Урок № 14 Сільське господарство на українських землях - Історія України 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 9 клас

Урок № 14 Сільське господарство на українських землях
Урок № 14
Сільське господарство на українських землях
Мета: проаналізувати становище селян, військових поселенців, дослідити причини кризи феодально-кріпосницької системи та процес зародження ринкової економіки, дійти висновку, що кризові явища в економіці потребували реформування, з’ясувати причини та історичне значення скасування кріпосного права на західноукраїнських землях; розвинути в учнів уміння і навички аналізувати та узагальнювати, уміння самостійної роботи, уміння використовувати засоби мистецтва як джерело історичної інформації, уміння передавати свої знання однокласникам; виховувати інтерес до вивчення історичного минулого України.
Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.
Тип уроку: сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.
Основні поняття: феодально-кріпосницька система, військові поселення, криза, реформа.
Основні дати: 1848 р. — скасування кріпацтва на західноукраїнських землях.
Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та застосовує поняття «феодально-кріпосницька система», «військові поселення», «криза», «реформа»; з’ясовує становище селян, військових поселенців, досліджує причини кризи феодально-кріпосницької системи та процес зародження ринкової економіки, усвідомлює, що кризові явища в економіці України потребували реформування, визначає причини та історичне значення скасування кріпосного права на західноукраїнських землях; аналізує та узагальнює, працює самостійно, використовує засоби мистецтва як джерело історичної інформації, передає свої знання однокласникам; відчуває інтерес до вивчення історичного минулого України.
I. Організаційний момент
II. Актуалізація знань
Бесіда на повторення
1) Охарактеризуйте стан розвитку сільського господарства в українських землях у ХVІІІ ст.
2) Що таке «кріпосне право»?
3) Коли і в яких регіонах України було запроваджено кріпосне право?
III. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Стан сільського господарства та розвиток аграрних відносин в українських землях у складі Російської імперії
2. Стан сільського господарства та розвиток аграрних відносин в українських землях у складі Австрійської імперії
1. Стан сільського господарства та розвиток аграрних відносин в українських землях у складі Російської імперії
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Варіант І
Метод «Мікрофон»
Методичний коментар — див. урок № 7.
У чому полягає суть феодально-кріпосницької системи?
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення понять «кріпосне право», «панщина», «оброк».
Кріпосне право — система правових норм, що встановлювали залежність селянина від феодала та право останнього на селянина-кріпака як на свою повну власність.
Термін «кріпацтво» походить від назви купчих документів на землі — «кріпості». На українських землях, які перебували у складі Російської імперії, кріпосне право було остаточно оформлене указом Катерини ІІ (1783 р.), за яким селян Лівобережної та Слобідської України було повністю позбавлено права переходу до іншого господаря й поширено на них загальноросійські закони. Поміщик міг продати кріпака, обміняти його на будь-яке майно, розлучити чоловіка з жінкою та батьків із дітьми. Така практика набула особливого поширення в другій половині ХVІІІ — першій половині ХІХ ст.
Основними повинностями селян-кріпаків були панщина та оброк.
Панщина — відробіткова рента, одна з форм докапіталістичної земельної ренти, примусова безоплатна праця кріпосного селянина, який відбував її як повинність зі своїм реманентом і тягловою силою в господарстві поміщика — власника землі.
Оброк — термін, що вживається в історичній літературі для позначення двох форм феодальної земельної ренти — продуктивної (натуральний оброк) і грошової (грошовий оброк). У міру розвитку товарно-грошових відносин натуральний оброк почав поступово замінюватися грошовим. У Російській імперії до скасування кріпацтва оброк був однією з основних форм феодально-кріпосницької експлуатації селянства.
Розповідь учителя
Селяни України поділялися на три основні групи: поміщицькі, державні, вільні селяни та козаки. Протягом першої половини ХІХ ст., після відкриття порту Одеси на Чорному морі, зокрема від 30-х рр. ХІХ ст., в Україні почав зростати попит на пшеницю, яка йшла на експорт до Західної Європи. Відповідно великі землевласники намагалися виростити й продати якомога більше хліба, тому почали посилювати панщину. Одночасно вони розширювали посівні площі за рахунок селянських наділів.
У ХІХ ст. селянин-кріпак був перетворений фактично на раба, був власністю дідича, який міг на власний розсуд із ним будь-що зробити: продати, обміняти.
Розміри панщини на території України були неоднаковими. Так, на Лівобережній Україні вона становила три-чотири дні на тиждень, а на Правобережній доходила до шести днів. У Південній Україні, де панщина була запроваджена лише в 1796 р., кріпаки мусили працювати на пана не більше ніж два дні на тиждень. Характерно, що день роботи визначався не днем, а розміром виконаної роботи. Наприклад, у жнива він дорівнював вижаттю п’яти кіп снопів за три дні.
Робота в малих групах
Методичний коментар. Об’єднати учнів у вісім груп, кожна з яких опрацьовує матеріал картки. На наступному етапі групи обмінюються отриманою інформацією.
Картка 1
Французький маркіз А. де Кюстін у своїй книзі «Росія 1839 року» зазначав: «Найбільшим нещастям для кріпаків є продаж землі, де вони народилися. Їх продають тепер разом із тим шматком землі, з яким вони нерозривно пов’язані, в чому полягає одне-однісіньке благодіяння нового закону, який забороняє продаж людей без землі. Але цей закон поміщики обходять всілякими засобами… Коли незаконний продаж доходить до відома властей, вони карають власників, але це буває рідко, бо між таким діянням і його найвищим суддею, тобто царем, стоїть стіна людей, які зацікавлені у тому, щоб усі ці зловживання приховати і продовжувати».

Картка 2
Український історик В. Сарбей у книзі «Національне відродження України» писав: «У Правобережній Україні, де поміщицький гніт був найбільш нещадним, протягом 1847—1848 рр. царські власті провели так звану інвентарну реформу. У кожному поміщицькому маєтку запроваджувалася інвентарна книга, до якої записували норми панщини та інших кріпосницьких повинностей. Але визначав ці норми сам поміщик. Цим державним актом закріплювалася навіть тривалість робочого дня для кріпаків: “від сходу до заходу сонця, а з 15 травня до 15 серпня — від 5-ї години ранку до заходу сонця”».

Картка 3
Чиновник державної служби в Рівному А. Солтановський підкреслював: «Кріпак був особою, яка стояла поза законом. Сікти його можна було скільки завгодно (можна було і до смерті засікти, якщо польський поміщик жив у злагоді з властями)… Жінок сікли нарівні з чоловіками. Сікли кріпаків пани і пані, сікли їх управителі, сікли економи, сікли поліцейські … за судом і без всякого суду».

Картка 4
Автор «Военно-статистического обозрения Волынской губернии» О. Забелін зазначав: «У нинішнім поколінні поміщиків помітний абсолютно хибний напрям у домашньому житті… Вони натискують на всі пружини [одержання] прибутків і, швидко розорюючи селян, передчасно втрачають батьківське надбання».

Картка 5
Колишній кріпак В. Горленко згадував: «Що було найтяжчим за доби кріпацтва, то це “уроки”. Настала косовиця, і на одного дійсного косаря відмірювали ділянку і на його жінку та дітей, якщо вони ще не ходили на панщину. Ще гірше було в жнива. Часто можна було спостерігати, як на двох-трьох десятинах, відміряних як урок для всіх членів сім’ї, жне одна душа, чоловік чи жінка; від понеділка до суботи вони “урок” не закінчували, а з понеділка вже починалися нові “уроки”. На себе люди працювали лише ночами, і один Бог знає, як витримували вони цю надлюдську працю».

Картка 6
Автор «Обозрения Киевской, Подольской и Волынской губерний с 1838 по 1850 год» писав, що становище державних селян було «ледь не гірше, ніж селян поміщицьких… Орендарі й адміністратори гонили селян на побічні роботи у власних маєтках і записували по ревізії за собою…, за найменший опір, за найменшу подану скаргу жорстоко карали».

Картка 7
Сучасна дослідниця О. Крижанівська зазначає, що чимало селян марно намагалися поправити своє майнове становище з допомогою відхожого промислу, навіть заняттям контра-бандою товарів. Економіст і статист першої половини ХІХ ст. Д. Журавський писав, що «до зими багато їх [заробітчан] поверталися, але рідко хто приносив додому зароблені гроші…, більшість приходять обшарпані, ледь вкриті клаптями літнього сіряка».

Картка 8
Сучасна дослідниця О. Крижанівська вказує на те, що селяни Правобережної України себе і своє місце в суспільстві «оцінювали крізь призму усвідомлення ними суспільної значущості хліборобської праці, притаманного також європейському селянству. Вони вважали працю хлібороба своїм покликанням, дарованим їм самим Богом. Тадей Рильський записав на Київщині народну пісню, де були такі промовисті рядки:
А Господь і к нім (до Адама і Єви) рече:
“В поті лиця хліб сністе,
Візьми заступ та нагнися,
Копай землю, потрудися —
Щось тобі Бог уродить”.
Без селянської праці, на їхню думку, ніхто у суспільстві, особливо пани, не могли б існувати».

Завдання
1) Охарактеризуйте становище українських селян, що перебували під владою Російської імперії.
2) Спрогнозуйте, до яких наслідків може призвести свавільне ставлення поміщиків до селян.
Робота з репродукцією картини
Розгляньте репродукцію картини художника І. Їжакевича «Кріпаків міняють на собак», дайте відповіді на запитання.
1) Кого зображено на картині?
2) Яким є сюжет картини?
3) Хто намалював картину, яким було її призначення? Картина писалася на замовлення чи зроблена за власним бажанням автора?
4) Чи мав намір художник у чомусь переконати глядачів?
5) Чи співвідноситься зображуване на картині з її назвою?
6) Чи вдалося художнику об’єктивно передати події?

Розповідь учителя
У розповіді йдеться про створення військових поселень та перетворення заможних селян і козаків на військових поселенців, які мали утримувати власним коштом солдатів регулярної армії, що перебували в них на постої.
Робота з документом
Опрацюйте уривок із документа, виконайте завдання.
РОСІЙСЬКИЙ УРЯДОВЕЦЬ Є. ФОН БРАДКЕ
ПРО ЖИТТЯ В ХЕРСОНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ПОСЕЛЕННЯХ
У цій величезній степовій місцевості, де 90 тисяч душ, приписаних до військових поселень, займались землеробством і скотарством, господарство провадилось цілком екстенсивно і неправильно… Тут я знайшов цих колись дуже заможних селян в надзвичайних нестатках і злигоднях… Коли полки почали користуватися призначеними їм ділянками і прийняли на себе управління, ними оволоділо палке завзяття на користь казни і вони у відношенні одержаних ними природних багатств не задовольнялись щедрим утриманням, здобутим для своїх людей і коней, а намагались нагромаджувати найбільшу кількість запасного хліба і сіна. Цієї мети вони безсумнівно досягли… але в той же час полки віднімали у селянина кращі землі, провадили великі посіви без усякого поводження з трудовими силами і віддавали селянинові лише мізерну решту часу на його власне господарство. [62, с. 114—115]
Завдання до документа
Спираючись на текст документа, проаналізуйте становище військових поселенців.
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення поняття «криза».
Криза — загострення протиріч, суперечностей; переломна «точка», що «розділяє», «відділяє» один якісний стан від іншого.
Самостійна робота з підручником
Самостійно опрацюйте відповідний матеріал підручника та випишіть у зошити характерні ознаки кризи феодально-кріпосницької системи та риси зародження ринкової економіки.
Зразок відповіді
Кризу феодально-кріпосницької системи засвідчують:
посилення експлуатації селян у поміщицьких господарствах
технологічно відстала традиційна система землеробства
низька організація праці
розширення посівних площ
Риси зародження ринкової економіки:
розвиток товарно-грошових відносин
спеціалізація окремих районів України на виробництві певної сільськогосподарської продукції
застосування найманої праці
використання нової техніки
вирощування технічних культур
Варіант ІІ
Самостійна робота
Опрацюйте відповідний матеріал підручника та уривки з документів.
Роздавальний матеріал
1. КРІПОСНИЦЬКИЙ ЛАД РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ЗА ВРАЖЕННЯМИ ФРАНЦУЗЬКОГО МАНДРІВНИКА МАРКІЗА АСТОЛЬФА ДЕ-КЮСТІНА (З КНИГИ «РОСІЯ 1839 року»)
Найбільшим нещастям для кріпаків є продаж землі, на якій вони народилися. Їх продають тепер разом з тим шматком землі, з яким вони нерозривно пов’язані, в чому полягає одне-однісіньке благодіяння нового закону, який забороняє продаж людей без землі. Але цей закон поміщики обходять всілякими засобами: так, продають не весь маєток з усіма селянами, а окремі ділянки і окремо сотню-іншу селян. Коли такий незаконний продаж доходить до відома властей, останні карають власників, але це буває дуже рідко, бо між даним діянням і його найвищим суддею, тобто царем, знаходиться стіна людей, які зацікавлені у тому, щоб усі ці зловживання приховати і продовжувати. Поміщики страждають від подібного стану речей не менше, ніж їхні кріпаки, особливо ті, у яких справи йдуть погано. Маєтки продавати дуже важко, і дворяни, обтяжені значними боргами, змушені для покриття їх одержувати позички і закладати свої маєтки у державному банку. Звідси випливає, що цар є казначеєм і кредитором усього російського дворянства, яке, пов’язане таким чином по руках і ногах верховною владою, не може виконати обов’язку щодо народу.
Якийсь знатний поміщик хотів продати свій маєток. Селяни відправили до нього найстаріших зі свого середовища, які, впавши на коліна, зі слізьми молили не продавати їх. «Я мушу, — відповів поміщик, — я не хочу — це суперечить моїм правилам — підвищувати оброк, який сплачують мені селяни, і я не досить багатий, щоб зберігати за собою маєток, який мені нічого не приносить». «Якщо тільки у цьому справа — то ми самі достатньо багаті, щоб залишитись у вас». І вони одразу ж подвоїли оброк, який з незапам’ятних часів сплачували своєму панові.
Інші селяни, менш м’якосердні і хитріші, повстають проти своїх панів з єдиною надією стати державними кріпаками. У цьому найвища межа честолюбності російського селянства. Якщо б раптом всіх цих людей звільнили, то вся країна була б охоплена вогнем. В той момент, коли кріпаки, відокремлені від землі, побачили б, що її продають, наймають, обробляють без них, вони піднялись би усією масою, вигукуючи, що в них віднімають їхню власність.
Нещодавно в якомусь далекому селі, де спалахнула пожежа, селяни, які знемагали від жорстокості свого пана, скористалися з метушні, можливо, ними ж і викликаної, схопили свого ворога, вбили його, посадили на кіл і зжарили у вогні пожежі. Вони розраховували, що зможуть виправдатися, засвідчивши під присягою, що нещасний власник хотів спалити їхні хати і вони змушені були оборонятися. В таких випадках цар звичайно висилає у Сибір, і це називається у Петербурзі «заселяти Азію».
Коли я думаю про подібні та інші більш або менш таємні жорстокості, які щоденно відбуваються в цій величезній державі, де відстані сприяють і бунтам, і їхнім придушенням, мені стають ненависними і країна, і уряд, і весь народ, я відчуваю невимовну відразу і мрію лише про те, щоб скоріше звідси поїхати. [61, с. 51—52, 62]
2. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕНТАРНИМИ ПРАВИЛАМИ 1848 р. ПАНЩИННОЇ ПОВИННОСТІ
СЕЛЯН ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
§ 2. За надані селянам земельні ділянки й інші угіддя вони повинні відробляти поміщику панщину кожний тиждень; тяглове сімейство — по три дні тяглових з урядкою і по одному дню жіночих: напівтяглове — по два дні піших і по одному дню жіночих.
Примітка. Працездатними вважати чоловіків від 17 до 55; жінок — від 16 до 50, якщо, між іншим, вони не мають особливих фізичних або розумових вад.
<…>
§ 13. Кожний робітник зобов’язаний відробляти за один день одне з таких завдань.
З робочою худобою:
Зорати землі чорноземної, глинистої і суглинистої 1/4 десятини, піщаної — 1/3 десятини і багаторічного перелогу 1/6.
Зорати одним ралом свіжої оранки — 1/2 або давньої зарослої 1/3 десятини.
Заборонувати землі глинистої та суглинистої 1/2 десятини, піщаної і чорноземної — 1 десятину.
Перевезти на відстань до 25 верст в один кінець різного вантажу на одній коняці від 15 до 20 пудів, а на двох конях або на парі волів — від 25 до 35 пудів.
Без робочої худоби:
Засіяти хліб на 4 десятинах.
Вижати хліба озимого або ярого 1/2 десятини; викосити того або іншого хліба 1/3 десятини.
Зв’язати скошеного хліба при доброму врожаї з чверті десятини, а при поганому з 1/3 десятини, а в маєтках, де простір землі невідомий, зв’язати такого хліба 3 копи.
8. Змолотити озимого хліба, з 1 квітня до 1 жовтня, по 1 копі на день, а в інші пори року — по 2/3 копи, провіяти вимолочене збіжжя і зібрати солому.
9. Змолотити ярого хліба, з 1 квітня по 1 жовтня, по 1 1/2 копи на день, а в інші пори року — по 1 копі, провіяти змолочене збіжжя і зібрати солому.
10. Скосити сіна на перелогах 1/2 десятини і на луках та на низинах з купинами — 1/3 десятини.
11. Зібрати сіна і скласти в копиці на гарних луках з 1/3 десятини, а на поганих — з 1/2 десятини.
12. Розкидати гній на десятину.
13. Нарубати 1/4 кубічних саженів триполінних дров.
14. Напрясти пряжі 5 пасм у 30 ниток, довжиною в 2 ½ аршина.
15. Виробити селянського полотна, 50-аршинну штуку, за стільки днів, якої ширини буде полотно.
Примітка. Кожний робочий день вважати від сходу до заходу сонця, а з 15 травня до 15 серпня — з 5 години ранку до заходу сонця. [61, с. 57—58, 62]
3. ПРО МАСОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ ТІЛЕСНИХ ПОКАРАНЬ ЩОДО СЕЛЯН І МІЩАН
ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (ІЗ ЗАПИСОК А. А. СОЛТАНОВСЬКОГО, 1849—1864 pp.)
У польських поміщиків їх кріпацький православний народ іменувався бидло (худоба), а також хами. До інвентарів, уведених генерал-губернатором Бібіковим, за якими праця на поміщика належала тільки протягом трьох днів з однієї душі, народ працював весь тиждень, не виключаючи і свят. Свій хліб обробляли більш за все ночами. Кріпак був особою, яка стояла поза законом. Сікти його можна було скільки завгодно (можна було і до смерті засікти, якщо польський поміщик жив у злагоді з властями). Дружини і доньки кріпаків служили похоті панів і паничів. Жінок сікли нарівні з чоловіками. Сікли кріпаків пани і пані, сікли їх управляючі, сікли економи, сікли поліцейські та всілякі інші власті, сікли за злочини і проступки, сікли за судом і без всілякого суду; сікли навіть через тваринну пристрасть бачити тремтіння страждаючого людського тіла, бачити бризки і потоки крові. Друга дружина ровенського предводителя дворянства, жінка молода, років 20 і дуже ніжної нервової натури, усім видовищам надавала перевагу покаранню щоденно: протягом літа підводили до балкону, на якому сиділа після обіду і їла солодощі Зелєнська, по шестеро парубків, їх оголювали і сікли. Зелєнська просто блаженствувала, очі розгорялися, все її тіло дрижало від насолоди. Покарані не почували за собою ніякої провини, вони знали, що йдуть під різки, щоб надати задоволення своїй пані. Їх просто економи призначали по черзі. При цьому спостерігали, щоб чергові були одягнуті у чисту свіжу білизну і щоб на тілі у них не було слідів колишнього покарання…
…Кріпаків і міщан міг сікти скільки завгодно той, кому вони прислуговували. Чи був це чиновник, шляхтич, чи навіть жид. Скаржитися було нікому. Видимо і пани, жиди і поліція поставили собі завдання приготувати і задні частини простого народу до тих екзекуцій, які чекали нещасних на військовій службі. Там січення переважало всяку ймовірність, це було просто запаморочення. Треба дивуватися живучості й витривалості російської спини і задниці, які витримували безропотно протягом 25-річної служби майже безперервні мордування. Треба було бачити чоловіків і жінок, кріпаків або солдатів, які купалися влітку. Ні в кого з перших не виявлялося задньої частини, непомережаної всілякими ударами, царапинами, затіками і поглибленнями, а у других спини і задні частини при тих же ієрогліфах мали такий вигляд, нібито їх розписали сажею. Фон Ляуниць, а за ним й інші твердили підлеглим, що можна засікти на смерть дев’ять солдатів, аби лише десятий досягнув досконалості у виправці, маршировці і рушницьких прийомах. [61, с. 59—60, 63]
4. РОСІЙСЬКИЙ УРЯДОВЕЦЬ Є. ФОН БРАДКЕ ПРО ЖИТТЯ
В ХЕРСОНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ПОСЕЛЕННЯХ
У цій величезній степовій місцевості, де 90 тисяч душ, приписаних до військових поселень, займались землеробством і скотарством, господарство провадилось цілком екстенсивно і неправильно… Тут я знайшов цих колись дуже заможних селян в надзвичайних нестатках і злигоднях… Коли полки почали користуватися призначеними їм ділянками і прийняли на себе управління, ними оволоділо палке завзяття на користь казни і вони у відношенні одержаних ними природних багатств не задовольнялись щедрим утриманням, здобутим для своїх людей і коней, а намагались нагромаджувати найбільшу кількість запасного хліба і сіна. Цієї мети вони безсумнівно досягли… але в той же час полки віднімали у селянина кращі землі, провадили великі посіви без усякого поводження з трудовими силами і віддавали селянинові лише мізерну решту часу на його власне господарство. [62, с. 114—115]
Бесіда
1) Яких прикрощів зазнавали від самодержавно-кріпосницького ладу Російської імперії, з одного боку, поміщики, з іншого, — селяни?
2) Спрогнозуйте реакцію селян Правобережної України на введення в 1848 р. інвентарних правил. Порівняйте визначені в документах норми праці з вашим власним досвідом роботи на присадибній ділянці.
3) Яке місце посідала система тілесних покарань у житті кріпосницького суспільства Правобережної України першої половини XIX ст.?
4) Які військові повинності мали виконували поселенці?
2. Стан сільського господарства та розвиток аграрних відносин в українських землях у складі Австрійської імперії
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
1) Які зміни в аграрному секторі західноукраїнських земель відбулися в роки правління Марії Терезії та Йосифа ІІ?
2) Із курсу всесвітньої історії пригадайте, які події відбулися в країнах Західної Європи в 1848 р.
Метод «Історичний прогноз»
Методичний коментар — див. урок № 1.
Спрогнозуйте, яким чином події «весни народів» вплинуть на соціально-економічне життя українців під владою Австрійської імперії.
Самостійна робота
Самостійно опрацюйте відповідний матеріал підручника та історичні документи, виконайте завдання.
Роздавальний матеріал
1. ЖИТТЯ СЕЛЯН ГАЛИЧИНИ І БУКОВИНИ В 40—50-Х рр. ХІХ ст.
(УРИВОК ІЗ ПОДОРОЖНІХ ЛИСТІВ ПИСЬМЕННИКА В. КЕЛЬСІЄВА)
— Мудрый вы пан, горшки наши осмотрели, по спидницам наших баб и по рушникам и по носам нашим, как по книге читаете, какие народы к нам приходили, а слышали ли вы про панщину?
— Слышал. Теперь восемнадцать лет, что вас освободили.
— Так, пане; вы все знаете; так слухайте же: тогда над нами были атаманы, хлопы такие же, как мы, они гоняли нас на панщину. Три дня в неделю работали мы на панов, а три на себя. Опоздает человек на панщину хоть полчаса, еще день в неделю работать будет, а задолжал пану, то и пять и шесть дней работал.
— Так и везде было?
— Не знаю того. Работали мы, а атаман стоял над нами с нагайкою и подстегивал.
— Хлоп хлопа?
— Хлоп хлопа, пане, подстегивал, потому что если он не стал подстегивать, то эконом панский, или арендаратор, или посессор позвали бы панских гайдуков и дали бы атаману двадцать, тридцать и сорок нагаек.
— Ну, а окна?
— А окна, пане, делались маленькие для того, чтобы ни атаман, ни гайдук не влезли в хату. Хлоп провинится и убежит, и схоронится в хату, запер дверь — вот никто и не войдет к нему — не будут же стреху разбирать! А тем часом кто-нибудь из его родных просит за него пана или там эконома, и выпросит. Так для того в старых хатах маленькие окна, что панские гайдуки разбойничали по ночам и в окна влезали. И еще того окна маленькие, что, бывало, хлоп провинится или задолжает пану, пан и велит вынуть у него окна; а зима, а дети — беда. Вот хлопы и делали маленькие окна. Чтобы если и вынут, то не будет большого разорения, и заткнуть всегда можно. Вот така, пане, была у нас панщина!… [62, с. 119]
2. ІСТОРИК В. ВЕРИГА ПРО СТАНОВИЩЕ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА
НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Користаючи з закону, який дозволяв селянам вносити скарги на своїх панів, в одній з них зі Станіславської округи сказано, що у вересні 1799 р. богородчанський управитель камерального маєтку «бере від громад досить важкі та дуже нестерпні податки понад ухвали і більші, як у інших камеральних маєтках» та що «на лан виганяють зі сходом сонця і тримають до заходу» і «так придушують роботою, що людські сили не витримують», а до того «ще й карають невинних людей»; що управитель «парубкам, які хочуть одружитися, не дає посвідчення шлюбу, доки не заплатять йому грошей або пів кірця пшениці». Там є також скарги на інші надужиття, а при тому й те, що «беруть селянських синів-одинаків, які мають господарство, або зятів навіть від жінок і дітей до війська, а вони мають старих батьків». Старий не може сам обробити ґрунт й тоді управитель «продає його хату й решту будівель, а старі батько й мати рекрута йдуть на старцівський хліб з торбами. Жінка й діти рекрута, які залишилися, поневіряються по людських кутках. Хату ж оцінюють і продають корчмарям». [3, с. 143]
Завдання
1) Охарактеризуйте будні та свята західноукраїнського селянства.
2) Розв’яжіть хронологічну задачу. Спираючись на текст документа № 1, визначте, у якому році письменник В. Кельсієв подорожував Україною. Запишіть розв’язок.
3) Визначте історичне значення скасування кріпосного права в Західній Україні.
IV. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу
Бесіда
1) У чому проявилася криза феодально-кріпосницької системи господарювання?
2) Назвіть основні повинності селян-кріпаків.
3) Що таке «військове поселення»? Укажіть основні причини виникнення військових поселень в Україні.
4) Порівняйте стан сільського господарства та розвиток аграрних відносин в українських землях у складі Російської й Австрійської імперій. Зробіть висновки.
V. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки:
наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст. економіка України, що ґрунтувалася на використанні праці селян-кріпаків, зазнала кризових явищ. Водночас на українських землях з’являються перші ознаки зародження ринкової економіки;
важливою подією стало проголошення під впливом подій Європейської революції 1848—1849 рр. скасування кріпосного права на західноукраїнських землях. Заходи з модернізації Австрійської імперії позитивно позначилися на соціально-економічному житті населення Західної України.
VI. Домашнє завдання
1) Опрацюйте текст підручника.
2) Напишіть оповідання за темою «Один день із життя селянина-кріпака (Наддніпрянської або Західної України)».
3) Індивідуальне завдання. Підготуйте повідомлення за темою «Одеса — місто нової епохи».
Категорія: Історія України 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 1677 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: