УРОК № 30 Тема. Розкол козацької України. Андрусівське перемир’я. - Історія України 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 8 клас

УРОК № 30 Тема. Розкол козацької України. Андрусівське перемир’я.
УРОК № 30 Тема. Розкол козацької України. Андрусівське перемир’я.
Мета: з’ясувати причини громадянської війни, що спалахну-ла в Україні, і призвели до її розколу на Правобережну і
Лівобережну Гетьманщину; дати оцінку Андрусівському
перемир’ю; формувати уміння аналізувати, узагальнюва-ти та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в
учнів почуття патріотизму та громадянської свідомості.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.
Основні поняття і терміни: громадянська війна, Руїна, Правобережна
Гетьманщина, Лівобережна Гетьманщина, Андрусівське
перемир’я.
Основні дати: 1659 р. — укладення україно-московських Переяслав-ських статей; 1660 р. — укладення україно-польського
Слободищенського трактату; 1663 р. — поділ Україн-ської держави на Правобережну і Лівобережну; жовтень
1663 — березень 1664 рр. — похід польсько-татарсько-українського війська на Лівобережжя на чолі короля
Яна Казимира; 1664—1665 рр. — антипольське й анти-гетьманське повстання на Правобережжі; 1665 р. — укла-дення Московських статей; 30 січня 1667 р. — укладення
Андрусівського перемир’я між Московською державою
і Річчю Посполитою.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Дидактична гра «Незакінчене речення»
Правила гри. Учитель наводить учням речення за змістом вивче-ного матеріалу, які не мають завершення. Учні повинні додати від -повідне змістове закінчення. Можна проводити з класом у цілому або
окремими учнями. Використання гри на початку уроку відіграє роль
ефективної інтелектуальної розминки, налаштовує учнів на сприй -няття нового матеріалу.
1) І. Виговський став гетьманом…
2) У соціальній політиці І. Виговський дотримувався…
3) Антигетьманську опозицію очолили…
4) Для придушення антигетьманського повстання І. Виговський
використав…
5) Гадяцький договір, укладений в … між …, передбачав…
6) Україно-московська війна була спричинена…
7) Вирішальна битва україно-московської війни 1658—1659 рр.
відбулася в … р., у якій перемогу отримала…
8) І. Виговський утратив гетьманську булаву в результаті…
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Гетьманство Ю. Хмельницького. Поділ українських земель на Лі -вобережну і Правобережну Україну.
Розповідь учителя
Після обрання гетьманом Ю. Хмельницький вирішив налагодити
мирні відносини з Московською державою. Прихильники Ю. Хмель-ницького на раді в Жердовій Долині неподалік Трахтемирова розро -били проект майбутнього договору, за яким погоджувалися визнати
владу московського царя. Статті передбачали, зокрема, поновнення
союзу з Москвою, включення до складу козацької держави Північної
Чернігівщини, заборону перебування на її території московських вій -ськ і воєвод (за винятком Києва), вільне обрання гетьмана, скасуван -ня заборони на проведення самостійної зовнішньої політики тощо.
Однак під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхи-лили український проект і нав’язали новий договір, що отримав на -зву Переяславські статті 1659 р. (фактично, це були сфальсифіковані
Березневі статті 1654 р. з додатком до них нових пунктів).
Основні положення Переяславських статей 1659 р.
— Позбавлення права старшини без дозволу царя переобирати
гетьмана.
— Утрата гетьманом права самостійно призначати, звільняти чи
засуджувати до страти старшину й полковників.
— Розміщення московського війська, окрім Києва, у Переяславі,
Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані.
— Підпорядкування Київської митрополії Московському патріар-ху (цю статтю пізніше було скасовано).
— Заборона українському уряду підтримувати дипломатичні зно -сини з іншими державами й організовувати військові походи без доз -волу Москви.
Переяславські статті викликали глибоке обурення в більшості ко-заків.
Робота з документом
Із Переяславських статей (17 жовтня 1659 р.)
4) Без указу і без повеління великого государя, його царської величності,
самому гетьману з усім Військом Запорозьким у війну нікуди не ходити і пол -ками великими і малими людьми Війська Запорозького ніяким околишнім
державам не допомагати…
5) Великий государ, його царська пресвітла величність, наказав бути
в своїх царської величності черкаських містах: в Переяславі, в Ніжині, в Чернігові, в Бряславлі, в Умані своїм царської величності воєводам з ратними
людьми для захисту від ворогів, а тим воєводам у військові права і вольності
не вступати, … у полковницькі побори воєводам не вступати. …а розміщати-ся государевим ратним людям у всяких жителів, крім реєстрових козаків.
7) …а самим самостійно гетьмана без указу царської величності не змі-нювати; також і гетьману без ради і без ухвали усього простого люду, в пол-ковники та інші начальні люди нікого не обирати…; також тих полковників
гетьман без ради не повинен відставляти. …
12) …також і всіх полковників та інших начальних людей обох боків Дніп-ра не повинен гетьман на горло карати, без посланого на суд від царської ве-личності. …
17) Щоб у всіх містах із війтів, з бурмистрів, з міщан корми і підводи одер-жувати тим людям, які надсилатимуться від великого государя. … а всякими
угіддями, якими вони володіли за королівськими привілеями, надалі володі-ти ними, як і раніше.
Запитання до документа
1) Які обмеження повноважень гетьмана вводилися за договором?
2) За чий рахунок мають забезпечуватися російські війська та
урядовці? У яких містах вони розміщуються?
3) Які привілеї залишаються за козаками та іншими жителями
України?
Розповідь учителя
Тим часом Річ Посполита і Московська держава готувалися до
нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі.
У воєнній кампанії 1660 р., яка отримала назву Чуднівська (вирі -шальна битва відбулася в районі Чуднова), на Правобережній Україні
польсько-татарська армія завдала поразки московсько-українській.
Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік
поляків і підписання Слободищенського трактату 1660 р. Його було
укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами:
— вилучено статтю про Руське князівство;
— гетьман був зобов’язаний надавати військову допомогу Речі
Посполитій у її війнах з іншими державами;
— підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовніш-ню політику;
— польській шляхті й магнатам поверталися всі маєтності на ук-раїнських землях.
Звернути увагу!
Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний
розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька
рада, що відбулась восени 1660 р. в Корсуні, схвалила його умови, то
козаки деяких лівобережних полків відмовилися їх підтримати й об -рали своїм наказним гетьманом переяслівського полковника Я. Сом -ка, який був рідним дядьком Юрія. Ю. Хмельницький за допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від
влади Сомка, що спирався на допомогу московських військ. Проте це
лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя
визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у власних
можливостях об’єднати під своєю булавою всю Україну, Ю. Хмельни-цький зрікся гетьманства й постригся в ченці під ім’ям Гедеон.
Цікаво знати
У 1664 р. польський уряд звинуватив Ю. Xмельницького в зраді й ув’яз-нив його до Марієнбурзької фортеці. Після звільнення в 1667 р. він жив
в Уманському монастирі. Брав участь у повстанні Суховія і Ханенка проти
П. Дорошенка. Але в 1670 р. (за іншими джерелами 1673 р.) Ю. Хмельни-цького захопили кримські татари і відправили до Константинополя. Після
ув’язнення в Едичкульській в’язниці Ю. Xмельницький був архімандритом
одного з грецьких монастирів. За посередництвом французького посла (мар-кіза де Ноантель) турецький уряд намагався використати Ю. Xмельницького
для закріплення свого володіння на Правобережній Україні.
У цей час остаточно склався поділ території України на Право-бережну, яка визнавала польську владу, і Лівобережжя, підвладне
Московській державі. В обох частинах Української держави в 1663 р.
було встановлено окремі гетьманати:
— на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині об-рала гетьманом Павла Тетерю (1663—1665 рр.);
— на Лівобережжі після нетривалого гетьманування Я. Сомка
(1662 р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді
в околицях Ніжина обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663—
1668 рр.).
Отже, українська держава розпалася на дві частини з протилеж-ною політичною орієнтацією, що боролися між собою: одна — на боці
Польщі, друга — на боці Москви. Українська державність опинилася
у стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл був закріплений.
2. Спроба П. Тетері об’єднати Правобережну і Лівобережну Геть -ман щину.
Розповідь учителя
Після обрання гетьманом Тетеря спробував об’єднати Правобереж-ну і Лівобережну Гетьманщину. Він намагався схилити на свій бік
Я. Сомка та інших лівобережних старшин. Але останні не бажали ді-литися владою. Тоді П. Тетеря разом із татарами та поляками спро-бував силою підкорити Лівобережжя.
Постать в історії
П. Тетеря мав шляхетське походження і добру освіту. У 40-х рр. ХVІІ ст.
служив канцеляристом у Луцьку. Із початком Національно-визвольної
війни приєднався до повсталих, згодом став Переяславським полковником.
Б. Хмельницький довіряв йому важливі дипломатичні завдання. Він був од-ним з авторів Гадяцької угоди.
У жовтні 1663 р. на Лівобережну Україну вторглося польське вій-сько на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні ко -зацькі полки на чолі з П. Тетерею. Похід Лівобережжям тривав до
березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки. Це було востаннє, коли
Польща намагалася відновити владу над Лівобережжям і коли її вій-сько вступало на цей берег Дніпра.
Повернувшись із невдалого походу, польська шляхта завзято по-чала відновлювати шляхетські порядки. У відповідь спалахнуло ан -типольське повстання, до якого доклав руку й І. Виговський, що на -магався усунути П. Тетерю від влади. Повстанців очолили кошовий
отаман І. Сірко, полковники Василь Верениця, Василь Дерик, Остап
Гоголь, Василь Дрозденко, козак Сулима. Жорстоке протистояння
тривало до червня 1665 р., коли П. Тетеря втік до Польщі. На звіль-неному повстанням Правобережжі гетьманом було обрано Петра До-рошенка (1665—1676 рр.). Він зумів приборкати анархію, що панува-ла на Правобережжі, відновити діяльність органів влади і зміцнити
свою владу. Своїм першочерговим завданням він вважав об’єднання
двох частин України.
Робота з документом
Із листа польського шляхтича Міхаля Калушевського
до єзуїта Миколая Цвірського (29 липня 1663 р.)
Всі українські закутки злі, але особливо у Брацлавському краї. Давав
він завжди в ньому приклад: хоч би там єзуїтів посіяли, усе ж опришки вро-дяться; готові завжди непокоїти Вітчизну, так там хвилі <їхнього свавілля>
розбіглися. Звідти вийшли Кривоніс, Полян, Кривошапка, Пушкар, Ганджа
і Чуйко… І не думай жити в Україні, хіба щоб у день і ніч стояв кінь осідланий
<напоготові> і то, щоб був дуже прудким, не загнузданим і вправним; а спати
<слід лягати> в іншій хаті і не на тому місці, де собі постелиш.
Запитання до документа
Про що свідчили такі поради шляхтича єзуїту?
3. Посилення впливу московського уряду на українську державну
політику. Андрусівське перемир’я 1667 р.
І ВАРІАНТ
Коментоване читання відповідного пункту параграфа
ІІ ВАРІАНТ
Розповідь учителя
Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької
Січі І. Брюховецького відбулося перш за все завдяки російській під-тримці. Іншим претендентом на булаву був Я. Сомко, який виступав
за сильну гетьманську владу і засуджував свавільні дії московських
воєвод в Україні. Москва вирішила зробити ставку на Брюховецького,
який не приховував своїх відверто промосковських настроїв і публіч -но підтримував знедолені маси. Новообраний гетьман неодноразово
висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її
на князівство, очолюване московським царевичем Федором.
У листопаді 1663 р. новий гетьман підписав із представниками
царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів
із Московською державою Б. та Ю. Хмельницьких, він містив п’ять
нових пунктів, а саме:
— гетьманський уряд зобов’язувався безоплатно забезпечувати
продуктами харчування московські гарнізони, розсташовані в Україні;
— гетьманський уряд зобов’язувався здійснити заходи, які б спри-яли схопленню й поверненню російських утікачів; їх переховування
мало каратися смертю;
— встановлювалася заборона для українських купців у Москов -ській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків
царській монополії на продаж цих товарів;
— заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й крим -ським татарам;
— необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан й поселян,
указавши розміри їх земельних володінь.
У вересні 1665 р. Брюховецький першим з українських гетьманів
здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилю -вали залежність козацької України від царського уряду.
Згідно з Московськими статтями:
— українські землі й міста проголошувалися володіннями мос -ковського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до
царської казни податки;
— вибори гетьмана відбувалися у присутності московських пред -ставників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував
від царя;
— дипломатичні зносини гетьмана з іншими державами заборо -нялися;
— київську митрополію мав очолити московський ставленик;
— гетьман позбавлявся права надавати українським містам само -врядування, відтепер це здійснювалося виключно царем;
— збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони роз -міщувалися в усіх основних містах, а повноваження російських воє -вод суттєво збільшувалися (збирання податей з некозацького насе -лення хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових
зборів із винних оренд тощо).
Сам Брюховецький за виявлену поступливість отримав від мос-ковського царя титул боярина і великі маєтки. Московські статті
стали новим важким ударом для української державності.
Московські воєводи, відповідно до нових статей, стали перепису-вати українське населення і стягувати з нього податки, чинячи при
цьому беззаконня і зловживання. Такі дії воєвод спричинили народні
заворушення й повстання Переяславського полку (1666 р.). За допо-могою московських військ воно було жорстоко придушене.
Робота з документом
Із літопису Самійла Величка
Гетьман Іван Брюховецький, бавлячись немалий час у Москві з полков-никами при милості царської величності, оженився там, пойнявши дочку
якогось боярина на ім’я Дарію, і при гетьманському титулі дістав на себе від
царської величності боярський чин. Віддячуючи за це, він безрозумно зни-щив давні малоросійські вольності, бо допустив і дозволив безоглядно бути
по всіх малоросійських містах московським воєводам, які згідно того дозволу
відразу ж наїхали за монаршим указом у Малу Росію й почали панувати з ве-ликим і безпошанівним всенародним малоросійським утяжінням.
Запитання до документа
За що засуджував С. Величко гетьмана І. Брюховецького? Чи був
справедливим цей осуд?
Розповідь учителя
У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річ-чю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві
держави схилялися до примирення. Коли про початок переговорів
довідався П. Дорошенко, він зрозумів, що розраховувати на Польщу
в боротьбі проти Москви не варто, і за допомогою татар розгромив під
Браїловим польське військо (19 грудня 1666 р.), тим самим не давши
йому розміститися на Правобережжі.
Тим часом у результаті тривалих переговорів 30 січня 1667 р. в селі
Андрусово під Смоленськом було досягнуто угоди про перемир’я на
13,5 років між Росією та Польщею (Андрусівське перемир’я). На
підписання до Андрусова не запросили ні лівобережного гетьмана
І. Брюховецького, ні новообраного правобережного гетьмана П. До-рошенка, що в котре засвідчувало ставлення Москви і Варшави до
України. Згідно з умовами перемир’я, закріплювався поділ України:
Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобереж-жя та тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Росією. Запорожжя
мало визнавати владу обох держав.
Звернути увагу!
Андрусівське перемир’я дозволило розділити Україну між Росією
та Річчю Посполитою, стало юридичною перешкодою на шляху до
об’єднання Правобережжя і Лівобережжя під однією гетьманською
булавою, прирікало її на політичний занепад.
Самостійна робота за підручником
Скласти хронологічну таблицю: «Події, які призвели до розколу
Української козацької держави».
Дата Подія
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда за запитаннями
1) Які договори і з якими державами були підписані за гетьманст -ва Ю. Хмельницького?
2) Коли відчувся поділ Української держави на Правобережну
і Лівобережну Гетьманщину? Як це було закріплено?
3) Поясніть, у чому недалекоглядність політики Ю. Хмельни-цького.
4) Чому похід польського короля Яна Казимира на Лівобережжя
в 1663 р. зазнав поразки?
5) Із якою метою Московська держава укладала новий договір із
кожним новим гетьманом?
6) Чому Андрусівське перемир’я завдало важкого удару по Ук-раїнській державі?
Творче завдання
Який рік можна вважати роком розколу Української держави на
Лівобережну і Правобережну Гетьманщину: 1663 чи 1667?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницько-го не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні
хитання від Московської держави до Польщі зрештою призвели до
усунення його від влади, а наступна боротьба за гетьманську булаву
призвела до розколу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну.
Із громадянської війни в Україні користувалися сусідні держави,
які через своїх ставлеників переслідували кожна свою мету. Зреш -тою, Річ Посполита і Московська держава домовилися про юридичне
оформ лення поділу України.
Андрусівське перемир’я завдало тяжкого удару по Українській дер -жаві. Воно стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобе-режжя і Лівобережжя і прирікало козацьку Україну на політичний
занепад.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Категорія: Історія України 8 клас | Додав: uthitel (19.12.2013)
Переглядів: 1389 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: