Урок № 11 Російський визвольний та польський національно-визвольний рухи на українських землях у 20—30-ті рр. ХІХ ст. - Історія України 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 9 клас

Урок № 11 Російський визвольний та польський національно-визвольний рухи на українських землях у 20—30-ті рр. ХІХ ст.
Урок № 11
Російський визвольний та польський національно-визвольний рухи на українських землях у 20—30-ті рр. ХІХ ст.
Мета: з’ясувати причини створення та діяльність масонських лож в Україні, визначити місце України в програмних документах декабристів, ознайомитися з обставинами повстання Чернігівського полку, з’ясувати історичне значення Польського повстання; розвивати в учнів уміння самостійної роботи, уміння аналізувати та узагальнювати, складати схеми, виступати з повідомленням, уміння передавати свої знання однокласникам; виховувати інтерес до вивчення суспільно-політичного руху в Україні
Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: масонська ложа, таємна організація, декабристи, федерація.
Персоналії: І. Котляревський, Г. Тарновський, П. Пестель, М. Муравйов, С. та М. Муравйови-Апостоли, М. Бестужев-Рюмін.
Основні дати: 1742 р. — заснування першої масонської ложі в Україні, 1821 р. — створення Малоросійського таємного товариства, 29 грудня 1825 р. — повстання Чернігівського полку, 1830—1831 рр. — Польське повстання.
Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «масонська ложа», «таємна організація», «декабристи», «федерація»; визначає причини створення та діяльність масонських лож в Україні, з’ясовує місце України в програмних документах декабристів, пояснює обставини повстання Чернігівського полку, аналізує історичне значення Польського повстання; розвиває вміння та навички самостійної роботи, аналізує та узагальнює, складає схеми, виступає з повідомленням, передає свої знання однокласникам; відчуває інтерес до вивчення суспільно-політичного руху в Україні.
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Бесіда
1) Чому національне відродження в Західній Україні очолили греко-католицькі священики? Назвіть основні результати їхньої діяльності.
2) Охарактеризуйте діяльність «Руської трійці» за планом: а) роки існування гуртка; б) представники; в) мета діяльності; г) основні складові діяльності; д) історичне значення діяльності.
3) У передмові до «Русалки Дністрової», виданої в 1836 р., зазначається: «Мали і ми наших півців і наших учителів, але найшли тучі і бурі, тамті заніміли, а народові і словесності надовго ся здрімало; однакож язик і хороша душа руска були серед Слов’янщини як чиста слеза дівоча в долоні серафима». Поясніть, що мали на увазі автори «Русалки Дністрової». Визначте історичне значення альманаху.
Робота з картою
Покажіть на карті основні українські міста й території, пов’язані з розгортанням процесу національного відродження в Західній Україні.
Презентація творчих робіт
Учні за бажанням представляють написані вдома творчі роботи. Решту робіт потрібно зібрати наприкінці уроку для перевірки.
III. Актуалізація знань
Бесіда на повторення
Із курсу всесвітньої історії пригадайте, які суспільно-політичні течії та рухи відбувалися в Російській імперії у 20—30-ті рр. ХІХ ст.
IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Масонство в Україні
2. Україна в програмних документах декабристів
3. Повстання Чернігівського полку
4. Польське повстання 1830—1831 рр. та Україна
1. Масонство в Україні
Варіант І
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Бесіда на повторення
1) Що таке «масонство»?
2) Коли та за яких умов масонство виникло в Європі?
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення поняття «масонство».
Масонство — релігійно-етичний рух у багатьох країнах світу, що ставить за мету моральне самовдосконалення та об’єднання людства в релігійному братерському союзі.
Метод «Система "Допомога”»
Методичний коментар — див. урок № 2.
АКАДЕМІК ВУАН Д. І. БАГАЛІЙ ПРО МАСОНСТВО В УКРАЇНІ
ЯК ФОРМУ ДВОРЯНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЙНОСТІ
Дух незадоволення всіх класів українського суспільства, свідомого дворянства (офіцерів), неможливість вільно викладати свої думки, плани і проекти необхідних змін державного і соціального ладу призвели до організації таємних товариств, що існували в XVIII ст. у Західній Європі та Росії і що ними була вкрита в початку XIX ст. Україна ще до заснування декабристських товариств; і ті, і другі мали між собою зв’язок; члени одних бували й членами других. На першому місці треба поставити масонські ложі, що до них входило дворянство, іноді дуже вельможне і багате, офіцерство. Масонство з його штучною організацією, містикою і символікою, політичною і соціальною уміркованістю, а іноді й індиферентизмом, що були реакцією проти французької революції, коріння свої на Україні мало в російському і польському масонстві. Головною його метою було духовне відродження окремої людини і філантропія, тому вони з початку не тільки не зустрічали перепони з боку влади, а навпаки; членом Київської ложі на Україні був відомий потім борець з революцією, правитель «3-го отделения» Дубельт; близько стояв до Полтавської ложі Малоросійський ген.-губ. кн. М. Рєпнін, та і сам Олександр був близький до масонської ідеології правої її течії, завдяки свойому містицизму і захопленню біблейськими товариствами. Багацько українських декабристів було спочатку масонами, але їх, перейнятих політичним раціоналізмом, не задовольняли вузькі завдання масонства, їх політична реакційність і релігійна містика, і вони утворили такі власні декабристські організації. Членами масонських лож були такі проводирі Південного товариства як Пестель, брати Муравйови-Апостоли і С. Волконський. Зв’язок з масонством мали також і ті попередні Північні організації, з яких почасти виріс і декабризм, — «Союз Спасіння» і «Союз Благоденствія».
На Україні масонство було досить поширене. У Києві було ще у XVIII ст. дві ложі, а в 1818 р. ми бачимо там ложу сполучених слов’ян у спілці Астрея, куди входили також поляки. Про неї згадує член Південного товариства С. Волконський, оповідаючи про свою там промову з приводу обрання його в почесні члени її; ця промова була присвячена єднанню в ложі руських з поляками і викликала велике задоволення усіх присутніх. Щоб зрозуміти це, треба лише згадати, що символом ложі була Jednosc Slowianska. На Київській Контрактовій ярмарці збиралися на неї великі внески. Число членів її доходило до 81, були дійсні і почесні члени. Основоположником її був Київський губерніяльний маршал (губернський предводитель дворянства) Росцишевський. Членом її був магнат-поляк Г. Олізар, Київський губерніяльний маршал (губ. предв. двор.), прогресист, що одстоював думку про знищення кріпацтва, із заміною панщини оброком; але з ним згодилися лише два повітових маршали; його було притягнено до слідства над декабристами, обвинувачувано в приналежності до них. Рядовими членами цієї ложі були представники української інтелігенції — учителі, лікарі, професор. В цій ложі ми бачимо прояву польсько-українського слов’янського напрямку.
…Найбільш яскраву самостійницьку течію ми бачимо в «Малоросійському товаристві», що його утворював Лукашевич, бориспільський поміщик. На жаль, одначе, ми не маємо про нього певних відомостей, і навіть тією архівною справою, що збереглася про нього, це питання остаточно не розв’язується, бо Лукашевич, притягнутий до слідства над декабристами, рішуче зрікався і «Малоросійського Общества», і зв’язку з декабристами; але доказів на його роль в цій справі було наведено чимало: казали, що він склав катехізиса про відродження гетьманщини, і перед нами зараз стоїть завдання на підставі цієї справи й інших джерел дізнатися тут об’єктивної істини. Новіков був організатором Полтавської масонської ложі, він був небіж відомого масона Новікова і раніше входив до членів «Союза Спасіння», «Союзу Благоденствія» і масонської Петербурзької ложі. Тоді він мав зносини з гр. Дмитрієвим-Мамоновим і Орловим, що склали проект «Общества русских рыцарей» з обмеженням самодержавства і аристократичним представництвом. Їх ідеологія була пронизана національним шовінізмом щодо поляків, євреїв і та ін. У своїх допитах на слідстві про декабристів гр. Мамонов посилався на Новікова, а Пестель рішуче казав, що цей проект республіканської конституції був складений Новіковим і розбуркав у нього першу думку про республіканське правління. Новіков, додав Пестель, казав мені про свою республіканську конституцію для Росії, але я тоді обстоював обмежену монархічну владу.
…Деякі декабристи свідчили, що було таємне товариство і в Харкові під проводом гр. Булгари, але слідча комісія гадала, що це були лише похвалки. Одначе з однієї справи студента Харківського університету Розальон-Сошальського ми дізнаємося, що ним було написано вірш «Рылеев в темнице». В цьому вірші в уста Рилєєва вкладено думки про Росію і тирана-імператора, «Я бажав, Росія, бачити тебе вільною, зірвати з тебе тяжкі кайдани, пожертвовать усім, щоб повернути твої права, щоб розірвати злочинну завісу, що закриває гніт і неправду. Не вмру, доки не скажу правди про сучасний лад: вмерла правда в судах, на чолі яких таті, порушення свободи граждан і їхньої власності. Під маскою піклування про загальний добробут, під впливом лукавого порадника (гр. Аракчеєва) Олександр погрожував скувати державу суворими законами військової дисципліни (натяк на військове поселення). Не вмру, поки не виявлю новому царю (Миколі І), що Росія стогне і знесилюється під тягарем розкошів і розпусти у вищих класах, рабства у нижчих, і що він повинен скоритися великому народові, джерелу і вартівнику влади.
Гніздом таємних товариств була Одеса, як про це ми довідуємося із статті Рябініна, що вміщена в нашому збірникові, і до цієї статті й одсилаємо читачів. Були таємні товариства в Кишиневі. З Одесою і Кишиневом зв’язано перебування в них Пушкіна і Міцкевича, які стояли досить близько до декабристів. Про членів Південного товариства писав Пушкін в незакінченому розділі «Євгенія Онєгіна». Одеса і Кишинів були південними осередками опозиційного і революційного руху, і тут, окрім масонських лож, були таємні гуртки філаретів і філоматів, зв’язані з польським рухом. Нарешті треба додати, що були ще таємні масонські товариства на Волині — в Житомирі, в Дубні, в Вишнев-іио, на Поділлі — в Кам’янці — Пламеніюча Зоря, що залежала від Петербурзької Астреї, була ложа і в селі Буцьківцях, в Катеринославі, куди входили ген. Інзов, губ. маршал Алексєєв (заарештований і притягнений до слідства над декабристами), директор гімназії Мизко та інші. Вона мала зв’язок з Полтавською, що поділялася на дві частини — одна збиралася в маєткові Тагамлику, друга в передмісті Полтави, на Тернівщині, що належала членові ген. суду Тарновському. [61, с. 36—39]
Бесіда
1) Які причини зумовили виникнення масонства?
2) Визначте основну мету діяльності масонів.
3) Із яких верств населення складалися масонські ложі?
4) Укажіть назви масонських лож, а також українські міста й селища, у яких вони діяли.
5) Назвіть прізвища учасників масонських лож в Україні.
Варіант ІІ
Повідомлення учня
Учень виступає із повідомленням за темою «Масонський рух в історичній ретроспективі».
Матеріал для повідомлення
Орден масонів (або «вільних каменярів», від англ. maçon — каменяр, муляр; фр. francmagonnerie — вільномулярство) виріс на ґрунті багатовікової духовної культури людства й увібрав у себе історичний досвід багатьох поколінь. Витоками своєї світоглядної системи, настояної на загальнолюдському ідеалі, масони вважали духовну спадщину Вавилона, Єгипту, Еллади. У ній присутні елементи іудаїстської, християнської та ісламської ідеологій, її квінтесенцією є традиційний масонський лозунг: «Свобода, рівність, братерство».
Свою організаційну структуру орден масонів запозичив від середньовічних цехів — точніше, від корпорації каменярів-будівельників. Його основною ланкою стала ложа («майстерня»), керована венераблем. Спершу масонство було космополітичним релігійно-етичним рухом, що ставив на меті моральне вдосконалення людини без урахування її віросповідання та національності, проте на порозі Нового часу адепти «королівського мистецтва» (таку самоназву взяли масони після вступу до їхнього ордену в XVII ст. графа Нассаутського Вільгельма, принца Оранського) значною мірою переключилися на завоювання політичної та релігійної свободи, на пропаганду своїх ліберальних ідей.
Традиційною датою появи масонства є 1717 р., коли ложі Англії об’єдналися в єдину організацію — Велику Ложу, чи Великий Схід Англії. Ця організація проголосила себе материнською ложею всіх масонських «майстерень» світу. З Англії масонство дуже швидко поширилося на інші країни Європи, Америки та Азії.
Поступово в масонстві склався ряд напрямів, зумовлених існуючими відмінностями в ідеологічних принципах, цілях і завданнях руху, обрядовості (передусім у кількості ступенів «втаємничення». У Європі основними напрямами вільномулярства у XVІІІ—XІX ст. були Великий Схід Франції (33 ступені посвяти) та шотландський (18 ступенів посвяти). У тісному зв’язку з масонством перебували релігійно-спекулятивні течії — тамплієрство, розенкрейцерство, мартинізм тощо.
Масонство французького напряму відмовилося від ряду католицьких догм, посіло позицію войовничого антиклерикалізму, тому вступило в гострий конфлікт із церквою.
Хоч статутні вимоги масонської організації декларують її невтручання в політичне життя, «вільні каменярі» брали активну участь у революційних та національно-визвольних рухах (в Англійській революції середини XVII ст., Великій французькій революції 1789—1794 рр., польському повстанню кінця XVІІІ ст., революції в Південній Америці, європейських революціях середини ХІХ ст., боротьбі Італії за незалежність, Лютневій революції 1917 р. в Росії). [31, с. 2—3]
Випереджальне завдання
Під час розповіді вчителя складіть схему «Масонські ложі в Україні».
Розповідь учителя
Масонський рух в Україні розгорнувся пізніше, ніж у країнах Західної Європи, у середині ХVІІІ ст. В Україну масонство проникло через Польщу, Російську імперію та безпосередньо з країн Західної Європи. Масонські ложі були першими опозиційними царизму таємними організаціями. В Україні масонський рух мав переважно політичний характер.
До масонських лож належали в основному представники українських старшинсько-шляхетських родин та інтелігенція — лікарі, архітектори, письменники, науковці, а також купці. Тобто масонами ставали переважно представники соціальної еліти. Тому масонський рух здебільшого поширювався в містах та містечках. Протягом ХVІІІ—ХІХ ст. масонські ложі діяли в ряді українських міст, зокрема в Києві, Житомирі, Одесі, Харкові, Кременчуку, Полтаві, Немирові, Дубно, Львові, Самборі.
Діяльність масонів в Україні певною мірою сприяла розвитку українського національного руху, слов’яно-федералістичних ідей. Масонські ідеї та організаційні засади вплинули на діяльність Кирило-Мефодіївського братства та на декабристський рух в Україні.
Заборона в 1822 та 1826 р. царським урядом масонських лож не спричинила ліквідацію масонських лож, масонський рух став більш законспірованим.
(Спираючись на матеріали таблиці (спроектована на мультимедійну дошку або виготовлена у вигляді плаката) та супроводжуючи розповідь роботою з картою, назвати основні масонські ложі, їхніх керівників та членів, схарактеризувати їхню діяльність.)
Робота з документом
Опрацюйте уривок із документа, дайте відповідь на запитання.
АКАДЕМІК ВУАН С. ЄФРЕМОВ ПРО ФЕДЕРАЛІСТИЧНІ ІДЕЇ УЧАСНИКІВ ТОВАРИСТВА ОБ’ЄДНАНИХ СЛОВ’ЯН ТА ЇХНЄ УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПІДҐРУНТЯ
Ідеологію «З’єднаних Слов’ян» розроблено в статуті Товариства, що подав зібранню членів його П. Борисов на з’їзді в Млинищах на початку вересня 1825 р. Статут цей у Горбачевського переказано так:
«Общество имело главной целью освобождение всех славянских племен от самовластия; уничтожение существующей между некоторыми из них национальной ненависти и соединение всех обитаемых ими земель федеративным союзом. Предполагалось с точностью определить границы каждого государства, …ввести у всех народов форму демократического представительного правления, составить конгресс для управления делами Союза и для изменения, в случае надобности, общих коренных законов, предоставляя каждому государству заняться внутренним устройством и быть независимым в составлении частных своих узаконений».
Спинившись далі на обов’язках кожного члена товариства сприяти промисловості, моральності й освіті в державі, а також і на особистих повинностях членів, «правила» переходять до тактики Товариства.
«Убеждение в сих правилах заставляло славян выводить следующие заключения: никакой переворот не может быть успешен без согласия и содействия целой нации: посему прежде всего должно приготовить народ к новому образу гражданского существования и потом уже дать ему оный… Хотя военные революции быстрее достигают цели, но следствия оных опасны: они бывают не колыбелью, но гробом свободы, именем которой совершаются».
Відповідно до цього кожному членові ставиться в повинність дбати про викуп кріпаків, про народну освіту, а також провадити серед народу та солдат пропаганду в дусі переказаних тут правил. Але й під час пропаганди члени не повинні були спускати з ока, що «свобода покупается не слезами, не золотом, но кровью», і мати на увазі останній засіб, себто збройне повстання. Проте слова «ты еси славянин», начертані в катехізисі П. Борисова, вимагали й особливої уваги до питаннів національних. Розв’язувано їх федерацією, що мала об’єднати «общим союзом и единообразным республиканским правлением, но без нарушения независимости каждого, восемь славянских колен, означенных на осьмиугольной печати их: Россию, Польшу, Богемию, Моравию, Далмацию, Кроацию, Венгрию с Трансильванией, Сербию с Молдавией и Валахией». Власне ті правила були лебединою піснею «З’єднаних Слов’ян». Поєднавшись з Південним Товариством, вони тим самим втягнуті були у вир прудко розгортуваних подій і незабаром спокутували свої заміри, десятиліттями конаючи на засланні. «С сего времени, — завважає згаданий історик Товариства, — Славянский союз существовал только в мыслях и сердцах немногих, которые не могли забыть возвышенной и великой, хотя, может быть, по мнению некоторых, мечтательной идеи федеративного союза славянских народов».
На цій епітафії Товариству від учасника його не можемо заспокоїтися ми, нащадки, бо бачимо тепер і те, що не видно було сучасникам. Це, коли не згадувати наших федералістів XVII віку, як Баранович, Галятовський, було перше на українському ґрунті виразне формулювання федеральної ідеї. Як і кожен початок, має вона багато ще не договореного, не додуманого й не доміркованого, не доробленого, абстракція ще горує над конкретними завданнями, бо раз у раз легше буває брати справу загально, ніж одягти її в живу плоть і живою кров’ю налляти. Зокрема, бачимо, що «восьмиріжній» печатці «З’єднаних Слов’ян» бракує ще принаймні двох ріжків, і з них найближчого і найреальнішого до наших політиків. України як нації вони ще не згадують у своїх слов’янських комбінаціях, хоча «народ» вже чільне займає в них місце. Отже, небагато, може, ще треба було думати, щоб логічно дійти думки про те, який же на Україні народ повинні брати у своїх комбінаціях справжні демократи і народолюбці, бо власне цей тип панував у Товаристві «З’єднаних Слов’ян». І ми тепер, на віддалі цілого століття, можемо сказати, що ця думка вже викльовувалася з-під товстої шкаралупи абстракцій та недодуманості. Київські «Слов’яни» 1825 року стояли на добрій путі.
…І нехай що говорять скептики, а загальне підґрунтя тодішніх настроїв вимальовується з столітньої перспективи цілком ясно.
Цим підґрунтям була ідея українського відродження, що виникла з самих підстав тодішнього українського життя й непереможно тягла людей з демократичних і демократизованих класів назад до народу, конкретного українського народу. З цих причин сталося літературне відродження України, ці ж причини владно і неминуче провадили й до політичного відродження, що, своєю чергою, нерозривно зв’язане було з великою соціальною проблемою. Всі оті полупанки, діти духовенства, козацькі сини — різночинці того часу — занадто далекі були від суто панських настроїв місцевої і наїзжої аристократії та магнатства, і крик «Да погибнет различие сословий!», що лунав на зібраннях «З’єднаних Слов’ян», не був позою, як не було в їхніх устах фразою вимагання зі знайденого у Борисова «катехизиса»: «не желай иметь раба, когда сам рабом быть не хочешь». І кадет Котляревський, починаючи писати мовою кріпака свою невмирущу «Енеїду», і мандрований під чужим ім’ям збирач етнографічного матеріалу Ходаковський, і оті підпоручники та юнкери, що викохали мрію про визволення і федерацію слов’ян, — усі вони власне одній справі служили, кожен у своїй сфері та відповідно до своїх уподобань і темпераменту. Та справа була — повне і всебічне визволення українського народу. І вона, по упливі довгої сотні років, єднає наше покоління з тими мрійниками й ентузіастами, серед яких не знайшлося жодного Симеона, щоб на свої очі побачив те, що бачить наше покоління.
Так, наші мрійники з 1825 року на правдивій і добрій стояли дорозі… Так власне зрозуміли їх і оцінили наступні покоління, що стоять нерозривними кільцями між ними і нами. Так оцінили їх Кирило-Мефодіївські мрійники 1847 року, а між ними Костомаров, кладучи в основу своїх федералістичних і визвольних концепцій думки «З’єднаних Слов’ян», але піджививши їх національною ідеєю. Так, опісля вже, оцінив їх і один з найвизначніших братчиків, Шевченко, пишучи у своєму щоденникові про «перших благовісників свободи». Так оцінив і великий небіж юнкера Драгоманова Мих. Петр. Драгоманов, висліджуючи науково нитки, що зв’язували отих «благовісників» з пізнішими поколіннями… Отже, ми тут, на Україні, мали свою декабристську легенду. Центральне в ній місце і постаті — не ефектна картина подій на Сенатському пляцу і не титуловані вершки тодішнього громадянства, а невидима, буденна робота для освідомлення і визволення «рабів», для повалення «различия сословий», для вільного життя; і героями в ній були скромні підпоручники та юнкери, тодішня українська молодь… Завдання наших днів цю принадну легенду науково висвітлити й одягти в шати історичної правди… [61, с. 39—42, 50]
Запитання до документа
Якими фактами та висновками академік С. Єфремов доводив наявність українського національного підґрунтя в діячів Товариства «З’єднаних слов’ян»?
Робота з картою
На карті покажіть міста, у яких діяли масонські ложі.
Самостійна робота з підручником
Самостійно опрацюйте матеріал підручника, у якому йдеться про діяльність Малоросійського таємного товариства, дайте відповіді на запитання.
1) Якою була мета діяльності Малоросійського таємного товариства?
2) Назвіть членів товариства. Що вам про них відомо?
2. Україна в програмних документах декабристів
Бесіда на повторення
Що вам відомо з курсу всесвітньої історії про діяльність декабристів у Російській імперії?
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Розповідь учителя
У розповіді йдеться про створення в Петербурзі «Союзу порятунку», його реорганізацію в «Союз благоденства», розкол останнього на дві організації — «Південне товариство» на чолі з П. Пестелем та «Північне товариство» на чолі з М. Муравйовим.
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення поняття «федерація».
Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що складається з ряду держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнодержавними, має власні законодавчі, виконавчі й судові органи.
Робота в парах
Методичний коментар — див. урок № 6.
Картка 1
«Руська правда» П. Пестеля. Російська імперія мала перетворитися на централізовану унітарну державу з республіканською формою правління. Проголошувалися необхідність повної ліквідації самодержавного ладу, встановлення правової рівності громадян, проведення земельної реформи, наділення селян земельними ділянками без викупу, запровадження необхідного права на придбання землі в приватну власність. П. Пестель відмовлявся визнати за народами, які населяли Російську імперію, право на окреме державне існування.

Картка 2
«Конституція» М. Муравйова. Росія проголошувалася конституційною монархією з федеративним устроєм за зразком США. У майбутньому адміністративно-політичному устрої серед «держав» і «областей» федерації планувалося створення Української і Чорноморської «держав» (із центрами, відповідно, у Харкові та Києві). Народ визначався як джерело найвищої влади й наголошувавалося на громадянській рівноправності. Передбачалося викорінити кріпацтво, скасувати стани, утвердити свободу совісті, зібрань.

Завдання
Порівняйте, яке місце відводилося Україні в програмних документах Північного й Південного товариств. Зробіть висновки.
3. Повстання Чернігівського полку
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Самостійна робота
Самостійно опрацюйте відповідний матеріал підручника та історичних документів, виконайте завдання.
Роздавальний матеріал
1. ПРО ПОЧАТОК ПОВСТАННЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ І НАДІСЛАННЯ РОЗВІДУВАЛЬНОЇ ГРУПИ ДО ПОВСТАНЦІВ У КИЇВ (ЗА СВІДЧЕННЯМ НА ДОПИТІ 2 СІЧНЯ 1826 р. ЗААРЕШТОВАНОГО СОЛДАТА ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ ОЛЕКСІЯ ФЕДОРОВА)
1825 року, грудня 29 числа, як він чув від солдатів, приїхав на ротний двір полковий командир і, зупинившись в квартирі ротного командира Кузьміна, поставив біля квартири Муравйова караул; скоро надійшов до полкового командира поручик Щепила, не скидаючи капелюха, ввійшов так у квартиру, але коли перший став останньому говорити, тоді Щепило, скинувши з себе капелюха, вихопив у вартового рушницю, почав полкового командира колоти, а Муравйов, коли прийшов, бив його прикладом; полковник однако ж вирвався і втік. Після зібрана була рота і вийшла у Васильків, залишивши на квартирах ранці, ківера та інші речі, а деякі із тих речей брали з собою, всі без винятку взяли рушниці і сумки з патронами. Після зібрання полку у Василькові при прапорах полковий священик читав катехізис і після заряжання рушниць пішли до Житомира, а його, Федорова, та інших трьох рядових послали з Мозалевським до Києва, куди, прибувши 31 грудня увечері, були всі, крім нього, Федорова, на пивоварні, а потім поїхали на Поділ, де Мозалевський, залишаючись на візку, надсилав з них Прокоф’єва відшукувати майора Тамбовського чи Муромського полків, призвіще якого не пам’ятає (для того, щоб дізнатися про нього); надсилав Прокоф’єва до полкової канцелярії, проте, не знайшовши, заїздили в трактир; сам Федоров залишався біля коней, після Мозалевський надсилав Сафронова з якимись паперами, а потім виїхали в Борщагівку, де взяті і доставлені у Київ. На шинелях у нього, Федорова, та в інших трьох рядових еполети відрізані за наказом Мозалевського для того, щоб не довідались, якого вони полку. [61, с. 45—46]
2. ПОРАЗКА ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ В БОЮ З ВІРНИМ ЦАРИЗМУ ВІЙСЬКОМ
(ЗА СПОГАДАМИ ДЕКАБРИСТА І. ГОРБАЧЕВСЬКОГО)
Як тільки колона вийшла з околиці і зробила не більше чверті версти, гарматний постріл вразив слух здивованих солдатів, які побачили на досить значній віддалі гармати, прикриті гусарами. За цим пострілом послідувало декілька інших, але жоден з них не завдав найменшої шкоди колоні: можливо, стріляли холостими зарядами. Полк ішов уперед.
Муравйов наказав оглянути гвинтівки і приготуватися до бою. Наказ цей підбадьорив солдатів, але запал збудженої мужності був зупинений справжніми гарматними пострілами. Перший картечний постріл поранив і вбив кількох чоловік. С. Муравйов хотів викликати стрільців: новий постріл поранив його у голову; поручик Щепила і декілька рядових впали на землю мертвими. С. Муравйов стояв, ніби оглушений. Кров текла по його обличчі, він зібрав всі свої сили і хотів зробити потрібні розпорядження, але солдати, бачучи його скривавленим, завагалися: перший взвод кинув рушниці й розсипався полем; другий наслідував його прикладу; решта, зупинившись, самі собою, здається, готувалися дорого продати своє життя.
Кілька влучних картечних пострілів змінили цей намір. Дія їх була вбивчою. Багато солдатів померло в лавах своїх товаришів. Кузьмін, Іполит Муравйов були поранені. Бистрицький одержав сильну контузію, від якої ледве міг триматися на ногах. Мужність солдатів похитнулася: Сухінов, Кузьмін і Соловйов доклали всіх зусиль для відновлення їхніх колишніх надій і бадьорості. Останній, бажаючи подати собою приклад і запалити їх своєю хоробрістю, показував явну зневагу до життя, ставав під самі картечні постріли і кликав їх уперед; але все було марно.
Вигляд вбитих і поранених, відсутність С. Муравйова завдали рішучого удару мужності повсталих чернігівців: вони, кинувши рушниці, побігли в різні боки. Один ескадрон гусарів переслідував втікачів, які розсипалися полем; інший оточив офіцерів, які залишилися на місці, що займала раніше колона, між пораненими і вбитими.
…Коли надія на успіх пропала, Іполит Муравйов, поранений, стікаючи кров’ю, відійшов кілька кроків від згубного місця, і майже в той же самий час, коли гусар наскочив на нього, він прострілив собі череп і упав мертвий до ніг коня гусара. За наказом генерала Гейсмара гусари оточили офіцерів і поранених солдатів й відібрали в них зброю.
Таким чином закінчилося згубне для багатьох повстання Чернігівського полку. Близько 60 чоловік і 12 селян, які знаходилися в обозі, було вбито або тяжко поранено. Поручик Щепила помер в лавах; С. Муравйова було поранено в голову; Іполита Муравйова в ліву руку, Кузьміна в плече навиліт; всіх троїх картеччю. Бистрицький одержав сильну контузію правої ноги: шинель Бестужева була прострілена в кількох місцях. Це стало доказом того, під яким убивчим вогнем знаходився Чернігівський полк і наскільки мало думали офіцери про своє життя. Ходили чутки, нібито гусари зробили атаку на беззбройних чернігівців і рубали їх без пощади. Обов’язок істини змушує сказати, що це зовсім не справедливо…
О 5 годині вечора 3 січня полонених офіцерів і солдатів було привезено під посиленим конвоєм у село Триліси: С. Муравйова, брата його Матвія, Соловйова, Кузьміна, Бистрицького, Бестужева-Рюміна і солдатів, розжалуваних з офіцерів, — Грохольського і Ракузу — було всіх разом поміщено у корчмі в одній великій кімнаті, а за перегородкою знаходилась караульня. Всередині і біля корчми були розставлені вартові. Нижніх чинів було розміщено по різних селянських хатах під суворою вартою.
Незабаром після приїзду у Триліси помер Кузьмін справді геройською смертю. Він, одержавши рану під час бою, незважаючи на пекучий біль, приховував його з наміром позбавити себе життя пістолетом, який сховав у рукаві своєї шинелі, і, вичікавши зручну хвилину, вдався до його згубної допомоги. Таким чином закінчив життя один із найвідважніших подвижників С. Муравйова. Сила волі, твердість душі були відмітними рисами його характеру…
О 4 годині пополудні полонені прийшли у Білу Церкву і були здані 18-му єгерському полку, який на той час прийшов у це містечко з міста Богуслава. С. Муравйова і Бестужева-Рюміна було заарештовано поодинці, а Матвій Муравйов та інші офіцери залишилися разом. Нижні чини утримувались у селянських хатах і були тут заковані у кайдани, зроблені зі ста пудів заліза, пожертвуваного графинею Браницькою, яка на цей раз забула про свою скнарість.
5 січня розпочалося слідство… [61, с. 47—49]
Запитання до документів
1) Дайте відповіді на питання, сформульовані перед прочитанням тексту.
2) Коли, де і за яких умов відбулося повстання Чернігівського полку?
3) Дайте оцінку рівня підготовленості та продуманості дій повстанців.
4) Визначте історичне значення повстання Чернігівського полку.
4. Польське повстання 1830—1831 рр. та Україна
Завдання
Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.
Робота над формуванням понять
Запишіть у зошиті визначення поняття «Листопадове повстання».
Листопадове повстання (29 листопада 1830 — 8 вересня 1831 р.) — національно-визвольне повстання поляків проти Російської імперії за відновлення незалежності Польської держави.
Випереджальне завдання
Під час розповіді вчителя заповніть схему «Польське повстання 1830—1831 рр. та Україна».
Розповідь учителя
У липні 1830 р. у Франції вибухнула революція, яка спричинила ланцюгову реакцію. Наприкінці серпня 1830 р. спалахнула революція в Бельгії, яка тоді входила до складу Голландії, і в жовтні Бельгія проголосила незалежність. Під впливом переможних революцій у Франції та Бельгії поляки почали підготовку до повстання.
(Назвати причини Польського повстання, перебіг основних подій, участь українського населення в повстанні, місце України в планах польського Національного уряду, завершення та наслідки повстання.)
ЗРАЗОК СХЕМИ «ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830—1831 рр. ТА УКРАЇНА»

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ СХЕМИ
1. Причини повстання
Повстання вибухнуло на хвилі європейського революційного й національного рухів, спрямованих проти домінування Російської, Австрійської та Прусської імперій. Причини: порушення дарованої російським імператором Олександром І Конституції Королівства Польського, придушення ліберальної польської опозиції та патріотичних організацій, запровадження цензури.
2. Привід до повстання
Поширення чутки про відправку польського війська на придушення Лютневої революції 1830 р. у Франції.
3. Місце України в планах поляків
Національний уряд, очолюваний князем А. Чарторийським, на початку 1831 р. схвалив програму боротьби за відновлення Польської держави в кордонах 1772 р. У ці дні вперше з’явилося звернене до всіх гноблених Російською імперією народів гасло «За нашу і вашу свободу!». Навесні 1831 р. вибухнуло повстання польського населення на Правобережній Україні. На українських землях польські повстанці, які були переважно шляхтичами-землевласниками, зустріли значну опозицію з боку селянства. Поляки перетворили Крем’янецький ліцей на центр революційної діяльності. Тому царський уряд закрив навчальний заклад, який за рівнем наближався до Віленського університету, а бібліотеку, що налічувала до 50 тис. книжок, згодом було передано до відкритого в 1834 р. Київського університету.
4. Завершення повстання
Не витримавши штурму російських військ, Варшава 8 вересня 1831 р. змушена була капітулювати.
5. Доля учасників повстання
Царський уряд вдався до жорстоких репресій проти учасників повстання, скасував Конституцію Королівства Польського, запровадив воєнний стан. Щоб у майбутньому не допустити таких збройних виступів, царат невпинно збільшував військові залоги в Україні, особливо на Правобережжі, а в Києві було побудовано фортецю. Для контролю за рухом населення було запроваджено обов’язкові паспорти.

Метод «Мозковий штурм»
Методичний коментар — див. урок № 2.
Визначте історичне значення Польського повстання 1830—1831 рр.
V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу
Робота з картою
Покажіть на карті українські міста й території, пов’язані з участю України в російському визвольному та польському національно-визвольному рухах у 20—30-ті рр. ХІХ ст.
Дидактична гра «Що? Де? Коли?»
Методичний коментар. Учні об’єднуються у три команди: команда І складає запитання (записує на окремих аркушах), що починатимуться зі слова «Що …?», команда ІІ — «Де …?», команда ІІІ — «Коли …?». Підготовлені запитання розкладені на вільній парті. Учасники команд по черзі беруть аркуш із запитанням і дають на нього відповідь. Переможе та команда, яка дасть найбільше правильних відповідей. Учитель оцінює сформульовані запитання й відповіді учнів.
VI. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки:
у другій половині ХVІІІ — ХІХ ст. під впливом західних ідей в Україні утворюються масонські ложі — перші опозиційні царизму таємні організації, що складалися з інтелігенції;
повстання декабристів у 1825 р., метою якого було повалення самодержавства, викликало симпатії українців. Однак українських діячів не влаштовувало те, що відродження незалежної України не входило до політичної програми декабристів;
протягом 1830—1831 рр. відбувалося Польське повстання, метою якого було утвердження незалежної Польщі. Незважаючи на поразку, на думку історика Л. Зашкільняка, повстання сприяло зростанню національної самосвідомості поляків, утвердженню ідеї національної державності, поширенню демократичних настроїв, що проявилися в прагненні здійснення соціальних реформ. Європейська громадська думка із симпатією поставилася до боротьби поляків із російським самодержавством, та польське питання від того часу ототожнювалося зі справою боротьби проти реакції й абсолютизму за свободу й демократію в Європі.
VІI. Домашнє завдання
1) Опрацюйте текст підручника.
2) На контурній карті різними кольорами позначте та підпишіть центри суспільно-політичного руху України («Малоросійське товариство», управу «Союзу благоденства», управу Південного товариства декабристів, товариства «З’єднаних слов’ян», управи Польського патріотичного товариства); позначте головні центри повстання декабристів в Україні; зафарбуйте регіони поширення Польського повстання 1830—1831 рр. в Україні.
3) Складіть тест на десять запитань за темою «Російський визвольний та польський національно-визвольний рухи на українських землях у 20—30-ті рр. ХІХ ст.».
4) Відвідайте з екскурсією один із центрів декабристського руху (м. Кам’янка, Черкаська обл.).
Категорія: Історія України 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 2035 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: