Урок № 46 Фольклор, повсякденне та релігійне життя - Історія України 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 9 клас

Урок № 46 Фольклор, повсякденне та релігійне життя
Урок № 46
Фольклор, повсякденне та релігійне життя
Мета: з’ясувати стан розвитку фольклору, декоративно-ужиткового мистецтва, особливості повсякденного життя українського народу, прослідкувати зміни, що відбулися в житті українських жінок у другій половині ХІХ ст.; розвивати в учнів уміння самостійної роботи, взаємонавчання, аналізувати та узагальнювати, працювати в групах, розвинути творчі здібності; виховувати інтерес до вивчення історичного минулого України.
Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, фемінізм.
Персоналії: Н. Кобринська, Олена Пчілка.
Основні дати: 1887 р. — вихід друком жіночого альманаху «Перший вінок».
Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «фольклор», «декоративно-ужиткове мистецтво», «фемінізм»; аналізує стан розвитку фольклору, декоративно-ужиткового мистецтва, визначає особливості повсякденного життя українського народу, називає та пояснює зміни, що сталися в житті українських жінок у другій половині ХІХ ст.; самостійно працює, здійснює взаємонавчання, аналізує та узагальнює, працює в групах, розвиває творчі здібності; відчуває інтерес до вивчення історичного минулого України.
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Дидактична гра «Барон Мюнхгаузен»
Методичний коментар. Учні мають вигадати явно неправдиві твердження за темами «Розвиток архітектури та містобудування в Україні у другій половині ХІХ ст.», «Розвиток українського живопису в другій половині ХІХ ст.», «Розвиток музейної справи в Україні у другій половині ХІХ ст.». Одні учні зачитують твердження, а інші — мають їх аргументовано спростувати. Роботу можна виконати в парах.
Робота з дидактичним матеріалом
Опрацюйте матеріал картки, виконайте завдання.
Давньогрецький філософ Сократ: «Не від грошей народжується добродійництво, а від добродійності бувають у людей гроші й усі інші блага, як у приватному житті, так і в громадському».
Завдання
Розкажіть про діяльність українських підприємців другої половини ХІХ ст.

III. Актуалізація знань
Метод «Історичний прогноз»
Методичний коментар — див. урок № 1.
Спрогнозуйте, яким чином модернізаційні процеси, що мали місце в політичному, соціально-економічному житті українського суспільства другої половини ХІХ ст., позначаться на розвитку фольклору, декоративно-ужиткового мистецтва, повсякденного життя, становищі українських жінок та релігійному житті.
IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Фольклор та декоративно-ужиткове мистецтво
2. Повсякденне життя: звичаї, традиції, побут
3. Зміни в житті українських жінок
4. Особливості релігійного життя
1. Фольклор та декоративно-ужиткове мистецтво
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
1) Поясніть зміст понять «фольклор», «декоративно-ужиткове мистецтво».
2) Які різновиди декоративно-ужиткового мистецтва вам відомі?
Робота в групах
Методичний коментар. Об’єднати учнів у сім груп, кожна з яких опрацьовує матеріал картки. На наступному етапі групи обмінюються отриманою інформацією.
Картка 1
Становлення капіталістичного ладу збагатило народну творчість новими темами та сюжетами й породило робітничий фольклор. З’явилися характерні для цього часу пісні про грабіжницьку суть аграрної реформи 1861 р., виснажливі мандри заробітчан у пошуках роботи, тривале наймитування далеко від рідної домівки, про тяжку працю робітників на заводах, фабриках і шахтах.
Хто в заводі не бував,
Той горечка не видав;
Ми в заводі побували;
Много горя повидали:
Там і голод, там і холод,
Там і хліба не дають!

Картка 2
В умовах ринкових відносин продукція кустарів та ремісників ставала неконкурентоспроможною порівняно з масовими (дешевшими, а іноді якіснішими) виробами фабрик і заводів. Насамперед це позначилося на ткацьких виробах. Тканини з фабричної пряжі з хімічними барвниками — здебільшого легкі, красивіші та дешевші — витісняли доморобні. Масове вживання фабричних тканин робило одяг простішим та одноріднішим.

Картка 3
У ХІХ ст. вишивання стало найрозвиненішим видом народної декоративної творчості й набуло (поруч із писанкою) статусу національного символу. Більше того, саме техніка вишивання почала асоціюватися з українським народним характером. Геометричні візерунки вишивки як питомо українські від кінця ХІХ ст. запозичуються для декору різьблених, керамічних, килимових, металевих виробів.
Завдяки підтримці земств та окремих заможних прихильників народних промислів вдалося зберегти килимарське ремісниче виробництво. На Київщині, Полтавщині, Чернігівщині та Львівщині відкрилися навчально-ткацькі майстерні.

Картка 4
Від кінця ХІХ ст. почалася криза українського народного гончарства. Її пояснюють впливом фабрик, які витісняли кустарне виробництво. Із метою підтримання промислу наприкінці ХІХ ст. Полтавське губернське земство заохочувало оновлення асортименту й стилістики місцевого гончарства. З’явилися небачені до того форми, декор запозичували з інших видів мистецтва, передусім із вишивки. У результаті підтримки земств на кінець ХІХ ст. у 500 населених пунктах України народне гончарство не лише збереглося, а й успішно конкурувало з продукцією фаянсово-порцелянових заводів. Неабиякий попит як в українських, та і російських губерніях мали посуд, іграшки, кахлі, виготовлені українськими гончарями.
Від другої половини ХІХ ст. гути виробляли дедалі більше тарного й віконного скла. Поодинокі художні вироби стали побічною продукцією.

Картка 5
Від другої половини ХІХ ст. земства відкрили майстерні, навчальні пункти з лозоплетіння. Ремісничі школи, земські майстерні й фабричні мануфактури сприяли використанню високоякісних сортів лози. Освоєння раціональних способів плетіння та кращих європейських зразків, інновації згодом фольклоризувалися, набули місцевої специфіки й стали органічними складовими регіональної народно-побутової культури.

Картка 6
Найвишуканіші писанки на Гуцульщині, особливо в селі Космач, вражають ювелірною витонченістю роботи й полум’яніючим помаранчево-чорним колоритом із жовтими й зеленими вкрапленнями. Типові для гуцулів геометричні композиції із зоо- й антропоморфними мотивами, зображеннями церков.

Картка 7
Художні вироби талановитих гуцульських митців-різьбярів по дереву мали світову славу. Різьбярство родини Шкрібляків експонувалося на виставках у Львові, Кракові, Відні. Велика творча обдарованість народних мас західноукраїнських земель виявилась також у мистецтві обробки металів та вишивці.

2. Повсякденне життя: звичаї, традиції, побут
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
Яким чином модернізація економіки України у другій половині ХІХ ст. вплинула на повсякденне життя українського населення під владою Російської та Австрійської імперій?
Розповідь учителя
Супроводжуючи свою розповідь відповідним ілюстративним матеріалом, розповісти про зміни, що відбулися у звичаях, традиціях та побуті українського населення другої половини ХІХ ст.
Робота в малих групах
Методичний коментар. Об’єднати учнів у десять груп, кожна з яких опрацьовує матеріал картки. На наступному етапі групи обмінюються отриманою інформацією.
Картка 1
Промислове виробництво внесло зміни в традиційний селянський побут. Він інтернаціоналізувався і в матеріальному оточенні, і у звичаях робітничої родини. Найбільше така нівеляція зачепила Донбас, де населення було національно різнорідним. Тут налічувалося найбільше міжнаціональних шлюбів, вагомішого авторитету в родині набувала жінка-мати.
Типовим винаходом робітництва Донбасу капіталістичної доби була землянка, напівукопана в ґрунт, з одним-двома віконцями, обмазана зсередини глиною. Із каменю (в інших регіонах — із дерева та саману) будувалися колективні робітничі житла-казарми, обладнані двох- і трьох’ярусними нарами для відпочинку. Робітники намагалися побудувати й своє власне житло: шлакове, кам’яне, цегляне. Але здебільшого на таку оселю потрібно було покласти багато років через брак коштів.

Картка 2
КУПЕЦЬ 1-ї ГІЛЬДІЇ КИЯНИН О. ПАТАЛЄЄВ ПРО ПРОВЕДЕННЯ СВЯТКУВАНЬ
У КУПЕЦЬКИХ РОДИНАХ КИЄВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.
У купецьких будинках іменини господаря чи господині святкувалися званою вечерею, за якою збиралися не лише рідні й близькі господарів, але й їхні ділові знайомі зі всіма своїми дітьми та домашніми. У всіх таких випадках гостям надсилалося запрошення прибути «з родиною» на чашку чаю. Якщо у запрошенні не згадувалось про родину, це вважалося образою і запрошений міг не приїхати. Після подання чаю з обов’язковим десертом — фруктовою варенею — чоловіки сідали грати у преферанс або стукалку. Молодь грала у фанти. Такі вечори завжди завершувалися багатою вечерею з вишуканими закусками і різноманітними винами. Врешті-решт подавалося двоповерхове бланманже з прозорим верхом або желе. Посеред такого бланманже неодмінно горів шматок стеаринової свічки. [39, с. 144]

Картка 3
Перші телеграфи на українських землях з’явилися на початку 50-х рр. ХІХ ст. У 1881 р. перші телефони було запроваджено в Одесі, а у 1883 р. — у Львові. Перші поштові марки на листах почали використовувати в Австрійській імперії в 1850 р., а в Російській імперії — від 1857 р. Перший в Україні кінний трамвай було відкрито у Львові в 1880 р. У 1894 р. у Львові почав діяти перший в Україні та один із перших у Європі електричний трамвай. Перші велосипеди з’явилися в 70-х рр. ХІХ ст., а перші автомобілі — у 90-х рр. ХІХ ст.

Картка 4
Побутові умови селян західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст. були жахливі. У примітивній хатині бідняка було дуже тісно. «Вкрай скрутне становище угорських русинів, — писали тогочасні російські автори, — вражає з першого погляду на їх житла. Акуратно вибілені хатки з високими стріхами дуже дивують своїми невеличкими розмірами як самого житла, так і всієї садиби. В усьому селі рідко знайти 2—3 хатки з комірками, всі інші складаються з маленьких сіней і однієї кімнатки, у якій крім печі, що займає чверть її площі, повинні жити в середньому 5 чоловік».
Переважна частина селян будувала житло з дерева й глини. Глинобитні хати споруджували в низинних краях, а дерев’яні — на Верховині. Дахи хат бідняки покривали соломою, рідше дранкою. Міщани й заможні селяни будували найчастіше з каменю або паленої цегли просторіші житла, покриті шифером, черепицею, залізом. [25, с. 466]

Картка 5
Основна маса сільських жителів Західної України у другій половині ХІХ ст., як і в попередній період, задовольняла свої потреби у взутті, одязі, посуді тощо домашніми виробами. Зокрема, з домотканого полотна виготовлявся літній чоловічий і жіночий одяг, а з овечої вовни — верхній теплий. Поступово традиційний одяг домашньої промисловості почав витіснятись фабричним, хоч у гірських районах це відбувалось дуже повільно. У багатьох селян не вистачало одягу і взуття для дітей. За словами сучасника, у дітей «зовсім нема теплого одягу, сидять взимку босими на печі, а у гуцулів діти до 4—5 років часто ходять голими і влітку і взимку. Багато дітей помирає, не досягши і п’ятирічного віку». [25, с. 466]

Картка 6
Представники української інтелігенції, відвідуючи європейські країни, мали можливість бачити інший, часто набагато кращий спосіб життя. Вони мали нагоду для оновлення власного гардеробу, придбання модних речей, різних вишуканих дрібничок та подарунків для членів родини й друзів. Нерідко вдала покупка сприймалася такою подією, про яку хотілося поділитися з рідними. Так, композитор М. Лисенко у листі з Берліна від 27 (15) грудня 1868 р писав: «…витратилися на комірці та рукавички берлінські… В Лейпцизі замовив дружині синє плаття шовкового попліну з оздобленням із синього атласу і шапочку з пір’я сріблястого фазана, а вона мені купила три краватки і золоту булавку до них». [5, с. 310]

Картка 7
У ХІХ ст. з початком індустріалізації відбулася переоцінка цінностей, що позначилося й на моді. Пошив одягу став окремою промисловою галуззю. Наслідком стрімкого розвитку текстильної, швейної, хімічної промисловості стало зниження вартості одягу. Розвиток легкої промисловості й торгівлі, здешевлення тканин і запровадження швейних машин, у зв’язку з чим процес шиття значно полегшився, привели до того, що одягатися відповідно до моди могли собі дозволити все ширші верстви населення.
Винайдення швейної машини, а особливо її вдосконаленого варіанта — машини фірми «Singer» буквально викликало революцію в пошитті одягу. Фірма «The Singer Manufacturing Cо» була заснована у Нью-Йорку У. Зінгером у 40-х рр. ХІХ ст. На кінець століття компанія мала в Росії шість фабрик. У 1897 р. у вжитку населення було понад 14 млн швейних машин. Більшу частину їх становили саме машини «Singer» завдяки своїм надзвичайним якостям щодо швидкості роботи, акуратності строчки, міцності шва. У Києві магазини швейних машин компанії «Singer» містилися на Хрещатику, № 46, та на Подолі, по вул. Олександрівській, № 32. Фірма мала також магазини у Вінниці, Житомирі, Ромнах, Бердичеві, Рівному й Чернігові. Магазини проводили безкоштовне навчання шиття і художнього вишивання. [5, с. 310—311]

Картка 8
Головним чинником, що вплинув на виготовлення взуття у другій половині ХІХ ст., як і на пошиття одягу, було впровадження спеціальних швидкісних шевських машин. Завдяки їх розповсюдженню став можливим поділ праці, при якому шевці верхню частину закуповували у заготовників і лише пришивали її до підошви за міркою. Для легкого взуття використовували шкіру — сап’ян, шагрень, лайку — і тканини — ластик, прюнель, парусину, плис. Із усіх цих матеріалів верх взуття викроювався та зшивався заготовниками машинним швом у дві нитки. Форма носа завжди була справою моди. Традиційно підошва викроювалася симетрично до середньої лінії, так що той самий черевик міг служити і для лівої, і для правої ноги. У такий спосіб виготовлялося жіноче та дитяче взуття. Подібна практика викликала нарікання з боку вчених-гігієністів, оскільки таке взуття деформувало стопу. [5, с. 315—316]

Картка 9
У їжі селян Західної України бракувало жирів і тваринних білків. Для гарячих страв сільські жителі вживали картоплю, капусту, квасолю. На Верховині, зокрема в Марамороському комітаті, поширеним був чир, токан із кукурудзяного борошна. Їли його з молоком, овечою бринзою. Це була основна їжа пастухів, вівчарів на полонині. З кукурудзяного борошна пекли хліб. У північній частині краю хліб заміняли вівсяні ощипки. М’ясо, сало бідніші селяни їли тільки на великі свята. На їх стіл рідко потрапляли білий пшеничний хліб та страви з пшеничного борошна. Ласощами для більшості селян Закарпаття були ковбаса, оселедці, риба і особливо цукор, який «дають тільки хворим». Недостатнє харчування особливо шкодило здоров’ю дітей. [25, с. 466]

Картка 10
Харчувалися селяни Наддніпрянської України залежно від їхнього матеріального статку та від пори року. В основному споживали овочі, молочні продукти та — рідше — м’ясо. Чай селяни пили переважно взимку; в літні місяці споживання ними цього напою було спорадичним. Селяни бачили на своєму столі мясні продукти здебільшого восени та взимку, а навесні та влітку задовольнялися хлібом та кашею. Птицю споживали переважно на свята. Баранину їли восени. Родина заможного селянина бачила на своєму столі м’ясо п’ять разів на тиждень, тобто в усі дні, за винятком пісних; загалом же за рік вона з’їдала до 10 баранів та ягнят, вигодуваних у власному господарстві. Під час посту селяни вживали рибу. [25, с. 466]

Робота з репродукцією картини
Англійський історик костюма Дж. Лавер писав, що той самий костюм буде здаватися за рік до свого часу — екстравагантним, у свій час сприйматиметься як витончений, елегантний, через рік після свого часу — як вияв несмаку, за 10 років після свого побутування він вважатиметься бридким, а вже за 30 років — потішним, через 50 років — чудернацьким, химерним, за 70 — чарівним, за 100 років — романтичним, а вже через 150 — прекрасним.
Розгляньте репродукцію картини П. Нілуса «Побачення». Беручи за основу наведену класифікацію Дж. Лавера щодо сприйняття та оцінки об’єкта моди залежно від ступеня часової віддаленості її суб’єктів, проаналізуйте, яким у 90-х рр. ХХ ст. було ставлення в суспільстві до чоловічого та жіночого костюмів, зображених на картині П. Нілусом. Власну думку аргументуйте.

3. Зміни в житті українських жінок
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
Яким було становище жінок на українських землях у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст.?
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення поняття «фемінізм».
Фемінізм — широкий соціальний рух за рівність прав і можливостей для жінок, що протистоїть соціальній системі, у якій становище людей різних статей нерівноправне.
Метод «Система “Допомога”»
Методичний коментар — див. урок № 2.
Під впливом феміністичної теорії в Україні у другій половині ХІХ ст. сформувався український жіночий рух. Його особливістю був тісний зв’язок із національно-визвольною боротьбою. У Наддніпрянській Україні основні зусилля емансипаційного руху були зосереджені на боротьбі за право жінки на освіту, зокрема вищу. У 1878 р. засновано Вищі жіночі курси в Києві, 1880 р. — у Харкові. У 1884 р. в Києві засновано український жіночий гурток, який очолила громадська діячка О. Доброграєва. Згодом були засновані Київська жіноча громада, Товариство захисту працюючих жінок у Києві та Харкові. Жінки брали активну участь у культурно-освітньому русі (Олена Пчілка, Х. Алчевська), а також у суспільно-політичному житті, зокрема в народницькому та соціал-демократичному русі.
Біля витоків українського фемінізму стояла Наталія Кобринська. У 1884 р. у Станіславі (нині Івано-Франківськ) із її ініціативи було утворено «Товариство руських жінок». «Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духу через літературу, бо література була все вірним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків», — зазначалося в програмних документах новоутвореного товариства. Про тогочасне важке становище жінок Н. Кобринська писала Ганні Барвінок: «Перед нашим жіноцтвом замкнена дорога до вищої науки, і щоби набути ширших відомостей, лишається лиш один спосіб — читання книжок, та й той не доводить до пожаданих результатів. Бо у нас не лиш межи русинками, але і польками читання приносить не раз більше шкоди, як пожитку, — читають без вибору, читають що попаде».
У 1887 р. із допомогою Олени Пчілки Н. Кобринська видала жіночий альманах «Перший вінок», який заклав основи розвитку жіночих часописів, що редагували й видавали самі жінки. Видання альманаху від самого початку формування жіночого руху засвідчило прагнення до єдності жінок обох частин України. При створенні альманаху були залучені кращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська.
У 90-ті рр. ХІХ — на початку ХХ ст. жінки України брали участь у міжнародних конгресах, всесвітніх виставках, які сприяли залученню жінок до загальноцивілізаційних процесів. У 90-х рр. ХІХ ст. поряд із благодійними та професійними організаціями формувалися жіночі товариства громадсько-політичного та морально-етичного спрямування.
У зазначений період набуло поширення гасло «Свобода, рівність всіх перед законом, без різниці статі», яке визначило боротьбу жінок за виборчі права. Переважна більшість чоловіків вважала політичні права жінок недоречною справою. Ці обставини й визначили зміну курсу жіночого руху в 90-х рр. ХІХ ст. Відтепер головною визначалася боротьба за громадянські та політичні права жінок, досягнення фактичної участі жінок у суспільному житті. У Європі рух жінок за свободу, незалежність та рівність перед законом отримав назву «фемінізм». Під фемінізмом на теренах України розуміли рух, який прагнув надати жінкам максимальних можливостей для їхнього розвитку, самореалізації як в інтересах самої жінки, так і суспільства в цілому.
Робота з дидактичним матеріалом
Опрацюйте матеріал картки, виконайте завдання.
1. Сучасний історик І. Мельничук: «У 1861 р. питання про допуск жінок в університети поставила домашня вчителька Людмила Ожигіна, яка звернулася з клопотанням до куратора Харківського шкільного округу Дмитра Левшина дозволити їй вступити на медичний факультет Харківського університету. З цього питання куратор звернувся з неофіційним листом до міністра народної освіти — Євграфа Петровича Ковалівського, який доповівши царю Олександру II про клопотання означеної особи, передав “Справу Л. Ожигіної” на розгляд Головного управління шкіл. Заяву Людмили Ожигіної розглянула також Медична Рада Міністерства внутрішніх справ, яка на своєму засіданні від 2 травня 1861 року прийняла резолюцію про те, що “не находит препятствий к допущению девицы Людмилы Ожигиной слушать медицинские лекции для получения учено-медицинского звания с соблюдением всех прочих установленных правил”, про що і повідомила департамент освіти». [35, с. 81]
Завдання
Визначте найбільш актуальне питання жіночого руху в Україні другої половини ХІХ ст.

2. Громадська діячка першої половини ХХ ст. С. Русова: «Визволення жінки не є акт фемінізму, а такий же природний вияв політичної і культурної соціальної еволюції, яким був акт визволення кріпаків».
Завдання
Висловіть власне ставлення до думки С. Русової.

4. Особливості релігійного життя
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
Охарактеризуйте релігійне життя в Україні в першій половині ХІХ ст.
Самостійна робота з підручником
Самостійно опрацюйте відповідний матеріал підручника, визначте особливості церковно-релігійного життя в другій половині ХІХ ст. на українських землях у складі Російської та Австрійської імперій.
V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу
Варіант І
Метод «Есе»
Французький соціаліст-утопіст ХVІІІ ст. Шарль Фур’є вважав, що «соціальний стан жінок є мірилом суспільного прогресу».
Напишіть невелике есе, у якому висловіть власну позицію щодо руху за права жінок в Україні у другій половині ХІХ ст.
Варіант ІІ
Метод «Мозковий штурм»
Методичний коментар — див. урок № 2.
Варіант ІІІ
Робота в групах
Учні об’єднуються в групи по четверо осіб. Потрібно за допомогою художніх засобів (малюнок, графіка) на аркуші формату А4 відобразити ключові моменти теми, що вивчалася. Групи по черзі біля дошки презентують виконані роботи. У презентації беруть участь усі члени групи, які працювали над малюнком.
VI. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки до уроку формулюються учнями за допомогою методу «Рефлексія». Продовжте речення:
— Сьогодні на уроці я зрозумів/зрозуміла … .
— Мені було цікаво … .
— У мене добре вийшло … .
— Мені було складно … .
— Мені хотілося б навчитися … .
VІI. Домашнє завдання
1) Опрацюйте текст підручника.
2) Позначте на контурній карті споруди релігійного характеру, що виникли в Україні у другій половині ХІХ ст.
3) Підготуйтесь до уроку підсумкового контролю.
4) Відвідайте з екскурсією Національний музей народної архітектури та побуту України (Київ), музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів), музей О. Кобилянської (Чернівці).
Категорія: Історія України 9 клас | Додав: uthitel (16.02.2014)
Переглядів: 3471 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: