Урок № 16 Повсякденне життя - Історія України 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 9 клас

Урок № 16 Повсякденне життя
Урок № 16
Повсякденне життя
Мета: проаналізувати повсякденне життя української аристократії, підприємців, робітників та селянства в першій половині ХІХ ст., порівняти явища повсякденного життя українського населення у складі Російської та Австрійської імперій; розвинути в учнів уміння та навички самостійної роботи, роботи в групах, уміння аналізувати, порівнювати та узагальнювати, розвивати критичне мислення; виховувати інтерес до вивчення повсякденного життя українського народу.
Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: повсякденне життя, побут.
Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «повсякденне життя», «побут»; характеризує повсякденне життя української аристократії, підприємців, робітників та селянства в першій половині ХІХ ст., порівнює та аналізує явища повсякденного життя українського населення у складі Російської та Австрійської імперій; працює в групах, аналізує, порівнює та узагальнює, розвиває критичне мислення; відчуває інтерес до вивчення повсякденного життя українського народу.
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Робота з ілюстраціями
Складіть розповідь про початок промислового перевороту, використовуючи такі ілюстрації: «Рафінадний завод у Тростянці Полтавської губернії. Кінець ХІХ ст.», «Чавуноливарний завод. Поштівка ХІХ ст.», «Завод “Арсенал”. Фото ХІХ ст.», «Паровий млин. Кінець ХІХ ст.», «Видобуток нафти ручним способом на бориславських промислах. Фото середини ХІХ ст.», «Контрак¬товий ярмарок у Києві. Поштівка ХІХ ст.», В. Маковський «Ярмарок у Полтаві. 1882 р.», М. Каразін «Чумаки в дорозі».
Робота з дидактичним матеріалом
Опрацюйте матеріал картки, виконайте завдання.
Француз Г. де Гелль у ХІХ ст. писав, що «Одеса надто приваблювала російських і польських панночок завдяки вільному порту, що давав їм змогу задовольнити свої смаки щодо суконь і предметів розкоші без значних витрат, що їх потребував Санкт-Петербург. Одеса була їхнім Парижем».
Завдання
Визначте, яке місце посідала Одеса в зовнішній торгівлі Російської імперії. Доведіть, що завдяки своєму сприятливому географічному розташуванню Одеса в ХІХ ст. була з’єднувальною ланкою між Сходом і Заходом.

Робота з картою
Покажіть на карті морські торговельні порти, важливі річкові пристані, простежте маршрути судноплавства по річках.
III. Актуалізація знань
Робота над формуванням понять
Запишіть ідеї-супутники до поняття «повсякденне життя».
Зразок відповіді

Метод «Історичний прогноз»
Методичний коментар — див. урок № 1.
Спрогнозуйте, яким чином зміни в політичному та економічному житті українських земель вплинуть на повсякденне життя українського населення в першій половині ХІХ ст.
IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Повсякденне життя аристократів та підприємців
2. Повсякденне життя робітників
3. Повсякденне життя селян
1. Повсякденне життя аристократів та підприємців
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Розповідь учителя
Супроводжуючи свою розповідь відповідними ілюстраціями (фотографії, репродукції картин), охарактеризувати повсякденне життя українських аристократів та підприємців у першій половині ХІХ ст., зокрема розповідає про їхні заняття, житла, проведення дозвілля, харчування, тенденції в одязі тощо.
Робота в групах
Методичний коментар. Учні об’єднуються у п’ять груп, кожна з яких отримує відповідну картку. Після опрацювання матеріалу до дошки виходять по одному представнику від групи та розповідають про прочитане.
Картка 1
У 1796 р. власник міста Умані, польський магнат С. Потоцький збудував маєток із садово-парковою зоною та підземною річкою. Маєток магнат назвав на честь своєї дружини Софії Вітт-Потоцької.
Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам’янкою, балками та ярами. Наприкінці будівництва на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні рослини. На території маєтку було споруджено штучні басейни та стави, водоспади, каскади та підземну річку. Територія була прикрашена штучними скелями, гротами, альтанками та скульптурами.
Зачарований красою маєтку, польський письменник С. Трембецький у 1806 р. присвятив йому поему «Zofiówka».

Картка 2
У 70-х рр. ХVІІІ ст. у Качанівці на Чернігівщині Тарновські заклали парк та дворянську садибу. В оздобленні маєтку було використано червоне дерево, дуб, мармур, кахлі та кольорове скло. У різних кімнатах садиби — кабінеті, спальнях, їдальні, лицарських залах — мали місце каміни, дзеркала на мармурових підставках, кахельні печі тощо.
Качанівський парк площею 560 га, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, на сьогодні є одним із найбільших пейзажних садів не лише в Україні, а й у Європі.
Чимало митців Російської імперії ХІХ ст. знаходили своє творче натхнення, перебуваючи в Качанівці: поет Т. Шевченко, історики М. Костомаров та М. Максимович, письменник М. Гоголь, композитор М. Глінка, письменниця Марко Вовчок, історик Д. Яворницький, художник І. Рєпін, актор М. Щепкін та багато інших.
Так, упродовж другої половини 30-х рр. ХІХ ст. у садибі проводив літні вакації художник Василь Штернберг, який тут написав кращі свої твори, за що був удостоєний високих академічних нагород. Улітку 1838 р. в Качанівці плідно працював над оперою «Руслан і Людмила» Михайло Глінка. У травні 1843 р. Тарас Шевченко, під час своєї першої подорожі Україною їхав із Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав одну зі своїх найкращих картин — «Катерина».

Картка 3
Ціна на будинки в центральних частинах як губернських, так і повітових міст Правобережної України завжди була високою, тим більше, якщо вони являли собою новобудову, мали багато поверхів та значну площу. Так, приміром, на початку ХІХ ст. у Києві нові будинки в центральній частині міста оцінювалися від 6500 до 25 000 руб.
У Кам’янці-Подільському на продаж був виставлений кам’яний, критий гонтою, достатньо міцний будинок, мав 5 кімнат, земляний склад у вигляді погребу, 2 крамниці, кам’яний погріб, 3 кладовки і розташовану зліва дерев’яну будку. На 2-му поверсі містився мезонін, у котрому були 1 кімната та 1 кухня. Загальна площа землі під будинком становила 13 × 29,5 сажнів. Річний доход від будинку складав 300 руб. Оцінено його було по сукупному 8-річному доходу в 2400 руб. сріблом. [36, с. 88, 90]

Картка 4
Українське дворянство у ХІХ ст. вбиралося за модою, поширеною у Західній Європі. Чоловічий костюм на початку ХІХ ст. був у стилі ампір. У гардеробі повсякденним одягом став темний шерстяний фрак з високим коміром-стійкою, світлі штани-панталони, світлий жилет. Верхнім одягом був двобортний редингот (пальто), або сюртук, який поступово став основним у діловому костюмі. Зимою й восени носили редингот з кількома комірами. Після 1830—1860 рр. у вбранні спостерігаються романтичні риси. Велике значення мають такі компоненти, як краватка, капелюх, рукавички. [27, с. 187]

Картка 5
Жінки-шляхтянки у ХІХ ст. могли також одягатися за зразками західноєвропейської моди. У 1800—1825 рр. модними стали довгі прямі сукні з оборками унизу і рукавом-фонариком, шалі. На початку 30-х років у моді були сукні з вузькою, стягнутою корсетом талією, надзвичайно широкими вгорі й на лінії ліктя рукавами, низьким вирізом на грудях, розширеною донизу довгою спідницею. Їх шили зі світлого атласу та оксамиту, розкішно прикрашали стрічками, мереживами, оборками. У 1840—1860-х рр. жінка виглядала елегантнішою. Спідницю сукні підтримували волосяним чохлом — криналіном. Під сукню одягали корсет. Рукав шили вузький, довгий. Поширеними стали білі комірці різних форм і манжети. Характерною особливістю жіночого костюма того часу є його функціональність. Був одяг для ранку, прогулянок, обіду. Колір визначався сезоном, призначенням і віком. Верхнім одягом слугували довгі приталені пальта з модними народними мотивами, накидки-плащі з капюшоном, пелерини. [27, с. 187—188]

Робота з документом
Прочитайте уривок із приватного листа, написаного громадським діячем та меценатом Г. Галаганом, дайте відповіді на запитання.
ПОБУТ ЖИТЕЛІВ КИЄВА (З ПРИВАТНОГО ЛИСТА,
НАПИСАНОГО 19 БЕРЕЗНЯ 1849 р. Г. П. ГАЛАГАНОМ)
У Києві ми застали своїх, які вже зовсім звикли до тутешнього суспільства. Треба вам сказати, що тут, починаючи від генерал-губернатора, всі ведуть якесь дивне життя, чуже будь-якого спілкування. Вранці роблять візити церемонні, завжди у фраках, а увечері всі дами сидять у себе вдома, і тільки коли десь призначено бал або вечір, виїжджають зі своїх домівок. Хоча наші й намагалися змінити цей недолік Києва і в деякій мірі навіть досягли того, але все-таки важко розбити кригу, яка закувала тутешнє суспільство. Ще можна знайти тут життя у деякій і малій частині університетських учених, з яких двох прекрасних молодих людей Микола Аркадієвич увів до нашої домівки, і ми проводимо з ними часто дуже цікаві часи. Тепер університет тутешній під безпосередньою командою Бібікова, який познайомився з ученим суспільством суворою промовою. Він зібрав усіх студентів і спитав їх: «Скажіть, що можете ви мені зробити?» Вони відповідали: «Нічого». «А я можу закрити університет, так знайте ж…» і т. д., і т. д. Я бачив список тутешніх студентів і здивувався, як переважає число поляків над числом росіян, так що, можливо, подібна лаконічна промова була і необхідна, хоча і шкода думати, що у святому Києві змушені утримувати університет на такій нозі.
Міст через Дніпро, говорять, дуже посувається завдяки англійцю Веньолю, і сподіваються, що буде готовим раніше призначеного терміну. Хто бачив плани, говорять, що це буде один з прекрасніших мостів у Європі. Тепер тут відкрилася весна сильним дощем, із гір скрізь течуть потоки, у які небезпечно потрапити не тільки людині, але й екіпажу. [61, с. 6—7]
Запитання до документа
1) Яким постає з документа життя вищих верств суспільства в Києві?
2) Які заходи вживала губернська адміністрація для благоустрою міста?
2. Повсякденне життя робітників
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда
1) Пригадайте, коли та за яких умов в Україні виникає нова суспільна верства — робітники.
2) Робітники були жителями сіл чи міст?
Самостійна робота з підручником
Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
Бесіда
1) Що таке «робітничі квартали»?
2) Яким був раціон робітника в першій половині ХІХ ст.?
3) Які обов’язки покладалися на членів сімей робітника?
Робота з документом
Опрацюйте уривок із документа, виконайте завдання.
ІЗ БРОШУРИ ФАБРИЧНОГО ІНСПЕКТОРА (ЧЕРНІГІВ, 1889 р.)
Казармені приміщення суконних фабрик (Клінці Чернігівської губ.) здебільшого також дуже погані.
Підлоги в казармах бувають у верхніх поверхах дерев’яні, в нижчих — кам’яні, асфальтові, рідше земляні. Нари зазвичай дерев’яні, не пофарбовані і дуже рідко із заліза. Щілини нар переповнені паразитами. За підстилку слугує зазвичай власний одяг, рідше робітникам видають мішки, набиті соломою (солом’яні матраци, мати), або рогожі. Ковдр і подушок ні в кого немає. Часто робітники сплять, не знімаючи навіть черевиків, частково боячись крадіжки. Кількості місць на нарах зазвичай вистачає лише для однієї зміни. [48, с. 69]
Завдання до документа
Опишіть один день із життя українського робітника, використовуючи матеріал підручника та документа.
3. Повсякденне життя селян
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Робота в групах
Методичний коментар. Учні об’єднуються у п’ять груп, кожна з яких опрацьовує матеріал картки. На наступному етапі групи обмінюються отриманою інформацією.
Картка 1
Із книги Й. Г. Коля «Україна, Малоросія» (1841 р.): «Українці живуть у чисто утриманих хатах, що до тебе всміхаються. Вони не задовольняються тим, що кожного тижня їх миють, як це роблять голландці, але що два тижні їх білять. Тому їх хати виглядають білі, неначе свіжовибілене полотно.
Я був дуже мило здивований внутрішнім обладнанням назовні так мало обіцяючої хати. Лише жити в цій чепурненькій світлиці. Надворі було дуже гаряче, а тут мило та холодно. Повітря було гарне, свіже, запашне. Земля була вкрита травою, а на стінах зілля — все було чисте та чепурне. Я не можу щодо цього нахвалити українців, якщо рівняти їх з поляками та москалями».
Із книги Е. Д. Кларка «Подорож до Росії, Криму й Туреччини» (1812 р.): «Хати в Україні чисті й білі як у Велсі — мандрівникові здається, що він перенісся до Голландії або до Норвегії. Народ в Україні нагадує верховинців з Шотландії.
За столом українського селянина більша чистота, аніж за столом у московського князя».

Картка 2
Згідно з даними І. Фундуклeя, селянські будівлі у першій половині ХІХ ст. складалися з хати для проживання, стодоли, хліва та клуні. Вартість спорудження селянської хати становила 32,99 руб. На будівництво стодоли необхідно було витратити 28,42 руб. (без урахування витрат на відповідні матеріали).
Крім стодоли, до комплексу господарських будівель входив хлів для худоби. Вартість його спорудження становила 11,4 руб. Важливу роль у селянському господарстві відігравала клуня. Її будівництво обходилося у 18,4 руб. У цілому вартість спорудження всіх господарських будівель тяглого селянського господарства становила 91 руб. 21 коп. сріблом. Цікаво те, що у середині ХІХ ст. селянин, наймаючись і працюючи у сфері сільськогосподарського виробництва, міг заробити на такий комплекс будівель та землю, на котрій він розташовувався, протягом 7 років. [36, с. 89]

Картка 3
Сировиною для матеріалів, з яких виготовлявся одяг, були рослинні волокна та шкіри тварин (з хутром або без нього). Саме в цей час в Україні на ринку з’являються фабричні тканини, та все ж частка домотканого одягу, який споживало сільське населення, залишалась домінуючою. Дорогі фабричні тканини купували найзаможніші селяни. Переважна частина сільського населення користувалася етнічним костюмом.
Незаможні селяни влітку, як правило, ходили босими. З настанням холодів взували постоли, котрі плели з липового або дубового лика. Більш заможні носили черевики, чоботи або валянки. [25, с. 329]

Картка 4
Робочий день селян звичайно починався дуже рано — влітку о 4—5 годині, взимку о 5—6.
У сім’ї існував суворий розподіл праці на чоловічу, жіночу та спільну роботу. В обов’язки жінки входила вся робота на городі, готування їжі, прядіння, шиття, догляд за птицею, коровою, свинями, прання, прибирання, догляд за чоловіком та дітьми.
Чоловічі обов’язки: робота у полі, виготовлення і лагодження сільськогосподарського реманенту, догляд за робочою худобою. Влітку багато часу йшло на косіння. Чоловік займався полюванням, пасічництвом, випасом худоби на полонинах (у Карпатах). Спільною роботою було збирання врожаю в полі.
Особливо важким було життя жінок-горянок, оскільки чоловіки багато часу проводили поза домом, перебуваючи на полонинах з худобою, традиційних відхожих промислах (заготівля та сплав лісу). Це накладало додаткові обов’язки по господарству. Гуцулку можна було побачити верхи на коні (окрім Гуцульщини, жінки в Україні верхи на конях не їздили).
Мали свої обов’язки і діти. За традицією, хлопчики змалку привчалися виконувати чоловічі роботи: доглядати за худобою, рубати дрова, допомагати батькові заготовляти сіно. Дівчата дивилися за молодшими братами й сестрами, носили воду, пряли, шили, вишивали. Як хлопчики, так і дівчата пасли худобу. [27, с. 368—369]

Картка 5
Найдавніші за походженням, нескладні у приготуванні й висококалорійні каші становили суттєву частину народного харчування. Каші виготовляли з проса, гречки, кукурудзи, ячменю, вівса, зрідка пшениці. З цих самих круп варили й рідкі страви: пшоняний куліш, ячний крупник та ін. Варені страви з борошна не обмежуються кашоподібними. В Україні готували ще велику кількість інших: затірку, галушки, локшину, вареники, варяниці, на заході — кльоцки, на Поліссі — коми.
Продукти тваринництва були досить дорогими. Худобу кололи двічі на рік на великі свята: Різдво і Великдень. Українці завжди віддавали перевагу свинині.
З молочних продуктів про запас у пісні дні збирали сир, у районах Карпат і Буджаку виготовляли ще й овечу бринзу. Суттєвим доповненням до бідної на білки селянської їжі була риба.
Найбільш популярним, виразним і значним у харчуванні українців, як і багатьох інших народів, був і досі лишається хліб. У ХІХ ст. з хлібом їли густі й рідкі страви на сніданок, обід і вечерю, фрукти й кавуни або молоко чи кисляк на підвечірок.
Найбільш популярною і найулюбленішою овочевою стравою був борщ, який фактично вже у ХІХ ст. став символом української народної кухні.
Чай у ХІХ ст. ще не набув поширення у селянському середовищі. Заварювали цілющі рослини: м’яту, звіробій, чебрець, липовий цвіт. [27, с. 228—233]

Робота з дидактичним матеріалом
Опрацюйте дидактичний матеріал, виконайте завдання.
ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ОДНОГО УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНИНА ОДЯГОМ У СЕРЕДИНІ ХІХ ст.

Завдання
Опрацюйте наведені дані таблиць [25, с. 329] і визначте, завдяки чому сума витрат на одяг української селянки була меншою порівняно із селянином, адже кількість предметів одягу селянки перевищувала кількість одягу селянина.
V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу
Варіант І
Бесіда
1) Назвіть основні риси повсякденного життя аристократів, робітників, селян.
2) Порівняйте явища повсякденного життя українського населення у складі Російської та Австрійської імперій. Зробіть висновки.
3) Які страви та напої, що вживали наші предки в першій половині ХІХ ст., присутні на вашому столі сьогодні?
4) Якими постають українці та їхній побут в оцінках іноземців?
Варіант ІІ
Робота в групах
Учні об’єднуються в групи по четверо осіб. Потрібно за допомогою художніх засобів (малюнок, графіка) на аркуші формату А4 відобразити ключові моменти теми, що вивчалася. Групи по черзі біля дошки презентують виконані роботи. У презентації беруть участь усі члени групи, які працювали над малюнком.
VI. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки:
соціально-економічні процеси, що відбувалися в українському суспільстві наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст., позначилися на стилі життя аристократів та підприємців. Вищі верстви українського суспільства наслідували європейську моду щодо облаштування маєтків, одягу та харчування;
робітники жили на околицях міст, поруч із промисловими підприємствами або в робітничих селищах. Умови життя робітників були вкрай важкими;
основу господарської діяльності селян складали землеробство та скотарство, допоміжну роль відігравали бджільництво, рибальство та мисливство. Одяг українських селян був консервативним. Основу раціону селянства становили продукти, отримані з власного господарства.
VІI. Домашнє завдання
1) Опрацюйте текст підручника.
2) Уявіть, що вам потрібно розробити Інтернет-сайт, присвячений повсякденному життю українців у першій половині ХІХ ст. Під час виконання роботи ви маєте розмістити теоретичну інформацію, карту України, позначивши етнографічні регіони; ілюстрації, цитати тощо. (Роботу можна виконати на папері або в електронному вигляді.)
3) Відвідайте з екскурсією Національний музей народної архітектури та побуту України (Київ), Косовський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини (Івано-Франківська обл.), Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів), Історико-етнографічний музей «Бойківщина» (Самбір, Львівська обл.), Музей «Сріберна Земля» (с. Грушове, Закарпаття), Музей «Лемківська садиба» (с. Зарічев, Закарпаття), Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» (Львів).
Категорія: Історія України 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 6601 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: