УРОК № 38 Тема. Правобережна Україна наприкінці ХVІІ — на початку ХVІІІ ст. - Історія України 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 8 клас

УРОК № 38 Тема. Правобережна Україна наприкінці ХVІІ — на початку ХVІІІ ст.


УРОК № 38
Тема. Правобережна Україна наприкінці ХVІІ — на початку
ХVІІІ ст.
Мета: розповісти про відродження козацького устрою на
Правобережжі; охарактеризувати повстання С. Палія;
з’ясувати, як було остаточно ліквідовано козацтво на
Правобережжі; удосконалювати уміння і навички само-стійної роботи; виховувати у школярів навички позитив -ного розв’язання суперечливих питань.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.
Основні поняття і терміни: Паліївщина.
Основні дати: 1684—1685 рр. — відновлення козацького устрою на
Правобережжі; 1699 р. — прийняття польським сеймом
рішення про ліквідацію козацького війська і устрою на
Правобережжі; 1702—1704 рр. — повстання під прово -дом С. Палія; 1712—1714 р. — остаточна ліквідація коза-цтва на Правобережжі.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Фронтальне опитування
1) Які чинники вплинули на укладення «Вічного миру» між Мос -ковською державою і Річчю Посполитою? Як ця подія позначи -лася на історичній долі України?
2) Схарактеризуйте Коломацькі статті 1687 р. Визначте їх від-мінності від попередніх договорів.
3) Як ви гадаєте, чи сприяла економічна політика гетьмана І. Ма-зепи його популярності серед селян і козаків?
4) Як позначилась на долі України війна Московської держави
з Туреччиною в 1687—1700 рр.?
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Актуалізація знань учнів
1) Які українські землі втратила Річ Посполита в результаті вій-ни з Османською імперією?
2) Якими були наслідки Руїни для Правобережжя?
1. Відродження козацького устрою.
Розповідь учителя
Після гучної перемоги польського короля під Віднем у 1683 р. війна
з Османською імперією для Речі Посполитої не скінчилася. Польща
продовжила боротьбу за втрачені українські землі, і, як зясувалося
без козацтва це було неможливо. Ще в 1674 р. подільський полков-ник О. Гоголь був призначений наказним гетьманом. У його відання
перейшли Могилівський, Брацлавський, Кальницький і Уманський
полки. У 1676 р. польський Сейм ухвалив рішення затримати козаків
на службі не лише для їх використання у військових цілях, але «як
представників панвання Речі Посполитої в Україні». Оскільки більша
частина Правобережжя була під владою Туреччини, польська влада для
козаків виділила землі на Київському Поліссі. У ті часи козаками на
цих землях були переважно «шукачі пригод», авантюристи, які були
згодні воювати з ким завгодно за дзвінку монету. Козацькі загони більше
нагадували загони найманців. У 1678 р. новим козацьким ватажком став
Мирон. Він прагнув якомога більше розширити межі території перебу-вання козаків і усунути з цієї території шляхту. Останні дії призвели до
конфлікту й позбавили Мирона влади. Але не на довго. Гетьман А. Мо-гила (1684—1689 рр.) призначив його наказним гетьманом на Поліссі.
Тим часом Ян Собеський розумів, що без відновлення традиційно -го козацького господарства й устрою неможливо створити повноцін-не козацьке військо, яке б стало на перешкоді турецько-татарським
нападам. Тому король вирішив узаконити територіальне козацьке
військо на землях Правобережної Наддніпрянщини. Відноповідно
до універсала короля (1684 р.) і сеймової конституції (1685 р.), за ко-заками затверджувалися вольності, свободи і привілеї, а також доз-волялося заселяти землі колишніх семи правобережних полків (Чи -гиринського, Канівського, Корсунського, Черкаського, Уманського,
Білоцерківського і Кальницького).
Процес заселення цих земель очолили старі заслужені козаки  Се-мен   Палій,  Захар   Іскра,   Самусь  (Самійло   Іванович) та Андрій  Аба -зин. На відміну від своїх попередників, що опиралися переважно на
військовий авантюристичний елемент, вони віддавали перевагу осі-лому, землеробському населенню. Декларовані пільги привертали
сюди мешканців Лівобережжя, переселенців з інших районів Право -бережжя, Галичини, віхідців із Білорусії та Молдавії.
На теренах, визначених польською владою, було створено чотири
територіальні козацькі полки. Богуславський полк очолив полковник
Самусь (спочатку він очолював Вінницький), Брацлавський (Вінниць-кий) — А. Абазин, Корсунський — З. Іскра, Фастівський (Білоцерківсь -кий) — С. Палій. На території полків влада належала полковникам, со -тникам й іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалася
чинність норм звичаєвого та козацького права. У містах і селах створю-валися органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адмініст -рацію наказний гетьман, що призначався королем. У 1689—1693 рр.
наказним гетьманом був Гришко, а його наступником став Самусь.
Козаки нових полків (2 тис. були записані до реєстру) брали ак-тивну участь у війні з Туреччиною, за що отримували чимали гроші
від польської влади. Зміцнення козацтва призвело до загострення
конфлікту зі шляхтою, що спалахнув у 1688 р. Але поки йшла війна
з Туреччиною, верховна влада Речі Посполитої закривала на це очі.
2. Повстання під проводом Семена Палія 1702—1704 рр.
Розповідь учителя
У 1699 р. Річ Посполита та Османська імперія підписали Карлова-цьке перемир’я, згідно з яким турки відмовилися від Правобережжя.
Для польської шляхти відкрився шлях до повернення у свої маєтки.
Цього ж року сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького вій-ська на Правобережжі. Гетьману Самусю та полковникам наказали
розпустити полки. Однак полковники відмовилися виконати це роз-порядження і розпочали запеклу боротьбу проти польського пану-вання, яку сучасники називали «Другою Хмельниччиною». На чолі
цього повстання став Семен   Палій   (Гурко), програма боротьби якого
містила слова: <він> «поселився на вільній Україні, і Речі Посполи-тій немає ніяких справ до цієї області; лише він один має право в ній
розпоряджатися як справжній козак і гетьман козацького народу».
Постать в історії
Народився Семен Гурко на початку 1640-х років у містечку Борзна на Чер -нігівщині в козацькій сім’ї. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі.
Потім став козаком Ніжинського полку. Наприкінці 1670-х рр. він перебував
на Запорожжі, де швидко завоював авторитет серед козаків і отримав пріз -висько Палій. Служив у П. Дорошенка. У 1683 р. С. Палій очолив козацький
загін, що разом із поляками бився під Віднем. Ян ІІІ Собеський називав його
«віденським богатирем». Після повернення з походу Палій оселився на Пра -вобережжі, але ненадовго. Коли польський уряд оголосив про формування
козацьких полків, Палій разом із кілька сотнями запорожців переселився
в Південну Київщину, отримав «приповідний лист» короля й зробив центром
полку місто Фастів. Під його управлінням перебувала територія колишніх Бі-лоцерківського, Канівського, Чигиринського та Уманського полків. Почало-ся швидке освоєння і залюднення цих територій, які Палій планував з’єднати
з Лівобережною Гетьманщиною. Але на ці землі прагнула повернутися й шлях-та. Козацькі звичаї заважали поширенню панщини, що викликало конфлікт
зі шляхтою. Зрештою, дійшло до відкритого протистояння. Загони шляхти
стали нападати на «Паліївщину». Ситуацію загострило укладення «Вічного
миру» між Польщею і Москвою, за яким Правобережжя залишалося у складі
Речі Посполитої. Це перекреслило плани Палія. На всі його звертання до царя
взяти Правобережжя під свою руку той відповідав відмовою, натомість пропо -нуючи Палію з козаками переселитися на Січ. На таку акцію С. Палій погоди-тися не міг, оскільки це не вирішувало справу визволення Правобережжя від
поляків. У 1689 р. С. Палій із загоном козаків напав на Немирів пропольсько-го гетьмана Гришка. Узяти місто не вдалося. Новим гетьманом став Самусь.
Палія заарештували й ув’язнили у місті-фортеці Магдебург. За рік козаки
його звільнили, і він повернувся до Фастова, де продовжив свою політику.
Відкрита боротьба проти Польщі розпочалася у 1701 р. із селян -ських заворушень на Поділлі й Брацлавщині. Потім вогонь повстан -ня охопив Київщину та Східну Волинь. На бік повсталих перейшли
всі правобережні полки.
Робота з документом
З інструкції  послам від шляхти Київського воєводства на сейм 
(листопад  1701 р.)
Хоч конституція миротворчого сейму 1699 р. всі козацькі війська на ділі
заборонила, все-таки бунтівник Палій не хоче підкорятися законам, а також
не хоче слухати і виконувати наказів їх милості панів-гетьманів і навіть захо-пив Фастів, що належить до Київського єпископства, і багаті землі. На захоп -лених землях він зробив собі кордон на річці Тетерів, козаки ж його зазнають
великих утисків, дає на зиму, а також влітку притулок бідним людям; гра -бує, робить такі наскоки, що загрожує нашій любимій батьківщині (Поль -щі). Наше воєводство стало поживою для грабіжників… Поставити питання
про Палія і його похідний полк і щоб якнайефективніше були вжиті заходи,
такі, як суворі закони минулого сейму, щоб прийняти рішення про вигнання
Палія з нашого воєводства і з Фастова, а також щоб він сам був притягнутий
до відповідальності за заподіяні злочини.
Запитання до документа
1) Як прореагував С. Палій на ліквідацію козацтва Польщею?
2) Яких заходів щодо Палія вимагала шляхта?
Розповідь учителя
Коронний гетьман Яблонський спробував захопити С. Палія у Фас-тові, але на захист міста піднялися всі мешканці. Після невдалої об-логи міста поляки відступили на Поділля, а козаки Палія опанували
терени майже всієї Правобережної України й вигнали звідти шляхту.
Улітку 1702 р. повстання спалахнуло з новою силою, набувши рис
національно-визвольної боротьби. У листопаді повсталі захопили оплот
поляків на Правобережжі — Білу Церкву, а згодом Немирів. Фактично,
все Правобережжя опинилося в руках повсталих. Для придушення пов -стання поляки кинули 15-тисячний каральний загін під командуванням
Адама Сенявського. Повстання було придушене на Поділлі та Брацлав -щині. Про звірства поляків свідчить такий факт, що коли поляки взяли
Ладижин, то знищили всіх жителів міста, а полковника Абазина, що
потрапив у полон, посадили на палю. За найменшою підозрою у при -хильності до повсталих селянам відрізали ліве вухо.
Розвиток повстання відбувався у дуже складних зовнішніх умо -вах. Йшла Північна війна. Річ Посполита поділилася на два ворогу-ючі табори: один на чолі із Станіславом Лещинським підтримував
Швецію, інший, на чолі з Авґустом ІІ — Росію. Об’єктивно повстання
відповідало інтересам Швеції, але лідери повстання сподівалися на
підтримку Москви і лівобережного гетьмана.
239
Ще до початку повстання Палій звертався до царя, а також до
Мазепи з пропозицією приєднати Правобережжя. Однак Росія не на-важувалася на це, щоб не порушувати умов «Вічного миру» 1686 р.
Лише навесні 1704 р. російські війська з українськими козаками,
очолюваними гетьманом І. Мазепою, виступили в похід у Польщу,
щоб надати допомогу королю Авґусту ІІ у боротьбі зі шведами.
Зі вступом Мазепи на Правобережжя навесні 1704 р. повстанню було
покладено край. Палія, як можливого претендента на гетьманську
булаву, він заарештував й домігся від царя його заслання до Сибіру.
Правобережні землі опинились під управлінням Мазепи, який став
правителем об’єднаної Гетьманщини. На цих землях Мазепа проводив
обережну політику. З одного боку, було збільшено кількість козацьких
полків до семи. Уся старшина, крім Палія, залишилася на своїх посадах.
З іншого, каралися «бунтівники» й підтримувалася шляхта.
У 1707 р. ситуація різко змінилася, Правобережжя стало розмінною
монетою у великій європейській політиці. Шведський король Карл ХІІ
здійснив стрімкий похід проти Польщі, завдавши поразки Авґусту ІІ.
Петро І опинився перед вибором: анексувати Правобережжя й тим самим
налаштувати проти себе польську шляхту чи залишити Правобережжя
у складі Речі Посполитої, підтримавши проросійські сили. Він обрав
останнє, вважаючи, що краще мати в Польщі проросійські сили при
владі й контролювати всю країну, аніж отримати її частину, а другу
частину — вороже налаштовану. Але такий поворот не влаштовував
І. Мазепу, який зробив ставку на Швецію, сподіваючись відірвати від
Росії й Польщі всю Україну. Проте поразка під Полтавою шведських
військ у 1709 р. перекреслила ці плани.
Запитання
1) Чому національно-визвольного повстання на Правобережжі
1702—1704 рр. називали «Другою Хмельниччиною»?
2) Що спільного й відмінного з подіями Національно-визвольної
війни під проводом Б. Хмельницького має повстання під про -водом С. Палія?
3. Ліквідація козацького устрою на Правобережжі
Самостійна робота за підручником
Зясувати, коли і за яких обставин було ліквідовано козацький
уст рій на Правобережжі.
Додатковий матеріал
Поразка повстання С. Палія і виступу І. Мазепи не призвели до остаточ -ної ліквідації правобережного козацтва. У 1709 р. із заслання повернувся
С. Палій, який став білоцерківським полковником. Це дало новий поштовх
до утвердження козацьких порядків. Але наступного року він помер.
У 1711 р. Петро І здійснює невдалий Прутський похід проти Туреччини. За
Прутським миром, Росія мала відмовитися від претензій на Правобережжя
240
і вивести свої війська із цієї території. За наказом Петра І українське населен -ня почали зганяти із цих територій на Лівобережжя, що тривало аж до 1714 р.
У 1711—1713 рр. на Правобережжі безуспішно намагався утвердитися
гетьман П. Орлик. Зрештою, у 1712 р. польський сейм прийняв рішення про
скасування полкового устрою на Правобережжі. У 1714 р. російські війська
передали полякам Білу Церкву, а залишки правобережних полків перепра -вились через Дніпро. Польща остаточно відновила свою владу на Правобереж -жі. Проте ці землі не стали «пусткою». Уже з 1720-х рр. почалося їх інтен -сивне заселення і відродження. Але на цей раз вже не козацтво відігравало
вирішальну роль у цьому процесі.
Робота з документом
З указу  Петра  І полковникові  білоцерківському  Антонові Танському 
(23 вересня  1711 р.)
…Тому що, згідно з укладеними з поляками трактатами про вічний мир,
тогобічну задніпровську Україну (Правобережжя) з її рубежами, точно
в трактатах записаними, належить залишити полякам, — то тамтешнім пол -ковникам із полковою, сотенною і рядовою козацькою старшиною, козаками
і іншими, що в підданстві нашому вірно бути бажають, із жінками і дітьми,
з їх рухомими пожитками перейти на проживання в Малу Росію, у тамтешні
полки, де хто побажає, та з тієї ж сторони від містечка Терехтемирова вниз
на Дніпрі, аж до гирла ріки Тясмин, з усіх містечок і сіл жителів перевести
в Малу Росію, а тим землям бути пустими завжди, і на них полякам ніяких
не поселяти. …а хто там які свої маєтності має, хутори й інші підприємства
залишить, ті від нас, государя, нашої царської величності, в Малій Росії маєт-ностями також нагороджені мають бути. І котрі там під державою нашою нам
вірно служили — і надалі служити будуть. Такі ж нашої царської величності
укази і в інші задніпровські (правобережні) полки полковникам послані.
Запитання до документа
1) Кому мали відійти правобережні землі?
2) Хто підлягав переселенню з Правобережжя? Куди Петро І пе-реселяв правобережне українське населення?
3) Яка доля визначалася царем правобережним українським те -риторіям?
4) Які компенсації українській старшині передбачалися Петром
І за втрачені статки?
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Експрес-опитування
1) За яких обставин і коли відродилося козацтво на Правобе режжі?
2) Хто такий С. Палій?
3) Назвіть причини національно-визвольного повстання на Пра -вобережжі в 1702—1704 рр.
4) Як протікало повстання? За яких обставин і як повстання
було придушене? Коли польський сейм приймає рішення про
ліквідацію козацького устрою на Правобережжі? Коли ця ух-вала була здійснена?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Війна Туреччини й Польщі, що тривала в останній чверті ХVІІ ст.,
поставила на порядок денний питання про відродження козацтва, яке
мало стати на перешкоді набігам татар і турок і сприяти господарсь-кому відродженню Правобережжя, яке фактично було знелюднене в
роки Руїни. Створення козацьких полків у Правобережній Україні
відроджувало традиції національного державотворення у цьому регіоні.
Вагома роль у цьому процесі належала С. Палію, який кінцевою метою
своєї діяльності вважав визволення з шляхетського гніту Правобережну
Україну і відновлення єдності Правобережжя і Лівобережжя в єдиній
козацькій державі. Цю мету переслідувало і повстання 1702—1704 рр.,
яке було спровоковане рішенням польського сейму про ліквідацію ко-зацтва. Незважаючи на те, що дві частини України вдалося на певний
час об’єднати, міжнародне становище було не на користь України.
Зрештою, через різні обставини Правобережжя залишилося у складі
Речі Посполитої, а козацький устрій на цих землях був ліквідований.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацювати відповідний параграф підручника.
2) Скласти історичний портрет С. Палія.
3) Підготовити повідомлення про події Північної війни (1700—
1721 рр.).
Категорія: Історія України 8 клас | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 1707 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: