Урок № 18 Селянські рухи в першій половині ХІХ ст. - Історія України 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 9 клас

Урок № 18 Селянські рухи в першій половині ХІХ ст.
Урок № 18
Селянські рухи в першій половині ХІХ ст.
Мета: з’ясувати причини, хід та наслідки селянських виступів під проводом У. Кармелюка, «Київської козаччини», виступів селян у Галичині, Буковині та на Закарпатті в першій половині ХІХ ст.; розвивати в учнів уміння та навички виступати з повідомленням, самостійної роботи, уміння брати участь у дискусії, аргументовано висловлювати власну точку зору; виховувати гордість за історичне минуле України.
Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: селянські виступи, опришки.
Персоналії: У. Кармелюк, Л. Кобилиця.
Основні дати: 1810—1815 рр. — повстання опришків, 20—30-ті рр. ХІХ ст. — повстання на Правобережжі під проводом У. Кармелюка, 40-ві рр. ХІХ ст. — повстання на Буковині під проводом Л. Кобилиці, 1855 р. — повстання «Київська козаччина».
Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «селянські виступи» та «опришки»; аналізує причини, хід і наслідки селянських виступів під проводом У. Кармелюка, «Київської козаччини», виступів селян у Галичині, на Буковині та Закарпатті в першій половині ХІХ ст.; розвиває вміння виступати з повідомленням, працює самостійно, бере участь у дискусії, аргументовано висловлює власну точку зору; відчуває гордість за історичне минуле України.
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Вправа «Кросворд»
Методичний коментар. Учні обмінюються складеними текстовими кросвордами й розв’язують їх. За бажанням декілька учнів креслять цифрові кросворди на дошці й у їхньому розв’язанні бере участь весь клас. Можливий варіант, коли декілька відповідей заздалегідь записані в кросворді, тоді учні мають грамотно сформулювати запитання, відповіддю на яке буде зазначена дата.
III. Актуалізація знань
Бесіда
Якою була соціально-економічна політика Російської та Австрійської імперій щодо українських земель у першій половині ХІХ ст.?
IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка
2. «Київська козаччина» 1855 р.
3. Селянські виступи в Галичині, на Буковині та Закарпатті
1. Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Випереджальне письмове завдання
Під час виступу однокласника з повідомленням письмово охарактеризуйте повстання під проводом У. Кармелюка за наведеним планом.
План
1) Назва та хронологічні межі повстання
2) Причини повстання
3) Завдання повстання
4) Територія, охоплена повстанням
5) Керівники. Рушійні сили
6) Хід повстання
7) Наслідки та історичне значення повстання
Повідомлення учня
Учень виступає з повідомленням за темою «Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка».
Зразок повідомлення
Правобережна Україна тривалий час залишалася «польським острівцем» із широкими правами і привілеями польської шляхти. Українське селянство зазнавало соціального, національного та релігійного гноблення. Протягом першої половини ХІХ ст. в Україні відбулося понад 2400 виступів селян. За своїм характером ця боротьба була антифеодальною, спрямованою на знищення кріпосницького ладу. Протест селян проявлявся у різних формах — від скарг на поміщиків і урядовців, підпалів, порубок лісу, потрав поміщицьких посівів до масових втеч і великих повстань.
Особливе місце посідали відкриті масові виступи селян проти гнобителів. Вони виникали то в одному, то в іншому місці, захоплюючи одночасно декілька сіл або цілі регіони. Справжнім символом боротьби українського народу проти поневолювачів на Правобережній Україні став Устим Кармелюк (1787—1835). Таку славу він здобув собі тим, що упродовж 25 років керував повстаннями на Поділлі, Волині, Київщині.
У. Кармелюк народився в с. Головчинці Летичівського повіту Подільського воєводства в сім’ї селян-кріпаків. Збереглися документи, які засвідчують, що 1812 р. поміщик Пігловський віддав його в рекрути, однак незабаром він утік. Згодом У. Кармелюк приєднався до ватаги, що складалася з селян-кріпаків, військових дезертирів, дрібних шляхтичів, і став її чільником. Загони У. Кармелюка здійснили понад 1000 нападів на поміщицькі маєтки та економії, сільські й придорожні корчми, обійстя заможних селян. Повстанські загони налічували до 20 тис. осіб. Найбільш інтенсивно У. Кармелюк діяв у Літинському та Летичівському повітах Подільської губернії, але часом влаштовував напади також у Балтському, Вінницькому, Могилівському та Проскурівському повітах Подільської губернії, а почасти — й у Бессарабії.
У. Кармалюка неодноразово заарештовували, чотири рази засуджували до каторжних робіт у Сибіру. Тікаючи з каторги в Україну, він пройшов 13 тис. км. У 1835 р. керівник повстанців був підступно вбитий, 2700 його спільників віддано під суд. [24, с. 115—116]
Робота з картою
Покажіть на карті район масового селянського руху під проводом У. Кармелюка.
Робота з документом
Опрацюйте уривки з документів, виконайте завдання.
1. ЛЕГЕНДА ПРО УСТИМА КАРМАЛЮКА
«Я ще пам’ятаю ті часи, — казав мені один чоловік, — як за Кармалюка говорили: отам він то зробив, а там то…» Раз так було. Іде одного часу Кармалюк по полю та бачить, як запряг мужик пару воликів та примушує їх до роботи. «Чого ти такі малі мучиш?» — питає його. — «А що ж, каже, маю діяти, як нема за що більші купити?».
«На тобі, — каже Кармалюк, — 100 рублів та купи собі дві пари старих волів». Той подякував і так зробив. Як же зобачив пан у мужика такі гарні воли, та все допитується, де він їх украв. Мужик каже, що якийсь чоловік дав йому 100 рублів і на ті гроші він купив. Пан не вірить і одбирає воли. Здибав знов Кармалюк того мужика (а він такий був, що як проходить коло того, то той не бачить його) і питається, де він гроші подів і чому не купив волів, як йому було наказано. Мужик все розказав, як було. «Ну, на тобі знов 100 рублів, а цього листа занеси до пана і скажи йому, що я в нього в гостях буду, а я — Кармалюк». Як почув це пан, то зараз зібрав дворню, людей і думав, що Кармалюк не доступить до нього. Та не тут-то було. Кармалюк добрався-таки та й вийшов на ґанок і каже людям — усі чують його голос, а самого не бачать, — що можуть розходитись, бо панові їх уже не потрібно.
Кармалюк був чоловік справедливий, провчав панів, котрі знущалися над людьми. Бідні його дуже поважали, бо якщо візьме в багатих, то все їм віддасть.
…Питаються одного селянина: «А в цих Медоборських горах ховався Кармалюк?» — «Він не ховався. А нащо ж йому було ховатися, коли він був Кармалюком?!» [61, с. 61—62]
2. ІЗ НАРОДНОГО ПЕРЕКАЗУ ПРО ЛУК’ЯНА КОБИЛИЦЮ
Обрали гуцули Кобилицю послом до Відня. Він їздив за цісарською правдою та привіз одне розчарування. «Не в цісаря, — говорив, — а у власних руках наших вірна правда, мужицька доля».
Відтоді народ ще більше повірив Кобилиці, потоком поплив до Карпатського Беркута, несучи свої жалоби на панів, на гірку долю. Грозою пронісся неспокій по горах, луною відбився у серці Кобилиці… Переполохані пани розбіглися, а потім зібрали велике військо проти бунту Кобилиці. Ватажок мусив податися в ліс. Жив там з хлопцями, як опришки. Через Василя Берлаша передавав листи до сейму, що після скасування панщини пани по-старому збиткуються над людьми. Листів було багато, але ніхто жодної уваги не звертав. Цісарський уряд був наче німий…
Застукали-таки пани Кобилицю. Арештували, кинули в тюрму, тішилися. Та опріч смерті нічого не домоглися. Мученицькою смертю погиб Лук’ян Кобилиця. Погиб, та пам’ять про нього вічно живою лишилася в народі. [51, с. 79]
Запитання до документів
1) Охарактеризуйте словами документа ставлення до Лук’яна Кобилиці з боку: народних мас; панів; австрійського імператора та його уряду.
2) Що, на вашу думку, у наведених документах є реальністю, а що — художнім вимислом?
Дискусійне питання
В історичній науці є два погляди щодо постаті Устима Кармелюка. Одні історики вважають, що український «Робін Гуд» У. Кармелюк був справжнім символом боротьби українського народу проти поневолювачів. Дослідник В. Дячок розвінчав міф про У. Кармелюка як ватажка селянського антифеодального руху. Він доводить, що У. Кармелюк був банальним злочинцем, який не гребував ні вбивствами, ні грабежами. Його жертвами ставали частіше за все не поміщики, а звичайні селяни, які не могли вчинити серйозного опору. «Меценатська» діяльність злочинної групи обмежувалась допомогою родичам та пособникам. Образ «народного героя» був створений радянською історіографією на основі народної творчості.
1) Висловіть власне ставлення до постаті У. Кармелюка.
2) Чи доцільним є порівняння Устима Кармелюка з Робін Гудом?
2. «Київська козаччина» 1855 р.
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Варіант І
Перегляд навчального фільму
Організувати перегляд уривку із навчального фільму «Шукання козацтва» (реж. Л. Редькін, «Київнаукфільм»), присвяченого подіям «Київської козаччини».
Після перегляду фільму провести його обговорення.
Бесіда
1) Назвіть причини повстання.
2) Яка подія стала приводом до розгортання руху «Київська козаччина»?
3) Чим завершилося повстання та якою була доля його учасників?
Варіант ІІ
Самостійна робота з підручником
Опрацюйте відповідний матеріал підручника, напишіть для «Енциклопедії історії України» статтю «Київська козаччина. 1855 р.».
Зразок відповіді
«Київська козаччина» — масові селянські виступи у 1855 р. в Київській губернії за відновлення козацтва як суспільного стану і військового формування. Приводом до них стало опублікування під час Кримської війни 1853—1856 рр. маніфесту імператора Миколи I, що передбачав створення рухомого державного ополчення. По Київщині, де ще свіжими були згадки про запорозьке козацтво, почали поширюватися чутки, нібито тих, хто запишеться в ополчення («у козаки»), буде звільнено від кріпосної залежності і вони одержать поміщицькі землі та майно. Бажаючі покозачитися примушували священиків та інших письменних людей складати списки «вільних козаків», а записавшись у ці списки, відмовлялися відробляти панщину і виконувати розпорядження місцевої адміністрації, створювали власні органи самоврядування («сільські громади») і вибирали собі ватажків (Василь Бзенко, Іван та Микола Бернадські, Яків Романовський, Михайло Гайденко, Корній Захарченко).
Почавшись у лютому 1855 р. у Васильківському повіті, рух за покозачення в березні—квітні охопив понад 500 сіл і містечок у 8 із 12 повітах Київської губернії (Таращанському, Васильківському, Київському, Звенигородському, Черкаському, Уманському, Сквирському, Канівському). На придушення «козаччини» уряд кинув регулярні війська і поліцію. Однак сили були нерівними. Селяни змушені були скоритися. [17, с. 223—224]
Робота з картою
Покажіть на карті територію поширення повстання «Київська козаччина».
3. Селянські виступи в Галичині, на Буковині та Закарпатті
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
Пригадайте, кого називають «опришками».
Робота в групах
Методичний коментар. Об’єднати учнів у три групи, кожна з яких опрацьовує матеріал картки. На наступному етапі групи обмінюються отриманою інформацією.
Картка 1
Одним із найтриваліших антифеодальних селянських виступів у Східній Галичині у першій половині ХІХ ст. було Комарнівське селянське заворушення (1817—1822 рр.). Воно відбулося в Комарнівському володінні графа А. Лянцкоронського. Причиною заворушення стало збільшення повинностей. Селяни перестали сплачувати данину й податки. Австрійська влада відряджала в села Комарнівщини каральні загони, які селяни зустрічали, озброївшись дрючками. Уряд ужив заходів для придушення заворушення. Протягом наступних років виступи селян не раз повторювалися, унаслідок чого Лянцкоронський у 1840 р. змушений був піти на заміну данини грошовим чиншем.
Приводом до Галицького селянського заворушення (1822 р.). стали чутки про створення на Буковині та в Молдові слобід, у яких слободяни нібито забезпечувалися робочою худобою та звільнялися на десять років від панщини та податків. Заворушення швидко набрало форм масового руху за переселення на Буковину. Селяни відмовлялися відбувати панщину та інші феодальні повинності. Австрійська влада з метою придушення заворушень видала ряд циркулярів, у яких спростовувала чутки про створення слобід, закликала селян до покори поміщикам. Але заворушення тривали до початку 1823 р.
Антипоміщицький масовий виступ селян Чортківського округу в 1838 р. увійшов в історію під назвою «Чортківське заворушення». Приводом до виступу було поширення серед селян округу чуток про новий імператорський декрет, який нібито зменшував розміри панщини до одного дня на тиждень від селянського двору. На придушення виступу австрійський уряд послав каральну експедицію та слідчу комісію. У середині вересня 1838 р. заворушення було придушено.

Картка 2
У 1840-х рр. селянський рух на Північній Буковині знову посилився. Керівником антикріпосницького селянського руху став Лук’ян Кобилиця (1812—1851 рр.). Як уповноважений від громади с. Путили-Сторонця, Л. Кобилиця разом з уповноваженими інших сіл протягом декількох років звертався до крайової галицької адміністрації зі скаргами на насильство й утиски поміщиків. Переконавшись у марності своїх звернень до урядових установ, які стояли на боці поміщиків, селяни 16 сіл, очолювані Л. Кобилицею, у 1843 р. відмовилися виконувати панщину, прогнали з маєтків поміщицьку адміністрацію. Оголосили ліси та пасовиська своєю власністю й захотіли, щоб їх перевели на становище державних селян. Проти селян австрійський уряд послав дві роти солдатів, які в березні 1844 р. придушили виступ. Це селянське повстання увійшло в історію як «Гуцульський бунт».
Найбільшого розмаху селянський рух у Північній Буковині набрав наприкінці 1848 — на початку 1849 р. 16 листопада 1848 р. у містечку Вижниця селянський депутат рейхстагу Л. Кобилиця скликав багатотисячні збори, на яких переконав присутніх, що рейхстаг не зможе поліпшити долю українського селянства, отже, треба самим домагатися справедливості.
Із найхоробріших селян Л. Кобилиця організував кінний загін і рушив із ним у визвольний похід Північною Буковиною. Діючи нібито за уповноваженням австрійського цісаря, у кожному селі та містечку, куди він прибував зі своїм загоном, організовував вибори органів місцевої громадської влади, оголошував власністю народу орні землі, ліси пасовища. Проти повстанців були кинуті регулярні війська. Їхня кількісна перевага та краще озброєння вирішило долю повстання. У квітні 1850 р. Л. Кобилицю було схоплено. Після тривалого слідства, що супроводжувалося тортурами, Л. Кобилицю заслали до м. Гури-Гумори. Наприкінці жовтня 1851 р. він помер.

Картка 3
Приводом до масового виступу селян у Закарпатті 1831 р. стали обмеження (карантини, заборони пересування), введені у зв’язку з епідемією холери. Але повсталі селяни виступили при цьому взагалі проти всієї системи існуючих земельних відносин. Повстання мало деякий успіх, адже угорський уряд у 1836 р. видав закон, за яким скасовувалася частина другорядних натуральних повинностей. Селянам надавалося право переходу від одного поміщика до іншого. Поміщики позбавлялися права фізично карати селян. Разом із тим зберігалися найтяжчі повинності.
Унаслідок посилення феодально-кріпосницької експлуатації й національного гноблення в першій чверті ХІХ ст. значно пожвавився рух опришків. Протягом першої половини ХІХ ст. в Галичині, на Закарпатті й Буковині діяло понад 50 загонів, ватажками яких були В. Фреюк, М. Бойчук (Клям), В. Якимюк, Д. Марусяк, І. Вередюк, М. Циган та інші. Збройні загони опришків нападали на панські двори та державні маєтки, знищували й відбирали майно, карали особливо жорстоких панів, сільських глитаїв. Найбільш відомим серед опришків став загін із 30 осіб під проводом М. Штолюка, що діяв поблизу Вижниці.
За допомогою численних військових частин і каральних загонів австрійському урядові вдалося репресивними заходами остаточно придушити опришківський рух.

Робота з картою
Покажіть на карті території, охоплені повстаннями.
V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу
Метод «Мозковий штурм»
Методичний коментар — див. урок № 2.
VI. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки:
протягом першої половини ХІХ ст. на українських землях як під владою Російської, так і під владою Австрійської імперій відбулася низка повстань, учасники яких висловлювалися проти кріпосницької системи.
VІI. Домашнє завдання
1) Опрацюйте текст підручника.
2) Заштрихуйте на контурній карті різними кольорами райони поширення «Київської козаччини», масового селянського руху під проводом Л. Кобилиці, селянські виступи в Галичині, на Буковині та Закарпатті.
3) Напишіть оповідання про повстання під проводом У. Кармелюка, Л. Кобилиці (за вибором).
4) Індивідуальні завдання. Підготуйте повідомлення за темами «Микола Костомаров», «Пантелеймон Куліш», «Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні».
5) Підготуйте запитання за темою уроку для дидактичної гри «Пінг-понг».
Категорія: Історія України 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 9752 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: