітря  (однорід-на  суміш),  алюміній  (чиста  речовина),  мінеральна  вода  (однорідна
суміш),  вуглекислий  газ  (чиста  речовина),  сірка  (чиста  речовина),
мідь  (чиста  речовина),  спирт  (чиста  речовина),  дистильована  вода
(чиста  речовина),  ртуть  (чиста  речовина),  грунт  (неоднорідна  су -міш),  граніт  (неоднорідна  суміш),  кисень  (чиста  речовина),  крох -маль  (чиста  речовина),  ку-хонна  сіль  (чиста  речовина),  сметана
(неоднорідна  суміш),  глина  (неоднорідна  суміш),  питна  сода.  (чиста
речовина),  нашатирний  спирт  (чиста  речовина),  спиртовий  розчин
йоду  (однорідна  суміш),  ртуть  (чиста  речовина),  бензин  (однорідна
суміш),  цукор  (чиста  речовина).
3.  Назвіть  способи  розділення  однорідних  сумішей.  (Випарю -вання  і  кристалізація,  дистиляція).
4.  Які  ви  знаєте  способи  розділення  неоднорідних  сумішей?
(Фільтрування,  відстоювання,  дія  магніту).
5.  Як  практично  можна  довести,  що  нафта  є  сумішшю,  а  не
чистою  речовиною?  (Під  час  перегонки  нафти  отримують  багато
різних  речовин).
6.  Як  розділити  суміш  порошку  крейди  і  цукру?  (До  суміші
порошків  додати  воду,  цукор  розчиниться,  крейда  —  ні;  крейду
відфільтрувати,  розчин  випарити,  отримаємо  цукор).
7.  Як  можна  виділити  кисень  та  азот  з  повітря?  (Охолодити
повітря  до  рідкого  стану,  кисень  і  азот  мають  різні  температури
кипіння,  спочатку  випарується  азот,  а  потім  кисень).
  ; Письмові тестові завдання.
Вкажіть правильні відповіді.
Варіант № 1
1.   Чистою  речовиною  є:
  9 а)   олово;
б)   дюралюміній;
в)   бронза;
  9 г)   кисень;
  9 д)   азот;
е)   повітря.
2.   Однорідною  сумішшю  є:
а)   сіль  з  піском;
б)   вода  з  маслом;
в)   залізні  та  мідні  ошурки;
  9 г)   розчин  солі  у  воді.
3.   Неоднорідною  сумішшю  є:
а)   повітря;
  9 б)   залізні  та  деревні  ошурки;
в)   джерельна  вода;
  9 г)   молоко.
4.   Фільтруванням  можна  розділити:
  9 а)   рідину  і  нерозчинну  в  ній  тверду  речовину;
б)   нерозчинні  одна  в  одній  рідини;
в)   рідину  і  розчинну  в  ній  тверду  речовину.
5.   Відстоюванням  можна  розділити:
  9 а)   воду  і  пісок;
б)   воду  і  спирт;
в)   воду  і  олію;
г)   залізні  і  мідні  ошурки.
Варіант № 2
1.   За  допомогою  ділильної  лійки  можна  розділити:
  9 а)   бензин  і  воду;
б)   гліцерин  і  воду;
в)   воду  і  розчинений  в  ній  цукор.
2.   Матеріал,  через  який  фільтрують  розчин,  називається:
а)   фільтрат;
  9 б)   фільтр;
в)   осад;
г)   розчин.
3.   Чиста  речовина  має:
  9 а)   сталі  фізичні  властивості;
б)   її  фізичні  характеристики  не  мають  постійних  значень.
4.   Суміш  цукру  з  піском  можна  розділити:
  9 а)   розчиненням  у  воді,  фільтруванням  і  випарюванням;
б)   дією  магніту;
в)   відстоюванням.
5.   Суміш  бензину  з  водою  можна  розділити:
а)   перекристалізацією;
  9 б)   відстоюванням;
в)   фільтруванням;
г)   перегонкою.
Варіант № 3
1.   Парафін,  скло,  олія  не  мають  постійної  температури  кипіння,
тому  що  це:
  9 а)   суміші;
б)   чисті  речовини.
2.   Суміш  олії  з  водою  можна  розділити:
  9 а)   відстоюванням;
б)   перегонкою;
в)   фільтруванням;
г)   перекристалізацією.
3.   Відстоюванням  можна  розділити  суміші:
а)   цукор  і  вода;
  9 б)   вода  і  нафта;
в)   вода  і  крейда;
г)   вода  і  пісок.
4.   Нафталін  є  чистою  речовиною,  тому  що:
а)   має  запах;
б)   є  однорідним;
в)   не  розчиняється  у  воді;
  9 г)   має  постійні  фізичні  властивості.
5.   Парафін  є  сумішшю  речовин,  тому  що:
а)   не  розчиняється  у  воді;
б)   не  має  запаху;
  9 в)   температура  плавлення  має  певний  інтервал.
Варіант № 4
1.   Щоб  розділити  суміш  крейди,  кухонної  солі  та  залізних  ошу-рок,  потрібно  використати  такі  методи  в  послідовності:
а)   дія  магніту,  розчинення,  фільтрування,  випарювання,;
  9 б)   дія  магніту,  розчинення,  фільтрування,  дистиляція.
2.   Процес  розділення  суміші  спирту  і  води  ґрунтується  на:
  9 а)   різниці  температур  кипіння;
б)   різниці  температур  замерзання;
в)   різниці  густин.
3.   Фільтрат  —  це:
  9 а)   розчин,  що  пройшов  крізь  фільтр;
б)   нерозчинні  речовини,  що  залишились  на  фільтрі;
в)   матеріал,  крізь  який  фільтрують  рідину.
4.   Чистою  речовиною  є:
а)   молоко;
  9 б)   вода;
  9 в)   крохмаль;
г)   борошно;
  9 д)   сода.
5.   Однорідною  сумішшю  є:
  9 а)   розчин  лимонної  кислоти  у  воді;
б)   вода  і  нафта;
  9 в)   скло;
г)   молоко.
  III.  ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ.
  ; Слово вчителя.
Як  ви  думаєте,  що  ми  сьогодні  будемо  вивчати  на  уроці?
(Очевидно,  частинки,  з  яких  складаються  речовини.  Також  будемо
вивчати  будову  періодичної  системи).
Учитель записує план уроку на дошці, або учні користуються
роздруківками, розданими на початку уроку.
План
1.   Будова  атома.  Поняття  про  елементарні  частинки  (протон,
нейтрон,  електрон).
2.   Йони.
3.   Молекула.
4.   Хімічний  елемент.  Назви  та  символи  хімічних  елементів.
5.   Будова  періодичної  системи.
6.   Характеристика  елемента  за  положенням  в  періодичній  сис -темі  (порядковий  номер;  заряд  ядра;  кількість  протонів,  ней -тронів,  електронів;  період;  група,  підгрупа).
7.   Поняття  про  метали  і  неметали.
8.   Демонстраційний  дослід.
9.   Розповсюдження  хімічних  елементів.
  IV.  ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ.
  ; Розповідь учителя.
Щоб  зрозуміти,  як  відбувається  перетворення  одних  речовин
на  інші,  пригадайте  з  курсу  природознавства,  з  чого  складається
речовина?  (З  молекул  і  атомів).  Чи  можемо  ми  бачити  атоми  або
молекули?  (Ні,  бо  вони  дуже  маленькі).
Творцями  першої  атомістичної  теорії  вважають  древніх  гре -ків  —  Левкіппа  і  Демокріта.
Важливим  питанням,  над  яким  працювали  грецькі  філософи,
було  питання  про  подільність  матерії.  Камінь,  розколений  напо -
ловину  чи  розтовчений  в  порошок,  залишався  тим  же  каменем,
кожну  частинку  якого  можна  розділити  на  ще  менші  частинки.
До  якої  межі  можна  продовжувати  такий  поділ  і  чи  існує  взагалі
така  межа?
Левкіпп  (близько  500–440  до  н.е.)  вперше  задав  питання,  чи
можна  кожну  частинку  матерії,  якою  б  маленькою  вона  не  була,
розділити  на  ще  менші  частинки.  Левкіпп  вважав,  що  внаслідок
такого  поділу  можна  отримати  настільки  маленьку  частинку,  що
подальший  поділ  стане  неможливим.
Демокріт  (близько  470–360  до  н.е.),  учень  Левкіппа,  розвинув
думку  свого  вчителя.  Він  назвав  ці  маленькі  частинки  «атомами»,
що  означає  «неподільні»,  і  запропонований  ним  термін  успадку-вали  і  ми.  Вчення  про  те,  що  матерія  складається  з  найменших
частинок,  і  що  поділ  матерії  є  можливим  лише  до  певної  межі,
отримало  назву  атомістики.
Демокріт  вважав,  що  атоми  кожного  елемента  мають  особливі
розміри  і  форму,  і  що  саме  цим  пояснюють  відмінності  у  властивос-тях  елементів.  Реальні  речовини,  які  ми  бачимо  і  відчуваємо,  яв -ляють  собою  сполучення  атомів  різних  елементів,  і,  змінюючи  при -роду  цього  сполучення,  можна  одну  речовину  перетворити  на  іншу.
Все  це  звучить  напрочуд  сучасно,  але  Демокріт  не  підтвердив
свою  теорію  експериментами.  Давньогрецькі  філософи  взагалі  не
проводили  експериментів,  вони  шукали  істину  в  дискусіях.
Для  більшості  філософів  (і  особливо  для  Арістотеля)  поняття
про  матеріальну  частинку,  яку  не  можна  розщепити  на  дрібніші
частинки,  здавалось  настільки  парадоксальним,  що  ніхто  з  них  не
міг  його  сприйняти.
Демокріт  розвинув  вчення  про  атоми  і  поширив  його  на  всі
області  знань.  Для  багатьох  давньогрецьких  філософів  Демокріт
був  зразком  вченого,  теоретика,  дослідника.  В  одній  із  легенд  про
Демокріта  говориться,  що  філософ  осліпив  себе,  щоб  його  увага  не
відволікалася  оманливими  видіннями  зовнішнього  світу,  і  він  міг
спокійно  спостерігати  рух  невидимих  атомів.
Атомістичне  вчення  було  незаслужено  забуте  майже  на
2000  років.  Лише  у  XIX  ст.  за  допомогою  електронного  мікроскопа
вдалося  зробити  фотографії  атомів  і  цим  довести  їх  реальне  існу -вання.  На  таких  фотографіях  атоми  мають  вигляд  розпливчастих
бліків,  а  молекули  —  поєднань  з  таких  бліків.
Розміри  атомів  надзвичайно  малі  —  радіус  атома  близько
10-10  м.  Якби  атом  можна  було  збільшити  до  розмірів  яблука,  то
яблуко  було  б  завбільшки  з  земну  кулю.
Всупереч  своїй  назві,  атом  має  складну  будову.
Учитель  демонструє  модель  або  схему  будови  атома  певного
хімічного  елемента.  Це  може  бути  Гідроген,  Карбон  тощо.  Схема
намальована  на  великому  аркуші  паперу  і  кріпиться  на  дошці.
Мал. 1. Схема атома Гідрогену. Мал. 2. Схема атома Карбону.
У  центрі  атома  міститься  ядро,  навкруг  якого  рухаються
електрони.  Існування  електронів  доведено  багатьма  дослідами.
Маса  електрона  дуже  маленька  —  вона  дорівнює  9,1  ∙  10
–31
  кг  (чис -ло  наводиться  не  для  запам’ятовування).  Заряд  електрона  умовно
приймають  рівним  –1,  тому  що  частинки,  яка  б  мала  ще  менший
негативний  заряд,  немає.  Електрони  притягуються  до  ядра,  але  не
наближаються  впритул  до  нього  через  свій  рух.  Ядро  складається
з  позитивно  заряджених  частинок,  які  називаються  протонами,
і  нейтральних  частинок,  що  називаються  нейтронами.
Кожний  протон  має  масу,  яка  в  1836  разів  перевищує  масу
електрона,  заряд  протона  дорівнює  +1.  Маса  нейтрона  не  набагато
перевищує  масу  протона.  Нейтрон  не  має  електричного  заряду  (його
назва  походить  з  латинського  «ні  се,  ні  те»,  тобто  ні  +,  ні  –).
Електрон,  протон  і  нейтрон  називають  елементарними  час -тинками.
Отже,  атом  має  таку  будову:  в  його  центрі  розміщене  ядро,
яке  складається  з  протонів  і  нейтронів,  а  навколо  нього  рухаються
електрони.  Оскільки  кількість  протонів  у  ядрі  атома  і  кількість
електронів  однакова,  атом  в  цілому  електронейтральний.
Учні записують визначення в зошит.
Атом  —  найдрібніша  електронейтральна  частинка  речовини,
яка  складається  з  позитивно  зарядженого  ядра  і  негативно  заря -джених  електронів,  які  рухаються  навколо  нього.
Атоми  різних  хімічних  елементів  відрізняються  між  собою
зарядом  ядра  і,  відповідно,  кількістю  протонів  у  ньому,  а  також
кількістю  електронів.  Наприклад,  до  складу  ядра  атома  Гідрогену
входить  один  протон,  і  в  атомі  є  один  електрон.  В  ядрі  атома  Гелію
знаходяться  два  протони  і  два  нейтрони,  і,  відповідно,  в  атомі  є  два
електрони.  В  ядрі  атома  Літію  —  три  протони  і  чотири  нейтрони,
а  в  атомі  є  три  електрони.
До  речовин  атомної  будови  (тобто  тих,  які  складаються  з  ато -мів),  відносять  пісок,  алмаз,  графіт.
Атоми  є  досить  міцними  системами.  Навіть  сильна  дія  на  них
(нагрівання,  зміна  тиску  тощо)  спричинює  незначні  зміни  атомів:
вони  іонізуються,  тобто  втрачають  або,  навпаки,  приєднують  до
себе  електрони.
Проте  у  природі  вільні  атоми  зустрічаються  рідко,  частіше
атоми  внаслідок  втрати  або  приєднання  електронів  перетворюються
на  заряджені  частинки  —  йони.  Якщо  атом  втрачає  електрони,  то
утворюється  позитивний  йон,  якщо  приєднує  зайві  —  стає  негатив-ним  йоном.
Добре  відома  вам  кухонна  сіль  складається  з  йонів  (є  речо -виною  йонної  будови).
Учні записують визначення в зошит.
Йон   —  заряджена  частинка,  утворена  внаслідок  втрати  ато-мом  або  приєднання  до  нього  одного  чи  кількох  електронів.
Розглянемо схему утворення йонів у підручнику на с. 43 (авто-ри П. П. Попель, Л. С. Крикля) чи на с. 42 (автор Н. М. Буринська).
У  природі  також  існують  речовини,  структурною  одиницею
яких  є  молекули.
Молекула  —  найменша  частинка  речовини,  що  має  її  основні
хімічні  властивості  та  здатна  до  самостійного  існування.
Учні записують визначення в робочий зошит.
До  речовин  молекулярної  будови  відносяться  цукор,  крох-маль,  лимонна  кислота.
Від  стародавніх  мислителів  у  хімію  перейшло,  крім  слова
«атом»,  слово  «елемент»,  що  означає  «складова  частина».
Припускають,  що  слово  «елемент»  походить  від  латинського
«elementum»  і  утворене  з  назв  трьох  букв  латинського  алфавіту:
L,  M,  N.
Значення  цієї  назви:  подібно  до  того,  як  слова  утворені
з  букв,  усі  тіла  утворені  з  елементів.
Хімічний елемент  —  це  вид  атомів  із  певним  зарядом  ядра.
Учні записують визначення у робочий зошит.
До  XII  ст.  було  відомо  тільки  13  хімічних  елементів,
у   XVIIІ  ст.  їх  уже  було  відомо  30,  через  50  років  додалося  іще
28.  На  сьогоднішній  день  відомо  115  хімічних  елементів  (90  з  них
зустрічаються  в  природі,  інші  отримані  штучно).
Кожний  хімічний  елемент  має  свою  назву,  яку  пишуть  з  ве-ликої  букви.  Крім  назви,  використовують  скорочені  позначення   —
знаки  або  символи  хімічних  елементів,  які  складаються  з  однієї  або
двох перших літер латинської назви хімічного елемента, наприклад:
Ферум  —  Fe;
Оксиген  —  O;
Купрум  —  Cu.
  ; Хвилинка-цікавинка.
1.  Деякі  хімічні  елементи  мають  назви  країн.  Наприклад,  ра-діоактивний  елемент  полоній  був  відкритий  Марією  Складовською-Кюрі,  яка  проживала  і  працювала  у  Франції,  але  була  родом  із
Польщі,  і  на  честь  своєї  батьківщини  назвала  новий  елемент  (ла-тинською  «Полонія»  —  «Польща»).
Інші  хімічні  елементи  мають  не  менш  цікаві  історії  похо -дження  їхніх  назв.
2.  Коли  У.  Рамзай  уперше  випарував  рідкий  аргон,  перші
порції  газу  він  зібрав  окремо.  Ці  газові  бульбашки  вчений  піддав
спектральному  аналізу  і  не  помилився  у  своїх  сподіваннях.  Трубка
світилася  ясно-червоним  сяйвом.  Назву  новому  газу  дав  дванадця -тирічний  син  Рамзая.  Ось  як  говорить  про  це  сам  учений:
«Коли  ми  вперше  розглядали  спектр,  при  цьому  був  і  мій
син  Віллі.
—  Тату,  —  сказав  він,  —  як  називається  цей  красивий  газ?
—  Це  ще  не  вирішено,  —  відповів  я.
—  Що,  він  новий?  —  поцікавився  син.
—  Нововідкритий,  —  заперечив  я.
—  То  чому  б  не  назвати  його  novun  —  латинське  «новий»?
Це  не  підходить,  бо  novun  не  грецьке  слово.  Ми  назвемо  його
«неоном»,  бо  по-грецькому  «неос»  означає  «новий».
3.  Хімічний  елемент  Ванадій  названий  на  честь  Ванадіс  —
богині  вроди  і  кохання  у  древніх  скандинавів.
Детальніше значення і походження назв хімічних елементів наведено  
у додатку до уроку.
  ; Слово вчителя.
Сучасна  хімічна  символіка  запропонована  шведським  вченим-хіміком  Й.  Я.  Берцеліусом  ще  в  1814  р.
Учитель  пропонує  відкрити  підручник  на  с.  42  (автор
Н.  М.  Буринська),  де  знаходиться  портрет  Й.  Я.  Берцеліуса,  або
показує  учням  портрет  вченого.
  ; Розповідь вчителя.
Шведський  хімік  Йенс-Якоб  Берцеліус  (1779–1848)  захопився
хімією  в  дванадцятилітньому  віці,  і  вже  в  29  років  був  обраний
членом  Шведської  королівської  Академії  наук,  а  через  два  роки   —
її  президентом
Берцеліус  на  досліді  підтвердив  багато  хімічних  законів,  відо-мих  на  той  час.  Працездатність  Берцеліуса  вражає:  він  проводить
в  лабораторії  по  12–14  годин  на  добу.
Протягом  своєї  багаторічної  наукової  діяльності  він  дослідив
більше двох тисяч речовин і точно визначив їх склад. Він відкрив три
нові  хімічні  елементи:  Церій  Ce,  Торій  Th  і  Селен  Se,  вперше  виді -лив у вільному стані Кремній Si, Титан Ti, Тантал Ta і Цирконій Zr.
Берцеліус  багато  займався  теоретичною  хімією,  опублікував
понад  250  наукових  робіт,  був  автором  найбільш  популярного  в  той
час  підручника  з  хімії.  Можливо,  це  і  підштовхнуло  його  запропо -нувати  сучасні  позначення  хімічних  елементів  і  хімічні  формули.
У  1838  році  у  листі  до  німецького  хіміка  Юстуса  Лібіха  Бер -целіус  писав:  «При  обговоренні  питань  науки  не  повинно  бути  ні
ворогів,  ні  друзів.  Якщо  ви  боретеся  проти  того,  що  є  помилковим,
не  звертайте  увагу  на  особистості».
  ; Розповідь вчителя.
Всі  хімічні  елементи  розміщені  в  періодичній  системі  хіміч -них  елементів,  що  має  вигляд  таблиці.  Автором  цієї  таблиці  є  ви -датний  російський  вчений  Дмитро  Іванович  Менделєєв.
Учитель спочатку показує портрет Д. І. Менделєєва на с. 46 підручника
(автори П. П. Попель, Л. С. Крикля), потім демонструє періодичну
систему, яка знаходиться в хімічному кабінеті, а також пропонує учням
відкрити періодичну систему у підручнику.
Таблиця  складається  із  горизонтальних  рядів,  які  назива -ються  періодами,  періодів  є  всього  сім  (учитель  показує).  Напри -клад,  хімічний  елемент  Літій  розміщений  у  другому  періоді,  Маг -ній  —   третьому,  Барій  —  у  шостому.
Учитель показує учням розташування хімічних елементів у таблиці.
  ; Вправа (усно).
1.   Назвіть  хімічні  елементи  першого  періоду  (Гідроген,  Гелій).
2.   Вкажіть,  в  якому  періоді  знаходиться  Карбон  (у  другому),
Купрум  (у  четвертому),  Аргентум  (у  п’ятому).
  ; Розповідь вчителя.
Вертикальні  стовпчики,  у  яких  зібрані  елементи,  що  мають
подібні  хімічні  властивості,  хоча  вони  можуть  відрізнятися  за  фізич-ними  властивостями,  називаються  групами.  Група  складається  з   го -ловної  та  побічної  підгруп.  До  головної  підгрупи  входять  елементи
і  великих, і малих періодів, до побічної — тільки великих (під час по -яснення вчитель показує учням групи і підгрупи). Наприклад, Алюмі-ній знаходиться у головній підгрупі третьої групи, Цинк — у побічній
підгрупі  другої  групи,  Сульфур  —  у  головній  підгрупі  шостої  групи.
Учитель пропонує учням з його допомогою знайти ці елементи у таблиці.
  ; Вправа (усно).
1.   Назвіть  хімічні  елементи,  що  належать  до  головної  підгрупи
п’ятої  групи (Нітроген,  Фосфор,  Арсен,  Стибій,  Бісмут).
2.   Вкажіть  назви  хімічних  елементів,  які  утворюють  побічну
підгрупу  шостої  групи  (Хром,  Молібден,  Вольфрам).
3.   Вкажіть  назву  хімічного  елемента,  який  знаходиться  в  голо -вній  підгрупі  першої  групи  третього  періоду (Натрій) ,  в  го -ловній  підгрупі  третьої  групи  другого  періоду (Бор) ,  в  голо-вній  підгрупі  сьомої  групи  п’ятого  періоду  (Іод) .
  ; Слово вчителя.
Номер  клітинки,  в  якій  розмішений  елемент,  —  це  порядко -вий  номер  хімічного  елемента.  Наприклад,  Силіцій  має  порядковий
номер  14,  Хлор  —  17,  Кальцій  —  20.
Учитель показує названі хімічні елементи у таблиці.
  ; Вправа (усно).
1.   Вкажіть  порядковий  номер  Флуору  (9),  Калію  (19),  Кадмію
(48),  Селену  (34).
2.   Назвіть  хімічні  елементи,  які  мають  такі  номери  в  періодич -ній  системі:  5  (Бор),  35  (Бром),  80  (Меркурій),  56  (Барій).
  ; Слово вчителя.
Порядковий  номер  хімічного  елемента  збігається  із  зарядом
ядра  його  атома  і  кількістю  електронів  у  ньому.  Очевидно,  що
в  ядрі  атома  Оксигену  (порядковий  номер  8)  знаходиться  8  про -тонів,  заряд  ядра  атома  дорівнює  +8,  і  в  атомі  є  8  електронів.
  ; Вправа (усно).
1.  Вкажіть  заряд  ядра  атома  і  кількість  протонів  у  ньому,
кількість  електронів  в  атомі:
Літію  (+3,  3  протони,  3  електрони);
Гелію  (+2,  2  протони,  2  електрони);
Ауруму  (+79,  79  протонів,  79  електронів).
  ; Слово вчителя.
Елементи  розміщені  в  періодичній  системі  за  зростанням  за -ряду  ядра  атома.
Хімічні  елементи  поділяють  на  елементи-метали  і  елементи-неметали.
Хімічні  елементи-неметали:  Гідроген,  Бор,  Карбон,  Нітроген,
Оксиген,  Флуор,  Силіцій,  Фосфор,  Сульфур,  Хлор,  Арсен,Селен,
Продовження таблиці
Бром,  Телур,  Йод,  Астат.  До  елементів-неметалів  відносять  також
інертні  хімічні  елементи:  Гелій,  Неон,  Аргон,  Криптон,  Ксенон,  Ра-дон.  (Можна  запропонувати  учням  в  періодичній  системі  біля  симво-лів хімічних елементів-неметалів простим олівцем поставити крапку).
1.  Як  ви  думаєте,  чому  деякі  хімічні  елементи  називають
інертними?  (Очевидно,  тому,  що  вони  не  реагують  або  погано  ре -агують  з  іншими  речовинами).
Хімічні  елементи  по-різному  розповсюджені  в  природі.  Роз -глянемо  поширеність  хімічних  елементів  у  земній  корі,  гідросфері
Землі,  атмосфері  Землі,  Космосі  і  тілі  людини.
Таблиця  1.  Поширення  хімічних  елементів  у  земній  корі
№ з/п Елемент Вміст атомів, %
1 Оксиген 58,0
2 Силіцій 19,6
3 Алюміній 6,4
4 Гідроген 3,0
5 Натрій 2,3
6 Ферум 1,8
7 Кальцій  1,8
8 Магній 1,6
9 Калій 1,3
10 Ти т а н 0,27
11 Фосфор 0,06
12 Флуор 0,04
13 Манган 0,037
14 Сульфур 0,030
15 Карбон 0,0005
Таблиця  2.  Поширення  хімічних  елементів   
у  гідросфері  Землі
№ з/п Елемент Вміст атомів, %
1 Гідроген 66,22
2 Оксиген 33,11
3 Хлор 0,33
4 Натрій 0,28
5 Магній  0,03
6 Сульфур 0,017
7 Кальцій 0,006
8 Калій 0,006
9 Бром 0,0005
10 Бор 0,00025
Таблиця  3.  Поширення  хімічних  речовин  в  атмосфері   
Землі  на  рівні  моря
№ з/п Компонент Об’ємний вміст, %
1 Азот 78,08
2 Кисень 20,95
3 Аргон 0,93
4 Вуглекислий газ 0,033
5 Неон 0,0018
6 Гелій 0,0005
7 Метан 0,0002
8 Криптон 0,0001
9 Водень Н
2
Сліди
10 Ксенон Хе Сліди
Таблиця  4.  Поширення  хімічних  елементів   
в  організмі  людини
№ з/п Елемент Вміст атомів, %
1 Гідроген 62,7
2 Оксиген 25,7
3 Карбон 9,4
4 Нітроген 1,3
5 Кальцій 0,25
6 Фосфор 0,19
7 Сульфур 0,05
8 Натрій 0,04
9 Калій 0,03
10 Хлор 0,025
Продовження таблиці
Таблиця  5.  Склад  атмосфери  планет  Сонячної  системи
№ з/п Планета Склад атмосфери
1 Меркурій H
2
, He
2 Юпітер H
2
, He
3 Сатурн H
2
, He
4 Уран H
2
, He, CH
4
5 Нептун H
2
, He, CH
4
2.  Розгляньте  таблиці  і  дайте  (усно)  відповіді  на  питання:
Які  хімічні  елементи  найбільш  розповсюджені  у  земній  корі?
(Оксиген,  Силіцій,  Алюміній,  Гідроген);
3.  Вкажіть  назви  хімічних  елементів,  на  які  припадає  най -більші  частка  у  гідросфері  Землі  (Гідроген,  Оксиген,  Хлор) .
4.  Назвіть  хімічні  елементи,  які  найбільш  поширені  в  атмос -фері  Землі (Нітроген,  Оксиген,  Аргон) .
5.  Які  хімічні  елементи  найбільш  розповсюджені  у  Космосі?
(Гідроген  і  Гелій) .
  V.   ПОГЛИБЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК.
Вправа  1.  
1.   Знайдіть у періодичній системі елемент із порядковим номером 15
і випишіть у зошит відомості про нього за планом:
а)   символ  (Р);
б)   назва  (Фосфор);
в)   заряд  ядра  атома  (+15);
г)   кількість  протонів  в  ядрі  атома  (15);
д)   кількість  електронів  в  атомі  (15);
е)   номер  періоду,  в  якому  знаходиться  елемент  (третій);
є)   номер  групи,  в  якій  він  знаходиться;  вкажіть  також  підгрупу
(головна  підгрупа  п’ятої  групи).
Вправа  2.
2. Заповніть таблицю.
№ з/п Символ
хімічного
елемента
Назва
хімічного
елемента
Порядко -вий номер
хімічного
елемента
Заряд ядра
атома
Кількість
електронів
у атомі
1 Al Алюміній 13 +13 13
2 N Нітроген 7 +7 7
3 С Карбон 6 +6 6
4 О Оксиген 8 8 8
5 Na Натрій 11 +11 11
6 Сl Хлор 17 +17 17
Вправа  3.  
Наведіть приклади хімічних елементів-металів. (Купрум, Натрій, Каль-цій, Цинк).
Вправа  4.
Назвіть кілька хімічних елементів-неметалів. (Сульфур, Гідроген,
Хлор, Нітроген).
  VI.  КОНТРОЛЬ І КОРЕЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ.
  ; Бесіда за питаннями.
1.   Які  структурні  частинки  речовини  ви  знаєте? (Атоми,  моле -кули,  йони) .
2.   Поясніть  будову  атома.  (В  центрі  атома  знаходиться  ядро
атома,  навколо  якого  рухаються  електрони.  Ядро  склада -ється  з  протонів  і  нейтронів).
3.   Чому  атом  електронейтральний?  (Тому,  що  кількість  про -тонів  і  електронів  в  атомі  однакова).
4.   Як  ви  розумієте  поняття  «хімічний  елемент»? (Хімічний  еле -мент  —  це  певний  вид  атомів).
5.   На  які  групи  поділяють  хімічні  елементи?  (Елементи-метали
та  елементи-неметали).
6.   Назвіть  елементи  —  інертні  гази.  Знайдіть  їх  в  періодичній
системі.  Чому  їх  так  називають? (Гелій,  Неон,  Аргон,  Ксенон,
Криптон,  Радон).
7.   Що  вам  відомо  про  поширення  хімічних  елементів  на  Землі
і  в  Космосі?  (Найпоширенішими  хімічними  елементами  на
Землі  є  Оксиген,  Силіцій,  Алюміній,  Гідроген;  у  Космосі  —
Гідроген  та  Гелій).
  VII.  РЕФЛЕКСІЯ. ОЦІНЮВАННЯ.
  VII.  ПІДСУМКИ УРОКУ.
1.   Речовини  бувають  молекулярної,  атомної,  йонної  будови  (за -лежно  від  того,  з  яких  частинок  —  молекул,  атомів  чи  йо -нів  —  вони  складаються).
2.   Атоми  складаються  з  ядра  і  електронів,  які  рухаються  на -вколо  ядра.  Ядро  атома  складається  з  протонів  і  нейтронів.
3.   Вид  атомів  з  певним  зарядом  ядра  називають  хімічним  еле -ментом.
4.   Символ  хімічного  елемента  —  його  умовне  позначення.
5.   Хімічні  елементи  розміщені  в  періодичній  системі  хімічних
елементів.
6.   Періодична  система  складається  з  періодів  і  груп,  а  кожна
група  —  з  головної  і  побічної  підгрупи.
7.   Номер  клітинки,  в  якій  розміщений  хімічний  елемент,  озна -чає  заряд  ядра  атома.
8.   Хімічні  елементи  поділяють  на  металічні  і  неметалічні.
  VIII.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ТА ЙОГО ІНСТРУКТАЖ.
1.   Попель П. П., Крикля Л. С., § 6, с. 41–49. Вправи № 40–43, с. 48.
    Лашевська Г. А., § 5, с. 57–64. Вправи № 3–5, с.  55.
    Буринська Н. М., § 5, с. 41–47. Вправи № 4–5, с. 47.
 

Категорія: Хімія 7 клас | Додав: uthitel (03.09.2014)
Переглядів: 4042 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: