УРОК № 39 Тема. Україна в подіях Північної війни. - Історія України 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 8 клас

УРОК № 39 Тема. Україна в подіях Північної війни.
УРОК № 39
Тема. Україна в подіях Північної війни.
Мета: розкрити перебіг Північної війни та участь у ній України;
дати оцінку переходу гетьмана І. Мазепи на бік швед­
ського короля Карла ХІІ; з’ясувати роль Полтавської битви
в подальшій долі України; охарактеризувати гетьманство
П. Орлика та його Конституцію; удосконалювати навички
аналізу й порівняння історичних подій; виховувати почут ­
тя національної гідності на прикладах національної історії.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.
Основні поняття і терміни: Полтавська битва, Конституція П. Орлика.
Основні дати: 1700—1721 рр. — Північна війна між Швецією та Росією;
4 листопада 1708 р. — перехід гетьмана І. Мазепи на бік
шведського короля Карла ХІІ; 13 листопада 1708 р. — зруй­
нування російськими військами Батурина; 17 листопада
1708 р. — обрання гетьманом І. Скоропадського; 25 травня
1709 р. — зруйнування російськими військами Чортомли­
цької Січі; 8 липня 1709 р. — Полтавська битва; 1710 р. —
обрання гетьманом П. Орлика. Прийняття «Пактів і Кон ­
ституції…»; 1711 р. — Прутський похід Петра І. Прутський
мир; 1711, 1713 рр. — походи П. Орлика на Правобережжя;
1713 р. — Адріанопольський договір Росії з Туреччиною;
1714 р. — мирний договір між Туреччиною й Польщею. Ос­
таточна ліквідація козацького устрою на Правобережжі.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Письмові завдання
1) Яку мету переслідував польський уряд, узаконюючи козаць-кий устрій на Правобережжі?
2) За що боролися учасники національно-визвольного повстання
на Правобережжі 1702—1704 рр.?
3) Яка роль І. Мазепи в подіях 1702—1704 рр. на Правобережжі?
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Актуалізація знань учнів учнів
1) Які були причини Північної війни?
2) Яку політику проводив гетьман І. Мазепа до 1708 р.?
1. Гетьманщина в умовах Північної війни Росії зі Швецією (1700—
1721 рр.)
Розповідь учителя
Щирим прихильником Москви гетьман І. Мазепа залишався доти,
доки Петро І не почав ламати основи української автономії. Тоді Ма-зепа вирішив йти на союз зі Швецією. Із 1700 р. Росія вела війну зі
Швецією, що отримала назву Північної, за вихід до Балтійського
моря. Ця війна ніяким чином не торкалася інтересів України. Проте
від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних
діях, воюючи на територіях Московської держави, Прибалтики, Речі
Посполитої не проти своїх ворогів, а обстоюючи інтереси царя. Ці по-ходи були важким тягарем для козацтва. Адже козаки за свою служ -бу не отримували ніякої винагороди, а, навпаки, потерпали від утис-ків і образ московських воєначальників. Жорстоке ставлення з боку
командування й тяжкі умови служби викликали скарги й нарікання,
а часом й самовільне повернення додому. Приводом для незадово-лення було й те, що досить часто козаків використовували як дешеву
робочу силу під час будівництва каналів, нових доріг, фортець та ін -ших укріплень. Справжнім лихом стала Північна війна й для інших
верств українського населення, бо саме його коштами споряджалися
козацькі війська для щорічних походів на північ. Гетьманщина му-сила також утримувати в ряді міст московську армію й воєнні гарні -зони. Крім того, з України у великій кількості вивозився хліб й інші
продукти. Усе це призводило до занепаду господарства й торгівлі, по-силювало незадоволення політикою московського царя.
Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським
урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру реакцію викликав
указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до
Пруссії, на регулярні драгунські. Серед козацької старшини поширю-валися чутки про ще суттєвіші зміни: усунення козацького самовря -дування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького
війська в Московію тощо. Непевність майбутнього України приму-шувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею
Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями старшина
тиснула на гетьмана. Та й сам Мазепа почав розуміти згубність відно -син України з Московською державою.
2. Перехід І. Мазепи на бік Карла ХІІ.
Розповідь учителя
Узявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московської
держави, I. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведським королем
Карлом XII.  
У 1708 р. Карл ХІІ із 35-тисячною армією вирушив у похід на Моск-ву. Пізніше до нього мав приєднатися генерал Левенгаупт із 16-ти -
244
сячним вій ськом та важкою артилерією. Шлях на Москву був пере-критий великими залогами російських військ у Пскові, Новгороді та
Смоленську. Карл ХІІ, віддаючи перевагу маневренній війні, вирішив
здійснити обхідний маневр через Білорусію. Але через погані дороги,
вороже ставлення місцевого населення і дії партизанів шведська ар-мія втратила потрібну рухливість. Ударом по шведах став розгром
росіянами армії Левенгаупта біля села Лісне в Білорусії. Після цього
шведський король вирішив рушити в Україну, де він сподівався на
допомогу І. Мазепи.
Коли шведський король перетнув кордон Гетьманщини, то І. Мазе-па ні у воєнному, ні політичному відношенні не був готовий зустріти
Карла ХІІ як свого союзника. До того ж українське населення чинило
завзятий опір шведам. Мазепа опинився перед вибором, чи стати на
бік шведів, чи залишитися на боці Петра І. 4 листопада 1708 р. стало
переломним днем. Гетьман залишив у Батурині 3-тисячну залогу на
чолі з полковником Дмитром Чечелем, а сам із 4-тисячним загоном
козаків рушив до ставки Карла ХІІ. Коли Мазепа розкрив козакам
свої наміри, то багато з них його залишили. Вони не зрозуміли не-сподіваної зміни поглядів гетьмана, що напередодні закликав бути
вірними російському цареві й боротися зі шведами. Основна маса ук-раїнського населення розглядала шведів як загарбників. Також да-лася взнаки непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні
роки.
Дізнавшись про це, Петро І діяв швидко й рішуче. Він наказав
О. Меншикову розгромити гетьманську столицю Батурин, де були
великі запаси зброї, артилерії та продовольства. Долю Батурина вирі-шила зрада. Поковник І. Ніс показав таємний хід у місто, через який
російські війська проникли в місто і вчинили погром. Місто було спа -лене, а населення знищене.
Робота з документом
Із  маніфесту Петра  І до українського народу (6 листопада 1708 р.)
Нам стало відомо, що ворог наш, король шведський, бачачи виснаження
сил своїх і не маючи надії збройно проти наших численних хоробрих велико-російських і малоросійських військ стояти і перемогу… здобути… бажаючи
швидким і лукавим походом випередити військо наше, в Малоросійський
край за запрошенням і присиланням зрадника Мазепи ввійшовши, його заво-ювати і, взявши наивідоміші міста, в них засісти, а потім цю землю тяжкими
данями, податками і полоненням людей аж до остаточного розорення довес -ти… І щоб потім цю Малоросійську землю після виснаження її віддати в ярмо
польське і в поневолення Лещинському… а зрадника Мазепу в Україні само-владним князем над усіма поставити. … повеліваємо, нагадуємо і застерігає -мо… всіх своїх вірних підданих малоросійського народу милостиво, щоб цих
хитростей ворога, а також і …зрадника Мазепи облудних листів не слухали
і від ворожих наскоків, у яких місцях військ наших не доведеться, у їх на-ступі укривалися… у безпечні місця і за тим слідкували, щоб для споживання
ворогові нічого не залишалось, щоб від цього ворог більше виснажений бути
міг і з Малоросійського краю якнайшвидше вийти змушений був.
Запитання до документа
1) Як у документі характеризується стан шведського війська?
2) Яку характеристику намірів шведського короля дає документ?
3) Як характеризується поведінка І. Мазепи?
4) Як маніфест наказує українському населенню вести себе по від-ношенню до шведів і Мазепи?
Розповідь учителя
І. Мазепу було оголошено зрадником. На старшинській раді у Глу -хові (присутніми були лише чотири полковники: стародуб ський —
І. Скоропадський, чернігівський — П. Полуботок, ніжинський —
Л. Жураківський, переяславський — С. Томара), новим гетьманом
було обрано Івана   Скоропадського   (1708—1722 рр.). Кандидатура
П. Полуботка була відхилена царем: «надто хитрий, із нього може
вийти другий Мазепа». Крім того, Петро І звернувся до населення
бути вірним йому, а на Січ відправив дарунки і гроші. Також він пере-дав Скоропадському грамоту, якою «прощав» усіх старшин (прихиль -ників Мазепи), повертав їм маєтки й чини, якщо вони добровільно
повернуться і покаяться. Інакше їх буде страчено. Через кілька днів
більшість старшини покинули Мазепу, підписали присягу на вірність
царю і визнали гетьманом Скоропадського.
Цікаво знати
Напередодні виборів нового гетьмана в Глухові відбулася церемонія ганебної
страти опудала, що символізувала І. Мазепу. 23 листопада 1708 р. у Москві, а та-кож Глухові було проголошено церковну анафему (прокляття) Мазепі. Понад
200 років до 1917 р. анафему українському гетьманові повторювали священики
в церквах Російської імперії. Анафему проголошували навіть у тих церквах, що
були збудовані коштом Мазепи, де в інших молитвах за церковними правилами
йому проголошували хвалу і вічну пам’ять. Активістів українського національ -но-визвольного руху в ХІХ і ХХ ст. російські шовіністи називали мазепинцями.
Православна церква зняла з І. Мазепи анафему лише в 1994 р.
Незважаючи на це, до Мазепи і Карла ХІІ приєднався кошовий ота -ман Кость Гордієнко з частиною запоріжців.
8 квітня 1709 р. Мазепа і Гордієнко підписали угоду з Карлом XII,
яка передбачала утворення з українських земель, що перебували
у складі Росії, очолюваного І. Мазепою князівства, під формальною
протекцією Швеції. Питання про долю правобережних і західноук -раїнських земель не піднімалося, оскільки шведський король визна -вав їх частиною Польщі.
Та цим планам не судилося здійснитися. Петро І продовжував караль-ні акції в Україні, ввівши майже 100-тисячну армію. У квітні 1709 р.
російські війська під командуванням П. Яковлева здійснила каральний
похід на Січ. Козаки на чолі з новим кошовим Петром Сорочинським
вирішили боронитися і відбили перший штурм Січі. Але й тут росіянам
допомогла зрада полковника Гната Галагана. Січ була знищена. Лише
небагатьом запорожцям вдалося врятуватися. Галагану за «відмінно
виконане завдання і вірну службу» цар дарував село Моровиця, а щодо
запорожців видав указ, щоб їх, де б хто не зустрів, карати на смерть.
Цікаво знати
Після погрому запорожці заснували Кам’янську Січ, сподіваючись незаба-ром повернутися на старі місця. Але в 1711 р. російські війська зруйнували її.
Частина запорожців знайшла притулок у володіннях хана — в урочищі Олешки
поряд із Кардашинським лиманом (територій сучасного м. Цюрупинська Херсон-ської області), де створила ще одну Січ. Оскільки козакам заборонили звести
укріплення й мати гармати, вони виявилися беззахисними перед свавіллям та-тар, попри позитивне ставлення до них хана. Матеріальне становище козаків
Олешківської Січі було значно гіршим, ніж на Запорожжі. Це породжувало не-вдоволення. У 1728 р. збурені козаки під проводом Івана Гусака заарештували
кошового К. Гордієнка, спалили будівлі й рушили на місце Чортомлицької Січі.
Але російський уряд їм категорично заборонив відродити Січ. Зазнавши невдачі,
вони повернулися у володіння кримського хана і осилилися на місці Кам’янської
Січі. У 1733 р. помер К. Гордієнко — непримиренний ворог Російської імперії.
Цього ж року, в умовах загострення відносин із Туреччиною, російська імперат -риця пробачила «провину» запорожцям і дозволила їм повернутися. У 1734 р.
козаки заснували Нову Січ, що проіснувала до 1775 р.
2. Полтавська битва. Смерть І. Мазепи.
Розповідь учителя (супроводжується роботою з картою)
На той час основні сили шведів підійшли до Полтави. Це місто лежало
на перехресті шляхів, що вели на Слобожанщину, Запорожжя і далі на
Москву і Крим. Крім того, тут були зосереджені великі припаси, яких
украй не вистачало шведам. Залога міста, що складалася з козаків і росій-ських солдат на чолі з комендантом А. Келіним, відмовилася здатися.
Облога міста тривала три місяці. Шведи, які мали лише чотири гармати,
не могли зламати опір захисників. Тим часом до Полтави підійшли го -ловні сили росіян. Вирішальна битва Північної війни відбулася 8 липня  
1709 р. під Полтавою і завершилася поразкою Карла ХІІ і Мазепи.
Цікаво знати
Російські війська, що прибули під Полтаву, розмістилися табором на північ
від міста біля с. Яківці. Лівий фланг росіян прикривав Дяківський ліс, правий —
глибокі яри, а з тилу — річка Ворскла. Перед укріпленим табором неши рокою
смугою простягалося поле між Яківецьким і Будищанським лісами. Коза цькі
полки І. Скоропадського розмістилися між Малими Будищами і Решетилів-кою, щоб не допустити відступ шведів на Правобережжя. Загалом російська
армія налічувала 42 тис., хоча деякі дослідники називають і 50, і 100 тис.
Шведський король, який мав удвічі менше сил, вирішив дати росіянам ге -неральний бій. 8 липня шведська армія, що вишикувалася чотирма колона-ми, без попередньої розвідки насвітанку рушила полем на російський табір.
Першою несподіванкою для шведів стало те, що вони напоролися на російські
редути — польові земляні укріплення у вигляді квадратів. Шведи з ходу не
змогли їх подолати, захопивши лише два недобудовані. Тоді Карл ХІІ вирішив
проскочити зі своїми полками між редутами і вийти на оперативний простір.
Прохід між редутами і атака російської кінноти завдали шведам відчутних
утрат. До того ж їх лівий флан загубився у Яківецькому лісі й був знищений.
Після кількагодинного важкого бою шведські війська опинилися перед сві-жими головними силами росіян, що вийшли з укріпленого табору. Шведський
король вирішив їх атакувати, зосередивши свої відбірні війська на флангах.
Гвардія Карла ХІІ зуміла проломити лівий фланг росіян. Виникла загроза пораз -ки. Тоді Петро І сам повів в атаку російські резерви, яких підтримала артилерія
з російського табору. Шведів було відкинуто. Шведському королю заважало ке-рувати боєм те, що напередодні його було поранено в ногу і він міг пересуватися
на ношах, які були прив’язані до коней. Під час бою коней Карла ХІІ було вбито,
а він сам упав із ношей і знепритомнів. Шведи, вважаючи, що король загинув,
стали тікати, їх не зміг зупинити і Карл ХІІ, який прийшов у тил шведам удари -ли козаки І. Скоропадського. На 11 годину ранку Полтавська битва завершила-ся поразкою шведів. Шведи втратили понад 9 тис. убитими і 3 тис. полоненими.
Російські втрати склали 1345 убитими і 3290 пораненими.
На місці битви Петро І улаштував пир, на який запросив шведських поло-нених воєначальників, де проголосив тост за «вчителів», тобто за шведів.
Після поразки під Полтавою Мазепа з Гордієнком та частиною своїх
прихильників (близько 2 тис. козаків) через Переволочну й Очаків
утік із Карлом ХІІ у турецькі володіння (під Перевалочною здалася
у полон переслідувана решта шведської армії — 16 тис. солдатів). Ще
під Очаковом до Карла ХІІ прибув посланець від Бендерського серафіра
(начальника турецького війська) і запросив його до Бендер, куди й пода-лися І. Мазепа і Карл ХІІ. Тут шведський король отримав листа від царя
Петра, у якому були викладені три основні вимоги: 1) уступити цареві
всю Унгрію, Карелію, Естляндію та Ліфляндію; 2) визнати польським
королем Августа; 3) видати цареві Мазепу. Своєму послу в Стамбулі
Толстому Петро доручив підкупити великого візира, якому обіцяно
300 тис. талярів за видачу Мазепи. Це стало відомо гетьману, який дуже
занепокоївся, хоча правитель Бендер заспокоював його від імені самого
султана. Але він знав, що на турків покладатися не можна. Це остаточно
підірвало слабке здоров’я гетьмана, і 22 серпня 1709 р. він помер. Його
тіло відвезли в Ясси і там, у колі військової старшини і самого короля
Карла ХІІ, поховали в міському монастирі.
Цікаво знати
Труну з тілом гетьмана Мазепи везли шестеро білих запряжених коней,
перед труною бунчужний ніс булаву, а за труною йшли жінки й оплакували
небіжчика. За ними верхи на конях їхали Генеральний писар Пилип Орлик,
небіж Мазепи Войнаровський і вся генеральна старшина.
Місце і роль Івана Мазепи в історії українського народу визна -чається тим, що в умовах розгортання централізаторської політики
Петра І він здійснив спробу вибороти незалежність України. Проте
орієнтація на верхівкові методи боротьби і підтримку лише вузького
кола однодумців-змовників, а також відірваність від життєвих пот -реб народу значною мірою спричинили крах його планів.
Творче запитання
Доля України в Полтавській битві вирішувалася без участі україн-ців. Чому так сталося?
3. Гетьман Пилип Орлик. Конституція П. Орлика.
І ВАРІАНТ
Коментоване читання відповідного пункту параграфа
І ВАРІАНТ
Розповідь учителя
16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада. На ній
було обрано нового гетьмана, найближчого І. Мазепи, генерального
писаря його уряду Пилипа   Орлика  (1672—1742 рр.), який очолив
першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в ек-зилі (еміграції).
Постать в історії
Пилип Орлик походив із давнього чеського роду. Його батько загинув у
Хотинській війні. Він спочатку навчався в єзуїтській колегії у Вільно, а потім
у Києво-Могилянському колегіумі. Був освіченою людиною, знав кілька євро-пейських мов. Обіймав посади в Генеральній військовій канцелярії, згодом став
генеральним військовим писарем і найближчим радником гетьмана Мазепи.
На козацькій раді під Бендерами 16 квітня було прийнято написаний
ним документ «Пакти  й Конституції законів  і вольностей Війська Запо-розького» (пізніше цей документ отримав назву «Конституція  Пилипа 
Орлика» або «Бендерська   Конституція»). Це була угода між старши -ною і запорозькими козаками, з одного боку, та гетьманом — з іншого.
Саме це відрізняло прийнятий документ від традиційних
гетьманських статей, які ґрунтувалися на угодах між гетьманом і мо-нархом-протектором. Уперше новообраний гетьман укладав зі своїми
виборцями офіційну угоду, де чітко зазначалися умови, за яких він
отримував владу.
Цікаво знати
Документ складався зі вступу й 16 статей. У ньому проголошувалася не-залежність України від Московської держави та Речі Посполитої; обґрун-
товувалася протекція шведського короля та союз із Кримським ханством;
територія України визначалася Зборівським договором 1649 р.; козакам по-верталися їхні традиційні території в Подніпров’ї; за гетьмана утворювалася
Генеральна рада із законодавчою владою, яка складалася з генеральної стар-шини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та з делегатів від
запорожців; рада збиралася тричі на рік — на Різдво, Покрову, Великдень;
справи про кривду гетьманову та провини старшини розглядав генеральний
суд, до якого гетьман не мав права втручатися; державна скарбниця і майно
підпорядковувалися генеральному підскарбію, на утримання гетьмана при -значалися окремі землі; встановлювалася виборність полковників, сотників
із наступним їх затвердженням гетьманом; спеціальна комісія мала здійс-нювати ревізію державних земель, якими користувалася старшина, а також
повинностей населення; гетьман мав захищати козацтво і все населення від
надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.
Робота з документом
Із  «Пактів  і Конституцій законів  і вольностей Війська  Запорозького»
Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Запорозьке Війсь-ко, домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом при елекції його
вельможності таке право, яке має бути збережене постійно в Запорозькому
Війську: щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна старши -на, як за респектом їхніх первісних урядів, так і в установленій при гетьманах
резиденції. За ними за звичайним порядком слідують городові полковники,
нехай вони будуть пошановані подібним чином, публічних радників. Над те
з кожного полку мають бути до Загальної Ради генеральні радники з кожного
полку по одній значній, старовинній, добре розумній та заслуженій особі, виб -рані за гетьманською згодою, і з тими всіма генеральними особами, полков-никами і генеральними радниками має радитися ясновельможний гетьман
та його наступники про цілість Вітчизни, про її загальне добро і про всілякі
публічні діла, нічого без їхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною
своєю владою не встановлювати і до завершення не приводити…
…Коли б хто з генеральних осіб, полковників, генеральних радни -ків, значного товариства та інших військових урядників над тією ж
чернею чи то б гонор гетьманський зважився образити, чи в якомусь
іншому ділі провинитися, то таких переступників сам ясновельмож-ний гетьман не має права карати своєю приватною помстою та вла -дою, а повинен таку справу, чи кримінальну, чи некримінальну здати
на Військовий генеральний суд, і який у нього випаде нелицемірний
і нелицеглядний декрет, такий кожен переступник має й понести.
Запитання до документа
1) Хто і на яких підставах мав входити в Загальну Раду?
2) Які функції мала виконувати Загальної Ради? Як вона мала
обмежувати владу гетьмана?
3) Хто здійснював судочинство? Які тут передбачені обмеження
гетьманської влади?
Розповідь учителя
Таким чином, проголосивши фактично республіканський політич -ний устрій Української держави, «Конституція Пилипа Орлика» ста -ла зразком тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й вза-галі в Європі. Жодна з країн на той час не мала подібних документів.
Конституція обмежувала права гетьмана, передбачала створення
представницького органу — Генеральної Ради. У ній були закладені
підвалини принципу розподілу законодавчої, виконавчої та судової
влади, впроваджувалась виборність посад.
Зміст цього документу відповідав інтересам козацької старшини,
яка завдяки послабленню гетьманської влади отримала можливість
більшої участі в державному управлінні. «Конституція Пилипа Орли-ка» до 1714 р. діяла на тій частині Правобережної України, де збері-гався військово-територіальний полковий устрій.
Подальші дії П. Орлика були спрямовані на створення коаліції для
звільнення України з-під російської влади. Він уклав угоду з крим-ським ханом Девлет-Гіреєм, шведським королем Карлом ХІІ, при -бічниками поваленого польського короля С. Лєщинського. Угоди
передбачали спільне визволення Гетьманщини й Слобожанщини. До
цієї коаліції приєдналась Туреччина, яка 20 листопада 1710 р. оголо -сила війну Росії. За спільним планом союзників передбачалось здій -снити військову експедицію по звільненню Правобережної України.
Об’єднані сили кримського хана, поляків і козаків на чолі з Орликом
мали примусити московські війська відійти з Правобережжя. Завер -шити операцію повинна була турецька армія.
На початку 1711 р. хан із 40-тисячною ордою та 2 тис. запорожців
вирушив на Слобідську Україну. Не досягнувши там воєнного успіху,
він із 12 тисячами захоплених бранців повернувся у Крим. Тим часом
Орлик із 5 тис. запорожців, 20—30-тисячною татарською ордою і заго -ном поляків рушив на Правобережжя. Він здобув Немирів, Брацлав,
Вінницю і взяв в облогу Білу Церкву. До нього приєдналося близько
11 тис. місцевих козаків на чолі із Самусем. Однак, коли надійшла
звістка про наближення російських військ, татари припинили облогу
і розпочали брати ясир (взяли 10 тис. жителів). Місцеві козаки зали-шили гетьмана і кинулись рятувати своїх близьких. З Орликом мало
хто залишився, він був вимушений припинити похід і з невеликим за -гоном прибічників повернувся до Бендер. Козаки Самуся відмовилися
відступити і продовжили боротьбу. Вирішальна битва з російськими і
польськими військами відбулася при обороні Богуслава. Самусь та його
прихильники потрапили в полон і були заслані до Сибіру.
Після невдалого походу Орлика на Правобережжя царський уряд
аж до 1714 р. «зганяв» тамтешнє населення на Лівобережжя з метою
позбавити Орлика будь-якої підтримки.
Улітку 1711 р. Петро І розпочав воєнну кампанію проти Осман-ської імперії. Російська армія вирушила на Молдавію, де її володар
підняв антитурецьке повстання.
8—9 липня 1711 р. відбулася вирішальна битва над р. Прут. Армія
Петра І була оточена турецьким військом і їй загрожувала капітуля-ція. Петро І вирвався з оточення завдяки підкупу та великим полі-тичним поступкам.
За Прутським  мирним   договором   1711 р., російська сторона повер -тала Туреччині Азов, знищувала свої фортеці, нещодавно збудовані на
Запорожжі, і зобов’язувалася не втручатися в проблеми Речі Посполитої.
Окремий пункт стосувався українських змель, від яких Росія повинна
була відмовитися і повернути під протекторат Кримського ханства і Ту-реччини. Проте його сформулювали дуже нечітко, і було незрозуміло,
чи мова йде про Запорожжя, Правобережжя чи всю Гетьманщину.
Росія з виконанням умов договору зволікала. Зрештою, наприкін-ці 1711 р. Туреччина висунула російській стороні вимогу передати
всю Наддніпрянську Україну з Києвом під її протекторат відповідно
до умов Прутського миру. Росія від цього відмовилася. У результаті
переговорів при сприянні англійського і голландського послів було
досягнуто домовленості, що росіяни відмовляються від Правобере-жжя (окрім Києва з околицями) і західної частини Запорожжя (землі
на правому березі Дніпра з Кодаком), а турки — не висувають пре -тензій на інші запорозькі землі й Лівобережну Україну. Ці домовле -ності були зафіксовані в  російсько-турецькому  договорі, підписаному
в квітні   1712 р. та Адріанопольському  договорі  1713 р. Вони стали
тяжким ударом для Орлика та його сподвижників. Адже Україна
залишалася знову розділеною. Влада ж Орлика над Правобережною
Україною, отримана згідно із султанським указом, була нетривалою.
У квітні 1714 р. між Туреччиною й Польщею було укладено договір, за
яким Правобережна Україна залишалася за Польщею. Таким чином,
сподівання Орлика щодо швидкого звільнення України виявилися
нездійсненними. У червні 1714 р. Орлик виїхав із Бендер у подорож
до країн Європи, де намагався створити нову антиросійську коаліцію.
На запрошення Карла XII П. Орлик зі своїми прибічниками прибув
до Швеції. У 1720 р. переїхав до Німеччини, а згодом до Франції.
Однак політичної підтримку своїх планів у правителів європейсь -ких держав не знайшов. Європа втомилася від війн, що вирували на
континенті від початку ХVІІІ ст. Після підписання російсько-швед-ського Ніштадтського  мирного  договору  1721 р. на перебування ук-раїнських політичних емігрантів в усіх європейських столицях диви-лися як на небажане.
У 1722 р. Орлик був змушений переїхати на територію Туреччини,
де й прожив останні 20 років. Усі його дипломатичні зусилля вия -вилися марними. Поява нової держави на карті Європи не входила
в плани тодішніх володарів Європи. Проте завдяки його діяльності
в європейських дипломатичних колах стали краще уявляти складну
політичну ситуацію на українських землях і прагнення українців.
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Експрес-опитування
1) Коли і між якими державами тривала Північна війна?
2) Якою була участь козацьких військ у першому етапі Північної
війни?
3) Які воєнно-політичні акції Петра І стали відповіддю на союз
Мазепи з Карлом ХІІ?
4) Коли і за яких обставин був зруйнований російськими
військами Батурин?
5) Що допомогло російським військам зруйнувати Запорозьку Січ?
6) Яким був перебіг Полтавської битви? Чим вона завершилася?
7) Якою була доля Мазепи після Полтавської битви?
8) Коли П. Орлик був обраний гетьманом?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Північна війна лягла важким тягарем на плечі українського наро-ду. У далеких походах і на будівництвах гинули українські козаки.
Зазнавала розорення економіка України, населення знемагало від
поборів, повинностей і постоїв царських військ.
У таких умовах проти політики царя виступив гетьман І. Мазепа. Але
у своїх діях він поклався на хитрість, розрахунок та інтриги, а не на
героїзм та ентузіазм народу. Як наслідок виступ Мазепи підтримала не-значна частина його оточення. А в битві під Полтавою (27 червня (8 лип -ня) 1709 р.) між шведами і росіянами вже від гетьмана нічого не зале-жало. Поразка шведів стала й поразкою планів гетьмана по здобуттю
незалежності України. Царська влада доклала всіх зусиль, щоб витрави -ти пам’ять про гетьмана в українському народі. Йому було проголошено
анафему. «Мазепинством» став називатися в Російській імперії україн-ський національно-визвольний рух. Заслугою гетьмана стало те, що він
створив прецедент виступу української еліти проти російського центру.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Категорія: Історія України 8 клас | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 2281 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: