Головна » Статті » Середня школа » Історія України 8 клас (нова програма)

Урок № 21 Тема. Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Події 1648—1649 рр.

Урок № 21

Тема. Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Події 1648—1649 рр.

Мета: з’ясувати передумови Національно-визвольної війни; розповісти про Б. Хмельницького та його сподвижників, перші битви Національно-визвольної війни; охарактеризувати події початку війни; пояснити, у чому полягала висунута Б. Хмельницьким програма побудови Української козацької держави; охарактеризувати Збаразько-Зборівську кампанію, її результати та наслідки; визначити за картою напрямки походів українського війська в 1648—1649 рр., територію Української козацької держави за Зборівським договором та сусідніх держав; розвивати історичне мислення учнів, формувати вміння розглядати історичні події в конкретно-історичних умовах; виховувати у школярів кращі моральні якості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні терміни та поняття: Національно-визвольна війна.

Основні дати та події: 22 січня 1648 р. — початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.; 1648—1657 рр. — Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.; 5—6 травня 1648 р. — битва на Жовтих Водах; 16 травня 1648 р. — битва під Корсунем; 11—13 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями; червень—серпень 1649 р. — облога Збаража; 5—6 серпня 1649 р. — битва під Зборовом; 8 серпня 1649 р. — укладення Зборівського договору.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності

II. Вивчення нового матеріалу

Актуалізація опорних знань

Наведіть факти погіршення соціально-економічного становища та національно-релігійних утисків українського населення від польської влади.

Якими були причини козацько-селянських повстань у 20—30-х рр. XVII ст.?

Передумови та причини Національно-визвольної війни.

І варіант

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

Під час коментованого читання вчитель акцентує увагу учнів на кожній передумові або причині Національно-визвольної війни й розкриває їх зміст.

II варіант

Розповідь учителя

Найважливішою подією української історії XVII ст. стала Національно-визвольна війна українського народу, що була обумовлена загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства, які спричинили передумови початку війни.

Завдання

1) Наведіть факти погіршення соціально-економічного становища та національно-релігійних утисків українського населення польською владою.

2) Якими були причини козацьких виступів у 20—30-х рр. XVII ст.?

Розповідь учителя

У цей час надзвичайно ускладнилася ситуація в соціально-економічній сфері. Унаслідок зростання в Україні землеволодінь польської шляхти селяни втрачали землю і ставали кріпаками. Значно погіршилося також становище міщанства й реєстрових козаків. Критичним було становище в національно-релігійній сфері. Усіляко обмежувалися можливості українців вживати рідну мову. Один за одним в Україні з’являлися католицькі костьоли, монастирі та єзуїтські колегіуми. Незважаючи на проголошувану владою свободу віросповідання, не припинялися утиски православних. У тогочасній Україні саме релігійні утиски були чинником, що об’єднував представників різних верств у їхніх протестах проти польської влади.

Робота з документом

Б. Хмельницький про основну причину Національно-визвольної війни

Причиною, яка спонукала козаків піднятися війною проти ляхів, було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й доми, не те, що позбавляли їх земної батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ.

Запитання до документа

1) У чому Б. Хмельницький вбачав основну причину війни українців із поляками?

2) Наведіть приклади боротьби українців за православну віру в першій половині XVII ст.

Цікаво знати

У роки Національно-визвольної війни кожна з воюючих сторін намагалася надати своїм діям вигляд боротьби за віру. До Б. Хмельницького із Греції прибув митрополит Й. Коринфський і привіз меч, освячений у Єрусалимі на Гробі Господньому. Це означало, що православна церква в Османській імперії вбачала в українських козаках, яких очолював гетьман, борців за православну віру. Зі свого боку, до короля Речі Посполитої Я. Казимира прибув спеціальний легат, який передав йому від Папи Римського освячений меч і благословіння на війну з козаками, оскільки це є боротьба за інтереси католицької церкви проти схизматиків (православних).

Розповідь учителя

У політичній сфері відсутність власної державності, втрата еліти через полонізацію та окатоличення призвели до того, що український народ за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої не мав перспектив для повноцінного розвитку. Назрівали також психологічні передумови до вибуху Національно-визвольної війни. Ступінь і характер насильства в діях панів, орендарів, урядовців і католицького духовенства під час придушення козацьких виступів попередніх років викликали в українському суспільстві гнів щодо гнобителів і прагнення помститися за заподіяні кривди.

Робота з термінами та поняттями

Національно-визвольна війна (боротьба) — рухи поневолених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. — це боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького за визволення від польсько-шляхетського панування.

На підставі передумов Національно-визвольної війни сформувалися її причини:

— незадоволення різних верств населення України швидким зростанням у країні земельних володінь польських магнатів та шляхти;

— посилення національно-релігійних утисків православних українців;

— невідповідність між фактичним набуттям козацтвом політичного лідерства в українському суспільстві й обмеженнями, що накладалися на нього владою за «Ординацією» 1638 р.;

— слабкість вищої державної влади Речі Посполитої (короля й сейму), які навіть за наявності бажання не мали достатніх повноважень і авторитету, щоб контролювати дії польських магнатів і шляхти в Україні.

Завдання

Складіть схему «Причини і передумови Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.».

Зразок схеми

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Передумови

Причини

Формування української нації раннього Нового часу, яка в межах Речі Посполитої фактично не мала шансів на повноцінний розвиток. Перетворення українського козацтва на провідну політичну силу, яка внаслідок загострення протиріч між інтересами України і великодержавними амбіціями Польщі відігравала роль суспільного детонатора. Поширення в Україні ідей боротьби за національну незалежність і особисту свободу людини, що набули в цей час поширення в Європі

Посилення соціально-економічного гноблення селян, міщан, козаків, яке дедалі більше ототожнювалося з польським пануванням. Посилення національно-релігійного гніту внаслідок відверто дискримінаційної політики Речі Посполитої: утиски православної церкви, усунення українців від участі в міському самоврядуванні, обмеження щодо української мови й освіти тощо. Перетворення репресивної політики польської влади на «зразок» у боротьбі українців за свої станові інтереси: орієнтація на силові засоби захисту своїх прав. Прагнення народу помститися шляхті за наругу над ним

Б. Хмельницький та його соратники.

Розповідь учителя

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. тривала від лютого 1648 р. до серпня 1657 р. (існують й інші думки щодо періодизації війни; деякі історики називають її революцією, що тривала до 1676 р.). Ця війна мала національно-визвольний, релігійний та соціальний характер. Її рушійною силою були козаки, міщани, селяни, православне духовенство, частина дрібної української шляхти. Очолював їх Б. Хмельницький.

Постать в історії

Богдан (Зиновій) Хмельницький (1595—1657) — гетьман України, творець Української козацької держави. Місцем його народження вважається хутір Суботів. Походив він із дрібної української шляхти. Освіту здобув в одній із київських шкіл та у Львівській єзуїтській колегії. Із юнацьких років Б. Хмельницький перебував на військовій службі. У 1620 р. разом із батьком брав участь у поході польського війська до Молдавії проти турків. У битві під Цецорою батько загинув, а Богдан потрапив до турецького полону, із якого його викупили запорожці. Повернувшись, він вступив до реєстрового козацького війська, згодом став писарем. Брав участь у походах проти Кримського ханства, а в часи повстань 30-х рр. XVII ст. виступав на боці козаків.

У січні 1648 р. очолив Національно-визвольну війну. Під час боротьби проявив себе як досвідчений полководець, талановитий дипломат і видатний державний діяч. Осмислюючи досвід визвольних змагань, сформулював ідею створення незалежної Української держави в її етнічних межах і розпочав її реалізацію. Домігся визнання Української козацької держави як суб’єкта міжнародного права. Помер у Чигирині й був похований у Суботові в Іллінській церкві.

Робота з таблицею

Періодизація Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

Період

Зміст

1648—1649 рр.

Наростання визвольної боротьби. Визнання урядом Речі Посполитої певної самостійності за Україною

1650—1653 рр.

Тривала й виснажлива боротьба між козацтвом і поляками, що не принесла успіху жодній зі сторін

1654—1655 рр.

Надання Московською державою військової допомоги Україні. Успішне завершення українсько-московськими військами літньо-осінньої кампанії 1655 р. в Україні

1656—1657 рр.

Укладення Україною військового союзу зі Швецією та Трансильванією. Спільні дії козацтва зі шведською та трансильванською армією проти Польщі

Розповідь учителя

Створити з повсталих селян і козаків боєздатну армію, яка боролася за визволення України, Б. Хмельницький зміг, спираючись на своїх сподвижників. Серед них були представники різних станів — козацтва, української шляхти, міщан. У роки війни вони стали талановитими воєначальниками, будівничими держави, дипломатами.

До найближчого оточення гетьмана належали Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Іван Гиря, Матвій Гладкий, Філон Джеджалій, Максим Кривоніс, Іван Виговський, Антон Жданович, Федір Вешняк та ін.

Зверніть увагу!

Погляди соратників Б. Хмельницького з багатьох питань відрізнялися. Одні з його товаришів були досить поміркованими, інші — налаштованими радикально. Проте Б. Хмельницький зміг згуртувати їх навколо ідеї боротьби за визволення України.

Початок війни.

Розповідь учителя

Приводом до початку повстання, що переросло в Національно-визвольну війну, стала особиста кривда, заподіяна Б. Хмельницькому чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським. Зі своїми слугами він пограбував та зруйнував родинний хутір Б. Хмельницького Суботів, забрав його дружину та жорстоко побив малолітнього сина.

Звернення Хмельницького до суду й навіть до короля з вимогами покарати нападника не мали результатів. Не знайшовши справедливості, він приєднався до козацької старшини, яка таємно обговорювала план збройного повстання проти польської влади в Україні. Протягом вересня 1647 р. Хмельницький розробив план виступу проти Речі Посполитої. Повстання вирішили розпочати в листопаді 1648 р. захопленням Трахтемирова, де перебував урядовий комісар реєстрового козацтва Яцек Шемберк. Домовилися також направити послів до кримського хана й турецького султана, щоб заручитися їхньою підтримкою.

Однак плани повстанців було видано полякам. Хмельницького заарештували й кинули до в’язниці в Чигирині. Звідти він утік завдяки допомозі чигиринського полковника Станіслава Кричевського та своїх друзів і подався на Запорожжя.

На початку січня 1648 р. Хмельницький із загоном прибічників прибув на Запорожжя й розташувався неподалік Січі. Порозумівшись із козаками, що перебували в залозі на Січі, 25 січня 1648 р. він без бою оволодів нею. При цьому значна частина реєстровців вирішила підтримати повстанців. Ці події вважаються початком Національно-визвольної війни. Невдовзі відбулася козацька рада, на якій Б. Хмельницького було обрано гетьманом Війська Запорозького.

Новообраний гетьман Б. Хмельницький звернувся з універсалами до українського народу, де закликав усіх небайдужих до долі своєї Вітчизни вступати до козацького війська для боротьби проти польського панування. Водночас посольство гетьмана в березні 1648 р. уклало договір про воєнно-політичний союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм III. Відповідно до нього, на допомогу козакам хан надсилав 6 тис. татарських кіннотників.

Здійснені заходи дозволили гетьману на кінець квітня 1648 р. зібрати 5 тис. козаків та 6 тис. татар. Проти них виступило польське військо, очолюване коронним гетьманом Миколою Потоцьким, що налічувало близько 18 тис. вояків, із яких 6 тис. становили реєстрові козаки.

Робота з документом

Із листа коронного гетьмана М. Потоцького до короля Владислава IV
про ситуацію в Україні (березень 1648 р.)

Згубне полум’я так розгорілося, що не було жодного села, жодного міста, у якому б не лунали заклики до сваволі й де б не чинилися замахи на життя й майно своїх панів… Козацькі старшини бажають також самостійно володарювати в Україні, укладати угоди з іноземцями і сторонніми господарями і робити все, що лише завгодно їх волі й бажанню.

Спочатку піднялось 500 бунтівників — сама по собі це жалюгідна сила, але проти них слід рушити цілу армію, бо ці 500 підняли бунт у змові зі всіма козацькими полками і зі всією Україною. За короткий час повстанців збільшилося до 3 тисяч. Але боронь Боже, щоб він [Хмельницький] пішов із ними в Україну. Тоді б ці 3 тисячі швидко зросли до 100 тисяч і нам вистачило б діла з ними.

Запитання до документа

1) Які факти наводить автор документа?

2) Яку інформацію можна отримати на підставі їх аналізу?

3) Чи можна стверджувати, що козаки, розпочавши повстання, відігравали роль національної еліти, яка відображала настрої більшої частини українського народу? Чому?

Зверніть увагу!

На відміну від козацьких виступів попередніх років, у 1648 р. боротьба проти польського шляхетського панування в Україні набувала великого розмаху і ставала всенародною.

Битви на Жовтих Водах та під Корсунем.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті та схеми битви)

Військо Речі Посполитої, зібране для боротьби з повстанцями, очолюване коронним гетьманом Миколою Потоцьким і польним гетьманом Мартином Калиновським, розташувалося в таборі між Корсунем та Чигирином. Коронний гетьман планував здійснити каральний похід на Запорожжя силами двох угруповань. Перше, очолюване сином М. Потоцького Стефаном, мало просуватися суходолом, а друге, що складалося переважно з реєстрових козаків на чолі з осавулами І. Барабашом та І. Караїмовичем,— на човнах по Дніпру.

Хмельницький завдяки чудово організованій розвідці вчасно довідався про цей план і вирушив із Січі навперейми С. Потоцькому. 19 квітня загони татарської кінноти, очолювані перекопським беєм Тугаєм, вступили в бій із поляками у верхів’ї річки Жовті Води, лівої притоки Інгульця. Невдовзі з основними силами підійшов гетьман і розпочав облогу польського табору. Кількість війська Хмельницького становила 14 тис. козаків, татарської орди — 20 тис. осіб, у поляків було 10 тис. вояків.

Через облогу С. Потоцький не мав можливості повідомити батька про напад. Тим часом у флотилії реєстровців, що підходила до Січі, прихильники гетьмана підняли повстання. Вони вбили Барабаша та Караїмовича і приєдналися до Хмельницького. Прибувши до Жовтих Вод, на бік гетьмана перейшли також реєстровики з табору С. Потоцького.

Опинившись у критичному становищі, поляки в ніч із 5 на 6 травня спробували прорвати оточення. Однак козаки й татари опівдні 6 травня розгромили їх вщент. Важко пораненого С. Потоцького взяли в полон татари, і дорогою до Криму він помер.

Здобувши блискучу перемогу на Жовтих Водах, Хмельницький вирішив негайно рухатися під Корсунь, щоб завдати удару по основних силах коронного та польного гетьманів. Магнатські загони поповнилися новими силами, і кількість польського війська досягла 12—14 тис. осіб.

Дізнавшись про наближення Хмельницького, поляки вирішили під прикриттям табору рухатися з-під Корсуня до Богуслава. На їхньому шляху в урочищі Горохова Діброва козаки, очолювані М. Кривоносом, влаштували засідку.

На світанку 16 травня польський табір, оточений возами у вісім рядів, рухався богуславським шляхом і натрапив на завали з дерев та викопані рови. Козацько-татарське військо атакувало табір і прорвало його оборону в трьох місцях. Чотиригодинна жорстока січа завершилася поразкою поляків.

Наростання визвольної боротьби. Битва під Пилявцями.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті та схеми битви)

Перемоги, здобуті Хмельницьким у перших битвах на Жовтих Водах і під Корсунем, мали важливе значення для розгортання визвольної боротьби. Вони були болючим ударом для польської армії, сприяли послабленню позицій влади Речі Посполитої в Україні. Швидко зростало повстанське військо. Протягом літа 1648 р. від польсько-шляхетського панування повстанці звільнили Лівобережжя.

Робота з документом

Із листа брацлавського воєводи Адама Киселя
до архієпископа Матвія Лубенського (правителя Речі Посполитої
на час «міжкоролів’я» після смерті Владислава IV)
про ситуацію в Україні після Корсунської битви

Військо наше розгромлене й розбите вщент… Раби тепер панують над нами; зрадник засновує нове князівство… Безумна чернь рада тому, що Хмельницький оберігає її, піддаючи вогню й мечу один лиш шляхетський стан, відчиняє міста, замки і, вводячи його туди, як тріумфуючого переможця, вступає в його підданство. Київ оголосив він своєю столицею… Орда стоїть проти нас; татарський кіш і табір цього нечестивого Тамерлана ще стоять під Білою Церквою. Одначе дійшли до нас вісті й чутки, що він бажає ще далі збільшити наші біди і свої успіхи. Уже й так воєводства Київське, Брацлавське, Чернігівське вважає своїми, погрожує Волині й Поділлю, а також і Руським землям…

Запитання до документа

1) Настрої якої верстви населення відображає автор документа? Якими вони є? Поясніть свою думку.

2) Наведіть факти з документа, що свідчать про ставлення українського населення до Б. Хмельницького.

3) Якими, за повідомленням автора документа, були подальші плани Б. Хмельницького?

Розповідь учителя

Війна поширилася також на Правобережжя. Черкаський полковник М. Кривоніс, якого направив сюди Хмельницький, за короткий час організував на Поділлі та півдні Волині 20-тисячну повстанську армію із селян та міщан. Вони визволили від поляків Полонне, Заслав, Острог, Тульчин, Вінницю, Брацлав, Немирів і десятки інших міст.

Одночасно із цим Україну охопила жорстока стихія селянської війни. Сповнені ненависті до своїх гнобителів, селяни винищували панів та їхні сім’ї, орендарів та урядників, не зважаючи на їхню національну належність та віросповідання. Селяни громили шляхетські маєтки, захоплювали орні землі та майно.

Після безплідних мирних переговорів у вересні 1648 р. воєнні дії відновилися. На Волині під Чолганським Каменем зосередилася 80—90-тисячна польська армія, у якій було 40 тис. вояків, а решта — обозні та слуги. Командували цим військом три воєначальники: Владислав-Домінік Заславський, Миколай Остророг та Олександр Конецпольський.

Б. Хмельницький рушив їм назустріч із військом, кількість якого сягала 100—110 тис. осіб, серед яких 50—60 тисяч становили досвідчені вояки, а решта — «селяни від плуга». Битва розпочалася 11 вересня 1648 р. неподалік містечка Пилявці поблизу Старокостянтинова боєм за греблю через річку Іква. Надвечір греблю захопили поляки. Наступного дня обидві сторони готувалися до вирішальної битви.

На допомогу Б. Хмельницькому 12 вересня прибула 5—6-тисячна орда буджацьких татар. Проте гетьману вдалося ввести в оману поляків, вдавши, що до нього приєдналися 30 тис. татар.

Уранці 13 вересня битва продовжилася. Українсько-татарське військо захопило греблю і, переправившись на лівий берег, стало тіснити поляків. У другій половині дня перевага була на боці війська Хмельницького. Надвечір серед поляків поширилися чутки, що українсько-татарські загони з’явилися в тилу табору. Виникла паніка. Кидаючи поранених, зброю і майно, поляки почали тікати, причому Заславський, Остророг і Конецпольський залишили табір першими.

Козакам дісталися десятки тисяч возів із майном, 92 гармати й навіть загублена під час втечі гетьманська булава В. Заславського. Перемога в битві під Пилявцями відкрила шлях для визволення з-під польського панування західноукраїнських земель.

Визвольний похід українського війська в Галичину.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті)

Звільнивши 16 вересня 1648 р. від поляків Старокостянтинів, Хмельницький скликав Старшинську раду, де було ухвалено рішення рухатися до Львова. Облогу міста Хмельницький розпочав 26 вересня, а вже 5 жовтня полк М. Кривоноса захопив Високий Замок. Під час переговорів, які розпочали з гетьманом жителі, Хмельницький погодився зняти облогу за відносно невеликий викуп.

16 жовтня Хмельницький рушив на Замостя — важливе місце на шляху до польської столиці Варшави. Підійшовши до мурів міста, він запропонував жителям здати Замостя за викуп, але отримав відмову й наказав брати його штурмом.

Три штурми міста були невдалими. Ситуацію ускладнювала загальна втома українсько-татарської армії, наближення зими, нестача коней, артилерії, боєприпасів та спалах епідемії чуми, від якої у грудні помер М. Кривоніс.

У цей час у Варшаві замість померлого у травні 1648 р. короля Владислава IV на престол було обрано його брата Яна Казимира. Невдовзі від нього до Хмельницького прибув посланець із пропозицією укласти перемир’я. 10 листопада спочатку Старшинська рада, а потім Загальна військова ради ухвалили рішення припинити воєнну кампанію й відступити «на Україну». 14 листопада військо гетьмана залишило околиці Замостя й рушило додому.

Програма побудови Української козацької держави.

Розповідь учителя

Керуючи визвольною боротьбою, у Б. Хмельницького одночасно формувалося уявлення про те, якою має бути майбутня вільна Україна. Уперше ідею створення автономної Української козацької держави, хоча й на обмеженій території, він висунув після Корсунської битви наприкінці травня 1648 р. Через Тугай-бея Б. Хмельницький передав коронному гетьману М. Потоцькому програму вимог до польської влади. Вона передбачала створення удільної держави під назвою Військо Запорозьке, підпорядкованої безпосередньо лише королю Речі Посполитої, із визначеними кордонами до Білої Церкви й Умані включно з Лівобережжям. Влада воєвод і старост щодо «королівщин», міст і містечок на її території скасовувалася. Однак Потоцький відмовився передавати ці вимоги до Варшави, пояснивши, що влада ніколи їх не задовольнить.

Наприкінці грудня 1648 р. Хмельницький після завершення походу в Галичину урочисто в’їхав до Києва. Його зустрічали київський митрополит Сильвестр Косов, єрусалимський патріарх Паїсій, що перебував тоді в Києві, тисячі киян та козаків. Через кілька днів єрусалимський патріарх благословив Хмельницького в Софійському соборі на війну з поляками.

На переговорах із польськими комісарами в Переяславі (лютий 1649 р.) і московським посольством Г. Унковського в Чигирині (квітень 1649 р.) Хмельницький у цілому оприлюднив програму побудови Української держави.

Він проголошував: «Виб’ю з лядської неволі ввесь руський народ. А що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу віру православну». Гетьман вважав, що Українська держава має стати незалежною від Речі Посполитої. Московський посол Г. Унковський повідомляв, що «гетьман і Військо Запорозьке і вся Русь Київська під владою польського короля й панів бути не хочуть». Хмельницький стверджував, що «нас Бог від них (Польщі й Литви) увільнив — короля ми не обирали й не коронували і хреста йому не цілували… і ми волею Божою цим від них вільними стали».

Майбутня Українська держава, на думку Хмельницького, мала виникнути в етнічних межах розселення українського народу. На переговорах із польськими комісарами він казав: «За границю на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам на Україні й Поділля і Волині; досить достатку в землі та князівстві своєму по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи».

Основою устрою Української козацької держави повинні були стати порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення. «Не постоїть мені нога жодного князя і шляхотки тут, в Україні,— виголошував гетьман,— а якщо захоче хтось хліба з нами їсти, нехай же Війську Запорозькому послушний буде…». На думку Хмельницького, Українська козацька держава є правонаступницею Русі-України. За словами Г. Унковського, гетьман вважав, що польська влада повинна визнати Українську державу «по тих кордонах, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в неволі бути в них не хочемо».

На думку Хмельницького, правити Українською козацькою державою мав монарх. «Правда то є,— казав він,— що я лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем руським».

Запитання

Якою бачив Українську козацьку державу Б. Хмельницький?

Чи було втілено в життя його бачення?

Робота з документом

Із промови Б. Хмельницького перед королівськими комісарами
в Переяславі (23 лютого 1649 р.)

Виб’ю з лядської неволі ввесь руський народ. А що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру. За границю на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам на Україні й Поділля і Волині; досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. Не залишиться мені нога жодного князя і шляхетки тут, на Україні; а схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорозькому Війську.

Запитання до документа

Яку головну політичну мету проголосив Б. Хмельницький і якими засобами він збирався її досягнути?

Збаразько-Зборівська кампанія.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті та схеми битви)

У лютому 1649 р. на переговорах між польськими комісарами та Б. Хмельницьким було досягнуте перемир’я. Однак уряд Речі Посполитої розробив новий план завдати козацькій Україні удару об’єднаними силами польської та литовської армій. 20 травня 1649 р. поляки порушили перемир’я, переправилися через Горинь, вторглися до південно-східної частини Волині та дійшли до Старокостянтинова. Довідавшись про відновлення воєнних дій, Хмельницький рушив свої полки на Волинь. Уже 16 червня гетьман зупинився під Пилявцями. Раптова поява гетьмана спричинила відступ поляків під захист стін Збаразького замку.

Тим часом із боку Білорусії на українські землі розпочали наступ війська литовського гетьмана Януша Радзивілла. Наказний гетьман Михайло Кричевський за розпорядженням Хмельницького спробував зупинити литовське військо біля міста Річиця, але зазнав поразки. Кричевський, отримавши важке поранення, помер, а козаки відступили. Однак завдання Хмельницького було виконане. Унаслідок величезних втрат Радзивілл відмовився виконувати наказ короля про вторгнення в Україну.

Цікаво знати

Однією з головних подій збаразької кампанії стала битва під Лоєвом (11 липня 1649 р.), під час якої козацькі полки зупинили на Поліссі війська литовського гетьмана Я. Радзивілла, які одночасно з наступом польських військ на Волинь прагнули оволодіти Києвом.

У квітні 1649 р. під час очищення українських земель від іноземного панування і формування території козацької держави сіверський полковник М. Небаба зайняв Гомель, а чернігівський полковник С. Пободайло — Любеч і Лоїв. Від кінця травня литовські війська різко активізували бойові операції в Білорусії проти повстанців і козацьких загонів. Наприкінці червня у зв’язку з наближенням вирішальних подій, які призвели до битви під Зборовом, Я. Радзивілл отримав наказ рушити на Київ. У червні 1649 р. Я. Радзивілл зосередив своє військо (30 тис. осіб) у районі Річиці й звідси, як із базового табору, розпочав бойові дії проти сотень Чернігівського і Сіверського козацьких полків, а також селянських повстанських загонів, що діяли на правобережній Білорусії. Б. Хмельницький направив сюди київського полковника М. Кричевського із завданням не допустити прориву литовців в Україну та їхнього виходу в тил українського війська. Для воєнних дій проти литовського війська в районі Чорнобиля зосередилися Київський, Овруцький і Любартовський полки; наказним гетьманом цього війська (до 30 тис. осіб) було призначено київського полковника М. Кричевського; йому підпорядковувалися також Чернігівський і Сіверський полки. Переправившись через Прип’ять неподалік Мозиря, М. Кричевський рушив на північ у напрямку до литовського війська. У районі Лоєва розташовувалася переправа через Дніпро. Із лівого берега її прикривав Чернігівський полк (5 тис. осіб) на чолі із С. Пободайлом.

Опівдні 11 липня 1649 р. до литовського табору під Лоєвом підійшов авангард української армії, очолюваної М. Кричевським, і розпочав штурм ворожих позицій. У розпалі бою загін литовської кінноти, що повертався з розвідки, навально атакував українське військо з тилу, розірвавши козацький возовий табір. Ця частина української армії, не виконавши до кінця свого завдання, була розгромлена. Із запізненням С. Пободайло почав переправлятися на правий берег на допомогу українському авангарду, але Радзивілл навальними атаками своєї кінноти скинув його полк у Дніпро і фактично розстріляв у воді литовською піхотою. Сіверський полк М. Небаби, що рухався на допомогу авангарду української армії з півночі по правому берегу Дніпра, маючи сильну артилерію, теж був раптово атакований литовською кіннотою і розгромлений. М. Кричевський, прибувши у другій половині дня 11 липня під Лоїв із головними силами, був приречений на поразку. Розташувавши свій табір біля литовського, він вступив у бій, який точився до темної ночі й завершився розгромом української армії. У бою загинуло близько 20 тис. козаків і селян. Решта козаків відступила до свого табору в лісі, де відчайдушно боронилася. Після двогодинного штурму Радзивілл дав відбій. А вночі обложені вислизнули з оточення. Коли вранці жовніри увійшли в порожній табір, вони знайшли на ношах важко пораненого М. Кричевського: полковник, усвідомлюючи свої прорахунки і провину за загибель своїх військ, наказав залишити себе в лісі.

Радзивілл, втративши в боях 6 тис. своїх воїнів і витративши майже всі боєприпаси, не зміг продовжити наступ на Україну.

Розповідь учителя

Під місто Збараж до Хмельницького прибула 30—40-тисячна татарська орда під проводом хана Іслам-Гірея. 3 липня, маючи у своєму розпорядженні 80—90 тис. вояків, гетьман розпочав приступ. Кількість польського війська становила 15 тис. осіб, а зі слугами вона досягала 28 тисяч. Облога Збаража й запеклі бої під його стінами тривали майже півтора місяця.

Від розвідки Хмельницький та Іслам-Гірей дізналися, що на допомогу обложеним рухається 35-тисячне військо короля Яна Казимира. Було вирішено не дати полякам об’єднатися й розбити королівське військо на марші. У ніч із 3 на 4 серпня майже 40 тис. козаків і 20 тис. татар, очолюваних гетьманом і ханом, рушили назустріч королю в напрямку Зборова.

Битва під Зборовом відбулася 5—6 серпня 1649 р. Лише надвечір 6 серпня розпочалися переговори. За посередництва Іслам-Гірея 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір.

За його умовами під владу гетьмана переходили Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства. Із цієї території виводилися польські війська. Кількість козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб, а не включені до нього козаки поверталися під владу панів. Підтверджувалися давні права і привілеї Війська Запорозького. На землях, що переходили під владу гетьмана, польський уряд зобов’язувався призначати на адміністративні посади лише православних шляхтичів.

Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта, маєтки якої були розташовані на підвладній гетьману території, мала право повернутися до них, а її піддані повинні були виконувати всі ті повинності, що й раніше. Київському православному митрополиту було обіцяно місце в сенаті. Питання про ліквідацію церковної унії та повернення православній церкві її майна мало вирішитися на найближчому сеймі. У володіння гетьмана переходив Чигирин.

III. Закріплення нових знань

Бесіда

Якими були передумови і причини Національно-визвольної війни?

Назвіть дату початку Національно-визвольної війни середини XVII ст.

Назвіть імена соратників Б. Хмельницького.

На які періоди поділяється Національно-визвольна війна?

Яка подія стала приводом до початку війни?

Якою була кількість повсталих, зібраних Б. Хмельницьким на кінець квітня 1648 р.?

Яким був кількісний склад козацьких і татарських військ у битві на Жовтих Водах?

Яку хитрість використали козаки, щоб перемогти в Корсунській битві?

Якими були результати битви під Пилявцями?

10. Чим завершилася облога Львова військами Б. Хмельницького?

11. До якого міста дійшло козацько-татарське військо під час свого першого походу?

12. Коли вперше Хмельницький висунув ідею створення автономної Української козацької держави?

13. Коли відбулася облога Збаража козацько-татарським військом?

14. Як розпочалася Зборівська битва?

15. Які воєводства переходили під владу гетьмана за умовами Зборівського договору? Покажіть на карті територію, підвладну гетьману за цим договором.

IV. Підсумки уроку

I варіант

Дидактична гра «Три речення»

Правила гри наведені в розробці уроку № 3.

II варіант

Заключне слово вчителя

На кінець 40-х рр. XVII ст. політика, яку здійснювала Річ Посполита на українських землях, призвела до появи великої кількості незадоволених серед різних верств суспільства, що створило передумови до початку національно-визвольної боротьби.

Б. Хмельницький став лідером повстанців і разом зі своїми сподвижниками згуртував український народ для боротьби за свої права та свободи.

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. розпочалася після оволодіння військами Б. Хмельницького Запорозької Січі.

Блискучі перемоги, здобуті Б. Хмельницьким під час воєнної кампанії 1648 р., підтвердили полководницький талант гетьмана і правильність обраної ним тактики.

Проголошена Хмельницьким програма побудови Української козацької держави була шляхом до створення незалежної Української держави в межах розселення українців.

Підсумком Збаразько-Зборівської кампанії 1649 р. стало визнання польською стороною автономного статусу козацької України. Це не відповідало висунутій Хмельницьким програмі побудови Української козацької держави, але створювало основу для продовження визвольної боротьби.

V. Домашнє завдання

Опрацювати § 16—17 (§ 19—21*) підручника.

За додатковими джерелами підготувати повідомлення за темою «Б. Хмельницький: його соратники та противники».

Розпочати складання таблиці «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.».

Період

Основні події

Підсумки
(за періодом)

Воєнні

Суспільно-політичні

Категорія: Історія України 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (19.04.2017)
Переглядів: 326 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: