Урок № 17 Соціальна боротьба в першій половині ХІХ ст. - Історія України 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 9 клас

Урок № 17 Соціальна боротьба в першій половині ХІХ ст.
Урок № 17
Соціальна боротьба в першій половині ХІХ ст.
Мета: проаналізувати причини, форми та характер, а також з’ясувати перебіг соціальних рухів в українських землях у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст.; розвинути критичне мислення, уміння самостійної роботи, уміння передавати свої знання однокласникам; виховувати гордість за історичне минуле України.
Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: соціальні рухи, повстання, страйки.
Основні дати: 1841 р. — проведення інвентарної реформи на Правобережній Україні.
Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «соціальні рухи», «повстання», «страйки»; пояснює причини, форми та характер, перебіг соціальних рухів на українських землях у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст.; критично мислить, працює самостійно, передає свої знання однокласникам; відчуває гордість за історичне минуле України.
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Метод «Одна хвилина»
Методичний коментар. Назвати словосполучення («повсякденне життя аристократії», «повсякденне життя підприємців», «повсякденне життя робітників», «повсякденне життя селян») і запропонувати декільком учням по черзі без підготовки протягом 1 хвилини висловитися на задану тему.
Презентація творчих робіт
Учні за бажанням представляють виконані вдома творчі роботи. Решту робіт потрібно зібрати наприкінці уроку для перевірки.
III. Актуалізація знань
Варіант І
Бесіда
1) Що таке «соціальна боротьба»?
2) Назвіть форми соціальної боротьби українського населення у ХVІІІ ст.
Варіант ІІ
Метод «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися»
У першу колонку учні записують усе, що знають із теми уроку; у другу — запитання, які поставили перед собою; третю колонку заповнюють на етапі закріплення знань, вписуючи до неї все, що дізналися протягом вивчення теми на уроці.
Знаємо
Бажаємо дізнатися
Дізналися



ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Соціально-економічне становище українського населення
2. Форми та характер соціальних рухів
3. Найбільші заворушення козаків, селян та військових поселенців
1. Соціально-економічне становище українського населення
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Метод «Історичний прогноз»
Методичний коментар — див. урок № 1.
Спираючись на знання, набуті під час вивчення попередніх тем, спрогнозуйте, яким було соціально-економічне становище українського населення в першій половині ХІХ ст.
Самостійна робота з підручником
Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
Робота з документом
Опрацюйте уривки з документа та художнього твору, виконайте завдання.
1. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ТІЛЕСНИХ ПОКАРАНЬ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ XIX ст.
Взагалі у XIX ст. різки стали у нас найпоширенішим знаряддям тілесних покарань. Їх застосовували всюди і скрізь: в участках, у тюрмах, у школі, у війську. Це було улюблене знаряддя наших адміністраторів, які щедро нагороджували ним усіх, хто провинився. Різки також призначали селянам, які бунтували, за ухвалами військових судів.
Різки робилися з тонких лозин, кожна у півтора аршина довжиною. Щоб удар був кріпкий і болісний, лозини брали не надто свіжі, але й не сухі. Звичайно для цього їх зберігали у сирому місці. Різку робили з 10—15 таких лозин, зв’язували їх мотузкою. Кожної різки вистачало лише на 10 ударів, згодом вона ставала непригодною і її замінювали.
Цікаво відзначити, що в деяких місцях Росії не вистачало дерев для лозин. 1849 р. Таврійське і Херсонське губернські правління звернулися до Київського з проханням надсилати щорічно для Таврійської губернії 6000 жмутків березових різок, а для Херсонської 2000, бо в цих губерніях не було березових лісів і ні з чого було робити різок.
…Взагалі, в XIX ст. без найжорстокішої екзекуції не обходилось жодне селянське заворушення. До цього заходу вдавалися постійно. Раніше у XVIII ст. справа стояла дещо інакше; тоді непорозуміння з мужиками часто улагоджувались мирним, домашнім шляхом, шляхом переконання і навіть поступок. Не те було в наступні часи. [61, с. 9—10]
2. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ «МИКОЛА ДЖЕРЯ»
Микола з товаришами помандрував на сахарнi в Канiвщину, в Стеблiв.
Мiж бiлими, чистими нiмецькими домнами, мiж зеленими вербами чорніли двi довгi казарми для бурлак. Казарми були довгi, обiдранi, з оббитими дощем стiнами. Можна було подумать, що то кошари для овець, а не хати для людей. На кiнцi кожної казарми в кутку стояли здоровi казани, замурованi в цегляну пiч, де варили бурлакам їсти.
В казармi коло довгого стола стояли й сидiли бурлаки. Мiж ними був i Микола Джеря. Вiн так помарнiв i змiнився на обличчi, що його трудно було впiзнать. Блискучi карi очi наче погасли, лице постарiлось, рум’янець пропав, лоб став жовтий, як вiск, шия поморхла. Тiльки здоровi жилавi руки з довгими пальцями та довгi вуса нагадували про давнього Миколу Джерю. На Миколi була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старi шкарбани з дiрками, звiдкiль виглядали солом’янi устiлки. Волосся на головах у бурлак було закудлане, мов у непросипленних п’яниць. Поруч з Миколою сидiли за столом бурлаки в таких чорних сорочках i з такими невмитими видами, з такими бруснатими щоками, з такими кудлатими головами, що й дивиться було страшно.
Запитання до документів
1) Які думки та почуття викликав у вас перший документ?
2) Використовуючи матеріал підручника та уривок із твору І. Нечуя-Левицького, проаналізуйте становище українських селян та робітників у першій половині ХІХ ст.
3) Поміркуйте, до яких наслідків могло призвести важке соціально-економічне становище, у якому перебували як селяни, так і робітники України.
2. Форми та характер соціальних рухів
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Самостійна робота з підручником
Опрацюйте відповідний матеріал підручника та виконайте завдання.
Метод «Діаграма Венна»
Методичний коментар. Намалюйте два кола, що перетинаються. У ті частини, що не перетинаються із сусідніми, випишіть форми протесту селян і форми протесту робітників. У спільні сектори запишіть спільні ознаки цього процесу.
Зразок відповіді

Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення поняття «страйк».
Страйк — організоване масове або часткове припинення роботи з метою домогтися виконання певних вимог.
Завдання
Визначте характер соціальних рухів українського населення у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст.
Робота з документом
Опрацюйте уривки з історичного джерела й художнього твору, виконайте завдання.
1. ПРО ЗНУЩАННЯ ПАНІВ НАД КРІПАКАМИ І СПРОБИ ПОМСТИ З БОКУ ОСТАННІХ
(ЗАПИСАНО 1908 р. ІСТОРИКОМ Д. І. ЯВОРНИЦЬКИМ ВІД С. СЕРДЮКОВА)
Була одна така скажена паня, що убережи, Боже, од неї кожного хрещеного чоловіка. Звали її, ту паню, Білевцева. У неї був свій горілчаний завод. Я тоді служив по акцизу, то купляв у неї горілку бочками. І ото як приїду, було, до неї, то вона мені і того, і сього, така добра, така вже добра, що ледве не вскоче в пазуху, та все клопоче коло мене. Дівчата в неї завсігди такі чисті, та вбрані, та гарні — одна в одну. А справді якби скинути з якої дівки все її убрання та подивитись, то можна б убачити, що у кожної все тіло на шматки пошматоване. У-у-у! Порола немилосердно, порола ота сама «ласкава» та «добра» паня Білевцева. То була в образі пані правдива катюга. Бідні дівчата терпіли, терпіли, а потім, того, змовилися улучити годину та й задавити свою мучительку.
Однієї ночі, коли паня уляглась у кімнаті спати, вони стиха увійшли до неї, узяли хустину, зразу накинулись на неї та й давай затикати їй у рота ту хустину. Звісно, дурні дівчата: другого нічого не придумали. Паня почала сильно пручатися. Пручалась, пручалась та й укусила одній дівчині палець. Та тут же, дригаючи ногами, стукнула п’ятами в стіну. А за стіною спала її дочка. Та дочка як почула стук, зразу схопилася з кроваті та до матері. Ускочила в кімнату та як скрикне: «Що тут за шум?» Дивиться, аж там одна дівчина стоїть навколішках, молиться Богу та й каже: «Що це, що це з нашою панею?» Дочка кинулась до матері, аж вона тільки дриґає ногами і вже стала забуватись, а в роті в неї хустка. Ой горе ж! Дочка вмить вихопила хустку з рота матері. Паня потроху почала одходити. Як уже зовсім одійшла, тоді й каже: «Я начебто одкусила одній дівчині палець». Коли так: кинулась дочка до дівчат, аж у однієї один палець на руці покусаний до крові.
Так тих дівчат зразу забрали та зразу ж в острог. Просиділи вони в острозі дуже довго, а після того їх карали в Полтаві. Я сам бачив, як їх везли з острога на площу і як їх катував кат. Одна з дівчат була ще й вагітна, от же й ту не помилували. Це було у тисяча вісімсот п’ятдесят третьому році.
Та хіба, ви думаєте, вона одна така була, чи що, ота паня Білевцева? Було їх багато, таких кожодерів. Перший був Зам’ятій, другий був Базилевський, третій був Старицький, четвертий був Попов, а п’ята була Білевцева. Та були ще й другі такі, коли не луччі. Базилевського теж свої люди вбили. І так вбили, що ніхто того й не знав. Донишпорилася тільки його сестра. А по чому вона і взнала? По сорочці та по підштаниках його, як оддавала їх прати. Так їх, чотирьох чоловік, що вбили пана, забрали та й кудись запроторили. Тоді було так: як здоровий, так у солдати завдають, а як нездоровий, так в острог. Тож більш нікуди. [61, с. 60—61]
2. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ «МИКОЛА ДЖЕРЯ»
Панський тiк по другий бiк села було видно ввесь, як удень. По самому краю од поля горiв довгий ожеред соломи. Над ожередом стояло полум’я, неначе кучерява вогняна квiтка, однизу вузенька, вгорi широка з позакручуваними листками. Полум’я стояло рiвно, наче свiчка палала. Надворi було тихо й поночi. Кучерявий дим йшов просто вгору до самих хмар. Рядом з ожередом вже займався довгий стiжок нового жита, а серед рядка стiжкiв знов спалахнула вогняна квiтка, лизнула тричi огняним язиком вгору i запалала рiвним кучерявим полум’ям. Пiсля того запалали всi стiжки суспiль, що стояли рядом до самого поля. З десять скирт хлiба палало заразом, наче десять ставникiв горiло, а од їх пiднiмався густий дим, то чорний, як смола, то бiлий, як осiннiй туман. Вгорi дим зливався докупи в один страшний стовп та все йшов угору до самих хмар. Все чорне небо вгорi заблищало вогнем, замиготiло рiвними хвилями, неначе клiпало якимсь страшним оком, кидаючи кров’яний свiт на село, на ставок, на рiчку, на греблю, на верби, на широку долину. Кругом неба однизу, стояла чорна, як земля, смуга, неначе огняне небо було пiдперезане оксамитовим поясом. Свiт був такий ясний, що тополi на окопi кругом току було видно, як удень.
Дзвiн сумно бевкав на ґвалт. Пан вискочив з двору на конi, а за ним козаки. Осавула покатав конем по селi будити людей, зганяв їх гасити пожежу. Загавкали й завили на селi собаки, завештались люди, i всi побiгли до току, чоловiки з сокирами, молодицi й дiвчата з вiдрами, дiти з порожнiми руками обстали лавою огняний тiк, пороззявлявши рота й стоячи на одному мiсцi. Одна баба з ляку чогось прибiгла з кочергою i стояла з нею, неначе донський козак з списом. Пан кричав, осавула верещав, економ репетував, скакаючи скрiзь на конях та зганяючи народ. Народ i собi кричав, та все стояв на одному мiсцi. Кiлька десяткiв чоловiка розкидали стiжок i кидали снопи за окiп на поле. Двоє барил з водою стояло коло стiжка. Люди нащось лили воду вiдрами в огонь, неначе грались в якоїсь iграшки.
А полум’я йшло далi в осередок току, до клунi. Другий рядок старих скирт чорнiв проти вогню, неначе якiсь здоровi й довгi чорнi звiрi стояли рядками коло полум’я. Зайнялись i тi старi скирти, i неначе з землi виник одразу другий ряд огняних кучерявих квiток. Огонь лився далi, мов хвиля на водi; можна було бачити очима, як вiн посовувавсь по стiжках. Вже зайнялась довга здорова клуня. Купа чорного диму вихопилась з-пiд її високої покрiвлi, прорвалась i валувала вгору, нiби вище од самих хмар. За димом палахнуло полум’я й обхопило клуню в одну мить з усiх бокiв. Почали летiть нiби пучками й фонтанами iскри. Шматки кулiв летiли вгору й горiли, розсипались на повiтрi й трусили iскрами додолу на поле. З полум’я з осередку несподiвано схопився вихор, неначе клуня роззявила рота, позiхнула й засопла на всю пельку. Вихор закрутив вогнем. З огню почало викидать цiлi снопи й шпурляло їх угору, як кидають подавальники вилами снопи на стiжок.
Весь тiк палав до останнього стiжка. Навкруги окопiв тополi посохли i незабаром запалали, неначе рядки ставникiв. Швидко дим став менший i бiлiший. Де були стiжки, там лежали й жеврiли купи вогняної мерви. Тополi жеврiли, неначе хто позабивав розпеченi в огнi червонi залiзнi кiлки. Небо миготiло слабкiше й тихiше. Червоне кружало серед неба поменшало, а оксамитовий чорний пояс внизу над землею все ширшав, доки не пiднявся до самої середини неба.
Шiсть чоловiк стояли пiд лiсом, поглядали на пожежу, цмокали ротами та все казали, що хтось зумисне пiдпалив тiк…
— Отак i треба нашому пановi! — гомонiли чоловiки. — Добрий заробiток матиме пан на хлiбi цього року.
— Цей хлiб згорить, а на прийдешнiй рiк знов у його буде повний тiк хлiба, — промовив Джеря.
— I хто його пiдпалив? — питав наче сам у себе Кавун.
Запитання до документів
1) Які форми протесту селян наведені в документі Д. Яворницького та уривку з твору І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря»?
2) Висловіть власне ставлення до подій, наведених у текстах.
3. Найбільші заворушення козаків, селян та військових поселенців
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Метод «Навчаючи — вчуся»
Методичний коментар — див. урок № 10.
Зразок карток
Наймасовішими на початку ХІХ ст. були виступи селян у 24 селах і містечках Черкаського повіту на Київщині в 1803 р.

У вересні 1813 р. жителі села Олександрівка Слов’яносербського повіту вбили свого поміщика князя Шахматова за його жорстокість. Убивство поміщиків не було характерним для українців. Так, у 1800—1825 рр. по всій Україні було вбито чи покалічено 18 поміщиків та їхніх управителів.

У вересні 1815 р. князь Кочубей, власник сіл Жукове і Стасівці Полтавської губернії, продав селян поміщикові Кир’якову, який намагався переселити їх до Херсонської губернії на отримані там землі. Селяни вчинили збройний опір.

Селяни тікали і поодинці, і цілими сім’ями, і навіть цілими селами. Тільки по Київській губернії станом на березень 1816 р. в бігах було 25 тис. осіб.

У вересні 1817 р. жителі села Христинівка на Уманщині звернулися до царя Олександра з проханням оборонити їх від знущань поміщика Я. Стахурського. За це Я. Стахурський покарав бунтівників.

Наприкінці 1825 р. виник рух під назвою «Костянтинівська легенда». За легендою, спадкоємець трону цесаревич Костянтин нібито хотів дати селянам волю, але пани позбавили його престолу. Почали з’являтися самозванці: наприклад, селян Поділля підбурював до повстання Акулов, що видавав себе за цесаревича Костянтина.

Масові селянські виступи відбулися на Правобережній Україні в 1847—1848 рр. Приводом до них стали так звані «Інвентарні правила», які уряд затвердив на початку червня 1841 р. Вони передбачали обмеження панщини трьома днями на тиждень і заборону відробляти її у святкові та вихідні дні, залучати жінок до тяжкої праці; поміщик не мав права переводити селян на службу до двору, обмежувалася сваволя щодо шлюбів, віддання селян у рекрути й заслання до Сибіру. Та згодом було видано доповнення до Правил, які значно погіршили становище селян.

На Київщині селянські заворушення буди прямим відгуком на повстання Чернігівського полку наприкінці 1825 — 1826 рр. В Уманському повіті навесні 1826 р. підняв селян на боротьбу проти поміщиків солдат О. Семенов.

Важке становище військових поселенців підривало їхню зацікавленість у результатах своєї праці, викликало незадоволення, яке виливалось у масові виступи. Найбільш відомими були повстання бузьких (1817 р.), балакліївських (1817—1818 рр.), чугуївських (1819 р.) та шебелинських (1829 р.) військових поселенців.

У 1817 р. відбувся виступ військових поселенців у Херсонській губернії.

Одним із наймасовіших виступів військових поселенців став виступ на Катеринославщині, де кількість повсталих перевищила 45 тис. селян.

У 1817 р. відбулося повстання козаків Бузького козацького війська, яке було викликане ліквідацією козацького війська. Повстанці намагалися захопити військові прапори та звільнити козаків, які були заарештовані напередодні виступу. Збройна сутичка з військами у Вознесенську стала сигналом до загального повстання бузьких козаків. Повстання було придушене, учасники — покарані.

V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу
Бесіда
1) Назвіть причини соціальної боротьби українського населення в першій половині ХІХ ст.
2) Яких форм набули соціальні рухи в Україні?
3) Який характер мала соціальна боротьба українських селян, робітників, військових поселенців?
Робота з картою
Покажіть на карті місця найбільших заворушень козаків, селян, робітників та військових поселенців в українських землях у першій половині ХІХ ст.
VI. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки:
нестерпні умови праці, знущання панів, експлуатація й гноблення державних та кріпосних селян, військових поселенців, а також робітників призвели до ряду повстань, які в такий спосіб висловили протест проти кріпосницької системи;
козаки, селяни, військові поселенці та робітники протестували у формах скарг, відмови відбувати панщину та інші повинності, підпалів поміщицьких маєтків, фізичної розправи над поміщиками, збройного опору поміщикам, масових втеч і страйків;
соціальні протести в першій половині ХІХ ст. охопили українські землі як під владою Російської, так і Австрійської імперій.
VІI. Домашнє завдання
1) Опрацюйте текст підручника.
2) Складіть текстовий кросворд на десять слів із ключовим словом, а також цифровий кросворд на п’ять дат.
3) Випереджальне завдання. Підготуйте повідомлення за темою «Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка». Рекомендована література: а) Енциклопедія історії України. — Т. 4 : Ка—Ком. — К. : Наукова думка, 2007; б) Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К. : Альтернативи, 1999; в) Устим Кармалюк : збірник документів. — К., 1948; г) Хвиля А. Устим Кармалюк. — Х., 1936; 5) Гуржій І. Устим Кармалюк. — К., 1955; д) Герасименко В. Я. Кармалюк в українській народній пісні. — Одеса, 1926.
Категорія: Історія України 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 3064 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: