УРОК № 2 ТЕМА. ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ НАУКА ХІМІЯ. - Хімія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Хімія 7 клас

УРОК № 2 ТЕМА. ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ НАУКА ХІМІЯ.


УРОК № 2
ТЕМА.   ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ НАУКА ХІМІЯ.
  Мета:  навести гіпотези про походження слова «хімія»; з’ясувати, як інтерес людей до
речовин та їх перетворень сприяв поступовому формуванню однієї з фундамен-тальних наук — хімії; ознайомити учнів з основними етапами становлення хімії
як науки; назвати найвидатніших хіміків і охарактеризувати їх внесок у науку;
розвивати творче мислення; виховувати бажання самостійно здобувати знання.
 Тип  уроку:   комбінований.
 Форми і методи роботи: фронтальне опитування; робота в малих групах; повідомлення
учнів; усний твір (творче завдання); розповідь учителя; бесіда, пошукова домашня
робота.
 Обладнання:  ілюстрації «Алхімік у своїй лабораторії», портрети Д. Дальтона, Р. Бойля, А. Лаву-азьє, М. Ломоносова.
Перебіг уроку
  I.   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП.
  ІІ.   ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ І АКТУАЛІЗАЦІЯ
ОПОРНИХ ЗНАНЬ.
  ; Бесіда за питаннями.
1.   Які  науки  відносяться  до  природничих? (Географія,  фізика,
біологія,  астрономія) .
2.   Що  вивчає  наука  хімія? (Хімія  —  наука  про  речовини,  їх
склад,  властивості  і  хімічні  перетворення  речовин  та  яви-ща,  що  супроводжують  ці  перетворення).
3.   Які  науки  є  суміжними  з  хімією?  (Геохімія,  біохімія,  агро-хімія,  космохімія  тощо).
4.   Що  вивчає  хімія  грунтів? (Повідомлення  учнів.  «Хімія  грун -тів  вивчає  хімічні  основи  творення  грунтів  та  їх  родючості,
а  також  проблеми  забруднення  грунтів»).
5.   Що  вивчає  геохімія? (Повідомлення  учнів.  «Геохімія  —  це
наука  про  хімічний  склад  земної  кори,  закони  поширення  і
розподілу  хімічних  елементів»).
6.   Дайте визначення науки космохімії.  (Повідомлення учнів. «Кос -мохімія, або астрохімія — це наука про космос, яка вивчає хіміч-ний  склад  космічних  тіл,  а  також  міжпланетного  і  міжзоря-ного середовища, поширеність хімічних елементів у космосі»).
7.   Поясніть,  що  вивчає  фотохімія.  (Повідомлення  учнів.  «Фото-хімія  вивчає  хімічні  процеси,  які  відбуваються  під  впливом
світла»).
8.   Що  вивчає  фармація? (Повідомлення  учнів.  «Фармація  ви-вчає  проблеми  створення,  безпеки,  дослідження,  зберігання,
виготовлення  лікарських  засобів,  а  також  пошуку  природних
джерел  лікарської  продукції»).
9.   Які  самостійні  галузі  хімії  ви  знаєте?  (Неорганічна  хімія,
органічна  хімія,  загальна  хімія  тощо).
10.  Де  використовуються  хімічні  процеси? (Щоб  дати  відповідь,
скористайтеся  схемою  №  2  з  попереднього  уроку) .
11.  Де  застосовуються  продукти  хімічного  виробництва? (Для  від-повіді  використайте  схему  №  3  з  попереднього  уроку) .
12.  Які основні завдання хімії? ( Розробка і вдосконалення методів
переробки природної сировини, зменшення відходів та повтор-не  їх  використання,  одержання  нових  матеріалів  народного
вжитку,  створення  нешкідливих  для  довкілля  виробництв) .
13.  Яким  способом  можна  захистити  довкілля  від  забруднення
відходами  промислового  виробництва?  (Усний  твір  «Як  зро -бити  наше  довкілля  чистим») .
Щоб  наше  довкілля  стало  чистим,  я  пропоную:
  9 встановити  більше  баків  для  сміття  окремо  для  пластикових
пляшок,  поліетиленових  пакетів,  паперу  і  харчових  відходів;
  9 побудувати  сміттєпереробні  заводи;
  9 відходи  пластику  піддавати  вторинній  переробці  з  метою  ви -готовлення  потрібних  товарів;
  9 більше використовувати скляний посуд багаторазового вжитку;
  9 замість  поліетиленових  пакетів  використовувати  сумки  із  ма-терії  або  паперові  пакети;
  9 створити  полімерні  матеріали,  які  можуть  розкладатися
в  грунті;
  9 штучно  вивести  генетично  модифіковані  бактерії,  які  можуть
переробляти  синтетичні  матеріали;
  9 раціонально  використовувати  природні  ресурси,  любити  і  бе -регти  рідну  землю.
  ; Робота в малих групах. «Хімічне виробництво в житті суспільства: за і проти».
(«Хіміки-технократи» рішуче стверджують: майбутнє — за хі-мічним  виробництвом;  хімічне  виробництво  треба  розвивати  швид -шими  темпами;  віддавати  перевагу  товарам,  одержаним  штучно,
а  не  товарам  із  природної  сировини,  тому  що  вони  набагато  дешев -ші;  максимально  можливо  використовувати  мінеральні  добрива  для
підвищення  врожайності;  з  метою  поліпшення  зберігання  харчових
продуктів  застосовувати  консерванти;  для  поліпшення  естетичного
вигляду  і  смакових  якостей  напоїв  і  солодощів  вживати  синтетич -ні  барвники  та  ароматизатори;  застосовувати  тільки  синтезовані
ліки,  бо  їхнє  виробництво  є  простішим;  вдосконалювати  технології
створення  будівельних  матеріалів  (в  Японії,  наприклад,  винайшли
бетон,  який  застигає  під  водою  практично  миттєво,  це  допомогло
побудувати  міст  довжиною  4  км  між  двома  островами,  океанська
течія  між  якими  була  досить  сильною);  більше  випускати  това -рів  народного  вжитку  штучного  походження  (наприклад,  штучних
ялинок,  які  збережуть  зелені  насадження).
«Екологи»  заперечують:  хімічне  виробництво  потрібно  закри-ти  і  хімічні  речовини  заборонити  вживати,  тому  що  одяг  і  взуття
із  синтетичних  матеріалів  електризуються,  а  це  шкідливо  для  лю -дини;  крім  того,  такий  одяг  не  пропускає  повітря  (отже,  наше  тіло
не  дихає)  і  не  поглинає  піт,  внаслідок  чого  виникає  подразнення
шкіри;  використання  мінеральних  добрив  збільшує  кількість  нітра-тів  у  овочах,  і  робить  їх  тим  самим  шкідливими  для  людини;  інсек-тициди,  гербіциди  і  пестициди  знищують  також  природну  флору
Землі,  це  неприродний  спосіб  господарювання;  миючі  і  дезінфіку -ючі  засоби  є  канцерогенами  (тобто  такими,  що  сприяють  раковим
захворюванням),  крім  того,  більше  10  видів  шкідливих  для  людини
мікроорганізмів  можуть  розмножуватися  у  мийних  засобах;  атмос -фера  забруднена  отруйними  викидами  пального;  штучні  ялинки
виділяють  отруйні  речовини,  і  виникає  питання:  як  їх  утилізувати?
Існує  також  проблема  з  утилізацією  бетону  у  великих  міста:  куди
його  подіти,  якщо  закінчився  строк  експлуатації  будинків?
«Істинні  вчені»  вважають:  напевно,  не  можна  категорично
стверджувати,  що  хімічне  виробництво  має  лише  негативні  наслід -ки,  або  приносить  одну  лише  користь.  Жодна  наука  не  може  бути
хорошою  чи  поганою;  наука  —  це  рушійна  сила  прогресу;  вчені
прагнуть  поліпшити  наше  життя,  зробити  його  комфортним.  Все
залежить  від  того,  як  люди  застосовують  наукові  відкриття.
Власники  хімічних  виробництв  з  метою  одержання  прибутків
і  надприбутків  використовують  спрощені  технології  і  не  фінансують
наукові  розробки  безпечних  технологій;  в  сільському  господарстві
треба  дотримуватися  норм  використання  мінеральних  добрив,  а  та -кож  грамотно  поводитися  з  гербіцидами  та  іншими  отрутохіміка -тами;  застосовувати  екологічно  чисте  пальне;  під  час  використання
мийних  і  дезінфікуючих  засобів  у  побуті  треба  строго  дотримува -тися  інструкції  і  застосовувати  їх  у  гумових  рукавичках).
  ІІІ.  ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ.
  IV.  ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.
  ; Розповідь вчителя.
Тисячоллітя  назад  людина  вперше  створила  штучні  засоби
праці.  Люди  навчилися  обробляти  каміння,  надаючи  їм  потрібної
форми,  загострюючи  краї.  Прикріпивши  загострений  камінь  до
дерев’яної  палиці,  людина  створила  першу  кам’яну  сокиру.  Але  на-віть  оброблений  камінь  залишався  каменем,  а  дерево  —  деревом.
Проте  блискавка  могла  запалити  ліс,  дерево  горіло,  і  на  місті
пожежі  людина  знаходила  чорний  попіл.  Солодкий  сік  міг  про-киснути  і  дивно  збадьорював.  Люди  помітили,  що  деколи  природа
речовини  змінюється.
І  як  тільки  людина  навчилася  розводити  і  підтримувати  во -гонь,  у  неї  з’явилася  можливість  здійснювати  перетворення  деяких
речовин.  Ці  перетворення  могли  бути  результатом  горіння  або  на -слідком  впливу  тепла,  що  виділялося  під  час  горіння.  М’ясо  можна
було  зварити,  і  воно  міняло  колір,  смак,  ставало  м’якшим.  Глину
можна було випалити, і вона ставала міцнішою. Якщо людина розпа-лювала  вогнище  в  піску,  вона  могла  знайти  в  попелі  скляні  кульки.
Спочатку людина використовувала тільки ті матеріали, які зна -ходила навколо себе — каміння, дерево, кістки, шкіри тварин. Найміц -нішим з них був камінь. Про ті давні часи нам розповідають камінні за -соби первісної людини, тому ми називаємо цей період кам’яним віком.
Людство  знаходилося  ще  в  кам’яному  віці,  коли  близько
8000  р.  до  н.  е.  відбулась  докорінна  зміна  в  способі  добування  їжі.
Раніше  людина  добувала  їжу  полюванням,  тепер  люди  навчилися
приручати  тварин  і  турбуватися  про  них.  Людина  навчилася  виро -щувати  рослини.  З  розвитком  тваринництва  і  землеробства  люди-на  отримала  можливість  створювати  запаси  їжі,  і  населення  землі
стало  збільшуватись,  займаючись  землеробством,  людина  змушена
була  залишатися  на  одному  місці  —  виникли  постійні  поселення
і  перші  міста.  З  цього  розпочалась  цивілізація.
Значно  вдосконалилась  гончарна  справа.  Приблизно  в  4000  р.
до  н.  е.  настала  пора  подальших  змін  —  людина  почала  освоювати
нові  матеріали,  які  мали  дуже  цінні  властивості.  Ми  називаємо
ці  матеріали  металами,  можливо,  від  грецького  слова  «шукати».
Першими  металами,  на  які  людина  звернула  увагу,  були
самородні  мідь  і  золото.  Червонясту  мідь  і  жовтувате  золото,  які
мали  красивий  металічний  блиск,  не  можна  було  не  помітити  серед
тьмяної  сірувато-коричневої  породи.
Спочатку метали, як і кольорові камінці чи перламутрові мор-ські  мушлі,  служили  лише  прикрасами.  Проте  невдовзі  виявилось,
що метали вигідно відрізняються від усіх інших прикрас. Камінь від
удару  розсипається  на  порох,  дерево  і  кістки  дають  тріщини;  вда -ряючи  по  шматочку  металу,  можна  надати  йому  потрібної  форми.
Обробляючи  мідь,  людина  помітила,  що  виготовити  з  неї  на -конечник  для  стріли  набагато  легше,  ніж  з  каменю,  та  й  тупляться
мідні  наконечники  повільніше,  ніж  кам’яні.
З  часом  виявилось,  що  мідь  можна  отримати  із  каміння  пев -ного  виду,  і  що  знайти  таке  каміння  набагато  простіше,  ніж  чис -ту  самородну  мідь.  Коли  і  ким  було  зроблено  таке  відкриття,  ми
з  вами  не  знаємо,  і,  можливо,  це  назавжди  залишиться  таємницею.
Але  можна  уявити,  як  це  відбулося.  Загорівся  ліс,  який  ріс
на  ґрунті,  в  якому  було  якесь  голубе  каміння.  Люди,  що  прийшли
на  згарище,  знайшли  в  попелі  блискучі  кульки  міді,  і  хтось  пер -ший  здогадався,  що,  нагріваючи  це  голубе  каміння  у  вогнищі,
можна  отримати  мідь.  Так  чи  інакше,  але  з  цього  часу  мідь  стала
доступним  матеріалом,  і  її  почали  використовувати  для  виготов -лення  засобів  праці,  предметів  домашнього  вжитку.
Люди  бронзового  віку  дізнались  про  існування  заліза  —  твер-дішого  матеріалу,  ніж  бронза.  Спочатку  залізо  було  дуже  рідкісним
і  дорогим  металом,  оскільки  це  були  уламки  метеоритів.
Чисте  залізо  не  дуже  тверде,  проте  в  процесі  виплавляння
залізо  може  увібрати  в  себе  стільки  вуглецю  з  деревного  вугілля,
що  утворюється  сталь.  Цей  сплав  твердіший  за  найкращу  бронзу,
і  виготовлений  з  нього  наконечник  довго  залишається  гострим.
Отримання  сталі  стало  поворотним  моментом  в  історії  розвитку
металургії  і  в  історії  розвитку  суспільства.
В  учених  і  досі  немає  спільної  думки,  звідки  походить  на -зва  «хімія».  Одні  вважають,  що  вона  походить  від  старогрецького
«хюма»  —  «виплавляння,  лиття»  металу.  Інші  —  від  слова  хемі,
що  давньоєгипетською  мовою  означає  «чорний,  таємний».
Термін  «хімія»  («хемія»)  вперше  згадується  у  трактаті  Зо -симуса  —  єгипетського  грека  з  міста  Панополіса  (бл.  400  р.  до
н.   е.).  До  наших  днів  цей  твір,  що  налічує  28  книжок,  дійшов  не
повністю.  У  ньому  Зосимус  розповідає,  що  «хімії»,  або  «таємному
священному  мистецтву»,  людей  навчили  демони,  які  зійшли  на
землю  з  небес.  Першу  книжку  —  чорну  магію,  згідно  із  Зосимусом,
де  описувались  прийоми  «таємного  мистецтва»,  викрав  у  праот -ця  Ноя  проклятий  ним  син  Хам  і  продав  її  єгипетським  жерцям.
Отже,  від  Хама  і  бере  нібито  початок  хімія,  яка  у  вільному  пере -кладі  означає  не  що  інше,  як...  хамове  ремесло.
Етапи становлення хімії як науки
1.  Доалхімічний  період  (або  період  ремісничої  хімії)  тривав
до  ІІІ  ст.  н.  е.
Теоретичні  і  практичні  знання  про  речовини  розвивалися  від-носно  незалежно  одні  від  одних.  У  цей  час  виробляли  кераміку,
виготовляли  зброю,  інструменти  і  сільськогосподарські  знаряддя  із
заліза  та  міді,  створювали  вироби  із  золота,  срібла,  бронзи,  скла.
Для  цього  періоду  є  характерним  використання  сірки,  природної
соди,  мінеральних  фарб,  олії,  смоли,  виготовлення  косметичних
засобів,  обробка  шкіри,  виготовлення  запалювальних  снарядів.
На початку нашої ери високого рівня досяг розвиток хімічного
ремесла  в  Індії,  Китаї  та  Японії.  Усім,  хто  приїздить  до  столиці  Ін -дії  — Делі, показували знамениту металеву колону IV ст., яка не змі-нилася протягом століть в умовах вологого і жаркого клімату. Скла-дається вона із високо чистого заліза (99,72%), яке не зазнає корозії.
Великих  успіхів  у  розвитку  практичної  хімії  було  досягнуто
в  Китаї. Китайські металурги першими навчилися виплавляти цинк.
На  батьківщині  хімії  —  у  стародавньому  Єгипті  —  таємни -цею  «священного  мистецтва»  володіла  каста  жерців.  Вони  були  на -стільки  всесильними,  що  їх  побоювалися  навіть  фараони.  У  храмах
єгипетські  жерці,  крім  богослужіння,  займалися  також  науками   —
астрономією,  математикою,  медициною  тощо.  Успішно  розвивалося
в  Єгипті  й  хімічне  ремесло.  Винайдений  жерцями  спосіб  бальзаму -вання  трупів  ще  й  сьогодні  дивує  і  захоплює.
12  000  років  тому  в  Єгипті  вже  виготовляли  і  випалювали
цеглу,  з  якої  вимуровано  деякі  піраміди.  Найдавніші  скляні  ви -роби  (намисто,  прикраси),  знайдені  під  час  розкопок,  належать  до
3500  р.  до  н.  е.  У  виготовленні  кольорових  керамічних  і  скляних
виробів  широко  застосовувалися  мінеральні  фарби  —  здебільшого
оксиди  феруму,  купруму,  мангану  і  кобальту.  Для  захисного  по -криття  малюнків  використовувалися  високоякісні  й  тривкі  лаки  на
зразок  оліфи.  Єгиптяни  вміли  добувати  ртуть,  виплавляти  бронзу,
свинець,  олово,  а  пізніше  й  залізо.
Жерці  розробляли  також  способи  підробки  коштовних  каме-нів  і  золота.
Успішно  розвивалося  хімічне  ремесло  і  в  країнах  Азії.  Мета -лурги  давнього  Вавилону  виплавляли  сурму  та  сурм’янисті  бронзи
вже  3000  років  до  н.  е.
Поступово  давньоєгипетське  мистецтво  підробки  золота,  срі -бла  і  коштовних  каменів  стало  поширюватись  як  істинне  «пере -творення»  однієї  речовини  в  іншу.  На  початку  нашої  ери  воно  за -полонило  думки  людей  не  тільки  в  Єгипті,  а  й  по  всій  Римській
імперії.  Таємне  мистецтво  перетворення  металів  поширювалося
подібно  пошесті.  Саме  у  цей  час  розпочинаються  пошуки  «філо -софського  каменя»  (або  «каменя  мудреців»),  який  нібито  міг  пере -творити  будь-який  метал  на  золото,  дозволяв  повертати  молодість
і  воскрешати  з  мертвих.
2.  Алхімічний  період  розвитку  хімії  (IV–XVI  ст.).
Поряд  з  «філософським  каменем»  нездійсненною  мрією  алхі -міків  залишився  й  універсальний  розчинник  «алкагест»  —  речо -вина,  яка  розчиняє  все!  Звичайно,  досліди  алхіміків  з  метою  отри -мання  універсального  розчинника  залишились  безрезультатними.
Як  ви  думаєте,  у  чому  його  можна  було  б  зберігати?
Свої  твори  алхіміки  писали  надзвичайно  складною  і  заплу -таною  мовою,  де  кожне  слово  чи  фраза  мали  загадковий  зміст.  Це
робилося  навмисне,  щоб  ніхто  не  міг  прочитати  і  розсекретити
якусь  таємницю.  Учені  затратили  багато  років  копіткої  праці,  роз -плутуючи  і  розшифровуючи  хитромудрі  писання  алхіміків,  проте
переважна  більшість  їх  творів  нерозшифрована  й  досі.
Кожний  алхімічний  трактат  був  оздоблений  великою  кількіс-тю  ілюстрацій,  де  кожна  речовина  та  хімічна  операція  зображува -лись  у  вигляді  символічних  та  алегоричних  малюнків.
Багато  поколінь  алхіміків  намагалися  здійснити  ідею  про  пе -ретворення  одних  хімічних  елементів  на  інші.  Але  її  вдалося  втіли-ти  в  життя  лише  фізикам  ХХ  ст.  за  допомогою  ядерних  реакцій.  Не
пропала  також  самовіддана  й  важка  праця  шукачів  «філософського
каменя».  Разом  з  хіміками  —  практиками  алхіміки  нагромадили
великий  фактичний  матеріал,  добули,  вивчили  й  описали  багато
нових  речовин,  розробили  чимало  експериментальних  методів,  при-йомів  і  операцій,  якими  хіміки  користуються  і  сьогодні.
Видатним  алхіміком  середньо-віччя  вважають  Роджера  Бекона
(1214–1292).  Це  була  надзвичайно
обдарована  й  освічена  людина.  Бекон
викладав  богослів’я  та  філософію,
а  у  вільний  від  лекцій  і  молитов  час
займався  алхімією.  Звинувачений
у  чаклунстві,  Бекон  провів  у  в’язниці
24  роки.  Святі  отці  сподівалися  вирва -ти  у  нього  таємницю  добування  «філо -софського  каменя»  в  обмін  на  волю.
Бекон  справді  вірив  у  можливість  пе-ретворення  металів.
Подібно  до  китайських  і  арабських  алхіміків,  він  вважав
ртуть  «матір’ю  металів»,  причому  під  «ртуттю»  і  «сіркою»  він  ро -зумів  щось  абстрактне  і  містичне.  Великою  заслугою  Бекона  є  те,
що  він  перший  серед  європейців  підкреслив  першорядне  значення
досліду  у  вивченні  природних  явищ.
Видатним  алхіміком  XV–XVI  ст.  був  легендарний  монах  ор -дену  св.  Бенедикта  Базиліус  Валентинус.  До  наших  днів  дійшли
його  книжки  «Тріумфальна  колісниця  антимонію»,  «Про  великий
камінь  давніх  мудреців»,  «Останній  заповіт».  Із  цих  книжок  постає
загадкова  постать  монаха-алхіміка,  який  чудово  володів  експери -ментальним  мистецтвом.
Історія  розвитку  хімії  складна.  До  хімії  та  хіміків  упродовж
багатьох віків ставилися з презирством та зневагою. Так, письменник
XVI ст. Лео Африканус писав: «Хіміки — то є найбридкіша категорія
людей;  вони  вічно  бабраються  в  сірці  та  іншому  смороді».  Цікаво,
що  в  ті  часи  хімічні  операції  німці  називали  «відьомською  кухнею».
Ще  навіть  в  минулому  столітті  слово  «хімік»  було  в  Росії
лайливим  і  образливим.  «Хіміками»  в  народі  називали  всіляких
шахраїв  та  пройдисвітів.
Якось  Д.  І.  Менделєєв  проїжджав  вулицею  і  звернув  увагу  на
натовп  людей,  які  вели  до  поліцейської  дільниці  кількох  підозрілих
осіб, що злодійкувато озиралися. «Хіміків повели, — спокійно пояс-нив  візник  Дмитру  Івановичу.  —  Багато  їх  зараз  розвелося,  всяких
хіміків-шахраїв».  Менделєєв  промовчав  і  тільки  похитав  головою.
Близько  двох  століть  тому  філософ  Е.  Кант  не  хотів  визна -вати  хімію  наукою,  він  називав  її  збірником  правил.
3.  Становлення  хімії  як  науки  відбулося  в  XVI–XVII  ст.,  після
ряду  наукових  відкриттів,  які  обґрунтували  механістичну  картину
світу, розвитку промисловості, створення фабрик, появи буржуазного
суспільства.  В  1661  р.  Р.  Бойль  опублікував  працю  «Хімік-скептик»,
в якій пояснив різні властивості речовин тим, що вони побудовані з різ-них  частинок  —  корпускул,  від  яких  і  залежать  властивості  речовин.
Ван  Гельмінт,  вивчаючи  горіння,  ввів  поняття  газ  для  речо -вини,  яка  утворюється  під  час  горіння;  відкрив  вуглекислий  газ.
В  1672  році  Бойль  відкрив,  що  під  час  випалювання  металів
їх  маса  збільшується,  і  пояснив  це  захопленням  «вагомих  частинок
полум’я».  На  початку  XVIII  ст.  німецький  вчений  Шталь  сформу -лював  теорію  флогістону  —  речовини,  що  видаляється  із  матеріалів
під  час  горіння.
У  1756  р.  російський  вчений  М.  Ломоносов  на  підставі  кіль -кісних  дослідів  довів,  що  під  час  горіння  й  окиснення  речовина  не
розкладається,  а,  навпаки,  сполучається  з  частинками  повітря.
В  1774  р.  Прістлі  відкрив  кисень,  а  в  1766  р.  Кавендіш  —
водень.
В  1770–1790  рр.  Лавуазьє  пояснив  процеси  горіння,  окис -нення  та  дихання  з  хімічної  точки  зору,  довів,  що  вогонь  —  не
речовина,  а  наслідок  процесу;  встановив,  що  кисень  є  складовою
частиною  повітря.
Пруст в 1799–1806 рр. сформулював закон постійності складу.
Гей-Люссак  в  1808  р.  відкрив  закон  об’ємних  відношень.
Дальтон  в  праці  «Нова  система  хімічної  філософії»  довів  існу-вання  атомів,  ввів  поняття  атомної  маси,  елемент  —  як  сукупність
однакових  атомів.
4.  Сучасний  етап  розвитку  хімії  розпочався  в  ХХ  ст.  і  триває
до  наших  днів.
Сучасна  хімія  є  результатом  спільних  зусиль  багатьох  поко -лінь  дослідників.  Розкішне  і  могутнє  дерево  хімії  буйно  розрослося
і  розквітло,  виникли  і  плідно  розвиваються  такі  галузі,  як  хімія
полімерів,  хімія  плазми,  хімія  низьких  температур.
Хімії  належить  одне  з  провідних  місць  у  науково-технічному
прогресі.  З  повітря  і  води,  з  вугілля  і  нафти,  горючих  газів  і  дере -вини,  різноманітних  руд  і  мінералів  хіміки  створюють  такі  речови -ни  і  матеріали,  яких  немає  в  природі.  Це  насамперед  високочисті
метали,  спеціальні  сплави  і  напівпровідники,  скло  і  кераміка,  ка -учуки,  пластмаси  і  синтетичні  волокна,  ядерне  і  ракетне  пальне,
мастило  і  добрива,  ліки,  барвники,  фотоматеріали,  запашні  речо -вини,  мийні  засоби.
Але  те,  що  відомо  зараз,  ще  не  межа  людському  пізнанню.
  V.   ПІДСУМОК ВИВЧЕНОГО.
  ; Бесіда з учнями.
1.   Назвіть  витоки  хімічних  знань. (Стародавні  ремесла,  над-бання  алхіміків).
2.   Поясніть  походження  слова  «хімія»,  використовуючи  різні
гіпотези.  (Слово  «хімія»  походить  від  назви  стародавнього
Єгипту  —  Хем,  що  означає  «чорний».  Існує  також  припу-щення  про  старогрецьке  походження  слова  «хімія»  —  мис-тецтво  виплавляння  металів).
3.   Вкажіть найважливіші етапи розвитку хімії. (Реміснича хімія,
алхімічний період, становлення хімії як науки, сучасна хімія).
4.   Яка роль алхімії для становлення хімії як науки? (Алхіміки зі-брали величезний фактичний матеріал, відкрили і описали ба-гато речовин, вдосконалили методи хімічного експерименту).
5.   Які  завдання  вирішують  вчені-хіміки? (Створюють  нові  ма-теріали,  розробляють  ефективні  методи  використання  і  пе-реробки  природної  сировини,  працюють  над  безпечними  для
довкілля  технологіями).
6.   Як  ви  вважаєте,  які  б  наслідки  мало  відкриття  «філософсько-го  каменя»?
  ; Слово вчителя.
Отже,  сьогодні  на  уроці  ми  дізналися:
1)   як виникла і розвивалася одна із фундаментальних наук — хімія;
2)   який  вклад  внесли  невтомні  романтики  —  алхіміки  —  для
створення  практичної  бази  хімії;
3)   імена  вчених,  праці  яких  мали  вирішальне  значення  для  фор-мування  хімії  як  науки.
  VI.  ОЦІНЮВАННЯ ТА ЙОГО МОТИВАЦІЯ.
  VIІ.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
1.   Попель П. П., Крикля Л. С. § 2, с.10–13. Підготуватися до практичної
роботи № 1. Лашевська Г. А § 3, с. 21–27. Підготуватися до прак-тичної роботи № 1. Буринська Н. М., § 2, с. 14–17. Підготуватися до
практичної роботи № 1.
2.   Підготувати повідомлення про видатних українців-хіміків.
Додатковий матеріал до уроку
Коротко  про  хімію  барвників
1.  Ще  в  Х  ст.  до  н.  е.  на  дні  Середземного  моря  поблизу
Тіра  —  легендарного  міста  в  стародавній  країні  Фінікії,  —  ловили
равликів.  Сотні  рабів  приходили  щоденно  і  пірнали  за  равликами
в  море.  Інші  раби  вичавлювали  їх,  розтирали  із  сіллю  і  піддавали
подальшій  обробці,  яка  складалася  із  багатьох  операцій.  Добута
речовина  спочатку  була  білою  або  блідо-жовтою,  але  під  дією  по -вітря  і  сонячного  світла  поступово  ставала  лимонно-жовтою,  потім
зеленою  і,  нарешті,  набувала  чудового  фіолетово-червоного  забарв -лення.  Отриманий  пурпур  протягом  багатьох  віків  був  найбільш
цінним  із  всіх  барвників.  Він  був  тоді  символом  влади  —  право
носити  пофарбований  пурпуром  одяг  було  привілеєм  правителів  та
наближених  до  них  знатних  осіб.
2. Індиго   —  фіолетово-синій  барвник  рослинного  походжен -ня  —  протягом  багатьох  років  був  одним  із  джерел  наживи  Ост-Індської  компанії.
3.  У  наші  дні  всі  давно  звикли  до  того,  що  дешеві,  і  в  той
же  час  яскраві  барвники  всіх  кольорів  і  відтінків  легко  купити
в  магазині.  Для  їх  виготовлення  вже  не  потрібна  непосильна  пра -ця  рабів  чи  населення  колоній.  Барвники,  в  тім  числі  пурпур  та
індиго,  виготовляють  на  хімічних  заводах.  Проте,  пурпур  та  індиго
втратили  свою  колишню  славу.  Їх  витіснили  більш  світлостійкі
синтетичні  барвники.
Пахучі  речовини,  косметика  та  мийні  засоби
«І  вона  зупинилася  біля  торгівця  пахощами  і  взяла  у  нього
десять  різних  вод:  трояндову  воду,  змішану  з  мускусом,  апельси -нову  воду,  воду  із  білих  лілій,  з  квітів  верби  і  фіалок,  і  ще  п’ять
інших.  І  вона  купила  ще  склянку  для  оббризкування,  мішок  ла -дану,  сіру  амбру,  мускус  і  воскові  свічки  із  Александрії,  і  все  це
поклала  в  кошик  і  сказала:  «Візьми  кошик  і  йди  за  мною».
Це  уривок  однієї  із  прекрасних  казок  «Тисячі  і  однієї  ночі».
Чудова  квіткова  вода,  пахучі  духмяні  речовини,  так  само  як  і  ко -штовні  камені,  в  країнах  Сходу  колись  були  ознакою  багатства.
Багато  століть  назад  араби  вже  знали  різні  способи  отримання  па -хучих  речовин  із  рослин  та  виділень  тварин.  На  східних  базарах
чисельні  торгівці  пропонували  багатий  вибір  вишуканих  пахучих
речовин.  Вони  навіть  забезпечували  кожного  із  своїх  постійних  по -купців  сумішшю  пахучих  речовин,  приготованих  спеціально  для
них,  із  врахуванням  їх  індивідуальних  особливостей.
Сьогодні  прекрасні  парфуми  доступні  всім  жінкам.  Хімічні
заводи  виготовляють  пахучі  речовини  дешевше,  у  великих  кіль -костях  і  з  різними  відтінками  запахів.
Миючі  речовини  стали  доступними  теж  тільки  завдяки  хімії.
Швидкодіючі  миючі  речовини,  туалетне  мило,  рідини  для  видален-ня  плям  і  багато  інших  засобів,  без  яких  ми  не  можемо  обійтися,
були  вперше  створені  хіміками  в  дослідницьких  лабораторіях.
Чи  знаєте  ви,  що.....
  ...хімія  була  відома  за  12  ст.  до  н.  е.  в  Китаї,  Індії,  Єгипті.
На  основі  хімії  ви-готовляли  фарби,  ліки,  займалися  виноробством,
скловарінням.
...що  першим  хіміком-лікарем  на  початку  XVI  ст.  був  Пара -цельс,  який  сказав:  «Мета  хімії  не  у  виготовлення  золота  і  срібла,
а  у  виготовленні  ліків».
...археологічні  розкопки  довели,  що  в  IV–III  тисячолітті  до  н.
е.  люди  застосовували  сім  металів  —  золото,  срібло,  мідь,  залізо,
олово,  свинець  і  ртуть.
...благородні  метали  стали  відомі  людині  раніше,  ніж  інші
елементи,  тому  що  мають  унікальну  особливість:  вони  зустрічають -ся  в  природі  не  у  вигляді  сполук,  а  в  самородному  стані.
Щоб  виправити  їх  з  руд,  не  потрібно  мати  якісь  знання  і  при -кладати  особливі  зусилля.
...із  свинцю  робили  труби  для  подання  води  в  давньому  Римі.
Під  дією  води  і  розчинених  в  ній  газів  свинець  переходив  у  розчин,
потрапляв  в  організм  людей  і  повільно  труїв  його.

Категорія: Хімія 7 клас | Додав: uthitel (03.09.2014)
Переглядів: 3129 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: