Урок № 3 «Український проект» - Історія України 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 9 клас

Урок № 3 «Український проект»
Урок № 3
«Український проект»
Мета: з’ясувати основні складові академічного етапу українського визвольного руху, значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців, визначити суть російської панславістської, польської федеративної та української слов’янофільської теорій, усвідомити важливість ідеї соборності українських земель, вивчити наявні релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні; розвивати в учнів уміння й навички критичного мислення, уміння висловлювати власну думку, уміння самостійної роботи та роботи в групах; виховувати гордість за діяльність провідників українського руху першої половини ХІХ ст.
Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: фольклор, етнографія, академічний етап українського визвольного руху, панславізм, федералізм, слов’янофільство, соборність.
Персоналії: М. Цертелєв, М. Максимович, І. Срезневський, І. Котляревський, Т. Шевченко, М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький.
Основні дати: кінець ХVІІІ ст. — 40-ві рр. ХІХ ст. — академічний етап українського визвольного руху, 1827 р. — вихід «Малоросійських пісень…» М. Максимовича.
Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «фольклор», «етнографія», «академічний етап українського визвольного руху», «панславізм», «федералізм», «слов’янофільство», «соборність»; визначає основні складові академічного етапу українського визвольного руху, пояснює значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців, аналізує основні положення російської панславістської, польської федеративної та української слов’янофільської теорій, усвідомлює важливість ідеї соборності українських земель, описує наявні релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні; розвиває критичне мислення, висловлює власну думку, працює в групах; відчуває гордість за діяльність провідників українського руху першої половини ХІХ ст., інтерес до вивчення історичного минулого України.
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Бесіда
1) Поясніть зміст понять «етнос», «народність», «нація», «інтелігенція».
2) Поясніть, як ви розумієте слова чеського письменника К. Гавлічек-Боровського: «Україна — це постійне прокляття, яке самі над собою проголосили її гнобителі… Доки не буде виправлена кривда, зроблена українцям, доти неможливий справді міжнародний спокій».
3) На думку сучасного історика В. Полянського, історична пам’ять фіксує епохальні події, що визначають загальний напрямок розвитку етносів, не утримуючи всіх історичних фактів. Що таке «історична пам’ять»? Аргументовано доведіть, що історична пам’ять є найсуттєвішим чинником формування національної свідомості.
4) Прочитавши удома твір Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», визначте, якою є ідея написання твору. У яких рядках автор закликав до відродження духовного зв’язку поколінь та віків, історичної пам’яті нації?
III. Актуалізація знань
Бесіда на повторення
1) Поясніть зміст поняття «фольклор».
2) Що вивчає наука етнографія?
3) Коли і за яких умов Українська православна церква була підпорядкована Московському патріархату?
4) Коли і за яких обставин утворилася Українська греко-католицька церква?
IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців
2. Російська панславістська, польська федеративна й українська слов’янофільська теорії
3. Ідея соборності українських земель
4. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні
1. Значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
1) Пригадайте, як називався перший етап формування нації в періодизації М. Гроха. У чому полягала його суть?
2) На які роки припадає за періодизацією І. Лисяка-Рудницького перший етап формування української національної свідомості?
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошит визначення понять «фольклор», «етнографія».
Фольклор (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання), або усна народна творчість — створені народом та існуючі в народних масах словесність (перекази, пісні, казки), музика (пісні, інструментальні наспіви та п’єси), театр (драми, сатиричні п’єси, театр ляльок), танець.
Етнографія (від грец. ethnos — народ, grapho — пишу, букв. — народоопис) — наука, що вивчає походження та розвиток різних народів, територію їхнього розселення, заняття, матеріальну й духовну культуру, традиційні особливості побуту, а також антропологічні риси.
Робота в групах
Методичний коментар. Об’єднати учнів у чотири групи, кожна з яких опрацьовує матеріал відповідної картки. На наступному етапі групи обмінюються отриманою інформацією.
Картка 1
М. Цертелєв — один із перших видавців української народної поезії. У 1819 р. він опублікував у Петербурзі книгу «Опыт собрания старинных малороссийских песен». У передмові підкреслювалося, що пісні віддзеркалюють геній і дух народу, чистоту й мораль, які притаманні «малоросам».
М. Максимович видав у Москві в 1827 р. «Малоросійські пісні…». Передмова М. Максимовича була «свого роду літературним маніфестом, повним ентузіязму до народної української поезії» (Д. Дорошенко). Фольклорні видання М. Максимовича справили великий вплив на українську фольклористику, зокрема й у Галичині; вони викликали інтерес до українського фольклору серед росіян, поляків і чехів, та навіть в Англії та Америці.

Картка 2
У 30-х рр. ХІХ ст. у Харкові І. Срезневський видав шість випусків журналу «Запорожская старина», де публікувалися джерельні фольклорні матеріали й етнографічні дослідження. Публікації сприяли пробудженню української національної свідомості. У статті «Взгляд на памятники украинской народной словесности» І. Срезневський у 1834 р. виступив на захист української мови, за її необмежене використання в літературі й науці. Учений висловив тверде переконання в тому, що на українську мову чекає літературна слава.

Картка 3
М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький займалися збиранням фольклорних та етнографічних матеріалів у Галичині, на Буковині та Закарпатті. У 1836 р. вони видали в столиці Угорщини Пешті альманах «Русалка Дністровая». До нього увійшли народні пісні, думи, казки, поетичні, публіцистичні та науково-історичні твори. Альманах проголошував ідею єдності всіх земель України, підкреслював важливість вивчення історичного минулого українського народу.

Картка 4
Свій внесок у розвиток вітчизняної етнографії зробили й українські письменники. Так, І. Котляревський на сторінках поеми «Енеїда» подав справжню етнографічну енциклопедію, представлену колоритними зразками матеріальної та духовної культури українців. Т. Шевченко як співробітник Археологічної комісії здійснив наукові експедиції зі збирання етнографічного матеріалу. Він був першим, хто мав намір підготувати підручник з української етнографії. Дані етнографічних досліджень використовували для підтвердження того, що побут, одяг, житло та вірування українського народу були самобутніми.

Запитання
Чому, за визначенням І. Франка, заняття українським народознавством належало до небезпечних? Власну думку обґрунтуйте.
Узагальнююча розповідь учителя
Таким чином, фольклорно-етнографічні дослідження першої половини ХІХ ст. засвідчили, що український народ має давню історію, що й узаконювало його право на існування в майбутньому. Дослідження усної народної творчості дали матеріал для унормування літературної української мови. Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. П. Куліш створив прообраз сучасного українського правопису — «кулішівку».
Широкий фольклорний матеріал дав змогу дослідити історичні погляди українського народу. Українські інтелектуали закликали вірити не офіційній російській історіографії, а народу, його оцінці тих чи інших подій, що мали місце в історії України.
2. Російська панславістська, польська федеративна й українська слов’янофільська теорії
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Розповідь учителя
Розповідь будується на матеріалі таблиці, спроектованої на мультимедійній дошці.
Теорія
Основні положення

Російська панславістська теорія
Ідеологами панславізму в Російській імперії стали російські дворяни М. Данилевський, М. Страхов та інші. Вони вважали, що об’єднання слов’янських народів під егідою царської Росії має привести до їх русифікації, сприяти піднесенню ролі російської мови у сфері культури й політики. Теоретичні твердження про самобутність історичного розвитку слов’янства були основою для політичних висновків про необхідність союзу всіх слов’янських народів на чолі з Росією, але без Польщі, яка через свою історичну долю нібито втратила слов’янський характер і належить до країн Заходу

Польська федеративна теорія
Мрії про відновлення Великої Польщі зумовили виникнення польської федеративної теорії. А. Товянський, К. Бродзінський вважали, що головну роль в об’єднанні слов’ян повинна відіграти Польща. Польські ідеологи висували ідею Слов’янських Сполучених Штатів без Росії.
Польський історик М. Мохнацький у праці «Повстання польської нації в 1830 і 1831 р.» (1834 р.) стверджував: «Польща була республікою коронних, литовських і руських земель. В іншій формі її не розуміємо й сьогодні! Здобути, тобто повернути Литву, Русь, передбачає кожне повстання над Віслою»
Українська слов’янофільська теорія
Слов’янофільство відіграло помітну роль у національному самоусвідомленні українців. Українська слов’янофільська теорія набула поширення в 30-х рр. ХІХ ст. і виявилася в діяльності як громадсько-культурних і політичних об’єднань («Руська трійця», Кирило-Мефодіївське товариство), так і окремих діячів (М. Максимович, О. Бодянський, І. Срезневський). Слов’янофільський рух у Наддніпрянській Україні розгортався під впливом російського панславізму, а в Галичині — австрославізму. Його невід’ємною рисою було намагання використати досвід національного відродження слов’ян для утвердження самобутності українців і відстоювання їхніх прав серед європейських народів

Завдання
Дайте визначення понять «панславізм», «федералізм», «слов’янофільство».
3. Ідея соборності українських земель
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Робота з картою
Покажіть на карті, до складу яких держав входили українські землі наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст.
Бесіда на повторення
1) Пригадайте, від яких часів бере свій початок ідея соборності України.
2) Яким чином ідея соборності українських земель втілювалася за доби козаччини?
3) Чому ідея соборності була актуальним питанням української історії?
Розповідь учителя
Ідея цілісності, неподільності українських земель пройшла свій шлях розвитку. Спочатку українці як у складі Російської, так і під владою Австрійської імперій висунули ідею автономії України. Ця ідея передбачала широке самоврядування на національному ґрунті.
Згодом виникла ідея об’єднання українців під владою Російської та Австрійської монархій. Через певний час українці почали боротися за створення соборної та суверенної Української держави, незалежної від обох монархій.
У ХІХ ст. ідея соборності земель України знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів — Т. Шевченка, І. Франка, М. Драгоманова, М. Грушевського, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення поняття «соборність».
Соборність — єдність, цілісність, неподільність суспільства й держави в Україні.
4. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Варіант І
Самостійна робота з підручником
Самостійно опрацюйте відповідний матеріал підручника, дайте відповіді на запитання.
1) Чи правильним є твердження, що уряд Російської імперії прагнув використати церкву як засіб денаціоналізації українців? Власну думку обґрунтуйте.
2) Охарактеризуйте роль УГКЦ у піднесенні національної свідомості населення Західної України.
Варіант ІІ
Робота з роздавальним матеріалом
Опрацюйте матеріал картки, виконайте завдання.
Роздавальний матеріал
РЕЛІГІЙНО-КОНФЕСІЙНІ ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПИТАННІ
Історично склалося так, що в Україні протягом століть не було єдиної церкви. Дві християнські церкви, православна та греко-католицька, — перша переважала на Сході, інша на Заході України, — намагалися як задовольняти релігійні запити українців, так і виражати їхні духовні інтереси в цілому. Крім двох головних християнських церков, в Україні існували інші релігійні конфесії (католицизм, іудаїзм, мусульманство, протестантизм та ін.), які мали своїх прихильників переважно серед представників національних меншин.
Російська православна церква стала засобом зросійщення й денаціоналізації віруючих. Імперський уряд заборонив вживати українську мову навіть у проповідях, заборонив будувати церкви в українському стилі, малювати ікони, переслідував українські звичаї.
Водночас якщо вища священна верхівка (митрополити, єпископи) формувалася в основному з росіян, то іншою була обстановка на рівні парафій. Тут жили традиції старої української церкви: у містах, містечках і особливо в селах священицтво було суціль українським і міцно трималося своїх українських традицій — церковних і національних, всупереч усій політиці московської синодальної церкви в Україні. Національно свідомі православні священики виголошували церковні проповіді українською мовою.
Іншим був стан церковного життя на західноукраїнських землях. Тісно пов’язана з народом, греко-католицька церква починаючи з кінця ХVІІІ ст. чимдалі виразніше виступала як сила, котра рішуче стояла на боці українців у їхній протидії полонізації, зугорщенню, румунізації. Цій церкві належала провідна роль у піднесенні національної свідомості населення Західної України.
Православ’я, яким воно стало у ХІХ ст., втратило свою колишню функцію носія і захисника культури. Тому на Наддніпрянщині середовище, звідкіля виходили передові діячі й звичайні подвижники української культури, було пов’язане насамперед із селянством, дрібним чиновництвом і поміщицтвом, а не з кліром. Із цього середовища вийшли І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, Є. Гребінка, Т. Шевченко, М. Костомаров та ін. Навпаки, на західних українських землях поміщики, урядовці, купці сторонилися української культури. Провідну ж роль у розвитку української культури взяли на себе греко-католицькі священики, які були найтісніше пов’язані з людьми. [54, с. 333—334, 337; 27, с. 732—733, 771—772]
Завдання
Визначте, які були релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні України в ХІХ ст.

V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу
Варіант І
Бесіда
1) Охарактеризуйте академічний етап українського національного руху.
2) Визначте значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців.
3) У чому полягає суть російської панславістської, польської федеративної та української слов’янофільської теорій?
4) Поясніть зміст поняття «соборність».
5) Яким чином відсутність єдиної національної церкви впливала на духовну єдність галичан і наддніпрянців?
Варіант ІІ
Робота в групах
Методичний коментар. Учні об’єднуються в групи по четверо осіб. Потрібно за допомогою художніх засобів (малюнок, графіка) на аркуші формату А4 відобразити ключові моменти теми, що вивчалася. Групи по черзі біля дошки презентують виконані роботи. У презентації беруть участь усі члени групи, які працювали над малюнком.
VI. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки:
завданням першого етнографічного етапу українського національного відродження було дослідження за допомогою фольклору та етнографії рис своєї етнічної спільності. Дослідження показали окремішність українців серед інших слов’янських народів;
у ХІХ ст. в українських землях набули поширення російська панславістська, польська федеративна й українська слов’янофільська теорії. Панславісти прагнули об’єднання слов’янських народів під егідою царської Росії. Натомість появу польської федеративної теорії зумовили мрії про відновлення Великої Польщі. Водночас українські слов’янофіли намагалися використати досвід національного відродження слов’ян для утвердження самобутності українців і відстоювання їхніх прав серед європейських народів;
у ХІХ ст. в українському суспільстві сформувалася ідея соборності всіх українських земель;
релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні полягали в тому, що духовній єдності українців у складі Російської та Австрійської монархій, основою якої завжди була релігія, заважала відсутність єдиної національної церкви.
VIІ. Домашнє завдання
1) Опрацюйте текст підручника.
2) Уявіть, що ви — учений-історик, який для провідного часопису країни має написати статтю за темою «Ідея соборності України — актуальне питання української історії: ретроспективний погляд».
3) Учні об’єднуються у групи по п’ять-сім осіб. Кожна група має підготувати відеозвернення (тривалість — 5 хв), основною думкою якого є ідея соборності українських земель.
Категорія: Історія України 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 4557 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: